CC BY
46МЕДИКО-Б1ОЛОГ1ЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ MEDICAL-BIOLOGICAL APPLICATION
Фгзика живого, Т. 18, No 1, 2010. С.89-94.
© Бурлова-Васильева Н. К., Савчук О. М., Краснобрижа €. М., Волков Г. Л.
УДК 577.112.7:577.151
РОЗРОБКА МОДЕЛЬНИХ СИСТЕМ ДЛЯ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ВПЛИВУ СТРЕПТОК1НАЗИ НА ТРОМБОЦИТИ
1Бурлова-Васильева Н. К., 2Савчук О. М., 2Краснобрижа С. М., 2Волков Г. Л.
1 Кигвський национальный университет гменг Тараса Шевченка, Украгна. e-mail: [email protected] 2 Шижир 1нтернешнл, Уланбатор, Монголия. e-mail: [email protected]
Надшшла до редакцп 29.01.2010
У робота запропоноваш pi3Hi тдходи in vitro до вивчення впливу стрептокшази на тромбоцити. Показано, що введення стрептокшази та гепарину спричинюе зменшення здатностi до АДФ-залежно1 агрегаци тромбоцита хворих на гострий iнфаркт мюкарда через 1 годину пiсля застосування. Виявлена тенденщя до зростання чутливост тромбоцитiв до АДФ на 1-у добу тсля припинення введення гепарину. Показано, що стрептокшаза викликае активащю тромбоцитiв у плазмi кровi кроля, проте не активуе клiтини у плазмi кровi без плазмiногену. Додавання стрептокiнази до плазми кровi кроля з тдвищеним титром антистрептокiназних антитш спричинюе активацiю тромбоцитiв без участ плазмiногену.
Ключов1 слова: тромболiтична тератя, стрептокiназа, АДФ, тромбоцити.
ВСТУП
Тромболгтична терапiя е единою на сьогодн можливiстю високоефективно! допомоги за патолопчного тромбоутворення. Одним з найбiльш доступних та розповсюджених нинi тромболiтичних препаратов е стрептокшаза. Проте, у меди-чнш практиц постае питания доцшьносп проведення тромболгтично! терапи, оскшьки iсиуе значний ризик виникнення геморрагiчиих ускладнень у патентов, як проходять лiкуваиия. Основною функщею стрептокшази е утворення активного плазмiиу, який розщеплюе фiбриновий згусток [1, 2]. Стрептокшаза е iмуногенним бiлком, И поява в кровотощ спричинюе утворення специфiчиих антистрептокшазних антитш. У зв'язку з поширетстю стрептококових iнфекцiй у загальтй популяци антитша до стрептокiнази виявля-ються у кровi бiльшостi людей. Пюля введення цього тромболiтичного агенту рiвень антитщ зростае, досяга-ючи тку на 2-ий тиждень i може залишатися тдвищеним протягом наступних 4-х рошв. Цi антитша можуть спричинювати алергiчиi реакци чи шактиващю стрептокшази, знижуючи ефективтсть тромболь тично! терапи [3-7]. Тому, вдосконалення системи лабораторно! дiагностики патологiй згортання кровi i фiбринолiзу та розробка бтьш коректних програм лiкуваиня з передбаченням можливих побiчиих дш, викликаних появою стрептокшази у кровотощ, становлять значний науковий iитерес.
МАТЕР1АЛИ I МЕТОДИ
Для до^джень отримували плазму кровi кроля, збагачену тромбоцитами. Для цього кров кроля з додаванням лимоннокислого натрто (38 г/л) центри-
фугували 20 хв. при 150 § i температурi 20° С. Надосадову рiдину, яка мiстила тромбоцити, ввдбирали i використовували для роботи. Також отримували плазму кровi кроля, збагачену тромбоцитами, без плазмiногеиу. Плазмiноген вилучали методом афiииоl хроматографп на лiзин-сефарозi. Для синтезу афiииого сорбента було використано метод iмобiлiзацil лiгаидiв за допомогою бромщану. Iмобiлiзацiю проводили за стандартною методикою [8].
