CC BY
157
ФШОСОФШ ПРАВА
УДК 340.5+342.7
О. Г. Данильян, доктор фшософських наук, професор
РОЛЬ М1СЦЕВИХ ОРГАН1В ДЕРЖАВНО1 ВЛАДИ I ОРГАН1В М1СЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ЗАБЕЗПЕЧЕНН1 ПРАВ I СВОБОД ГРОМАДЯН
Розкриваеться роль м1сцевих оргамв влади та оргатв м1сцевого самоврядуван-ня в забезпечент основоположних прав 7 свобод громадян Украгни. Визначаються основт напрями вдосконалення роботи цих ¡нститут1в у забезпеченм прав 7 свобод громадян.
Ключовi слова: права людини, захист прав людини, м1сцев1 органи державног влади, органи м1сцевого самоврядування, правова держава.
Актуальтсть проблема. Визначеш в Конституцп Укра!ни завдання зi створення демократично!, сощально!, правово! держави не можуть бути виршеш без повного визнання основоположних прав та свобод людини i створення ефективно! системи !х забезпечення. Не випадково щея визнання непорушно! едносп правово! держави, прав людини та !х забезпечення знайшла вiдображення в пiдсумковому документi «Конференцп по люд-ському вимiру НБСС» (Копенгаген, 1990), у якому записано: «Правова держава означав не просто формальну законшсть, яка забезпечуе регуляр-нiсть i послщовшсть у досягненнi й пiдтримцi демократичного порядку, а й справедливють, засновану на визнанш й повному прийнятп вищою цiннiстю людсько! особистостi й гарантування цього установами, що утво-рюють структури, якi забезпечують !! найбiльш повний прояв» [6, с. 653]. Таким чином, можна зробити висновок, що змют стввщношення мiж пра-
66
© Данильян О. Г., 2015
вовою державою й особиспстю в сучасному суспшьсга визначаеться не тшьки обсягом прав i свобод, а й рiвнем !х забезпечення, який, у свою черту, неможливий без устшно! координацп дп мiж центральними i мiсцевими органами державно! влади та органами мюцевого самоврядування.
Звщси й випливае теза про важливють i першочергову практичну необ-хiднiсть наукового дослiдження ролi мiсцевих органiв державно! влади i органiв мiсцевого самоврядування, на рiвнi яких безпосередньо забезпе-чуються права та свободи громадян.
Аналiз основних джерел i публЫацш. Проблему захисту прав i свобод людини не можна вщнести до недостатньо вивчених у юридичнш науцi. Так, питання забезпечення i захисту прав людини розкриваються у працях таких в^чизняних дослiдникiв, як В. М. 1сакова, В. А. Бiгун, С. Б. Боднар, В. О. Васильчук, Н. В. Гайворонюк, Д. А. Гудима, С. Добрянський, М. I. Ко-зюбра, А. М. Кучук, С. I. Максимов, П. М. Рабшович, Ю. С. Разметаева та ш. Рiзнi аспекти прав людини та !х захисту на рiвнi дисертацшних досль джень були розглянутi Д. С. Кутомановим, О. А. Мiрошнiченко, С. П. Морозом, О. В. Пушкшою, О. Г. Роговою, О. Г. Шило та ш.
Значну увагу проблемi прав людини i !х захисту центральними i мюце-вими органами державно! влади придшяли такi науковцi, як I. В. Воронова, О. М. Бориславська, В. I. Гладких, Т. М. Заворотченко, Ю. Ю. Калиновський, О. Клименова, С. П. Кузнецов, С. Л. Курило, А. П. Лимар, I. Л. Литвиненко, А. А. Лукашенко, Т. М. Околгг, К. Я. Сьох та ш. [2-5; 7-20]. Разом iз тим юнуе необхщшсть додаткового теоретико-методолопчного дослщження ролi мюцевих органiв державно! влади i органiв мiсцевого самоврядування у забезпеченш прав та свобод громадян, тому що окреслена проблема пов-ною мiрою ще не розроблена.
Метою статтi е розкриття ролi мюцевих органiв влади та органiв мюцевого самоврядування в контекстi забезпечення основоположних прав i свобод громадян Укра!ни, а також визначення основних напрямiв удоско-налення роботи цих шститулв стосовно розглянуто! проблематики.
