CC BY
22
6. ОСВ1ТЯНСБК1 ПРОБЛЕМИ ВИЩО1 ШКОЛИ
УДК332.1 Доц. О.1. Карий, канд. екон. наук - НУ "RbeiecbKa полтехмка"
РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ ЯК ЧИННИК СОЩАЛЬНО-ЕКОНОМШНОГО РОЗВИТКУ М1СТА
Розглянуто суть поняття "культура", проаналiзовано складовi культурного простору мюта та визначено сфери впливу культури на розвиток мюта. Проаналiзо-вано також державну та мунщипальну полiтику в рiзних крашах стосовно митцiв та 1х об'еднань, розглянуто специфiку дiяльностi мистецько-культурних, творчих тд-приемств. На цiй основi зроблено спробу сформулювати завдання мюцево! влади у сферi розвитку культури та використання культурного потенцiалу для сощально-еко-номiчного розвитку мiста.
Ключов1 слова: культура, культурний простiр мюта, мюцевий розвиток, мюце-ва влада, мунщипальна полiтика в сферi розвитку культури, мистецько-культурш, творчi пiдприемства.
Assoc. prof. O.I. Karyy-NU "L'vivs'kaPolitekhnika"
Cultural development as the factor of social and economic development of a city
The essence of definition "culture" is investigated, the components of city cultural environment are analyzed, and the spheres of cultural influence on city development are defined in the article. The state and municipal politics on artists and their unions in different countries are analyzed; the specifics of artistic and creative enterprises' activities are investigated. The attempt to formulate the tasks of local powers in the sphere of cultural development and in the usage of cultural potential for social and economic development of a city is made on this basis.
Keywords: culture, city cultural environment, local development, local power, municipal politics on cultural development, artistic, creative enterprises.
Постановка проблеми. На зв'язку м1ж культурою i економшою було наголошено з чаЫв М. Вебера [1, с. 23]. У сво!й пращ "протестантська етика i дух кашташзму" вш доводить, що панування кашташзму в дшовому житп ви-никае з переконання значних груп людей в тому, що в сво! природш потреби економiчного усшху вони мусять вбудувати моральш цшносл. Лише тодi ви-никае можливють уникнути нерацюнально! жаги грошей i пороку жадiбностi. Посоромлення вiдсутностi обмежень при реашзаци приватних фiнансових ш-тересiв гарантуе сталiсть прибуткiв, а також отримання доходiв вiд вкладено-го в пiдприемство капiталу. 1дейне шдгрунтя тако! ментальностi становить, за М. Вебером, протестантизм, в основному у формi кальвшзму, який викорис-товуе iдею християнського аскетизму для створення пуританських засад про-фесшного аскетизму. Хоча концепцiю М. Вебера було шддано значнiй крити-щ i пробам модершзаци, до сьогодшшнього дня вона е актуальною.
Можливо не так чiтко як у М. Вебера, але все-таки вщзначено роль культури для економiки у бшьшосп економiчних теорiй (табл. 1).
Табл. 1. Еволющя сприйняття зв'язку культури I економики [2, с. 21]
Джерела национального доходу (НД) Дом1нуючий сектор Головт теоретики Роль культури 1 науки
НД = К, _ де К - каттал у форм1 натураль-них, вичерпальних ресуршв (до кшця XVII ст.) Сшьське господар-ство, шахти Кв1ст, Торгот Символ1чна
НД = (К, П), де: К - каттал у форм1 машин; П - робоча сила (XIX ст.) Мануфактура А. См1т, Д. Р1-кардо, Р. Мол-тгауз, Дж. Мшл, К. Маркс Непродуктивна
НД = (К, П, Т), де: К, П - аналопчно до попе-реднього; Т - технолопчт змши (кшець XIX ст., початок XX ст.) Промисло-в1сть, транспорт Дж. С. Мшл, Маршалл Продуктивна
НД = (К, П, Т) у де: К, П, Т - аналопчно до попе-реднього; у - уряд, який бере ак-тивну участь у економ1чнш д1яль-носи Публ1чний сектор Дж. М. Кейнс Публ1чний продукт, який тдтримуеться державою
НД = (К, П, Т, О, Д) у, де: К, у - аналопчно до попе-реднього; П - квал1ф1коват пра-щвники; Т - технолопчт змши, як1 е результатом дослвджень у точних науках; О - змши оргатза-ци, як1 виникають з дослвджень у сустльних науках; Д - дизайн, який е результатом пошушв у сфе-р1 культури 1 мистецтва Сектор послуг, економша, базована на знаннях, креативна промисло-в1сть Й.Ф. Лйотард, Дж. Деррвда Джерело прибутшв
Участь в декшькох проектах з розроблення стратепчних плашв роз-витку мют та аналiз прийнятих в украшських мiстах стратегiчних планiв роз-витку засвщчуе зростання iнтересу до проблем культури як шструменту сти-мулювання соцiально-економiчного розвитку населених пунктiв. У сферi культури з'являються новi можливост i виклики. Постiйно зростае вплив на культуру ринкових факторiв - культура стае сферою не лише традицшно! со-щально! полiтики, але i економiчноl полiтики на мюцевому, регiональному та державному рiвнях. Культура i економiка стають взаемопроникними i взаемодоповнюючими сферами розвитку краши, репону, мiста. Фактична вiдсутнiсть системних теоретичних дослщжень впливу культури на розвиток мют в Укрш'т створюе необхщшсть узагальнення iснуючих вiтчизняних i за-кордонних напрацювань у теори та практищ управлiння культурою мiста.
