CC BY
46УДК 911.2:551.4 (091)
РОЛЬ I М1СЦЕ ПЕРСОНАЛ1Й У РОЗВИТКУ У КР АНН С Ь КО ГО ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА
М/л-ел/ С. В.
Проведений анал1з посилань на пращ ландшафтознавчого спрямування украшських автор1в з метою виявлення рол1 1 мюця окремих дослщнигав у розвитку украшського ландшафтознавства. Виявлеш вчеш 1 науков1 пращ, що мають найбшыш показники цитування, показана 1х роль у формуванш структури 1 змюту сучасного украшського ландшафтознавства. Ключов1 слова: украшське ландшафтознавство, цитат-анал1з, цитовашсть.
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ. Наука е поеднанням коле ктив ней та ¡ндив1 дуально!' творчосл вчених. Проте у прирощенш нового знания першочергову роль грають прогресивш ¡дс1 видатних особистостей. Визнаним показником авторитету вченого е посилання шших вчених на його пращ, тобто показник його цитованосл. Цитат-анал1з е поширеним явищем у багатьох науках, проте не для ландшафтознавства.
АНАЛ13 ОСТАНН1Х ДОСЛ1ДЖЕНБ I ПУБЛ1КАЦ1Й. Ввдомий лише один приклад гаотбного досл1дження, що було проведене В.С.Преображенським I В.З. Макаровим для аналпу розвитку ландшафтознавства в СРСР у далекому 1988 рощ [25]. В украшському ландшафтознавств1 под1бних наукометричних досл1джень не проводилось.
ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ. Метою досл1дження е виявлення рол1 1 м1сця окремих дослщншав у розвитку структури I змюту украшського ландшафтознавства у шелявоенний перюд шляхом анал1зу посилань на пращ ландшафтознавчого спрямування. Об'ектом досл1дження став масив в1тчизняних та заруб1жних публшацш за перюд з 1952 по 2008 роки, що тематично вщносяться до ландшафтознавства або мютять посилання на ландшафтознавч1 публшацп. Обсяг проаналпованого масиву л1тературних джерел склав 2290 назв. За вимогами до вихщно! шформацп та об'ективносп висновив представницькими вважаються часовий перюд у 10-15 роив I шлыасть публшацш у илька сотень одиниць. Отже проаналпований нами джерельний масив е представницьким за обома вимогами. Предметом досл1дження стали шлыасш показники цитування окремих автор1в I окремих праць, а також характер I змют посилання за трьома ознаками: евщоцтва обпнаносл або показника визнання; евщоцтво використання концептуальних положень I методики; евщоцтва використання фактичного матер1алу.
ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕР1АЛУ ДОСЛ1ДЖЕННЯ. У таблищ 1 наведеш щлзвшца 45 украшських ландшафтознавщв, що мають найбшыш показники цитованосп. У першш десятщ знаходяться вио\п украшсыа ландшафтознавщ, що е лщерами провщних украшських ландшафтознавчих шкш: П.Г.Шищенко I М.Д.Гродзинський (кшвська ушверситетська школа), О.М.Маринич [ В.М.Пащенко (кшвська акадс\пчна школа), К.1.Геренчук I Г.П.Мшлер (льв1вська
ушверситетська школа), П.Швебс I О.Г.Тоггпев (одеська ушверситетська школа), П.Денисик (Вшницька ушверситетська школа), ЛЛ.Воропай (Чершвецька ушверситетська школа). Одинадцяте \iicuc у списку найбшып цитованих автор1в украшського ландшафтознавства займае В.О.Боков - л ¡дер кримсько! ушверситетсько! ландшафтознавчо! школи, що е одною п сслп провщних ландшафтознавчих шил Укра1ни [16].
Таблица 1.