На сучасному етат розвитку людства проблема забезпечення основоположних прав i свобод людини i громадянина набувае глобального характеру. Вона зачшае не лише вс рiвнi державно! влади i об'еднання громадян усерединi кра!ни, але й виходить за !х межi, поширюючись на мiжнародно-му, планетарному рiвнi. Водночас ефективне забезпечення прав та життевих iнтересiв громадян е неможливим за умови вщповщальносп лише з боку держави. Громадяни також повинш самостшно органiзовуватися заради захисту дшчого закону та власних прав. Типовим прикладом подiбних ор-ганiзацiй е загальнодержавнi, регiональнi та локальш громадськi оргашзацп та органи мюцевого самоврядування. Проте !х дiяльнiсть повинна не дуб-
лювати дп оргашв державно! влади, а слугувати додатковим мехашзмом, що, з одного боку, сприяе реалiзацii нормативно закрiплених прав та свобод громадян, а з другого — е своерщною противагою владному механiзму, в цьому випадку самостшш оргашзацп громадян мають протистояти мож-ливому свавiллю з боку владних суб'ектсв та посадових оаб [3, с. 8-9].
Дослiджуючи цю проблематику, слiд окремо розглядати органи мюцево-го самоврядування та мiсцевi органи державно! влади, оскiльки першi е са-мостiйними, недержавними, апол^ичними об'еднаннями громадян у межах певно! визначено! територп, з метою сприяння певним життево важливим iнтересам та потребам громадян, що проживають на данш територп. У свою чергу, мiсцевi органи державно! влади — це певш структурнi адмшютратив-ш елементи центральних (загальнодержавних) органiв лептимно! державно! влади: так, районний вщдш мшцп е елементом, що входить до тако! загаль-нодержавно! системи, як Мшютерство внутрiшнiх справ.
Розгляд проблематики слщ розпочати з мюця, що займають мiсцевi органи державно! влади та органи мюцевого самоврядування в захист фiзич-них чи, шакше, життевих прав i свобод громадян. Вiдповiдно до ст. 27 Конституцп Укра!ни «Кожна людина мае невщ'емне право на життя. Нiхто не може бути свавшьно позбавлений життя. Обов'язок держави — захища-ти життя людини» [11, с. 12]. Це питання е багатоаспектним, воно включае в себе право людини на життя як на стан, у якому вона перебувае вщ моменту фактичного народження i до !! бюлопчно! смерть При розглядi питання в цьому вимiрi право на життя — найбшьше благо людини, оскшьки його позбавлення робить беззмютовним юнування будь-яких шших (соцi-альних, економiчних чи полiтичних) прав. Воно також включае таю аспек-ти, як право бути народженим, вимагати усунення небезпеки, що може виникати для життя внаслщок дiяльностi шших оаб, право на охорону та захист життя до державних, мiждержавних та мiжнародних органiзацiй, право самостшно розпоряджатися власним життям.
Дiяльнiсть уповноважених оргашв у даному аспек^ здебшьшого спiв-вiдносять як правоохоронну. Якщо розглядати дii мiсцевих вiддiлiв право-охоронних органiв, то !х дiяльнiсть загалом урегульована вiдповiдними законами («Про мшщю», «Про Службу безпеки Укра!ни» тощо) та вiдом-чими актами. Дiяльнiсть !х мiсцевих структурних одиниць мае вщповщати тим самим загальним принципам, що визначають дiяльнiсть правоохоронно! системи загалом та дотримання ними найважливших, базових прав людини i громадянина. При чому мова йде не про декларативне нормативне затвер-дження певних принципiв у вщповщних профiльних документах, а про ю-нування системи реального контролю за дiяльнiстю правоохоронних орга-нiв, оскшьки вони е суб'ектами владних повноважень, що можуть суттево
обмежувати права людини з метою досягнення суспшьного блага. Саме тут i виникае потреба незалежного та об'ективного контролю з боку недержав-них структур, що, однак, можуть суттево впливати на дiяльнiсть даних оргашв.