Аналiз останнiх дослiджень i публiкацiй. Роздуми на тему впливу культури на розвиток краши, репону, громади можна знайти у багатьох те-оретиюв соцюлоги та макроекономiки. Проте, як зауважуе Й. Гончяж [3, с. 60], дослщження процешв соцiально-економiчного розвитку через призму культури довший час не було новою сферою дослщжень. Вважалося, що це цiкавий споЫб розгляду економiчноl дiйсностi, але вш не мае конкретного значення для розумшня функцiонування економiки i його застосування для планування дiяльностi i використання на практицi е неможливим.
Дослiдження процесiв розвитку та досвiд стратепчного планування розвитку MiCT i регюшв по цiлому cbïtï призвели до розумшня значного впливу культури на щ процеси. Як зауважуе на пiдставi проведених багатьох системних дослщжень А. Кадета [1, с. 13], в oснoвi кризи промислово1' цивш-зацiï лежить в основному культурна криза, спричинена передуЫм пгантиза-щею opганiзацiйних структур, в яких на перший план виходять матepiадьнi об'екти, а людським стосункам пpидiляеться менше уваги.
П. Друкер зазначае, що визнання щнносп iннoвацiйнoстi е одшею з найваждивiших цiлeй, до яких повинш зараз прагнути люди, якщо хочуть до-сягнути цивiлiзацiйнoгo розвитку, а добробут пов'язаний з культурними зраз-ками суспiльства. Базовим зразком культури, спpямoванoï на розвиток е ство-рення в певному суспшьсга настанови на успiх i досягнення усшху. Другим зразком такoï культури е спрямовашсть на участь в досягненш спiльнoгo блага - цившзацшного розвитку. Тpeтiм базовим зразком культури, спрямовано1' на розвиток, е трактування змш як шансу на розвиток, а не як загрози для лю-дини i сощальних груп [4, с. 29].
Важливють культури для сoцiадьнo-eкoнoмiчнoï життездатнoстi краш та сталого розвитку громад було визнано в програмних публiкацiях ЮНЕСКО ("Наше творче piзнoманiття", 1996 р.) та Ради Свропи ("З перифершнос-тi - в центр уваги", 1997 р.). Це сприяло пoявi кoнцeпцiï культури як шстру-менту розвитку. У найпpoстiшiй фopмi йдеться про використання засoбiв культури для досягнення цшей в шших, не пов'язаних iз культурою, галузях. Наприклад, використання театральних вистав та майстер-клаЫв для пропа-ганди здорового способу життя [5, с. 13-14]. Ця концепщя вщводить культуpi центральне мiсцe в дepжавнiй пoлiтицi та полчищ мiсцeвoï влади щодо таких ключових питань, як формування громадянського суспшьства, досягнення сoцiадьнoï злагоди, творчий розвиток громад тощо.
Цiлi стати :
• розглянути суть поняття "культура";
• проанал1зувати культурний прост1р м1ста;
• визначити сфери впливу культури на сощально-екном1чний розвиток мюта;
• сформулювати завдання м1сцево1 влади у сфер1 розвитку культури.
Виклад основного матерiалу. Рiст значення "культурного шдходу" в пiзнаннi eкoнoмiчнoï дiйснoстi спричинений ростом розчарування у форму-ванш дiйснoстi згiднo з алгоритмами, розробленими лише в одному культурному середовишд i на пiдставi дoсвiду тiльки одного iстopичнoгo пepioду його розвитку. Проявляеться це у труднощах, проблемах i поразках, з якими зштовхнулася тeopiя мoдepнiзацiï та базована на нш практика допомоги i стимулювання сoцiадьнo-eкoнoмiчнoгo розвитку вiдстадих краш. Перенесен-ня опрацьованих i функцioнуючих алгорштв з високо розвинених краш до вщсталих надто часто закiнчувадoся невдачею. Розвиток i приеднання до високо розвинутих краш Японп, Швденно1* Kopeï, Гонконгу, Тайваню, Сшгапу-ру вщбулися вiдпoвiднo до вiдмiнних вщ вiдoмих на Захoдi класичних зраз-кiв. Kepiвники цих краш i не приховували, що творять нoвi мeханiзми розвитку, oскiльки ixm суспiльства значно piзняться вiд захщних у катeгopiях соць
альних зв'язюв, культурних 3pa3KÍB тощо. Таке руйнування спшьного бачення зaхiдного свпу як зразка для розвитку звернуло увагу на юнування шших вiд катталу, ринку, грошей, технологiй, науки, поличного i суспiльного устрою чинниюв. З'явився нaвiть термiн "сощальний каттал" як кaтегорiя, що описуе сощальну орiентaцiю економiчноl поведiнки i зашб, здатний до ство-рення економiчних вартостей. Розвиток мiжнaродноl торгiвлi i транснащ-ональних корпорaцiй наочно продемонстрував культурнi вiдмiнностi i викли-кав потребу врахування культурного контексту при побудовi оргашзацшних структур, процедур i мехaнiзмiв упрaвлiння. Виявилося [3, с. 60-61], що кате-горiя ращональност не е однозначною нaвiть на техшчному рiвнi. Тому для досягнення тих самих цшей чи стандар^в точностi, вiддaчi i ефективностi економiчноl дiяльностi треба застосовувати рiзнi шдходи залежно вiд сощ-ального i культурного контексту.
