CC BY
23САМООСВ1ТНЯ ДШЛЬШСТЬ УЧН1В ЯК РЕЗУЛЬТАТ ФОРМУВАННЯ ЕВРИСТИЧНИХ ПРИЙОМ1В: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
Н.Ю.Ротаньова, асистент,
Марiупольський державний умверситет,
м. Марiуполь, УКРА1НА
У статт1 розглянуто психолого-педагог1чн1 основи самоосвтньог дгяльностг учнгв, а також шляхи формування самоосвтньо! д1яльност1 через використання р1зноман1тних евристичних прийомгв у навчанш математики учнгв 5-6 класгв.
Ключов1 слова: самоосвтня д1яльн1сть, самоосвта, евристичне навчання, евристич-ний прийом.
Постановка проблеми. Нащональна доктрина розвитку осв^и Укра1ни в ХХ1 столгт [7] стверджуе, що головною метою укра1нсько1 системи осв^и е створення умов для розвитку i самореалзаци кожно! особистосп як громадянина Укра1ни, формування поколння, яке здатне навчатися впродовж життя, створювати i розвивати цiнностi громадянського суспiльства. Система освiти мае забезпечувати розвиток у дiтей i молодi творчих здiбностей, пщтрим-ку обдарованих дiтей i молодi, формування навичок самоосвiти й самореалзаци осо-бистостi, а також здiбностей i навичок са-мостшного наукового пзнання.
Сьогоднi освiта розглядаеться як процес становлення особистосп, а функци навчання, в першу чергу, у створены необхiдних умов для 11 розвитку. На перший план ви-ходить завдання допомогти кожному учню вдосконалювати сво! iндивiдуальнi здiб-ност з урахуванням того досвiду тзнання, який вiн вже здобув. У цьому випадку по-чатковими положеннями навчання е не ре-алiзацiя його кшцево! мети (спланованих результатiв), а саморозкриття вдивщуаль-них шзнавальних можливостей кожного учня.
Тобто, одним iз прюритетних завдань сучасно! школи е розвиток у школяра са-мостшносп, здатност до самооргашзаци, саморозвитку, самовиховання, самоосвгти. Не менш важливою метою навчання у
школi е прищеплення учням таких власти-востей, як готовнють до сшвроб^ництва, здатнiсть до евристично! дiяльносri. Учш повиннi отримати досвiд самостшно! шзна-вально! дiяльностi, що грунтуеться на знан-нях, отриманих i3 рiзних джерел, на вико-ристанш рiзноманiтних евристичних при-йомiв.
Процесу формування особистосп школяра, його творчих здбностей суперечить вiдсутнiсть у школах цшюно! системи формування i подальшого розвитку самоосв^-ньо! дiяльностi як результату формування евристичних умшь.
Тому однiею з актуальних проблем е розвиток самоосвiтньоi дiяльностi учшв через формування у них евристичних при-йомiв.
Розв'язання це! проблеми залежить вiд лквщаци наступних суперечностей:
- слабкий обсяг загальноосвггих знань, як1 використовуються як основа в евристич-шй та самоосвгтнш дiяльностi;
- недостатшсть мотивiв, яю спонукають особислсть до безперервно! освгти;
- неактивiзованiсть навичок самостш-ного набуття знань i пiзнавальних умшь використання рiзномаmтних джерел шфор-мацщ
- недосконалiсть умiнь розумово! дiяль-ностi й умшь самооргашзаци шзнавально! дiяльностi;
- недостатнш рiвень сформованост са-
моконтролю та прийомiв еврисгично1 даяль-носп.
Розглядаючи навчання математики, можна констатувати, що все вище зазначе-не можливо здшснити за умови поеднання доцiльних методГв оргатзаци уроюв математики, спрямованих на розвиток евристич-ноi даяльносп школярiв, розвиток прийомiв самостiйноi роботи, а також введення рГз-номаттних форм позакласноi роботи з математики, яю збуджують цiкавiсть i заохо-чення у розвитку своеi самоосвiти.
