CC BY
35
Людмила ГОРБУНОВА. Сам^ь у просторi лiмiнальностi: до обгрунтування.
УДК: 130.2:37.04-053
Людмила ГОРБУНОВА
САМ1СТЬ У ПРОСТОР1 Л1М1НАЛЬНОСТ1: до обгрунтування трансформативних стратегш вищоТ освгги
Трансформативм стратеги розвитку ви-щог освти, артикульовам в перелшу ключо-вих освтшх компетентностей ХХ1 столття мiжнародними оргамзащями рiзного рiвня, пов'язат з процесами становлення i трансформацп iндивiдiв як цшсних суб'eктiв тзнання i ди в межах комумкативних стратегш формування глобального громадянського сустльства. Реалiзацiя трансформативних стратегш вищог освти в змктовному аспектi вимагае штер- i трансдис-циплшарних методологш до^дження процесу трансформативного на-вчання дорослих, спрямованого на розвиток «цшсноИ людини», а не тыьки його рацюнально-когттивних складових. В рамках такого холктичного тдходу постають питання про природу трансформативних змш основних онто-антропологiчних складових освтнього процесу в контекстi епохи переходу, а саме становлення глобального транскультурного громадянського сустльства. З метою прояснення особливостей таких трансформацш розглядаеться динамка фенометв i концептiв iдентичностi i самостi на тлi змши концептуального ландшафту культури. Аналiзуються рiзнi дис-циплшарт i трансдисциплшарт тдходи до Их визначення i обТрунтовуеться релеванттсть концептiв множинног iдентичностi як вiдкритого перманентного процесу iдентифiкацii та трансверсальног самостi як процесу-ально-дiалоговоi едностi вiдмiнностей у просторiлiмiнальностi на глобальному та iндивiдуальномурiвнях.
Кл^^о^^ слова: трансформативне навчання дорослих, лiмiнальнiсть, ге-терогенна культура, транскультуртсть, множинна iдентичнiсть, iден-тифкацЫ, дiалогiчна самкть, трансверсальна самкть.
Вступ
Контекст глобальних трансформацш, пов'язаних з переходом люд-ства до нового способу цивЫзацшного розвитку - шформацюнал1зму (Кастельс, 2000), потребуе релевантних трансформативних стратегш розвитку осв1ти, конкретизация яких вже зафжсована в проектах 1 програмах м1жнародних оргатзацш (ЮНЕСКО, ОЕСР, 6С) як перелж ключових
компетенцiй («Ключов1 компетентност1 ХХ1 столптя», «Трансверсаль-Hi компетентности, «Транскультурн1 компетентности, «Трансферабельн1 компетентность» тощо)1. Як показуе аналiз запропонованих нацюнальним суспiльствам напрямiв розвитку, майже Bci компетентностi, iнтегрованi в певн системи i кластери (когнiтивнi, штраперсональш, 1нтерперсональн1, глобального громадянства), пов'язанi з процесами становлення i трансфор-мащ 1ндив1д1в як ц1л1сних суб'екг1в шзнання i д1! в межах комун1кативних стратег1й формування глобального громадянського суспшьсгва.
На порядок денний постають завдання досл1дження можливостей, зм1сгу, форм i метод1в формування i реал1зац1! саме таких грансфор-мативних сгратег1й для украгнсько! освгги. 1х обгрунгування, в свою чергу, потребуе ефекгивно! методологи мщдисциплшарного та гран-сдисципл1нарного р1вня, яких вимагае сам об'ект ф1лософсько-освгг-н1х досл1джень, а саме процес трансформативного навчання дорослих, спрямований на становлення i розвиток «цЫсно! людини», а не т1льки його рацюнально-когнггивних аспект1в. Такий холктичний п1дх1д пе-редбачае прояснення природи грансформативних змш основних онто-ангрополоичних складових освггнього процесу, тобто таких феномен1в i концепт1в як особисткть, 1дентичн1сть, самгсть, розглянутих в контекст1 епохи переходу, а саме, трансформащй кульгури, спрямованих на становлення глобального транскультурного громадянського суспшьства.
Проспр лiмiнальностi: релевантнiсть концепту
В першу чергу, прояснення вимагае сам контекст переходу на макро-i м1кро- р1внях сощальностЬ Структура обряд1в переходу, яка була до-сл1джена в роботах в1домих антрополог1в Арнольда ван Геннепа (A. van Gennep)2, В1ктора Тьорнера (V. Turner)3 та сучасних соцальних теорети-
1 Див. Горбунова Л. (2014) Транскультурна освггня сграгег1я в контекст1 виклик1в глобал1заци // Фшософ1я освгги. Philosophy of Education. 2014. № 1 (14). - С. 158198; Горбунова Л. (2014) Транскультурна компетенттсть: освггнш шлях до глобально! кульгури миру // Фшософ1я освгги. Philosophy of Education. 2014. № 2 (15). -С. 141-167; Горбунова Л. (2016) Ключов1 компегенци у транснацюнальному осв1г-ньому просгор1: визначення га 1мплеменгац1я // Фшософ1я осв1ги. Philosophy of Education. 2016. № 2(19). - С.97-117.
2 Геннеп А., ван (2002/1909) Обряды перехода: Систематическое изучение обрядов / Арнольд ван Геннеп; Пер. с франц. Ю.В.Ивановой, Л.В.Покровской. - М.: Восг.лиг. - 198 с.
3 Тэрнер В. (1983) Символ и ритуал. М.: «Наука». - 277 с.; Turner, V. (1967) "Betwixt and Between: The Liminal Period in Rites de Passage", in The Forest of Symbols, New York: Cornell University Press.
Людмила ГОРБУНОВА. CaMicrb у npocropi лiмiнальностi: до обгрунтування...
к1в, зокрема, Арпада Заколза! (A.Szakolczai)1, мае 1нвар1антний характер i, таким чином, репрезенгуе загальну структуру людського досв1ду. Б1ль-ше того, розглянута в контекст1 наукового грансдисципл1нарного проекту складност1, вона виявляе загальн риси сгруктури фазового переходу в динамгщ в1дкритих складних систем, що саморозвиваються (синергетика), тобто виявляе св1й ун1версальний характер щодо еволющо-нуючо! складност1 будь-яко! природи. На перший погляд, ця структура е довол1 простою i зрозум1лою, але в той же час св1дчить про складнкть трансформативних процес1в i утруднення в !х розум1нн1 i досл1дженш. Вона в1дзначена трьома фазами: 1) под1л, деструктурац1я (separation), 2) власне перех1д як проходження через л1м1нальн1сть (liminality), хаотиза-ц1ю, безструкгурн1сть (в1д limen - пор1г), 3) в1дновлення в нов1й якост1 (reaggreation). Ключовою для трансформаций будь-яко! системи е саме фаза л1м1нальност1, оск1льки в 11 межах на тл1 хаотизацп, свободи i не-визначеност1 в1дбуваеться креативний рух в1днаходження i випробову-вання можливостей i сценарпв подальшого розвитку, формуеться eu6ip майбутнього. В ц1лому область л1м1нальност1 е структурою, яка ще недо-статньо досл1джена i тому постае перед нами чимось на кшталт «чорного ящика».
Саме тому важливо усв1домити необх1дн1сть досл1дження л1м1наль-ност1 як одного з найб1льш значущих концепт1в для формування трансформативних стратегш освгги, зокрема, проектування i моделювання трансформативного навчання дорослих в перспектив1 глобального гро-мадянства. В сво!х попередн1х публ1кац1ях я зробила спробу кторично-теоретично! реконструкций концепгу л1м1нальност1 в соцальнш антропологи i ф1лософц для обгрунтування грансформативного навчання та прояснення високо! в1дпов1дальност1 у його практичн1й реал1зацц2. В дан1й стати робиться спроба розглянути у npocmopi лiмiнальностi про-цеси грансформаци таких ключових онто-антрополоичних складових освггнього процесу як iдентичнiсть та самкть.
1 Szakolczai A. (2009) Liminality and Experience: Structuring transitory situations and transformative events/ International Political Anthropology Vol. 2 (2009) No. 1, pp. 141172. URL:
http://www.academia.edu/8343072/Liminality_and_Experience_Structuring_ transitory_situations_and_transformative_events
2 ^hb. Rjp6yHOBa H. ,DpcBig niMiHanBHocTi: co^anBHo-arnpononoriqHe o6rpyHTy-BaHHa TpaHC^opMaTHBHoro HaBqaHHa // Oinoco^ia ocBiTH. Philosophy of Education. 2015. № 1 (16). - C.105-132; URL:www.philosopheducation.com
Rjp6yHOBa H. HiMmanBHicTB hk кoнцепт (iioco(ii (go o6rpyHTyBaHHa TpaHc(op-MaTHBHoro HaBqaHHa) // Oinoco(ia ocBiTH. Philosophy of Education. 2015. № 2 (17). -C. 65-94. URL:www.philosopheducation.com
Лiмiнальнiсть як простр - це метафора, яку ми використовуемо як ког-штивну модель з метою опису процес1в концептуальних i онгологiчних трансформацiй в досл1дженн1 i навчаннi. Вона мютить в собi як просторов^ так i часовi вимiри, а також певт соцiальнi в1дносини. Даний концепт е пороговим (Land, Rattray, Vivian, 2014) для входження в нову парадигму наукового досл1дження i в1дпов1дно моделювання трансформативних осв1тн1х процес1в на мжро-ршш. Останнi вимагають досл1дження контекстуальних i 1ндив1дуальних можливостей трансформаций суб'екг1в навчання, ГГх трансформативного потенц1алу як певного трансгресивно-го, або порогового, капталу, який складаеться з особливих когттивних можливостей, психолог1чного та комун1кативно-культурного капталу.
Концептуально i онтолог1чно л1м1нальн1сть е свого роду потоком, або «простором поток1в» («space of flows»), якщо використовувати метафору Мануеля Кастельса, запропоновану ним для опису новоГ сощаль-ноГ морфологи як складноГ сукупност1 мереж, що постають як прост1р суц1льних переход1в (Кастельс, 2000). В трансформативному навчанш це може бути когн1тивний прост1р, спровокований когн1тивним дис-онансом, або дезор1ентуючою дилемою, що виникають, зокрема, вна-сл1док з1ткнення учня з пороговим концептом. Л1м1нальний хаотизова-ний пот1к, який шби рухаеться кр1зь нас, робить реч1, поняття, смисли плинними, менш визначеними, н1ж вони зазвичай бувають. Виникае в1дчуття, що зм1нюеться сам прост1р, який, в свою чергу, починае транс-формувати нас. Ми починаемо в1дчувати в соб1 контроверсшне р1знома-н1ття i багатоголосся его, рухаючись м1ж р1зними я-позиц1ями у пошуку 1стини i притулку визначеност1.
Часто л1м1нальн1сть в1дчуваеться як прост1р, де ми щось втрачаемо, в якому ми залишаемо наш переважний спос1б бачення, наше колишне розумшня i наш1 колишн1 смислов1 схеми i перспективи. 1нод1 це пере-живаеться довол1 бол1сно. Але щоб мати можлив1сть йти дал1, ми маемо навчитися позбавлятися звичок мислити i в1дчувати лише певним чином, навчитися змшювати св1й спос1б мислення, «навчитися пере-вчатися» (Бейтсон, 2000). Для цього потр1бно тимчасово стати максимально в1дкритим, «безструктурним», «флюГдним», своер1дною «tabula rasa», щоб сприйняти чинники нового форматуючого досв1ду. «Безструктурним» означае зв1льнитися в1д владних структур дом1нування у в1дносинах м1ж р1зними я-позиц1ями, дозволити его спонтанний в1ль-ний рух в д1алоз1 св1домого i позасв1домого, ращонального i екстра-ра-ц1онального, в д1алоз1 розуму, т1ла i почутт1в. Стати своер1дною «tabula rasa» означае в1дкритися енерг1ям несв1домого як потужного джерела креативних i конструктивних сил, як1 е мовою самост1 i ГГ прагнення до ц1л1сност1. Саме вони, як зазначав Юнг (Юнг, 2003), складають рушшну
Людмила ГОРБУНОВА. CaMicTb у npocTopi лiмiнальноcтi: до обгрунтування.