Термш "культура" з'явився ще в стaрожитнi часи i початково означав практику вщдавання пошани богам (cultus). Культ богiв землеробства i урожаю, Перфенони i Деместри, призвiв до появи в Древньому Римi нового по-няття "агрокультура" (agricultura), який означав вирощування, догляд, годiв-лю. Цицерон впровадив поняття "cultura animi", яке характеризуе ращональ-ну дiяльнiсть людини в сферi культивування i догляду будь-яких щей. Посту -пово доходить до протиставлення культури i природи. Природа охоплюе все, що мае бюлопчний характер i виросло само з себе, а культура належить до продукпв людсько! дiяльностi, якi передаються з поколiння в поколiння за допомогою небiологiчних мехaнiзмiв. Як зазначае Д. Вальджшсю [6, с. 73], культура притаманна з бюлопчних видiв лише людинi.
У класичному розумшт культура однозначно iнтерпретуеться як культивування природних щнностей i вартостей, завдяки чому людина пок-ращуе свш iнтелект i волю, своею чергою розвивае силу духа i тша, поступо-во доходячи до повноти своею людськосл. Проте це покращення не сто-суеться лише звичайно! змiни природи, а вiдбувaеться всередиш людини. Таким чином культура пов'язана з особистою працею i зусиллями людини, завдяки чому вщбуваеться облагородження внутршньо! сут людини, а через це i змша ii оточення. Д. Вaльджiнскi [6, с. 73-74] шдкреслюе, що культура пов'язана з людиною, як ютотою, що живе суспшьним життя. Без юнування певно! групи людей, юнування культури взaгaлi було би неможливим.
Одночасно з розвитком науки i пов'язаних з цим розвитком рiзних ме-тодологiчних i дослiдницьких пiдходiв, кiлькiсть способiв розумiння i визна-чення термiну "культура" зросла до кшькох сотень. Можна визначити при-нaймнi три типи розумiння термшу "культура": поточний, науковий та шсти-туцiйний [7, с. 9].
Поточне розумшня культури показуе ii тлумачення людьми без спещ-ально! освпи в цiй сферi. Нaйчaстiше звичайш люди розумiють пiд словом "культура" певну поведшку або нaбiр поведшок, а також рiзнi витвори людсько! дiяльностi чи певнi шституци ^блютеки, музе!, театри, концертнi зали, будинки культури, вистaвковi зали тощо).
1нституцшне poзумiння культури полягае у трактуванш культури як набору iнституцiй i матepiальних oб,ектiв, якi слугують заспокоенню куль-турних потреб та впливу на людей i середовище.
Ще на початку 50-х роюв минуло столггтя А.Л. Кробер i Ц. Клюкхохн [6, с. 74] нарахували 164 наукових визначень термша "культура". Вони спро-бували дати власне визначення, яке би на 1'хню думку охоплювало суть всiх шших. Зпдно з А.Л. Кробером i Ц. Клюкхохном, культуру творять способи мислення, вщчуття i реагування, набут i передавай в основному через сим-воли, якi разом зi сво1'ми втiлeннями у продуктах людсько1' дiяльнoстi станов-лять значнi досягнення груп людей; стержень культури становлять тради-цшш iдeï i, особливо, пов'язаш з ними цiннoстi.
Слщ вiдзначити piзнe poзумiння тepмiна "культура" в piзних наукових школах. Д. Волтон [6, с. 74] вщзначив три основш способи визначення цього термша в Сврот:
• спос1б французький, в якому акцент робиться на сам процес творення культури. Пот1м ввдбуваеться вдентифшащя культури з спадком, творчютю, розумш-ням i знаннями;
• спос1б тмецький, який прир1внюе культуру до набору твор1в i вартостей, представлень i символ1в, спадку i пам'ят!, яю належать стльнот в конкретному юторичному момени;
• спос1б англосаксонський, який можна назвати антрополопчним, оскшьки ак-центуеться увагу на стилю повед1нки, практищ щоденного життя, ютори буднього дня, образах i м1фах.
