ENGINEERING SCIENCES
РОЗРОБКА ШСТРУМЕНТАЛЬНОГО МЕТОДУ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ФАКТУРИ ТКАНИНИ
Астрант Нода О. М., К.т.н, доцент Закора О. В., К.т.н, доцент Рязанова О. Ю.,
Украгна, м. Херсон, Херсонський нащонально техтчний утверситет DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/31032020/6968
ABSTRACT
Modern consumers attach increasing importance to tactile sensations and the general perception of the surface of fabrics, therefore, the study of the structure and properties of woven textures is an urgent task of textile production. In textile technologies, organoleptic research methods are used mainly, which give a subjective visual and tactile assessment of the surface of the tissues. Therefore, there was a need to develop an instrumental method for determining the texture of fabrics, which was implemented on the basis of the existing method for studying the texture of hard surfaces. It is based on the idea of creating a constant mode of illumination of the object of observation, which is a tissue sample. The proposed method is based on the use of a special optical device for determining the qualitative and quantitative characteristics of textures and is a viewing chamber containing a mechanism for changing the lighting mode and a mechanism for capturing tissue images. For an objective assessment of the state of the surface of the tissues, the invoice indicator is calculated - the invoice coefficient. The implementation of the developed method allows to increase the efficiency of the processes of design-design of fabrics, to predict the appearance of fabrics and to ensure compliance with the texture of the fabric of the model of the garment.
Citation: Нода О. М., Закора О. В., Рязанова О. Ю. (2020) Rozrobka Instrumentalnoho Metodu Doslidzhennia Faktury Tkanyny. World Science. 3(55), Vol.1. doi: 10.31435/rsglobal_ws/31032020/6968
Copyright: © 2020 Нода О. М., Закора О. В., Рязанова О. Ю. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. Психофiзiологiчний вплив будови поверхонь будь яких предмета вщграе важливу роль у переосмисленн дшсносп та ощнщ оточуючих людину структур, як найбшьш суттеве та звичне для сприйняття явище [1]. Взаемозв'язок фактури поверхт та людини науковц в основному дослщжують у контекст вiзуальноI естетики об'екпв дизайну [2,3]. При цьому тактильш вщчуття вщ характеру поверхт мають першочергове значення для людини, так як е джерелом шформацп про властивосп предмета i керiвництвом для планування, направлення i виконання власних дш [4]. У своему повсякденному житп людина бшьше всього стикаеться з текстилем та з вщчуттям текстильних поверхонь. Текстильн вироби не тшьки задовольняють утилгтарш потреби людини, але й являються засобом задоволення естетичних вимог, як проявляються в дизайн одягу, iнтер'еру тощо [5]. З текстильних виробiв найбшьший вплив мае тканина, як один з основних матерiалiв з яких виготовляють одяг. Тому сучаснi споживачi все бшьшого значення надають тактильним вiдчуттям та загальному сприйняттю поверхнi тканин, яка обумовлена 1х фактурою.
Фактура поверхт тканин характеризуемся рiзноманiтними фактурними елементами [6], якi представляють собою рiзного виду i розмiру опуклостi та нерiвностi рельефу, що утворенi
ARTICLE INFO
Received: 16 January 2020 Accepted: 11 March 2020 Published: 31 March 2020
KEYWORDS
fabric texture,
texture elements,
texture coefficient,
zones of black and white transitions,
instrumental method.
основними i утоковими перекриттями переплетень, виступаючими ворсинками, дизайнерськими ефектами з волокон i ниток та навiть дефектами рiзного походження (сировинними, прядильними, ткацькими). Таю характерш особливостi ткано! поверхнi оптично та тактильно сприяють специфiчному сприйняттю текстильного виробу [7], що впливае на фiзичний i психофiзiологiчний стан людини, емоцп, уподобання, на основi чого в рештi решт формуються маркетинговi рiшення. Тому вивчення будови i властивостей фактур тканин, дослщження закономiрностей утворення i взаемовпливу фактурних елементiв е необхщною умовою ефективносп провадження процесiв проектування тканин, !х художнього оформлення, розробки оптимальних технологiчних параметрiв ткацтва, досягнення вдало! вщповщносп матерiалу i моделi швейного виробу, що сприяе розширенню асортименту текстильних виробiв та забезпеченню вимог споживачiв.
