CC BY
30
УДК 616.12-07: 616.127-005.8-071-08:616.13
^и
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця
РОЛЬ ЖОВЧНОКАМ’ЯНОЇ ХВОРОБИ В ПАТОГЕНЕЗІ УСКЛАДНЕНОГО ПЕРЕБІГУ ПОСТІНФАРКТНОГО КАРДІОСКЛЕРОЗУ
Стаття присвячена з’ясуванню ролі жовчнокам’яної хвороби в патогенезі ускладненого перебігу постінфарктного кардіосклерозу. До обстеження було включено 155 пацієнтів із хронічною постінфарктною аневризмою серця (середній вік 52,71 ± 1,8 років) та 290 пацієнтів групи порівняння з постінфарктний кардіосклерозом після перенесеного Q-інфаркту міокарда, не ускладненого хронічною постінфарктною аневризмою серця, аналогічної вікової категорії. Виявлені достовірні відмінності в частоті поєднання хронічної постінфарктної аневризми серця та жовчнокам’яної хвороби залежно від статі, віку, типу рухової активності аневризми, соматотипу, як можуть виступати патогенетичною передумовою виникнення хронічної постінфарктної аневризми серця дискінетичного типу. Отримані дозволяють прогнозувати хронічну постінфарктну аневризму серця у пацієнтів із жовчнокам’яною хворобою та в подальшому визначати диференційований підхід до терапії таких хворих.
Ключові слова: постінфарктний кардіосклероз, жовчнокам’яна хвороба, патогенез.
Робота є фрагментом НДР «Розробка програм багаторівневої медичної реабілітації при захворюваннях внутрішніх органів та систем», № держреєстрації 01100002736.
«Основний діагноз» ХХІ століття - ішемічна хвороба серця сьогодні вийшов на позиції найбільш актуальних соціально-медичних проблем сучасності. Особливе місце в загальній структурі даної патології займає інфаркт міокарда та як його наслідок - постінфарктний кардіосклероз [5]. Починаючи з 90-х рр. ХХ ст. вивчення зв’язків «причина - наслідок» посіли основні позиції усвідомлення постінфарктної дисфункції міокарда -постінфарктного серця. Поява у даному контексті концепції постінфарктного ремоделювання серця асоціюється з постінфарктною дилатацією лівого шлуночка та пов’язаним з нею комплексом адаптаційних, а пізніше -дезадаптаційних процесів [10]. Пацієнти з ускладненим перебігом постінфарктного кардіосклерозу, до категорії яких в першу чергу належать пацієнти з хронічною постінфарктною аневризмою серця (ХПАС), являють собою складну в клінічному плані популяцію з несприятливим найближчим та віддаленим прогнозом.
Традиційно передумовою формування ХПАС вважаються будь-які фактори, що збільшують навантаження на серце і призводять до підвищення внутрішньосерцевого тиску: наприклад, артеріальна гіпертензія чи недотримання режиму спокою в ранньому періоді інфаркту міокарда, цукровий діабет, за якого внаслідок кардіальної нейропатії дуже часто спостерігається безбольова форма інфаркту міокарда, порушення гемостазу і реологічних властивостей крові. Крім того, серед факторів ризику утворення ХПАС більшість дослідників виділяють глибину і площу некрозу, повторні інфаркти міокарда, що збільшують зону ураження стінки серця, несвоєчасну діагностику інфаркту міокарда і, як наслідок, - пізню госпіталізацію таких хворих, чоловічу стать і молодий вік пацієнтів. У осіб молодого віку цьому сприяє краща контрактильна функція неураженого міокарда і відсутність розвинених колатералей у серцевому м’язі. За статистикою співвідношення чоловіків і жінок із ХПАС становить 7:1. Проте, якщо розглядати частоту формування аневризми після Р-інфаркту в межах однієї статі, то частота приблизно однакова (у 35 % чоловіків і 31 % жінок). У зв’язку з цим більша кількість постінфарктний аневризм серед чоловіків у популяції пов’язана з більшим відсотком захворюваності на інфаркт міокарда серед чоловічої статі [14].
