CC BY
15О.В. Завгородня Розробка принцитв штегративно-екзистенцшного п1дходу
В I Д О М О С Т I ПРО АВТОРА
Анотацiя. Окреслено принципи [ методи штегративно-екзистенцшного пщходу, як можуть бути продук-тивними в контекст! фасилггацй' штеграцшних процеав в психологи. Запропоноваш методичш шстру-менти, розширеш 1 технолопчно конкретизоваш стосовно актуальних психолоичних проблем, можуть сприяти 1х новому баченню у спшьному простор! р1зних традицш, теорш, дослщницьких пщход1в.
Кяючовi слова: методолопчш шструменти, фасилггащя штеграцшних процеав, цшснкть, штегративно-екзистенщальний пщхщ, принципи, методи, анал1тичш процедури,
Актуальнкть дося1дження визначаеться особливо-стями сучасно! тзнавально! ситуаци, що передбачае розробку нових загальногуманiгарних пiдходiв до ро-зумшия людини в динамiчному сьогоденш, в умовах «плинно! реальность [5], а в контекст розвитку психо-лопчно! науки - нових пiдходiв вщповщиих викликам часу та запитам сучасно! психологи, спрямованих на опрацювання стратегiй штеграци психологiчного знания [12, 13; 17].
Щодо орiентирiв у розв'язанш методологiчних проблем психологи важливим е осмисления евристичних можливостей творчого спадку Г.О. Балла. Зокрема, такими орiентирами можуть бути властивi творчостi Балла людинознавча спрямованкть, конструктивна ревiзiя категори рацiональностi, дiалогiзм, осмисления маргiнальних течiй в розвитку знання, iнтегративнiсть та трансдисциплiнарнiсть наукового пошуку (бiльш детально в [9]). З урахуванням вказаного здшснюеться ро-зробка iнтегративно-екзистенцiйного подходу як ш-струменту фасилггаци iнтегративних процейв в психологи; здiйснюеться визначення приципiв та формувания методiв зазначеного гадходу.
Мета статтi - окреслення принципiв та методiв ште-гративно-экзистенцшного подходу.
Iнтегративно-екзистенцiйний гадх1д налаштований на пошук iнтегративиих стратегiй в тзнанш псих1чно! реальностi, а тдкреслення духовно-екзистенцiйного аспекту пов'язано з прагненням глибокого i цiлiсного ба-чения псих1чно! реальностi, уникиения рiзних форм ре-дукцiонiзму в !! трактуваннi. В першу чергу, це стосуеться особистосп, щодо осягнения яко! штегративно-екзи-стенцiйний пщхщ початково був застосоваиий [10, 11].
Окреслимо принципи (провiднi ще!, норми), що конкретизують iнтегративно-екзистенцiйний п1дх1д. Зазначений п1дхщ базуеться на загально-наукових принципах цiлiсностi, активносп, розвитку та взаемоди. Цi принципи обраш як найбiльш ушвер-сальш, такi, що сформувались в рiзних полiтичних просторах, пройшли перевiрку часом.
Також важливими для нас е принципи «ученого незнания», потршного моделювания дослщжувано! ре-альностi, звернения до категори особистостi та !! медiацiйних можливостей, спiралi розум1ния, еври-стичного потенцiалу осмисленостi суб'ектностi до-сл1дника, прийняття антиномiчностi дослщжувано! ре-альностi та врахувания рiзних !! станiв (застиглих, стш-ких, плинних, «летючих»), чутливостi до потреб дослщницько! практики (зокрема, явних та латентних
течш штеграци'), неостаточност теори, 11 iHCTpyMeH-тального призначення, якнайширшого визначення об'екта дослщження, рефлексивно1 «лшзокритики», гнучкостi, транссистемность
Засадничим для нашого п1дходу е принцип рацюгу-манiзму, в його свггоглядних та мегодологiчних вимiрах [1; 4].
