CC BY
33
ISSN 1994-7836 (print) ISSN 2519-2477 (online)
УДК 582.746.26 Article info
Received 13.03.2017 р.
В. В. Мамчур
Уманський нащональний ушверситет садiвництва, м. Умань, Украша
СИСТЕМА РОДУ AILANTHUSALTISSIMA (MILL.) SWINGLE
За лггературними джерелами дослщжено фшогенетичну систему роду Ailanthus (Mill.) Swingle. Пщ-тверджено, що рвд належить до ввддшу кшткових або покритонасiнних (Magnoliophita або Angiospermae), класу магнолюпсвдв або дводольних (Magnolioopsida або Dicotyledones), шдкласу розидових (Rosidae), порядку сашндоцвиих (Sapindales), родини симарубових (Simaroubaceae) i нараховуе близько 30 родiв i 200 виIцiв, яю у природному ареалi зростають у трошках Швденно-СхвдноТ Азй та островах Тихого океану. Встановлено, що види роду Ailanthus обмежуються тшьки трьома найпоширешшими видами: айлант найвищий або китайський ясен (Ailanthus altissima), айлант звичайний (Ailanthus excelsa), айлант трилис-тий (Ailanthus triphylla) та трьома декоративними формами: 'Rhodocarpa' Th.Kal, 'Albo-variegata' Th.Kal, 'Pendulifolia' (Carr.) Rehd. В Украшу iнтродуковано тiльки один вид - айлант найвищий (Ailanthus altissima (Mill.) Swingle).
Ключоеi слова: Айлант найвищий (Ailanthus altissima (Mill.) Swingle); вид; рвд; родина; ареал; систематика; iсторiя.
Вступ. З розвитком землеробства та подорожей до нових земель розвиваеться штродукщя рослин, без яко! зараз неможливо уявити кнування людського сусшль-ства. Особливу увагу прид1ляють рослинам, як поедну-ють у ^6i цiннi декоративнi, лiкарськi, плодовi, технч-нi та фiтомелiоративнi властивостi. До них належить i айлант найвищий (Ailanthus altissima (Mill.) Swingle).
В Украш важливе сощальне значения Ailanthus altissima привернуло увагу лiсiвникiв шд час залiсения Олешкiвських шсюв, оскiльки дерево невимогливе до родючосп грунту i посухи. Йому присвятили сво! пра-цi Н. А. Кохно, А. М. Курдюк (Kohno & Kurdjuk, 1994), А. Л. Тахтаджян (Tahtadzhjan, 1978), I. Kowarik (Kowa-rik & Komarov, 1995), C. Basnou and M. Vila (Basnou, &Vila, 2009), L. B. Knapp (Knapp, 2000), Yu. A. Yere-menko, V. M. Ostapko (Yeremenko & Ostapko, 2013), W. R. Graves, M. N. Dana, R. J. Joly (Graves, Dana & Joly, 1989) та iншi дослщники. Проте !хш науковi доробки висвгглюють загальну ботатчну характеристику роду Ailanthus, його природне поширення та частково кто-ричний розвиток роду та окремих видiв (Muller, 1984).
В УкраМ, з врахуванням наявносп земель, непри-датних для подальшого сiльськогосподарського вико-ристання, тщаних земель, кар'ергв, присадибних дщя-нок покинутих помешкань, яргв та балок, актуальною проблемою е залкення цих земель, де Ailanthus altissima, як показав досвщ, може бути використаним у найбиьш жорстких природних умовах при залiсеннi цих територiй. Тому актуальним питанням е вивчення фшогенезу, бiологiчних i екологiчних властивостей виду, його розмноження та використання (Nechytailo & Kucheriava, 2001).
Методика проведення дослщження. У дослiдженнi використано метод теоретичного узагальнення - для розкриття змкту фшогенетично! сутностi системи роду Ailanthus та виявлення в нш вiдмiнностей.