Мюцеве самоврядування разом iз недержавними громадськими органь защями мае виступити тим суб'ектом, що мае право контролювати право-охоронну та правозастосовну дiяльнiсть на мюцях. Такий пiдхiд мае на мет попередження можливих зловживань чи порушень з боку суб'ектiв владних повноважень. Крiм того, за своею суттю органи, що д^ть безпосередньо на мющ, можуть дiяти бiльш оперативно та приймати ршення у вщповщ-ностi до ситуацп, що склалася. Центральний апарат такого вщомства, як мшютерство, включае значну кiлькiсть структурних шдроздшв, посадових осiб, яка сприяе певнш бюрократизацп !х дiяльностi, що виражаеться в численних затримках при прийнятп вщповщальних рiшень. У випадку вщсутносп громадського контролю, найважливiшою ланкою якого мае стати мюцеве самоврядування, органи правопорядку та правоохорони ста-ють у сво!й дiяльностi ввдрваними вiд реалiй життя, спрямовують свою дiяльнiсть лише на досягнення декларативних принцитв, що часто не вщ-повiдають реальнiй життевiй ситуацп [14; 18].
Наступним, не менш важливим правом будь-яко! людини, е право на свободу та особисту недоторканшсть. Це право знайшло свое вщображення в ст. 29 Конституцп Укра!ни [11, с. 12]. Вiдомий правознавець С. Алексеев визначае свободу як можливють людини бути незалежною вщ шших людей, вiльно здiйснюючи передбачеш законами права, проявляти свою дiяльнiсть у висловлюваннях та вчинках [1, с. 6]. Проте необхщно зазначити, що свобода на вчинення певних дш не мае бути необмеженою, безконтрольною, адже таке розумшня свободи веде до анархп та хаосу. Найважлившим за-вданням державно! влади загалом та !! структур окремо е досягнення оптимального стввщношення мiж iнтересами суспiльства та держави як його продукту та штересами шдивщуальносп, окремого громадянина.
Забезпечення свободи та особисто! недоторканностi е одним iз прiори-тетних завдань роботи мюцевих органiв державно! влади та оргашв мюце-вого самоврядування як особливого демократичного тдвиду державного управлшня, суб'ектом якого виступають мешканцi поселень та адмшютра-тивних територiй, а змютом слугують проблеми забезпечення нормального життя людей у мюцях !х компактного проживання. Специфiка !х дiяльнос-тi у цьому полi полягае в тому, що мiсцевi органи краще ознайомленi з проблемами конкретного регюну, адмiнiстративно-територiально! одини-цi. Крiм того, мiсцевi органи державно! влади та органи мюцевого само-врядування можуть реагувати на виникнення конкретних життевих проблем
бшьш активно й оперативно, шж центральш органи, що мають здшснювати контроль за значно ширшою територiею.
Право на особисту недоторканшсть, що мае тотожний змют iз правом на свободу, слщ розумiти як право людини на !! тiлесну, статеву та психолопч-ну захищенiсть. Право на особисту недоторканшсть передбачае i те, що свобода людини шким не може бути свавшьно обмежена. Тут варто вщмежову-вати два можливих варiанти подiбного обмеження. По-перше, обмеження з боку третсх осiб, що взагалi не мають права на подiбнi дп. У цьому випадку необхщно говорити про протидiю такому обмеженню з боку мюцевих струк-турних одиниць правоохоронних органiв: МВС, прокуратури, СБУ, органiв, що здшснюють протидiю фiнансовим злочинам. 1х реформування, активна матерiально-технiчна допомога та кадрове забезпечення з боку центральних вщомств мають стати тим чинником, що приведе до покращення !х дiяльнос-т на мiсцевому рiвнi та мiнiмiзацii фактiв порушення свободи та особисто! недоторканностi громадян. По-друге, досить частими е випадки порушення особисто! свободи громадян суб'ектами, що уповноважеш обмежувати цю свободу в штересах усього суспшьства (правоохоронш органи), звщси ви-ходить потреба ефективного правозахисного контролю. Вш дiе на багатьох рiвнях (глобальному, мiжнацiональному, державному, регюнальному, мюце-вому). 1снуе декiлька можливих суб'екпв, що здiйснюють правозахисну дь яльнiсть (неурядовi та громадськi оргашзацп, вiдповiднi посадовi особи центральних державних оргашв, органи мiсцевого самоврядування).