Активтсть стрептокшази визначали у плазмi кровi хворих на гострий шфаркт мiокарду через 1 годину та через 1 добу тсля проведення тромболгтично! терапи стрептокшазою. Залишкову активтсть препарату оцшювали по вивiльнеиию параттроашлша з хромогенного субстрата Б2251, який реестрували через певн промiжки часу. Реакцто проводили при 37° С в планшетах для iмунофермеитиого аналiзу в 50 мМ Трис-НС1 буферi рН 7,4, який мiстив 130 мМ №С1. Коицеитрацiя компонентов реактйно! сумiшi становила: плазма кровi 25 мкл, плазмiноген 10 мкг/мл, хромогенний субстрат 0,3 мМ. Кiицевий об'ем проби становив 250 мкл.
Агрегацто тромбоцитов iидукували розчином аденозиндифосфату до шнцево! концентраци 2,5 мкМ у зразку та дослiджували на агрегометрi АР2110 фiрми „Солар", Бiлорусь. Реестрували таи параметри агрегац1йно! криво! як ступшь агрегаци (%) -максимальний рiвень свiтлопропускания плазми кровi тсля внесення iидуктора агрегаци. Вмiст тромбоцитов стандартизували за показаннями приладу, концеитрацiя клiтин становила 200 тис./мкл проби.
Амiдолiтичиу активнiсть плазмiиу вишрювали за допомогою хромогенного субстрату Б2251 [9]. В iнкубацiйне середовище послвдовно вносили 0,05 М
трис-НС1 буфер, рН 7,4, з вмютом 0,13 М NaCl, 0,1 мкМ плазмiногена, 0,3 мМ S2251, 10 МО/мл стрептокОнази. Об'ем буферу розраховували таким чином, щоб кОнцевий об'ем проби становив 250 мкл. До контрольно! проби замють стрептокОнази додавали вiдповiдний об'ем буферу. 1нкубацто проводили протягом 30-60 хвилин при 37о С. Реестрацто поглинання вивiльненого пара-нiтроанiлiну проводили в двохвильовому режимi за довжини хвилО 405 та 492 нм на ридерi-спектрофотометрi для мiкропланшетiв Titertek Multiskan МС.
Активацiю та агрегацiю тромбоцитОв дослiджували на протоковому цитофлуориметрi COULTER® EPICS™ XLTM Flow Cytometer, який представляе собою систему для якОсного i кОлькОсного визначення бiологiчних та фiзичних властивостей клiтин та шших частинок. Цi властивостi вимiрюються под час проходження клiтин крiзь промОнь лазера. За допомогою приладу можна одночасно визначати шють параметрiв: пряме розсiювання, бокове розсiювання та iнтенсивнiсть флуоресценци частинок на 4 довжинах хвиль (FL1, FL2, FL3, FL4), використовуючи 1 лазер, що випромiнюе на довжинi хвилi 488 нм. У ходi експерименту використовувалися два типи свiтлорозсiювання: бокове та пряме. Пряме свгтлорозстовання застосовуеться для ощнки розмiру клiтини та клОтинних агрегатов, бокове свiтлорозсiювання характеризуе щшьшсть цитоплазми тромбоцитiв та може бути використане для визначення факту активаци. На основi порiвняння вiдповiдних графив контролю та дослiду робиться висновок стосовно проведеного експерименту. При активаци тромбоцитОв секретуеться вмiст !хтх гранул та змiнюеться форма клiтин. Внаслвдок цього вiдбуваеться змiна форми графшу, характерного для iнтактних клiтин. Крива, що утворюеться при агрегаци тромбоцитов, також значно вiдрiзняеться вiд криво! контрольного експерименту.