Показник цитованосп .lijcpiB украшського ландшафтознавства_
№ п/п Автор Кшьккть посилань Кшьккть праць
1 Шищенко П.Г. 357 68
2 Геренчук K.I. 325 74
3 Гродзинський М. Д. 283 40
4 Маринич О.М. 278 65
5 Пащенко В.М. 263 42
6 Мшлер Г.П. 219 45
7 Швебс Г.1. 211 55
8 Денисик Г.1. 124 22
9 ToiraieB О.Г. 102 16
10 Воропай JI.I. 94 25
11 Боков В.О. 84 20
12 ПетлшВ.М. 67 20
13 Ланько A.I. 65 23
14 Гриневецький В.Т. 62 29
15 Мельник A.B. 61 13
16 Малишева Л.Л. 60 16
17 Шевченко Л.М. 59 28
18 Давидчук B.C. 54 24
19 Гуцуляк В.М. 49 16
20 Тютюнник Ю.Г. 47 18
21 Койнов М.М. 45 16
22 Гришанков Г.Е. 45 18
23 Романчук С.П. 44 20
24 Кукурудза C.I. 41 15
25 Позаченюк К.А. 36 13
26 Дмитрук О.Ю. 33 13
27 Куница М.М. 29 7
28 Цись П.М. 28 5
29 Вшенкш В. Л. 26 13
30 Сна В.Г. 25 11
31 Коржик В.П. 23 9
32 Волошин I.M. 22 6
33 Фед1рко О.М. 22 8
34 Круг лов I.C. 21 8
35 Шдгородецький П. Д. 20 13
36 Трохимчук C.B. 19 3
37 Дорфман Я.Р. 16 6
38 Mxeni C.B. 16 7
39 Рибш М.М. 14 7
40 Ковальов О.П. 14 10
41 Штойко П.1. 12 2
42 Багрова JI.A. 11 6
43 Гавриленко О.П. 11 3
44 Дутчак М.В. 10 2
45 Сна А.В. 7 5
Найбшыпу шльшсть посилань (357) мае проф. Кшвського нацюнального ушверситету îm. Тараса Шевченка, президент Украшського географ1чного товариства П.Г.Шшценко, один п засновнишв кшвськсм ушверситетсьюл ландшафтознавчо1 школи. Загальна шльшсть цитованих праць П.Г.Шищенка складае 68 i за цим показником вш уступае лише проф. К.1.Геренчуку - одному п (|)ундатор1в CBÎTOBoro та украшського ландшафтознавства i засновнику чершвецьюл та льв1всько1 ландшафтознавчих шил (74). До псрслп<\ найбпьш цитованих праць П.Г.Шищенка належать навчальний поабник «Фпична географ ¡я Украшсьюн PCP», написаний у сшвавторств1 з О.М.Мариничем, А.1.Ланько i МЛ.Щербанем (1982), монограф1я «Ландшафта i фпико-гсограф1чнс районування (¿з cepiï «Природа Украшсько1 PCP)», написана у ствавторств1 з О.М.Мариничем i В.M.Пащенком (1985), навчальний поабник «Прикладна ф1зична rcorpa(|)ia» (1988), написаний однооабно. монограф1я «Ландшафтно-еколопчний анал1з у мел1оративному проектуванн1» (1993), написана однооабно. монограф1я «Принципи i методи ландшафтного анал1зу у репональному проектуванш», написана у ствавторств1 з М.Д.Гродзинським (1999) та îh.
Друге \iicuc за шльшетю посилань займае проф. К.1.Геренчук (325), який зав1дував кафедрою фпичнеп rcorpa(|)iï Льв1вського ушверситету з 1954 по 1974 pp., а попм до само! cbocï смсрл працював професором uicï ж кафедри. Загальна шльшсть цитованих праць КЛ.Геренчука складае 74 i за цим показником bîh випереджае ycix. До псрслп<\ найб1льш цитованих праць КЛ.Геренчука належать M0H0rpa(|)ia «Природно-географ1чний под1л Льв1вського та Под1льського економ1чних райошв» (1964), написана у сшвавторств1 з М.М.Койновим М.М. i П.M. Цисем, навчальний поабник «Основш проблеми ф1зично1 гсографп» (1969), написаний одноос1бно, навчальний пос1бник «Польов1 географ1чш досл1дження» (1975), написаний у сшвавторств1 з Е.М.Раковською i О.Г.Тотневим. Проф. К.1.Геренчук е автором i науковим редактором ушкальшл cepiï монографш з комплексним описом природи Украшських Карпат i 8 адмшютративних областей Украши (1968, 1972, 1973, 1975, 1976, 1979, 1980, 1981).
