CC BY
32
П1ДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ П0ЧАТК0В01 ШКОЛИ ДО BHXOBHOIД1ЯЛЫЮСТ1
УДК 378.124 Натал1я ЯРЕМЧУК
РОЗВИТОК СУБ'€КТН01 АКТИВНОСТ1 МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА ЯК СКЛАД0В01 ГОТОВНОСТ1 ДО BHXOBHOI Д1ЯЛЬНОСТ1
Розглянуто змгст та значения суб'ектноЧ активностг у шдготовщ майбутнъого вчителя початковог школи до euxoenoi дгяльностг. Проаналгзовано складовг суб'ектноХ активностг oco6ucmocmi педагога у контекстг структурных компонентгв готовностг до euxoenoi дгяльностг.
Рассмотрено содержание и значение субъектной активности в подготовке будущего учителя начальной школы к воспитательной деятельности. Проанализировано составные части субъектной активности личности педагога в контексте структурных компонентов готовности к воспитательной деятельности.
The meaning and content of the subjective activity in the preparation of future elementary teachers to the educational activity were considered. The components of the individual teacher are analyzed in the context of the structural components ofpreparedness to educational activities.
В умовах сучасносп трансформащя концептуальных засад суспшьного життя характеризуешься прюритетом гумашстично! парадигмы, де особиспсть — це самооргашзуючий суб'ект, який може активно творити себе та навколишню дшсшсть. У реоргашзованому освп-ньому середовшщ, що базуеться на засадах педагопчно! взаемоди р1вноправних суб'екпв та щеях сшвроб1тництва. д1алогу i партнерства, вчитель повинен реалпувати себе не тшьки як джерело знань, а й як суб'ект професшно! д1яльносп. Це задае iHnie системне бачення його особистосп та д1яльносп, а також змiннi професшш вимоги, серед яких — саморозвиток, самотворення, самооцшка, самоврядування тощо. Усшшна реал1зац1я тако! «самост1» особистост1 майбутнього педагога першочергово залежить в1д його власно! суб'ектно! природи та ступеня активност1.
Показником готовност1 майбутнього педагога до реалпацп гуман1стичного виховання е зд1йснення ним виховно! д1яльност1, у npoueci яко! педагог1чна мета, завдяки cni.ibHiii д1яльност1, перетворюеться у мету д1яльносп вихованц1в. Наел¡дком цього е сформовашсть у них якостей творчо! особистост1 та «траектор1я саморуху» власного розвитку. Таку д1яльн1сть неможливо опанувати за ¡нструкц1я\1и чи правилами, дотримуючись певних «акт¡в» процесу виховання. Цьому мае сприяти суб'ектна актившеть, яка допоможе «виростити» у свош св1домост1 та, перебуваючи у npocTopi «духовного буття» i3 вихованцями, зреал1зувати життеву i профес1йну позиц1ю вчителя-вихователя. Ввдповщно Buoip стратеги! та принцип1в виховно! д1яльност1 залежатиме в1д ступеня шдивщуально-ocoOHCTicHoro розвитку педагога. Hi положения е ключовими у профес1йн1й шдготовщ вчител1в початкових клас1в, бо формування особист1сного потенц1алу д1тей молодшого опального в1ку зд1йснюеться через в1дображення модел1 образу авторитетного, ¡деального. досконалого дорослого, зокрема педагога, який е не просто умовою, засобом, а джерелом розвитку та 1хнього перетворення в активного суб'екта життя.
