CC BY
34
Гумаштарш проблеми медицин и та питання викладання у Вищш медичнiй школi
УДК: 340.6:378.14
Бондарчук Г.О., Гаврилюк А.О., Легн Г.О., Перебетюк А.М.
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ СУДОВО-МЕДИЧНОГО ЕКСПЕРТНОГО МИСЛЕННЯ
У СТУДЕНТ1В
ВЫницький нацюнальний медичний уыверситет iM. М.1. Пирогова,
Судово-медичне експертне мислення, будучи близьким до поняття iwiHi4He мислення, мае i специф/'чн/' риси, обумовлен особливстю предмету судово)' медицини як теор) i практики судово-медичноТ експертизи. Судово-медичне експертне мислення перш за все спрямоване на створення особливого нтелектуального продукту - «Висновку експерта» як формал'зованого процесуально-го документа, що подае процедуру i результати експертного досл'дження на основi спе^альних знань, матер'альних об'ект'т, явищ i подш, що мстять нформацю про обставини справи що зна-ходиться в провадженн органiв досудового i судового сл'дства. Таким чином, кнцевою метою вив-чення судово)' медицини як навчально)' дисциплни е формування у студента умiння на основi по-глибленого i посл'довного вивчення основних роздШв судово)' медицини мислити судово-медичними категор'ями, вмти правильно ор'ентуватися в питаннях судово)' медицини в побутових, службових i клiнiчних ситуа^ях. Формування творчого судово-медичного мислення базуеться на комплексному використаннi як класичних педагог'чних прийом'в, так i нов1'тн1'х нформа^йних технологш. Можуть застосовуватися контрольн!' тести проблемного характеру, ситуац^йн тематичн задач'!, розбiр поточного експертного матер'алу, кл/'н/'чно)' бази, навчальна експертна оценка макро- i мiкропрепаратiв, результат'т лабораторних судово-медичних досл'джень, медичних документ'в, що мстять нформацю, важливу з правово)' точки зору.
Ключовi слова: судова медицина, експертне мислення, викладання
Судова медицина як навчальна дисциплша дае змогу студентам медичних спец1альностей ознайомитися з1 стислим I розумно адаптованим змютом однойменноТ науки - специф1чним, таким, що не мае ч1тких меж, роздтом медицини, який ошкуеться практикою проведення судово-медичних експертиз.
В систем! знань, що набувае студент по за-кшченш вишу, судова медицина посщае скром-не, але гщне мюце. В силу людськоТ ментально-ст1, яка мае схильнють до рацюнального усвщо-млення всього ексв1зитного, що нагально втор-гаеться в звичайний плин буденносп, лекци та практичн заняття з судовоТ медицини, керована самостшна I позааудиторна робота мало кого залишають байдужим. В цьому певна, але дещо показова легкють, з якою зд1бний, зац1кавлений студент швидко I з задоволенням засвоюе пе-редбачену програмою суму наукових факт1в, процесуальних положень, в1зуальних вражень, як1 надають йому викладач1, базов1 шформацшш джерела, заняття в секцшнш, амбулатори, лабо-ратори. При цьому виникае небезпека, що слухач серйозно вважае, шби вш засвоТв судову медицину, знаходиться на фшЫ. Йому часто-густо невтямки, що сенс опанування судовоТ медицини полягае не ттьки I не сттьки в засвоенн знань з танатологи, судовоТ травматологи (в широкому розумшш), дослщження речових доказ1в
судовоТ медицини.
тощо. Основним, пщсумковим у вивченж судовоТ медицини е формування прийомiв експертного мислення як творчого пщфунтя устшного вико-нання головного завдання судового експерта -дослщження на основi спе^альних знань мате-рiальних об'ектiв, явищ i процесiв, кiнцевим результатом чого буде подання органам досудового розслщування чи суду повних, стислих, об-фунтованих, загальнозрозумiлих, об'ективних, за можливост конкретних, в межах власноТ фа-ховоТ компетенцiТ, мотивованих пщсумюв, що випливають з проведеного дослщження як заве-ршальноТ частини «Висновку експерта».
Розумшня судово-медичного експертного мислення як окремоТ форми творчого професшного мислення (неважливо, що вичленування остан-нього з загального шзнавального процесу до цього часу лишае проспр для гносеологiчних дискусш), е ключовим в системi формування судового медика як фахiвця. В той же час прац^ присвячен формуванню судово-медичного експертного мислення у студенев нечисленнi, вщ-повiднi iдеТ розкиданi по пщручниках, посiбниках, статтях, монографiях в якост свiтоглядних вкра-плень i не систематизован [2, 7, 11, 17, 18, 20]. Тим бтьше не розглядалися системно питання застосування сучасних шформацшних техноло-гiй в педагопчному процесi вивчення судовоТ медицини, в той час як таю роботи вщносно роз-
витку ключного мислення вже iснують [12].