Дiяльнiсть органiв мiсцевого самоврядування в даному аспек^ е визна-чальною, оскшьки вони е позадержавними структурами, що функцюнують не лише на забезпечення штереав громадян певно! територii, а й на досяг-нення певного дiалогу мiж суспiльством, з одного боку, та державною вла-дою — з другого. 1х дiяльнiсть у сферi захисту особисто! недоторканносп мае базуватися на принципах справедливосп, законностi, верховенства права, прiоритету прав людини та гумашзму. Органи мюцевого самоврядування у випадку притягнення до вщповщальносп члена вiдповiдноi громади пови-ннi не просто захищати його штереси, керуючись лише суб'ективними факторами, але й сприяти встановленню фактичних обставин певно! дп чи подп. Звюно, мова йде не про дублювання органами мюцевого самоуправлшня функцiй iнших, загальнодержавних органiв, наприклад, оргашв, що здшснюють досудове слщство чи оперативно-розшукову дiяльнiсть, а про наявшсть певного контролю, допуску представнимв мiсцевого самоврядування до встановлених фактичних обставин справи з метою громадського мошторин-гу за дiяльнiстю правоохоронних та правозастосовних органiв [8; 9].
Ще одним важливим кроком до утвердження верховенства права, ство-рення правово! держави е ефектившсть та справедливiсть рiшень, винесених
судовою системою Укра!ни. Конститущя Укра!ни, Кримiнальний процесу-альний кодекс та Закон Укра!ни «Про судоустрш та статус суддiв» для до-сягнення поставлених цiлей та з метою закршлення народовладдя в судовш сферi вводить iнститут присяжних та народних засiдателiв, що дiе вщповщ-но в кримiнальному та цившьному судочинствi. I знову ж таки основний тягар стосовно забезпечення участ представниюв народу у судовому про-цесi лягае на мiсцевi органи державно! влади та органи мюцевого самовря-дування. Саме на них покладаеться завдання складення та подальшого ве-дення реестру осiб, що можуть бути залученими як народш засiдателi чи присяжнi. Проте саме !х безстороння дiяльнiсть дае можливють звичайним громадянам також брати участь у судовому процес на одному рiвнi з суд-дями як представниками державно! судово! системи.
Наглядова функщя громадськостi також мае поширюватися на контроль за органами, що проводять дiзнання та досудове слщство, здшснюють за-тримання чи взяття тд варту, арешт. Цього вимагае фактичний стан речей. Адже вщповщно до укра!нського законодавства особа може триматися тд вартою до 18 мюящв, що е значним термiном. Крiм того, за статистичними даними, кшькють обвинувачених та пiдозрюваних осiб, до яких застосову-еться запобiжний захщ у виглядi взяття пiд варту, становить близько 45 % (для порiвняння в захщноевропейських кра!нах iз розвинутою демократичною системою цей показник становить 5%). У цьому випадку виникае за-гроза значних порушень та зловживань з боку вщповщних оргашв.
Також слiд зазначити, що тд час перебування тд вартою особа, яка е тдозрюваною, але не визнана винною у вчинент злочину, досить часто не отримуе належно! правово! допомоги, втрачае роботу без альтернативно! компенсацп, не мае фактичного зв'язку з рщними протягом тривалого часу, непоодинокими е випадки катувань та неправомiрного використання сили з боку прашвниюв правоохоронних структур. У зв'язку з цим можна конста-тувати, що залучення представниюв оргашв мюцевого самоврядування е обов'язковою умовою, одним iз реальних гарантiв дотримання законних прав громадян. Таке залучення мае здшснюватися в обов'язковому порядку, оскшьки громада як сукупшсть громадян е додатковим, незалежним гарантом, свого роду посередником мiж державним мехашзмом, що представлений органами досудового слщства, прокуратурою, оперативно-розшуковими пiдроздiлами, з одного боку, та громадянином, його судово-процесуальними представниками (адвокатом, поручителем тощо) — з другого.