силу грансформац1! в жиги людини. В той же час у в1льному плаванн в потоках невизначеноси, полишаючи колишн смислов1 консгрукц1!, ми не маемо права зв1льнитися в1д пильного (але не диктаторського!) ока критично! саморефлексп, яка в кшцевому рахунку п1д1б'е шдсумки наш1й номадичн1й подорож1, стимулюючи механзми сепарац1! «усього р1зноманп,ного», формагуючи новий гештальт способу мислення i ди.
Анал1з процес1в трансформац1! 1ндив1да на мжро-ргвш (особисисть, 1дентичн1сть, самгсть) мае бути доповнений проясненням !х чинниюв, що формуються на макро-р1вн1 сошальноси, в даному випадку на р1вш сусп1льних грансформацш кульгури, спричинених, насамперед, про-цесами глобал1зац1! сусп1льств як загального планетарного процесу переходу до нового способу цив1л1зац1йного розвитку. В даному випадку концепт лшшальноси також е релевантним i постае як пороговий концепт трансдисциплшарного р1вня узагальнення для входження в нову парадигму наукового досл1дження кульгури сусп1льства i в1дпов1дно мо-делювання у цьому пол1 освггн1х процес1в.
Культура та iдентичнiсть: динамка концептуального ландшафту
Сучасна культура, а скор1ше культури, в процесах диференщацп, пе-рем1шування 1 г1бридизац1! мають величезн1 насл1дки для розвитку 1ден-тичноси i самоси будь-яко! людини. Як справедливо зазначае Тун ван Мейджл (Van Meijl, 2008) (Ун1верситет Неймегена, Н1дерланди), вису-вання кульгури на перший план в сучасну епоху само по соб1 виглядае культурним феноменом, який не можна анал1зувати у в1дрив1 в1д безпре-цедентного впливу глобал1зац1!. Саме в контекси глобал1зац1! культура набула ц1лий ряд нових смисл1в, яю вимагають рефлекси та анал1зу в процес1 !х констигуювання, грансформац1! i будь-яких конотативних зм1н понят1йного апарату.
Ще на початку глобал1зац1! деяю песимктично налашгован1 сусп1ль-ствознавц1 застер1гали, що глобал1зац1я може спричинити зростання гомоген1зац1! культур 1 способ1в життя. Але, натом1сть, вже напочатку ХХ1 столпгя, вс1м стало зрозум1ло, що глобал1зац1я, попри стандарти-зуюч1 i ушф1куюч1 функц1! р1зних процес1в i полггик, веде до зростання культурно! гетерогенноси (Appadurai, 2001), яка феноменолоизуеться в культурному вибор1 залученого в процеси глобал1зац1! конкретного 1н-див1да. Власне i грансформативне навчання покликано допомогти 1н-див1ду набути необх1дного грансформативного досв1ду в процес1 бюгра-ф1чного виршення сусп1льних проблем глобально! трансформаций
М1льйони людей щодня ф1зично перетинають нац1ональн1 кордони, перем1щаючись не т1льки в пошуках зайнятоси, але також з ц1лого ряду
культурних причин, пов'язаних з щнностями i в1дм1нностями в спосо-б1 життя. Кр1м цього, 1нформац1йно-комун1кац1йна революц1я створила не т1льки новий прост1р комун1кацп, а й в1ртуальний св1т транскультури, в якому перманентно перевизначаються кордони i меж1 1дентичностей, особливо зростае i ускладнюеться динам1ка самост1 як джерела форму-вання культури. На жаль, незважаючи на насл1дки процес1в глобал1зацп, транснац1ональноГ мярацп, зростаючоГ складност1 культурних в1дносин i розмаГття р1зних культурних умов для самост1 1ндив1д1в, концепт са-мост1 майже в1дсугн1й в шструментарп переважноГ б1льшост1 сучасних культурних антрополог1в i ф1лософ1в осв1ти. Б1льша частина науковц1в, як1 ц1кавляться штерпретащями 1ндив1да i репрезентац1ями культури, як правило, використовуе концепт 1дентичност1, хоча ран1ше б1льш поши-реним було використання поняття особистост1 (personality). То ж буде слушним розглянути перех1д в1д концепту особистост1 до концепту 1ден-тичност1 в еволюц1Г його конотацш та експл1кувати можливост1 концепту самост1 як джерела культурних продукувань та трансформац1й, особливо в контекст1 переходу в1д есенц1ал1стського розум1ння культури до мульти- 1 транскультурност1.
Короткий екскурс в 1стор1ю розум1ння культури протягом Х1Х-ХХ1 столпгя може допомогти прояснити сучасн1 конотацп культури та пов'язаш з нею концепти 1дентичност1 i самост1. У друг1й половин1 Х1Х столпгя в1дбулася найважлив1ша под1я в област1 теоретичного п1знання культури - становлення новоГ гуманггарноГ дисципл1ни, яку сьогодш ми називаемо антрополог1ею, соц1альною антрополог1ею, культурною ан-трополог1ею. Одним 1з видатних учених у ц1й област1 був англ1йський антрополог Едвард Тайлор, який опубл1кував класичну працю «Перв1с-на культура» («Primitive culture»). В н1й, кр1м здобутк1в досл1дження ар-хаГчних культур, формулюеться одне з перших узагальнюючих описових визначень культури. В1дпов1дно до нього культура - це складне ц1ле, яке м1стить в соб1 знання, в1ру, мистецтво, мораль, право, звичаГ та 1нш1 можливост1 i звички, набут1 людиною як членом сусп1льства (Тайлор, 1989).
Б1льш1сть сучасних п1дручник1в з культурноГ антропологи, педагои-ки та фшософп осв1ти до цих п1р визначають культуру саме так, тобто як цЫсний образ життя групи або сустльства. Треба в1ддати належне такому розумшню культури, враховуючи його роль в 1сторичних проце-сах формування i самоусв1домлення европейських нац1ональних сп1ль-нот. В його основ1 лежить романтичне розум1ння н1мецького ф1лософа Йоганна Гердера, що наци i групи всередит мають своГ особлив1 «культури», свою особливу культурну гомогенн1сть (Гердер, 1977), що дозво-ляе виокремити три основт характеристики даного концепту культури,
loflMmna rOPEyHOBA. CaMicTb y npocTopi ^iMiHa.nbHOCTi: go o6rpyHTyBaHHA...
CTaBmoro TpagHHiHHHM, a caMe: coniantHy roMoreHi3aHiro, eTHiqHy kohco-niganiro Ta MixKyntTypHy geniMiTaHiro.
^na repgepa He 6yna CBigoMa aTaKa Ha yHiBepcani3M npocBiTHHHTBa. BiH HanonaraB Ha ToMy, ^o icTopia KyntTypu He e egHHHM BenHKHM, hk 6h mh ctorogm CKa3anu, nimHHHM MeTaHapaTHBoM npo yHiBepcantHe nrogcTBo, ane npegcTaBnae co6oro onuc pi3HoMaHiTHHx XHTTeBHx (opM, y koxhoi 3 hkhx CBoi BnacHi 3aKoHH po3BHTKy. oco6nHBo e HiHHHM b nornagax repgepa, TaK He Te, ^o BiH BHCTynaB npoTH eBpoHemproMy KyntTypu hk yHiBepcantHoi gna Bctoro nrogcTBa. Ane Ha ctorogm TpagHHiHHHH KoHHenT KyntTypu BHqepnaB CBoi gecKpunTHBHi i KoHCTpyKTHBHo-HopMaTHBHi mox-nHBocTi 6yTH e(eKTHBHHM b gocnigxeHHi i (yHKHioHyBaHHi KyntTypu, Ha-ToMiCTt b yMoBax peantHoro po3Mairra KyntTyp BiH cnpuae yHi(ixaTopcTBy b KyntTypHiH noniTHHi, eTHi3anii KyntTypHHx BigHocHH, KoHcepByBaHHro KyntTypHHX 6ap'epiB, reToi3aHii KyntTypHHx MeHmHH, 6a HaBiTt Mae noTeH-HiHHi 3arpo3H KyntTypHoro pacH3My (rop6yHoBa, 2014: 161).
CaMa igea mhoxhhhoc^ roMoreHHHX KyntTyp 3HaHmna cBoe BTineHHa b po6oTi E.TaHnopa, hkhh cnpo6yBaB noegHaTH ii 3 igeero, HapogxeHoro npocBiTHHUTBoM, ^o KoxHa 3 TaKHX «KyntTyp» nogi6Ho XHBoMy opraHi3My npoxoguTt pi3Hi eTanu eBonroHii. Ane TaKHH coHiantHHH gapBiHi3M TaHnopa BHKnHKaB KpHTHKy, 3oKpeMa 3 6oKy 3acHoBHHKa eMnipuqHoi aHTpononorii b CfflA OpaHHa Boaca (F.Boas). BiH aKHernyBaB Ha oco6nHBocTi koxhoi KyntTypu hk pe3yntTaTi peaKHii rpynu Ha pi3Hi yMoBH 3oBHimHtoro cepeg-oBH^a i oco6nHBocTi ix icTopuqHoro po3BHTKy. 3 hhx no3HHiH, to6to po3y-MiHHa KyntTypu He hk 6ionoriqHoro opraHi3My, a hk npogyKTy icTopuqHHx i coniantHHx nponeciB, Boac Ta Horo nocnigoBHHKH nigganu e(eKTHBHiH KpHTHHi pacoBHH geTepMiHi3M (Boac, 2011).
TaK, y BpHTaHii nepmuH npo(eciHHHH nontoBHH aHTpononor i eTHo-rpa( BpoHicnaB ManiHoBctKHH BHcTynHB 3 KpuTHKoro paHioHanicTHqHoi BiKTopiaHctKoi KoHHenHii «nrogHHH», cTBepgxyroqu, ^o KoxeH 3 HapogiB A(pHKH, niBgeHHoi A3ii Ta TuxooKeaHctKoro perioHy Bege oco6nHBHH, pa-HioHantHHH i neriTHMHHH cnoci6 xhtth, hkhh aBnae co6oro neBHy nmmcTb, i TaKHM ihhom Hi Hapogu He e «guKHMH» qu HenoriqHHMH (ManuHoBcKHH, 1998/1925; Ybung, 2004). 3 Htoro BugHo, ^o ampononorH rnu6oKo pi3-hhtbch 3a cboimh TeopiaMH, ane Bci bohh noginaroTt igero cBiTy, cTBopeHoro «HapogaMH», KoxeH 3 hkhx Mae ynopagKoBaHHH cnoci6 xhtth a6o «KyntTy-py», Big3Haqae Ctro3aH PaHT (Wright, 1998).
OaKT MHoxHHHocTi KyntTyp yTBepgxyBaBca TaKox i qepe3 MHoxuHHicTt ix ge(iHiHifi. B 1952 p. aMepuKaHctKi ampononorH A. Kpto6ep i K. KnaK-xoh (Kroeber and Kluckhohn) ony6niKyBanu cBiH 3HaMeHHTHH ornag nig Ha3Boro «KyntTypa. KpHTHqHHH ornag KoHHennifi i ge(iHiHifi», b aKoMy Ha
ocHOBi aHani3y arnpononoriaHoi niiepaTypu HaBenu 164 Bu3HaaeHHa Kynb-TypH (Kroeber & Kluckhohn, 1952).
I xoaa b 1960-1970-i poKH noHaTTa Kynbiypu MaHxe 3HuKno 3 nona 3opy 3axigHoi aHTpononoriii, 3a ocTaHHi Tpu gecaiupiaaa Big6ynoca Horo noBep-HeHHa Ha KnroaoBi no3uni b conanbmft Teopii, 3oKpeMa b conanbmft aH-Tpononorii. ^ cianoca, HacaMnepeg, 3aBgaKu mempanbHift poni Kynbiypu b nonynapHux gucKypcax npo MynbmKynbTypHi eyeninbeTBa Ta KynbiypHy gHHaMiKy b пpoцecax rno6ani3anii, a TaKox ycnixy b gocnigxeHHax cyaac-Hoi KynbTypu, 3oKpeMa, BipMiHreMcbKoro Цeнтpy KynbTypHHx gocnigxeHb. B pe3ynbTaTi 6ynu po3po6neHi cyaacHi кoнцeпцii i 6inbrn guHaMiam cno-co6h MHcneHHa npo «KynbTypu», aKi paguKanbHo Bigpi3HaroTbca Big po3y-MiHHa KynbTypu нaпpнкiнцi XIX- noaaTKy XX cioniTTa. Ane, thm He MeHrn, cTapa eceHnanicicbKa кoнцeпцia KynbTypu npocoayeTbca 3 aKageMiaHoro gucKypcy i 3anurnaeTbca goBoni nornupeHoro b ocBiTHix KoHTeHTax Ta b ny-6niaHHx o6roBopeHHax, oco6nuBo b eтнo-нaцioнanicтнaнiн apryMeHianii.