Видаеться, що конструюючи експертний про-цес в класичнш гносеологiчнiй трiадi як пошире-нiй схемi культурного мислення, можна розгля-дати перший етап експертного дослщження в якостi безпосередньоТ едностi вихiдного поняття (базовi i оперативнi знання), другий як - спосте-реження фрагменту матерiального св^у (об'екта, явища, поди), i, нарешт^ пiзнання його сутностi - третш етап.
Обсяг базових знань, що постшно оновлю-ються i критично переглядаються, на якi спира-еться судово-медичний експерт, по правдi не мае меж. Це сукупнють теоретичних знань з су-довоТ медицини, професшних медичних знань, знань з природознавчих та гумаштарних наук i дисциплiн, власнi спостереження i особистий досвщ. Носiем базових знань е мозок людини, iнтелектуальне наповнення якого реалiзуеться через механiзми пам'ятi. ^м того, базовi знання матерiально виступають у виглядi постiйно i швидко доступних документованих джерел ш-формацiТ в якостi довiдкового ресурсу (шструкцп, пiдручники, посiбники, словники, власы нотатки, цифровi накопичувачi).
Оперативнi знання здобуваються в ходi пщ-готовки до проведення експертизи або пщ час ТТ здiйснення шляхом вузько направлених актив-них пошукiв з якогось окремого, рашш невщомо-го експерту, питання.
Знання е вихщним i найважливiшим менталь-ним шструментом експертного дослiдження, оскiльки дають змогу вербалiзувати вiзуальнi, зоровi, слуховi, тактильы, нюховi складовi сен-сорноТ перцепци. Слiд постiйно звертати увагу студента на ту обставину, що нерщко ан базових, анi оперативно здобутих знань недостатньо для адекватного вщтворення властивостей ма-терiальних об'ек^в у вербальнiй формi. Найчас-тше це трапляеться за участi експерта в оглядi трупа на мюц його виявлення, при зовнiшньому дослщжены трупа, в судово-медико-кримiналiстичних експертизах. В таких випадках експерт покладаеться на здоровий глузд, власну ерудицш, штуТцш, асо^ативне мислення. Чим бтьш iнтелектуально озброений експерт, чим багатший в нього життевий та експертний до-свщ, тим бiльше можливостей залучення мовно-го i пам'ятного ресурсу для вербалiзацiТ ходу до-слiдження.
Специфiчною особливiстю судово-медичного експертного мислення е присутнють у ньому в якост укорiненого дифузного компоненту еле-мен^в правового, юридично-процесуального мислення, особливiстю якого, в свою чергу, е iм-перативна необхщнють оперувати термiнами в рамках законодавчих настанов. В царин судовоТ медицини експерт, в розумних межах, втьно може використовувати термшолопю, керуючись уподобаннями, що сформувалися найчаспше довiльно через певнi об'ективнi i суб'ективнi причини. Виходячи на терени правового поля, екс-
перт втрачае цю свободу. Студент не одразу звертае увагу на те, що таю поняття як, напри-клад, «общок забруднення», «пасок забруднен-ня», «кiльце обтирання» суть одне й те саме, осктьки вщносяться до термiнологiТ судовоТ медицини, i юридично не нормованi; практично то-тожнi й поняття «трупы змши» i «трупнi явища»; «синець» i синяк», «дефект тканини» i «мiнус тканина», «алкоголь» i «етиловий спирт» - при-кладiв безлiч. Але юридично диференцiйованi, не можуть вживатися довiльно, скажiмо, поняття «ушкодження» i «пошкодження», «тяжкi» i «важ-кi», «експертиза» i «дослiдження», «огляд мiсця подiТ» i «участь в оглядi мiсця поди» тощо. Вихо-ваний на безкiнечних кримiнальних серiалах, де здебiльшого професiйна дiяльнiсть судово-медичного експерта подана в прим^ивнш i пере-крученiй формi, студент не одразу усвщомлюе, що в документально оформленш експертнiй практицi юнують певнi табу на термiни, яю зна-ходяться в повсякденному позапроцесуальному вжитку («вбивство», «самогубство», «нещасний випадок», «з^валтування», «заподiяння тiлесних ушкоджень» та ш.).