Сучасний перелш основоположних прав та свобод людини е неможливим без права на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Це право закршлене перш за все в ст. 49 Конституцп нашо! держави [11, с. 19]. Вщповщно до цих положень це право включае таю гарантп держави:
забезпечувати охорону здоров'я через фшансування соцiально-економiчних, медико-саштарних та оздоровчо-профшактичних програм, створювати умови для ефективного i доступного для кожного медичного обслуговуван-ня, наявшсть якого не залежить вщ соцiального статусу чи матерiальних достаткiв особи. В Укра!ш дiе система безкоштовного медичного обслуго-вування в державних та комунальних закладах охорони здоров'я. Завдання оргашв державно! влади та мюцевого самоврядування полягае в тому, щоб забезпечити кожному перелш послуг, що сприяють збереженню, вщновлен-ню чи тдтриманню здоров'я як стану повного фiзичного, духовного та сощального благополуччя. Таким чином, можна зробити висновок, що сенс самого поняття «здоров'я» в цьому питанш е значно ширшим за його тра-дицшне розумшня.
Саме виходячи з розширеного поняття, можна говорити про те, що голов-на мета суб'ек^в владних повноважень у цьому випадку полягае не просто в локальному забезпеченш функцюнування системи охорони здоров'я, а й допомоги у сферах надання достатнього життевого рiвня громадянам, вклю-чаючи !жу, одяг, житло медичне та сощальне забезпечення, безпечне для здоров'я навколишне середовище, квалiфiковану саштарно-медичну допо-могу та правовий захист вщ будь-яких порушень чи дискримшацш прав людини, пов'язаних з фiзичним, моральним чи психiчним станом особи. Специфiка такого забезпечення з боку оргашв, що дшть на мiсцях, полягае в тому, що загальнодержавш програми, розробленi та втшюваш централь-ними державними органами у сферi охорони здоров'я, досить часто не враховують локальну специфшу (швидке поширення певно! несприятливо! саштарно-етдемюлопчно! обстановки на певнiй територii, особливостей матерiально достатку та забезпечення громадян, що проживають на певнш територп, можливих нацiональних та ментальних особливостей). Крiм того, мiсцевi органи влади е способом самооргашзацп громадян, а отже, бшьш повною мiрою вщповщають реальним, практичним iнтересам громадян [3, с. 162-163].
У контексп розгляду питання про право на охорону здоров'я слщ роз-глянути надзвичайно складне та багатоаспектне питання, що сьогодш по-стало перед укра!нським суспiльством. Мова йде про проблему збереження генофонду укра!нського народу, розв'язання якого вщповщно до ст. 16 нашо! КонституцГ! належить до першочергових завдань держави [11, с. 9]. Це питання отримало надзвичайно значну вагу останшми роками у зв'язку з демографiчною кризою на територп Укра!ни. Функцп мюцевих органiв влади й оргашв мюцевого самоуправлiння в даному випадку зводяться до таких завдань: здшснення мошторингу за рiвнем життя громадян, надання систематичних рекомендацш центральним вiдомствам та структурам вщ-
носно !х потенцшних заходiв, забезпечення матерiально!, правово! та ме-дично! допомоги громадянам, що потребують !! в силу об'ективних причин. До прюритетних завдань мiсцевих оргашв також входить завдання забезпечення безпечного життевого середовища на територп визначено! адмшь стративно! одиницi. Для цього е необхщною чiтка та злагоджена взаемодiя мiсцевих та центральних оргашв у напрямi протидп псуванню та знищенню природних фондiв, вщкриттю шкiдливих виробництв тощо.
Невiд'емним елементом прав людини в сьогодшшнш розвинутш демо-кратичнiй державi постають соцiально-економiчнi права людини. Стаття 1 Конституцп Укра!ни проголошуе, що Укра!на е сошальною державою [11, с. 7]. Це положення означае, що незважаючи на впровадження ринково! економши та катталютичних вiдносин, держава зберiгае за собою обов'язок неухильно тклуватися про матерiальне становище сво!х громадян, допо-магати особам, що перебувають у скрутному матерiальному становищi. Це питання е багатоаспектним i включае таю обов'язки держави: створення загальнодержавного фонду страхування; надання одноразових, пенсшних та шших виплат певним категорiям громадян; створення мережi державних та комунальних закладiв систем охорони здоров'я та осв^и, що реалiзують право укра!нських громадян на безкоштовну середню освггу та охорону здоров'я, дбати про неухильне зростання загального добробуту населення, його кутвельно! спроможносп.