Особливу увагу цьому треба надавати вже в 5-6 класах загальноосвгшьох школи. Пропедевтика формування прийомiв еври-стично!' дiяльностi учнiв ще1' вшово'! групи у процесi навчання математики може сприя-ти розвитку самоосвгти школярiв.
Анал1з останн1х дослщжень та публ1-кац1й. В ютори педагопки iдея самоосвiти е одтею з провiдних. Теорегичнi основи й були започаткованi Я.А.Коменським, ДЛокком, АДстервегом, Г.С.Сковородою, К.Д.Ушинським, В.О.Сухомлинським та ш. У 1х працях не лише розкриваеться роль самоосвгти в становленн особистосп, але й визначаються загальн шляхи формування готовносп до не'1. 1дея самоосвгтньох спря-мованосп процесу навчання е провщною також г в роботах украшських та росшсь-ких педагопв: А.К.Громцево1', М.П.Гузика, С.М.Лисенково1', В.О.Онищука, ШЛдла-сого, В.Ф.Шаталова та Гн. Питання активь завд тзнавально1' та самоосвГтньо!' дальности учтв розглядають у сво!'х працях психологи та дидакти Д.М.Богоявленський, О.М.Кабанова-Меллер, 1.Я.Лернер, НОМен-чинська, М.М.Скаткш, НФ.Тализша, Т.1.Ша-мова, Т.1.Щукша та ш. Питанням оргатзаци самоосвгти школярГв присвячено роботи Н.В.Бухлово1', А.К.Громцево1', ЛЯ.Федчен-ко, Л.М.ШапошнГково1' та Гн. Зокрема, готовности до самоосвГти Г пошукам шляхГв й формування придГляла особливу увагу Н. М. Терещенко. Але питання про самоос-вГтню дГяльтсть школярГв як результат формування евристичних умшь залишаеться вщкритим.
Мета статл - визначити психолого-педагопчт основи самоосвгтньо! дГяльнос-
т учтв Г вибрати ефективн методичн шляхи формування прийомГв самоосвГтньо!' дГяльносп з математики учтв 5-6 клаав через використання рГзноматтних евристичних прийомГв.
Виклад основного матер1алу. Самоос-вГта - складний процес, який тюно пов'яза-ний з навчанням. Як вщзначае В.К.Буряк [2], самоосвГта Г навчання перетинаються з юнцевим результатом дГяльностг в отри-маних знаннях, Гнтелектуальному розвитку. Отже, через самоосвГту учтв можна вико-ристовувати найбшьш прийнятш Г допустим методи самостшного отримання знань. Навчання Г самоосвГта повинн йти паралельно, доповнювати Г збагачувати од-не одного. Чим повтша Г рГзноматттша шформатя, джерела Г способи отримання тзнавально! шформацй, тим бшьше сти-мутв для розвитку потреби у знаннях.
Тому, на наш погляд, в учнях необхщно розвивати готовнють до самоосвгти та са-моосвгтньох дГяльносп, а найкраще це ро-бити через оргатзацш евристично!' дГяль-носп у навчанн математики.
РГзн дослщники по-своему трактують самоосвГту: як цшеспрямовану системати-чну тзнавальну дГяльшсть, якою керуе сам учень [5], як тзнавальну дГяльтсть, що здГйснюеться у вщповщносп з внутрГштми спонуками Г вщсуттстю обов'язковосп (Н.Д.1ванова); як тзнавальну дГяльтсть, яка заснована на попередтх формах навчання Г що е 1х наслщком та дГалектичним продовженням (Н.Ф.Голованов); як дГяль-тсть, що здшснюеться за штативою самоi особи (Б.Ф.Райський); як добровшьне, сис-тематичне добування знань, засноване на тзнавальному Гнтереа (Т.С.Лопатша).