Обговорення результат1в дослвдження. За ботанч-ною класифiкацiею, як зазначае I. Kowarik (Kowarik & Komarov, 1995), посилаючись на дослвдження Brizicky (1962), Ailanthus altissima (Mill.) Swingle належить до родини Simaroubaceae, яка нараховуе близько 30 родгв i
200 видiв. Природним ареалом зростання видiв роду Ailanthus е тропiки Пiвденно-Схiдноï A3iï та острови Тихого океану. Однак батькгвщиною роду Ailanthus биьшкть дослiдникiв вважае Китай (Sumac Staghorn, n.d.; Basnou, &Vila, 2009). Найбiльш цiнним представ-ником роду вважають Ailanthus altissima. Це дерево здавна культивуеться у Кита1 для розведення айланто-вого шовкопряда. Нин Ailanthus altissima культивуеться в бврош i Пiвнiчнiй Америщ як озеленювальна i декоративна рослина.
У 1751 р. Ailanthus altissima завезено на Швшчний Кавказ, в Астрахань i Крим. У ХХ ст. в мктах швден-них областей Украши Ailanthus altissima переважно ви-користовували для озеленения, а як цшна фиомелюра-тивна деревна порода - для залкення Олешювських пiскiв, оскiльки дерево невимогливе до грунту i посухи та утворюе ряст хащi. Тепер, у багатьох мкцях здича-вiло, утворюе заросп вздовж дорiг, по ярах, бшя занед-баних будiвель. У Криму, особливо на Шiвденному бе-резi Криму, завдяки своему специфiчному запаху, не мае природних воропв i виткняе мiсцевi види (Sokolov, 1958; Tahtadzhjan, 1982; Sumac Staghorn, n.d.; Kohno & Kurdjuk, 1994).
За ботатчною характеристикою дерево Ailanthus altissima швидко росте, досягаючи висоти 20-30 м, одно-рiчна парость може досягати висоти 3 м. Листки склад-ш, непарно- або парноперисп, завдовжки до 60 см (у молодих дерев - до 1 м). За деформацп рослини вида-ють специфiчний неприемний запах. Серцевина стовбу-ра - пориста та м'яка. Квггки одностатевi, у волотистих суцвiттях довжиною до 20 см. Шшд - крилатка. Насшня отруйне.
За дослiджениями, як зазначае I. Kowarik (Kowarik & Komarov, 1995), посилаючись на дослвдження Noote-boom (1962), Ailanthus altissima е одним з п'яти видiв у межах роду Ailanthus Desf. На ввдмшу вiд А. altissima, А. excelsa Roxb, А. integrifolia Lam., А. triphysa (Dennst.) Olston, А. fordii Desf., як зростають в субтрошчному дь апазонi. Водночас доречно зробити акцент на синош-мах Ailanthus altissima (Sumac Staghorn, n.d.; Kowarik & Komarov, 1995): Ailanthus erythrocarpa Carriеre (1877),
Цитування за ДСТУ: Мамчур В. В. Система роду Ailanthus Altissima (Mill.) Swingle / В. В. Мамчур // Науковий вюник НЛТУ Укра'ши. -2017. - Вип. 27(3). - С. 49-52
Citation APA: Mamchur, V. V. (2017). The System of Ailanthus Altissima (Mill.) Swingle Genus. Scientific Bulletin of UNFU, 27(3), 49-52. Retrieved from: http://nv.nltu.edu.ua/index.php/journal/article/view/292
Ailanthus giraldii Dode (1907), Ailanthus glandulosa Desf. (1786), Ailanthus guangxiensis S. L. Mo (1820), Ailanthus japonica K. Koch (1856), Ailanthus japonica Dippel (1907), Ailanthus peregrine (Buc'hoz) F. A. Barkley (1937), Ailanthus pongelion J. F. Gmel. (1768), Ailanthus procera Salisb. (1796), Ailanthus rhodoptera F. Muell. (1863), Ailanthus sinensis Dum. Cours. nom. illeg. (1783), Ailanthus sutchuensis Dode (1907), Ailanthus vilmoriniana Dode, (1904) Albonia peregrina Buc'hoz (1929), Choeros-pondias auriculata D. Chandra (1763), Rhus cacodendron Ehrh. (1783), Toxicodendron altissimum Mill. (1768).