Виготовлення текстильних виробiв, якi вщповщають високим вимогам сучасних споживачiв, неможливо без комплексного тдходу до забезпечення гармоншного поеднання структури текстильного матерiалу i !! зовнiшнього прояву - фактури. В цьому сенсi постае необхщнють у визначеннi кiлькiсних i якiсних показникiв фактур тканин, методи ощнки яких на сьогоднiшнiй день реатзують, в основному, суб'ективний органолептичний пiдхiд. Тому постае задача розробки шструментального методу дослiдження фактур текстильних матерiалiв для отримання об'ективно! ощнки фактурно! поверхнi, що дозволить отримувати кшьюсш показники фактур, якими можна оперувати у процесах дизайн-проектування тканин.
У технолопях ткацького виробництва знання про види i способи отримання необхщно! фактури текстильних полотен, що лежать в основi художнього оформлення текстильних виробiв, базуються на технолопчних засобах проектування нових структур тканин, до яких належать колiр i чергування ниток основи i утоку [8], сировинний склад i структура ниток, вид переплетення, параметри ткацтва [9]. Кожен технолопчний зашб реатзуеться сукупнiстю методiв, що поеднуються певними регулятивними принципами та використовують основш положення теорп проектування тканин [10]. В основi кожного методу покладено те, що за своею природою фактура тканин е набором вщносно простих структур, що повторюються за деяким специфiчним законом, тобто укрупнено фактуру тканини розглядають як текстуру, де елементарними частинами е перекриття ниток основи та утоку, а законом - переплетення [11].
На сьогодшшнш день, коли виникае необхщнють ощнки характеру фактурно! поверхш тканини, в основному використовуються органолептичт методи дослщження за допомогою зорових i тактильних аналiзаторiв, в результатi чого вщображення величини i розташування елементарних фактурних елементiв текстильно! поверхнi створюе у сукупност суб'ективне враження про фактуру в щлому [12]. До певного часу такий суб'ективний пщхщ задовольняв дослiдникiв i вiдповiдав етапу розвитку текстильного виробництва. Органолептичнi методи дослщження фактури тканин [13,14] застосовувались при вивченш впливу змiни основних параметрiв заправки ткацького верстата та виду переплетення в комбшацл з кольором ниток на художне оформлення i зовнiшнiй вигляд тканин нового асортименту, що при такому пiдходi викликае напрацювання велико! кiлькостi дослщних зразюв i пiдвищуе трудоемнiсть процесу проектування тканин.
Певний сенс мае органолептична ощнка фактури текстилю за допомогою зорового сприйняття при аналiзi впливу особливостей колористичного вирiшення на дизайн текстильних виробiв [15,16]. Але, як правило, такий пщхщ використовуеться при необхщносп пiдкреслення виразностi текстильних об'екпв шляхом нанесення на тканину зовшшшх фактурних елементiв, якi створюються з шших текстильних матерiалiв. При цьому треба зазначити, що у вшх випадках вiзуального дослiдження отримаш результати залежать вiд оптичних умов проведення експерименту i носять описовий характер [12].
Дослщження фактури тканин за допомогою тактильного сприйняття проводяться на основi взаемодп шири людини з поверхнею тканини i залежать вщ анатомiчно!' особливостi людини сприймати будову поверхнi на дотик [17]. Дана методика може виконуватися декшькома способами [12], як представляють собою тактильний аналiз поверхнi тканини пальцями однiе! або обох рук при дотиках i рухах рiзного направлення, зминаннi, стисканнi, погладжуваннi, складаннi або розтягувант зразка тканини. Але зрозумшо, що на результат дослiдження в значнш мiрi впливають психофiзiологiчнi особливосп людини i при цьому не враховуеться вплив кольорових ефекгiв в тканинах на створення суцiльного враження про фактуру поверхш. У наукових виданнях представленi також iнновацiйнi розробки для визначення фактури тканин за допомогою штучного
iнтелекгу та вiргуально! реальносп [18-23]. Але почуття дотику виявилось досить складним для анашзу i вiдтворення, що гальмуе роботу в цьому напрямку.
