CC BY
12
Стосовно ролi лiсових екосистем у стабшьному розвитку perioHy мож-на сформулювати найважливiшi пропозици, якi визначають основу еколого-економiчних засад природокористування в прських умовах Карпат:
• оцшка наслщюв антропогенних змш у прських екосистемах Карпат св1дчить про !х надзвичайну вразлившть i лаб1льн1сть. Люи е визначальним компонентом в еколопчнш стабшзаци гiрського ландшафту;
• у прських умовах повинно бути природоохоронне ведения люового госпо-дарства з урахуванням лiсорослинних особливостей, популящйно! структури та лiсистостi ландшафтно-водозбiрних басейтв, природного вiдновлення ль сово! рослинност та природоохоронно! технологи;
• у водозбiрних басейнах необхiдно збiльшити люистшть за рахунок рекон-струкци вторинних угруповань, девастованих земель та неужитшв, а у висо-копр'! одним з прюритетних природоохоронних завдань е тдняття верхньо! екологiчно й економiчно доцшьно!, межi лiсу шляхом створення лiсових культур, а також через використання природного потенциалу лiсових екосистем та криволшся до самоввдновлення. Необхвдна поступова реконструкция бiологiчно нестабшьних похiдних смеречнишв i формування мшаних фгто-ценозiв, природними еталонами для створення яких е лiсовi резервати.
Лггература
1. Адаменко О.М., Приходьмо М.М. Региональна еколопя i природш ресурси (на приклад1 1вано-Франювсько1 области) - 1вано-Франювськ: в-во "Таля" 2000. - 278 с.
2. Генсирук С. А и др. Рекреационное использование лесов/ С. А. Генсирук, М.С. Нижник, Р.Р. Возняк. - К.: Урожай, 1987. - 246 с.
3. Квартальнов В.А. Иностранный туризм. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 312 с.
4. Нефедова В.Б., Смирнова Е.Д., Чижов В.П. Швидченко Л.Г. Рекреационное использование территории и охрана лесов. - М.: Лесн. пром-сть, 1980. - 184 с.
5. Нудельман М.С. Социально-экономические проблемы рекреационного природопользования. - К.: Наук. думка, 1987. - 128 с.
6. Парпан В.1., Шпарик Ю.С. Проблеми сталого розвитку i еколопчний мошто-ринг л1с1в Укра1нських Карпат// Проблеми сталого розвитку Карпатського регюну. - Ра-х!в, 1998. - С. 26-30.
7. Стойко С.М. Наслщки антропогенно! трансформацп люових екосистем Карпат та шляхи ел1мшаци шкщливих еколопчних процеав// Укра1нський лю. - 1993, № 2. - С. 11-17.
УДК338.246.2:336.74 С.Ф. Черничко-ЛьвiвськаКА
РОЗВИТОК 1НФЛЯЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В ТА IX ВПЛИВ НА ЕКОНОМ1ЧН1 РЕФОРМИ В ПОСТСОЦ1АЛ1СТИЧНИХ
КРА1НАХ
Розглянуто питання щодо застосування основних форм державного регулюван-ня економiки в кранах з перехiдною економiкою.
Ключов1 слова: державне регулювання економiки, шфлящя, економiчне зростання.
S.F. Chernychko - Commercial Academy of Lviv
The development of inflation processes and their influential on economic reforms in the postsocialistic countries
In the article examine the usage of basic forms of state regulation of economy in the countries with transitive economy.
Keywords: state expenses policy, inflation, economic rise.
Останне сторiччя вiдзначено двома визначними економiчними експе-риментами. Перший - соцiалiстичний - у свош екстремальнiй формi розпо-чався у Росп в 1917 р. Другий експеримент - це перехщ вщ сощалютично1 до ринково1 економiки.
Першi роки перехiдного перюду характеризувалися рiзким згортан-ням виробництва та розривом традицшних торгiвельних та фшансових зв'яз-кiв, а також змшою старих мсоцiалiстичнихм методiв виробництва. Це, як правило, супроводжувалося спробами тдтримувати випуск продукци та зайня-тiсть на колишньому рiвнi шляхом збiльшення величини витрат державного бюджету, що призвело до збшьшення обсягiв його дефiциту, росту зов-тшньо1 та внутршньо1 заборгованостi, прискорення темшв шфляци.
