CC BY
12УДК 336.71
Фуксман О.Ю.,
астрант, КНТЕУ
СИСТЕМА УПРАВЛ1ННЯ Л1КВ1ДН1СТЮ В БАНКАХ: ЕВОЛЮЦ1Я ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
У статт висвiтлено еволюцiю стратегш та пiдходiв щодо управлiння банювською лiквiднiстю. Надано авторське тлумачення поняття системи управлшня лжвщшстю в банках та розкрито основш "" компоненти. Визначено аспекти вдосконалення системи управлшня лжвщшстю в банках на основi штегрованого пiдходу.
Ключовi слова: стратепя управлiння активами, стратегiя управлiння пасивами, збалансована система управлiння лжвщшстю, трансфертне цшоутворення, система управлiння лiквiднiстю.
ВСТУП
Створення ефективно" системи управлшня лшвщшстю було i залишаеться чи не найважлив> шим завданням менеджменту банюв, адже вiд умiлого управлiння лшвщшстю напряму залежить здатнiсть банкiвсько" установи функцюнувати безперебiйно та ефективно, задовольняючи ште-реси власних клiентiв та акцiонерiв. Варто зазначити, що на вибiр того чи iншого шдходу до управлiння лiквiднiстю головним чином впливали юторичш умови функцiонування банюв. На сьогоднi, за часiв штенсивних процесiв глобалiзацi" економiки та посилення конкуренцi" на ринку фiнансових послуг, банкам необхщно переходити до побудови бшьш якiсно" системи управлiння лшвщшстю, яка вiдповiдае умовам сьогодення. Ретроспективний аналiз пiдходiв до формування тако" системи дозволить, на нашу думку, визначити основш аспекти "" вдосконалення, а тому е дуже важливим та актуальним.
Дослщженню еволюцп стратегiй управлiння лiквiднiстю в банках присвячено пращ багатьох науковщв, серед яких: С.Я. Боринець, О.А. Кириченко, Г.Г. Коробова, А. Фалюта, Н.О. Хiмiч та iншi [1, 2, 3, 5]. Крiм цього, окремi аспекти системи управлiння банкiвською лшвщшстю дослщ-женi у роботах Ж. Довгань, О.А. Криклш, 1.Волошина, Л.С. Галяево", М.1. Макаренко, М.Ю. Ку-лаева тощо [11, 12, 18, 14, 15]. Аналiз зазначених вище та iнших робiт показуе, що подальша робота повинна вестися у напрямку формування пропозицп щодо побудови тако" системи управлшня банювською лшвщшстю, яка б дозволяла максимально повно задiяти ушх без виключення спiвробiтникiв банку у процесi управлшня лшвщшстю та виключити потенцiйний конфлшт ште-ресiв мiж рiзними шдроздшами, що може виникнути у даному процесс ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ
Метою статп е ретроспективний аналiз стратегiй та метсдов управлiння банкiвською лiквiднiстю, формулювання визначення системи управлiння лiквiднiстю в банках та надання пропозицiй щодо вдосконалення останньо".
РЕЗУЛЬТАТИ
Система управлшня лшвщшстю е одшею з центральних ланок менеджменту будь-якого банку. Концептуальною основою системи управлшня банювською лшвщшстю е обрана менеджерами стратепя управлшня. У економiчнiй лiтературi видшяють три ключовi стратеги, а саме: управл> ння активами, управлшня пасивами та комплексне управлшня активами та пасивами [1, 2, 3, 4, 5].
Еволюцшно першою стратепею щодо управлшня банювською лшвщшстю була стратепя управлшня активами, яка переважала в мiжнароднiй банювсьюй практицi до 60-х рокiв ХХ ст. Вона передбачае, що головним завданням менеджерiв банку е формування оптимально" структури ак-тивiв, яка забезпечить здатшсть банку виконувати ус необхiднi платежi вчасно та у повному об-сязi. Вiдповiдно до тако" стратеги банюри сприймають джерела формування ресуршв — зобов'я-зання i капiтал — як таю, що не залежать вщ банювсько" дiяльностi, а визначаються в основному можливостями i потребами клiентiв та акцiонерiв банку. Таким чином, потреби лшвщност в основному задовольняються завдяки пiдтримцi значного обсягу високолшвщних активiв у формi готiвки та залишюв на кореспондентських рахунках у центральному банку та банках-контрагентах, формуванню портфеля державних цшних паперiв, що можуть бути використанi як вторинш резерви лiквiдностi, та завдяки умшому управлiнню кредитним портфелем [2, с.64]. Вiдповiдно, у рамках стратеги управлшня активами видшяють теорда комерцшних позик, теорiю перемiщення та теорда очiкуваного доходу.