Згщно з принципами цшсностi, активности ро-звитку та взаемодП, розвиток сфери психологи ми розглядаемо як 11 еволюцшно спрямоваш якiснi зм1ни -зростання диференцшованосп та iнтегрованостi, досяг-нення бшьшо! внутршньо1 узгодженостi та цiлiсностi через осягнення суб'ектами сфери психологи 11 сенсу, екзистенцшного призначення, через активну взаемодiю зазначених суб'ектiв, спрямовану на подо-лання перешкод на шляху втшення осягнутого сенсу, посилення культуротвiрноl функци, 11 гуманiзувального впливу, що, зокрема, передбачае iнтеграцiйнi зусилля.
1нтегращя (лат. integer - цiлий, integratio - вщнов-лення, вiдбудова, заповнення, доповнення) означае об'еднання в цше, в едн1сть будь-яких елементiв, вщновлення будь-яко1 едностi; в широкому розумшш означае стан пов'язаностi окремих диференцшованих
частин i функцiй системи, органiзму в цiле, а також про-цес, що призводить до такого стану [6]. Цтастсгь позна-чае вищий рiвень штеграци, головний 11 результат як процесу еднання початково недостатньо узгоджених еле-менпв, набуту штегральну ягасть, новi властивосп - впо-рядкованiсть, мiцнiсть взаемозв'язгав складових, узгод-женiсть 1х функцюнування, ефективнiсть взаемоди як единого цшого, ново1 штегровано1 сукупностi.
Також можлива первинна недиференцiйована цiлiснiсть, що мае потенщал розвитку, диференщаци та штеграци. У процесi зм1цнення взаемозв'язк1в, що веде до утворення ново1 цгасносп, окрем1 структури еле-ментiв збериають сво1 характернi особливостi, при цьому взаемозбагачуючись i, як насл1док, посилюючи i зм1цнюючи утворену систему [1].
В контекст психологи iнтеграцiя означае активнкть суб'ектiв ще1 сфери, орiентовану на 11 цiлiснiсть, через знаходження медiаторiв-посередникiв м1ж розрiз-неними частинами, iнтеграторiв-об'еднувальникiв пси-хологiчного знання, i ширше вйе1 сфери психологи, включно з практикою, визначення спiльних про-фесiйно-цiннiсних орiентирiв. Будь-яка iнтеграцiя, особливо цшеспрямована, пов'язана з активнiстю суб'екпв сфери психологи, а також з 1х взаемодiею м1ж
собою. Взаeмодiя зазначених суб'екпв може рiзною мiрою сприяти комунiкацiйним та штеграцшним про-цесам в психологи (налаштованкть на спiвробiтництво, орieнтацiя на загальнолюдсьи цiнностi, дотримання етичних засад), може також мати гальтвний вплив (перевага стратегш егоцентричного, групо- або державо-центричного суперництва, уникання або iмiтацiя спiвробiтництва, iгнорування етичних засад тощо). Цiлеспрямована iнтеграцiя пов'язана з налаштуванням на сполучення i комушкащю всього цiнного, накопиче-ного психолойею, попри суперечностi, об'еднання еле-менпв (рiзних iдей, пiдходiв, методiв, технологш) в мережу з достатшм дiапазоном свободи, координацiю 1х функцш. в залежностi в1д проблеми, гнучке пщлашту-вання п1д завдання психолойчно! роботи (зокрема, пiд проблему дослщження або надання допомоги). Без ште-грацiйних зусиль не можна подолати роздроблешсть психологiчного знания, розщеплення психологи на ака-дем1чну i практичну, недостатню ll ефективнiсть, i вщповщне розчарування, падiния престижу, тощо.
Принципи ученого незнання та потрiйного моделю-вання дослщжувано1 реальностi. Принцип «ученого незнання» (М. Кузанський "De Docta ignorantia")
невщдшьний в1д глибокого погляду на псийчну реаль-нкть, зокрема, коли мова йде про духовно-екзистен-ц1йн1 джерела особистост1. З ним пов'язаний принцип потр1йного моделювання дослщжувано1 реальност1. На основ1 принципу потршного конструювання (моделювання) дослщжувано! реальносп ми виокремлюемо: 1) сферу проясненого, ясного бачення (мережа видимих та пояснюваних факг1в), 2) сферу проблемного, мшливого або тьмяного бачення (мережа частково видимих, але не-достатньо пояснюваних факт1в), 3) сферу потенцшного знания (вченого незнання) невидимого, невщомого, але передбачуваного.