Ochobhhmh pucaMH mboro «cTaporo yaBneHHa npo KynbTypy» e Te, no KynbTypa e o6MexeHoro 3a cBoiMH MacmTa6aMu He3MiHHoro cyTHicTro, ni-MiToBaHoro eTHo-HamioHanbHHMH KopgoHaMH, 36anaHcoBaHoro au caMo-BigTBoproroaoro, 3 BKopiHeHoro cucieMoro 3aranbHux cMucniB, TaK 3BaHoro, «cnpaBXHboro KynbTyporo», cninbHoro i roMoreHHoro gna Bcix i, Hapemii, 3 igeHTuaHuMu, roMoreHHuMu iHguBigaMu (Wright, 1998).
Ane Bxe b 1970-Ti poKu po3yMiHHa «Hapogy», no Bonogie «KynbTyporo» cTano po3rnagaTuca aK npoaB KonoHiani3My. neprni kputuku cTBepgxyBa-nu, no eceHmianicTcbKa KoHmenmia KynbTypu cTBopnna ^iKcoBam cyTHocTi, aKi BunpaBgoByBanu noniraKy KonoHianicTcbKoro BTpyaaHHa. 3a muM ni-rnoB noTiK mrnux ornagiB i pe^neKcift. TaK, EpiK Bonb^ (Wolf, 1982) nig-gaB KpnTumi KonoHianbHi KoHoiani KynbTypu 6puTaHcbKoro cTpyKTypHoro ^yHKmioHani3My aK cyTHocTi, no 3HaxognTbca b cTaTuaHiH piBHoBa3i. no-3aaK BuHuKaroTb nuiaHHa npo Te, aK npu He3MiHHux cyTHocTax MoxnuBi conanbm i KynbTypHi nepeTBopeHHa, a6o aK MoxnuBi He3MiHHi cyTHocTi b npomecax B3aeMoBnnuBiB pi3Hux KynbTyp. KpiM Toro, ampononom pi3Hux nepeKoHaHb 6ynu niggaHi KpnTumi 3a TpaKTyBaHHa «KynbTypu» aK Ha6opy igeH a6o cMucniB, aKi noginae Bca cyKynHicTb roMoreHHux iHguBigiB. Цa Te3a MicTuTb KnroaoBe npunyneHHa eceHmianicicbKoi ampononom, no oKpeMi oco6ucTocTi e, neprn 3a Bce, npegciaBHuKaMu KynbTyp, i, TaKuM au-hom, noBuHHi po3rnagaTuca aK TaKi, no MaroTb 3agaHy igemuamcTb. ^aHe npunyneHHa 3Haftrnno cBiH npoaB ronoBHuM auHoM b arnpononoriaHux KoHmenTax oco6ucTocii Ta igeHTuaHocTi.
CnoaaTKy iHTepec aHipononoriii go oKpeMoi nroguHu Big6uBaBca b iH-Tepeci go KoHmemy oco6ucTocii aK nepeBaxHo comianbHo yiineHoi cyTHocTi, no 3Haftmno cBoe Bigo6paxeHHa aK b 3axigmft (nepeBaxHo aMepuKaH-
Людмила ГОРБУНОВА. CaMicrb у npocropi лiмiнальностi: до обгрунтування...
ськ1й), так i в радянськ1й л1тератур1. В1дносини м1ж культурою i особис-т1стю були предметом спецальних досл1джень до середини ХХ стол1т-тя, про що св1дчить п1дйом так званого «руху культури i особистост1» в США («culture and personality movement»). Його головним прагненням було показати, що розвиток як культури, так i особистост1 е результатом взаемного впливу: особист1сть розглядалася як результат 1нтернал1зацп культури, в той час як культура розглядалася як проекцш особистост1. Под1бн1 уявлення про культуру i особист1сть можна без зусиль знайти в роботах пров1дних представник1в цього руху, серед яких Абрам Кард1нер (A.Kardiner)1, Клайд Клакхон (C.Kluckhohn), Генр1 Мюррей (H.Murray)2, Ральф Л1нтон (Ralph Linton)3, Маргарет М1д (M.Mead)4 та 1нш1.
Коли «рух культури i особистост1» в 1950-х роках зайшов в теоретич-ний глухий кут, психолог Ер1к Ер1ксон був тим, чиГ роботи з так званоГ «1дентичност1 его» у д1тей i п1дл1тк1в сприяли тому, що психолоичне по-няття 1дентичност1 стало ключовим терм1ном в антропологи, зам1нив-ши собою концепт особистост1 . Як в1домо, Ер1ксон досл1джував психо-лоичш умови, як1 впливають на узгодження «особистост1» 1ндив1да з ГГ оточенням. На його погляд, 1дентичн1сть в1дноситься до когерентного почуття самост1 або вщчуття з боку 1ндив1да, що в1н такий, як його роз-глядають 1 1дентиф1кують 1нш1. Таким чином, 1дентичн1сть в1дноситься до збалансованоГ особистост1, яка виникае з тотожност1, або 1дентично-го, що 1дентиф1куе себе за допомогою самого себе або 1нших (Эриксон, 1996/ 1963).
Це значення 1дентичност1 випливае безпосередньо з етимолог1Г цього концепту, який походить в1д латинських сл1в identitat та identidem, що означае «повторюване» (буквально «те ж саме»). Однак, само собою зрозум1ло, що «тотожн1сть» в цьому контекст1 мае розум1тися швид-ше в сенс1 «схожост1», або «под1бност1 як однотиповост1», а не як ун1-ф1куючий концепт. Конотац1я тотожност1 (схожост1, однотиповост1) з'являеться також i в б1льш соц1олог1чному значенш 1дентичност1, яке виникло в структурно-функцюнальнш традиц1Г антропологи. 1дентич-н1сть стала розуштися як кторично i культурно вкоршена в уявленн1 про себе груп людей, яке в основному було окреслено 1 загострено в контак-
1 Kardiner, A. (1939) The individual and his society. New York: Columbia University Press.
2 Murray, H.and Kluckhohn, C. (1953) Personality in Nature, Society, and Culture. URL: https://www.panarchy.org/kluckhohn/personality.1953.html
3 Linton R. (1945) The Cultural Background of Personality, New York, Appleton-Century-Crofts, 1945.
4 Мид М. (1988) Культура и мир детства / Сост. и предисл. И. С. Кона. — М.: Наука, 1988.
Tax 3 iHmHMH rpynaMH nrogeH. TaKe 3HaqeHHa igeHTHqHocTi 6yno noB'a3aHo 3 TaKHMH aHTpononoriqHHMH KoHHenTaMH, hk cBiTornag, HmmcTt i, He b ocTaHHro qepry, KyntTypa, aKi b 3Haqmft Mipi MHcnunuca hk roMoreHHi gna qnemB neBHoi cnintHoTH. ^oMy npuny^eHHro BignoBiganu nornagu, ^o igeHTHqHicTt iHgHBigiB e Bigo6paxeHHHM igeHTHqHocTi ix KyntTypHoi rpy-nu. npu HtoMy nepeg6aqanoca, ^o igeHTHqHicTt iHgHBigiB 6yna ToToxHoro igeHTHqHocTi rpynu, go axoi bohh Hanexanu. iHmuH BaxnHBHH acneKT Ta-khx nornagiB cTocyeTtca npuny^eHHH npo cTa6inbHicTb i cTanicTt. Hrogu po3rnaganuca hk TaKi, ^o MaroTt ogHy i Ty x cTany igeHTHqHicTt Ha Tift nig-cTaBi, ^o y hhx 6yna cnintHa icTopia. BignoBigHo BBaxanoca, ^o cycnint-ctbo a6o rpynu, go hkhx bohh Hanexanu, e cTiHKHMH i He3MiHHHMH.
^ft kopotkhH eKcKypc b aHTpononoriqHi iHTepnpeTanii BigHocHH Mix KyntTyporo i oco6ucTicTro a6o, 3 HegaBHix nip, Mix KyntTyporo i igeHTHqHicTro gae MoxnuBicTt BHcHyBaTH npo Te, ^o hk Ha coniantHoMy, TaK i Ha iHgHBigy-antHoMy piBHi aHani3y Hi KoHHenru BuxogaTt 3 ogHux i thx xe npuny^eHt ToToxHocTi i cTa6intHocTi. OgHaK b ocTaHHi gBa gecaTHnixra aHiponono-riqHHH (oxyc Ha roMoreHHicTt i cTa6intHicTb nocTynoBo 3MiHroeTtca. 3 Hiei npuqHHH cTanu iHTeHcHBHo o6roBoproBaTuca BigHocHHH Mix KoHHenTaMH KyntTypu i igeHTHqHocTi. noHHTTa igeHTHqHocTi 6yno po3KpHTHKoBaHo 3a BigcyTHicTt y Htoro noacHroBantHoro noTeHHiany, ^o Big3HaqaroTt Pogxep Bpy6aKep Ta Opegepix Kynep (Brubaker & Cooper, 2000), a HapaTHBH igeH-TuqHocTi, xapaKTepHi gna enoxu rno6ani3aHii, Bxe He po3yMinHca Hi hk bh-paxeHHa coniantHoi roMoreHHocTi, Hi hk yaBneHHH npo He3MiHHi peanii. Bce qacTime bohh nigxpecnroroTt yHiKantm acneKTH noxantHux igemuqHocTeH, HKi HeMHHyqe nepenniTaroTtca 3i mBHgxHMH 3MiHaMH b conianbHifi i KyntTyp-HiH opraHi3aHii cycnintcTB b nponeci ix B3aeMogiH 3 rno6antHoro cnintHoToro. A 3MiHeHHH yMoB npoaBy coniantHHx igemuqHocTeH b enoxy rno6antHoi ni-MiHantHocTi TarHe 3a co6oro HoBe po3yMiHHH KyntTypu.
B ocTaHHiH TpeTHHi XX cTonixra 3MiHH noniTHqHHx i exoHoMiqHHx yMoB, npoHecu rno6ani3aHii, mBHgxe nomupeHHH rno6antHoi KoMyHixaHii Ta iH(opMaHiHHHx Mepex cnpoBoxyBanu Macmra6HHH pyx npaHi, nrogeH, KyntTypHHx HiHHocTeH i cMHcniB 3 BignoBigHHMH HacnigxaMH gna cyqac-hhx KoHcTHTyroBaHt xyntTypu. CyqacHa MirpaHia i KyntTypm pyxu Ha6ynu TpaHcHanioHantHoro xapaKTepy (Van Meijl , 2007).
y HtoMy KoHTexcTi Moxyit 6yTH HixaBHMH i kophchhmh gocnigxeHHa TpaHc(opMaHii HrnmcHo-cMHcnoBHx nepcneKTHB yxpaiHHiB b npoHeci ix MirpaHii go 3axigHux xpaiH Ta BnnHB Taxux 3MiH Ha cTaHoBneHHH yxpaiH-ctxoro rpoMagaHctKoro cycnintcTBa b HinoMy. HacaMnepeg, HgeTtca npo npoHecu TpaHcKyntTypaHii yxpaiHctKoro cycnintcTBa Ta cnpaMoBamcTt Hiei gHHaMiKH go rno6antHoro rpoMagaHcTBa, b KoHTexcTi axoi MaroTt bh-6ygoByBaTHca BignoBigHi TpaHc(opMaTHBHi ocBiTHi cipaTern.
Людмила ГОРБУНОВА. CaMicTb у npocropi лiмiнальноcтi: до обгрунтування.