Н.В.Бухлова [3], зазначае, що самоосвГт-ню даяльтсть учтв можна розглядати як сукуптсть декшькох «само»:
- самооцшка - умшня отнити сво'1 мо-жливосп;
- самооблж - умшня брати до уваги на-явнють сво'1х якостей;
- самовизначення - умшня обрати свое мюце у житп, у суспшьсга, усвщомити сво!' штереси;
- самооргашзащя - умшня знайти дже-
рело шзнання й адекватн сво!м можливос-тям форми самоосвГти, планувати, орган-зовувати робоче мюце та дiяльнiсть;
- самореалiзацiя - реалзаця особистю-тю сво!х можливостей;
- самокритичнiсть - умГння критично ощнювати достошства та недолiки власно! роботи;
- самоконтроль - здатнГсть контролюва-ти свою дiяльнiсть;
- самовиховання та саморозвиток - як результат самоосвгти.
Ми погоджуемось Гз позицiею автора, що завдання вчителя - створити умови, за яких уа ц «само» мали б можливють адекватно розвиватися. Для розв'язання дано! проблеми вчитель повинен знати теорш самоосвiтньоi дГяльност, вмГти дГагаосту-вати можливост та iнтереси школярГв, по-стшно вiдслiдковувати результати роботи, тобто вести мониторинг цiеi взаемодГ! з уч-нями. Тому, щоб створити вщповщнГ умо-ви для самореалзаци й саморозвитку учнв через самоосвГту, потрГбно, перш за все, визначити потенцiйнi можливост учнв, 1х Гнтереси, на основГ цих знань пропонувати школярам цiкавi й доступн для них за-вдання, а з шшого боку, такГ завдання по-винн бути евристичними. За допомогою евристичних завдань учень буде попадати у стан «самовщкриття» нових знань, що, як зазначае О.1.Скафа [9], сприяе розвитку са-мостшносп у прийнятт рiшень.
У багатьох дослдженнях (Л.П.Арюто-ва, М.М.СкаткГн, С.Ф.Сгоров, Т.1.Шамова та ш.) деякГ автори головним критерГем ак-тивност г самостшносп школяра вважають один ¡з наступних:
• поеднання в його дшльносп власно! думки з особистим виконанням розумових та фГзичних дш;
• власн спонукання учня та осмис-лення ним смислу, мети роботи;
• вГдсутнГсть педагогичного управлн-
ня;
• внесення учнем у роботу, яка вико-нуеться, чогось нового у выношены до вщ-творюваного зразка;
• готовнГсть школяра до пращ й по-долання труднощГв, цшеспрямованГсть;
• прояв максимуму активност, твор-чосп, самостшних суджень, тщативи.
СлГд зазначити, що ц критерГ! також вщ-повщають Г вимогам евристичного навчан-ня математики.
ВГдзначимо, що, не зважаючи на рГзно-манГтнГсть у розумшнГ сут самоосвГти, всГ автори вважають, що самоосвГта е пгзнава-льною дГяльнГстю, Г що самоосвГта не може здшснюватися сама по собГ. Основою самоосвГти е знання, отриманГ у процесГ ор-гангзованого навчання. ЦГ висновки вказу-ють на тгсну еднГсть навчання Г самоосвГти.
Як особливий вид шзнавально! дальности самоосвГта, на думку вчених [5], [8], пе-редбачае:
1. Наявнють позитивно! мотиващйно! активност. На наш погляд, вона може розвиватися тльки завдяки використанню рГз-номанГтних евристичних прийомГв Г мето-дГв. Наприклад, учн пГдводяться до сприй-няття нового матерГалу через занурення !х у евристичну дГяльнГсть пГд час розв'язання щкаво! задачГ.
2. Прояв значних вольових зусиль. У евристичному навчаннГ математики це роз-гортаеться завдяки використанню вже влу-чених евристичних прийомГв та формуван-ня нових для учня прийомГв.