Титр антитш проти стрептокОнази у плазмi кровi кроля визначали методом iмуноферментного аналiзу у модифiкацi! ELISA [10].
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
Ранiше нами було встановлено, що введення стрептокОнази спричинюе пОдвищення рiвня iнгiбiтора активаторiв плазмiногену 1 типу (nAI-1) у кровотоцi кролей [11].
Ведомо, що iнгiбiтор е одним з месенджерiв дисфункци тромбоцитов. ПА1-1 синтезуеться ендотелiальними клiтинами судин та мегакарюцитами, проте до 90 % загального пулу iнгiбiтору виявлено у комплекснш формi з вiтронектином в а-гранулах тромбоцитов. Комплекс потрапляе у клОтини при !х утвореннi з мегакарюцитОв [12-14].
Встановлено, що пОдвищена концентрацiя ПА1-1 е сигналом майбутнього розвитку атеротромбозу.
Низьку активнiсть тканинного активатора плазмiногена та/або пiдвищення активности його iнгiбiтору у багатьох випадках називають причиною венозних тромбозiв [15, 16]. Даш деяких дослiджень свiдчать, що пОдвищений вмiст ПА1-1 впливае на частоту реiнфарктiв [17, 18]. Також у деяких роботах показано пОдвищення ризику iнфаркту мiокарда, iшемiчних iнсультiв та рестенозiв пiсля ангюпластики у хворих з високим рiвнем ПА1-1 у кровi [19, 20].
Також, застосування стрептокОнази як тромболОтичного агента може призводити до активаци тромбоцитОв, що затримуе артерiальну реперфузто та сприяе раннiй реоклюзн. Вважаеться, що стрептокОназа може спричинювати активацто тромбоцитiв через рецептори поверхнi клОтин [21, 22]. Специфiчнi рецептори на тромбоцитарнш плазматичнiй мембранi мають такО активуючi агенти як тромбш, катехоламiни, серотонiн, фактор агрегаци тромбоципв та АДФ [23].
Наведенi дат сввдчать про важливiсть визначення ПА1-1 як маркеру гострого коронарного синдрому, а також про те, що рiзка змша в кровотощ рiвня iнгiбiтору може свiдчити про активацто тромбоципв тд впливом певного чинника.
У зв'язку з цим нами було проведено дослвдження впливу стрептокОнази на АДФ-залежну агрегацто тромбоцитiв хворих на гострий iнфаркт мiокарда (Г1М). Механiзм активаци тромбоцитiв АДФ представляе значний iнтерес для фармакологи та медицини. Активацiя i агрегащя тромбоципв, викликат АДФ, вiдiграють основну роль у розвитку та патогенезi артерiальних тромбозiв. Активуючий вплив агонiсту опосередкований гетеротримерними ГТФ-зв'язуючими, чи G-бiлками. Дiя АДФ призводить до змiни форми тромбоципв, тдвищення активности фосфолiпази С та концентраци цитозольного кальцто
[24, 25].
Зразки кровi вiдбирались при надходжент хворих на стацiонар (n=20) через 1 годину, 3 доби, 7 дiб та через 30 дiб пОсля проведения тромболiтично! терапи стрептокОназою.
Виявлено, що тромбоцити хворих на Г1М мають значно вищий ступiнь агрегаци по ввдношенню до АДФ-iндуковано! агрегаци тромбоцитов практично здорових донорiв. Ступiнь агрегаци тромбоцитОв донорiв становив 42±3,1 %, у той час як агрегащя у хворих людей досягала 61±8,2 % (рис. 1.). Одразу пiсля застосування стрептокОнази та гепарину вiдмiчаеться зменшення здатност^ до агрегацo! у хворих на гострий шфаркт мiокарда. На 3-ю добу тсля застосування лшарських засобiв ступонь АДФ-iндуковано! агрегацО! наближаеться до норми, проте вже на наступну добу пОсля припинення введення гепарину повертаеться до вихОдного високого показника. На 30 добу пОсля лОкування вОдмОчаеться певне зростання ступеню АДФ-Ондуковано! агрегацО! тромбоцитОв пащентОв до 66±10,8 %, у той час як до проведення тромболОтично! терапО! цей показник складав 61±8,2 %.