Динам1ка сучасних транснацюнальних рух1в, таким чином, вимагае критично подивитися на р1г1дне використання в рамках сусшльних наук традиц1йного концепту культури. Плиншсть, неф1ксован1сть, контин-гентн1сть, контекстуальн1сть 1 множинн1сть стоять на порядку денному i вони вимагають особливого творчого наповнення еп1стемолог1й i методолог1й, якщо ми хочемо адекватно зрозум1ти п1дстави i насл1дки транснац1ональних поток1в людей та Гх культурних ц1нностей i смисл1в. На наш погляд, дескриптивно i нормативно релевантним е поняття культури, що розроблялося в рамках «культурних досл1джень» («Cultural Studies») Б1рм1нгемського Центру досл1джень сучасноГ культури (The Centre for Contemporary Cultural Studies) Р.Джонсоном (R. Johnson), Р.Хоггартом (R. Hoggart), Е.Томпсоном (E. Thompson), Р.В1льямсом (R. Williams), С.Холлом (S.Hall), Т.Беннетом (T. Bennett) та 1н. (Hall, 2016).
Це поняття Грунтуеться на уявленн1 про те, що сучасний св1т - це тотальна множинн1сть - класова, расова, етн1чна, культурна. Уявлення про культуру як едину ц1л1сну 1 гомогенну зм1нилося ГГ розум1нням як сукупност1 множинних, приватних, 1сторично i соц1ально обумовлених культур. Ц1 культури 1нтерпретуються в рамках «Cultural Studies» вже не як сп1льний спос1б життя якогось народу, але як р1зноман1тш способи життя («the way of life»). У такому розумшш культура - це, насамперед, сконструйований соц1альний феномен, а не «сума естетичних 1деал1в краси» або «голос розуму», який проникае кр1зь кордони часу i нац1й та говорить в1д 1мен1 г1потетичноГ ун1версальноГ людини. Це р1зноман1т-н1сть способ1в життя людей, процеси створення цшностей, сукупност1 практик, що формують 1дентичн1сть суб'екта, класу, раси i тендеру (Горбунова, 2014: 172).
Культура визначаеться як д1яльн1сть 1ндив1д1в з1 сприйняття i ви-робництва культурних смисл1в, як1 е соц1альними конструктами i но-сять 1сторично м1нливий, плинний характер. Особливо акцентуеться 1дея про ГГ становлення, 1сторичн1сть, контекстуальн1сть, взаемоза-лежшсть i взаемозумовлен1сть вс1х 1нститут1в i процес1в, про ГГ пере-плетен1сть з ус1ма соц1альними практиками та видами д1яльност1. Це м1сце прояву соц1альних в1дм1нностей i боротьби за щеолоичш пр1о-ритети. Культура мислиться як процес, як «праксис», як щось рухливе, що швидко трансформуеться, де мае м1сце множинн1сть детермша-ц1й, серед яких важко в1докремити ситуативн1, одномоментн1 факто-ри впливу («fresh determinations») в1д прояв1в довготривалих в1дносин 1 ц1нностей. Таким чином, культура - не едина 1 гомогенна, а дифе-ренц1йована, заснована на принцип в1дм1нност1. Якщо це i едн1сть, то складна «едн1сть-у-в1дм1нностях», «артикульована ц1л1сн1сть» (Lewis, 2002; Горбунова, 2014: 173).
B npoHeci rno6antHHx B3aeMoBnnHBiB, hk 3a3Haqae EgBapg Caig, «Bci KyntTypu 3anyqeHi ogHa b iHmy; xogHa 3 hhx He e ogHHHqHoro i qucToro, Bci - ri6pugHi, reTeporeHHi, 6e3MexHo gu((epeHHifioBaHi i He MoHoniTHi» (Said, 1993). Taxy Toqxy 3opy noginae Taxox Teppi IrnToH, nocunaroquct Ha Te, ^o KaniTani3M - caMa reTeporeHHa 3 ycix BigoMHx nrogctKHx xyntTyp (IrnToH, 2012).«KyntTypa» 6intme He po3rnagaeTbca hk Taxa, ^o roBopuTt, Tax 6h mobhth, ogHHM ronocoM, a po3rnagaeTbca hk 6araToronoca i noni-(oHiqHa (Van Meijl, 2008).
TaKHM qHHoM, b HoBoMy gucxypci xyntTypa He npegcTaBneHa hk yrine-Ha cyTHicTt, a, HaToMicTt, npegcTaBneHa hk nepMaHeHTHi «MoBHi BiHHH», 3a BH3HaqeHHHM ^xe((a Htroica, to6to hk noniTHqHHH npoHec npoTH-ctohhhh Mix oxpeMHMH iHgHBigaMH a6o rpynaMH ^ogo o3HaqyBaHHa co-HiantHHx nponeciB i cmyaHiH («6opoTt6a o3HaqantHHx») (Lewis, 2002). KyntTypa 6intme He po3rnagaeTbca hk He3MiHHa i igeHTHqHa gna Bcix iH-gHBigiB, a po3rnagaeTbca no cyii hk gHHaMiqHHH npoHec goMrnyBaHHH i MapriHani3aHii, b axoMy rngHBigu no3HHioHyroTtca no-pi3HoMy, HaMararo-quct BHKopucToByBaTH exoHoMiqrn, noniTHqHi Ta cHMBoniqHi pecypcu gna yTBepgxeHHa i HaB'a3yBaHHa iHmHM cBoei iHTepnpeTaHii i po3yMiHHa cTaHy peqeH. CHTyaHii, b hkhx Big6yBaroTbca Hi cyqacHi 6oi 3a xyntTypy Ta igeH-THqHicTt, xapaKTepH3yroTtca Heo6MexeHicTro. HoxantHi, HaHioHantm Ta rno6antm Mepexi qacTo cTHKaroTtca b hhx, i 3 Hiei npuquHH, 3b'h3kh Mix pi3HHMH acneKTaMH KyntTypu i igeHTHqHocTi 3aBxgu e icTopuqHo KoHKpeT-hhmh i HixonH He (opMyroTt 3aMKHyie a6o xorepeHTHe Hine.
Big ifleHTMHHOcri go ifleHTM^iKawi
npoacHeHHa HoBoro ceHcy KyntTypu He TintKH nponHBae cBiino Ha cy-qacHHH KoHTexcT, b axoMy Bcrogu b cBiTi BigTBoproroTtca igeHTHqHocTi, ane Taxox Bege go ycBigoMneHHH Heo6xigHocTi aHani3yBaTH igeHTH^HicTb b pi3-hhx acneKTax coHiantHHx i KyntTypHux cHTyaHiH. Bygt-HKHH KoHTeKcTyant-hhh aHani3 cyqacHHx yaBneHt npo igeHTH^HicTb o6ob'h3kobo cTHKHeTtca 3 KyntTypHoro cxnagmcTro i BHyipimHtoro nogBiftmcTro igeHTHqHocTi. Enoxa rno6antHHx TpaHc(opMaHiH MicTHTt He TintKH (eHoMeHH nogi6HocTi i yHi-KantHocTi. B MyntTHKyntTypHux KoHiexcTax igeHTHqHicTt oipHMye cBiH ceHc b nepmy qepry Ha Mexi BigHocHH 3 iHmHM, BigmToBxyroquct Big igeH-THqHocTi iHmoro, qua caMicTt KoHipacTye 3 Hero. Bygt-HKiH KoHcipyKHii igeHTHqHocTi nepegye BH3HaHHH BigMiHHocTi i ycBigoMneHHH Toro, qHM He e HeH iHgHBig. Oco6nHBo He noMiTHo b cuiyaHiax iHTepKyntTypHHx BigHo-chh i B3aeMogiH. ^o thx nip, noxu BigMiHHicTt Big rnmux iHgHBigiB 3 iHmHM KyntTypHHM 6araxeM He cTaHe oqeBHgHoro, KyntTypHa igeHTHqHicTt caMo-cTi He 3Moxe onpHHBHHTHca. TaKHM qHHoM, HoBa KoHHenHia igeHTHqHocTi
Людмила ГОРБУНОВА. Сам^ь у пpocтopi лiмiнальнocтi: до обгрунтування.
пов'язана одночасно з розр1зненням i упод1бненням самост1 i 1ншого як в рамках психолоичних, так i соц1олог1чних конотац1й.
Тому такий багатовим1рний погляд на 1дентичн1сть супроводжуе проблема ГГ невловимост1, або примарност1, позаяк переважання в1дм1н-ност1 над под1бн1стю робить лоично неможливим забезпечення позитивного бачення того, якою насправд1 е щентичшсть. В1дштовхуючись в1д умов постмодерного сусп1льства, а в1дпов1дно в1д дискурсу постмо-дерн1зму, який заперечуе можлив1сть позитивного визначення сучасних умов п1знання i репрезентац1Г, отже i суб'екта самост1 (Лиотар, 1998/ 1979), ми приходимо до розумшня в1дсутност1 само-створеноГ основи 1дентичност1. Ця теза посилюеться енергшною критикою з боку Фуко так званого суверенного суб'екта, пов'язаного з епохою модерну (Фуко, 1977/1966). Под1бно до того, як аспект тотожноси (як однотиповоГ под1-бност1) перейшов у т1нь в1дм1нност1, так i аспект ун1кальност1 в сучасних поглядах на 1дентичн1сть зам1нила множинн1сть. 1дентичн1сть 1ндив1да б1льше не розглядаеться як виняткова, 1ндив1дуальна i непод1льна, а розглядаеться як множинна, створена в процес1 р1зних, часто антагошс-тичних перетин1в, дискурс1в, практик i позиц1й.
В результат1 увага досл1дник1в перем1стилася з ц1л1сно-единоГ, син-гулярноГ 1дентичност1 до множинноГ 1дентичност1, хоча такий акцент явно суперечить початковому етимолог1чному зм1сту цього поняття. Проте, сьогодн1 у фокус1 уваги перебувае саме розщеплена 1дентичн1сть (fractured identities), а також ГГ гнучк1сть або м1нлив1сть. В1дпов1дно до в1домого зауваженням Кр1стофера Леша (Lasch, 1984: 38), 1дентичност1, яких жадають в наш1 дн1, видаються чимось, що може вдягатися i зн1-матися на кшталт костюма. У цьому контекст1 доц1льним е визначення 1дентичност1 представником Б1рм1нгемського центру досл1джень сучас-ноГ культури Стюартом Холлом як лши зшивання м1ж, з одного боку, дискурсами та практиками, як1 намагаються «звернутися» до нас, говорит з нами або запросити нас в якост1 соц1альних суб'ект1в конкретних дискурс1в, а, з 1ншого боку, процесами, як1 продукують суб'ективност1, як1 створюють нас як суб'ект1в (Hall, 1996). 1дентичн1сть, 1накше кажу-чи, е свого роду ланцюжком, на якому одн1 ланки самост1 1нод1 зб1гають-ся, а 1нод1 стикаються м1ж собою.
Зростаюче визнання того, що 1дентичност1 н1коли не бувають сингу-лярними, а завжди е множинними, створеними в р1зних контекстах, що, в свою чергу, переплетено з переважанням в1дм1нност1 над тотожнютю, продукуе питання взагал1 про визнання ц1нност1 1дентичност1 та 1нтер-есу до неГ в новпшй 1стор1Г. С.Холл зазначае, що намагання визначити 1дентичн1сть через розмаГття ГГ 1нтерпретац1й не може привести до кра-щого розум1ння (Hall, 1996). Але важливим е те, що предмет 1дентич-
ност1 продовжуе бути присутн1м на порядку денному досл1джень в галуз1 сусп1льних наук. Формулюючи параметри контексту, в якому повинш знаходитися сучасн1 досл1дження 1дентичност1, в1н стверджуе, перш за все, що важливо пов'язати соц1альне i психолог1чне. У цьому контекст1 в1н розробляе визначення 1дентичност1 як взаемоперетинання 1 взаемо-переплетення (intersection and interweaving) темпоральних прикр1плень суб'ект1в до р1зних позиц1й в р1зних дискурсах i практиках, стверджу-ючи, що 1дентичност1 можна також розглядати як результат усп1шних артикуляц1й р1зних дискурс1в в р1зних аспектах реальност1, зокрема, в соц1альних 1 психолог1чних. Але за таких умов процес створення 1ден-тичностей е нескшченним, завжди неповним, незавершеним i в1дкри-тим. Саме тому С.Холл (Hall, 1996) пропонуе зам1сть есенц1ал1стсько-го концепту 1дентичност1 використовувати терм1н «1дентиф1кац1я». Ця 1дея була п1дтримана в1домим соц1альним ф1лософом Зигмунтом Бауманом: «... Зам1сть розмови про 1дентичност1, успадковаш чи набут1, б1льш доречним i в1дпов1дним щодо реальностей глобал1зованого свпу виглядало б досл1дження iдентифiкацii, яка н1коли не зак1нчуеться, завжди е д1яльн1стю незавершеною, в1дкритою в майбутне, в яку вс1 ми по необхщноси або св1домо залучеш» (Бауман, 2002: 192). Внасл1док такого контекстуально-процесуального п1дходу зам1сть того, щоб характе-ризувати 1ндив1да як сингулярну i стаб1льну 1дентичн1сть, Ентош Коен (Cohen, 2000) пропонуе бачення того, як в сучасному глобальному свт суб'ект пост1йно «накладае» себе на р1зн1 артикуляц1Г м1ж дискурсом i практикою, що, в свою чергу, призводить до безл1ч1 1дентиф1кац1й.