Формування ХПАС є динамічним і патогенетично складним процесом, який залежить від багатьох факторів: рівня оклюзії коронарної артерії, стану колатерального русла, ступеня ураження коронарних артерій поза зоною інфаркту, самостійного чи медикаментозного відновлення кровотоку в уражених артеріях. Проте коронаровентрикулографічні дослідження останнього десятиріччя вказують на чималий відсоток (до 10%) хворих із ХПАС із незміненими коронарними судинами, що змушує замислитись над пошуком інших факторів формування аневризми - факторів неатеросклеротичного ґенезу. Попри те, що «головним» діагнозом ХХІ століття є атеросклероз та його наслідки, комплексність хронічної патології стала яскравою ознакою сучасності. Висока частота виникнення ХПАС серед пацієнтів, що перенесли інфаркт міокарда, обумовлює певний інтерес щодо частоти присутності супутньої патології внутрішніх органів у даного контингенту хворих, можливість впливу тієї чи іншої супутньої нозології на перебіг основного захворювання тощо. Зокрема, серед невивчених поєднань є сполучення ХПАС із жовчнокам’яною хворобою (ЖКХ) - невпинно зростаючою патологією травної системи, у якої спостерігаються аналогічні патогенетичні ланки з атеросклерозом.
Метою роботи було з’ясування ролі ЖКХ у патогенезі ускладненого ХПАС перебігу постінфарктного кардіосклерозу.
Матеріал та методи дослідження. За період з 1998 року по 2012 рік на базі кардіологічного відділення № 1 Міської клінічної лікарні № 1 м. Вінниці та терапевтичного відділення ВКЛ ст. Вінниця клініко-лабораторне та інструментальне обстеження в повному обсязі було проведено 155 пацієнтам із ХПАС у віці від 36 до 85 років (середній вік 52,71 ± 1,80 років) та 290 пацієнтам групи порівняння з постінфарктним кардіосклерозом після перенесеного Р-інфаркту, не ускладненим ХПАС, аналогічної вікової категорії. Верифікація діагнозу ХПАС проводилась на підставі міжнародних стандартних критеріїв. У 59 пацієнтів діагноз ХПАС був верифікований за даними аутопсії. Антропометричні вимірювання здійснювались за методом В.В. Бунака (1939, 1941) у модифікації П.П. Шапаренка (1989); дослідження компонентного складу - за методом Я. Матейка з подальшим визначенням тілобудови. Визначення соматотипів проводилося за двома методиками. Перша - визначення соматотипу згідно плече-ростового індексу за
методом В.Н. Шевкуненка, A.M. Геселевича (1925) в модифікації БА. Нікітюка та A.I. ^злова (1990). Другою застосованою нами методикою визначення соматотипу стала схема соматотипування за відносним вмістом основних компонентів маси тіла за A^. Шалауровим та A.r. Щедриною (i99i) у модифікації В.Г. Ніколаєва (2007), що передбачає виділення 9 дискретних соматичних типів. Отримані значення процентного вмісту жирової, кісткової та м’язової тканин переводяться в бали за допомогою нормативної таблиці В.Г. Ніколаєва з використанням методу сигмальних відхилень. За стандартні антропометричні показники здорових людей були взяті нормативні показники здорових осіб Подільського регіону аналогічної вікової групи [11]. Усі розрахунки здійснювались із використанням комп’ютерної програми MATHCAD i2 Professional із використанням параметричних критеріїв [7]. Достовірність відмінностей між групами визначали за t-критерієм Огьюдента у випадках великої кількості спостережень аналізованих параметрів та за наявності правильного розподілу величин. У вибірках із ненормальним розподілом даних парні групові порівняння проводились непараметричним методом Манн-Уітні. При аналізі залежних вибірок застосовувався критерій Вілкоксона. Достовірним вважали результат статистичних досліджень при імовірності помилки (p) менше 0,05, що відповідав критеріям, визнаним у медико-біологічних дослідженнях. ^реляційні співвідношення оцінювали методом лінійної кореляції для параметричних даних.
Результати дослідження та їх обговорення. Проведений аналіз частоти супутньої патології внутрішніх органів у хворих із XПAC та в групі порівняння (постінфарктний кардіосклероз, не ускладнений XПAC) виявив, що частота ЖKX в основній групі складає 23,9 % та значно превалює над частотою у групі порівняння (10 %). До того ж, частота ЖKX у групі порівняння відповідає статистичним, епідеміологічним даним щодо її розповсюдженості у світовій популяції [4].