Бiльшiсть економiстiв погоджуються з тим, що економiчне зростання е неможливим, поки в кршт спостерiгаються висок темпи шфляци (А. 1лларь онов, В. Маевський, В. Ющенко, В. Лисицький та ш.). Але досить часто для постсощалютичних краш зменшення темпiв зростання щн ставало основною метою державного регулювання. Окремi економiсти вважають, що жорстке гро-шово-кредитне регулювання дае змогу виршити цю проблему перехiдного перюду (1.О. Мтгюков, М.М. Шаповалова, О. Рябошлик, В. Литвицький). Бшьш виважено до вирiшення ще1 проблеми шдшшов В. Геець. Аналiзуючи сукуп-нiсть статистичних даних, вiн зробив висновок, що ",..вщом1 механiзми, вико-ристання яких робить можливим економiчне зростання як в умовах низько1, так i в умовах порiвняно високо1 i навiть досить високо1 шфляци" [1; с. 210].
На нашу думку, спроби адмшютративного виршення проблеми ш-фляци е ефективними лише на перших етапах трансформацшних змш. У по-дальшому жорстке антшнфляцшне регулювання знесилюе виробничi шд-приемства, викликае скорочення виробництва, тобто стримуе економiчний розвиток.
У постсоцiалiстичних крашах "оптимальний" рiвень шфляци може бути дещо вищим, нiж у ринкових економжах (рис. 1). Пояснення полягае у вщсутност конкурентного середовища, спроможного самостiйно регулювати цiни на ринку, ^м того, успадкованi вщ планово1 економiки структурнi дис-пропорци також сприяють розвитку iнфляцiйних процеЫв.
14
;= 12 и
10 с 8
Л 6
X
У
о. 4
о
.0
х О
9 2
а
<3 0
11,5
11
3 2,9
3,5
6,7
5,2
9,8
9,2
□ 2002р.
□ 2003р.
□ 2004р.
цсб се снд
Рис. 1. Середньорiчна динамжа тфляци в постсощалютичних крашах [4, с. 63]
Причини та темпи розвитку шфляцшних процеЫв е специфiчними для окремих краш. Водночас можна видiлити такi основш шляхи просування ш-фляцп в постсощалютичних крашах:
• валютний курс;
• шфляцшт оч1кування (проблема репутаци державних структур та дов1ри на-
селення до заход1в державного регулювання);
• сукупний попит.
Практично вс постсоцiалiстичнi краши обрали зовнiшньоторговельну модель економiчного розвитку, яка пов'язана зi вступом до свпово1 оргашза-ци торгiвлi (ВТО), однiею з умов вступу до яко! е вщкритють внутрiшнього ринку цих краш. Водночас, органи монетарно! влади спроможнi значно мен-шою мiрою, нiж у ринковш економiцi, контролювати iнфляцiю, ютотний вплив на яку справляють змшювання валютного курсу та немонетарних чин-никiв.
Вiдкритiсть економiки зумовлюе значний вплив динамжи валютного курсу на шфлящю та ВВП. Девальвацiя створюе прямий тиск на цiни (бо iм-портнi товари входять до споживчого кошика) та опосередкований тиск на ВВП, який проявляеться через мехашзм сукупного попиту. У свою чергу, на ВВП безпосередньо впливають змши реального валютного курсу. Графiчно залежшсть мiж рiвнем вiдносних цш та рiвнем ВВП на душу населення в постсощалютичних крашах зображена на рис. 2. Прямий зв'язок мiж рiвнем вiдносних цiн у окремих постсощалютичних крашах та розмiром ВВП в роз-рахунку на душу населення у 2003 р. можна пояснити таким чином: деваль-ващя нацюнально! грошово! одиницi призводить до зростання обсягу вироб-ництва та тдвищення продуктивностi працi в галузях, якi виробляють товари -об'екти мiжнародноl торгiвлi; зростання продуктивнос^ працi, спричинене зростанням iнвестицiйноl дiяльностi та використанням технологiчних новов-ведень у цих галузях, стае причиною тдвищення заробгтно! плати пращвни-кам зовшшньоторговельного сектора; при зростаннi доходiв окремо! частини населення, сектор, який виготовляе товари, спрямоваш на внутршне спожи-вання при недостатнiй конкуренци, отримуе можливiсть пiдвищувати рiвень цш на свою продукцiю, що виливаеться у тдвищення загального iндексу споживчих цш, а отже, у зростання темшв iнфляцil. Рiвнем вiдносних цш на-зивають спiввiдношення цiн у двох крашах; математично вiн розраховуеться як вщношення ПКС (обчисленого для певного набору товарiв) до номшаль-ного обмiнного курсу.