Якщо подивитися на процеси 1дентиф1кац1Г кр1зь призму л1м1наль-ност1 як на трансформащю 1ндив1д1в та Гх презентац1й у глобальному простор1 невизначеност1, як на процес пошуку р1зних проекц1й майбут-нього я, Гх прим1ряння i вибору себе, то у фокус1 осв1тн1х стратегш по-стають нов1 питання для осв1тньоГ антропологи: якою м1рою диферен-ц1ац1я сучасних культур може бути в1дображена в конструкций 1дентич-ностей i появ1 множинних 1дентиф1кац1й? як, якою м1рою драматично множинн1 щентифжацп реал1зуються в житл окремих шдив1д1в? яким мае бути трансформативне навчання, щоб сприяти позитивному досв1-ду множинних 1дентиф1кац1й? якими е соц1олог1чн1 1 психолог1чн1 на-сл1дки таких трансформативних 1дентиф1кац1й? якими е в1дносини м1ж множинними 1дентиф1кац1ями в рамках 1ндив1дуальних конструкц1й самих себе як особистостей, тобто як множинш 1дентиф1кацп пов'язан1 м1ж собою в св1домост1 1ндив1да? i, нарешт1, як 1ндив1ди сп1вв1дносять р1зн1 репрезентац1Г своГх 1дентиф1кац1й в рамках свого власного трансформативного досв1ду?
loflMmna rOPEyHOBA. CaMicTb y npocropi niMiHanbHOcri: go o6rpyHTyBaHHA...
Цi nHTaHHa, b cBoro qepry, nigHiMaroTt MeTogonoriqHe nuraHHa npo Te, qu e KoHHenT igeHTHqHocTi, a6o igeHTH(iKaHii, HaHxpamHM TepMiHoM, 3gaTHHM BupimHTH Taxi nuraHHa HayxoBoro gocnigxeHHa. ^eaxi BBaxaroTt aHaniTHqHy HimmcTt Taxoro xoHHenry igeHTHqHocTi HegocTaTHtoro gna po3rnagy Horo 3B'a3Ky 3 KyntTypHoro cxnagmcTro i TpaHc(opMaTHBHHMH npoHecaMH b cycnintcTBi (Van Meijl, 2008). KpiM Toro, 6araTo3HaqHicTt i HaBiTt npHMapHicTt xoHHenry igeHTHqHocTi nocunroeTtca ii pei(ixaHiero b nonynapHHx gucxypcax, b hkhx (oxyc 3BepHeHHH BHKnroqHo Ha acnex-th ToToxHocTi, roMoreHHocTi i icTopuqHoi KoHTHHyantHocTi. nnyiaHHHa, noB'a3aHa 3 eceHHiani3aHiero igeHTHqHocTi b nonynapHHx gucxypcax i aM-6iBaneHTHicTro xoHHenry igeHTHqHocTi b axageMiqHHx gucxypcax, gna gea-khx nocnyxuna npuquHoro Toro, mo6 cTBepgxyBaTH, mo igeHrnqmcTt 6yna HaBaHTaxeHa Taxoro 6e3niqqro cMHcniB, mo nepecTana 6yiH KoHHenroM, hkhh mo-He6ygt o3Haqae (Brubaker & Cooper, 2000).
Ha Ham nornag, moxhe norogHTHca 3 gyMKoro, mo aHaniraqHa ufflmcTt xoHHeniy igeHiuqHocTi cTae o6MexeHoro npu po3rnagi MHoxHHHocTi igeH-TH(ixaHift hk TpaHc(opMaHiH imguBiga b MynbTHKyntTypHHx yMoBax. Ane b toh xe qac nogBiHHa repMeHeBTHKa igeHTHqHocTi, ii MHoxHHHa ceMaHruqHa cipyKiypa go3Bonae HaM «cxonHTH» i 3a(ixcyBaTH (axi nepMaHeHTHoro nepe-xigHoro ciaHy imguBiga hk niMiHantHoro, 3anyqeHoro b pi3HoMaHiimi gucxypcu i npaKTHKH TpaHc(opMaTHBHoro cycnintcTBa. npoHecyantmcTt igeHrHqHocri, to6to igeHTH(iKaHia iHgHBiga, BH6ygoByeTtca hk «nnHHHa» npe3eHiaHia Horo caMocTi, nigBnagHa nocTMogepHicTctKiH TpaHc(opMaHii, nnropantHocTi, B3a-eMonepeTHHaHHro i BigMiHHocTi. 3 Hiei npuquHH moxhe cTBepgxyBaTH, mo bh-BqeHHH nocTaBneHHx BHme nHraHt b nnaHi gocnigxeHHa TpaHc(opMaTHBHoro gocBigy imguBiga Moxe BHrpaTH Big aHaniiuqHoi HiHHocTi 6araToacneKTHoro xoHHenry caMocTi, hkhh Mae 6araiHH kohotbthbhuh noTeHHian i He cipaxgae thmh HegonixaMH, axi npuraMaHHi KoHHenry igeHiuqHocTi.
TpaHCBepca.bHa caMicTb: niflxoflM go BM3HaneHHA
Mk 6yno 3a3HaqeHo BHme, goHegaBHa caMicTb hk ncuxonoriqHHH xoHHenr b aHTpononorii 6yB BigcyrmH. npo He nume BpaHaH Moppic (Morris, 1994) y cBoeMy BcTyni go KHHru «AHTpononoria caMocTi». HaToMicTt 6iпbmicтb aH-TpononoriqHHx gocnigxeHt, b ToMy qucni h ocBiTHix, 6aзyroтbca Ha xyntTyp-hhx KoHHenHiax oco6hctoctL OgHHM 3 HaH6intm BnnHBoBHx arnpononoriB, xto bhhbhb iHTepec go Kpoc-gucHunniHapHoro po3yMiHHa oco6ucTocTi, hmo-BipHo, 6yB Mapcent Mocc (Mocc, 2011/ 1938). BiH BHKopucToByBaB xoHHenr caMocTi (moi), ane b Mexax (paHHy3tKoi TpagHHii eTHonorii BiH 6yB cxunt-hhh BiggaBaTH nepeBary xoHHenry oco6ucTocTi (personne). To6to iMnniHHT-ho BiH (oxycyBaBca Ha noHarri oco6ucTocTi hk KyntTypHiH xaTeropii, ane b
toh xe aac BiH gonae paguKanbHuH aHTuncuxonori3M ^ropKraftMa i po6m,b aKmeHT Ha cucieMHo-cTpyKTypHoMy nigxogi, npamyau 3ape3epByBaiu koh-menmiro caMocii gna xapaкIepнcтнкн ncuxonoriaHoro acneKiy oco6ucTocii. OciaHHa noBuHHa 6yna Bigpi3HHTuca Big caMocii i po3yMiiuca aK ycBigoM-nroroauH ce6e areHT, cTBopeHuH aK comianbHo, iaK i ncuxonoriaHo (Morris, 1994). Ha xanb, aK Bxe 3a3Haaanoca Bune, b aHTpononorii noHaiia nrogcbKoi oco6ucTocTi aK iHguBigyanbHoi caMocii He Ha6yno nomupeHHa, a Haft6inbm BaxnuBuM ciaB KoHHenT igeHTuaHocTi.
KoHciaiyroau MapriHanbHe ciaHoBune KoHmeniy caMocii b arnpono-noriaHiH Tpagumii, Moppic (Morris, 1994) 3ocepegxye cBoro yBary Ha Big-MiHHocii i B3aeMo3B'a3Ky Mix caMiciro i igeHTuaHiciro, nigKpecnroroau, no caMicTb me He cyTHicTb, a npomec, aKuH opKecipye oco6нcтнм gocBigoM mguBiga, b pe3ynbTaii aoro BiH ciae caMo-ycBigoMnroroauM i caMo-pe^neK-cyroauM nogo cBoro Micma b HaBKonumHboMy cBiii. BignoBigHo, KoHmenT caMocmi MoxHa внзнaaнтн aK MeHTanbHy caMo-penpe3eHTamiro mguBigoM cBoei BnacHoi oco6ucTocTi, b toh aac aK KoHmenT iнмого BigHocuTbca go MeHTanbHoi penpe3eHTamii mmux oco6ucTocTeH. BigHocuHu Mix caMicmw i iHMUM e ^yHKqiero KynbTypu. BignoBigHo Moppic BBaxae, no HaHBaxnuBi-ma ^opMa B3aeMogii Ta o6MiHy Mae Micme He Mix mguBigoM i cycninbcTBoM, aK BBaxanu ^ropKraftM i Mocc y $paHmy3bKift comionorii, He Mix oco6uc-Ticiro i KynbTyporo, aK BBaxanu b aMepuKaHcbKoMy «pyci KynbTypu i oco-6ucTocTi», a Mix caMiciro i ii KynbTypHuM oioaeHHaM, onocepegKoBaHuM comianbHoro npaKTuKoro (Morris, 1994).
Ane, Ha xanb, ycBigoMneHHa gianeKTuKu Mix caMiciro i KynbTypHuM ce-pegoBuneM, aKe e pi3HuM b pi3Hux lunax cycninbcTBa, b neBHiH Mipi cnpuano eceHmianicicbKiH KoHcTpyKqii aBToHoMHoi, yHiiapHoi Ta cia6inbHoi caMocii b 3axigHiH KynbTypi, Big3Haaemft npomecaMu iHguBigyani3amii. Kni^^opg repim (C.Geertz) HagaB npu6nu3He BroHaaeHHH 3axigHoi KoHmennii caMocii aK o6MexeHoro, yHiKanbHoro, 6inbm-MeHm iHTerpoBaHoro, MoiuBamiHHoro i KorHiiuBHoro yHiBepcyMy, guHaMiaHoro meHipy cBigoMocii, eMomift, cygxeHb i gift, opraHi3oBaHoro b oKpeMe mine, no npoiucToiTb aK mmuM nogi6HuM mi-nuM, TaK i cBoeMy comianbHoMy i npupogHoMy oToaeHHro.
TaKe Bu3HaaeHHa rnguBigyanbHoi caMocii b 3axigHiH KynbTypi noriaHo npunycKano b Mexax comiomeHTpucicbKoi Mogeni He-3axigHux cycninbcTB a6o ii BigcyTHicTb, a6o ii HeBigginbHicTb Big KynbTypHoro comiyMy. OgHaK cborogHi Bxe ciano oaeBugHuM, no ma guxoioMia e BenbMu npo6neмaтнq-Horo. no-nepme, ToMy, no TaK 3BaHe iHguBigyanicTuaHe po3yMiHHa 3axig-Hoi caMocii b KoHTeKcii 3pociaroaoi reieporeHHocii i ri6pugu3amii KynbTyp ciano HeageKBaTHuM. no-gpyre, aK noKa3anu gocnigxeHHa, comiomeHTpua-huh cBiiornag b He-3axigHux cycninbcTBax He o6oB'a3KoBo nepemKogxae po3BuTKy iHguBigyanbHoi caMocii (Kusserow, 1999).
Людмила ГОРБУНОВА. CaMicTb у npocropi лiмiнальностi: до обгрунтування...