РОЗРОБКА МОДЕЛЬНИХ СИСТЕМ ДЛЯ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ВПЛИВУ СТРЕПТОКШАЗИ НА ТРОМБОЦИТИ
Зменшення здатностi до агрегащ! тромбоцитов у ввдповвдь на АДФ вже через 1 годину тсля введення стрептошнази та гепарину може бути пов'язане з порушенням функцп тромбоцитiв за рахунок дп препаратов. З огляду на це, певний iнтерес представляе дослiдження присутностi стрептокiнази в кровотощ пiсля 11 внутрiшньосудинного введення. У лiтературi зустрiчаються рiзнi данi стосовно часу натвжиття стрептокiнази у кровотощ. Так, рiзними авторами вказаний час 15-25 хвилин та 80-90 хвилин вiдповiдно [26, 27]. Присутнiсть цього тромболiтичного агента визначали за його активтстю в зразках плазми кровi у пацiентiв, хворих на Г1М.
Отриманi данi показали присутнiсть стрептошнази у кровотощ через 1 годину тсля проведення тромболгтично! терат!. У хворих спостер^ались досить значнi коливання активностi стрептокОнази - вiд 2,1 МО/мл до 34 МО/мл. Середня активтсть тромболiтичного агента складала 15,9±3,6 МО/мл. Данi по активности стрептошнази через 1 добу пiсля 11 введення показали повну вiдсутнiсть активностО цього бiлка в плазмах кровi хворих на Г1М. Це може свiдчити як про виведення тромбол^ичного агента з органiзму пацiента, так i про те, що вш циркулюе в кровотоцi, але знаходиться в неактивнiй формi (комплекси з рiзними бiомолекулами чи адгезiя на шптинних поверхнях).
Рис. 1. АДФ-залежна агрегацiя тромбоцитiв у плазмi кровi пацiентiв контрольно! групи (А), при надходжент хворих на гострий шфаркт мiокарда до стацiонару (Б), через 1 годину (В) та 3 доби (Г) тсля введення стрептокшази та тд час гепариново! терапп, i через 7 дiб (Д) та 30 дiб (Е) тсля введення стрептокшази та без л^вання гепарином. р<0,05 порiвняно з контрольною групою.
Аналiз наявностi залишково!' активностО стрептокОнази дозволяе зробити висновок, що змша функцп тромбоцитов через 1 годину тсля проведення тромболгтично! терат! може бути обумовлена дiею не тшьки плазмiну або iнших чиннишв, як з'явились в кровотоцi тд дiею стрептокОнази, але i само! молекули стрептокОнази.
Для проведення подальших дослiджень отримували плазму кровi кроля, збагачену тромбоцитами та дослiджували вплив стрептокОнази на активацiю клiтин. Кшьшсть стрептокОнази розраховували вiдповiдно до схеми лiкування людей
при захворюваннi на гострий шфаркт мюкарда. Загальноприйнятою ефективною дозою стрептокОнази у сучаснiй медичнш практицi прийнято 1,5 млн од для ваги 70 кг.
Повщомляеться, що лiкування низькими дозами препарату (500 тис. одиниць) е не менш ефективним, нiж використання загальноприйнято! дози [28, 29]. З огляду на це, було обрано мшмальну дозу стрептокОнази (200 од/мл), яка може бути використана для проведення тромболгтично! терат!.
Як видно з рис. 2, внесения стрептокшази у плазму кровi кроля, збагачену тромбоцитами, викликае помгтне змщення тку графша "дослщ" ввдносно графiка "контроль" по вiсi абсцис, що вказуе на з\пну гранулярностО тромбоцитОв та !х активащю.