Принцип звернення до категори oco6ucmocmi пов'язаний з 11 стрижневою роллю в психологи, в 11 зв'язках з шшими категор1ями; використання мед1ац1йних можливостей широкого трактування особистост1, зокрема в контексп подолання розриву м1ж теоретичними пошу-ками та психолог1чною практикою.
Принцип cnipani розумшня полягае у посййному гер-меневтичному збагаченн1 модел1 досл1джувано1 склад-но1 реальност1 - вщображае рух в1д початкового розумшня, яке передуе досл1дженню i поясненню, до ро-зумшня, яке завершуе пояснення, i м1стить
«непояснюваний надлишок» та мотивуе до подальшого п1знання, таким чином починае 1 продовжуе нове коло.
Принцип евристичного потенщалу осмисленостi суб'eктивностi до^дника (або «присутностЬ автора теори, «не-ал1б1-в-бутп», за М.М. Бахтшим, суб'екта психолопчно! сфери) полягае в необхщносп рефлексивного опрацювання суб'ективност1 (переживань, прагнень, цшнкних пр1оритет1в) досл1дника, просте-женн1 зв'язюв та спадкоемност1 р1зних близьких до-сл1днику 1дей, певного зр1зу науково! культури, вияв-ленн1 особливостей його наукового пошуку, його д1алог1чного простору, його проекцш, особливостей «вживання» в об'ект досл1дження.
Принцип прийняття антиномiчностi, необхщний у п1знанн1 надскладних реальностей, полягае у толерант-ност1 до суперечностей 1 невизначеност1, ситуативному переструктуруванш п1знавального поля в1дпов1дно до дослщницького завдання, ампл1ф1каци та розширення д1апазону мед1атор1в (1нтелектуальний стиль, споаб ро-зм1рковування тощо), зокрема д1алогу як 1нструменпв узгодження суперечностей,
Принцип чутливостi до потреб до^дницько! практики полягае в униканш тзнавально-вольово! слшоти,
деструктивного волюнтаризму у постановщ штеграцш-них завдань, у врахуванш внутр1шн1х потреб розвитку науки, явних та латентних 1нтегративних процеав, на-прямк1в, теч1й; методолог1чного узагальнення стихшно сформованих реал1й, еколог1чност1 пошуку,
Принцип неостаточностi теорп полягае в 11 проник-ливост1 для нових щей, нових даних, переструктуру-вання.
Принцип шструментального призначення то! чи ш-шо! концепци полягае у визначенн1 д1апазону придат-ност1 та досл1дницьких переваг то! чи шшо! концепци, гадходу; перепрочитанн1 давн1х концепц1й в контекст! сучасно! ситуаци; принцип !нструментального призначення та принцип доповнювальност сприяють гнучкш р1зноракурсносп бачення в процес дослщження, прак-тичност! в робот! з фактами !, вщповщно, кращому результату.
Принцип якнайширшого визначення об'екта дослЬ дження (поеднаний, за Г.О. Баллом [12], з перспективою виокремлення р1зних сфер його виявлення, титв функ-цюнування, стадш розвитку) ткно пов'язаний 1з знахо-дженням зони найкращо! придатност1 р1зних концеп-цш, п1дход1в до розум1ння зазначених сфер виявлення,
вщкривае можливост вар1ативност1 ïx тлумачення в pi-зних контекстах, побудов1 багатовитрних збагачених моделей.
Принципи гнучкост1 та pефлексивноï «лшзокри-тики» методолог1чного бачення полягае у pефлексiï ба-гатовим1рносп, багатор1вневост1 та плинност1 псих1ч-toï реальност1, pефлексiï взаемин м1ж суб'ектом та об'ектом дослщження, суб'ективносп дослщника i суб'-ектност1 досл1джуваного (надання голосу об'екту дослЬ дження), анал1з1 обмеженост1 окремих позиц1й i спосо-6iB методолог1чного бачення, виявленн1 ïx сощально-психолог1чних, когн1тивних та мотивацшних чинник1в (зокрема, психолог1чних захист1в), запобиае абсолюти-зацiï та риг1дност1 дослщницьких настановлень, сприяе гнучкому використанню методолопчних 1нструмент1в.