Актуальшсть проблеми суб'ектносп висв1тлено у низц1 психолого-педагопчних досл1джень: теоретичним аспектом у галуз1 педагопчно! психолоп! присвятили сво! пращ Ш. Амонашвш, Л. Виготський, В. Давидов, Д. Ельконш, О. Леонтьев, В. Петровський, В. Семиченко, М. Ярошевський; шдготовщ майбутшх педагопв-виховател1в — О. Дубасанюк, Г. Локарева, А. Маркова, Н. Молодиченко, В. Сластьонш, Г. Троцко, Н. Щуркова; шдготовщ майбутшх учител1в початкових iciacie до виховно! роботи — I. Бужина, О. Кучерявий, О. Отич, О. Савченко, О. Шквир; деяю аспекта цих npoueciB з огляду особиспсно-д1яльшсного п1дходу розглянули — I. Бех, О. Пехота, В. Рибалка, В. CepiKOB, О. Орлов, I. Якиманська.
HayKoei записки. Cepin: Педагопка. —2009. —№5.
127
Проте у сучаснш педагопчнш наущ немае единого розумшня сутносп поняття «суб'ектна актившсть» та механтпв його формування як на особиспсному, так 1 на професшному р1внях.
Мета спштпй. розглянути змют \ значения суб'ектно! активноси та II зв'язок и структурними елементами готовносп майбутнього педагога до виховно! д1яльност1.
Визначення дефшщн «суб'ектна актившсть» слщ розглядати у контексп поняття «актившсть особистосп». 1х часто ототожнюють 1 використовують як синошми, бо основою штерпретаци е таке твердження: суб'ект — завжди особиспсть. а особиспсть — суб'ект [1, с. 8]. Проте в тезаурус! 1х з\пстова частина не зб1гаеться, 1 ми спостер1гаемо тут вшпнносп.
Поняття «суб'ект» можна трактувати у двох значениях:
- суб'ект д1яльносп, здатний II освогги 1 творчо перетворити;
- суб'ект життя, внутршнього (духовного) свт'. здатний вибудувати стратег!ю й тактик}' свое! життедАяльносп [12, с. 157].
Вщповвдно для суб'екта характерне активне, д1яльшсне начало людини, через реалпашю якого вона виражае свое ставлення до дшсносп. Про це наголошуе В. Семиченко, зазначаючи, що не кожна людина може виступати дшсним суб'ектом, тобто активним, ¡шшюючим. рефлексуючим, коригуючим центром, творцем засад власного життя 1 професшно! д1яльносп. Багато людей просто пасивно «пливуть за те1пею життя», слщуючи зовшшшм обставинам 1 власнш ¡мпульсивносп [11, с. 183]. Це шдтверджуе думку, що у процеа формування особиспсних якостей педагог не може примусити вихованшв бути активними. Ми подшяемо думку А. Осницького, який наголошуе, що актившсть. будучи суб'ектною, може 1 не бути особиспсною, якщо II спрямовашсть, мотиващя та потреби ор1ентоваш ильки на самого себе, на власш штереси [8].
Основною характеристикою особистоси е II суб'ектившсть. Це вихвдне положения, в основ! якого лежить визнання самобутносп, самошнносп кожно! особистосп як шдивща. надшеного неповторними природними даними, суб'ективним сошальним досвщом 1 компетеншями. здатного до ¡шшативи. активносп та самоспйносп як суб'ектно-можливого ¡снування людини [2, с. 7]. Виражешсть таких особливостей суб'ектносп, як цшеспрямовашсть, спрямовашсть на саморозвиток 1 самовдосконалення, система морально-вольових аспект ¡в. залежить в1д ступеня активность який забезпечуе вщносну незалежшсть. та виду д1яльносп. що здшснюеться у безпосереднш момент. В1дтак аналпувати особиспсть майбутнього педагога можна лише за умови, що вш е суб'ектом д1яльносп. бо особиспсть проявляеться саме через актившсть як яюсть д1яльносп.
У дослщженш поняття «суб'ектна актившсть» ми погоджуемось п поглядами тих науковшв. що розглядають його як едшсть д1алектичних аспект!в — суб'ективного та об'ективного, яю, системно функшонуючи. оргашчно та гнучко доповнюють один одного. Якщо ж один п момент ¡в — суб'ективна сторона суб'ективно! акт и вноси — виявляеться гшертрофованою з огляду на об'ективну сторону (наприклад, студент ставить перед собою нереалютичш цш самоосв1тньо! д1яльносп або його осв1тнш ¡деал не шдкртлений в1дпов1дними самоосв1тшми технолопями тощо), то виникае небезпека «перетворення» («виродження») суб'ективно! сторони суб'ективно! активносп у свою крайшсть— суб'ектив!зм (волюнтаризм, штелектуальний авантюризм) [10, с. 72].