KpiM того, сл1д вiдзначити той методолог1чний зсув з боку постмодер-н1зму, що сприяв деконструкцп дихотоми захiдноi i не-захщно1 самост1, лог1чно детермiнований демонтажем концепцп розуму i iстини, запере-ченням того, що основа шзнання знаходиться в автономн1й самостi або, за словами Фуко (Фуко, 1977/1966), в суверенному суб'ект! В1дпов1д-ним чином, в постмодернктськш перспективi самiсть б1льше не розгля-даеться як джерело вс1х рефлекс1й, а зведена до простоi функцп сощаль-ноi практики. Самють не створюе св1т, а сама створюеться св1том. З mei причини в постмодернiстськ1й думц1 самгсть н1коли не об'еднуеться, а все бшьше роз'еднуеться, i в той же час вона н1коли не е сингулярною, а завжди представлена по-р1зному в р1зних областях суспшьства (Hall, 1996). Таким чином, в даний час самгсть розумieться як плюралктична, фрагментована, дiалогiчна, в1дносна, м1нл1ва i культурно детерм1нована як в зах1дних, так i в не-зах1дних сусп1льствах.
В той же час така постмодертстська концепц1я багатовимiрноi само-ст1, в як1й на тл1 зростання контам1нацп культур починають домшувати в1дцентров1 процеси, не дае автоматичноi в1дпов1д1 на важлив1 питання: як 1ндив1д трансформуеться в i через множинш 1дентиф1кацп, як культура, етн1чн1сть, клас i гендер взаемно перетинаються в рамках самост1 окремих актор1в, що збер1гають i розвивають свою суб'ектн1сть?
Довгий час переважною точкою зору на змшення самост1 була «тео-р1я когнпивного дисонансу» (cognitive dissonance theory ), розроблена Леоном Фестшгером (L. Festinger).
Основна 1дея полягала в тому, що 1ндив1д, який в1дчувае дисонанс м1ж когн1тивними елементами як дискомфорт, буде завжди намагати-ся зменшувати розб1жн1сть м1ж конфл1ктуючими елементами шзнання i досягати внутр1шньоi згоди, консистентност1 i когерентности Б1льше того, в1н всшяко буде уникати ситуац1й та шформацп, як1 можуть зб1ль-шувати когнпивний дисонанс i, таким чином, посилювати небажану психолоичну напругу. Основоположним в ц1й теорп для розумшня са-мост1 е припущення, ба навпъ переконання, що кожен шдив1д намага-еться зберегти консистентне i стабшьне в1дчуття самост1 (Festinger, 1957).
В динам1чних ситуац1ях ибридизаци та перемшування культур таке розум1ння лоично припускае, що 1ндив1ди замгсть того, щоб робити ви-б1р, пост1йно замирюють дивергентш культурн 1дентиф1кацп в рамках в1дносно стаб1льноi i когерентноi самост1. Буц1мто для п1дтримки когерентного цшого самгсть в1дкидае або пригн1чуе т1 1дентиф1кацп, як1 можуть конфл1ктувати з 1ншими видами когнiтивноi шформацп i само-репрезентац1й. Але, на наш погляд, з позиц1й номадолоичного п1дхо-ду, така точка зору е неспроможною пояснити т1 дилеми, що постають перед мультикультурним суб'ектом в умовах турбулентних процес1в
глобал1зац1Г. В той же час припущення, що почуття само-узгодженост1 або консистентност1 е головним i конститутивним для окремоГ само-ст1, залишаеться глибоко вкоршеним нав1ть за спроб в1дкинути поняття стаб1льноГ самост1. Дехто 1з критично налаштованих до 1деГ когерентноГ цтсност1 самост1 дотримуеться думки, що 1ндив1ди в ц1лому пережива-ють власну сам1сть як символiчне цые, незважаючи на численш i м1нлив1 репрезентаций, як1 часто виглядають несум1сними.
Так, Кетр1н Юв1нг (K. Ewing) в своГй робот1 «1люз1я ц1л1сност1» нама-гаеться показати, як в сучасному св1т1 окрем1 самост1 безперервно кожного разу заново в1дтворюють себе в новш якост1 у в1дпов1дь на внутр1ш-н1 i зовшшш стимули. На ГГ погляд, 1ндив1ди створюють ц1 нов1 самост1 з доступного набору само-репрезентац1й, як1 дуже залежать в1д контексту i взаемноГ несум1сност1. Зг1дно Юв1нг, сам1сть в ц1лому не усв1домлюе ц1 зрушення в само-репрезентацц, що, отже, не заважае 1ндив1дуальному переживанню ц1л1сност1 i континуальност1. Тобто, з точки зору Юв1нг, переживання сам1стю особистоГ континуальност1 i ц1л1сност1 е 1люзор-ним (Ewing, 1990).
1нша точка зору, що поширена в когн1тивн1й антропологи i психологи особистост1, пов'язуе 1дею плюральних, конкуруючих концепц1й самост1 з поняттям особистост1 як сукупност1 багатьох, часто супереч-ливих само-розумпъ i 1дентичностей. 1Г, зокрема, представлено в робот1 Наом1 Ку1нн «Сам1сть» (Quinn, 2006). Як в1домо, такий напрямок анал1-зу на засадах д1алог1чного принципу як загальноГ ф1лософськоГ основи гуман1тарних наук, включаючи антрополог1ю, в св1й час запропонував Михайло Бахт1н, обгрунтувавши своГ погляди на сам1сть як на множин-н1сть я-позиц1й, м1ж якими встановлюються д1алоичш стосунки1. Таким чином, в1н заклав основу для сучасних погляд1в на д1алог1чн1 в1дносини м1ж множинними 1дентиф1кац1ями самост1.
На перший погляд, концепт д1алог1чноГ самост1, ГГ д1алог1чна перспектива начебто створюють засади для в1дмови в1д традиц1йного розу-м1ння едност1 як в1дображення ст1йкоГ i стаб1льноГ взаемоди м1ж р1зно-манптям внутр1шн1х i зовн1шн1х позицш. В той же час, роль концепту едност1 в дискус1ях про д1алог1чну сам1сть е проблематичною: чи е «ед-н1сть» найб1льш п1дходящим концептом для опису д1алог1чних взаемо-д1й в широкому репертуар1 я-позиц1й, зауважуе Тун ван Мейджл (Van Meijl, 2008). Чи взагал1 вона досягаеться де факто, чи ми д1йсно маемо справу з ефектом 1люзорност1, як про це писала Ювшг?
Щоб пояснити складн1сть у розум1нн1 едност1 самост1, не в1дмовля-ючись в1д д1алог1чного принципу, Ван Мейджл звертаеться до книжки
1 Див.: М.М.Бахтин как философ. М.:Наука, 1992. - 255 с./ M.M. Bakhtin as a philosopher [In Russian].
Людмила ГОРБУНОВА. Сам^ь у проcторi лiмiнальноcтi: до обгрунтування.
Губерта Дж. Херманса (Hubert J. Hermans) «Д1алог i нерозумшня»1. Той з метою прояснення сенсу шгеграци д1алоично! самост1 запозичуе у ш-мецького психолога В1льяма Штерна (WStern) метафору unitas multiplex (еднкть р1зноманггност1), яку в1н вважае необх1дною для п1дтримки «збалансовано! особистоси», на в1дм1ну в1д диссошативних розлад1в 1дентичност1. Оск1льки основною характеристикою останн1х е пору-шення д1алогу м1ж рядом я-позиц1й, що виявляеться в незбалансовано-му вибор1 внутр1шн1х i зовншн1х позиц1й, в1н припускае, що «збалан-сован особистоси», навпаки, справляються з досягненням певного по-чуття консол1дованост1 сво!х я-позиц1й. 1нтеграц1я я-позиц1й в певн1й м1р1 в1дображае еднкть, але в той же час Херманс схильний визнати, що еднкть, яка в його розумшн характеризуе переживания д1алоичних в1дносин в самост1 так звано! «здорово!» людини, завжди е неповною. В1н стверджуе, що основною метою д1алоично! взаемоди м1ж великою р1зноман1тн1стю внутр1шн1х i зовншшх я-позиц1й е встановлення «ед-ностЬ» в рамках самост1, але в той же час в1дзначае, що цей процес е не-скшченним. бднкть виглядае досяжною лише в мета-позици, коли 1н-див1ди рефлексують над цими взаемод1ями власних я-позицш i незм1н-но звертають увагу на узгодженсть м1ж ними. Херманс також додае, що едн1сть, яка начебто досягаеться в рефлексивн1й точц1 мета-позиц1!, е «1люз1ею»; тим самим в1н п1дтверджуе точку зору Юв1нг, хоч 1де до цього 1ншим шляхом.
В репертуар1 трансдисциплшарних досл1джень складно! едност1 са-мост1, на м1й погляд, може бути корисним синергетичний п1дх1д. В1д-пов1дно до нього еднкть самост1 можлива лише як едшсть складно! ди-нам1чно! системи, що саморозвиваеться, яка самоорганзуеться у станах руйнаци попереднього узгодженого балансу р1зних я-позиц1й, тобто у стан л1мшальност1. Континуальн1сть самост1 в процес1 зм1н, з ц1е! точки зору, можлива лише як одночасно !! структурна дисконтинуальн1сть, тобто переривання як фазовий перех1д. Тут постае питання про наяв-шсть, можливкть i бажашсть критично! мета-позици як потенц1ально нового, б1льш широкого смислового горизонту буття, як точки транс-ценденц1! самост1, що одночасно прагне як «за меж1» себе, так 1 до в1д-новлення себе в нов1й якост1 - точки, яка гарантуе «в1чне становлення» i «в1чне повернення» (Н1цше).
Застосовуючи концепт едност1 i цЫсносп в1дносно самост1, на наш погляд, сл1д пам'ятати, що концепт едност1 був 1деолоичним 1нсгрумен-том, що виникае з перюду модерну, в рамках якого цтсш, непод1льн1
1 Див.: Hermans, H. J. M. (2006) Dialoog en misverstand: Leven met de toenemende bevolking van onze innerlijke ruimte. Soest, The Netherlands: Nelissen.
1ндив1ди становили ядро сусп1льства. Однак за останш к1лька десятил1ть глобал1зац1я перетворила ядро сучасного сусп1льства в зону контакту (Appadurai, 1991), або в мережеве сустльство (Кастельс, 2000/ 1996), яке передбачае зростаючу динам1ку м1жкультурних взаемодш. В насл1дку все б1льша кшьюсть людей набувае мультикультурн1 та транскультурш 1дентичност1 глобального р1вня. Деяким вдаеться створити свою ибрид-ну 1дентичн1сть, яка в1дносно усп1шно поеднуе в соб1 аспекти локального i глобального, але неминуче характеризуеться наявн1стю компонент1в р1зного походження, як1 вимагають безперервноГ рекомб1нацп.
Це складний 1 драматичний процес для 1ндив1д1в, що м1стить в соб1 ризики i небезпеки. Постае питання, як людям р1зного в1ку впорати-ся з динам1кою сучасноГ епохи, яка характеризуеться перем1шуванням культур. Тому на час1 питання про створення системи трансформативноГ осв1ти для дорослих. В основ1 такого навчання мае бути нове розумшня 1ндив1дуальноГ самост1, яке усувае ст1йке ядро самост1 епохи модерну i передбачае ГГ основу як д1алог м1ж р1зноман1ттям р1зних я-позиц1й, як1 продовжують спроби досягти едност1, «але на практищ николи цього не досягнуть» (Van Meijl, 2008).
Ку1нн в своему висновку про д1алог1чну едн1сть самост1 посилаеться на невролоичну теор1ю так званоГ «синаптичноГ самост1» Джозефа ЛеДу (Joseph LeDoux), в як1й сам1сть розглядаеться як «едина» (unit), але не «ун1тарна» (unitary). З ц1еГ точки зору цЫсне в1дчуття буття виникае як насл1док того, що нейронш системи для досягнення 1нтеграцп д1ють узгоджено, але 1нтеграц1я н1коли не е досконалою. Насправд1, едн1сть нейробюлоичного ц1лого сприяе 1нтеграцп самост1, але едн1сть в строгому сенс1 цього слова не досягаеться н1коли (Quinn, 2006). Нейробю-лог1чна теор1я самост1 як не-ун1тарноГ едност1 (self as a non-unitary unit) особливо корисна при анал1з1 самост1, яка в1днаходить себе в процесах крос-культурних трансформац1й, як1 передбачають проходження л1м1-нальних стан1в.