У деяких крашах слово "культура" е ледь не синошмом мистецтва, i культурна полггика там opiентoвана переважно на образотворче та художне мистецтво, лггературу, фeстивадi тощо. Тамтешш мiнiстepства культури зо-середжують свою увагу зазвичай на шфраструктур^ зокрема театрах, галереях, музеях, пам'ятках архггектури i т. iн., та на шдтримщ вiдoмих митцiв i творчих кoлeктивiв. I дуже по^зному ставляться до нoвiших форм культурно:' дiяльнoстi - кiнo, рок-музики, мистецтва цифрових технологш, кoмiксiв. З протилежного боку спектру культура бачиться як усе те, що робиться з власнoï вoлi, як характерний спoсiб життя, завдяки якому шмецьке мiстo вщ-piзняеться вiд французького, а шведська громада - вiд iспанськoï. Зпдно з таким тдходом, мистецтво е лише одним iз багатьох виявiв унiкадьнoï куль-туpнoï щентичност пeвнoï мiсцeвoстi та ïï населення, а культурна пол^ика може бути спрямована на широке коло речей - вщ народних танцiв до мюце-вих кулiнаpних тpадицiй, вщ оформлення вулиць до моди. Звичайно, що кра-1ни з вузьким баченням культури як мистецтва можуть так само дуже високо оцшювати свш особливий споЫб життя, але розглядати його вiдoкpeмлeнo вiд культури i не вважати питанням культуpнoï политики. Значною мipoю цю дилему вщдзеркалюе галузь теле- i радюмовлення. Ïï можна розглядати, з одного боку, як основу пол^ики шдтримки мистецтва - oскiльки радю та теле-бачення е i самодостатшм засобом художнього вираження, i засобом доступу до шших видiв мистецтва, скажiмo, кдасичнoï музики або балету. З шшого боку, телебачення та радю за ïхнiм змютом i мiсцeм у життi суспшьства можна вважати pушiйнoю силою культури та способу життя наци. Таку точку зо-
ру вщображено в культурнiй полiтицi Францiï, 1зрашю та iнших краш, де за-конодавчо запроваджено обмеження на шоземну, зокрема американську, те-лепродукцiю [5, с. 11].
Культури вiдрiзняються як у сферi цiнностей так i практики. Г. Хоф-стеде видшяе такi рiвнi вiдмiнностi культури: державний; регюнальний i (або) етнiчний, релтйний, мовний, залежно вiд того, з яких окремих груп складаеться дане суспшьство; з огляду на стать; поколшь; класово-шаровий; органiзацiйний, залежно вщ мiсця працi i характеру оргашзацш, в яких пра-цюють учасники суспшьного життя [3, с. 66].
Культура визначае процес сшлкування i поширення шформаци. Передача культурноï iнформацiï не забезпечуеться автоматично, на вщмшу, скажь мо, вiд генетичноï органiзацiï в природi. Спiлкування як процес повинно пос-тiйно шдтримуватися творчими зусиллями його учасникiв. Найвеличшший продукт культури, який забезпечуе комушкащю, - це мова.
Культура дае змогу забезпечити передачу сощального досвщу вiд одного поколiння людей до шшого, вiд епохи до епохи. Культура забезпечуе спадкоемшсть людського iснування для багатьох поколiнь. Транслящя культури надзвичайно багатопланова. Частше за все в нiй видшяють духовний i матерiальний компоненти. Духовна або суб'ектна трансляцiя iнодi нази-ваеться людинотворчою функцiею культури, бо вона спрямована на форму-вання особистост в дiапазонi, прийнятному для даного суспшьства. На цю сторону трансляци працюють всi соцiальнi шститути i вiдносини, якi ми звикли називати системою виховання i освпи.
Культура одночасно пов'язана з творчютю i необхiднiстю збереження культурного спадку. Культури можуть змшюватися, i природа ïx впливу на полiтику i економiчний розвиток може вiдрiзнятися в рiзнi iсторичнi перiоди [8, с. 25-26].
Культура е джерелом чинниюв, як впливають на всi суспшьш проце-си, незалежно вiд того, я^ сфери життя стосуються, що становить ïx цiль i спосiб ïx перебiгу. У цьому контекст базовим е твердження, що культура е сшвавтором економiчниx процесiв, модифжуючи функцiонування базових ринкових меxанiзмiв i впливаючи на остаточний iнституцiональний вигляд економжи. Таким чином, культура мае ютотний вплив на формування таких явищ, як економiчний рiст i розвиток, багатство i добробут, структура еконо-мжи, стратегiï i структури управлшня. Зокрема, культура формуе прюритети окремих осiб i спосiб сприйняття ними дшсность Вiдомим прикладом, який шюструе вплив культури на економiчний розвиток, е питання стратегiчноï орiентацiï корпорацiй на заxодi (а саме в англосаксонських крашах) i в Ази (зокрема в Японiï): на Заxодi головною метою е прибуток, а в Ази - збшь-шення частки ринку [3, с. 60].