Принцип mpaHccucmeMHOcmi псиxiчноï реальносп полягае в тому, що хоча метафора системи (чи мереж чи навпъ мереж систем р1зного р1вня) не може охопити цю надскладну реальн1сть в уйх ïï витоках, виявах та пере-твореннях, зазначений метафоричний конструкт з на-працьованими на його основ1 анал1тичними процедурами може мати достатньо плщне, продуктивне засто-сування (в р1зних формах системного п1дходу) в тзнанш та pепpезентацiï людськоï псих1ки (попри ïï
транссистемну глибинну неск1нченну неосяжну сут-н1сть та понадсистемний надлишок).
Поняття цшктсть. система, мережа, штеграц1я т1сно пов'язан1 м1ж собою м1ж собою, проте ïx тракту-вання не усталене i може бути предметом дискусш. Зокрема, одшею з проблем сучасноï псиxологiï е непоро-зум1ння всередеш науковоï сп1льноти, де частина до-сл1дник1в спираеться на конструкт системи (як на базовий), а частина - бшьш адекватним вважае зверта-тись до конструкту мереж1. Прихильники мережного п1дходу асоц1юють систему з певним порядком, а мережу з1 своер1дним пл1дним хаосом, що породжуе порядок, пов'язують «мережу» з р1зноматтностю i пластич-ностю, а «систему» - з ригщнктю, в1дзначають переваги мережного п1дходу - асиметричнкть, лаб1льн1сть, гнуч-к1сть, чутливкть до ситуацiï [7, 8].
Вщзначимо (уникаючи дискусiï щодо первинност1 i всеохопносп обговорюваних конструкт1в), що гнучккть передбачае використання р1зних методолог1чних ш-струмент1в (в тому числ1 i напрацювань системного п1д-ходу).
В 1нструментальному сенс система (за Г.О. Баллом, широко трактована «без зведення до титв систем, не-
дocтaтньo aдeквaтниx для 6ara^ox пcиxoлoгiчниx зa-cтocyвaнь») виcтyпae як мoдeль дocлiджyвaнoгo cклaд-нoгo oб'eктy, з вщтовщним виoкpeмлeнням ocнoвниx кoмпoнeнтiв, м1ж якими зaфiкcoвaнi пeвнi вiднoшeння; cyкyпнicть вiднoшeнь xapaктepизye cтpyктypy cиcтeми. Дocлiдник зocepeджye y кoмпoнeнтax i cтpyктypi тaкoï мoдeлi cвoï yявлeння пpo нaйcyттeвiшe в oб'eктi, в тoмy чига1 yявлeння, oтpимaнi в xoдi toro гyмaнiтapнo opíern тoвaнoгo пiзнaння, згачтою мipoю бaзoвaнoгo нa куль-тypниx тpaдицiяx, cпoнтaнниx cпocтepeжeнняx тa ^уи^ния yзaгaльнeнняx [14].
Moдeль мae пiдлaштoвyвaтиcь п1д дocлiджyвaиy pe-aльнicть (як кapтa п1д peпpeзeнтoвaиy нeю тepитopiю), вiдoбpaжaти нaйcyттeвiшe, зoкpeмa, i ïï cтaн ^a-твepдiлий чи плинний, «peчoвий» чи «aтмocфepний» тoщo); i, влacнe, цим мoжe визнaчaтиcь ïï пoдiбнicть дo cиcтeми чи мepeжи.