г
м
х
3
§
*
ш «о с
ш
•р -
X Э"
з
а
н
л --
•Н
Бнне свгглороз^ювання
Рис. 2. Пстограма iнтенсивностi бiчного свiтлорозсiювання, що обумовлюеться гранулярнiстю тромбоцитiв плазми кровi кроля в експериментах т укгоЛ - дослiд (iнкубацiя стрептокiнази 200 МО/мл з плазмою кроля, збагаченою тромбоцитами), 2 - контроль (без стрептокшази). Пстограми контролю i до^ду «накладет» одна на одну для наочноста. Наведет дат характерного експерименту.
Для проведення подальших до^джень плазму кровi кроля, збагачену тромбоцитами, позбавляли плазмiногена методом афiнно! хроматограф^ на лiзин-сефарозi. Як видно з рис. 3, афшна хроматографiя повнютю вилучае плазмiноген з плазми кровi (розщеплення хромогенного субстрату 82251 не вщбуваеться).
Дана модельна система дозволяе дослщити вплив стрептокОнази на клгтини не опосередкований утвореним плазмiном. Стрептошназу додавали у кiлькостi 200 МО/ мл проби. Як видно з рис. 4, графши контролю i дослiду спОвпадають, тобто внесення стрептокОнази до плазми кров^ збагачено! тромбоцитами за вщсутностО плазмiногену не спричинюе активацiю клiтин.
Вiдомо, що стрептошназа мае антигеннi властивостО. Титри антистрептошназних антител швидко наростають протягом дешлькох днiв пОсля !! введення у кровотОк i через кОлька дiб досягають пiку, який може у 1000 разiв перевищувати вихiднi титри антитш проти стрептокОнази [3-7].
ДОСЛ1Д
Рис. 3. Графж змши адсорбцiï при розщепленнi специфiчного для плазмiну хромогенного субстрату S2251 плазмою кровi кроля (А) до ïï хроматографування на Lys Sepharose HP i (Б) пiсля ïï хроматографування на Lys Sepharose HP.
Рис. 4. Пстограма iнтенсивностi бiчного свгглорозмювання, що обумовлюеться гранулярнiстю тромбоцилв у плазмi кровi кроля без плазмшогену в експериментах in vitro за умов дп стрептокiнази. Гiстограми контролю i дослiду «накладет» одна на одну для наочностг Наведет дат характерного експерименту.
Для проведения подальших до^джень моделювали утворення антител проти стрептокшази в кровотощ in vivo. Для цього кролям вводили препарат стрептокшази внутршньосудинно вщповщно до схеми лiкування людей на гострий шфаркт мюкарду у перерахунку на вагу тварин (22 тис. од. на один кг ваги). Отриману плазму кров^ збагачену тромбоцитами, позбавляли плазмiногеиу за допомогою афшно! хроматографiï на лiзин-сефарозi за стандартною методикою.
Титр антистрептокшазних антител у кровотоцi кроля визначали на 30 добу пiсля введення тромболггичного препарату (рис. 5.)
Рис. 5. Титр антистрептокшазних антитш у плазмi кровi кроля на 30 добу тсля введення препарату стрептокшази внутршньовенно.
Рис. 6. Пстограма штенсивност бiчного свiтлорозсiювання, що обумовлюються гранулярнiстю тромбоцитiв у пизмГ кровi кроля без плазмшогену, яка мала тдвищений титр антистрептокiназних антитiл в експериментах in vitro за умов шкубацп без (1-контроль) та зi стрептокшазою (2-дослiд). Гiстограми контролю i дослiду «накладет» одна на одну для наочностг Наведенi дат характерного експерименту.