Культура е ютотним детермшантом рацiональностi дiяльностi не лише тому, що е джерелом щнностей i норм, на пiдставi яких людина вибирае варь ант власноï поведшки. Культура також е самостiйним джерелом обгрунтуван-ня рацiональностi дiяльностi, оскшьки вона е також дослiдницькою дiяльнiс-тю, внаслiдок якоï створюеться образ суспiльноï дiйсностi, а також прийма-
ються загальноприйнят пояснення причин i наслщюв piзнoманiтних проце-сiв, що вщбуваються в суспiльствi. Такою самoстiйнoю, незалежною вiд на-укового пiзнання, базою для оцшки pацioнадьнoстi людських дш е тpадицiя i стереотипи. Культура, як вид твopчoï дiядьнoстi людини, що слугуе рацюна-лiзацiï ïï суспiльнoï пoвeдiнки, iстopичнo була i може далi бути конкурентом науки. Важливють цiеï проблеми пiдкpeслюе той факт, що в щоденному жит-т бiльшiсть людей у свoïх дiях користуеться культурними зразками, а не на-уковими знаннями [3, с. 58-59]. Культура е силою, яка одночасно i об'еднуе, i викликае ворожнечу [8, с. 25].
Культурний прослр - це набip цшностей: значень, форм, симвoлiв i подш, якi е джерелом просторового дoсвiду вiдпoвiднoï групи людей i, таким чином, частиною ix культури. Одночасно цi ваpтoстi е певним видом культурного кашталу, який можна використати для розвитку мюта. Осoбливi характеристики цього катталу створюють нeoбxiднiсть регулювання пpoцeсiв його використання в стратеги розвитку мюта зi врахуванням сучасних знань у сфepi охорони культуpнoï спадщини. При посиленш конкуренци мiж мюта-ми важливим стае створення позитивного iмiджу мiста. Важливу роль в цьому процес вiдiгpае представлення та штерпретащя культурних цiннoстeй [9, с. 213-214].
Взявши шд увагу поняття мiсцeвoï громади, можна сказати, що культура становить щось бшьше, шж обмежений тepитopiадьнo суспiльний прос-rip, де мешкають кoнкpeтнi люди, пов'язаш певним типом зв,язкiв i гpупoвoï сoлiдаpнoстi. Культура складаеться також з адекватних суспшьних фактiв, якi не мають матepiальнoгo вираження, не шдлягають реконструкци методами зoвнiшньoгo наукового спостереження. Кожна людина, ддачи i розмовляючи тшьки властивим для нeï способом, poзумiе та iнтepпpeтуе культуру [1, с. 14].
Значення сектора культури в розвитку i збшьшенш привабливост мют можна розглядати в багатьох аспектах. Стосуються вони вЫх головних еле-мeнтiв мiста: його мешканщв, eкoнoмiки i територи. Мiстo е фрагментом культурного простору, якому надаеться бшьш-менш свщомо певне значення. Можна сказати, що на вщмшу, наприклад, вiд лiсу тepитopiя мiста "говорить". Щоб зрозумгги значення будiвлi, вулицi, плoшi тощо пoтpiбнe знання коду, тобто пeвнoï "мови". Цiеï "мови" ми вчимося в природний споЫб у про-цeсi вивчення i зрозумшня простору. Ця мова е частиною культурного над-бання людей, яю вiднoсяться до данoï цивiлiзацiï, i становить фрагмент спшь-ного спадку. Завдяки цьому значення таких об'еклв, як готичний костел чи барокковий палац одразу зрозумше [10, с. 25-26].
Культурна привабливють (або ïï вщсутшсть) вулицi, житлового району вимipюеться не лише в катeгopiяx "гарна" - "не гарна". За умов сучаснoï ушфжацп свiту, в тому числi використовуваних будiвeльниx тexнoлoгiй i форм, спeцифiчнi риси i форми стoлiтньoï та давнiшoï забудови набувають oсoбливoï вартость У минулих епохах з огляду на значну залежшсть вiд мю-цевих будiвeльникiв, кдiмату й шших особливостей мюцевого природного середовища, споЫб використання територ^ i форми забудови в кожному peri-oнi характеризувалися вiдмiнними, притаманними лише ïм, особливостями.
Осoбливo ^ виднo на пpиклaдi oб,eктiв щoдeннoгo вжитку. Caмe ця oсoбли-вють нaбyвae дeдaлi бiльшoï вapтoстi в сьoгoднiшньoмy глoбaлiзoвaнoмy свь тi. Дyx мiсця, бaгaтopiчнa тpaдицiя, нeпoвтopнi oсoбливoстi тepитopiï i ïï eлe-мeнтiв стають бaжaнoю xapaктepистикoю нe тшьки в кoнтeкстi poзвиткy туризму. ^му в peгioнax i ^ai'mx, якi мoжyть пoxвaлитися такими цш^стями, всe пpoфeсiйнiшe управляють цими тepитopiями та oб,eктaми [11, с. З2б-З27].