Отже, одним з основних компоненпв особистосп педагога е суб'ектна актившсть. ГПд активн!стю особистост! розум!ють спроможн!сть людини робити суспшьно значущ! перетворення навколишнього, що виявляються у спшкуванш, сп!льн!й д!яльност!, творчосп [9, с. 205]. Хто не активний, той знеособлений, а ввдповщна пасившсть породжуе неспроможн!сть керувати колективом, приймати мобшьш та адекватн! ршення, саморозвиватися. Таке явище не сумюне !з профес!йною д!яльн!стю педагога, де суб'ект виховно! д!яльносп е шкцатором та виконавцем. В!н повинен волод!ти виховним потенц!алом, складовими якого е:
- значупцсть його для вихованщв;
- життевий досв!д, що дозволяе бути ноаем ! передавачем позитивно! системи цшностей;
128
Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. — 2009. — № 5.
- професшний досвщ, який дае можлившть ефективно вибудовувати систему виховно! роботи;
- володшня сощально-педагопчною ситуащею та здатшсть впливати на II характер 1 перетворення;
- шформашйна забезпечешсть (щагностика. розумшня проблеми) [3, с. 58].
Таким чином, становления 1 розвиток суб'ектносп майбутнього педагога, зокрема формування готовносп до виховно! д1яльносп, забезпечуе активне включения його у професшну д1яльшсть. Передумовами виникнення актив ноет 1 стало оставления сприятливих умов, чутливють самого студента до впливу й готовшсть до перебудови сво!х особиспсних структур, змша само! системи професшно-педагопчно! шдготовки в цшому, а також наявшеть суперечностей, виршення яких е рупийною силою розвитку й саморозвитку особистосп [13, с. 58].
Готовшсть до виховно! д1яльносп ми розглядаемо як сукупшсть спещальних знань, умшь та навичок, необхвдних для ведения виховно! роботи у школк що потребуе наявносп в майбутнього педагога таких властивостей переконання, як педагопчш зд1бносп, штереси, професшна пам'ять, мислення, увага, педагопчна спрямовашсть думки, працездатшеть, емоцшшеть, моральний потенщал особистостг
Пщсумком готовносп студенев до виховно! роботи е професшно-виховна компетентшеть, яка об'еднуе таю чинники (види компетенцш): когштивно-виховна (у галуз1 теорп 1 методики виховного процесу, у галун фахових предмепв); конструктивно-виховна (у галун процеав прогнозування, планування); регулятивно-оцшна (самооцшка шдготовленосп, р1вня вихованосп, визначення пшях1в професшного самовдосконалення) [5, с. 64].
Суттев1 характеристики готовносп студент! в до виховно! д1яльносп зумовлюють сгруктурш компонента, серед яких ми виокремлюемо таю: цшьовий, мотивацшний, знанневий, дшльшений та оцшно-результативний. 1х реал наш я пено пов'язана и структурними компонентами суб'ектно! активносп — навчальною, оргашзацшною, штеншальною. пошуково-творчою, самоаналпичною, емоцшно-цшшеною [10, с. 72], яю студент може розвивати у процесс самоосвппьо! дшльносп. Розглянемо це поеднання детальшше.