3. Наявнють цшеспрямованосп Г самоор-гашзованостi. Ми погоджуемося з цим пунктом, так як навГть використовуючи еврис-тичнГ пгдказки чи евристичнГ орГентири не завжди можна одразу отримати правильне розв'язання завдання, тому що евристичнГ пщказки дають лише загальний напрям думки, не гарантуючи отримання потрГбно-го результату. Тому учень не повинен за-смучуватися пгсля невдало! спроби розв'я-зання поставленого завдання, а повертатися до розв'язання знову, використовуючи шшГ евристики та цГлеспрямовано досягати мети.
4. Досягнення високого рГвня Гнтелек-туального розвитку. На нашу думку, це е також Г результатом сформованосп евристичних прийомгв, так як розв'язуючи евристичнГ завдання з математики, учн не завжди використовують тльки знання з математики, але Г знання з шших предметГв, а
також життевий досвщ.
5. Сформованють певноi сукупносп тзнавальних умшь. Ми вважаемо, що тшь-ки тзнавальних умшь замало для форму-вання самоосвГти. Уже на рГви 5-6 клаав формування евристичних прийомГв, яю до-цГльно використовувати у кура математики, буде суттево сприяти формуванню са-моосвгтньо! дГяльностг
6. Досягнення високо!' самостшносп, наявнють адекватного рГвня самооцшки, що е, на нашу думку, результатом самоос-вГтньо!' дГяльностг
Бажання тзнавати - основа самостiйноi пiзнавальноi даяльносп. Розглядаючи пи-тання, вщ чого залежить бажання особис-тосп здшснювати самоосвГтню дГяльшсть Н.В.Бухлова, О.А.Тешнчева [4], зазнача-ють, що одним Гз головних факторГв е усвь домлення учнем того, що знання, яю бу-дуть отримаш у процес самоосвГти, дшсно необхщш саме йому. МожливГсть творчо застосовувати набуп знання, розширювати дГапазон своа дГяльносп завдяки знахо-дженню нових можливостей у вигляд знань, умшь, навичок тд час евристичнох дГяльносп - ц та шшГ стимули спонукають учтв до самоосвГти. Систематичне управлшня тдготовкою до самостшного набуття знань прискорюе процес формування са-моосвгтшх умшь.
На основГ дослщжень А.К.Громцевоi [5] та А.К.Марковоi [6] можна видшити наступи мотиви самоосвiтньоi дшльносп учтв:
• сотально значущГ (пов'язан з реаш-защею життевих платв учтв, '1х щеашв): формування свГтогляду, морального кредо, прагнення усвщомити сво!' можливосп;
• пов'язан Гз спонукаючою силою т-знавальноi потреби Г тзнавального штере-су, без орГентацй особи на життевГ плани;
• пов'язат з потребою особистосп у самовдосконаленш, в розвитку сво'х здГб-ностей;
• рГзномаштт захоплення учтв, '1х хобг
Отже, вчитель, який ставить перед собою завдання сформувати в учтв потребу в самоосвт, може досягти устху лише за таких умов:
• врахування вах особливостей формування потреби в самоосвт;
• вщповщна психологична та педагогична тдготовка вчителя;
• знання особливостей розвитку кожного учня, його можливостей, мотиваци, Гнтереав;
• досконале володшня предметом;
• впровадження еврисгичноi дальноси;
• систематичне ознайомлення з нау-ково-техтчним Г культурним життям.
Саме вщмштсть у рГвн управлшня на-вчальною, тзнавально-евристичною дГяль-тстю учня Г е основною вщмшнютю мГж навчанням Г самоосвГтою. У навчальному процеа з математики управлшня дшльню-тю здшснюеться бшьшою мрою вчителем, а самоосвГтня дшльшсть здшснюеться при самоврядуванн учня, тобто самоосвГта е не що шше, як перехщ вщ системи зовшшньо-го управлшня до самоврядування. Неод-мшною умовою ефективного здшснення самоосвГти е практична готовшсть Г здат-тсть учтв до й здшснення.