Труднощi залучення базових знань в експер-тному процесi у студенев пов'язанi i з тю об-ставиною, що не ва вони завдають собi клопоту з'ясувати ютинний сенс дефiнiцiй, що широко використовуються в судовш медицинi, але не сшвпадають за значенням з побутовими, зага-льнокультурними, пограничними з судовою медициною уявленнями щодо Тх змюту. Такими е, наприклад, поняття як «насильницька смерть», «ттесне ушкодження», «ступiнь тяжкостi тiлес-ного ушкодження», «дтовбивство», «близька вiдстань пострту», «пострiл впритул», «поза боксера», «удар», «побоТ», «видовi ознаки» i т. i. Вчасне з'ясування наявносп стiйких помилок у свiдомостi студента дозволить значно оптимiзу-вати подальший педагогiчний процес. Найбiльш швидким i таким, що фронтально охоплюе ака-демiчну групу, е метод тестового контролю за умови, що тести складеш професшно, орiенту-ються не на рiвень примiтивного впiзнання, а мають розбудити творчий i штелектуальний по-тенцiал, будучи насиченими вмто розставлени-ми психологiчними, семантичними i логiчними пастками.
Вiдправною точкою експертного шзнання на другому етапi, повинен знати студент, може бути ттьки максимально достовiрна iнформацiя, при-чому ступшь достовiрностi Т"| експерт встановлюе не штуТ'тивно, не на пiдставi суб'ективних уяв-лень про мiсце кожноТ окремоТ експертноТ тези в iерархiТ iнших з точки зору ТТ ревалентностi, а керуючись основними законами лопки (тотожностi, суперечностi, виключеного третього i достатньоТ пiдстави). Основним i надiйним джерелом iнфо-рмацп, якою оперуе експерт, е даы, отриманi ним особисто шляхом вивчення об'екта, на ос-новi концепци дослiдження його в оптимально м^мальному об'емi з рацiональним вибором
предмета (чи предме^в) дослщження. При цьо-му чим бтьш об'eктивiзованими, стандартизо-ваними е методи дослщження, тим вище ступшь адекватностi отриманих результат реальностi. Скажiмо суб'ективнiсть в оцшц кольору об'екта (трупних плям, син^в, внутрiшнiх органiв, мате-рiалу одягу i т. i.) може призвести до серйозних судових колiзiй, як не мають рацiонального роз-рiшення. В той же час, об'ективiзацiя визначення кольорiв в судово-медичних дослiдженнях за допомогою вiзуалiзованоï шкали [10] стандарти-зуе визначення кольору, робить незалежним вщ особливостей сприйняття кольору експертом, його мовних, культурних i естетичних уподобань. Подiбне стосуеться також, наприклад, ступеню достовiрностi при дослщжены трупних плям на-тисканням i за допомогою лiворометра, визна-чення температури тактильно i термометром. Даш, що отриманi суб'ективним, оцшочним методом на шкалi достеменност посiдають доволi скромне мiсце: наприклад, не запропонован ще апробованi методи об'ективно'1' оцiнки трупного заклякання. Iншi джерела шформацп (результа-ти лабораторних i шструментальних дослiджень, що оформлен у виглядi висновкiв експерта, ре-зультати вивчення об'екта фахiвцями шших спе-цiальностей, залученими до експертизи, медична документа^я, матерiали кримшальних про-ваджень тощо) мають бути оцшеними експертом з розумною обережнютю, i можуть використову-ватися в подальшому експертному процесi в якост практично безсумнiвних, ураховуватися обережно як стрш, бути вiдкинутими як сумывш.
На послiдуючих етапах експертно'1 процеду-ри, що передбачае поетапне залучення фунда-ментальних взаемопов'язаних методiв наукового шзнання - аналiзу та синтезу, дедукцп та шдук-цп, судово-медичний експерт формуе об'ективш, стислi, в межах власно'Г компетенцп, мотивованi, обфунтоваш висновки. В принципi, етап форму-вання експертних пiдсумкiв як кшцевого продукту, вiдповiдi на питання, що постали перед судо-вими i правоохоронними органами, е одночасно i реалiзацiею мети експертизи.
Розмiрковуючи про особливост судово-медичного експертного мислення, не можна пройти осторонь такого невловимого неоднозначного поняття як шту'щя. Вщомо, що в оцшц категорш клiнiчного мислення шту'щя посiдае помiтне мiсце, дар штущп iнодi подаеться як найвищий щабель в градацп клiнiчних менталь-них чеснот, вершина конуса, нав^ь едино мож-ливий спосiб клiнiчного мислення. Безперечно, що для виршення задач судово-медично'1 екс-пертно'Г оцiнки об'ек^в, явищ, процесiв, що най-частше потребують ретроспективного розгляду, простежування динамки в зворотному напрямку, процес мислення потребуе, як слушно п^^чено В.Л. Поповим [14], бтьш ч^коТ диферен^ацп ус-вiдомлюваних i неусвiдомлюваних, лопчних i ш-ту'Гтивних компонентiв досвщу. 1нту'|'тивний до-свiд в експертнш практицi прислуговуеться тть-
ки як пщфунтя для постановки альтернативних шляхiв вирiшення експертних проблем, в тому чи^ в формi прогнозування i передбачення по-заекспертних ситуацiй (негативна i навпъ агре-сивна реак^я зацiкавлених осiб на результати роботи експерта).