Цтьоеий компонент. Чпке уявлення про результат шдготовки майбутнього педагога можна одержати за допомогою правильного визначення мети та конкретизацн и через цш. Будь-яка невизначешеть, нечптасть, неконкретшеть впливають на результатившеть процесу шдготовки. Загальну мету виховно! д1яльносп в навчальних закладах, зокрема у загальнооевпнш школк визначило суспшьство та закршило у державних документах \ концепщях. Для того, щоб реагпзувати цю мету, вчитель мае бути теоретично \ практично, професшно й особиспсно готовим до виховно! д1яльносп. Проте, враховуючи, що виховна д1яльшсть здшснюеться за допомогою д1алогу \иж учнем \ вчителем, педагог повинен узгодити державш, власш та учшвеью цш виховно! д1яльносп, штегрувати !х. Отже, з цього можна дшти висновку про ¡снування ¡ерархм цшей. На першому р1вш щеальним результатом виховання е всеб1чний розвиток учня; на другому — сформована сощальна готовшсть особистосп до виконання професшних обов'язюв; на третьому висуваеться особиста мета виховання.
На нашу думку, реагпзащя цього компоненту вимагае оргашзацшно! активносп майбутнього педагога. Оргашзащя власно! самоосвпньо! д1яльносп, актив1защя процесу самоуправлшня, створення програми самоосвпи вимагае вмшня поставити цш, проектувати термши виконання завдань, визначити власш цшносп. Це передбачае сформовашсть таких якостей особистосп педагога: послщовшсть, цшешеть, цшеспрямовашсть, в1дпов1дальшсть.
Мотивацшний компонент. Готовшсть е особливим особиспсним станом педагога, який передбачае мотивацшно-цшшене ставлення до виховно! д1яльносп, володшня ефективними способами I засобами досягнення виховних вплив1в, творчий шдхщ та обов'язкову рефлекеш. Виховш дм педагога можуть бути зумовлеш р1зними мотивами: вщ бажання здобути визнання до дшено особиспсно! значущосп результапв свое! роботи. Змша мотивацп особистосп майбутнього педагога викликана вщповщно змшами його
Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. —2009. —№5.
129
профеайних ¡нтереав. вдеалами та цшшсними ор1ентирами, що впливае на бажання опанувати психолого-педагопчш знания та вмшня на вищому piBHi.
Пщ ¡нтеншональною актившстю розум1емо спрямовашсть майбутнього педагога на виконання виховно! д!яльносп, стшкий шзнавальний ¡нтерес та здатшсть до творчосп у цьому. У цш спрямованосп вщображена динампш розвитку людини як суспшьно! ¡стоти та основш тенденцм II поведшки. Тут важлива сформовашсть таких якостей особистосп майбутнього педагога, як ¡шшатившсть, енту^азм. гуманшсть, схильшсть до суб'ект-суб'ектних CTOcyHKiB, к о м у н i к аб е л ь н i ст ь.
Знанневий компонент, Знанневий компонент у структур! готовносп вчителя до професшно! д1яльносп визначаеться як система знань, якими вш повинен волод1ти (сутшсть. мета, зм1ст, методи, форми оргашзацм виховно! д1яльносп). а також охоплюе основш тсорстичн1 засади виховного процесу, знания про оптимальш способи виховно! д!яльност!; оцшш знания, що в!дбивають норми ставлення до сусп!льства, природи i самого себе; системи щеал!в, яю пов'язаш з потребами, !нтересами суб'екта д!яльносп. 1снують також iHmi п!дходи до класифжацн знань (соц!ально-педагопчн!, психолого-педагопчн!, методичш тощо). У досл!дженн! визначено блоки знань (проввдш положения Teopii виховного процесу; знания про способи реатзаци виховно! д!яльностц оц!нн! знания тощо).
Повнота, правильн!сть i яюсть застосування теоретичних та емп!ричних профес!йно-педагопчних знань визначаеться р!внем психолопчно! когштивно! орган!зац!!, насамперед педагопчним мисленням студекпв, осюльки знания е не лише «матер!алом» для !х розумового «опрацювання» вчителем-вихователем, а й «регулятором» розумових дш та операцш педагога-профес!онала [4, с. 178]. Таким чином, знанневий компонент у готовносп студекпв до виховно! д!яльносп визначають за критер!ем знань, якими вш повинен волод!ти. Ц! знания стосуються ц!лей, завдань, змюту, принцип!в, метод!в i форм оргашзаци виховно! д!яльност!, оц!нки результату.