Теорiя комерцшних позик е найстаршою i виникла за чашв класично" англiйсько" банювсько" практики Х1Х ст. Вона характерна для початкового, низького рiвня розвитку банювсько" справи,
77
коли для того, щоб зберегти лшвщшсть установи, банюри вимушеш були тримати ресурси тшьки в короткострокових позиках, що забезпечувалися, в основному, товарами у виробнищта. Ключо-вим недолгом такого шдходу була жорстка заборона банкам фшансувати розширення д!яльносп шдприемств, що значно зменшувало можливосп банювських установ конкурувати з шшими фшан-совими посередниками, а саме: кредитними спшками, фшансовими компашями споживчого кре-дитування, позичково-ощадними асощащями тощо. До того ж, дана теор1я е ефективною лише в умовах стабшьного економ1чного розвитку. Коли настае ситуащя спаду в економщ!, { швидюсть обороту товарних запашв та деб!торсько! заборгованосп шдприемств сповшьнюеться, останш вщчувають значш проблеми щодо повернення короткострокових позик, що автоматично призво-дить до виникнення проблем з лшвщшстю банюв.
Теор1я перемщення, що вперше була опублшована у 1918 рощ американським вченим Х. Дж. Моултоном, передбачае необхщшсть накопичення банками значного обсягу так званих вторин-них резерв1в лшвщносп, яю, у раз! необхщносп, можна швидко та без значних витрат конверту-вати у грошову форму для виконання вимог вкладниюв чи потенцшних позичальниюв [3, с. 549]. Не дивлячись на достатньо широкий перелш вид1в забезпечення кредит1в рефшансування НБУ, визначений у Положены про регулювання Нацюнальним банком Укра!ни лшвщносп банюв Ук-ра!ни, до вторинних резерв1в лшвщносп в1тчизняних банюв, на нашу думку, можна вщнести лише державш обл1гаци та обл!гаци шдприемств, а також депозиты сертифшати [6]. Саме перш! два види актив1в найчаспше пропонуються НБУ в якосп застави за кредитами тд час фактичного проведення чергових та позачергових тендер1в з рефшансування банюв. Депозитш сертифшати вщнесеш нами до резерв1в вторинно! лшвщносп з шшо! причини. Так, 20.06.2013 року вгтчизня-ним регулятором було прийнято постанову №243, яка вносить змши в техшчний порядок проведення НБУ операцш з комерцшними банками. Зокрема, банкам було дозволено здшснювати куп-¿влю-продаж депозитних сертифшапв на б1ржовому ринку, а отже — вщкрито шлях до достатньо оперативно! конвертаци даного виду активу у грошову форму [7].
У св1товш практищ, окр1м вищеназваних шструменпв управлшня лшвщнютю у якост вторинних резерв1в виступають також акцепти банюв, евровалютш та евродоларов! займи тощо. Як зазначае у сво!й науковш робот Г. Коробова, у рол! вторинних резерв1в можуть також бути вико-ристаш м1жбанк1вськ1 кредити на короткий строк [3, с. 551]. Пояснюючи дану позищю, науко-вець наводить приклад Саратовсько! област Росшсько! федераци, де м1ж банками тдписано ге-неральну угоду щодо сшвроб!тництва на м1жбанювському ринку. Таким чином порядок узгод-ження та оформлення угод м1ж банками повшстю регульований, що сприяе шдвищенню лшшдносп ринку. На нашу думку, м1жбанювське кредитування не можна розгляди з точки зору шструменту управлшня лшвщшстю вщповщно до теори перемщення, адже м!жбанювський кредит для бан-ка-позичальника за своею природою е пасивом. Тому м1жбанювське кредитування, на наш по-гляд, варто асощювати ¿з управлшням лшвщшстю в рамках стратеги управлшня пасивами та комплексного управлшня, що будуть розглянуп нижче.
Основним недолгом теори перемщення е те, що в раз! настання системно! кризи р1зко зни-жуеться можливють реатзаци вторинних резерв1в лшвщносп та отримання рефшансування. Саме тому накопичення значних обсяпв актив1в под1бного роду не дае стопроцентно! гарант!! !х конвертаци у грошов! ресурси, а тому не може розглядатися як самодостатнш шдхщ до управлшня лшвщною позищею банку.