Зрозумто, що жоднi теоретичн мiркування, поданi студентам у виглядi лекцiй, розповiдей на практичних заняттях, кероване самостшне опа-нування навчального матерiалу (який, до речi, е гранично м^мальним щодо проблеми, яка об-говорюеться) не здатнi наблизити студента на-лежним чином до здатност розумiння особливостей i специфки експертного судово-медичного мислення, подолання побутових стереотишв, схильностi до поверхневого i спрощеного розв'язання експертних ситуацш, лексично'1 i ло-пчно'Г нечепурносп, намагання вирiшити проблему виключно iз застосуванням набутих про-тягом попереднього навчання ментальних нави-чок без особливого прагнення опанування нови-ми, притаманними власне судово-медичному експертному мисленню.
За умов викладання судово'1 медицини як навчально'1 дисциплiни, дшовим i таким, що максимально охоплюе контингент студенев, умож-ливлюе ознайомлення з методами i прийомами судово-медичного експертного мислення хоча б в першому наближенш, е спосiб штерактивного вирiшення ситуацiйних тематичних задач, дослн дження навчальних препаратiв, а також (в щеа-лi) обробка в ходi навчання експертного поточного матерiалу на базi бюро судово-медично'1 експертизи.
Наприклад, вирiшуючи ситуацiйну тематичну задачу з експертизи трупа, студент перш за все складае судово-медичний дiагноз, обираючи принцип його побудови (патогенетичний, тана-тологiчний, ре^онарний). Студент повинен усвн домити при цьому специфiчну рiзницю мiж судо-во-медичним дiагнозом i експертними пщсумка-ми, знати, що судово-медичний дiагноз не пе-редбачений офiцiйними документами, що рег-ламентують судово-медичну експертизу трупа, не мае експертного характеру i не вивчаеться слщством: вш призначений для судових медиш, кпшщиспв, науковцiв, керiвництва медичних установ. У практичнш роботi при узгодженнi з керiвництвом бюро експерт може взагалi його не складати. Але значення судово-медичного дiаг-нозу для студенев четвертого курсу важко пере-оцшити з огляду на формування судово-медичного експертного мислення. Складаючи судово-медичний дiагноз з дотриманням основ-них вимог до нього (повнота, нозолопчний пщ-хiд, судово-медична направленiсть, констатацш-ний характер, структурна завершенiсть) студент шби перекидае мiсток мiж кл^чним i судово-медичним експертним мисленням, готуе пщсту-пи до останнього. Виршення тематично'1 ситуа-цшно'Г задачi передбачае усвiдомлення експертом ^е'Г обставини, що судово-медичний дiагноз
призначаеться для лiкарiв, якi оперують кттч-ним понятiйно-категорiальним апаратом, а пщ-сумки - для широкого i неоднородного загалу: суддi, слiдчого, адвоката; з пщсумками крiм того знайомляться i опонують Тм потерпiлий, обвину-вачений, Тх родичi, публiка, присутня на телевн зiйних шоу, споживачi масмедшноТ продукцiТ.
Складаючи пiдсумки, студент повинен до-тримуватися вимог, якi в декларованому загаль-новiдомому перелiку виглядають зрозумiлими, такими що Тх легко вттити, але тiльки поодинокi четвертокурсники з першого разу здатнi усвщо-мити Тх прагматичну i одночасно штелектуально-естетичну логiку, тим бтьше, застосувати на практицi.
Студент повинен розум^и, що структура i об'ем шдсумш мотивуеться перш за потребами слщства, i тому доцiльно формулювати експерт-нi мiркування вiдповiдно до контексту питань «Постанови». Не виключене, однак, об'еднання деяких з них. На питання «Вщ чого настала смерть?» i «Чи е в кровi покiйного алкоголь?» вiдповiдь можна подати одним пунктом, якщо смерть спричинилася через токсичну дш етило-вого спирту. Можливо, навпаки, розмежування питань. Наприклад, питання «Коли i вiд чого настала смерть?» мютить двi складовi i потребуе вщпов^д двома пунктами. Додатковим мотивом при складант пiдсумкiв е штуТтивне усвщомлен-ня досвiдченим експертом особливостей конкретного випадку, внаслщок чого з особистих мiрку-вань вш вiдповiдае не тiльки на питання слщства, а, в рамках «експертноТ ^^ативи», ще й на питання, що випливають з сутност кримiнально-го провадження.