Визначаючи роль мюцевих органiв влади та оргашв мюцевого самовря-дування в даному аспект дiяльностi варто вiдразу виокремити ключову проблему суперечносп мiж центральними та мюцевими органами влади стосовно перерозподшу податкiв та соцiальних платежiв на мiсцях. Загаль-ноприйнятою св^овою практикою розвинутих соцiально орiентованих держав е те, що саме мiсцевi органи влади та, що найважливше, органи мюцевого самоврядування вiдiграють ключову роль у перерозподш засобiв, видшених центральними органами мiсцевим. Це обумовлено тим, що мю-цевi владш структури краще обiзнанi з проблеми, що мають мюце на певнш територi! й у випадку !х виникнення можуть бiльш оперативно !х вирiшити. Крiм того, складнi процедури перерозподшу коштв з центру на мюця знач-но сповiльнюють !х обiг, виникають передумови до появи корупцшних схем. Саме тому задля досягнення сошально! справедливостi бiльш доцшьно до-ручати розпорядження коштами мюцевих бюджетiв мiсцевим радам.
Одним iз найважливiших складових соцiально-економiчних прав громадян е право на працю. Як i в попередньому питанш, роль мюцевих суб'ектiв державно-владних повноважень полягае перш за все в дiевому забезпечен-нi механiзму реалiзацi! законодавства. Так, органи мiсцевого самоврядування можуть мати вщповщш структурш пiдроздiли, що займаються праце-
влаштуванням громадян та контролем за належними умовами пращ на вщ-повщних промислових чи невиробничих об'ектах. Таким чином, сощальне забезпечення громадян у сучаснш державi з ринковою економшою залиша-еться одним iз прюритетних завдань держави. I органи мюцевого самовря-дування та мiсцевi органи державно! влади е тими структурами, що безпо-середньо допомагають громадянам реалiзувати право на достойне та заможне життя [3, с. 121-125].
Пщсумовуючи, можна зробити висновок, що мюцеве самоврядування, яке вщповщно до статей 140-145 Конституцп Укра!ни е однiею з форм учас-тi громадян в управлшш державою, це форма локального об'еднання тери-торiальноi громади (жшешв села, мiста чи добровiльного об'еднання жите-лiв кiлькох населених пункпв, територiально-адмiнiстративних одиниць) [11, с. 54-57]. Мюцеве самоврядування може самостiйно виршувати внут-рiшнi питання мiсцевого значення в межах та вщповщно до Конституцп i законiв Укра!ни. Мюцеве самоврядування е найефективнiшим механiзмом стримування центрально! державно! влади, способом вщстоювання iнтересiв певного територiального об'еднання громадян. У даному випадку члени певно! общини, створено! за територiальним принципом, усвщомлюють себе не лише як громадяни Укра!ни, а й мешканщ певного населеного пункту, району. Надання широких державно-владних повноважень органам мюце-вого самоврядування е одшею з ключових ознак демократично!, правово! держави з розвинутим громадянським суспiльством.
л1тература
1. Алексеев С. С. Философия права / С. С. Алексеев. — М. : Норма, 1997. - 330 с.
2. Бориславська О. Поняття { система конституцшно-правових засад мюцевого самоврядування в Укра!ш / О. Бориславська // Проблеми державотворення 1 захисту прав людини в Укра!ш : матер1али IX регюн. наук.-практ. конф. (13-14 лют. 2003 р.). — Л. : ЛДУ, 2003. — С. 118-120.
3. Гладких В. I. Сощальш права громадян Укра!ни : Конституцшно-правовий аспект : монограф1я / В. I. Гладких. - X. : Факт, 2005 - 368 с.