Трете \iicuc серед найб1льш цитованих автор1в займае проф. М.Д.Гродзинський, випускник, а зараз зав1дувач кафедри ф1зично1 гсографп та геоекологп Кшвського нащонального ушверситету îm. Тараса Шевченка (283 посилання) i за цим показником вже обшшов свого вчителя - проф. О.М.Маринича (264), засновника обох кшвських ландшафтознавчих шил - ушверситетсько1 та акадс\пчнсн. Загальна шльшсть цитованих праць М.Д.Гродзинського (40) уступае
загальнш шлькосп цитованих праць автор1в. що займають 4, 5, 6 i 7 \псця у списку найбшып цитованих автор1в. Проте у списку найбшып цитованих праць украшських ландшафтознавщв роботи М.Д.Гродзинського займають 1, 7 i 12 \псця. До псрслп<\ найбшып цитованих праць М.Д.Гродзинського належать навчальний nociÔHHK «Основи ландшафтно! екологи» (1993), написаний однооабно. M0H0rpa(|)i;i «Ландшафтно-еколопчний анал1з у мелюративному природокористуванш» (1993), написана у сшвавторств1 з П.Г.Шищенком i M0H0rpa(|)i;i «Стшшсть геосистем до антропогенних навантажень» (1995), написана одноослбно. I кожна з названих праць, судячи з юлькосп посилань, стала шадею у ландшафтознавств1.
Четверте \iicuc займае проф. О.М.Маринич - радник директора 1нституту reo графи HAH Украши i, як вже згадувалось, засновник обох кшвських ландшафтознавчих шил (278 посилань). Загальна кшькють цитованих праць (до обрахунку приймались лише пращ ландшафтознавчого спрямування) складае 65. До псрслп<\ найпопуляршших ландшафтознавчих публшацш О.М.Маринича належать навчальний послбник «Ф1зична rcorpa(|)i;i Украшсько1 PCP», написаний у сшвавторств1 з АЛ.Ланько. М.ГЩербанем i П.Г.Шищенком (1982), i монограф1я «Ландшафта i ф1зико-географ1чне районування (i'ï cepiï «Природа Украшсько1 PCP»)», написана у сшвавторств1 з В.М.Пащенком i П.Г.Шищенком (1985). Саме у цих виданнях О.М.Мариничем запропоноване теоретичне обгрунтування класиф1кащ1 ландшафлв i ф1зико-географ1чного районування Украши, на яке спираються науковщ при досл1дженн1 ландшафтного noji.iy тсриторп Украши. Значний ¡нтсрсс викликають статл О.М.Маринича, присвячеш питаниям ландшафтознавчих досл1джень рспональних проблем природокористування в Укра1'ш
П'яте mîcuc належить проф. В.М.Пащенку (263 посилання), випускнику Кшвського нацюнального ушверситету ¡м. Тараса Шевченка та учню О.М.Маринича. Загальна шльшеть цитованих праць (до обрахунку приймались лише пращ ландшафтознавчого спрямування) складае 42. До псрслп<\ найбшып цитованих праць В.М.Пащенко належать монограф1я «Ландшафта i фпико-rcorpa(|)iLiHC районування (i3 cepiï «Природа Украшсьюл PCP)», написана у сшвавторств1 з О.М.Мариничем i П.Г.Шищенком (1985), монографп «Теоретичш проблеми ландшафтознавства» (1993) i «Методолопя постнекласичного ландшафтознавства» (1999), написаш одноос1бно. Значну защкавлешеть у фах1вщв викликають i статл В. М. Пащенка, як, наприклад, стаття «Досл1дження ландшафтного рпномашття як ¡нвар1антност1 та вар1антност1 ландша<|)т1в» (2000), що трапляеться рщше, шж защкавлешеть до монограф1чних узагальнень або навчальних видань.