Яюсне отримання системних знань вказуе на штенсившсть виконання навчально! роботи, навчальну активн!сть майбутнього педагога. Серед яюсних показниюв !! ефективност! слвд виокремити таю: ступ!нь регуляц!! опанування знань (саморегуляц!я чи п!д кер!вництвом викладача), частота прояву !н!ц!ативи (рщко, в!дпов!дно до ситуац!!, пост!йно), обсяг самостшно! роботи, яку виконуе суб'ект.
Д'ииыиашй (операцшний) компонент у структур! готовносп вчителя до виховно! д!яльносп визначають перел!ком ум!нь, якими вш повинен волод!ти (ум!ння працювати з учнями; умшня планувати та оргашзовувати виховну роботу, контролювати, оц!нювати, коректувати).
Головним завданням п!дготовки студент!в до виховно! роботи е формування спещальних виховних ум!нь, якими можна оволодпи лише завдяки спец!ально орган!зован!й д!яльносп та ц!леспрямованому сп!лкуванню. Науково-теоретичною основою формування зазначених умшь е педагопчш дисципл!ни. До профес!йно-виховних ум!нь вщносять таю: адекватно оц!нювати свою виховну компетентшсть; контролювати, критично анал!зувати результата виховно! роботи; визначати шляхи професшного самовдосконалення, самовиховання. За !ншими класифжащями до виховних ум!нь належать: гностичш, проектувальн!, конструктивн!, комун!кативн!, орган!заторсью, координацшш, прикладн! та волод!ння педагопчною техшкою тощо. Будь-яке виховне завдання виршують за допомогою активних д!й педагога, але з урахуванням актуальних потреб учшв, ненав'язливо (швидше приховано), забезпечуючи координацш зусиль учня i вчителя у процес! !хньо! сп!льно! д!яльносп, створення ситуац!й ycnixy. Окр!м того, виховна ситуащя мае сприятливий грунт для позитивно! змши мотивац!! школяр!в, для переведения и i3 зовшшньо! у внутр!шню.
Профес!йне застосування системи умшь, спрямованих на одержання конкретного результату виховно! д!яльносп, узалежнене вщ пошуково-творчо! активност!. Така пошукова актившсть передуе подальш!й творч!й п!знавальн!й активност! (надситуативн!й, понаднормативн!й), що вимагае таких якостей особистосп педагога: самостшшсть, piniy4icTb, допитлив!сть, наполеглив!сть, високий п!знавальний потенщал та р!зноман!тн!сть ¡нтереслв.
130
HayKoei записки. Cepin: Педагопка. — 2009. — № 5.
Оцтно-результатиений компонент. Необхщним компонентом структури готовносп до виховно! д!яльносп е вм!ння оц!нити и результати. Це питания т!сно пов'язане з особист!стю майбутнього вихователя, його мотивами та системою цшностей, а загалом визначаеться профес!йними якостями вихователя.
1з цим компонентом т!сно взаемопов'язана самоанал!тична активн!сть майбутнього педагога як наявшсть ум!нь та навичок самооцшки, самоп!знання з метою самовиховання активност!, схильшсть до позитивно! самоактуал!зацн та самоудосконалення. Характерн! якост! особистост! вчителя-вихователя для и реал!зац!! — адекватна самооцшка, самоконтроль, сила вол!.
Емоцшно-цшшсшй складов!й зм!сту профес!йно! п!дготовки педагога вщповвдае емоц!йно-ц!нн!сна активн!сть, яка охоплюе емоцшшсть як позитивний чинник — реакцш на усп!х чи невдачу та емотившсть — ц!нн!сний показник усвщомленосп суб'ектом необх!дност! самоосв!ти, позитивно активне ставлення до самоосв!ти, самовдосконалення. Як!сними характеристиками особистост! майбутнього педагога тут е так!: багатство та яскравють емоцшних прояв!в, вщкритють, готовшсть до сшвпращ [10, с. 73].