Теор1я очшуваного доходу, розроблена Г. Прошоновим у 50-х рр. ХХ ст., на нашу думку, е найбшьш прогресивною серед теорш в рамках стратег!! управлшня активами. Наша позищя зас-нована на тому факт!, що теор1я очшуваного доходу, на вщм1ну вщ двох попередшх, передбачае проактивний тдхщ до управлшня лшвщшстю на противагу пасивному вар1анту очшування проблемно! ситуаци, для виршення яко! заздалепдь шдготовлеш певн! ресурси. Вщповщно до зазна-чено! теор!!, позики та довгостроков! цшш папери з купонним доходом забезпечують постшний потш надходжень, тим самим шдвищуючи лшвщшсть банку. При цьому, кожен вид кредиту чи шших швестицш характеризуеться власним графшом погашення. Портфель, значну частину яко-го становлять кредити, що передбачають щомюячш або щоквартальн! платеж! в рахунок погашення основного боргу ! процент1в, л1кв1дний, оск1льки регулярш потоки наявних кошт1в легко прогнозувати.
Зрозумшо, що в кризових умовах масових неплатеж1в под1бний прогноз побудувати практично нереально, а тому ! цю теорда неможна вважати оптимальною для управлшня лшвщшстю банку.
78
У табл. 1 агреговаш позитивш та негативш аспекти кожно! з описаних вище теорш в рамках стратегИ управлшня активами.
Таблиця 1. Переваги та недолши теорш управлшня лшвщшстю в рамках стратеги управлшня активами *
Теорiя Переваги Недолжи
Комерцiйних позик • простота застосування • мiнiмiзацiя ризику через мехашзм забезпечення позик та !х короткий строк • неефективнiсть в умовах економiчно! кризи • невиконання банками функцп трансформацп строкiв • програш банками конкурентно! боротьби iншим фшансовим посередникам
Перемщення • оптимiзацiя спiввiдношення «доходшсть-лшвщшсть» • непридатнiсть в разi настання системно! кризи • вщволжання значних обсягiв кредитних ресуршв з реального сектора економжи
Очiкуваного доходу • можливiсть чикого планування вхiдних потокiв лiквiдностi ввдповщно до платiжного календаря • спроможшсть банков фiнансувати масштабнi iнвестицiйнi проекти • непридатнiсть застосування в кризових умовах масових неплатежiв та значних шфляцшних процесiв
* Розроблено автором
Основним недолшом ус1х без виключення теорш управлшня лшвщшстю в рамках стратеги управлшня активами е нехтування пасивною частиною банювського балансу, використання хибного твердження про незалежшсть обсяпв та структури ресурсно! бази вщ банювсько! д!яльносп. На нашу думку, под1бна стратепя може бути взята за основу шд час управлшня тквщшстю лише менеджерами невеликих за розм1рами банюв, де обсяг зобов'язань формуеться за рахунок вщносно стало! ктентсько! бази з високим ступенем лояльносп до вщповщно! банювсько! установи.
У 70-х роках ХХ ст. банки були змушеш перейти до стратег!! управлшня пасивами головним чином через зростання процентних ставок на грошовому ринку та ринку каштал!в в!дпов!дно, — штенсифшащю конкуренц!! у сфер! залучення грошових ресурс!в [2, с.81]. Стратепя управл> ння пасивами передбачае, що банк спроможний тдтримувати власну лшвщшсть на необх!дному р!вн! завдяки:
• активнш робот! з кл!ентами щодо залучення вщ них потр!бних обсяпв грошових ресурс!в на прийнятн! строки та за випдну ц!ну;
• позикам на внутршньому м!жбанк!вському грошовому ринку;
• запозиченням на зовшшньому ринку кап!тал!в.
В!дпов!дно до вищеперерахованих напрямк!в банк!всько! д!яльност!, у сфер! управлшня пасивами можна вид!лити три ключових аспекти, а саме: налагодження сп!впрац! з кл!ентами, банками-корес-пондентами, в тому числ! — центральним банком, та м!жнародними ф!нансовими оргашзащями.
Еволюц!йно банк!вськ! установи пройшли шлях вщ продуктово ор!ентованого до кл!ентоор!е-нтованого п!дходу обслуговування споживач!в. Перший передбачае, що банк спочатку створюе продукт, а пот!м намагаеться продати його ктенту. Така стратег!я може давати результати лише за ситуацп так званого «ринку продавця», коли попит перевищуе пропозиц!ю, а конкуренщя м!ж продавцями практично в!дсутня [8]. Щд впливом зростаючо! конкуренц!! як з боку банювських, так й шших ф!нансових установ, банки змушеш були поступово переходити до використання кл!ентоор!ентованого п!дходу.