Обгрунтовуючи 1 прояснюючи природу трансформативного навчан-ня, ми маемо анал1зувати реальш процеси перетину людьми культурних ландшафт1в i нерозв'язн1 дилеми, як1 постають перед ними. Зростаю-ча взаемозалежшсть сусп1льств всього св1ту i перетинаюч1 Гх культурн1 мереж1 тягнуть за собою не т1льки 1нтенсиф1кац1ю контакт1в м1ж р1зни-ми культурними групами, але також посилення культурних контакт1в в рамках самост1 1ндив1да. Люди, що живуть в крос-культурних умовах, опосередковують в1дм1нност1 не т1льки м1ж культурами, але також i в рамках своеГ д1алог1чноГ самост1. В той же час вони все б1льше i б1льше усв1домлюють, що деяк1 в1дм1нност1 не можна 1нтегрувати в ц1ле. Вони намагаються д1йти згоди з1 своГми множинними 1дентиф1кац1ями, в той
loflMuna rOPEyHOBA. CaMicTb y npocropi niMiHanbHocri: go o6rpyHTyBaHHA.
xe qac ycBigoMnroroqu, mo nparHeHHa go egHocTi b caMocTi He inro3ia, ro-noBHHM ihhom ToMy, mo pi3Hi KyntTypHi acneKTH IxHtoro xhtth e Hecy-MicHHMH.
MHoxHHHicTt xyntTyp rno6antHoro cycnintcTBa 3a npHHHHnoM (pax-TantHoi caMonogi6HocTi HecxiHqeHHo penniKyeTtca b iHgHBigyantHHx ca-mocthx, 3anyqeHHx b npoHecu KoHTaMrnami i ri6pHgu3aHii. To6to nocu-neHHa reTeporeHHocTi KyntTypu, Tax 6h mobhth, Big6HBaeTtca b nigHoMi pi3HHx KyntTypHHx no3HHifi b caMocTi iHgHBiga, mo b cBoro qepry nornu-6nroe gianor Mix hhmh no3HHiaMH, xoxHa 3 hkhx Mae cbIh ronoc b paM-xax caMocTi. I Hi ronocu BHaBnaroTtca BTarHyrHMH b cxnagHy po3MoBy, axa Bigo6paxae gu(epeHHiaHiro KyntTypu b rno6antHoMy cBiTi. neperoBopu, HanpyxemcTt, KoH(nixTH, 3rogu i He3rogu MaroTt MicHe He TintKH Mix pi3-hhmh KyntTypHHMH rpynaMH Ha rpoMagctxoMy piBHi, ane Taxox i b paMKax gianoriqHoi caMocTi MynKTHKynKrypHHx iHgHBigiB. A ocxintKH cBiT cTae Bce 6intm reTeporeHHHM i mhoxhhhhm, caMicTt Taxox cTae reTeporeHHoro i MHoxHHHoro 3 BignoBigHHMH HacnigxaMH gna ii BHyrpimHtoi opraHi3aHii. ToMy egmcTt 6intme He e BignoBigHHM TepMiHoM gna xapaKTepucTHKH caMocTi MynKTHKynKrypHoro iHgHBiga, 3anyqeHoro b noKantm i rno6antm Me-pexi. ^ianor i egmcTt 6intme He змimyroтbca, hk He 6yBano paHime: gianor 6intme He e 3aco6oM gocarHeHHa xorepeHTHoi egHocTi, a egmcTt He Moxe 6yru BignoBigHHM KoHHenToM gna onucy 6anaHcy b giano3i.
Dio6antHa niMiHantHicTt 3anyqae b npoHecu TpaHc(opMaHiI Bce 6intme i 6intme nrogeH, axi npupeqem xhth y npocTopi «Mix», to6to npupeqem Ha HeBH3HaqeHicTt b goBrocipoKoBift nepcneKTHBi BignoBigHo go ipHBanoc-Ti enoxu HHBini3aHiHHoro nepexogy. npo He nHmyrt Xtro6epT XepMaHc i Tappi KeMneH b cboIh po6oTi «nepeMimeHHH xyntTyp: He6e3neqHi npo6ne-mh KyntTypHHx guxoToMifi y rno6ani3oBaHoMy cycnintcTBi», b axifi npeg-cTaBneHo Teopiro gianoriqHoi caMocTi BignoBigHo go HacnigxiB BHHHKHeHHa KyntTypHHx 3B H3KiB i KyntTypHoro 3MimyBaHHa gna caMocTi (Hermans & Kempen, 1998). B HiH cTBepgxyeTtca, mo HeBH3HaqemcTt (y cTaHi niMi-HantHocTi - n.T.) e 3HaxoM cyqacHocTi, no3aax Bce 6intme i 6intme nrogeH ogHoqacHo 3anyqeHi b pi3Hi KyntTypHi Mepexi, axi e b 3HaqHiH Mipi gH3'roHKTHBHHMH. npoTHpiqqa, gBo3HaqHocTi i KoHipacTyroroqi iHTepecu, axi cynpoBogxyroTt nigHoM мynкrнкynкrypнoro MepexeBoro cycnintcTBa, npunycKaroTt He TintKH ycxnagHeHHH cnpo6 caMocTi gocarTH egHocTi pagy cboIx a-no3HHifi, ane Taxox зimroвxyroтb caMicTt 3 HeBH3HaqeHicTro.
ni3Hime XepMaHc y cniBnpaHi 3 ^iMagxio gocnigxyBaB xoHHenr HeBH-3HaqeHocTi b po6oTi «CaMicTt, igeHTHqHicTt Ta rno6ani3aHia b qacu HeBH-3HaqeHocTi» (Hermans & Dimaggio, 2007). ABTopu cTBepgxyroTt, mo He-BH3HaqeHicTt e npaMHM HacnigxoM yMoB rno6ani3aHii, mo 3HaHmno cBoe Bigo6paxeHHa Taxox i b 3pocTaroqiH HeBH3HaqeHocTi caMocTi iHgHBiga,
зокрема в непередбачуваносп ним свого майбутнього. Але, як вони за-уважують, переживання невизначеностi - це не обов'язково негативне переживання, оск1льки воно може вщкрити i розширити простiр мож-ливих дiй, ризикованих починань i дослщження нев1домого (наприклад, подорожей, м1жнародних контакт1в, форм м1жнародного та мжкультур-ного сп1вроб1тництва). Досл1дження показують, що людям, як1 одно-часно е учасниками безл1ч1 культурних контактних зон, не обов'язково заважае невизначен1сть, про яку говорять як про характерну онто-ан-трополог1чну особлив1сть глобального свгту в третьому тисячол1тт1. Кр1м того, «невизначешсть можна розглядати як остаточне розставання з догматами i 1деолог1ям1 1нститут1в, як1 звужували i обмежували сам1сть в колишн1 часи» (Hermans & Dimaggio, 2007). Але якщо невизначешсть не обов'язково е негативною, ба мае навгть позитивш конотацп, то чи не е таким чином «невизначешсть» найбшьш тдходящим концептом для опису сучасного стану людини? Не випадково ж толеранттсть до неви-значеностi постае як обов'язкова адаптивна навичка в перелжу транс-версальних компетенц1й ЮНЕСКО як ключових для ХХ1 столгття1.
Контекст глобал!зацп як «зона контакту» i мереж як суцшьних пере-ход1в змушуе людей до розширення своеï самостi за рамки обмежених областей традицшного оточення. Це закономiрно призводить до муль-типлгкацп внутр1шн1х позицш i iнтенсифiкуе багатоголосся в самосп. Дiалогiчна самiсть в мультикультурних ситуациях, на м1й погляд, навiть якщо буде прагнути тiеï едностi, яка характеризуе щеал самостi модерну, нгколи ïï не досягне, позаяк диференщащя культурних аспект1в стае природною частиною життя людей в наш час. Диз'юнкщя м1ж р1зними культурними поглядами стае нев1д'емним аспектом життя все бiльшоï к1лькост1 космопол1тичних громадян, для яких важливо усв1домлення розщепленого стану самостi та внутр1шнього д!алогу для п1дтримки балансу м1ж р1зними культурними позициями в ïх житт1 i в св1домост1, але такого д!алогу, який не редукуе, не н1велюе рiзноманiття культурного ландшафту, а зберггае його в само-узгодженш конфггурацп.
Висновки
Таким чином, адаптивна i креативна самкть в умовах глобал!зацп в1дпов1дно до рiзноманiтних практик i дискур^в гетерогенноï культури не може бути единою i гомогенною. Вона можлива як диференцшова-на, заснована на принцит в1дм1нност1 внугргшшх я-позиц1й, як1 пере-
1 Див.: UNESCO (2015) Regional Study on Transversal Competencies in Education Policy and Practice. URL: http://unesdoc.unesco.org/images/0023/002319/231907E.pdf
Людмила ГОРБУНОВА. Сам^ь у проcторi лiмiнальноcтi: до обгрунтування...
бувають в д1алоичних в1дносинах. Сам д1алог розглядаеться не як зас1б досягнення внутр1шнього ст1йкого балансу, характерний для д1алог1чно! самост1, а як зас1б збереження i продукування в1дм1нностей я-позиц1й та зв'язк1в м1ж ними, що характеризуе трансверсальну самкть. 1х мно-жинн1сть висгупае як креативний потенщал особистост1 у простор1 л1м1нальност1 на м1кро- i макро- р1вш. Якщо це i едн1сть, то складна «едн1сть-у-в1дм1нностях», говорячи словами Джеффа Лью!са (Lewis, 2002). В концеил грансверсально! самост1 на перший план виходить не !! здатнсть до компромку чи балансу як певного стану (це завдання для д1алог1чно! самост1), а перманентний креативний процес «поеднання непоеднаного» (В.Вельш), в1льний номадичний рух i грансгрес1я. Щ процеси супроводжуються переживанням невизначеност1, яка стае характерною рисою глобальних i 1ндив1дуальних грансформац1й, i, таким чином, пов'язана з трансверсальною самгстю як з процесом, а не ст1й-кою «едн1стю». В той же час для трансверсально! самост1, що перюдично 1 часто занурюеться у л1м1нальний прост1р трансформац1!, важливою е здатн1сть до самоорган1зац1!, актуал1зован1й у мета-я-позиц1! як точц1 само-грансценденцц i критично! саморефлекси. Саме на формування тако! об'еднуючо! i рефлексивно! мета-позици в першу чергу мае бути спрямоване трансформативне навчання дорослих.
Феномен грансверсально! самост1, який оприявнюеться у просто-р1 л1м1нальност1 сучасно! кульгури на р1зних р1внях, постае як продукт самотворення i самоорганзацп 1ндив1да, залученого в сгр1мк1 процеси глобальних грансформац1й, а в1дпов1дно як предмет грансдисциплшар-них осв1гн1х досл1джень i як можливий проект трансформативно! освгги для дорослих, що базуеться на нов1гн1х наукових досл1дженнях i передо-вих педагог1чних технолог1ях. Як було показано у дан1й статт1, ф1лосо-ф1я, сощальна теор1я, культурна i когн1тивна ангрополог1я, психолог1я i теор1я складних динам1чних систем пропонують 1де!, як1 доповнюють одна одну i, таким чином, можуть бути корисними для прояснення при-роди трансформаций тако! онто-антрополопчно! складово! освггнього процесу як самкть 1ндив1да. Освпня антрополог1я потребуе концепту трансверсально! самост1, його аналггично! ц1нност1 в досл1дженн1 множинних 1дентиф1кац1й самост1 в 1нтер- 1 транскультурних умовах, в когн1тивних процесах в трансдисципл1нарному простор1, в досягненн1 трансферабельно! едност1 знань, цшностей i навичок д1! в складних контекстах св1ту, що безперервно зм1нюеться.
Лггература / References:
1. Бауман,З. (2002/2001) Индивидуализированное общество. Пер. с англ. под ред.
В.Л.Иноземцева. - М.: Логос. 2002. - 390 с.
Bauman Z. The Individualized Society (In Russian).
2. Бейтсон, Г. (2000) Экология разума. Избранные статьи по антропологии, психиатрии и эпистемологии (Пер. с англ.). М.: Смысл, 2000. - 476 с.
Bateson G. (1972) Steps to an Ecology of Mind. N.Y.: Ballantine, 1972.
3. Боас Ф. (2011/1911). Ум первобытного человека. Академия фундаментальных исследований: этнология. Красанд, 2011.- 154 c. URL:http://www.opentextnn.ru/ man/?id=3337
Boas, F. (2011/1911) The Mind of Primitive Man [In Russian].