Усвiдомлюючи значушдсть впливу обмiнного курсу на економжу, де-якi центральнi банки вбачають вихщ у тому, щоб закршити його як другий (поряд з шфлящею) мномiнальний якiрм державного регулювання. На жаль, такий шдхщ може використовуватися лише тимчасово i виявляеться безси-лим, як тiльки шфляцшна та курсова цiлi починають суперечити одна однш. Штучна фiксацiя номшального валютного курсу рано чи тзно вiдбиваеться на стрибках iнфляцil, яка завжди знаходить собi варiант для прояву. До того ж вш в очах економiчних суб,ектiв не робить зрозумшшими заходи центрального банку.
ВВП на душу населения в дол. США
Рис. 2. Залежшсть мiжрiвнем вiдносних цш та рiвнем ВВП на душу населення за методикою ПКСу крагнах з постсощалктичною економшою у 2003 рощ
К^м змшювань валютного курсу, серед факторiв, що спричиняють прискорення темшв шфляци в постсощалютичних кра!нах, видiляють:
• екзогент цшов1 шоки;
• дефщит достов1рност1;
• доларизащя економ1ки;
• специфша фшкального регулювання;
• подлинна невизначетсть;
• структуры зм1ни економ1ки;
• зм1ни на мiжнародних фшансових ринках (обмежений суверенитет национально! грошово! одинищ).
Економiки цих кра!н е дуже чутливими до змши цiн на сировину на свггових ринках. Велику частку в шдексах споживчих цiн становлять продо-вольчi товари, цiни на якi характеризуются сезоннiстю i впливом природних умов. Цши на значний перелiк товарiв та послуг пiдпадають пiд вплив адмь нiстративного цiнового регулювання. Звичайно, вплив держави на темпи ш-фляци в таких умовах неймовiрно ускладнюеться, бо ж iнфляцiйнi процеси перебувають поза межами контролю центрального банку. У деяких випадках антшнфляцшне регулювання стае просто неможливим.
Важливою особливютю постсоцiалiстичних кра!н е феномен доларизаци боргових зобов'язань. Найчастiше валютою боргових зобов'язань е долари США, хоча термш мдоларизацiям застосовуеться щодо будь-яко! шоземно! ва-люти. Якщо значна частина зобов'язань фiрм та банюв деномiнована в шозем-нш, а бiльшiсть активiв - у нацюнальнш валютi, то стрiмка девальващя валютного курсу призведе до ютотного погiршення !хшх балансiв, причому ефект мо-же бути настшьки деструктивним, що переважить позитивний вплив девальва-ци на конкурентоспроможнiсть. Це спонукае центральш банки до регулювання валютного курсу з метою обмеження девальвацшних тенденцш на ринку.
У бшьшосп постсоцiалiстичних кра!н заходи податкового регулювання спрямовуються на створення державних фшансових ресурЫв, необхщних для забезпечення виконання державою основних и функцй. Антиiнфляцiйне регулювання може застосовуватися лише в тому разi, коли шструменти гро-шово-кредитного регулювання на поточний перюд не пiдпадають шд вплив
фюкального чинника. Для всiх краш - члешв СНД та краш Балти важливим питанням стало вирiшення проблеми бюджетно1 кризи та дефiциту державного бюджету. За вщсутност ефективного мехашзму його покриття, адекватного ринковим умовам, вш може бути покритий за рахунок додатково1 емюи. А це неминуче призводить до появи шфляци в И класичному варiантi.
Дефiцит державного бюджету багатьох краш у 1992-1994 рр. переви-щив позначку 10-15 % до ВВП. У подальшому його величина була зменшена до менш загрозливого рiвня в 4-7 % до ВВП (рис. 3).
2
т т
о И
-2 -4
-10
ч*
л
п
4
Л*
<Я
<4°
&
'«г1
□ 2002 р. ■ 2003 р.
Рис. 3. Зменшення дефщиту державного бюджету в кратах-претендентах на
членство у €С [4; с. 63]
Найбшьшо1 гостроти набула проблема методiв погашення дефщиту державного бюджету. У 1992-1994 рр. переважали шфляцшш методи: за до-помогою кредитiв центральних банюв та незабезпечено1 емюи грошей, що призвело до шфляци. У подальшому бшьшють краш перейшли до менш ш-фляцiйних форм 1х покриття - внутршшх та зовнiшнiх позичок. Головним джерелом позичок були мiжнароднi фiнансовi оргатзаци. Особливо актуаль-ними щ джерела були для Украши, Грузи, Узбекистану i Казахстану. Краши Балтп в 1996-97 рр. призупинили позички у МФВ та зорiентували економжу на мiжнароднi ринки приватного позичкового кашталу.