Готовшсть до самоосвГти - це володш-ня особою вама компонентами самоосвГт-ньо'1 дГяльносп:
1) деякий обсяг загальноосвГттх знань, яю використовуються як основа в самоосвгтнш дГяльносп;
1) мотиви, що спонукають особу до безперервноi освГти;
2) навички самостшного набуття знань Г тзнавальт умшня використання рГзнома-ттних джерел шформацй;
3) умшня розумовог дГяльносп й умш-ня самооргатзацй пiзнавальноi дГяльносп (вибГр джерел тзнання, форм самоосвГти, самоконтроль).
Етапи самоосвiтньоi дшльносп: цше-покладання; планування; оргашзатя; ана-лГз; реалГзатя.
Узявши за основу цшеспрямовашсть самоосвГти, яка обумовлена вщповщною мотиватйною сферою; рГвень тзнаваль-них умшь, що забезпечують процес самостшного тзнання; рГвень умшь, як1 забезпечують оргашзацшну сторону прот1кання самоосвГти [5], можна видшити наступн1
рГвн самоосвГтньо! дальности:
I рГвень - характеризуется стихш-ною дГяльнГстю;
II рГвень - цшеспрямованою дГяльнГстю;
Ш рГвень - бшьшою цГлеспрямованГстю дГяльностГ, високим рГвнем умГнь, якГ за-безпечують самостГйне пгзнаиня, рацюналь-ну органГзацГю роботи.
Велику визначенГсть у трактуваннГ ана-лГзу рГвнГв самоосвГтньо! дГяльностГ вносить робота П.А.Авдеева [1], в якГй автор для !х характеристики пропонуе наступнГ структурнГ елементи процесу самоосвГти:
• усвГдомлення учнями мети, вибГр засобГв Г способГв самоосвГти;
• планування самоосвГти;
• пГзнавальну активнГсть Г самостГй-нГсть;
• ощнку Г контроль.
У процес самоосвГти учень е суб'ектом - активною, самостГйною, ГнГцГативною Г вщповщальною особою. Очевидно, що са-мостГйнГсть Г ГнГцГатива е провГдними якос-тями особи у системГ формування самоос-вГтнГх умГнь. Модель учня як суб'екта самоосвГти [3] включае в себе ГнформацГйну та дГяльнюну пГдготовленГсть на сучасному рГвн знання, компетенгнiсть в обранГй сферГ дГяльностГ, вГдповГдальнГсть за справу, яку потрГбно виконати, творче мислен-ня, самостГйнГсть у виборГ ршення, вмГння самоорганзаци, розвинену працездатнГсть, знання шляхГв Г способГв мобшзаци влас-них можливостей та творчого потенщалу, вмГння користуватися досягненнями куль-тури, потребу Г здатнГсть вГдчувати прекра-сне, отримувати естетичну насолоду.
Таким чином, можна видГлити наступнГ етапи процесу самоосвГти у процесГ на-вчання математики у 5 - 6 класах на основГ логГчно взаемозв'язаних дГй:
1. УсвГдомлення учнем потреби у знаннях, визначення мети самоосвГти.
2. ДГяльнГсть школяра з самостийного набуття знань, спрямовану на задоволення пГзнавально! потреби:
а) планування процесу самоосвГти;
б) визначення засобГв Г способГв самоосвГти;
в) безпосередня дшльшсгь особи з самостийного набуття знань;
г) ощнювання результатов дГяльностГ, самоконтроль;
д) визначення нових цГлей.
3. Виникнення ново! пГзнавальною потреби, маючи на увазi задоволення !'! шляхом самоосвгшьо! дiяльностi.