Пpинцип paцioгyмaнiзмy Ipyнтyeтьcя нa зaпpoпoнo-вaнiй i poзвин:yтiй Г.О. Бaллoм paцioгyмaнicтичнiй cвiтoгляднiй тa мeтoдoлoгiчнiй opierna^ï y людитоз-нaвcтвi. Paцioгyмaнicтичнa opieнтaцiя пepeдбaчae визнaння iнтeлeктyaльнoï кyльтypи (i жуки як ïï гoлoв-того ocepдя) oдним з нaйвaжливiшиx здoбyткiв люд-cтвa, тa мaкcимaльнe викopиcтaння цьoгo здoбyткy у
взaeмoдiï з шшими cклaдoвими кyльтypи з мeтoю poз-шиpeння знaнь пpo людину тa ïx гyмaнicтичнo opierno-вaнe пpaктичнe зacтocyвaння. Poзpoбкa зaзнaчeнoï opierna^ï у пcиxoлoгiï cпиpaeтьcя нa мед^нт гон-cтpyктивicтcькoгo cтaвлeння дo cyc^^^ro тa шдишду-aльнoгo буття, пoвaги дo пoзицiй cyб'eктiв тa вpaxyвaння зaкoнoмipнocтeй фyнкцioн:yвaння й po-звитку opгaнiчниx цiлicнocтeй; нa poзyмiннi нeбeзпeк диcгapмoнiйнoгo paцioнaлiзмy, cпиpaннi нa гapмoнiй-ний iнreлeкт (мyдpicть) тa мeдiaцiйнe oпpaцювaння cy-пepeчливиx змicтiв зa дoпoмoгoю мiжcyб'eктниx тa внyrpiшнix дiaлoгiв; нa yзгoджeнocтi мeтoдiв дo-cлiджeння тa ocoбливocтeй дocлiджyвaниx oб'eктiв; та визнaннi цiннocтi як пpиpoдничo-нayкoвoï, тaк i гу-мaнiтapнoï мeтoдoлoгiчниx тpaдицiй тa нeoбxiднocтi ïx взaeмoдiï з мeтoю б1льш пoвнoгo газ^ння cклaдниx oб'eктiв [2, 3, 4].
Oкpecлимo мeтoди iнтeгpaтивнo-eкзиcтeнцiйнoгo пiдxoдy як кoнкpeтнi iнcтpyмeнти дocлiджeння arayara-ниx пcиxoлoгiчниx пpoблeм, щo мoжyrь бути викopиc-тaнi в кoнтeкcтi фacилiтaцiï iнтeгpaцiйниx пpoцeciв в пcиxoлoгiï. Moвa ^e пpo ocoбливим чинoм cпpямoвaнi aнaлiтичнi пpoцeдypи тa мoдeлювaння.
Запропоновано до апробаци так! аналгшчш проце-дури - системно-полiконцептуальний аналiз; транзи-тивний аналiз; полiфокусований рефлексивний анатз, а також порiвияльне полiконцептуальне моделювания.
Системно-полшонцептуальний аналiз полягае у ви-значеннi дiапазону придатностi та дослщницьких пере-ваг то! чи шшо! концепци (подходу), перепрочитаннi да-вшх концепцiй в контекстi сучасно! ситуаци та конкретно! проблеми; поеднанш та гнучкому використаннi пiзнавально-iнструментальних можливостей р!зних концепцiй щодо конкретно! проблеми для розв'язання таких питань (з позицп пщходу а, пщ-ходу Ь,... пщходу п) :
• яга метафоричнi конструкти найкраще репрезен-тують досл1джувану реальнiсть (ДР);
• як! факти (або мережа факпв) акцентуеться в нш;
• як! мае ДР особлив! властивосп (атрибутивний анал!з);
• як! сфери чи аспекти можна виокремити в ДР;
• як! компоненти складають ДР;
• в чому полягають фуикци та дисфуикци ДР;
• як компоненти поеднат в одне цше (структурний анал!з);
• якими е генетичт аспекти ДР, висвггаения !! ктори розвитку (генетичний анал!з).
Транзитивний аналiз - гнучкий анатз досл1джувано! реальност в контекст! !! сташв - сййких («твердих»), плинних, «летючих».
Полiфокусований рефлексивний аналiз дослщжувано! реальност в простор! !! тзнания полягае в р!знор!вневш рефлекс!!, зокрема, суб'ективност! до-сл1дницько! позици, виявления !! переваг ! недолтв, рол! психолопчних захисйв суб'екта досл1джения (де-фензивно-психолопчний анал!з), культурального контексту тощо.