1нструментальш методи дослiдження фактур в основному розроблеш для оцiнювання поверхнi текстильних виробiв, якi пройшли певнi види опорядження i художнього оформлення. Основним з них е мшроскошчний метод [24], принцип дп якого заснований на аналiзi поверхнi збiльшеного зображення тканини, що дозволяе визначити характер !! фактури за наступними даними: взаемне розташування основних i утокових перекритпв, товщина ниток, наявнiсть i характер ворсу, сполучення кольору ниток та ш. Даний метод мае недолши, якi пов'язанi з двовимiрним зображенням поверхнi тканини та наявнютю рiзного рiвня i напрямку освплення пiд час проведення експерименту.
Для того, щоб уникнути зазначених недолшв, розроблений iнструментальний метод дослiдження фактур, в якому забезпечуеться сталють штенсивносп i напряму свiтлового потоку за рахунок використання спецiально! камери [25-26]. Автор дослщжуе якiснi та кшькюш характеристики фактур, такi як зони св^лотшьових переходiв, геометрiя профiлю нерiвностей, але дослiдження проводилось на рiзноманiтних поверхнях, якi мають тверду незмшну структуру, таких як метал, пластик тощо. Останшм часом з'явились спроби опосередкованого ощнювання фактури тканини за допомогою методiв, якi дослiджують характер рельефу текстильно! поверхш або показники !! шорсткосп [27]. У даних методах використовуеться чутливий елемент, який перемщуеться по поверхш матерiалу i зчитуе його нерiвностi. Але на даний час таю методи не знайшли широкого застосування, так як контакт мiж сенсором i поверхнею матерiалу змiнюе лiнiю його рельефу, що знижуе точнiсть отриманих результат.
Таким чином, аналiз науково! лтератури довiв необхiднiсть i доцiльнiсть продовження роботи у напрямку дослiджень фактури текстильних матерiалiв з метою створення шструментальних методiв визначення показникiв фактури та застосування цих показникiв у процесах проектування тканин та прогнозування !х властивостей.
Результати дослщжень. Вiдомий метод визначення фактури поверхш матерiалiв, таких як метал, дерево, пластик, скло тощо [25,26], зразки яких розмщуються у спещальнш камерi для виключення впливу на них навколишнього освiтлення. Основний принцип дослщження фактури поверхонь матерiалiв полягае у статистичнш обробцi результат опитувань респондентiв, якi спостерiгають об'ект дослщження у камерi та надають суб'ективну оцiнку фактурнiй поверхнi матерiалу у виглядi порiвняльних характеристик нерiвностей поверхнi [26]. Даний метод мае значну органолептичну складову, що е його основним недолшом. Анатз етапiв проведення дослiдження фактур матерiалiв за допомогою даного методу дозволив зробити висновок про можливють його використання для дослщження фактур тканин, але при умовi суттевих змш. За основу була взята щея усунення впливу зовшшнього освiтлення i створення однакових умов проведення експерименту у виглядi сталого режиму освплення об'екту спостереження, в якостi якого виступае зразок тканини.
Ця щея реатзована науковцями кафедри експертизи, технологи i дизайну текстилю Херсонського нащонального технiчного унiверситету, якими розроблено шструментальний метод дослiдження фактур тканин. Даний метод базуеться на використанш спещального оптичного пристрою для визначення якюних i кiлькiсних характеристик фактур, який представляе собою оглядову камеру у виглядi прямокутного паралелепiпеду, що мютить наступнi механiзми: механiзм змiни режиму освплення та механiзм фiксацi! зображення тканини. Принципова схема оптичного пристрою для визначення характеристик фактур представлена на рис. 1.