Найбільша кількість хворих із XПAC та супутньою ЖKX відповідала віковому діапазону 51-б0 років. Тендерний аналіз виявив значну перевагу ЖKX серед чоловіків із XПAC (25,б% у чоловіків порівняно з 11,7% у жінок), хоча дана патологія більш притаманна жіночій статі. На ЖKX страждає біля 10 % населення Земної кулі, до того ж, кількість хворих постійно зростає, за частотою поступаючись тільки атеросклерозу [1]. Початковий етап розвитку патології жовчовидільної системи зазвичай проявляється порушенням її моторно-евакуаторної функції. Проте, серед клініцистів до сьогодення немає єдиної думки щодо виникнення ЖKX. До факторів, що сприяють утворенню найпоширеніших холестеринових та змішаних конкрементів, частіше відносять ожиріння, голодування, нераціональне та незбалансоване харчування, особливості дисфункції сфінктерного апарату жовчовидільної системи, дисгормональні розлади. Більшість цих несприятливих факторів притаманні жіночій популяції. Тому і за епідеміологічними даними, співвідношення «чоловіки - жінки» серед хворих ЖKX як в популяції, так і в групі з неускладненим постінфарктним кардіосклерозом становить 1:б - 1:2,б [2, 4, 13, 15].
У зв’язку з цим виявлення значної переваги ЖKX серед чоловіків основної групи наштовхнуло нас на пошук інших, у тому числі неатеросклеротичного ґенезу чинників, зокрема, антропометричних показників, які можуть докладати свій внесок у механізми розвитку XПAC, з одного боку, і у пояснення тендерної особливості присутності ЖKX та впливу даної супутньої патології на перебіг XПAC - з іншого. Виходячи з цих позицій, визначення соматотипу - зовнішньої, найбільш доступної для вивчення та вимірювання, відносно стійкої в онтогенезі і генетично детермінованої підсистеми загальної конституції - надає можливості відображати основні особливості динаміки, онтогенезу, метаболізму, загальної реактивності організму та біотипологію особи [12].
Cоматотип у хворих із XПAC та ЖKX являв кістково-жировий або «невизначений» тип. У цих пацієнтів спостерігався достовірно низький процент м’язового компоненту та достовірно високий вміст кісткового (p<0,05). М’язовий компонент у групі хворих із ЖKX складав 34,4 і 2,5 %, кістковий компонент - 22,9 і 3,9 %, в групі здорових осіб - 43,б і 4,9 % та 15,1 і 1,2 %. Дані результати співставляються з дослідженнями [8, 9], які встановили чітку залежність функціонального стану жовчного міхура від кількості жирової тканини. У міру збільшення питомої ваги жирової тканини у таких пацієнтів зростає ймовірність гіпокінезії, яка супроводжується великим об’ємом жовчного міхура, «зростаючим» типом жовчоутворення, великою кількістю залишкової жовчі, що створює умови для її застою. До того ж, гістологічне дослідження стінки жовчного міхура у пацієнтів із XПAC та ЖKX виявило значну гіпотрофію м’язового шару.
У всіх пацієнтів із поєднанням XПAC та ЖKX домінували відхилення від стандартних показників здорових осіб Подільського регіону тих антропометричних параметрів, що характеризували поперечні та обхватні розміри, а саме поперечний розмір грудної клітки, ширина плеча, ширина таза, ширина стегна, обхват шиї, обхват грудей, обхват плеча та обхват зап’ястку (p<0,05). Також відмінністю хворих із XПAC та ЖKX було значне достовірне порівняно із стандартними показниками здорових осіб Поділля збільшення параметру «висота голови» та зменшення параметру «довжина шиї». Юстковий і м’язовий компоненти відображають ступінь фізичного розвитку людини. У людей, фізично мало активних, маса тіла збільшується за рахунок жирового компонента. Xворі з XПAC у силу свого функціонального стану належать до категорії пацієнтів із дефіцитом рухової активності. Тому визначення надзвичайно низького вмісту м’язового компонента у складі маси тіла у всіх пацієнтів із XПAC та ЖKX може виступати патогенетичною передумовою виникнення аневризми.
Наступним кроком в аналізі клінічного перебігу XПAC у сполученні із ЖKX стало вивчення скоротливої здатності міокарда, інтегральним показником якої є фракція викиду. Найбільша у процентному співвідношенні кількість пацієнтів із ЖKX (15,5 %) спостерігалась серед хворих із XПAC, у яких фракція викиду становила 31-40 %. Дана група пацієнтів належала до дискінетичного типу рухової активності аневризми за даними ЕхоСТ і відповідала III - IV ФK Cfr Це асоціюється з роботами, результатами яких стало визначення впливу
калькульозного холециститу на зниження показників скоротливої здатності міокарда [3]; визначення аналогічних ланок розвитку між атеросклерозом та холестерозом жовчного міхура [6].