Найб1льший потенщал цитованосл серед представниюв першо! десятки мають професори М.Д.Гродзинський i Г.ГДенисик. У М.Д.Гродзинського вийшла друком M0H0rpa(|)i;i «Шзнання ландшафту: mîcuc i npoerip» [3], яка може стати не менш вагомим об'ектом притягання для bcîx, хто щкавиться проблемами сучасного ландшафтознавства, шж його навчальний поабник «Основи ландшафтно! екологй». Г.ГДенисик започаткував разом i i cboïmh учнями i однодумцями нову
серио \юногра(|нчних видань шд загальною назвою «Антропогенш ландшафты Подпля». яка принесе йому та його школ1 нов1 численш посилання [9-11]. 1з тих, хто увшшов до друго! десятки найбшып цитованих автор ¿в, значний потенщал цитованосп мають В.М.Петлш 1 В.М.Гуцуляк. Професор В.М.Петлш опубл1кував за 2005-2008 роки 5 однооабних монографш [19-23], що е абсолютним рекордом в ¡сторп розвитку украшського ландшафтознавства, I е одним ¿з автор1в тдручника з ландшафтознавства [14]. Професор В.М.Гуцуляк опуб.пкував навчальш пос!бники «Ландшафтна сколопя: геох1м1чний аспект» [4] I «Ландшафтознавство» [5], а також монографио «Ландшафта \пста Чершвщ» [6].
П1драхунок сумарно! шлькосп посилань ус1х представнишв пров1дних ландшафтознавчих шил Укра1ни I сумарно! кшькосп самих представнишв, та 1х сшвввдношення, показав, що перш1сть школ1 забезпечують як окрем1 яскрав1 л1дери, так 11х шлыасть (табл. 2).
Таблиця 2.
Пор1вняльна таблиця сумарно! кшькосп посилань i представнишв ландшафтознавчих шил Украши
Сумарна Сумарна Косфщюп
№ Ландшафтознавч! К1ЛЬК1СТЬ К1ЛЬК1СТЬ ефективност!
п/п школи посилань на представ никш посилань
школу (X а) школи (X б) (к =1а/1Ь)
1 льв1вська 882 12 74
2 шйвська ушверситетська 853 7 122
3 шйвська акадс\пчна 716 5 143
4 одеська 313 2 156
5 чершвецька 242 8 30
6 кримська 228 7 33
7 в1нницька 124 1 124
За юльюстю посилань на першому мющ знаходиться льв1вська ландшафтознавча школа (882 посилання), на другому - шйвська ушверситетська (853 посилання), на третьому - шйвська академ1чна (716 посилань). При цьому найбшьпшй коефвдент ефективносп посилань на школу, який розраховуеться як стввщношення сумарно! ш.гькост! посилань i представнишв шил, мають одеська ушверситетська школа (к = 156), де весь масив посилань сформований зусиллями двох вчених - Г.1.Швебса i О.Г.Тоггаева, шйвська академ1чна школа (к = 143), вшницька ушверситетська школа (к = 124) i шйвська ушверситетська школа (k = 122). Передостанш i останш м1сця за сумарною юльюстю посилань i коеф1щентом !х ефективносп займають чершвецька i кримська ландшафтознавч1 школи, яю мають значний людський потенщал - по 8 i 7 представниюв вцщовщно. Причиною мабуть е деяка самополящя репональних наукових шил, на яку звертали увагу В.С.Преображенський i В.З.Макаров при аналгл розвитку ландшафтознавчих шил в СРСР [25].
У таблищ 3 наведеш 26 праць украшських ландшафтознавщв, яю мають найвшщ показники юлькосп посилань. Беззаперечним лвдером у цьому списку е
праця М.Д.Гродзинського «Основи ландшафтно! екологп» (103 посилання). На другому мющ знаходиться робота П.Г.Шищенка «Прикладна ф1зична rcorpa(|)i;i» (77 посилань). Трете \iicuc займае робота Г.П.Мшлера «Ландшафтш досл1дження прських i передпрських територш» (65 посилань), четверте - В.М.Пащенка «Теоретичш проблеми ландшафтознавства» (64 посилання). П'яте-шосте лпсця Î3 незначним в1дривом (61 посилання) займають роботи Г.ГДенисика «Антропогенш ландшафта Правобережжл Украши» i О.М.Маринича гз сшвавторами «Ландшафта и фпико-географ1чне районування (¿з cepiï «Природа Украшсьюл PCP»)». У першш десятщ знаходиться ще по одшй робота М.Д.Гродзинського, П.Г.Шищенка i В.М.Пащенка.
Таблиця 3.