Зразок, вирощений з китайського насшня у Францп, було описано в 1904 р. i як А. vilmoriniana Dоdе, i як А. glandulosa Desf. Назва роду, як вважають, походить ввд загально!' Молукксько! назви "Aylanto " з посиланням на рвдну назву Integrifolia Ailanthus, що означае, як досль дили Енглера (Engler, 1931), та Hu (Hu, 1979), "дерево, що сягае в небо".
Доречно зазначити, що першi науковi описи Ailanthus altissima було зроблено шсля ввезення його в Европу французьким езу'том Pierre d'Incarville. D'Incar-ville послав насiння з Пеюну через Сибiр ботанiку Бернарду де Жюсье в 1740-х роках (Sumac Staghorn, n.d.). Вiдправлене насшня було схоже на насшня китайського лакового дерева, за яким вш спостердав у регiонi Ян-цзи. D'Incarville додае примггку, яка вказуе про плута-нину таксономiчного виду впродовж кiлькох десяти-лiть. У 1751 р. Жюсье посадив юлька насшин у Францп, а iншi вiдправив до Фiлiпа Мшлера, начальника Ап-текарського саду в Чела, i Фiлiпa К. Уебба, власника екзотичного саду в Busbridge в Англи (Kapustian, 2007; Komarov, 1936; Kowarik & Komarov, 1995).
Плутанина в назвах почалася, коли дерево описали три дослщники пiд ризними назвами. У Пaрижi К. Лш-ней (Linnej, 1989) дав рослинi назву Rhus succedanea, а у Лондон Мшлер зразки назвав Toxicodendron altissima. У старш системi класифшацп и назвали Sinese foliis ala-tis. З 1750 р. збереглися записи суперечок з приводу власного iм. ФШпа мiж Мiллером i Джоном Еллком, куратором саду Вебба в Busbridge. У 1782 р. в Утрехт за деревом спостергае Якоб Фрiдрiх Ерхарт i назвав його А. cacodendron (Graves, Dana & Joly, 1989).
Спостер^аючи зразки айланту в Париж^ Рене Louic-he Desfontaines у 1788 р. встановив тaксономiчний статус. Вiн опублшував статтю з iлюстровaним описом i дав йому iм'я Ailanthus glandulosa, пометивши його до того ж роду, що i тропiчний вид, ввдомий тодi як А. integrifolia (на цей час А. triphysa). Назва походить ввд Ailanto Amboneseword, що означае " небо-дерево" або "дерево, що сягае в небо" (Tahtadzhjan, 1978; Kowarik & Komarov, 1995; Graves, Dana & Joly, 1989). Назва поточного виду походить ввд iм. Walter T. Swingle, який пра-цював на департамент Сполучених Штатав з рослин-ництва. Вiн вирiшив передати старе ш'я Мiллерa в рiд Desfontaines, замкть прийнятого уже Ailanthus altissima (Kowarik & Komarov, 1995; Knapp, 2000).
Ailanthus altissima в родi Desfontaines з'являеться в европейськш ботaнiчнiй лiтерaтурi наприкшщ 1957 р. Однак Мiжнaродним кодексом боташчно! но-менклатури цей ештет було дисквaлiфiковaно як дiйсно наукова назва для айланту. Альфред Редер у бiблiогрa-
фи про культивування дерев i чагарникiв перерахував 14 синошмш виду (Rehder, 1949).
Генетично айлант е полшло!дним (2 ~ г = 80). Гене-тична сегрегацiя вiдбулася пiд час вирощування його в Gвропi. Садовi сорти та форми визнав у 1890-х роках, як вказуе I. Kowarik (Kowarik & Komarov, 1995), Леопольд Дшпель (Lepart & Debussche, 1991), а в 1892 р. вш описав ix рiзновиди:
• А. altissima вар. altissima, який е pi3HOMamTHHM типом i рщним для материково!' частини Китаю;
• А. altissima вар. tanakai, який е ендемiчним у прськш мкцевост пiвнiчного Тайваню. Вiдрiзняеться корою жовтого кольору та коротшим листям. Занесений в Черво-ну книгу до Червоного списку МСОП, перебувае тд заг-розою зникнення через втрату середовища проживания;
• 'Rhodocarpa' Th.Kal. - ця форма мае тжно-рожеве забар-влення листков i плодiв пiд час розпускання;
• 'Albo-variegata' Th.Kal. - бiло-ряба, росте в Криму. На листках е блiдо-мармуровi вкраплення;
• 'Pendulifolia' (Carr.) Rehd. - мае декоративний вигляд з витонченими, великими звислими листками;
• 'Erythrocarpa' (Carr) Rehd. - червоноплщний з яскраво-червоними крилатками i листками зверху темно-зеленими i знизу бiльш iитенсивно сизими, иiж у типово!' форми.