4. Гердер И.Г. (1977/1785-1791) Идеи к философии истории человечества. Пер. и примеч. А.В.Михайлова. М., 1977. - 703 с.
Herder J.G. Ideas on the Philosophy of the History of Mankind [In Russian].
5. Горбунова Л. (2014) Транскультурна осв1тня стратег1я в контекст1 виклик1в глоба-л1зац1Г // Ф1лософ1я осв1ти. Philosophy of Education. 2014. №1 (14). - С. 158-198. URL:www.philosopheducation.com
Gorbunova L. (2014) Transcultural Education Strategy sn the Context of Globalization Challenges // Ф1лософ1я осв1ти. Philosophy of Education. 2014. №1 (14). - P. 158198 [In Ukrainian]. URL:www.philosopheducation.com
6. Иглтон Т. (2012) Идея культуры. Пер с англ. И Кушнаревой. М.: Изд. Дом Высшей школы экономики, 2012. - 192 с.
Eagleton Terry (2000 [2012]) The Idea of Culture [In Russian].
7. Кастельс М. (2000/1996) Информационная эпоха: экономика, общество и культура: Пер. с англ. Под науч. Ред. О.И.Шкаратана. - М.: ГУ ВШЭ, 2000. - 608 с. Castells, M. (1996). The information age: Economy, society and culture: Vol. 1.The rise of the network society. Oxford, UK:Blackwell.
8. Лиотар Жан-Франсуа (1998 /1979) Состояние постмодерна. Перевод с французского Н.А.Шматко. М.: Изд-во «Алетейя», Санкт-Петербург.
Lyotard, J.-F (1998/1979) The postmodern condition: A report on knowledge [In Russian].
9. Малиновский Б. (1998/1925) Магия, наука и религия. Пер.с англ. М.: «Рефл-бук»,1998. - 304с.
Malinowski B. (1998/ 1925) Magic, Science and Religion [In Russian].
10. Мосс М. (2011/1938) Об одной категории человеческого духа: понятие личности, понятие «я» / Мосс М. Общества. Обмен. Личность. Труды по социальной антропологии. Пер. с фр. М.: КДУ, 2011. - 416 с. - С.325-352.
Mauss, M. (2011/1938 ) A category of the human mind: The notion of person that of 'me' [In Russian].
11. Тайлор Э.Б. (1989/1871) Первобытная культура. М., 1989. - С. 18. Tylor, E. B. (1871/1924) Primitive culture [In Russian].
12. Фуко М. (1977/1966) Слова и вещи: археология гуманитарных наук. Перевод с французского. М.: «Прогресс». - 488 с.
Foucault M. (1977 /1966) Words and Things: Archeology of the Humanities (In Russian).
13. Эриксон Э. (1996 /1963) Детство и общество. Изд-е 2-е, перераб. и доп./ Пер. с англ. СПб: Ленато, АСТ «Университетская книга», 1996. - 592 с.
Erikson, E. Childhood and Society [In Russian].
14. Юнг, К.Г. (2003) Воспоминания, мечты, размышления. Мн.: «Харвест».
Jung, C.G. Memories, Dreams, Reflections [In Russian]. URL: lib.ru/PSIHO/JUNG/ memdreamrefs.txt
loflMmna rOPEyHOBA. CaMicTb y npocropi ^iMiHa.nbHOCTi: go o6rpyHTyBaHHA.
15. Appadurai, A. (Ed). (2001) Globalization. Durham: Duke University Press. - 344 p. URL: http://www.worldcat.org/title/globalization/oclc/177124342
16. Brubaker, R., & Cooper, F. (2000) Beyond 'identity'. Theory and Society,29,1-47. URL: https://www.sscnet.ucla.edu/.../brubaker/.../18_Beyond_Ident...
17. Cohen, A. P. (Ed.) (2000) Signifying Identities: Anthropological Perspectives on Boundaries and Contested Values. London: Routledge.URL: www.academia.edu/.../ Anthony_P._Cohen_Signifying_Ident...
18. Ewing, K. P.(1990) The Illusion of Wholeness: Culture, Self, and the Experience of
Inconsistency. Ethos, 18(3), 251-78. URL: http://www.academia.edu/2081742/The_ illusion_of_wholeness_Culture_self_and_the_experience_of_inconsistency
19. Festinger, L. (1957) A theory of cognitive dissonance. Stanford, CA: Stanford University Press.
URL:https://www.google.com.ua/search?q=Festinger%2C+L.+(1957)+A+theory+of +cognitive+dissonance
20. Geertz, C. (1983) 'From the native's point of view': On the nature of anthropological understanding. Local knowledge: Further essays in interpretive anthropology (pp. 5570). New York: Basic Books.
URL: hypergeertz.jku.at/GeertzTexts/Natives_Point.htm
21. Hall, S. (2016) Cultural Studies 1983: A Theoretical History (Stuart Hall: Selected Writings). Duke University Press, 2016. URL:https://www.dukeupress.edu/cultural-studies-1983
22. Hermans, H. J. M., & Kempen, H. J. G. (1998). Moving cultures: The perilous problems of cultural dichotomies in a globalizing society. American Psychologist, 53(10), 11111120. URL: http://dx.doi.org/10.1037/0003-066X.53.10.1111
23. Hermans, H. J. M., & Dimaggio, G. (2007) Self, identity, and globalization in times of uncertainty: A dialogical analysis. Review of General Psychology, 11(1), 31-61. URL: https://www.taosinstitute.net/.../hermans___dimaggio in_re...
24. Kroeber, A. L., & Kluckhohn, C. (1952). Culture: A Critical Review of Concepts and Definitions. Cambridge, MA: Peabody Museum of American Archaeology and Ethnology.
URL: www.pseudology.org/Psyhology/CultureCriticalReview1952a.pdf
25. Kusserow, A. S. (1999) Crossing the great divide: Anthropological theories of the western self. Journal of Anthropological Research, 55, 541-562.
URL: www.journals.uchicago.edu/doi/abs/10.../jar.55.4.3631614
26. Land R., Rattray J., Vivian P. (2014) A Closer Look at Liminality: Incorrigibles and Threshold Capital. In Threshold Concepts: From Personal Practice to Communities of Practice. Proceedings of the National Academy's Sixth Annual Conference and the Fourth Biennial Threshold Concepts Conference. National Academy for Integration of Research, Teaching and Learning. URL: http://www.tara.tcd.ie/bitstream/ handle/2262/73147/EPub_2012Proceedings.pdf?sequence=2&isAllowed=y
27. Lasch, C. (1984) The Minimal Self: Psychic Survival in Troubled Times, London: Pan Books. 1984.
URL: https://www.goodreads.com/book/show/724189.The_Minimal_Self
28. Lewis, J. (2002) From Culturalism to Transculturalism. Iowa Journal of Cultural Studies 1 (Spring 2002). URL: http://ir.uiowa.edu/cgi/viewcontent. cgi?article=1003&context=ijcs
29. Morris, B. (1994) Anthropology of the self: The individual in cultural perspective. London: Pluto Press. URL: https://www.amazon.com/Anthropology-Self-Individual-Cultural-Perspective/dp/0745308589
30. Quinn, N. (2006) The self. Anthropological Theory, 6(3), 362-384. URL: http://journals.sagepub.com/doi/pdf/10.1177/1463499606066893
31. Said, E. (1993) Culture and Imperialism. L., P. XXIX. URL: https://janeaustensummer. files.wordpress.com/2016/01/culture_and_imperialism.pdf
32. Van Meijl, T. (2007) Beyond economics: Transnational labour migration in Asia and the Pacific. International Institute for Asian Studies Newsletter, No. 43, p.17.
URL: ijds.lemoyne.edu/journal/3_1/.../IJDS.3.1.13.VanMeijl.pdf
33. Van Meijl, T. (2008) Culture and Identity in Anthropology: Reflections on 'Unity' and 'Uncertainty' in the Dialogical Self // International Journal for Dialogical Science. Fall, 2008. Vol. 3, No. 1, 165-190.
URL: ijds.lemoyne.edu/journal/3_1/pdf/IJDS.3.1.13.VanMeijl.pdf
34. Wolf, E. R.(1982) Europe and the People without History. Berkeley: University of California Press. URL: https://is.muni.cz/el/1490/jaro2015/cZS13/um/lecture1/1 4 Wolf.pdf
35. Wright, S. (1998) The Politicization of 'Culture'. Anthropology Today,14(1), 7-15. URL: https://xa.yimg.com/kq/groups/22927858/.../wright+1998.pdf
36. Young, M. (2004) Malinowski: Odyssey of an anthropologist,1884-1920. New Haven, CT: Yale University Press. URL: https://books.google.com.ua/books?isbn=1137354976
Людмила Горбунова. Самость в пространстве лиминальности: к обоснованию трансформативных стратегий высшего образования
Трансформативные стратегии развития высшего образования, очерченные в перечне ключевых образовательных компетентностей XXI века международными организациями различного уровня, связаны с процессами становления и трансформации индивидов как целостных субъектов познания и действия в рамках коммуникативных стратегий формирования глобального гражданского общества. Реализация трансформативных стратегий образования в содержательном аспекте требует интер- и трансдисциплинарных методологий исследования процесса трансформативного обучения взрослых, направленного на развитие «целостного человека», а не только его рационально-когнитивных аспектов.
В рамках такого холистического подхода возникают вопросы о природе трансформативных изменений основных онто- антропологических составляющих образовательного процесса в контексте эпохи перехода, а именно становления глобального транскультурного гражданского общества. С целью прояснения особенностей таких трансформаций рассматривается динамика феноменов и концептов идентичности и самости на фоне изменения концептуального ландшафта культуры. Анализируются различные дисциплинарные и трансдисциплинарных подходы к их определению и обосновывается релевантность концептов множественной идентичности (как открытого перманентного процесса идентификации) и трансверсаль-
Людмила ГОРБУНОВА. CaMicrb у npocropi лiмiнальностi: до обгрунтування.
ной самости(как процессуально-диалогового единства различий) в пространстве лиминальности на глобальном и индивидуальном уровнях.
Ключевые слова: трансформативное обучения взрослых, лиминальность, гетерогенная культура, транскультурность, множественная идентичность, идентификация, диалогическая самость, трансверсальная самость.
Lyudmyla Gorbunova. Self in a Space of Liminality: Toward the Rationale for Transformative Strategies of Higher Education
Transformative strategies for the development of higher education, pointed out in the list of key educational competencies of the 21st century by international organizations of various levels, are associated with the processes of becoming and transformation of individuals as integral subjects of cognition and action within the framework of communicative strategies for the formation of a global civil society. The implementation of transformative educational strategies in a meaningful aspect requires inter- and transdisciplinary methodologies to research the process of transformative adult learning aimed at developing an "integral person", and not just its rational-cognitive aspects.
Within this holistic approach, questions arise about the nature of the transformative changes in the basic ontological and anthropological components of the educational process in the context of the transition epoch, namely, the becoming a global transcultural civil society. In order to clarify the features of such transformations, the dynamics of the phenomena and concepts of identity and self is examined in terms of a change in the conceptual landscape of culture. Various disciplinary and transdisciplinary approaches to their definition are analyzed. The relevance of the concepts of multiple identity (as an open permanent identification process) and the transversal self (as a process-dialogue unity of differences) in the liminal space at the global and individual levels are substantiated.
Key words: transformative adult learning, liminality, heterogeneous culture, transculturality, multiple identity, identification, dialogic self, transversal self.
Горбунова Людмила Степатвна - доктор ф1лос. наук, головний науко-вий спгвробгшик в1дд1лу штернацюнал^заци' вищоГ' освпи 1нституту вищоГ' освпи НАПН УкраГни, головний редактор наукового часопису «Ф1лософ1я освпи. Philosophy of Education», в1це-президент УкраГнського товариства фшософп освпи.
E-mail: lugor2048@gmail.com
Lyudmyla Gorbunova - Doctor of philosophical sciences (hab.), Leading researcher, Institute of Higher Education of National Academy of Educational Sciences of Ukraine; Editor-in-Chief ofJournal «Ф1лософ1я освпи. Philosophy of Education», Vice-president of the Ukrainian Society of Philosophy of Education.