Miстa пoсiдaють piзнe мiсцe на симвoлiчнiй кapтi пeвнoï краши чи на-вiть свiтy. Ранг мюта пoв,язaний з iстopieю йoгo гpoмaди, а тaкoж iз збepe-жeнням цьoгo мiсця в свiдoмoстi людeй чepeз лiтepaтypнi твopи. Miстo e мю-цeм, ane i в мют тeж мoжyть бути мюця. Iснye чимaлo праць на тeмaтикy пepцeпцiï пpoстopy, пoчинaючи вiд сшшбу oписy piзниx мiст y лп^ратурню твopax аж дo дoслiджeння ïx сприйняття мeшкaнцями на пoбyтoвoмy piвнi. Meшкaнцi мiстa нe трактують шго тepитopiю як eдиний oднoмaнiтний npo^ тip, а навпаки видiляють oкpeмi мiсця, oцiнюють ïx на пiдстaвi бaгaтьox кри-тepiïв. Цi oцiнки чaстo змiннi i зaлeжaть вщ тaкиx oбстaвин, як ситyaцiя, в якш дана oсoбa пepeбyвae, ïï eмoцiйний стан, пopa poкy i навггь дня. Бaгaтo мeшкaнцiв мають дyжe oсoбистe та eмoцiйнe стaвлeння дo пeвниx фpaгмeнтiв мiськoгo ^oCTopy, oкpeмиx йoгo мiсць. Бaгaтo з цж мiсць пoзнaчeнi пoдiями зi спiльнoï i oсoбистoï iстopiï, твopять piзнi aсoцiaцiï, викликають спoгaди. Maгiя циx мiсць чaстo мae суб^ктивний, нeпoвтopний xapaктep, ane iснyють тагаж y свiтi мiсця, виняткoвiсть i ^^вторна мaгiя якиx вiдзнaчaeться ба-гатьма мeшкaнцями i туристами дeсяткaми i сoтнями poкiв. Цe, як пишe А. Вaллiс [1O, с. 28-29], - культурш тepeни мюта. Дo тaкиx мaгiчниx мiсць, як poблять вpaжeння пpaктичнo на кoжнoгo, мoжнa вiднeсти плoшy i базиль ку св. Пeтpa в Рим^ Aкpoпoль в Aфiнax тoшo. У ^oCTip мiстa вписуються дe-гали дивнi й eпiзoдичнi бyдiвлi. Вoни кepyють власними правилами i тесуть в сoбi пoчaткoвo дoсить yбoгe знaчeння. Тaкoю бyдiвлeю свoгo часу була Ейфeлeвa вeжa, пoбyдoвaнa з eдинoю мeтoю - пoкaзaти тодшш мoжливoстi викopистaння стaльниx кoнстpyкцiй. Вeжa за якийсь час стала симвoлoм мю-та сaмe тoмy, шр була пoчaткoвo сeмaнтичнo пyстoю. Koжeн мiг надати ш свoe власте знaчeння i цe стaлo пpивoдoм для тoгo, шo парижани i мшьдони iншиx людeй y ц^тому свiтi люблять цю вeжy.
Map^raOT мiстa ставить в нoвoмy свiтлi пpoблeмy кyльтypниx цш-нoстeй тepитopiï\ Kyльтypнi цiннoстi тepитopiï, якi впливають на ïï сутшсть, стають сильшю пepeвaгoю при пpийняттi гoспoдapськиx prnem, таким чи-нoм набирають oсoбливoгo eкoнoмiчнoгo знaчeння [9, с. 213]. З oглядy на вaжливiсть туризму завжди i^ye спoкyсa пpистoсoвyвaти мю^ву культуру дo пoтpeб тypистiв чи, зазвичай, дo пeвнoгo yявлeння ^o ïxнi пoтpeби. На думку мю^вж мeшкaнцiв, цe чaстo poбиться на шгаду 1'м та ïxнiм iнтepeсaм i нeгaтивнo впливae як на стосунки мiж мiсцeвим нaсeлeнням i пршжджими, так i на ^рс^ктиви poзвиткy гpoмaди [5, с. 27].
У стpaтeгiчниx плaнax poзвиткy бaгaтьox мiст Зaxiднoï Gвpoпи сфepa культури визнана oб,eктивним чинникoм poзвиткy. Прикладами тaкиx мiст нe з пepeлiкy тpaдицiйниx oсepeдкiв культури мoжнa вщзначити Maнчeстep, Глaзгo, Лiвepпyль, Poттepдaм. У бiльшoстi мiст влада кoнцeнтpye свoю увагу
на конкретнш галузi культури, яка повинна вщгравати домiнуючу роль у стратеги розвитку [2, с. 68].
1снуе думка, що митщ е винятковими людьми, як вiдiграють особли-ву роль у суспшьств^ а тому заслуговують на особливе ставлення. Нерщко держава або мюцева влада надае митцям певш привше!: в 1рланди це подат-ковi пiльги, у Франци - особливi умови допомоги при безробгт, у Фшлян-ди - щорiчнi субсидп, у колиштх комунiстичних кра!нах - творчi сшлки [5, с. 35]. Проте таю ди викликають питання щодо фундаментального принципу рiвностi: якщо привше! надають за професшною ознакою, то чому тшьки митцям, а не, скажiмо, лiкарям, учителям чи iнженерам? Ще бiльше занепо-коення викликають практичш наслiдки тако! ситуаци, зокрема, чи справдi пiдтримка митцiв е найкращим способом пiдтримати мистецтво.