Побудова фшогенетично! системи зумовлена склад-шстю еволюцiйного процесу, рiзноманiтнiстю форм квiтковиx рослин та численними випадками регресив-но! еволюцп. У фiлогенетичнiй системi квiтковиx рослин А. Л. Тахтаджяна (Tahtadzhjan, 1978) рвд Ailanthus належить до: ввддщу квiтковиx або покритонасiнниx (Magnoliophita або Angiospermae), класу магнолiопсидiв або дводольних (Magnolioopsida або Dicotyledones), тд-класу розидiв (Rosidae), порядку сашндоцвггних (Sapindales), родини симарубових (Simaroubaceae), роду Айлант (Ailanthus).
Згiдно i3 класифiкацiею та таксономiчним положен-ням квiтковиx рослин системи APG III рiд Айлант (Ailanthus) належить до (Sumac Staghorn, 2008):
• Надцарство: Eukaryota - Ядерт органiзми або Еукарi-оти.
• Царство: Plantae, Vegetabilia, Phyto, Phytobiota Haeckel, 1866 - Рослини.
• Пгдцарство: Embryobionta, Embryophyta, Cormophyta, Cormobionta, Telomophyta, Telomobionta - Вищi рослини, зародковi, пагоновi.
• Надвщдш: Spermatophyta - Насiннi.
• Вщдш: Magnoliophyta, Angiospermae - Покритонасшш або квiтковi рослини.
• Клас: Magnoliopsida, Dicotyledones - Магнолiопсiди, або дводольш.
• Пгдклас: Rosidae - Розити.
• Надпорядок: Rutanae - Рутовг
• Порядок: Rutales - Рутовг
• Сiмейство: Simaroubaceae - Сiмарубовi (Chase & Reveal, 2009).
Систематика роду Ailanthus в УкраМ залишаеться мало вивченою, спецiальниx робгт з ii дослiдження не було. У сучасних наукових лiтературниx джерелах описи видгв роду Ailanthus обмежуються тiльки трьома найпоширенiшими видами: Айлант найвищий або ки-тайський ясен (Ailanthus altissima), айлант звичайний (Ailanthus excelsa), айлант трилистий (Ailanthus triphylla) та трьома декоративними формами: 'Rhodocar-
pa' Th.Kal, ''Albo-variegata'' Th.Kal, ''Pendulifolia'' (Carr.) Rehd.
Висновки:
1. Система роду Ailanthus в Украш залишаеться мало вивченою, спецiальних po6iT з ii вивчення немае. Дос-лiдивши систему роду Ailanthus за А.Л. Тахтаджяном (1987) i сучасною системою APG III, встановлено, що вiдмiннiсть полягае тшьки у вiднесеннi до "Порядку" вщповщно - сапiндоцвiтi (Sapindales) i Рутовi (Rutales).
2. У сучасних наукових лиературних джерелах описи ви-дiв роду Ailanthus обмежуються тiльки трьома найпо-ширенiшими видами: айлант найвищий або китайський ясен (Ailanthus altissima), айлант звичайний (Ailanthus excelsa), айлант трилистий (Ailanthus triphylla) та трьома декоративними формами: 'Rhodocarpa' Th.Kal, 'Albo-variegata' Th.Kal, 'Pendulifolia' (Carr.) Rehd.
3. Результата аналiзу лиературних даних i обстеження ко-лекцш ботанiчних садiв дають пiдстави стверджувати, що в Украш iнтродуковано тшьки один вид роду Ailanthus - Ailanthus altissima (Mill) Swingle.
4. Вважаемо за доцшьне у подальшш робой користувати-ся системою роду Ailanthus, висвiтленою у системi APG III.