За локалізацією аневризми серед пацієнтів із ХПАС та ЖКХ переважали постінфарктні аневризми передньо-перегородково-верхівкової локалізації з переважним ураженням міжшлуночкової перегородки. Отримані дані щодо локалізації аневризм асоціювалися з даними коронарографії. Найбільша вираженість оклюзійного процесу у даної категорії пацієнтів спостерігалась в передній міжшлуночковій артерії (82,59 %). У 7,4 % хворих спостерігались атеросклеротично незмінені коронарні артерії, що підтверджує роль чинників неатеросклеротичного ґенезу, які можуть докладати свій внесок у механізми розвитку ХПАС.
Таким чином, виділена в ході нашого дослідження прогностична група ризику, а саме чоловіки 51-60-річного віку з ЖКХ, із соматотипом, що характеризується зниженням м’язового та підвищенням кісткового компонентів, та дискінетичним типом рухової активності аневризми, багатогранно відображає часто взаємопов’язаний та взаємообтяжуючий патогенез ХПАС та ЖКХ.
1. Отримані результати дозволяють виділити серед пацієнтів із ускладненим XПAC перебігом постінфарктного кардіосклерозу несприятливу у прогностичному плані групу ризику. Це чоловіки 51-б0-річного віку з ЖKX та дискінетичним типом рухової активності аневризми.
2. Cоматотип у хворих із XПAC та ЖKX являє собою кістково-жировий або «невизначений» тип із достовірно низьким відсотком м’язового компонента та достовірно високим вмістом кісткового, що може виступати патогенетичною передумовою виникнення аневризми.
3. У пацієнтів із XПAC та ЖKX достовірно домінували відхилення від стандартних показників здорових осіб тих антропометричних показників, що характеризували поперечні та обхватні розміри, параметри «висота голови», «довжина шиї», які можуть використовуватись у якості прогностичних критеріїв у плані розвитку ускладненого XПAC перебігу постінфарктного кардіосклерозу.
4. Виявлені достовірні відмінності в частоті поєднання XПAC та ЖKX залежно від статі, віку, типу рухової активності аневризми, соматотипу, які можуть виступати патогенетичною передумовою виникнення XПAC дискінетичного типу.
Перспективи подальших досліджень в даному напрямку. Отримані дані дозволяють прогнозувати ускладнений ХПАС перебіг постінфарктного кардіосклерозу у пацієнтів із ЖКХ та в подальшому визначати диференційований підхід до терапії даної категорії хворих.
Література
1. Бабак О.Я. Достижения и перспективы диагностики и лечения терапевтических заболеваний / О.Я. Бабак // Врачебная практика. - 2007. -№ 2 (5б). - C. 5-9.
2. Григорьев П.Я. ^миче^ая гастроэнтерология / П.Я. Григорьев, Э.П. Яковепко // - М.: MИA, 2004. - 7б3 с.
3. Губергриц Н.Б. Xолецистокардиальный синдром / Н.Б. Губергриц // Мистецтво лікування. - 2007. - N° 3. - C. 30-33.
4. Дегтярева И.И. Заболевания органов пищеварения / И.И. Дегтярева // - K., 2000. - 321 с.
5. Должепко М.М. Оцінка систолічної функції лівого шлуночка у хворих нісля аорто-коропарпого шунтування з аневризмектомією / М.М. Должепко, Н.М. ^сенко // Cімейна медицина. - 2009. - № 4. - C. 23-25.
6. Лисепко Г.І. Xолестероз жовчного міхура у практиці сімейного лікаря / Г.І. Лисепко, Ю.В. Родопежська // Мистецтво лікування. - 200б. -№ 2. - C. бб-б9.
7. Міпер О.П. Інформаційні технології в охоропі здоров’я: Навч. носіб. у 10 кп. / О.П. Міпер // - K. Вища шк.,2003 - K^ 5. - 350 с.
8. Николаев В.Г. Онтогенетическая динамика индивидуально-типологических особенностей организма человека / В.Г. Николаев // -^аспоярск, 2001. - 150 с.
9. Николаев В.Г. Aнтропологическое обследование в клинической практике / В.Г. Николаев, Н.Н. Николаева, Л.В. Cиндеева [и др.] // -^асноярск: Версо, 2007. - 173 с.
10. Поташев CB. Cостояние центральной гемодинамики у больных с постинфарктной аневризмой левого желудочка но данным доннлеровской эхокардиографии / CB. Поташев // Cімейна медицина. - 2009. - № 4. - C. 2б-29.