79
Як зазначае С. Усачев — експерт одше! з компанш у банювськш галуз! — кл1ентоор1ентований шдхщ розпочинаеться з побудови менеджерами банку своерщно! «в1трини даних щодо ктаенпв», яка мютить усю шформащю про кл1ент1в, необхщну сшвроб!тникам р1зних шдроздшв [9]. Под-¿бна шформащя, за словами експерта, подшяеться на три групи: сощально-демограф!чш та контакты дат, яю з'являються тсля заповнення кл1ентом р1зного роду заявок та тдписання дого-вор1в; поведшкова шформащя, що поступае до банку внаслщок вщслщковування реальних опе-рацш ктента та встановлення !х особливостей; анал!тичш показники, що розраховуються банком за р1зними методиками, наприклад в!ропднють придбання того чи шшого продукту ктентом, прогнозш щоденш обсяги оборот1в за картковим рахунком тощо. На основ! вщповщних шформа-цшних даних, за умови побудови адекватно! системи !х збору та обробки, банювсью установи отримують широк! можливосп ¿ндивщуального обслуговування кл!ент!в, що повинно шдвищити ефективн!сть управл!ння кл!ентськими ресурсами, а отже — ошташзувати структуру та вартють ресурсно! бази в частиш кл!ентських зобов'язань.
Якщо управл!ння ктентськими ресурсами мае переважно стратег!чний
характер, то залучення кошт!в на внутршньому м!жбанк!вському кредитному ринку в основному покликане допомогти банкам виршувати короткостроков! проблеми з л!кв!дн!стю. Для ун-¿фшаци умов залучення та розмщення ресурс!в банки часто шдписують угоди, як! регламенту-ють вщповщш механ!зми та допомагають визначити об'ективний розм!р процентно! ставки за м!жбанювськими позиками. Характерним прикладом тако! угоди е догов!р м!ж пров!дними банк-¿вськими установами Укра!ни, п!дписаний восени 2007 року. Вщповщно до нього, банки-учасни-ки на щоденн!й основ! виставляють тверд! котирування на строки овернайт, тиждень, один, два та три мюящ та зобов'язуються в рамках встановлених один на одного л!мтв здшснювати залучення ! розмщення ресуршв зг!дно заявлених котирувань. На основ! останн!х розраховуеться ¿ндекс «Ки!впрайм», який е своер!дним ор!ентиром справедливо! ц!ни ресурс!в на в!тчизняному грошовому ринку [10].
Щодо запозичень на м!жнародному ринку каштал!в, то вони переважно надають можливють банкам фшансувати масштабш швестицшш проекти, п!дтримуючи !х довгострокову л!кв!дн!сть. Так, банювсью установи заключають договори з потужними м!жнародними ф!нансовими оргаш-защями на кшталт Свропейського швестицшного банку чи Свропейського банку реконструкц!! та розвитку, отримуючи вщ них фшансування на кредитних умовах. Залучен! таким чином кошти банк направляе на кредитування власних кл!ент!в на довгостроковий перюд, заробляючи на р!зниц! процентних ставок залучення та розм!щення ресуршв.
Стратег!я управл!ння пасивами банку не виключае паралельного управлшня активами, але проблема полягае в розмежуванш ! автономному застосуванш будь-якого з цих п!дход!в. Голов-ним недол!ком стратег!! управлшня пасивами е те, що вона застосовуеться переважно за принципом «чим бшьше, тим краще», причому ресурси залучаються без урахування ефективних напрям!в !х розм!щення. В перюд економ!чних п!дйом!в, якщо попит на кредитш ресурси зростае, такий шдхщ може бути виправданий ! корисний. Але п!д час спад!в, коли попит на кредити обмежений, незбалансований тдхщ до управлшня лшвщнютю банку може призвести до значного скорочення прибутюв ! нав!ть значних збитюв [2, с. 86].
Розумдачи це, менеджери банк!вських установ поступово почали переходити до стратег!! комплексного управлшня лшвщнютю. Остання передбачае необхщнють анал!зу ресурс!в банку та напрям!в !х використання у нерозривному зв'язку. Одшею з ключових вщмшностей дано! стратег!! в!д попередшх, на нашу думку, е розумшня того факту, що ! активш, ! пасивн! операц!! мо-жуть генерувати як доходи, так ! витрати для банку. Так, наприклад, залучен! депозитним шдроз-дшом банку кошти на строковий рахунок несуть для банку не лише витрати у розм!р! процентно! ставки, а й потенцшш доходи вщ розмщення вщповщних ресурс!в.
Процес комплексного управлшня лшвщнютю спрямований на залучення максимально допустимого обсягу ресуршв та !х конвертац!ю в максимально дохщш активи ¿з заданим р!вень лшвщносп та прийнятним ризиком. При цьому завдання менеджер!в банку полягае у максим> зац!! поточно! вартост! актив!в та оптим!зац!! к!нцевих ф!нансових результапв. Збалансоване уп-равл!ння л!кв!дн!стю дае банку шструментарш для формування оптимально! структури балансу ! створення захисту в!д ризик!в, викликаних значними коливаннями параметр!в ф!нансових ринк!в.