Хоча турбота про зайнятють i умови життя митщв е зрозумiлим пи-танням культурно! пол^ики, як зауважують Ф. Матарассо та Ч. Лендрi [5, с. 35], це досить неефективний заЫб забезпечення активного культурного життя. Адже кошти видшяються на основi статусу, а не творчо! дiяльностi. 1ншими словами, митцi отримують право на особливе ставлення, з вщповщ-ним фшансуванням, не за виконану роботу, а лише через те, що вони е мит-цями. Вони можуть роками (чи взагалi школи) шчого не створювати, але це не мае жодного значення, якщо !х визнано митцями.
На думку тих же Ф. Матарассо та Ч. Лендрi [5, с. 35-36], доцшьшше шдтримувати мистецтво, тобто вкладати кошти в шфраструктуру, освгту, забезпечення доступностi культури; стимулювати участь мешканщв мiста у культурному житл; посилювати роль мистецтв у житл громадян. Робити це набагато важче, оскшьки це комплексне i перемiнне завдання та доводиться мати справу не з кшькома тисячами, а з мшьйонами людей. Безперечно, вщ тако! пiдтримки опосередковано матимуть зиск i митцi, i пращвники культури, але на пiдставi результатiв дiяльностi, а не статусу.
Мунщипальна полiтика в сферi розвитку культури повинна забезпечи-ти шдтримку невеликих "мистецько-культурних, творчих" пiдприемств. Шд-тримуючи новi творчi пiдприемства (часто молодiжнi), мiська влада вирiшуе безлiч соцiально-економiчних проблем (працевлаштування, вiдродження по-кинутих районiв i т.д.), а також забезпечуе постшний притiк нових сил i нова-торських щей. Пщприемства сфери культури здатнi самостшно виживати i розвиватися.
Розвиток пiдприемництва у формi творчих iндустрiй - це спроба по-вернути творчiсть у сферу культури. Насправд^ колись культура i мистецтво володiли монополiею на творчють, але тепер творчий пщхщ активно розви-ваеться i в шших сферах - у бiзнесi, в науцi i технiцi, в управлшш мiстами i т.д. Виникае вщчуття, що культура в и традицiйних формах, втратила минулу спонтаншсть i вже не е в нашi днi головним джерелом творчо! енерги [12].
Творчi пiдприемства мають тенденцш до об'еднання, спiвпрацi, утво-рення кластерiв. Вони можуть компактно розмщуватися в певному районi мюта (Лондон, Лiверпуль, Лос-Анджелес). Виникають творчi кластери, якi утворюються навколо туристично! iндустрi!, вздовж уторованих туристичних
маpшpутiв. Також особливий тип кластера створюеться, наприклад, навколо телеканалу, на який працюе бeзлiч продюсерських та рекламних компанш, кожна з яких також може сформувати свш кластер з виробниюв окремих кoмпoнeнтiв. Сьoгoднi можна говорити i про вipтуальнi твopчi кластери, як створюються в iнтepнeт-пpoстopi.
М. Смолень [2, с. 70-71], тдсумовуючи вплив культури на розвиток мюта, вщзначила такi моменти:
• безпосереднш вплив на ринок пращ шляхом створення м1сць пращ в публч-них установах культури, неприбуткових оргатзащях, культурнш щдустри;
• створення продукив для шших галузей економ1ки i, таким чином, опосеред-кований вплив на ринок пращ шляхом створення мюць пращ в секторах, пов'язаних з культурою (культурний туризм, осв1та i т.п.);
• р1ст доход1в мюцевого бюджету безпосередньо ввд продажу продукпв i пос-луг сфери культури на внутршньому i зовтшньому ринках, а також у вигля-д1 податшв з оргатзащй i ос1б, яю працюють у сфер1 культури;
• опосередкований рют доход1в мюцевого бюджету ввд податшв з оргатзащй i ос1б, як1 працюють в шших сферах (культурний туризм, торпвля, громадсь-кий транспорт тощо);
• притягування 1нвестор1в;
• елемент ввдродження м1сько1 територй та промислових об'ект1в;
• допомога в створент позитивного 1м1джу м1ста i його маркетингових комун1-кацiяx;
• притягування та утримання креативних, висококвал1ф1кованих людей, вплив на привабливють м1ста як мюця проживання;
• спос1б боротьби з мшькими соц^альними патолог1ями, зокрема ослабленням сусп1льних зв'язк1в, в1дчуттям самотност! тощо.