Як видно з рис. 6., внесення стрептокшази у кшькост 200 од/мл у плазму кровi кроля з тдвищеним титром антитш до стрептокшази спричинювало значне змщення дослщного графiку вiдносно контрольного при бiчному
свiтлорозсiюваннi, що вказуе на активащю тромбоципв.
Таким чином, утворення у плазмi кровi комплексу стрептокшаза-антитшо викликае активацто тромбоцитов навiть за вщсутност плазмiногену. З огляду на результати, отримаш при дослiдженнi насладив тромболгтично! терапи у хворих на Г1М, не виключено, що стрептокшаза мае безпосереднш вплив на тромбоцити. На цей факт вказуе змша
РОЗРОБКА МОДЕЛЬНИХ СИСТЕМ ДЛЯ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ВПЛИВУ СТРЕПТОКШАЗИ НА ТРОМБОЦИТИ
функцюнування тромбоцитарно! мембрани вже через 1 годину тсля проведення тромболгтично! терапп. Цiлком вiрогiдно, що загальний ефект активацп клiтин in vivo як у кроля, так i у людини, складаеться з суми ефекпв дп плазмiну та безпосередньо само! стрептокОнази. Плазмiн може дiяти на клгтини через так! фактори як утворення тромбiну, продуктiв деградацп фiбриногену/фiбрину та ш
Проведенi дослОдження дозволяють стверджувати, що стрептокОназа мае вплив на тромбоцитарну мембрану. Можливо, мае мюце конкурентне шпбування зв'язування стрептокшази та АДФ з рецепторами на поверхнО клгтин. Проте, у хворих на Г1М вже на 30 добу тсля проведення тромболгтично! терапп спостерОгаеться пiдвищення чутливостО тромбоцитов до АДФ, що може вказувати на значш порушення у тромбоцитарнОй мембран!. Повторне застосування стрептокОнази у якосто тромболгтичного агента може призвести до подальшого розвитку порушень у функцюнуваннО тромбоцитарно! мембрани та до утворення значно! кОлькосто антител у кровотоцО Як було показано, комплекс стрептокшаза-антитшо мае активуючий вплив на тромбоцити. З огляду на отримаш результати, повторне застосування стрептокОнази як тромболгтичного агенту е небажаним.
ВИСНОВКИ
Використання наведених модельних систем дае тдстави стверджувати, що ведення стрептокшази у кровоток викликае активацто тромбоцитов. Можливо, що загальний ефект активацп клгтин складаеться з суми ефекпв дп плазмОну та безпосередньо само! стрептокшази. Показано, що стрептокОназа та гепарин мають здатнОсть шпбувати АДФ-залежну агрегацто тромбоцитов одразу пОсля введення хворим на Г1М. Проте, ефект шпбування е недовготривалим. На 1-у добу тсля припинення введення гепарину ступОнь АДФ-Ондуковано! агрегацп тромбоцитов повертаеться до вихвдного високого показника. На 30 добу тсля лшування ввдмОчаеться зростання ступеню АДФ-шдуковано! агрегацп тромбоцитов патентов до 66±14,2 %, у той час як до проведення тромболгтично! терапп цей показник складав 61±10,2 %. Встановлено, що комплекс стрептоконаза-антитшо спричинюе активацто тромбоцитов навгть за вОдсутносп плазмшогена.
Отримат в робот! данО е важливими для вдосконалення системи контролю тромболОтично! терапп та покращення якостО лОкування хворих на тромбози.
Л^ература
1. Ben N. A., Wistedt A., Ringdahl U., Sjobring U. Streptokinase
activates plasminogen bound to human group C and G
streptococci through M-like proteins // Eur. J. Biochem. - 1994.
- Vol. 222. - P. 267-276.
2. Lottenberg R., Desjardin L. E., Wang H. Streptokinase-producing streptococci grown in human plasma acquire unregulated cell-associated plasmin activity // J. Infect. Dis. -
1992. - Vol. 166. - P. 436 - 440.