Мехашзм змши режиму освплення представляе собою планку 3 з пазом, в якому розмщено джерело св^ла 2 (свилодюд). Положення джерела свiтла регулюеться таким чином, щоб забезпечити необхщний кут нахилу променю свiтла до площини зразка тканини. Планка 3 встановлена вертикально на бiчнiй сторош оглядово! камери 5 та дае можливють перемщувати джерело свiтла, змшюючи вiдстань вiд зразка тканини 4, в результат чого змiнюеться кут падшня свiтлового потоку на поверхню зразка. Зразок тканини розташовуеться горизонтально внизу камери навпроти мехашзму фшсацл зображення тканини, який складаеться з оглядового вшна 6 та встановлено! в ньому фотокамери 1, що здшснюе фронтальне спостереження та фшсуе освiтлену поверхню тканини.
Рис. 1. Схема оптичного пристрою
В основу роботи покладений наступний принцип: св^ловий потш з вщповщною довжиною хвилi та iнтенсивнiстю, що створюеться у закритому простор^ на який не впливае оточуюче змiнне освiтлення, падае на поверхню зразка тканини шд певним кутом, а потiм вщбиваеться вiд поверхнi зразка тканини, визначаючи дiлянки рiзного об'ему та блиску. Фактура тканини як тривимiрна форма сприймаеться завдяки градацiям i переходам вщ бiльш освiтлених дiлянок до менш освiтлених.
Дослщження фактури текстильних матерiалiв в оглядовiй камерi являе собою комбшащю прийомiв i способiв для визначення величини мiнiмальних елеменпв фактури поверхнi та щiльностi !х розташування. В якостi елементiв фактури виступають одиночнi основнi або утоковi перекриття, основнi або утоковi прокидки i застили рiзноl форми, дрiбm елементи складного рисунку переплетення, дизайнерсью ефекти на поверхнi тканини у виглядi петель, ворсу, букле тощо, а також нерiвностi поверхнi, утвореш в опоряджувальному виробництвi. При цьому на стутнь прояву елементiв фактури впливае художньо-колористичне оформлення тканини [8, 13], яке може вiзуально 1х тдкреслювати або об'еднувати. Для ощнки елементiв фактури отримують зображення тканини при рiзmй вiдстанi вiд джерела свпла, що впливае на характер вщбиття свiтла вщ поверхнi, створюючи рiзнi свiтлотiньовi зони в залежносп вiд особливостей фактури тканин [28].
Дослщження фактур тканин, як правило, проводиться при двох положеннях джерела свила (рис. 1): А - на вщсташ 40 мм (яюсна ощнка фактури) та В - 180 мм (кшьюсна оцiнка фактури) вщ зразка тканини.
При положенш джерела свiтла на вiдстанi 40 мм вщ зразка визначаються яюсш характеристики фактури. Падiння косих пучюв спрямованого насиченого свiтлового потоку утворюе вираженi зони свiтлотiньових переходiв, що виникають при рiзному вiдбиттi або поглинанш свiтлового потоку вiд виступаючих елементiв фактур i з'являються свiтлотiньовi градаци (свiтло, тiнь, вiдблиск, швтон) [19, 29], якi детально окреслюють елементи фактури. Ощнка зон свгтлотшьових переходiв дозволяе визначити ступiнь прояву фактури на поверхш тканини (рис. 2). Якщо на зображеннi зразка тканини виокремлюються вс зони свнлотшьових градацiй, обов'язково з вiдблиском, то тканина мае слабо виражену фактуру (рис. 2, а) i таку тканину часто називають «нефактурною тканиною». Тканини з вираженою фактурою характеризуются контрастними зонами «свнло-тшь» (рис. 2, б i рис. 2, в).