4. Данильян О. Г. Теоретико-методолопчш проблеми захисту прав людини в су-часному сусп1льств1 / О. Г. Данильян // Вюн. Нац. ун-ту «Юрид. акад. Укра!ни ¡меш Ярослава Мудрого». Сер1я: Ф1лософ1я, фшософ1я права, пол1толог1я, соц1олог1я / редкол.: А. П. Гетьман та ш. - X. : Право, 2013. - Вип. 3 (17). -С. 84-91.
5. Данильян О. Г. Мехашзм захисту прав людини в сучасному суспшьствк теоре-тико-правовий дискурс / О. Г. Данильян // Вюн. Нац. ун-ту «Юрид. акад. Укра!-ни ¡меш Ярослава Мудрого». Сер1я: Ф1лософ1я, фшософ1я права, полгголопя,
соцюлопя / редкол.: А. П. Гетьман та îh. - Х. : Право, 2013. - Вип. 4 (18). -С.48-56.
6. Документ Копенгагенского совещания // Международные акты о правах человека : сб. док. - М. : Юристъ, 2001. - 718 с.
7. Заворотченко Т. М. Органи державно! влади i мюцевого самоврядування як гарант прав i свобод людини й громадянина в Укра1ш / Т. М. Заворотченко // Вюн. За-порiз. юрид. iH-ту, Дншропетр. держ. ун-ту внутр. справ. - Запорiжжя ; Д. : ЗЮ1ДД УВС, 2010. - 2011. — № 1 (54). - С. 169-179.
8. Калиновський О. Pеалiзацiя органами мюцево! влади конституцшних прав i свобод людини в Укра!ш / О. Калиновський // Проблеми державотворення i захисту прав людини в Укрш'ш : матерiали IX репон. наук.-практ. конф. (13-14 лют. 2003 р.). - Л. : ЛДУ, 2003. - С. 134-137.
9. Калшченко О. Генеза системи конституцшного контролю за реалiзацieю прав, свобод людини i громадянина / О. Калшченко // Дайджест. Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии. - 2003. - № 14, ч. 2. - С. 120-124.
10. Клименова О. Проблеми територiальноï оргашзаци мюцево! влади в Укрш'ш та европейський досвщ ïx розв'язання / О. Клименова // Актуальш проблеми державного управлшня / голов. ред. С. М Серьопн. - Д. : ДР1ДУ НАДУ, 2007. -Вип. 3(29). - С. 261-267.
11. Конститущя Украши : 3i змшами. - Х. : Право, 2014. - 68 с.
12. Кузнецов С. П. Природа власти на местном уровне / С. П. Кузнецов // Дайджест. Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии. - 2004. - № 6, ч. 2. -С.129-130.
13. Курило С. Л. Правове забезпечення взаемоди оргашв внутршшх справ з органами мiсцевоï влади / С. Л. Курило // Право i безпека. - 2010. - № 2. - С. 88-92.
14. Лимар А. Мюце оргашв мюцевого самоврядування в конституцшно-правовому меxанiзмi забезпечення основних прав та свобод громадян Украши / А. Лимар // Актуальш проблеми державного управлшня / голов. ред. С. М. Серьогш. - Д. : ДР1ДУ НАДУ, 2007. - Вип. 3 (29). - С. 247-255.
15. Литвиненко I. Л. Органiзацiйно-правовi форми дiяльностi оргашв мюцевого самоврядування у сферi забезпечення прав i свобод людини i громадянина / I. Л. Литвиненко // Вюн. УАДУ. - 2001. - № 2, ч. 2. - С. 27-33.
16. Лукашенко А. Повноваження оргашв самооргашзаци населення та статус ïx керiвникiв / А. Лукашенко // Юрид. Украша. - 2010. - № 11. - С. 50-55.
17. Околгг Т. Класифшащя прав людини: теоретичш аспекти / Т. Окол^ // Проблеми державотворення i захисту прав людини в Украш : матерiали IX регюн. наук.-практ. конф. (13-14 лют. 2003 р.). - Л. : ЛДУ, 2003. - С. 33-36.
18. Рабшович П. М. Права людини i громадянина : навч. поаб. / П. М. Рабшович, М. I. Хавранюк. - К. : Атка, 2004. - 464 с.
19. Сьох К. Я. Змют конституцшного права громадян Украши на службу в органах мюцевого самоврядування / К. Я. Сьох // Право i сусп.-во. - 2012. - № 3. -С.48-53.