Пор!вияльне полконцептуальне моделювання - ство-рения та ствставления кшькох моделей ДР з! спиран-иям на р!зт п1дходи до !! тзнания.
Ми виходимо з такого трактувания моделювания. Модель - об'ект-замшник, який за певних умов може замшювати об'ект-оригшал, в1дтворюючи т властивосп та характеристики, що щкавлять дослщника. Вщтворения може здшснюватись в предметнш (макет, пристрш), знаковш (графж, схема, програма, теор1я) та образно-символ!чнш (метафора, художиш образ) та змшаних формах.
Модель - будь-яка система, що несе шформащю, яка може бути використана, про шшу/модельовану/ систему. Модельне вщношення е тернарним, тобто пов'язуе три системи; модель, активну систему (зо-крема, суб'екта) та модельовану систему [2]. Модель мае вщповщати проблем^ бути практичною, гнучкою, придатною в робой з фактами. Вона мае гшотетичний характер, в1дображае вар1ативн1сть спроб вивчення об'екта та прогнозування його змш (активност1, розвитку, згасання), може стати його оригшальним пояс-ненням, 1нструментом знаходження нових властиво-стей, осередком як визнаних, так 1 нових дискусшних 1дей. Модел1 в одних випадках можуть бути термшо-лог1чно витриман1, побудован1 переважно на основ1 лог1чного п1дходу, вщр1знятись упорядкован1стю та завершен1стю, а в других - можуть бути побудоваш переважно на основ1 шту!тивного п1дходу, в1дкритост1, опори на вчування та емпат1ю, мати вербально-об-разну та образно-символ1чну форму[15].
На основ1 принцип1в «вченого незнання» та по-тр1йного конструювання модел1 дослщжувано! реаль-ност1 ми виокремлюемо: 1) сферу проясненого, ясного бачення (мережа видимих та пояснюваних факт1в), 2) сферу проблемного, мшливого або тьмяного бачення (мережа частково видимих, але недостатньо пояснюваних факпв), 3) сферу потенцшного знання, невидимого, невщомого, але передбачуваного.
Застосування лопчних конструкт1в е доц1льним переважно щодо сфери ясного бачення (мережа видимих та пояснюваних факпв), а застосування метафорично -г1потетичних конструкт1в може бути продуктивним щодо друго! 1 третьо! сфер, особливо в зош «мшливо! 1 недостатньо! видимост1».
Р1зш методичн1 стратеги в практиц1 перетина-ються, поеднуються, виступають як провщш в р1зних сферах досл1дження, доповнюють 1 посилюють одна одну. Така р1зноб1чшсть процедур анал1зу 1 синтезу створюе основу для 1) ствставлення концептуальних п1дход1в до зазначено! проблеми, 2) створення ам-пл1ф1ковано! модел1 ДР.
Висиовки ! подальш! перспективи дослщжень
Ми окреслили принципи ! методи штегративно-ек-зистенцшного подходу, як! можуть бути продуктивними в контекст! фасилггаци штеграцшних процейв в психологи. Запропоноваш методичт !нструменти, розши-
рен! ! технолопчно конкретизован! стосовно актуаль-них психолопчних проблем, можуть сприяти !х новому баченню у сильному простор! р!зних традицш, теорш, дослщницьких гадход!в.
Лiгерагура
1. Ахлибинский Б.В. Категориальный аспект понятия интеграции / Б. В. Ахлибинский // Диалектика как основа интеграции научного знания : межвузовский сб. - Л. : ЛГУ, 1984 - Вып. 12. - 339 с .
2. Балл Г.А. Психология в рациогуманистической перспективе: [избранные работы] / Г.А. Балл. - К.: Изд-во Основа, 20 1984 - Вып.
3. Балл Г.О. Орiштири сучасного гумашзму (в суспшьнш, освггнш, психолпчнш сферах) /Г.О. Балл. - Житомир: «Волинь» ПП «Рута», 2008. - 232 с.