Варто зазначити, що дуже важливим аспектом процесу комплексного управлшня банювською л!кв!дн!стю е контроль обсягу, якосп та структури власного катталу. Головна мета процесу управлшня банювським кап!талом полягае в залученш та п!дтримц! достатнього обсягу катталу
80
для розширення д1яльност1 { створення захисту вщ ризиюв, а також прогнозуванш його величини з урахуванням зростання обсягу балансових { позабалансових операцш, величини ризиюв, що бере на себе банк, дотримання встановлених нормативними актами пропорцш м1ж р1зними еле-ментами кашталу з метою досягнення визначених банком параметр1в [11].
Поряд з1 стратепями управлшня лшвщшстю в банках розвивалися й вщповщш методи, що вщображають наявний у банку шдхщ до розподшу ресурс1в з метою одержання запланованого обсягу прибутку та забезпечення стшкост функцюнування установи. Серед основних метод1в управлшня банювською лшвщшстю видшяють: метод загального фондування, метод розподшу (конверси) ресурс1в та метод наукового управлшня [16; 21; 23, с.70].
Найпростшим методом управлшня лшвщшстю банку е метод загального фондування, який полягае в акумулюванш ус1х власних та залучених ресурс1в та !х розподш м1ж р1зними видами актив1в незалежно вщ яюсних та кшьюсних характеристик вщповщних ресурс1в.
Вщповщно до методу розподшу ресурс1в структура актив1в банку повинна вщповщати структур! його пасив1в. Це означае, що р1зш елементи зобов'язань та кашталу банку призначаються для вкладень в р1зш види актив1в. Так, наприклад, кошти, залучеш на рахунки до запитання мають високу волатильшсть, а отже — потребують значного обсягу резерв1в у форм1 високолшвщних актив1в для покриття можливих вщтоюв ресурс1в з вщповщних рахунюв. Таким чином бшьша частина поточних вклад1в повинна залишатися у грошовш форм1, а решта може бути направлена на придбання вторинних резерв1в лшвщносп. Щодо строкових депозипв, то вони характеризу-ються бшьшою стабшьшстю пор1вняно з поточними рахунками, а тому бшьша частина ресурс1в на термшових рахунках може бути використана для кредитно-швестицшно! д1яльносп.
Метод наукового управлшня банювською лшвщнютю е найпрогресившшим { базуеться на складному математичному апарап, дозволяючи максимально повно використовувати наявну у сшвроб-1тниюв банку шформащю щодо динамши тих чи шших статей балансу для планування потреб у лшвщность За допомогою р1зномаштних математичних моделей менеджери банку отримують змогу робити висновки щодо можливих вщтоюв грошових ресурс1в у розр1з1 конкретних кл1еш!в з р1зним часовим горизонтом, прогнозувати планову потребу у лшвщних коштах для задоволення потенцшних кредитних заявок, розраховувати показники «грошовий пот1к тд ризиком перевкла-дання», «грошовий пот1к шд ризиком вщпливу кошт1в з поточних рахунюв» та узагальнюючий — «грошов1 потоки тд ризиком» (СБаЯ) з метою визначення оптимального розм1ру «подушки л1квщностЬ> [12, 13].
Окр1м вищеперерахованих, на нашу думку, одним з ключових метод1в управлшня банювською лшвщшстю е метод трансфертного цшоутворення. Як зазначають у свош науковш робот М.1. Макаренко та Т.Г. Савченко, «трансфертна цша в банку — це цша на ресурси, як передаються усередиш банку вщ одного центра вщповщальносп до шшого... Вщповщно трансфертне щноутво-рення в банку — це сукупшсть економ1чних вщносин щодо визначення трансфертних цш на ресурси, яю передаються усередиш банку вщ одного центра вщповщальносп до шшого...» [14, с. 11]. Як бачимо з наведеного визначення, з метою використання даного методу у банку видшяються цен-три вщповщальносп, що не обов'язково повинш сшвпадати з окремими структурними пщрозд1-лами в рамках оргашзацшно! структури. Так, обов'язково виокремлюються центри вщповщаль-ност1, що забезпечують залучення ресурс1в (умовно — депозитний центр), та т1, завданням яких е розмщення залучених кошт1в (умовно — кредитний центр), а також — казначейство. Залучеш депозитним центром ресурси (1) продаються казначейству банку за певною цшою, яка становить трансфертну ставку внутршнього розмщення (2), а казначейство, акумулюючи грошов1 кошти, продае !х за трансфертною цшою внутршнього розмщення кредитному центру (3), який, у свою чергу, розмщуе щ кошти кл1ентам (4) (рис. 1).