«Пiдсумки» повиннi бути стислими. В них не доцтьно викладати деталi, вiдомi з протоколу висновку експерта. Наприклад, замють фрази «При судово-медичнш експертизi трупа виявле-на рана в ™'янш дiлянцi голови у формi вiдрiзку прямоТ лши завдовжки 8 см, ушита на всьому протязi шовковими вузлуватими швами; краТ рани дещо хвилясп, переднiй кiнець ТТ розташова-ний на 7 см вщ верхнього краю правоТ очноТ ямки i на 5 см вщ серединноТ лiнiТ; шкiрнi покриви навколо рани на ширину до 0,1 см ущшьнеы, пщсохт, свiтло коричневого кольору» в «Пщсу-мках» досить вказати «рана у ™'янш дтянцЬ; при необхiдностi властивостi рани можуть бути вивченi по прокольнiй частит. Обфунтовуючи висновок посиланням на морфолопчт прояви травми або хворобливi змши, важливо довести до студента щею, що слiдчий вивчав судову медицину i мае орiентуватися в загальних судово-медичних поняттях, що переважно стосуються насильницькоТ смертi. Тому фраза «Високо роз-ташована, незамкнена, косо висхщна, нерiвно-мiрно виражена странгуляцшна борозна на шиТ» в пщсумках видаеться цiлком доречною. В той же час частину висновку «масивт крововиливи в м'як тканини голови без перифокальноТ лейко-цитарноТ реакцiТ, комiрчастий крововилив в ^i
головного мозку з некроб1озом тканини мозку без перифокальноТ лейкоцитарноТ реакцп, гемо-циркуляторн1 розлади в речовит мозку, набряк мозку» доречно замшити висловом «пстолопчт ознаки св1жого забиття головного мозку». Ц1каво, що багатосл1в'ям «страждають» дв1 протилежн1 групи студент1в. Це, по-перше, так1, що не бажа-ють заморочуватися працею I мехатчно випи-сують довжелезн1 цитати з протоколу. По-друге, це студенти-перфекцюнюти. Вони скрупульозно переписують все з дослщноТ частини, що стосу-еться даного питання, побоюючись, що викладач звинуватить Тх в недбальств1 I лшощах. Зрщка зустр1чаються так1, що розумшть принцип стис-лост1 буквально; на питання вони можуть вщпо-вюти одним-двома словами («так», «ш», «близь-ка дистанц1я»).
Принцип повноти передбачае, I це також не одразу засвоюеться, що в пщсумках вщобража-ють виявлеы при експертиз1 змши I особливосп (ушкодження, прояви захворювань I патолопч-них сташв), а також деяк1 ознаки, як1, в принцип!, не е патоморфолопчними (наприклад, в1дбитки протектора, наявн1сть специф1чних накладень, сторонн1х т1л, стан одягу, концентрац1я токсич-них речовин, запах вщ порожнин трупа, м1ра ви-раженост1 посмертних прояв1в), але виявлеш в ход1 експертизи. Отже, в судово-медичному д1а-гноз1 I пщсумках повинш бути в1дм1чен1 вс1 змши, виявлен1 п1д час експертизи, якими б вони не здавалися малозначущими: наприклад, говоримо ми студентам, що точкова ранка може свщ-чити про ш'екцш отруйноТ або наркотичноТ речо-вини, подряпина - бути вхщним отвором для рановоТ 1нфекц1Т, «невеликий» синець, можливо, вказуе на удар в шокогенну зону I т. п.
Висновки експерта повинш бути об'ективними, тобто базуватися лише на тих да-них, що наведет в дослщнш частит. Якщо в пщсумках, наприклад, записано, що причина смерт1 встановлена на пщстав1 наявносп плям Рассказова-Лукомського-Пальтауфа, то зазна-чений феномен повинен бути докладно вщображений в дослщнш частит «Висновку експерта». Не можна робити категоричт висновки, спираючись на матер1али кримшального про-вадження, постанову слщчого, опов1д1 родич1в та свщюв тощо. Виключення становлять лише на-лежним чином оформлен!, медичн1 документи: медична карта стацюнарного хворого, медична карта амбулаторного хворого, протокол (карта) патологоанатом1чного досл1дження та 1н., надат сл1дством.