20. Воронова I. В. Нормативно-регулятивна основа функщонування громадянсько-
го суспшьства та системи мюцевого самоврядування / I. В. Воронова // Вюн.
Харк. нац. ун-ту iм. В. Н. Каразша. - Х. : ХНУ, 2011. - № 988 : Серiя «Право». -
С.94-99.
роль местных органов государственной власти и органов местного самоуправления в обеспечении прав и свобод граждан
Данильян О. Г.
Раскрывается роль местных органов власти и органов местного самоуправления в обеспечении основоположных прав и свобод граждан Украины. Определяются основные направления совершенствования работы этих институтов в обеспечении прав и свобод граждан.
Ключевые слова: права человека, защита прав человека, местные органы государственной власти, органы местного самоуправления, правовое государство.
role of local public and organs authorities local self-government in providing of rights and freedoms of citizens
Danilyan O. G.
The role of local authorities and organs of local self-government opens up in providing of fundamental rights andfreedoms of citizens of Ukraine. Basic directions of improvement of work of these institutes are determined in providing of rights and freedoms of citizens.
It is underlined that on the today's stage of development of humanity the problem of providing offundamental rights and freedoms of man and citizen gets global character. She touches not only all levels of state power and association of citizens in a middle a country but also it goes beyond their limits, spreading to the international, planetary level. At the same time, the effective providing of rights and vital interests of citizens is impossible on condition of responsibility only from the side of the state. Citizens also must independently get organized for the sake of defence of law in force and own rights. The typical example of similar organizations are national, regional and local public organizations and organs of local self-government. However their activity must not duplicate the actions of public authorities, but serve as an additional mechanism, that assists realization of the normatively vested rights and freedoms of citizens from one side, and from other — is an original counterbalance to the imperious mechanism, in this case independent organizations of citizens must resist to the possible self-will from the side of imperious subjects and public servants.
Investigating this range ofproblems, it follows separately to examine the organs of local self-government and local public authorities, because the first are the independent,
non-state, apolitical associations of citizens within the limits of certain territory, with the aim of assistance to certain vitally important interests and necessities of citizens that live on this territory. In turn, local public authorities — it the structural administrative elements of central (national) legitimate state government bodies are certain, so a district area of militia is an element that is included in such national system, as Ministry of internal affairs.
Local self-government, that in accordance with the articles of a 140-145 Constitution of Ukraine is one offorms ofparticipation of citizens in a government is a form of local association of territorial society (habitants of village, city or voluntarily association of habitants ofa few settlements, territorial-administrative units). Local self-government can independently decide the internal questions of local value in limits and in accordance with Constitution and laws of Ukraine. Local self-government is the most effective mechanism of inhibition of central state power, method of defending of interests of certain territorial association of citizens. In this case members of the certain community, created on territorial principle realize itself not only as a citizen of Ukraine but also habitant of certain settlement, district. A grant of wide state-imperious latitudes to the organs of local self-government is one of key signs of the democratic, right state with the developed civil society.
Key words: human rights, protection of human rights, local public authorities, organs of local self-government, legal state.
УДК 134.5
Г. П. Клгмова, доктор фшософських наук, професор
ВПЛИВ ПРАВОВО1 КУЛЬТУРИ НА ФОРМУВАННЯ ПРАВОПОРЯДКУ В СУСП1ЛЬСТВ1
У статтi аналiзуeться суттсть поняття «правова культура», поданого врiз-них фшософських, правових, соцiологiчних, полiтологiчних теорiях, розглянутi осно-вм методологiчнi тдходи до аналiзу правовог культури. Особливу увагу придтено розгляду правовог культури як системи правових цтностей. Аналiзуeться найваж-ливша правова цттсть — закон як основа правопорядку в суспiльствi.
Ключовi слова: правова культура, правовi цiнностi, закон, правовий закон, правопорядок.
Актуальтсть теми. Курс на формування правово! держави i грома-дянського суспшьства, що був проголошений в Укра!ш, може бути здшсне-ний, з одного боку, шляхом удосконалення законодавства i державного
© ^мова Г. П., 2015
77