Рис. 1. Схема руху грошових ресурс1в у модел1 трансфертного ц1ноутворення (Складено автором)
81
Трансфертна ставка внутршнього розмщення в найзагальшшому вигщщ складаеться з на-ступних компонент: зовшшня ставка залучення ресуршв, операцшш витрати та процентна маржа депозитного центру. Вщповщно трансфертна ставка внутршнього залучення включае в себе зов-шшню ставку розмщення ресуршв за вирахуванням операцшних витрат та марж1 кредитного центру [15]. Саме за допомогою вардавання розм1ру процентно! марж1 менеджери банку можуть здшснювати управлшня лшвщною позищею, стимулюючи чи дестимулюючи центри вщповщаль-ност до залучення або розмщення ресуршв певно! строковосп. Так, наприклад, якщо у банку спостер^аеться вщ'емний розрив лшвщносп у часовому горизонт! до одного мюяця, менеджери можуть штучно завищити складову лшвщносп процентно1 марж1 депозитного центру за вщпов> дними ресурсами, що стимулюватиме ïx залучення сшвроб^никами центру та вир1внювання балансу актив1в та пасив1в у заданому часовому пром1жку.
Для визначення сутност системи управлшня лшвщшстю, на нашу думку, необхщно звернути-ся до економ1чного словника та з'ясувати значення понять «система» та «система управлшня». Так, системою економ1чний словник називае внутршньооргашзовану «сукупшсть взаемопов'я-заних елеменпв, що утворюють едине цше i спшьно д1ють для досягнення поставленоï мети» [16, с. 281]. Вщповщно до цього ж джерела, «система управлшня — сукупшсть ланок i зв'язюв мiж ними, що беруть участь у тому чи шшому вид процесу управлiння» [16, с. 288].
Беручи до уваги надаш вище тлумачення понять «система» та «система управлшня», ми може-мо надати наступне визначення системи управлшня лшвщшстю в банку. Так, остання являе собою сукупшсть пов'язаних мiж собою елеменпв, яю шляхом узгодженого впливу на об'екти управлшня забезпечують здатшсть банку не порушуючи внутрiшнix та зовшшшх регулятивних ви-мог виконувати ус зобов'язання в повному обсязi у необхщнш валютi та у вщповщний строк за рахунок структури балансу, а також спроможшсть фiнансувати зростання кредитно-iнвестицiй-ного портфеля.
Як бачимо з наведеного вище визначення у œ^^i управлшня банювською лiквiднiстю можна видшити двi сторони, а саме: суб'ект та об'ект управлшня.
На стратепчному рiвнi вiдповiдноï системи знаходяться спостережна рада банку та правлiння, до компетенцп яких належить затвердження стратеги управлшня лшвщшстю; полiтик та процедур, яю регламентують вiдповiдальнiсть кожного з шдроздшв у процесi управлшня лшвщшстю; довгострокового фiнансового плану, де вщображаються запланованi показники розвитку банку на найближчi 3-5 рокiв у постатейному розрiзi. При цьому, варто зазначити, що кожен з шдроздшв, який е центром прибутку чи центром доxодiв зпдно фiнансовоï структури банку здшснюе плану-вання власноï дiяльностi на щорiчнiй основi. Фшансовий блок агрегуе вiдповiднi плани та фор-муе на ïx основi фiнансовий план банку i бюджет на наступний рiк. Зазначенi документи мають важливе значення для управлшня банювською лшвщшстю, адже у них вщображеш плановi обся-ги таких статей як: мiжбанкiвськi кредити, державш та корпоративнi цiннi папери, корпоративш та роздрiбнi кредити/депозити, касовi залишки тощо.
Тактичне управлiння лiквiднiстю в банку здшснюе колепальний орган — Комтет з управлш-ня активами та пасивами (КУАП), на розгляд якого виносяться питання щодо ресурсно!' позицп банку за основними валютами, планового та фактичного виконання нормативiв лшвщносп, перегляду процентних ставок та продуктовоï лiнiйки та ш. Оперативний рiвень управлiння лiквiднiстю в банках представлений казначейством, яке вщповщае за короткострокову лшвщшсть; управлш-ням ринковими ризиками, до сфери вщповщальност якого належить середньо- та довгострокова лшвщшсть банку; та пiдроздiлом ризик-контролшгу. Метою ризик-контролiнгу як частини системи контролшгу в банку е шдтримка керiвництва у досягненнi загальних цшей банку [18]. Вщпо-вщно, завдання ризик-контролiнгу в банку полягае у системно-штегрованш iнформацiйнiй, анал-^ичнш, iнструментальнiй та методичнiй пiдтримцi банювського ризик-менеджменту [17].