Коли йдеться про меж1 компетенц1Т, то мають на уваз1, що судово-медичний експерт не повинен висловлювати м1ркування з питань, що не можуть бути вир1шеними судово-медичними методами та методиками («З якого металу виго-товлене знаряддя?»), стосуються роду смерт1 («Чи настала смерть вщ самопов1шення?»), не вир1шуе експерт питань щодо правильност1, своечасност1 I повноти д1агностики та л1кування
(«Чи було показаним накладення джгута?»), абстракты питання («Чи було би врятоване жит-тя потерптого в разi своечасноТ' госпiталiзацiï?»), питання що порушують принцип презумпцiï («Чи можна виключити стан алкогольного сп'яншня у громадянина Н. на час скоення дорожньо-транспортноТ' пригоди?»), а також питання, що не потребують фахових знань, виршуються на рiвнi побутового мiркування («Чи мiг синець навколо ока виникну-ти вщ удару кулаком?»).
Як правило, положення, викладеш в пiдсумках, повиннi бути обфунтованими. Обфунтування може бути науковим, експертно-практичним або фактичним.
Приклад наукового обфунтування: «Смерть гр. М. настала вщ отруення монооксидом вугле-цю (CO), що пiдтверджуеться наявнютю токсичноТ' концентрацiï карбоксигемоглобiну в кровi (82%), а також морфологiчними ознаками, характерними для даного виду смертЬ.
Приклад експертно-практичного
обфунтування: «За ступенем тяжкостi дат уш-кодження, вiдповiдно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкост тiлесних ушкоджень, мають ознаки легких».
Приклад фактичного обфунтування: «Врахо-вуючи локалiзацiю i характер ушкоджень, слщ вважати, що в механiзмi утворення комплексу закритоТ' черепно-мозковоТ' травми мало мюце не менше трьох ударно-травматичних дiянь».
Пiдсумки призначаються для слщства, суду, з ними ознайомлюються представники захисту, обвинувачення, пщсудш, постраждалi та iншi особи. Тому цей роздт судово-медичного документа повинен бути зрозумтим для будь-якого читача, не мютити фахових (медичних i судово-медичних термов, що мають обмежене розпов-сюдження), складних лексичних i лопчних зворотiв.
Призначаючи експертизу, слщство звичайно розраховуе отримати вiд фахiвцiв конкретнi однозначнi вiдповiдi на поставлен запитання. Цього досягти не завжди вдаеться, оскiльки об-сяг проблем, що виникають в ходi слщства, часто-густо перебiльшуе реальнi можливост Тх розв'язання в експертному процеск Тому на практицi доводиться давати вщпов^д у ймовiрнi-снiй або альтернативнш формах.
На вiдмiну вщ дiагнозу, пiдсумки не мають фксованоТ' структури, форма Тх висловлення i, певною мiрою, змiст практично не регламентован будь-якими офiцiйними документами - цей роздт «Висновку експерта» мае творчий характер, його експертна якють обумовлюеться досвщом експерта, його фахо-вим i загальнокультурним рiвнем.
Виршуючи ситуацiйну тематичну задачу з експертизи трупа, студент не ттьки складае су-дово-медичний дiагноз, пщсумки у «Висновку експерта», але й заповнюе ll-й пункт «Лкарсь-кого свщоцтва про смерть». Оскiльки практика
визначення основного захворювання, усклад-нення основного захворювання, супутых захво-рювань з метою заповнення лкарського свiдоц-тва про смерть базуеться на принципах нозоло-гiчностi, патогенетичностi i етюлопчносп детально розглядаеться в процес вивчення патоло-гiчноï анатомiï i секцшного курсу [3], ми не буде-мо зупинятися на цьому. Нагадаемо ттьки, що студент повинен ч^ко засвоТ'ти: при виборi осно-вноТ' причини смертi слiд керуватися правилами, що викладеш в МКХ-10 [19].
Обговорюючи зi студентами фтософську складову судово-медичного експертного мислення, неможливо оминути питання адекватного роз-криття причинно-наслiдкових зв'язкiв в ходi побу-дови судово-медичного дiагнозу, конструювання експертних висновюв. Судовi медики неодноразово пщшмали це питання у рiзнi часи [1, 2, 13, 15, 16, 18], але ттьки остаными роками ця вкрай важлива проблема зазнала систематизованого i глибоко аналiзу, результатом чого наразi запро-понованi теоретичнi засновки побудови структурно!' моделi причинностi з визначенням системи детермшант причинного комплексу як основи по-етапного причинного ретроспективного аналiзу низки взаемопов'язаних подiй, що пщлягають су-дово-медичнiй казуальнiй оцшц [4, 5, 8, 9, ].