Показник цитованосл праць украшських ландшафтознавщв
№ п/п Автори Наукова або навчальна праця Кшьккть посилань
1 Гродзинський М. Д. Основи ландшафтно! еколоп!. - Кшв: Либ1дь, 1993. 103
2 Шищенко П.Г. Прикладная физическая география. - К.: Вища школа, 1988. 77
3 Миллер Г.П. Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий. - Львов: Вища школа, 1974. 65
4 Пащенко В.М. Теоретические проблемы ландшафтоведения. -К.: Наук, думка, 1993. 64
5 Денисик Г.1. Антропогенш ландшафта Правобережно! Украши. -Вшниця: Арбат, 1998. 61
6 Маринич О.М., Пащенко В.М., Шищенко П.Г. Ландшафты и физико-географическое районирование (из серии «Природа Украинской ССР»), -К.: Наук, думка, 1985. 61
7 Гродзинський М. Д. Стшюсть геосистем до антропогенних наван-тажень. - К.: Лжей, 1995. 48
8 Шищенко П.Г. Принципы и методы ландшафтного анализа в региональном проектировании. - К.: Фитосо-циоцентр, 1999. 40
9 Геренчук K.I., Ра-ковсъка R.M., Топ-4ieB О.Г. Польов1 географ1чш дослвдження. - К.: Вища школа, 1975. 39
10 Пащенко В.М. Методолопя постнекласичного ландшафтознавства. -К.: 1999. 35
11 Геренчук K.I. Основш проблеми ф1зично1 географп. - К.: Вища школа, 1969. 28
12 Гродзинський М.Д., Шищенко П.Г. Ландшафтно-экологический анализ в мелиоративном природопользовании. - К.: Либщь, 1993. 28
13 Маринич О.М., Ла-нько A.I., Щербань M.I., Шищенко П.Г. <Мзична географ1я Украшсько1 PCP. - К. : Вища школа, 1982. 27
14 Швебс П. Концепция природно-хозяйственных террито-рииальных систем и вопросы рационального природопользования // География и природные 27
ресурсы. - 1987. - № 4. - С. 30-38.
15 Боков В.О. Пространственно-временная организация геосистем. - Симферополь: Изд-во Симферополь, ун-та, 1983. 22
16 Денисик Г.1. Денисик Г.1. Шсополе Украши. - Вшниця: Тезис, 2001. 21
17 Геренчук K.I., Кой-нов М.М., Цись П.М. Природно-географ1чний подш Льв1вського та Под1льського економ1чних райошв. - Льв1в: Вид-во Льв1в. ун-ту, 1964. 20
18 Позаченюк К. А. Введение в геоэкологическую экспертизу: Междисциплинарный подход, функциональные типы, объектные ориентации: Монография. -Симферополь: Таврия, 1999. 19
19 Топчиев О.Г. Геоэкология: географические основы природопользования. -Одесса: Астропринт, 1996. 19
20 Воропай JI.I., Куница М.Н. Селитебные геосистемы физико-географичес-ких районов Подолии. - Черновцы: Изд-во Черновиц. ун-та, 1982. 18
21 Пащенко В.М. Дослщження ландшафтного р1зномашття як 1нвар1антносп та вар1антносп ландшафта // Укр. геогр. журн. - 2000. - № 2. - С. 3-8. 18
22 Воропай JI.I. Роль антропогенного фактора в развитии географической оболочки. - Черновцы: Изд-во Черновиц. ун-та, 1975. 17
24 Мельник A.B. Мллер Г.П. Ландшафтний мошторинг. - К., 1993. 16
25 Мельник A.B. Украшсью Карпати: еколого-ландшафтознавче дослщження. - Льв1в, 1999. 16
26 Петлш В.М. Законом1рност1 оргашзацп ландшафтних фащй. -Одеса: Маяк, 1998. 16
Шдируюче положения названих роб1т пояснюеться тим, що вел вони е своер!дними вгчами у розвитку украшського ландшафтознавства. Найдавшша — «Ландшафтш досл1дження прських I передпрських тсриторш». вийшла друком у 1974 р. 1 явилась методичним порадником досл1дження прських 1 передпрських територш не тшьки для украшських, але I для дагестанських (З.В.Атаев) та грузинських (Н.Л.Беручашвш) ландшафтознавщв [13]. Проте абсолютна бшышеть посилань св1дчить про використання теоретико-методичного апарата книги для досл1дження ландшафпв р1внинних територш. 1нтерес до роботи не слабне, а в останш роки спостер1гаеться нав1ть зб1льшення защкавленосп. Особливо показовими е звернення до пращ Г.П.Мшлера численних диссртанпв (21 посилання), яш черпають ¡дсУ для власних досл1джень.