Фiскальне домiнування та слабка фшансова iнфраструктура iстотно обмежують вплив грошово-кредитного регулювання, а отже, й можливост центрального банку контролювати цшову ситуацiю в краАт.
Економжам постсоцiалiстичного типу властивi й iншi процеси, якi зу-мовлюють прискорення темшв шфляци. Стартовий стрибок загального рiвня цiн, спричинений переходом вщ придушено: шфляци до вщкрито1 и форми, зумовлюе необхiднiсть компенсацiйного шдвищення рiвня заробiтних плат та шших виплат населенню, що в свою чергу, викликае зростання витрат ви-робництва, з одного боку, та зростання частки сощальних витрат державного бюджету, з шшого.
Механiзм зростання темшв шфляци, спричинених зростанням доходiв суб,ектiв господарювання, може бути пов'язаний i зi зростанням сукупного попиту. Його стимулювання державою засобами грошово-кредитного та бюджетно-податкового регулювання спроможш забезпечити лише коротко-строковий ефект. У бшьш довготривалш перспективi вони призводять до ви-никнення шфляцшно1 страль
Висока шфлящя, в свою чергу, робить безглуздим прирют заощад-жень. З одного боку, це ще бiльше посилюе iнфляцiйнi процеси, оскiльки основна маса грошей спрямовуеться на товарний ринок. З шшого боку, при зменшенш частки заощаджень у доходах зменшуеться i основне джерело майбутшх iнвестицiй, загострюються проблеми структурно! збалансованосл.
Отже, якщо визначити основну мету антшнфляцшного регулювання для постсоцiалiстичних кра!н, то вона полягае не стшьки в стабiлiзацii цiн, скiльки в помiрних темпах iнфляцii. Цей принцип стае особливо важливим в перюд, коли кра!на переходить вiд трансформацп до етапу стабiльного еко-номiчного розвитку та зростання. Найбiльш вагомою наведена умова е для краш-претенденлв на членство в GC.
Лггература
1. Трансформац1я моделi економiки Укра!ни/ 1нститут економiчного прогнозу вання. За ред. В.М. Гейця. - К.: Логос, 1999.
2. Илларионов. Закономерности мировой инфляции// Вопросы экономики. - 1997, № 2. - С. 30-57.
3. Ющенко В., Лисицький В. Грошк розвиток попиту та пропозицл в Укрш'ш. - К.: Скарби. - 1998. - 288 с.
4. Восточная Европа по-прежнему обгоняет мировую экономику. - Экономист. -2004, № 1. - С. 59-65.
УДК330'342.23' 526.34 Асист. З.1. Тенюх -Львiвський НУм. 1вана Франка
СТРАТЕГ1ЧН1 ШДПРИеМСТВА В ЕКОНОМ1Ц1 ВИСОКОРОЗВИНУТИХ КРА1Н: ДОСВ1Д I ПЕРСПЕКТИВИ
Наведено досвщ державного регулювання дiяльностi державного сектора еко-номши на прикладi Свропейських кра!н. Визначено критерп оптимального сектора державних тдприемств, а також !х правовi форми.
Assist. Z.I. Teniuch - Ivan Franko National University of Lviv
Strategic enterprises in economics of high developed countries: experience
and futher opportunities
Experience of the state adjusting of activity of state to the sector of economy on the example of the European countries is resulted. Certainly criteria of optimum to the sector of state enterprises, and also their legal forms.
Державний сектор е невщ'емною частиною економжи вЫх кра!н свггу. У св^овш практищ державний сектор формувався, як правило, зi збиткових шдприемств-постачальниюв сусшльних благ або створювався на основi спе-щальних ршень у межах проведення промислово! полггики. Водночас визна-чення державного сектора як поняття е неоднозначним. Однак, основним критерiем вщнесення пiдприемства до державного сектора е наявшсть части-ни !хнього майна пiд контролем держави. За даною ознакою видшяють кшька рiвнiв таких пiдприемств: вщ повнiстю державних (акцiонерних товариств зi 100 % участю держави) до тдприемств, де держава виступае власником контрольного пакету акцш. Так, в Укра!ш частка тдприемств, шдконтрольних держав^ становить близько 30 %, що у кшьюсному вираженнi становить