Тематичн ситуацiйнi задачi, поточний експе-ртний матерiал бюро як кл^чноТ' бази, присвя-чуються не ттьки експертизi трупа, але й таким роздтам програми як огляд мюця подiï i трупа на мюц його виявлення, судово-медична експе-ртиза трушв новонароджених, експертиза речо-вих доказiв, поглиблене вивчення рiзних видiв насильницькоТ' i раптовоТ' смертi, експертиза по-терпiлих, звинувачених та шших осiб, експертиза при сшрних статевих станах, експертиза не-сприятливих наслщш у медичнiй практицi. Така рiзноманiтнiсть i рiзноплановiсть навчальних за-вдань дозволяе ефективно формувати у студента об'емне i систематизоване творче сприйняття судовоТ медицини як, перш за все, розумового, а не споглядального гумаытарного комплексу.
Якщо в кшц вивчення нашоТ' дисциплши студент в першу чергу спитае себе, що вш зрозумiв з судовоТ медицини, а не що побачив, почув, прочитав, можна вважати: основи експертного судово-медичного мислення закладен i будуть корисними в складних професшних ситуа^ях, якими багате життя практикуючого лкаря.
Лтература
1. Бедрин Л.М. Построение и обоснование выводов при судебно-медицинской экспертизе трупа / Л.М.Бедрин, А.С.Литвак. -Ставрополь, 1974. - 150 с.
2. Богуславский В.Б. К вопросу о методике формирования заключения судебно-медицинской экспертизы / В.Б. Богуславский // Сборник трудов по судебной медицине и судебной химии. - Пермь, 1969. - Вып. 3. - С. 66-70.
3. Борейко М.Р. Роль патолопчноТ анатомп' у вдосконаленш кш-шко-морфолопчного мислення студенпв / М.Р. Борейко // Те-зи доповщей навчально-методичноТ конференцп' «Шляхи удо-сконалення навчального процесу i необхщнють впровадження нових пiдходiв у робот кафедр медичного ушверситету в су-часних умовах». - Вшниця. - 2014. - С. 17-18. (Вшницький нацюнальний медичний ушверситет iм. М.1. Пирогова).
4. Бурчинский В.Г. Методологические аспекты проектирования закономерных связей в судебно-медицинской практике. Сообщение первое: Логико-философские обоснования и концептуальная стадия проекта / В.Г. Бурчинский, В.Т. Воронов // Теория и практика судебной экспертизы. Научно-практический журнал. - М., 2009. - № 3 (15). - С. 146-151.
5. Бурчинський В.Г. Проектування закономiрних зв'язюв в судо-во-медичнш практик (повщомлення друге) / В.Г. Бурчинський, В.Т. Воронов, А.М. Гуров // УкраТнський судово-медичний вю-ник. - 2009. - № 2. - С. 4-7.
6. Вермель И.Г. Вопросы теории судебно-медицинского заключения / И.Г. Вермель. - М., 1979. - 128 с.
7. Вермель И.Г. Экспертное мышление и его значение в профессиональной деятельности судебно-медицинского эксперта / И.Г. Вермель // Эффективность научно-технических исследований и внедрение их в практику расследования преступлений. Межвузовский сборник научных трудов. - Свердловск : Изд-во Свердл. Юрид. Ин-та, 1987. - С. 76-81.
8. Воронов В.Т. Причинно-системное исследование и практическое конструирование судебно-медицинских закономерных свiязей / В.Т. Воронов // Судово-медична експертиза. - 2010. - № 2. - С. 17-25.
9. Воронов В.Т. Причинно-системное исследование и практическое конструирование судебно-медицинских закономерных связей (Сообщение второе: ретроспективное конструирование системы причинной детерминации) / В.Т. Воронов // Су-дово-медична експертиза. - 2011. - № 3. - С. 10-16.
10. Моканюк О.1. Встановлення кольору травмованоТ шюри за допомогою шкали кольорiв / О.1. Моканюк, А.О. Гаврилюк, А.М. Перебетюк [и др.] // Судово-медична експертиза. - 2011. - № 4. - С. 15-16.
11. Завальнюк А.Х. Судова медицина: Курс лекцш / Завальнюк А.Х. - Терношль : Укрмедкнига, 2006. - 671 с.
Реферат
ПУТИ ФОРМИРОВАНИЯ СУДЕБНО-МЕДИЦИНСКОГО ЭКСПЕРТНОГО МЫШЛЕНИЯ У СТУДЕНТОВ Бондарчук А.О., Гаврилюк А.А., Легин Г.А., Перебетюк А.Н.
Ключевые слова: судебная медицина, экспертное мышление; преподавание судебной медицины.