Перелiк використаних джерел
Basnou, C., &Vila, M. (2009). Ailanthus altissima (Mill.) Swingle, Tree of Heaven (Simaroubaceae, Magnoliophyta), Handbook of alien species in Europe, Daisie, Ed., Netherlands: Springer, Dordrecht, 342 p.
Chase, M. W., & Reveal, J. L. (2009). A phylogenetic classification of the land plants to accompany APG III. Botanical Journal of the Linnean Society. London, 161(2), 122-127.
Engler, A. (1931). Die Naturlichen Pflanzenfamilien (Vol. 19 a, second ed.). Leipzig: Wilhelm Engelmann, 240 p.
Graves, W. R., Dana, M. N., & Joly, R. J. (1989). Influence of root-zone temperature on growth of Ailanthus altissima (Mill.) Swingle. J. Env. Hort, 7, 79-82.
Hu, S. Y. (1979). Ailanthus (pp. 29-50). Arnoldia, 240 p.
Kapustian, V. V. (Ed.). (2007). Botanichnyi sad im. akad. O. V. Fomi-na: kataloh roslyn. Pryrodno-zapovidni terytorii Ukrainy. Roslynnyi svit (Vol. 7). Kyiv: Fitosotsiotsentr, 302 p. [in Ukrainian].
Knapp, L. B. (2000). Invasion of an old-growth forest in New York by Ailanthus altissima: sapling growth and recruitment in canopy gaps, J. Torrey. Bot. Soc, 127, 307-315.
Kohno, N. A., & Kurdjuk, A. M. (1994). Teoreticheskie osnovy i opyt introdukcii drevesnyh rastenij na Ukraine. Kyiv: Nauk. dumka, 186 p. [in Russian].
Komarov, V. L. (Ed.). (1936). Flora SSSR (Vol. V). Moscow -Leningrad: AN SSSR, 759 p. [in Russian].
Kowarik, I., & Komarov, V. L. (Ed.). (1995). Clonal growth in Ailanthus altissima on a natural site in West Virginia, 6, 853-856.
Lepart, J., & Debussche, M. (1991). Invasion processes as related to succession and disturbance. In: Groves , R.H., Di Castri, F. (Eds.), Biogeography of Mediterranean Invasions (pp. 159-177). Cambridge University Press, Cambridge, 360 p.
Linnej, Karl. (1989). Filosofija botaniki. Moscow: Nauka, 454 p. [in Russian].
Muller, J. (1984). Significance of fossil pollen for angiosperm history. Annals Missouri Botanical Garden, 71 (2), 419-443.
Nechytailo, V. A., & Kucheriava, L. F. (2001). Botanika. Vyshchi roslyny. Kyiv: Fitosotsiotsentr, 432 p. [in Ukrainian].
Rehder, A. (1949). Manual of cultivated trees and shrubs (pp. 195-250). New York: The Macmillan company, 360 p.
Sokolov, S. Ya. (Ed.). (1958). Derevja i kustarniki SSSR. (In 6 vols., vol. IV, pp. 260-262). Moscow -Leningrad: AN SSSR, 460 p. [in Russian].
Sumac Staghorn (2008). Native Trees and Shrubs for Maine Landscapes. Bulletin #2579, Staghorn Sumac. Retrieved from: http://uma-ine.edu/publications/2579e.
Tahtadzhjan, A. L. (1978). Floristicheskie oblasti Zemli. Leningrad: Nauka, 247 p. [in Russian].
Tahtadzhjan, A. L. (Ed.). (1982). Zhizn rastenij (Vol. VI). Moscow: Prosveshhenie, 543 p. [in Russian].
Yeremenko, Yu. A., & Ostapko, V. M. (2013). Woody and shrub advents in the "Donetsky kryazh" regional landscape park. Prom. Bot. (Industrial Botany), 13, 92-101.