Другою за часом виходу е робота П.Г.Шищенка «Прикладна ф1зична географ1я» [26]. У шй вперше була представлена цЫсна концепщя ландшафтознавчого анал1зу та ощнки можливостей господарського використання природних умов I ресурс1в тсриторп. Широке застосування у численних дисертащйних досл1дженнях (30 посилань) знайшли висв1тлеш у навчальному
послбнику проел та ефективш методики ландшафтознавчого обгрунтування схем I проекпв природокористування: районного планування (Потапенко, 1996), мютобудування (Круглов, 1992; Дмитрук, 1993; Кернична, 2002), мелиоративного проектування (Пилипенко, 1993), проектування оргашзацп прнродннх парив (Ромашв, 2007). Значну защкавлешеть фах1вщв викликали глави з описом методики розрахунку ступеня антропогенно! перетворенносп ландшафпв р1зного функцюнального призначення (М1\с.п. 1987; Булава, 1989; Дутчак, 1994; Сорок!на. 1997; Денисик, 1999; Койнова, 1999; Личак, 2002; Мисковець, 2003) та ощнки спйкосп ландшафтов до антропогеннпх навантажень (Ющенко, 1999), теори 1 методики ландшафтознавчого мошторингу у регюнальному проектуванш (Мельник, 1991; Волошин, 1996). Концептуальш шдходн до ощнки результапв взаемодп суспшьства I природи, розроблеш П.Г.Шищенком, зиайшли вщображення у шдручннках ¿з загального ландшафтознавства (Мшлер, Петлш, Мельник, 2002; Мгхслк 2002; Гуцуляк, 2005), ландшафтно! скологп (Гродзинський, 1993; Гуцуляк, 2002) I нав1ть загальних географ1чних законом1рностей Земл1 (Половина, Затула, 2002). В.М.Петл1н [21], узагальнюючи концептуальну структуру сучасного ландшафтознавства, 14 раив поснлаеться на роботу «Прнкладна ф1знчна географ1я»: при визначенш зм1сту понять «предмет ландшафтознавства» (с. 6), «ландшафтний аналп» (сс. 31, 44), «структурно-функц1ональний анал1з» (с. 59); характеристищ принцишв морфолог1чно! будовн I класпф1кащ! ландшафтннх систем (сс. 125, 127); характеристищ закошв структурно! оргашзащ! ландшафтних систем (с. 141).
Наступними одночасно, у 1993 р., вийшли роботи «Основи ландшафтно! екологи» М.Д.Гродзинського [1] 1 «Теоретичш проблеми ландшафтознавства» В.М.Пащенко [18]. Перша мае найвищий рейтинг посилань (103 посилання) I явилась лопчною в1дпов1ддю на головш впмогн часу до ландшафтознавчих досл1джень, а саме створення теоретико-методичних засад ландшафтознавчого аналпу еколопчних проблем. Концептуальне шдгрунтя такого анал1зу було закладене П.Г.Шищенком у робот1 «Прикладна фпична географ1я», що мае шдтвердження у поспланнях на цю роботу самого автора «Основ ландшафтно! екологи», I ряду шшпх досл1дник1в (Гуцуляк, 1994; Барановська, 1997; Кштач, 2001). МД.Гродзинський розвинув ¡дс! П.Г.Шищенка та шшпх дослщншав в Укра!ш I за рубежем та синтезував концепцп загального ландшафтознавства I загально! еколоп! у нову для украшсько! географ1! науку - ландшафтну екологш. Публ1кащя и теоретпко-методолопчнпх I методнчннх засад у впгляд1 навчального пос1бннка сприяла швидкому ознайомленню з ними широкого загалу читан ¡в [ скоротила шлях и вкор1неиня у сучасну географ1чну науку. Незвичайний ¡нтсрсс до книги пояснюеться широким спектром пнтань сучасно! ландшафтознавчо! науки, що розглядаються у шй I мають значения для дослщншав р1зного спрямування I спещал1защ!. Узагальнюючий погляд М.Д.Гродзинського на типолопчне ргшомашття ландшафтних територ1альних структур дозволив ур1зномаштнити шдходп до внбору територ1альнпх однннць ощнки природиих умов I ресурс ¡в [ послужив поштовхом для виродження або розвитку в1дпов1дннх напрямшв загальнонауковпх I прикладних ландшафтознавчих досл1джень. Прикладом