4. Балл Г.О. Рацюгумашстична орieнтацiя в методологи людинознавства: наукове видання / Г.О. Балл. - К.: Видавництво ПП «СКД», 2017. - 204 с.
5. Бауман З., Донсюс Л. Плинне зло. Життя без альтернатив / Пер. з англ. О. Буценка. — Кшв: «Дух i лiтера», 2017. — 216 с.
6. Большой энциклопедический словарь. Электр. ресурс https://www.vedu.ru/bigencdic/24029/......
7. Василькова В.В. Сети в социальном познании: от метафоры к метатеории // Журнал социологии и социальной антропологии. 2012. Т. 15. № 5. С. 11-24.
8. Гусельцева М.С. Культурно-аналитический подход к изучению эволюции психологического знания. Дис.. .докт. психол. наук. М.
12. - 408 с.
2015.- 459 с.
9. Завгородня О.В., Копилов С.О. Творчий спадок Г.О. Балла в контекста проблем сучасно! психологи /О.В. Завгородня, С.О. Копилов// Теоретичнi дослщження у психологи: Збiрник статей. Том. III. // Впор. В.О. Медшцев. - Х.: Монограф, 2018. - С. 136151.
10. Завгородня О.В. Особистiсть: iнтегративно-екзистенцiйна трактовка //Психологш особистостi. №1, 2012, С. 39 - 53.
11. Завгородняя Е.В. Личность: интегративно-экзистенциальный подход /Е.В. Завгородняя. — Saarbrucken, Germany: Изд. LAP Lambert Academic publishing, 2014.- 108 с.
12. 1нтегративно-особиспсний тдхвд у психолопчнш науцi та практицi : монографiя / [Г.О. Балл, О.В. Губенко, О.В. Завгородня та гн.] ; за ред. Г.О. Балла. — Юровоград : 1мекс-ЛТД, 2012. — 206 с.
13. Мазилов В.А. «Научная психология: тернистый путь к интеграции» // Труды ярославского методологического семинара. Методология психологии. т.1. Ярославль. 2003. - С.136-138.
14. Системшсть психолопчного знання на сучасному етапi його розвитку: монографiя [Електронний ресурс] / [Г.О. Балл, Н.А. Бастун, О.В. Губенко, В.В. Депутат, О.В. Завгородня, В.О. Медшцев, Т.А. Росшчук, £.В. Степура] ; за ред. О.В. Завгородньо!. -Кшв: Видавничий Дiм «Слово», 2017. - 277 с. Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua
15. Старовойтенко Е.Б. Культурная психология личности: монография /Е.Б. Старовойтенко. - М.: Академический проект; Гаудеамус, 2007. - 310 с.
16. Юревич А.В. Методологический либерализм в психологии // Вопр. психол. 2001. № 5. С. 3-18.
17. Healy P. Toward an integrative, pluralistic psychology: On the hermeneutico-dialogical conditions of the possibility for overcoming fragmentation.// New Ideas in Psychology, 2012, 30, 271-280.
Е.В. Завгородняя
Разработка принципов интегративно-экзистенциального подхода
Аннотация. Изложены принципы и методы интегративно-экзистенциального подхода, которые могут быть продуктивными в контексте фасилитации интеграционных процессов в психологии. Предложенные методические инструменты, расширенные и технологически конкретизированые относительно актуальных психологических проблем, могут способствовать их новому видению в общем пространстве различных традиций, теорий, исследовательских подходов.
Ключевые слова: методологические инструменты, фасилитация интеграционных процессов, целостность, интегративно-экзистенциальный подход, принципы, методы, аналитические процедуры,
E. Zavgorodnya
Development of the principles of an integrative-existential approach
Annotation. The principles and methods of the integrative-existential approach, which can be productive in the context of facilitation of integration processes in psychology, are outlined. The proposed methodological tools, expanded and technologically adapted to important topical psychological problems, can contribute to their new vision in the general space of different traditions, theories and research approaches.
Keywords: methodological tools, facilitation of integration processes, integrity, integrative-existential approach, principles, methods, analytical procedures,
