СИНДРОМ ХРОНіЧНОї ВТОМИ У ХВОРИХ НА ХРОНіЧНИЙ ОБСТРУКТИВНИЙ БРОНХіТ Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

і El

Материалы конференции /Proceedings of the Conference/

УДК 616.233-002-009.17 Каспрук Н.М.

Кафедра клінічної імунології, алергології та ендокринології

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

СИНДРОМ ХРОНІЧНОЇ ВТОМИ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ОБСТРУКТИВНИЙ БРОНХІТ

У зв’язку з екологічним забрудненням довкілля в останні 10—15 років суттєво збільшилася поширеність серед мешканців України порушень функціонування імунної системи, що клінічно проявляється синдромом хронічної втоми (СХВ). Встановлено, що СХВ суттєво частіше зустрічається у хворих на хронічну патологію різного генезу, ніж у інших груп. Завданням дослідження було дослідити зміни імунореактивності в хворих на хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ) із наявністю СХВ.

Предмет дослідження — 16 хворих на ХОБ із наявністю СХВ (перша група) та 15 хворих на СХВ без патології легень (друга група).

Методи дослідження — клінічні, загальнолабора-торні (аналізи крові та сечі), імунологічні (кількість CD3, CD4, CD8, CD22-лімфоцитів, уміст ЦІК).

Результати дослідження та їх обговорення. Індивідуальний аналіз імунограм дозволив встановити наявність прямої кореляції між ступенем вираженос-ті клітинної недостатності та виразністю клінічної симптоматики СХВ та ХОБ. При найбільш вираженій клінічній маніфестації ХОБ та СХВ у таких пацієнтів має місце більш значна Т-лімфопенія та зниження коефіцієнту CD4/CD8. Рівень ЦІК у сироватці крові був підвищений у першій групі — у 1,5 раза.

В обох групах обстежених хворих виявлено зміни з боку концентрації імуноглобулінів (^) сироватки крові основних класів. Індивідуальний аналіз показав, що рівень ^А в першій та другій групах змінювався різноспрямовано: так, у першій групі сумарно відмічалося збільшення концентрації ^А (в середньому у 1,4 раза відносно норми), тоді як у другій групі — зниження даного показника (в середньому у 1,6 раза відносно норми). ^М зменшувався у хворих 2-ї групи у 1,3 раза.

Отже, у хворих на ХОБ із наявністю СХВ відмічалися більш значні зміни імунних показників, що корелювало з посиленням тяжкості клінічної картини загострення бронхіту.

Висновки

1. У хворих на хронічний обструктивний бронхіт клінічна картина синдрому хронічної втоми полягає в наявності загальної слабкості в період ремісії хронічного обструктивного бронхіту, нездужання, зниження фізичної та розумової працездатності, підвищеної стомлюваністю та емоційної лабільності, дифузних міалгій, порушень сну. При об’єктивному обстеженні виявляється блідість шкіри, збільшення та чутливість

шийних лімфатичних вузлів. У 58,1 % випадків виявляється астеноневротичний, у 22,1 % — астенічний та в 16,3 % спостережень — астеновегетативний синдроми.

2. В обстежених хворих на хронічний обструктивний бронхіт із наявністю синдрому хронічної втоми виявляються чітко виражені порушення імунологічних показників, зокрема, помірна Т-лімфопенія, дисбаланс основних регуляторних субпопуляцій за рахунок більш значного зменшення числа Т-хелперів (CD4+), помірне зростання рівня ЦІК, зменшення концентрації ^М.

УДК 616-056.3 (477.85)

Каспрук Н.М., Кушнір Л.Д.

Кафедра клінічної імунології, алергології

та ендокринології

Кафедра внутрішньої медицини

Буковинський державний медичний університет,

м. Чернівці

МЕДИКАМЕНТОЗНА АЛЕРГІЯ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

Проблема виникнення побічних реакцій, зокрема алергічного походження, при застосуванні діагностичних і лікарських засобів стає все більш актуальною. Пояснюється це постійним розширенням номенклатури лікарських засобів та абсолютної їх кількості. Тим більше, що зараз людина в різний спосіб контактує з багатьма іншими хімічними речовинами — на виробництві, у побуті, вживає їх з їжею тощо. Часто це зумовлено генетичними особливостями обміну речовин хворого. У кожному випадку прийому лікарського препарату (ЛП) реакції організму є різноманітними, та далеко не завжди позитивний ефект переважає. Найбільш вірогідним підтвердженням цього є значна кількість різноманітних побічних реакцій на ЛП, що постійно реєструються у світі. За даними ВООЗ, медикаментозна алергія (МА) спостерігається в 10—15 % населення світу. У 20 % практично здорових осіб підвищена чутливість до ліків має прихований характер. В осіб, які лікуються амбулаторно, число ускладнень від терапії становить 2—3 %, а в стаціонарних хворих загальнотерапевтичного профілю — до 35 %. Побічні ефекти препаратів не завжди мають імунологічні механізми розвитку реакцій, тому Європейська асоціація алергології та клінічної імунології рекомендує називати їх медикаментозною гіперчутливістю, що становить близько 25 % серед усіх побічних ефектів медикаментозної терапії.

У роботі вивчена частота, етіологічна структура медикаментозної алергії в хворих на бронхіальну астму (БА).

Проаналізовано 60 випадків небажаних реакцій на лікарські препарати в пульмонологічному відділенні обласної клінічної лікарні з січня 2011 року по серпень 2013 року. За даними аналізу комплексу клі-

№ 6(54) • 2013

www.mif-ua.com

165