вироджсння штересу до досл1джень басейнових ландшафтних комплексов, започаткованих Я.Демеком (1974), Л.М.Коритним (1974), К.М.Дьяконовим (1975) 1 О.Ю.Ретеюмом (1975), е дослвдження Г.Панахид (2002), ГЯ.Мисковець (2003), О.А.Сидорово! (2003), В.М.Самойленка 1 К.О.Верес (2007), у яких вони посилаються на книгу М.Д.Гродзинського як джерело теоретичних 1 методичних запозичень. Прикладом розвитку нового напряму ландшафтознавчих досл1джень е використання концспцп множинносп ландшафтних територ1альних структур (генетико-морфолопчна, позищйно-динам1чна, парагенетична, басейнова, бюцентрично-атьова), що була запропонована наприкшщ 1980-х 1 початку 1990-х роив, для розробки теоретичних засад концспцп ландшафтного р1зномашття, яка виникла на початку 2000-х роив разом п концепщю бюр!зномашття I швидко знайшла застосування для розбудови еколопчно! мсрсла на континентальному I регюнальному р1внях. Численними св1дченнями цього е посилання на «Основи ландшафтно! екологи» А.О.Домаранського (2003, 2004, 2005, 2006), А.О.Корнуса (2004), Н.П.Корогоди 1 В.М.Самойленка (2005, 2006) та ш. Зрозумшо, що 1 вс1 досл1дження еколого-ландшафтознавчого спрямування у т\и. чи шшш \iipi спирались на понятшний апарат, наведений в «Основах ландшафтно! екологп». Св1доцтвом цього е посилання I.М.Волошина (1996), О.В.Барановсько! (1997), В.Л.Казакова (1997, 1999, 2000), ГС.Круглова (1997, 2000), А.В.Мельника (1999, 2000, 2004), К.А.Позаченюк (1999), С.А.Ьанова (2001), Ф.Я.Кштач (2001), В.М.Гуцуляка (2002), В.М.Самойленка (2003), ГВ.Завальнюк (2004), В.Г.Потапенка (2004,2005), Л.П.Царика (2006) та ш.
Значний штерес у фах1вщв викликала I монограф1я «Теоретичш проблеми ландшафтознавства» В.М.Пащенка. Книжка згадуеться у б1льшосп наукових або навчальних узагальнень ландшафтознавчого спрямування, що вийшли друком теля и появи. А.В.Мельник посилаеться на В.М.Пащенка як одного п розробншав теор1! ландшафтно-еколопчних досл1джень [12, с. 9]. Г.I.Денисик згадуе В.М.Пащенка як одного з автор!в критичного аналпу ¡снуючих класиф1кащй антропогенних ландшафпв [8, с. 114]. М.Д.Гродзинський докладно анал1зуе погляди В.М.Пащенка на перелш та ¿ерархш загальних властивостей ландшафту як матер1ального тша, на сшвв1дношення ¡нвар1антност1 (незм1нност1) та вар1антност1 (м1нливосп) ландшафпв [3, сс. 57, 65] тощо. В.М.Петлш називае пр1звище В.М.Пащенка серед нечисленного ряду автор1в теоретичного ландшафтознавства (Арманд, Нееф, Преображенський, Александрова), в якому вш е единим украшським представником [21, с. 10]. I саме сшввщношення понять «¡нвар1ант» та «¿нвар1антшсть» в ¿нтерпретащ! В.М.Пащенка анал1зуе у свош останшй книжщ В.М.Петлш [23, с. 83]. С.А.Мороз, В.Юнощленко та С.Ю.Бортник у навчальному пос1бнику «Мстодолопя географ1чно! науки» теоретичш узагальнення В.М.Пащенка не аналпують. але подають його працю у списку рекомендовано! лиератури до роздшу «Предмет \ об'ект географп» [17, с. 254], що евщчить про вагу, яку вони надають книжщ. До пращ «Теоретичш проблеми ландшафтознавства» як джерела синтезованих знань про атрибута ландшафтознавства звертаються у сво!х докторських дисертащях Г.I.Денисик (1999), А.В.Мельник (2000), Н.П.Герасименко (2004). Загальна шльшеть
днсертащйннх посилань на книжку становить 17.