При положенш джерела свпла на вщсташ 180 мм вiд зразка, коли кут падiння променю свпла збiльшуеться, утворюеться максимальне вiдбиття свплового потоку, насиченiсть освiтлення зменшуеться i елементи фактури сприймаються як пласю зображення, що дозволяе оцiнювати 1х кiлькiснi характеристики, а саме реальш розмiри, кiлькiсть та щiльнiсть розташування. На зображент зразка вiдмiчають елементарну дiлянку площею Sf = х Bf , на якш будуть оцiнювати розмiри нерiвностей (рис. 3). Площа ще! дiлянки залежить вiд розмiрiв елементiв фактури: чим бiльшi фактурнi елементи, тим бшьше розмiр дiлянки. В умовах даного експерименту доцiльно обирати елементарну д^нку розмiром 5 х 5 см, що встановлено експериментальним шляхом. В межах обрано! елементарно! дiлянки визначають форму, довжину, ширину та взаемне розташування елеменпв фактури (рис. 4). Площа елеменпв фактури розраховуеться через середне значення !х довжини I та ширини Ь за вщомими формулами геометрп.
Св1тло
/
J
____/
a)
Нашвтшь св{тл0 TiHb
б)
в)
Рис. 2. Зони свтлоттъових nepexodie на поверхт тканин: а) нефактурна тканина; б, в) тканини вираженог фактури
TiHb
Рис. 3. Вибip дшянки для до^дження фактури тканини
Рис. 4. Визначення poзмipiв eлeмeнтiв фактури
Кшьюсну ощнку фактури тканини пропонусться проводити шляхом розрахунку показника - коефщента фактурносп.
Коефщент фактурносп тканини - це показник фактури, який характеризуе сшввщношення площi опукло! частини поверхнi (елемента фактури) до загально! площi дшянки, на якш дослiджуeться фактура тканини. Тобто коефщент фактурностi характеризуе стутнь прояву фактури тканини та розраховуеться за формулою:
с.
К f = -sL -100 f Sf
(1)
де Sj - середне значення площ елементiв фактури, яю розмiщеннi в межах елементарно! дшянки;
Sf - площа дiлянки, яка дослщжуеться.
Встановлювати вщстань мiж зразком i джерелом свила менше 40 мм i бшьше 180 мм не доцшьно iз-за викривлення оптично! картинки, що доведено експериментальним шляхом.
Отриманi за допомогою оглядово! камери зображення поверхнi зразюв тканин оброблюються засобами комп'ютерно! програми Adobe Photoshop.
В якостi об'екпв дослiдження обранi зразки тканин рiзного сировинного складу i переплетення, виготовлеш за традицiйними технологiями, якi за вiзуальною оцiнкою вiдносяться до тканин з рiзною фактурою.
Розглянемо приклад дослщження поверхш зразка тканини побутового призначення, який виготовлений з бавовняних ниток полотняним переплетенням.
Зразок тканини розмщуеться в оглядовiй камерi. На вщсташ 40 мм вщ джерела освплення отримують зображення, на якому фшсують наявнiсть суцшьно! свплотшьово! зони, що характеризуе фактуру дано! тканини як гладку. За допомогою фотозображення зразка тканини на вщсташ вщ джерела освплення 180 мм вiдмiчають наявнiсть дрiбних фактурних елеменпв, щшьно розташованих на площинi, та визначають ix розмiр, см2:
Si = 0,1- 0,15 = 0,015
Площа елементарно! дiлянки Sf, на якш оцiнюeться фактура тканини, складае 25 см2. Коефiцieнт фактурностi визначаеться за формулою (1):
Kf =
0,015
"25"
100 = 0,06
Аналогiчно коефiцiент фактурностi розрахований для решти зразюв тканин. Результати дослщження занесет у табл. 1 у порядку збшьшення значення коефщента фактурносп.