Як зазначають Ф. Матарассо та Ч. Лeндpi [5, с. 21], основа культурного розвитку - це щоденне життя на мюцевому piвнi, непомгтна суета, що захоп-люе мiльйoни людей, ведучи ïx на концерти, у театри, на виставки або спону-каючи до активного задоволення власних культурних потреб через навчання чи громадську дiяльнiсть. У сукупнoстi цi poзpiзнeнi, а тому й менш пом^ш зусилля, дають набагато бiльшe, шж один всeсвiтньo вiдoмий музей. Це часто недоощнюють, oскiльки йдеться про штереси мiсцeвoï громади, а не шозем-них туpистiв, кpитикiв i гостей. Виважена культурна пол^ика мусить поедну-вати цi пpoтилeжнi шдходи, а не пiдтpимувати один за рахунок шшого. Вip-ним буде твердження, що суспшьство пpoцвiтатимe, якщо забезпечить реаль-ний мiсцeвий культурний розвиток, нав^ь на шкоду престижним проектам.
Висновки та перспективи подальших дослщжень. Пiдсумoвуючи, можна вiдзначити значну роль культури для сoцiальнo-eкoнoмiчнoгo розвитку. Вона створюе штелектуальний потенщал суспiльства, будуе його сoцiадь-ний каштал, формуе eтичнi норми поведшки, пpoтидiе сoцiадьним патoлoгi-ям, забезпечуе обмш iнфopмацiею, творить почуття едносл громади, народу. Вона е основним чинником розбудови сшвпращ i комушкаци мiж людьми.
Культура безпосередньо впливае також на eкoнoмiчний розвиток мю-та, oскiльки формуе пpивабливiсть територи для мешканщв i iнвeстopiв, зу-мовлюе розвиток туризму, створюе галузь культури, збiльшуе ринок пpацi, сприяе розвитку метрополшних функц^ мiста, будуе конкурентш переваги.
Культуру не можливо швидко змiнити. Проте, на розвиток культури впливае як полггика держави, мiсцевоï влади, так i окремих особистостей. У цш ситуаци мюцева влада не повинна вщсторонюватися вiд культурних про-цеЫв у громадi, а шукати шляхи стимулювання розвитку мiсцевоï культури у бажаному для громади напрямку. Оргашзащя культурного життя на мюцево-му рiвнi, пiдтримка мiсцевиx традицiй та звичаïв е потужним iнструментом творчого розвитку громад i розвитку територш.
Анашз наукових публiкацiй показав, що потребують подальшого вив-чення та опрацювання шструменти впливу мiсцевоï влади на розвиток культури, корисними були би дослщження впливу моно- та багатокультурност мют на процеси ïx розвитку, а також обгрунтування вибору "культура для ту-риств чи для мiсцевоï громади".
Лггература
1. Kaleta A. Rewitalizacja obszarow rustykalnych Europy. Tom III. Aktywizacja spolecznosci lokalnych (na przykladzie gmin wojewodztwa torunskiego). - Wroclaw: Zaklad Narodowy im. Os-solinskich - Wydawnictwo, 1998. - 135 s.
2. Smolen M. Przemysly kultury. Wplyw na rozwoj miast. - Krakow: Wydawnictwo Uni-wersytetu Jagellonskiego, 2003. - 162 s.
3. Gqciarz J. Kultura a systemy zarz^dzania// Studia z zakresu zarz^dzania publicznego. -Krakow: Wydawnictwo Akademii Ekonomicznej w Krakowie, 2001. - S. 58-69.
4. Huczek M. Rola samorz^du terytorialnego w rozwoju innowacyjnosci lokalnej// Zarz^dza-nie i Marketing. - Zeszyt 1/2006. - S. 27-34.
5. Матарассо Ф., Лендр1 Ч. Пошук р1вноваги: двадцять одна стратепчна дилема культурно! полггики. - К.: Британська Рада в Украш1, 1999. - 40 с.
6. Waldzinski D. Polityka regionalna w Polsce w procesie przemian kulturowo-cywili-zacyjnych. Zarys problemu. - Olsztyn: Wydawnictwo Uniwersytetu Warminsko-Mazurskiego w Olsztynie, 2005. - 283 s.
7. Program rozwoju kultury w Wojewodztwie Podkarpackim na lata 2004-2009. - Rzeszow: Urz^d Marszalkowski Wojewodztwa Podkarpackiego, 2004. - 48 s.
8. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. - М.: АСТ, 2006-576 с.
9. Markowski T. Zarz^dzanie rozwojem miast. - Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1999. - 248 s.
10. Jatowiecki B., Szczepanski M.S. Rozwoj lokalny i regionalny w perspektywie socjolo-gicznej. - Tychy: Sl^skie Wydawnictwa Naukowe, Wyzsza Szkola Zarz^dzania i Nauk Spolecznych w Tychach, 2002. - 346 s.
11. Czarnecki B. Walory srodowiska kulturowego jako czynnik atrakcyjnosci inwestycyjnej// Atrakcyjnosc inwestycyjna regionu/ Redakcja naukowa Anatoliusz Kopczuk, Marek Proniewski. -Bialystok: Wyzsza Szkola Finansow i Zarz^dzania w Bialymstoku, 2005. - S. 325-330.
12. Гнедовский М.Б. Творческие индустрии: Стратегия инновационного развития. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.cpolicy.ru._