3. Lee H. S., Cross s., Davidson R. et al. Raised levels of antistreptokinase antibody and neutralization titers from 4 days to 54 mounths after administration of streptokinase or anistreplase // Eur. Heart. J. - 1993. - Vol. 14 - P. 18.
4. Patel S., Jalihal S., Dutka D. P., Morris G. K. Streptokinase neutralization titers up to 866 days after intravenous streptokinase for acute myocardial infarction // Br. Heart J. -
1993. - Vol. 70. - P. 119.
5. Regnault V., Helft G., Wahl D. et al. Antistreptokinase platelet activating antibodies are common and heterogeneous // J. Thromb. Haemost. - 2003. - Vol. 1, N 5. - P. 1055-1061.
6. Helft G., Lecompte T., Le Feuvre C. et al. Anti-streptokinase antibodies // Arch. Mal. Coeur. Vaiss. - 1997. - Vol. 90, N 7. -P. 975-980.
7. Gemmill j., Hogg K., Dunn F. et al. Pre-dosing antibody levels and efficacy of thrombolytic drugs containing streptokinase // Br. Heart. J. - 1994. - Vol. 72, N 3. - P. 222-225.
8. Affinity Chromatography. Principles and Methods. // Amersham Pharmacia Biotech AB. - 2001. - P. 156.
9. Castellino F.J., Sodetz JM., Brockway W.J., Siefring G.F. Streptokinase // Methods in Enzimology. - 1976. - Vol. 45. -P. 244-257.
10. Selected methods for antibody and nucleic acid probes. Cold Spring Harbor Laboratory Press, USA, 1993. - 680 p.
11. Бурлова-Васильева Н. К., Краснобрижа С. М., Савчук О. М. та iншi // Укра!нський бюхОмчний журнал. - 2006. - 78, N 3. - C.113 - 117.
12. Juhan-Vague I, Alessi MC, Morange PE. Hypofibrinolysis and increased PAI-1 are linked to atherothrombosis via insulin resistance and obesity // Ann Med. - 2000. - Vol. 32, N 1. -P.78-84.
13. Aso Y. Plasminogen activator inhibitor (PAI)-1 in vascular inflammation and thrombosis // Front Biosci. - 2007. - Vol. 1, N 12. - P. 2957-66.
14. Добровольский А. Б., Титаева Е. В. Система фибринолиза: регуляция активности и физиологические функции ее основных компонентов // Биохимия. - 2002. - № 67. -С. 116-127.
15. Lijnen H. R. Pleiotropic functions of plasminogen activator inhibitor-1 // J Thromb. Haemost. - 2005. - Vol. 3. - P. 35.
16. Lijnen H. R. Patophysiology of the plasminogen/plasmin system // Clin. Lab. Res. - 1996. - 26. - P. 1.
17. Pedersen O., Munkvad S., Gram J. et al. Depression of factor XII-dependent fibrinolytic activity in survivors of acute muocardial infarction at risk of reinfarction // Europ. Heart J. -1993. - Vol. 14. - P. 785-789.
18. Jansonn J., Nilsson T., Oloffson B. Tissue plasminogen activator and other risk factors as predictors of cardiovascular events in patienth with severe angina pectoris // Eurup. Heart J. - 1991. -Vol. 12. - P. 157-161.
19. Juhan-Vague I, Morange P, Christine Alessi M. Fibrinolytic function and coronary risk // Curr Cardiol Rep. - 1999. - Vol. 1, N 2. - P. 119-24.
20. Vaughan DE. PAI-1 and atherothrombosis // J. Thromb. Haemost. - 2005. - Vol. 3, N 8. - P. 1879-83.
21. Redmond M., Harriot P., Walker B. Streptokinase-induced platelet activation involves antistreptokinase antibodies and cleavage of protease-activated receptor-1 // Blood. - 2000. -Vol. 95, № 4. - P. 46.