Висновки. Тобто, рГшення головного завдання загальноосвiтнiх шкГл, профшь-них класГв i шкГл - створення оптимальних умов для розкриття i розвитку творчостГ, математичних здГбностей i талантГв учнГв -значною мГрою залежить вГд умГння вчите-ля цГлеспрямовано органГзовувати самоос-вГтню даяльтсть учнГв i спрямовувати й. А евристична дГяльнГстъ дае велике поле дГяльностГ для розвиту самоосвГти, так як учень в евристичному навчаннГ ставить власнГ цщ, вГдкривае знання, виробляе навчальну про-дукцГю, то змГст освГти для нього виявля-еться варГативним i розвиваеться у ходГ дГяльностГ самого учня. Учень стае суб'ектом, конструктором свое! освГти, вш - пов-ноправний органГзатор сво!х знань.
Предмет «Математика», особливо у 5-6 класах, дае вчителю достатньо можливос-тей, щоб кожен учень здобував навички самоосвГти, намагався досягти бшьш висо-ких результатГв. Тому подальшо! розробки потребують прийоми формування евристич-но! дГяльностГ учнГв 5-6 класГв з математики як основи самоосвгшьо! дГяльностГ.
1. Авдеев А.П. Дифференциация процесса обучения в старших классах как условие формирования у учащихся стремления к самообразованию / А.П..Авдеев. - Уч. зап. Горьковского педагогического института иност. языков им. H.A. Добролюбова. Т. 50. Горький, 1972. - С.56-72.
2. Буряк В.К. Формування у школяр1в потреби в самоосвгт /В.КБуряк //Р1дна школа. -2000. - № 9. - С.55-57.
3. Бухлова Н.В. Формування здатност1 особистост1 до самонавчання / Н.В.Бухлова // Педагоггчна скарбниця Донеччини. - 2002. -№1. - С. 47-49.
4. Бухлова Н.В. Особливост1 формування самоосв1тньог компетентности учшв / Н.ВБухлова, О.А.Тентчева //Педагогична скар-
© Rotanyova N.
бниця Донеччини. - 2004. - № 2. - С. 33-35.
5. Громцева А.К. Формирование у школьников готовности к самообразованию: учеб. пособие по спецкурсу для студентов пед. институтов / А.К.Громцева. - М.: Просвещение, 1983. -144 с.
6. Маркова А.К. Формирование интереса к учению у школьников / А.К.Маркова. - М. : Педагогика, 1986. -195 с.
7. Нацюнальна доктрина розвитку освти Украгни у XXI стол1тт1. - К.: Штльний свт, 2001. -16 с.
8. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении. Теоретико-экспериментальное исследование / П.И.Пидкасистый. - М. : Педагогика, 1980. - 240 с.
9. Скафа Е.И. Эвристическое обучение математике: теория, методика, технология: монография / Е.И.Скафа. - Донецк: Изд-во ДонНУ, 2004. - 439 с.
Резюме. Ротанёва Н.Ю. САМООБРАЗОВАТЕЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ УЧЕНИКОВ КАК РЕЗУЛЬТАТ ФОРМИРОВАНИЯ ЭВРИСТИЧЕСКИХ ПРИЁМОВ: ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ. В статье рассмотрены психолого-педагогические основы самообразовательной деятельности школьников, а также пути формирования самообразовательной деятельности через использование разнообразных эвристических приемов в обучении математике учеников 5-6 классов.
Ключевые слова: самообразовательная деятельность, самообразование, эвристическое обучение, эвристический прием.
Abstract. Rotanyova N. SELF-EDUCATION ACTIVITIES OF PUPILS AS A RESULT OF HEURISTIC TECHNIQUES: THE THEORETICAL ASPECT. The article deals with psychological and pedagogical bases of students' self-education activities. The author describes ways of forming self-education activities of 5-6 form pupils for studying mathematics by means of different heuristic techniques.
Key words: self-education activities, self-education, heuristic teaching, heuristic technique.
Стаття представлена професором O.I. Скафою.
Надшшла доредакцп 26.09.2011 р.