До функцiй внутршнього контролю та аудиту належить перевiрка усix процесiв, що вщбува-ються у банку на предмет ïx вщповщносп внутршшм полiтикам та процедурам.
Варто зазначити, що бшьшють науковщв не видiляють корпоративний та роздрiбний бiзнеси як складовi системи управлшня лшвщшстю банку. В той же час саме щ пiдроздiли вщповщають за формування ресурсноï бази банку та ïï розмiщення, таким чином безпосередньо формуючи грошовi потоки, яю власне i являють собою головний об'ект управлшня менеджерiв з точки зору банкiвськоï лiквiдностi. Враховуючи це, на наш погляд, доцшьно вщносити спiвробiтникiв корпоративного та роздрiбного бiзнесiв до суб'ектiв системи управлшня лшвщнютю. При цьому важ-ливо, щоб самi працiвники цих шдроздшв розумiли власну роль у вщповщнш системi, вiдчували
82
ceбe пpичeтними дo пpoцecy yпpавлiння лiквiднicтю. Задля цьoгo, на нашу думку, кepiвники бан-кiвcькиx усташв пoвиннi poзpoбляти та впpoваджyвати piзнoманiтнi тpeнiнги для cпeцiалicтiв банку, дe дeтальнo будуть poз'яcнюватиcя yci нюажи мexанiзмy yпpавлiння лiквiднicтю, пpава та oбoв'язки кoжнoгo cпiвpoбiтника, будуть cтавитиcь кoнкpeтнi завдання та виcвiтлюватиcь клю-чoвi пoказники, якиx нeoбxiднo дocягти в pамкаx пpoцecy yпpавлiння лшвщшстю. Такий пiдxiд дoзвoлить виpiшити юэнфлшт iнтepeciв мiж казначeйcтвoм та бiзнec-пiдpoздiлами, ключoвoю мeтoю якиx e макcимiзацiя маpжi банку.
На наш гогляд, на cьoгoднi для вeдeння кoнкypeнтнoï бopoтьби на фiнанcoвoмy pинкy банкам нeдocтатньo пpocтo здiйcнювати збаланcoванe у^авлшня cтpyктypoю баланcy. ïм нeoбxiднo дo-кopiннo змiнити пiдxiд дo у^авлшня лiквiднicтю y напpямкy пoбyдoви якювд нoвoï — iнтeгpoва-нoï — статеми, яка дoзвoлить дocягти клю^в^ цiлeй та задoвoльняти iнтepecи акцioнepiв та клieнтiв банку. Така cиcтeма, пepш за вce, пoвинна пepeдбачати змiнy мeнталiтeтy cпiвpoбiтникiв банку, кoжeн з якиx, нeзалeжнo вiд займаш1' пocади, пoвинeн вiдчyвати влаcнy poль в yпpавлiннi лiквiднicтю, та, в^д^в^дго, — нecти вiдпoвiдальнicть. На нашу думку, банки мають гобудувати адeкватнy cyчаcним yмoвам opганiзацiйнy cтpyктypy у^авлшня лiквiднicтю, налагoдити iнфop-мацiйнi готоки мiж piзними cкладoвими цieï crpyRryp^ poзpoбити та впpoвадити cyчаcнe мeтo-дичнe та аналiтичнe забeзпeчeння, яте дoзвoлялo б здiйcнювати аналiз лiквiднocтi виxoдячи з якoмoга бiльшoï ^льюст! фактopiв впливу зoвнiшньoгo та внyтpiшньoгo cepeдoвища.
ВИСНОВКИ
Oтжe, банки пpoйшли eвoлюцiйний шляx вiд автoнoмнoгo у^авлшня активами та паcивами дo ycвiдoмлeння нeoбxiднocтi та пepexoдy дo збаланcoванoгo yпpавлiння лiквiднicтю. Cиcтeма yпpавлiння бангав^шю лiквiднicтю являe coбoю cyкyпнicть взаeмoпoв'язаниx eлeмeнтiв, якi шляxoм yзгoджeнoгo впливу на oб'eкти yпpавлiння забeзпeчyють здатнють банку викoнyвати yci peальнi та пoтeнцiйнi вимoги клieнтiв в говшму oбcязi y нeoбxiднiй валютi та y вщговщний cтpoк. Пoдальший poзвитoк вiдпoвiднoï cиcтeми, на нашу думку, говижн включати наcтyпнe:
• актива викopиcтання мeтoдy тpанcфepтнoгo цiнoyтвopeння для peгyлювання лiквiднocтi банку y piзниx чаcoвиx пpoмiжкаx;
• пepeopieнтyвання бiзнeciв з пoзицiй пpocтoгo yтвopeння маpжi банку на пoзицiï активнoï учаеп y пpoцeci yпpавлiння лiквiднicтю;
• poзpoбкy та впpoваджeння cyчаcнoгo opганiзацiйнoгo, iнфopмацiйнoгo, мeтoдичнoгo та ана-л^ттого забeзпeчeння, щo дoзвoлить пoбyдyвати якюш нoвy iнтeгpoванy cиcтeмy yпpавлiння лшвщнютю в банку.