Таблиця 1. Характеристика дослщжуваних зразив тканин та коефiцiент фактурност
№ зразка Сировинний склад ниток Лшшна щшьтсть ниток (основа/ уток), текс Переплетення Вид опорядження Площа елемента фактури, см2 Коефщент фактурносп, Kf
1 2 3 4 5 6
1група
1 бавовна 14 / 15,4 полотно гладкофарбована 0,015 0,06
2 бавовна 20 / 20 сатин гладкофарбована 0,06 0,24
3 вовна / пол1еф1р 22 гр. / 20 саржа 1/3 однотонна 0,16 0,64
4 бавовна 34 / 34 полотно нач1сний ворс 0,2 0,8
5 вовна акрил 25 / 36 репс нач1сний ворс 0,21 0,84
6 бавовна 15,4x2 / 36 репс нач1сний ворс 0,25 1
7 бавовна 18,5x2 / 50 утоково-ворсове вельветування 0,25 1
8 бавовна 20 / 18 сатин друкований рисунок 0,42 1,68
9 бавовна 36 / 36 полотно друкований рисунок 0,42 1,68
10 синтетичний шовк 16,5x2 / 16,5 осново-ворсове шдстригання ворсу 0,49 1,96
11 вовна / в1скоза 31 / 31 полотно меланжева тканина 0,57 2,3
2 група
12 бавовна 20 / 29 саржа 2/1 гладкофарбована 0,73 2,92
13 бавовна/ льон 36/34x2 рогожка 2/2 - 0,8 3,2
14 бавовна 25 / 25 полотно друкований рисунок 0,9 3,6
Продовження таблиц 1.
1 2 3 4 5 6
15 бавовна 50х3 / 50 полотно вщбшена тканина 1,18 4,7
16 синтетичний шовк 18,5x2 / 25x2 креп гладкофарбована 1,44 5,76
17 бавовна 25 / 25 полотно строката тканина 2,1 8,4
18 бавовна 25 / 36 саржа 2/2 строката тканина 3,2 12,8
19 пол1еф1р 15,4x2 / 29 креп друкований рисунок 3,74 14,96
3 група
20 бавовна / лавсан 50 / 50 рельефне строката тканина 3,75 15,0
21 бавовна 25x2/36 петельне по рисунку - 5,06 20,24
22 вовна / нирон 42x2 / 42x2 апаратна саржа 1/5 меланжева тканина 5,2 20,8
23 акрил 25 / 50 комбшоване строката тканина 5,5 22
24 бавовна 25 / 72 полотно + просвггчасте гладкофарбована 5,6 22,4
25 вовна / нирон 31x2/ 42 ламана саржа гладкофарбована 8 32
26 бавовна 42 / 72 саржеве друкований рисунок 15,3 61,2
27 бавовна 18,5x2 / 84 фасонна жакардове - 19,36 77,44
28 вовна / лавсан 22 / 22 полотно гофрування 20,48 81,92
29 вовна / лавсан 18,5 / 50 ламана саржа строката тканина 22,5 90
За значениям коефщента фактурносп тканини умовно под^ються на 3 групи. Першу групу складають тканини, яю мають суцiльну свiтлотiньову зону з вщблиском та коефiцieнт фактурносп вiд 0,01 до 3. Ц тканини вiдрiзняються гладкою i рiвною поверхнею, врiвноваженi за структурою та виготовлеш переважно головними переплетеннями, тому мають слабо виражену фактуру. До ща групи вщносяться тканини з начюним ворсом, наявнiсть якого швелюе прояви фактурностi.
Тканини друго! групи характеризуются наявнiстю свiтлотiньових зон «св^ло-нашвтшь-тшь», шорстка i зерниста поверхня яких не дае вiдблиску. Коефщент фактурностi змiнюеться вiд 3 до 15. До них вщносяться тканини, яю виготовленi головними, похiдними i комбшованими переплетеннями з ниток середньо! та велико! лiнiйноï щiльностi, тому мають бшьш вираженi елементи фактури. На збшьшення коефiцiенту фактурностi впливае наявшсть друкованого рисунку.