11. Шапаренко П.Ф. Припцин пропорциональности в соматогепезе / П.Ф. Шапаренко. - Виппица: Цептр НИТ ВМИ, 1994. - 225 с.
12. Щедрина AX. Оптогепез и теория здоровья / AX. Щедрина // - Новосибирск: Наука, 2003. - 1б9 с.
13. Erpecum K.J. van. Biliary pronucleating proteins and apolipoprotein E in cholesterol and pigment stone patients / K.J. van Erpecum, P. Portincasa [et al.] // J. Hepatol. - 2003. - Vol. 39 (1). - P. 7-11.
14. Euroaspire II Study Group. Lifestyle and risk factor management and use of drug therapies in coronary patients from 15 countries // Eur. Heart J. // -2004. - Vol. 22. - P. 554-572.
15. Wang A.J. Clinical predictors of severe gallbladder complications in acute acalculous cholecystitis / A.J. Wang, T.E. Wang, C.C. Lin [et al.] // World Journal of Gastroenterology. - 2003. - № 9. - Р. 2821-2823.
Реферати
РОЛЬ ЖЕЛЧНОКАМЕННОЙ БОЛЕЗНИ В ПАТОГЕНЕЗЕ ОСЛОЖНЕННОГО ТЕЧЕНИЯ ПОСТИНФАРКТНОГО КАРДИОСКЛЕРОЗА Солейко Е.В.
Cтатья посвящена определению роли желчнокаменной болезни в патогенезе осложненного течения постинфарктного кардиосклероза. В исследование было включено 155 пациентов с хронической постинфарктной аневризмой сердца (средний возраст 52,71 і 1,8 лет) и 290 пациентов группы сравнения с постинфарктным кардиосклерозом после перенесенного Q-инфаркта миокарда, не осложненного хронической постинфарктной аневризмой сердца, аналогичной возрастной категории. Выявлены достоверные отличия в частоте сочетания хронической постинфарктной аневризмы сердца и гастроэнтерологической патологии в зависимости от пола, возраста, типа
THE ROLE OF THE CHOLELITHIASIS IN COMPLICATED COURSE OF POSTINFARCTION CARDIOSCLEROSIS PATHOGENESIS O.V. Soleyeko
This article is devoted to establish the role of the cholelithiasis in developing of complicated course of postinfarction cardiaosclerosis. 155 patients with chronic postinfarction cardiac aneurism with the average age of 52,71 ± 1,8 years were compared with 290 patients suffered from postinfarction (Q-positive) cardiosclerosis uncomplicated by chronic postinfarction cardiac aneurism. Gender- and age-related descriptions were same in both groups. Reliable differences in frequency of chronic postinfarction cardiac aneurism combined with cholelithiasis are exposed. The
двигательной активности аневризмы, соматотипа, которые могут быть патогенетической предпосылкой возникновения хронической постинфарктной аневризмой сердца дискинетического типа. Полученные данные позволяют прогнозировать хроническую постинфарктную аневризму сердца у пациентов с желчнокаменной болезнью и определять в дальнейшем дифференцированный подход к терапии данной категории больных.
Ключевые слова: постинфарктный кардиосклероз, желчнокаменная болезнь, патогенез.
Стаття надійшла 31.01.2013 р.
differences are depending on age, gender, type on aneurism kinetic, somatotype, which can come forward as nosotropic preface of kinetic chronic postinfarction cardiac aneurism type. Findings are allow to forecast the chronic postinfarction cardiac aneurism in patients with cholelithiasis in order to determine the differentiated approach to the therapy for this particular category of patients.
Key words: postinfarction cardiaosclerosis, cholelithiasis, pathogenesis.
УДК: 572.7-053.7
JLB. Стклянина, А.А. Тюренков, В.И. Лузин
ГЗ «Луганский государственный мслпкппскпп университет», г. Луганск
КОМПОНЕНТНЫЙ СОСТАВ ТЕЛА И АНТРОПОМЕТРИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЮНОШЕЙ
ДОЛИХОМОРФНОЙ КОНСТИТУЦИИ РАЗНЫХ ЭТНОГЕОГРАФИЧЕСКИХ РЕГИОНОВ
Цель: Изучить и сравнить антропометрические особенности населения юношеского возраста, принадлежащего к разным этногеографическим группам, но относящегося к одному конституциональному типу. Материалы и методы. Aнтропометрическое исследование и денситометрия были произведены среди юношей украинской национальности (n=222), уроженцев Нигерии (n=210) и Индии (n=185). Результаты. У юношей украинской национальности мышечный компонент тела коррелировал с охватом бедра и массой тела. Жировая составляющая коррелировала с окружностью живота. У юношей из Индии мышечный компонент тела был обратно пропорционален, а жировой - прямо пропорционален массе тела. Минеральная плотность и насыщенность минералами - преобладала у юношей из Нигерии.