Ус! структурш компонента як готовносп до виховно! д!яльносп, так ! суб'ектно! активност! м!ж собою пов'язаш й, доповнюючи один одного, забезпечують позитивний результат профес!йно! д!яльност! педагога загалом. Цшсне вир!шення окреслено! проблеми вимагае системного визначення критерив та р!вшв готовност! майбутнього педагога до виховно! д!яльносп з в!дпов!дними показниками суб'ектно! активност!, що належить до подалыпих напрям!в досл!дження.
Л1ТЕРАТУРА
1. Анцыферова Л. И. Психологическое учение о человеке: теория Б. Г. Ананьева, зарубежные концепции, актуальные проблемы / Л. И. Анцыферова // Психологический журнал. — 1998. — Т. 19, № 1. — С. 3-15.
2. Бойко А. Виховуюч1 суб'ект-суб'екгш ввдносини вчигел1в [ учшв як основа модершзацп освптао! галуз1 в Украш / А. Бойко // Рщна школа. — 2004. — № 4. — С. 4-8.
3. Воспитательная деятельность педагога /под общ. ред. В. А. Сластенина и И. А. Колесниковой.— М.: Академия, 2005. — 336 с.
4. Гузш Н. В. Педагопчний професюнал1зм: ¿сторико-методолопчш та теоретичш аспекти: монограф1я / Н. В. Гузш. — К.: НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2004. — 243 с.
5. Казанжи 1. В. Пщготовка майбутшх учш^в початкових клаЫв до позаурочно! виховно! роботи: дис... канд. пед. наук: 13.00.04 /1. В. Казанжи. — Микола1в, 2002. — 236 с.
6. Киричук О. Сощально-комушкативна актившсть особистост в контекст суб'ектно-вчинково! парадигми / О. Киричук // Рщна школа. — 2007. — № 5. — С. 12-15.
7. Конопкин О. А. Психологическая саморегуляция произвольной активности человека / О. А. Конопкин // Вопросы психологии. — 1995. — № 1. — С. 5-12.
8. Осницкий А. К. Психология самостоятельности. Методы исследования и диагностики / А. К. Осницкий. — М., 1996.—255 с.
9. Петровский А. В. Личность. Деятельность. Коллектив / А. В. Петровский. — М., 1982. — 288 с.
10. Профессионально-культурное становление студента в образовательном процессе / отв. ред. В. В. Игнатова, О. А. Шушерина. — Томск: изд-во Томск, госуд. ун-та, 2005. — 264 с.
11. Семиченко В. А. Психолопчна структура педагопчно! д1яльност1 / В. А. Семиченко, В. С. Заслуженюк: у 2 ч. — К.: Видав.-пол1граф. центр «Кшвський ушверситет», 2000. — 4.2. — 230 с.
12. Стратегия воспитания в образовательной системе России: подходы и проблемы / под ред. И. А. Зимней. — М.: «Издательский сервис», 2004. — 480 с.
13.Чоб1тько М. Г. Самовдосконалення студенпв-майбутшх учител1в — у процем особиспсно ор1ентовано1 професшно! тдготовки / М. Г. Чоб1тько // Педагопка [ психолопя. — 2004. — № 1. — С. 57-69.
УДК 378.937+378.126+370.179.2 КЫя ПАСТИР
СПРЯМУВАННЯ СОЦ1АЛВАЦП МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА: 1ННОВАЦ1ЙНА
ДШЛЫПСТЬ УЧИТЕЛЯ
У статтг уточнюетъся педагоггчна суттсть понять «тноващя», «тновацшна Ыялътстъ» та «соц1ал1зац1я молодших школяргв»; висвтлюютъся питания вдосконалення професшноI
Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. — 2009. — № 5. 131