До третьоï групи вщносяться тканини ярко вираженоï фактури, у яких наявш свiтлотiньовi зони «св^ло-тшь». Характер фактури вiдповiдае коефiцiенту фактурносп вщ 15 i бiльше. Вони виготовлеш переважно комбшованими переплетеннями, або складаються з основних i утокових ниток, яю значно вiдрiзняються своею лшшною щiльнiстю, або ïx фактурнють пiдкреслена теxнологiями опорядження.
Деякi зразки тканин, яю вiдносяться до рiзниx фактурних груп, що представленi у табл. 1, представлеш на рис. 5.
Висновки. Аналiз науковоï лтератури показав, що у практицi текстильного виробництва в основному використовуються органолептичш методи дослщження фактур тканин, що дають суб'ективне враження про характер фактурноï поверхш, яке залежить вщ оптичних умов проведення експерименту та фiзiологiчниx особливостей дослщника.
На основi аналiзу iснуючого методу дослiдження фактури твердих поверхонь розроблений iнструментальний метод дослщження фактури текстильних матерiалiв, принцип дн якого грунтуеться на отриманш оптичного зображення поверxнi зразка тканини, яке створюеться у закритому просторi зi сталим режимом освiтлення, з подальшою вiзуальною i
математичною обробкою зразка засобами комп'ютерно! програми, що дозволяе оцiнювати якiснi i кшьюсш характеристики фактурно! поверхнi.
Рис. 5. Приклади фактур тканин: а) тканини 1 групи; б) тканини 2 групи; в) тканини 3 групи
Яюсна оцшка отриманих зображень поверхн тканини на ochobî аналiзу зон свилотшьових переходiв дозволяе iдентифiкувати ïï фактурну приналежнiсть. Кiлькiсна оцiнка дозволяе визначити розмiри елементiв фактури тканини, ïx кiлькiсть i взаемне розташування.
Вперше в якостi кiлькiсноï оцшки фактурноï поверxнi тканини запропоновано ввести показник фактури - коефщент фактурноси, який дозволяе об'ективно оцiнити стан поверхш тканин з рiзним ступенем прояву фактури. При збiльшеннi значення коефiцiента фактурностi збiльшуеться фактурна виразшсть тканини i навпаки.
Застосування коефщенту фактурностi в процесах дизайн-проектування тканин дозволить прогнозувати зовшшнш вигляд майбутньо1' тканини, пiдвищити ефективнiсть розрахунку технолопчних параметрiв ткацтва та сприятиме забезпеченню гармонiйного поеднання фактури тканини та моделi швейного виробу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Грашин, А. А. (2004). Методология дизайн-проектирования элементов предметной среды (дизайн унифицированных и агрегатированных объектов). Москва: Архитектура-С.
2. Бригинець, I. Б. (2012). Тактильт характеристики оздоблювальних матер1ал1в. Science and Youth, (11-12), 180-183.
3. Лахтин, Ю. М., & Леонтьева, В. П. (2009). Материаловедение.
4. Grunwald, M. (Ed.). (2008). Human haptic perception: Basics and applications. Springer Science & Business Media.
5. Кузнецова, I. О., & Брипнець, I. Б. (2013). Фактура у тактильному сприйнятл об'екпв дизайну.
6. Islam, S., Chowdhury, S. And Akter, S. (2018) The Experiential Analysis of Woven Fabric for Reproduction. Journal of Textile Science and Technology, 4, 18-48. https://doi.org/10.4236/jtst.2018.41002
7. Хамматова, Э. А. (2012). Цвет и фактура текстильных материалов с содержанием полимерных волокон, влияющих на форму изделий. Вестник Казанского технологического университета, 15(14).
8. Нода, О. М., Закора, О. В., Рязанова, О. Ю., & Коваленко, Л. В. (2019). Вплив рапорту кольору ниток основи та утоку на в1зуатзащю фактури тканини. Вюник Кивського национального ушверситету технологш та дизайну. Серiя Техмчт науки. https://doi.org/DOI: 10.30857/1813-6796.2019.6.2.