В. В. Мамчур
СИСТЕМАТИКИ РОДА AILANTHUS ALTISSIMA (MILL.) SWINGLE
По литературным источникам исследована филогенетическая система рода Ailanthus (Mill.) Desf. Подтверждено, что род относится к отделу цветочных или покрытосеменных (Magnoliophita или Angiospermae), класса магнолиопсидов или двудольных (Magnolioopsida или Dicotyledones), подкласса розидовых (Rosidae), порядка сапиндоцветных (Sapindales), семьи симарубовых (Simaroubaceae) и включает около 30 родов и 200 видов, в естественном ареале растут в тропиках Юго-Восточной Азии и островах Тихого океана. Установлено, что виды рода Ailanthus ограничиваются лишь тремя наиболее распространенными видами: айлант высочайший или китайский ясень (Ailanthus altissima), айлант обычный (Ailanthus excelsa), айлант трехлистной (Ailanthus triphylla) и тремя декоративными формами: 'Rhodocarpa' Th.Kal, 'Albo-variegata' Th.Kal, 'Pendulifolia' (Carr.) Rehd. В Украине интродуцирован только один вид - айлант высочайший (Ailanthus altissima (Mill.) Swingle).
Ключевые слова: Айлант высочайший (Ailanthus altissima (Mill.) Swingle); вид; род; семья; ареал; систематика; история.
V. V. Mamchur
THE SYSTEM OF AILANTHUS ALTISSIMA (MILL.) SWINGLE GENUS
The existence of human society is impossible to imagine without plant introduction. Particular attention is paid to plants that combine valuable ornamental, medicinal, fruit, technical and phytomelioration properties. These include Ailant highest (Ailanthus altissima (Mill.) Swingle). Thus our research aims at investigation of phylogenetic, biological and ecological characteristics of the species, its reproduction and use. In the course of study the authors have studied the phylogenetic system of Ailanthus (Mill.) Swingle genus according to the literature sources. We have confirmed that it belongs to the plant group of flowering or angiosperms (Magnoliophita, or Angios-permae), Magnolioopsida or flowering class (Magnolioopsida, or Dicotyledones), Rosidae division, Sapindales order, Simaroubaceae family and includes about 30 genera and 200 species that grow in natural habitats in the tropics of Southeast Asia and the Pacific islands. We have also learnt that the species of the genus Ailanthus is limited to the three most common types such as: Ailant highest or Chinese ash (Ailanthus altissima), Ailant normal (Ailanthus excelsa), Ailant trifoliate (Ailanthus triphylla) and three decorative forms: 'Rhodocarpa' Th.Kal, 'Albo-variegata' Th.Kal, 'Pendulifolia' (Carr.) Rehd. Only one type of Ailant highest (Ailanthus altissima (Mill.) Swingle) is introduced in Ukraine. The researches have also found that according I. Kowarik Nooteboom (1962), Ailanthus altissima is one of five species within the genus of Ailanthus Desf. Unlike A. altissima, A. excelsa Roxb, A. integrifolia Lam., A. triphysa (Dennst.) Olston, A.
fordii Desf., which grow in the subtropical range. However, it is appropriate to focus on synonyms Ailanthus altissima: Ailanthus erythrocarpa Carriere (1877), Ailanthus giraldii Dode (1907), Ailanthus glandulosa Desf. (1786), etc. Systematics of the genus Ailanthus in Ukraine is still poorly understood. In modern scientific literature descriptions of species of the genus Ailanthus are limited to the three most common types: Ailant highest or Chinese ash (Ailanthus altissima), Ailant normal (Ailanthus excelsa), Ailant trifoliate (Ailanthus triphylla) and three decorative forms: 'Rhodocarpa' Th.Kal, 'Albo-variegata' Th.Kal, 'Pendulifolia' (Carr.) Rehd. To conclude, examining the genus Ailanthus system for AL Takhtadzhyan (1987) and modern system ARG III found that the difference is only referred to the "Procedure" according Sapindales and Rutales. The analysis of published data and survey collections of botanical gardens makes allows estimating that only one species of the genus Ailanthus - Ailanthus altissima (Mill) Swingle is introduced in Ukraine. Keywords: Ailant highest (Ailanthus altissima (Mill.) Swingle); species; genus; family; area; systematics; history.
1нформащя про автора:
Мамчур Валентина Bac^niBHa, астрант, Уманський нацюнальний ушверситет садiвництва, м. Умань, Украша. Email: valentina.mamchur.1968@mail.ru