Ключевые слова: антропометрия, долихоморфы, мышечная масса, процент жира, денситометрия.
Работа является частью плановой межкафедральной НИР «Особливості морфогенезу кісткової, імунної та ендокринної систем під впливом екологічних чинників», № государственной регистрации 0103U006652.
Aнтропометрические исследования являются методом выбора для изучения структуры, конституциональных особенностей и уровня физического развития населения [5]. Учитывая тенденцию современного населения, особенно подросткового возраста, к грацилизации телосложения [3], данные об анатомических особенностях строения тела, присущих тому или иному конституциональному тину, требуют непрерывного обновления. Детально изучая тот или иной тип телосложения, следует учитывать такие внешнесредовые факторы, как этническую и географическую принадлежность исследуемой группы населения [2]. В частности, авторов данной работы заинтересовали возможные различия в анатомическом строении тела между лицами отдаленных друг от друга этнотерриториальных групп, которые относятся к одному конституциональному тину. Условно организм человека подразделяется на три компонента: мышечный, жировой и костный [4]. По результатам произведенных антропометрических измерений возможно с достаточной точностью рассчитать не только пропорции, но и долю мышечной и жировой ткани. Однако с целью точного определения доли костной ткани и ее состояния приоритет принадлежит специализированному инструментальному методу - костной денситометрии [б].
Целью работы явилось сравнение антропометрических параметров и их взаимосвязей с компонентным составом тела среди юношей долихоморфной конституции, родившихся и проживавших на территории Украины (Д-Укр), Индии (Д-Ин) и Нигерии (Д-Ниг).
Материал и методы исследования. Обследованы учащиеся второго курса Луганского государственного медицинского университета (возрастная категория - 17-21 год): 222 юноши - русские и украинцы по этнической принадлежности, родившиеся и постоянно проживающие на территории региона Донбасса, 210 юношей -уроженцев Нигерии и 185 юношей - уроженцев Индии. Данному контингенту прежде всего измеряли мехакромиальное расстояние и длину тела. ^шерием долихоморфной конституции служил индекс ширины плеч Башкирова [1]: соотношение (межактромиальное расстояние (см) / длина тела (см) ) x 100% не болем 21,00. После проведенного соматотипирования по индексу ширины плеч виявлено 9б Д-Укр, 2б Д-Ин и 51 Д-Ниг. Данные лица были отобраны для прохождения программы антропометрических измерений, которая включала определение массы тела и следующих охватных размеров: охвата живота (ОЖ), плеча (ОПл), бедра - наибольшего (Обмакс) и наименьшего (Обмин), охвата ягодиц (ОЯ). C помощью калипера измеряли толщину кожно-жировых складок: на животе ^Ш^аЖ™), на бицепсе плеча (ТЩнаБц), на кисти (ТЩ^^ист), на голени (ТЩнаГол) и под лопаткой (ТЩCподЛоп); парные размеры определяли по правой стороне тела. Расчет тотальной мышечной массы тела производился по методу Kuczmarski R.J., жировой - по методу Durnin J.V., Womersley J.C. [7,8]. Измерение костного компонента по пяточной кости) проводили на рентгеновском двухэнергетическом костном денситометре фирмы «ALOKA 5.0» (CШA). Определяли минеральную плотность (МП^ и минеральную насыщенность костной ткани (МЖГ). Cравнение результатов проводилось с учетом методических рекомендаций Международного общества клинической денситометрии (ISCD; 2003г.). Сатирическую обработку проводили на IBM PC/AT «Pentium-IV» в среде Microsoft Windows XP Professional 2007 с использованием пакета прикладных программ «Statistica 7.0» [4]. Вычисляли среднестатистические параметры (M^) данных и проводили между ними корреляционный анализ с вычислением коэффициента корреляции rx/y.
Результаты исследования и их обсуждение. У Д-Укр ОЖ оказался прямо пропорционален ОПл и ОБмакс (rx/y 0,80), а также напрямую коррелировал с массой тела (rx/y 0,52). Aналогичные связи формировались