9. Нода, О. М., Закора, О. В., Рязанова, О. Ю., & Федорченко, О. В. (2019). Розробка принципу систематизацп методiв проектування дизайну тканин технолопчними засобами. Вiсник Кшвського нацюнального унiверситету теxнологiй та дизайну. Серiя: Теxнiчнi науки, (3), 36-47. https://doi.org/D0I:10.30857/1813-6796.2019.3.4.
10. Прохорова, I. А. (2012). Проектування тканин. Навчальний поабник. Щд ред. 1А Прохорово!.-Херсон: ХНТУ.
11. Яковлев, А. В. (1999). Методы анализа и синтеза текстур/Муром. Ин-т Владимир. Гос. Ун-та.
12. Нода, О. М., Закора, О. В., & Антонова, А. С. (2019). Методи дослщження фактури тканин. In kyivtex&Fashion. Ки!вський нацюнальний ушверситет технологш та дизайну.
13. Лейтес, Л. Г. (1957). Оформление тканей в ремизном ткачестве. М.: Гизлегпром.
14. Никитин, М. Н. (1971). Художественное оформление тканей. М.: Легкая индустрия, 2.
15. Романенко, Н. Г., Яковец, И. А., & Ищенко, Ю. П. (2005). Цвет в дизайне текстиля. Вкник ХДАДМ, (9), 91-96.
16. Яковец, И. А. (2007). Выразительные возможности фактуры в дизайне текстиля. Вюник Харшвсько! державно! академп дизайну i мистецтв. Мистецтвознавство. Архитектура, (5), 184-190.
17. Трофiмов, Ю. Л. (2002). 1нженерна психологiя. К.: Либщь, 264, 3.
18. Wang, X., Georganas, N. D., & Petriu, E. M. (2010). Fabric texture analysis using computer vision techniques. IEEE transactions on instrumentation and measurement, 60(1), 44-56.
19. Huang, C. C., Liu, S. C., & Yu, W. H. (2000). Woven fabric analysis by image processing: Part I: Identification of weave patterns. Textile Research Journal, 70(6), 481-485.
20. VENKATARAMANA, M., et al. A Review of Recent Texture Classification: Methods. IOSR Journal of Computer Engineering (IOSRJCE7), 2013, 14: 1.
21. Albregtsen, F. (2008). Statistical texture measures computed from gray level coocurrence matrices. Image processing laboratory, department of informatics, university of oslo, 5(5).
22. Jeong, Y. J., & Jang, J. (2005). Applying image analysis to automatic inspection of fabric density for woven fabrics. Fibers and Polymers, 6(2), 156-161.
23. Sirkova, B. K. (2012). Description of fabric thickness and roughness on the basis of fabric structure parameters. Autex Research Journal, 12(2), 40-43. DOI: 10.2478/v10304-012-0008-6
24. Федорченко, О. В. (2016). Удосконалення технологи проектування тканин комбшованих переплетень (Doctoral dissertation, ступення канд. Техн. Наук: 05.18. 19/ОВ Федорченко-Херсон: ХНТУ.-2016.-24 с).
25. Останина, П. А., & Черных, М. М. (2013). Метод комплексной оценки фактуры материалов и его применение в алгоритме процесса дизайн-проектирования. In Молодые ученые-ускорению научно-технического прогресса в XXI веке (pp. 1018-1022).
26. Останина, П. А. (2013). Метод комплексной оценки фактуры материалов как элемента дизайна изделий. Автореф. Дис.... Канд. Техн. Наук: 17.00. 06.
27. Mooneghi, S. A., Saharkhiz, S., & Varkiani, S. M. H. (2014). Surface roughness evaluation of textile fabrics: a literature review. Journal of Engineered Fibers and Fabrics, 9(2). https://doi.org/10.1177/155892501400900201.
28. Прэтт, У. (1982). Цифровая обработка изображений: в 2 кн. Пер.
29. Дыко, Л. П., & Головня, А. Д. (2013). Фотокомпозиция. Рипол Классик.