СПИСОК ВИKОРИСТAНОÏ Л1ТЕРАТУРИ
1. Бopинeць C.Я. Пiдxoди дo oцiнки та yпpавлiння pизикoм лiквiднocтi кoмepцiйнoгo банку / C.Я. Бopинeць // Вicник киïвcькoгo нацioнальнoгo yнiвepcитeтy iм. Таpаcа Шeвчeнка. — 2GG5. — №8G. — C. 4-7.
2. Киpичeнкo O.A. Казначeйcтвo банку: навч. tocí6. / O.A. K^me^o, М.П. Дeниceнкo. — К.: ^mp yчбoвoï лiтepатypи, 2G1G. — 464 c.
3. Kopoбoва Г.Г. Банкoвcкoe дeлo: yчeбник / Г.Г. Kopoбoва. — М.: Экoнoмиcт, 2GG6. — 766 c.
4. Coвpeмeнныe дeньги и банкoвcкoe дeлo. Инфopмациoнный элeктpoнный pecypc. — [Елeкт-poнний pecypc]. — Рeжим дocтyпy: www.bankingfacts.ru/bankin-847.html
5. Фалюта А. Удocкoналeння cиcтeми у^авлшня лiквiднicтю банкiв Укpаïни / А. Фалюта // Фopмyвання pинкoвoï eкoнoмiки в Укpаïнi. — 2GG9. — №19. — C. 471-476.
6. Пoлoжeння ^o peгyлювання Нацioнальним баншм Укpаïни лiквiднocтi банкiв Укpаïни: Пocтанoва НБУ вiд 3G.G4.2G13 №259
7. Пoлoжeння пpo затвepджeння Змiн дo Тexнiчнoгo пopядкy пpoвeдeння Нацioнальним баншм У^аши oпepацiй з банками: ^ста^ва НБУ вiд 2G.G6.2G13 №243
8. Ешжмчна eнциклoпeдiя. — [Елeктpoнний pecypc]. — Рeжим дocтyпy http://slovopedia.org.ua/ 38/534G8/38393G.html
9. Уcачeв C. Знанда o клиeнтe — ключ к ycœxy / C. Уcачeв // Aналитичecкий банкoвcкий жyp-нал. — 2G11. — №5-6 (191). — C. 1G6-1G7.
1G. РБК У^аша. Iнфopмацiйний eлeктpoнний pecypc. — [Елeктpoнний pecypc]. — Рeжим дo-cтyпy: http://www.rbc.ua/ukr/newsline/2GG7/l l/l2/265355.shtml
11. Дoвгань Ж. Ocнoви кoмплeкcнoгo yпpавлiння активами i паствами банку / Ж. Дoвгань // Cвiт фiнанciв. — 2GG8. — №2(15). — C. 64-69.
S3
12. Волошин I. Оцшка ризику перевкладання роздр1бних банювських вклад1в / I. Волошин // Економша, менеджмент, 61знес. — 2012. — №1 (5). — С. 125-129.
13. Офщшний сайт ПАТ Кредитпромбанк. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:/ /www.kreditprombank.com/upload/content/422/Creditprombank_innovations.pdf
14. Макаренко M.I. Система трансфертного щноутворення в комерцшних банках: монографiя / M.I. Макаренко, Т.Г.Савченко. — Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. — 238 с.
15. Кулаев М.Ю. Управление активами и пассивами кредитной организации, процентным риском и риском ликвидности на основе тарнсфертных ставок / М.Ю. Кулаев // Аудит и финансовый анализ. — 2008. — №1. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.auditfin.com/fin/ 2008/1/Kulaev/Kulaev%20.pdf
16. Економiчний словник / И.С. Завадський, Т.В. Осовська, О.О. Юшкевич. — К.: Кондор, 2006. — 356 с.
17. 1нформацшно-анал^ичний портал Украшського агентства фшансового розвитку. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/sdu/055.htm
18. Галяева Л.Е. Инновации в системе управления ликвидностью кредитных организаций / Л.Е. Галяева // Маркетинг i менеджмент шновацш. — 2013. — №1. — С. 209-217.
Стаття надшшла до редакци 15 жовтня 2013 року
84