Судебно-медицинское экспертное мышление, будучи близким к понятию клиническое мышление, обладает и специфическими чертами, обусловленными особенностью предмета судебной медицины как теории и практики судебно-медицинской экспертизы. Экспертное мышление прежде всего направлено на создание особого интеллектуального продукта - «Заключения эксперта» как формализованного процессуального документа, представляющего процедуру и результаты исследования на основе специальных знаний материальных объектов, явлений и событий, содержащих информацию об обстоятельствах дела, находящегося в производстве органов досудебного и судебного следствия. Таким образом, конечной целью изучения судебной медицины как учебной дисциплины является формирование у студента умения на основании углубленного и последовательного изучения основных разделов судебной медицины умения мыслить судебно-медицинскими категориями, уметь правильно ориентироваться в вопросах судебной медицины в бытовых, служебных и клинических ситуациях. Формирование творческого судебно-медицинского мышления базируется на комплексном использовании как классических педагогических приемов, так и новейших информационных технологий. Могут применяться контрольные тесты проблемного характера, ситуационные тематические задачи, разбор текущего экспертного материала клинической базы, учебная экспертная оценка макро- и микропрепаратов, результатов лабораторных судебно-медицинских исследований, медицинских документов, содержащих информацию, важную с точки зрения правовой ее оценки.
Summary
APROACHES TO DEVELOP FORENSIC EXPERT THINKING IN MEDICAL STUDENTS
Bondarchuk A.O., Gavriliuk A.A., Legin G.A., Perebetyuk A.N.
Key-words: forensic medicine, expert thinking, training in forensic medicine.
Forensic expert thinking, being close to the concept of clinical thinking has specific features determined by the peculiarities of the subject of forensic medicine as the theory and practice of forensic examination. Expert thinking is primarily directed to creating a particular intellectual product known as "The expert findings report" as a formal procedural document representing the procedure and results of the study on the basis of special knowledge of material objects, phenomena and events that contain information about the circumstances of a case, is in the production of the organs of judicial and pre-judicial examination. Thus, the ultimate goal of the study of forensic medicine as an academic discipline is to develop the student's skills on the basis of in-depth study of the main sections of the forensics medicine to think by forensic categories, to know how to navigate the issues of forensic medicine at home, office and clinical situations. The development of creative forensic thinking is based on the integrated use of both classical pedagogical methods and the latest information technology. Problem-based control tests, situational thematic objectives, analysis of the current expert clinical based on real materials, educational expert evaluation of macro- and micropreparations, as well as the results of laboratory forensic investigations, medical records containing information important in terms of its legal assessment may be applied.
12. Кузьминов О.М. Формирование клинического мышления и современные информационные технологии в образовании: монография / О.М. Кузьминов, Л.А. Пшеничных, Л.А. Крупеньки-на. - Белгород : БелГУ, 2012. - 110 с.
13. Муханов А.И. Некоторые вопросы причинно-следственой связи в судебной медицине / А.И. Муханов // Материалы 1-й науч. конф. - Тернополь, 1965. - С. 5-7.
14. Попов В.Л. Теоретические основы судебной медицины / Попов В.Л. - СПб., 2000. - 172 с.
15. Солохин А.А. Проблема причинно-следственных отношений в практической судебной медицине / А.А. Солохин, В.А. Свешников, Е.Ю. Дедюева [и др.] // Судеб.-мед. экспертиза. - 1984.
- № 1. - С. 3-7.
16. Струков А.И. Основные проблемы и перспективы разработки теории причинности в современной медицине / А.И. Струков, В.А. Петленко, О.К. Хмельницкий // Судеб.-мед. экспертиза -1978. - № 2. - С. 10-15.
17. Михайличенко Б.В. Судова медицина. Медичне законодавст-во: пщручник: у 2 кн. / Б.В. Михайличенко, В.А. Шевчук, С.С. Бондар [и др.] ; За ред. акад. НАМН Укра'ши проф. В.Ф. Мос-каленка, проф. Б.В. Михайличенка. - Кн. 1: Судова медицина.
- К. : ВСВ «Медицина», 2011. - 448 с.
18. Судова медицина: навчально-методичний поЫбник ; За ред. Б.В. Михайличенка. - К. : МП «Леся», 2001. - 416 с.
19. Хохлов В.В. Врачебное свидетельство о смерти. Структура судебно-медицинского диагноза и выводов. Кодирование причины смерти. МКБ-10 в практике судебно-медицинского эксперта / Хохлов В.В. - Смоленск, 1999. - 118 с.
20. Ширинский П.П. Актуальные методологические вопросы судебной медицины / П.П. Ширинский, А.П. Громов. // Судеб.-мед. экспертиза. - 1982. - № 4. - С. 14-18.