22. Couvral M., Palisaitis D. A., Diodati J. G. et al. Platelet activity and antibody titers after exposure to streptokinase or streptococcal infection // Thromb. Res. - 2003. - Vol. 111, N 45. - P. 243-249.
23. Davies P. F., Tripathi S. C. Mechanical stress mechanisms and the cell: an endothelial paradigm // Cirs. Res. - 1993. - Vol. 72, N 2. - P. 239-245.
24. Woulfe D., Yang J., Brass L. ADP and the platelets:the end and the beginning // J. Clin. Invest. - 2001. - Vol. 107, N 12. - P. 1503-1505.
25. Penn R. B., Benovic J. L. regulation of G-protein coupled receptors // Handbook of physiology / Ed. By P. M. Conn. -New York: Oxword Univ Press, 1998. - P. 125-164.
26. Grierson D., Bjornsson T. Pharmacokinetics of streptokinase in patients based on amidolytic activator complex activity // Clinical Pharmacology and Therapeutics. - 1987. - Vol. 41. - P. 304-313.
27. Coates G., DeNardo S., DeNardo G. and Troy F. Pharmacokinetics of Radioiodinated Streptokinase // The Journal of Nuclear Medicine. - Vol. 16, N. 2. - P. 136-142.
28. Raffo C, Bartolucci J, Corbalan R et all. Usefulness of thrombolytic therapy with low doses of streptokinase in acute myocardial infarction // Rev Med Chil. - 2006. - Vol. 134, N 10. - P. 1249-1257.
29. Cheah F-C, Boo N-Y, Rohana J and Yong S-C. Successful clot lysis using low dose of streptokinase in 22 neonates with aortic thromboses // Journal of Paediatrics and Child Health. -2008. - Vol. 37, N 5. - P. 479-482.
РАЗРАБОТКА МОДЕЛЬНЫХ СИСТЕМ ДЛЯ ИССЛЕДОВАНИЯ ВЛИЯНИЯ СТРЕПТОКИНАЗЫ НА ТРОМБОЦИТЫ
Бурлова-Васильева Н. К., Савчук А. Н., Краснобрижая Е. Н., Волков Г. Л.
В работе предложены разнообразные подходы in vitro для изучения влияния стрептокиназы на тромбоциты. Показано, что введение стрептокиназы и гепарина вызывает уменьшение способности тромбоцитов больных острым инфарктом миокарда агрегировать в ответ на АДФ через 1 час после применения. Обнаружена тенденция к возрастанию чувствительности тромбоцитов к АДФ на 1-е сутки после прекращения введения гепарина. Показано, что стрептокиназа вызывает активацию тромбоцитов в плазме крови кролика, но не активирует клетки в плазме крови без плазминогена. Добавление стрептокиназы в плазму крови кролика с повышенным титром антистрептокиназных антител вызывает активацию тромбоцитов без участия плазминогена.
Ключевые слова: тромболитическая терапия, стрептокиназа, АДФ, тромбоциты.
DEVELOPMENT OF MODEL SYSTEMS FOR INVESTIGATION OF STREPTOKINASE INFLUENCE ON PLATELETS
Burlova-Vasilieva N. K., Savchuk O. M., Krasnobryzha E. M., Volkov G. L.
In the present study various in vitro approaches for investigation of streptokinase influence on platelets were proposed. It was shown that intravenous introduction of streptokinase and heparin caused inhibition of ADP-dependent aggregation of platelets obtained from acute myocardial infarction patients in 1 hour after treatment. Tendency towards increment of platelet sensitivity to ADP was determined after heparin treatment cancelation. It was shown that streptokinase caused platelet activation in rabbit blood plasma but did not activate cells in plasma without plasminogen. Addition of streptokinase to rabbit blood plasma with increased anti-streptokinase antibodies titre caused platelets activation without plasminogen participation.
Key words: thrombolytic therapy, streptokinase, ADP, platelets.