Монография Г.ГДенисика «Антропогенш ландшафта Правобсрсжнсп Украши», що вийшла друком у 1998 р., займае п'яте-шосте \псця у списку публ1кацш-лщер1в украшського ландшафтознавства разом h монограф1ею «Ландшафта и фпико-географ1чне районування (i3 cepiï «Природа Украшсько! PCP»)», що написана О.М.Мариничем, В.М.Пащенком i П.Г.Шищенком. Яюцо прийняти до уваги, що книжка Г.ГДенисика молодша на 24 роки за книжку Г.П.Милсра i на 5 роив за книжку В.М.Пащенка е Bci шдстави вважатн ïï \iicuc тпмчасовнм. Причина велико! популярное^ пращ Г.ГДенисика полягае у тому, що у шй доступною мовою дана вщповщь на питания, яке хвилюе кожного дослщника сучасного стану природного середовшца: що вщбуваеться п природними ландшафтнпмн комплексами внаслщок господарсько1 д1яльност1 людпнп. У пращ викладеш теоретпко-методолопчш засади концепцп антропогеннпх змш прпроднпх ландшафтних комплеклв, наведеш конкретш приклади таких змш в Укрш'ш i методика ïx досл1джень. Фактично, це методичш рекомендацп i i вивчення антропогеннпх ландшафтних комплеклв, яи роблять доступшпшм дуже складннй процес досл1дження результапв взаемоди сусшльства i прнродп. На книжку Г.ГДенисика посилаються bcî вчеш, яи досл1джують антропогенну дннам1ку та еволющю ландшафтних комплекс1в. В.М.Воловик (2000), Ю.В.Яцентюк (2000, 2004), О.Ю.Дмитрук (2004, 2005), О.А.Бабчинська (2005, 2007), В.М.Гупуляк (2006) скористались доевщом Г.ГДенисика для досл1дження урбашзованих, м1ських i npnMicbKHx ландшафтних комплеклв, В.Л.Казаков (2000), О.О.Керннчна (2002) i Л.М.Шевченко (2004) -прничопромислових та шдустр1ально-урбашзованих ландшафтних комплекс1в, Я.П.Скрппннк (2000, 2002) - агроландшафтних комплекс ¡в , Г.С.Хаецький (2000, 2005, 2006) - аквальних антропогеннпх ландшафтних комплеклв, О.Антонюк (2005, 2007) -бел1гератнвннх ландшафтних комплеклв, С.В.Дутчак (2004) i М.В.Питуляк i М.Р.Питуляк (2006) - рекреацшних ландшафтних комплеклв i т. д. ГВ.Завальнюк (2004) використала шдходи Г.ГДенисика до ощнки насладив антропогенного впливу на ландшафта комплекси при розробщ концептуальних засад i методики сколопчного аудиту тсриторп. В.М.Самойлеико i Н.П.Корогода (2005, 2006) - при розробщ методики геошформацшного математично-картограф1чного моделювання рспональног екомережГ
Монограф1я «Ландшафта и ф1зико-географ1чне районування (i'ï cepiï «Природа Украшсько! PCP»)» (автори О.M.Маринич, В.М.Пащенко, П.Г.Шищенко) вийшла друком у 1985 рощ. Це був перший i поки единий, докладний i повний опис ландшафтних комплекс ¡в Украши, тому книжка майже вирпу отримала значну популяршеть серед фах1вщв. ricpuii посилання на книжку зробили пошукувач1 вчених ступешв (М.М.Лебединський, 1987; Ю.Г.Тютюннпк, 1987; В.М.Бевз, 1988; О.Л.Лясота, 1988; Л.М.Булава, 1989). Проте читач1в щкавили не пльки регюнальш характеристики лаидшафпв Украши. але i концептуальш положения класиф1кащ1' ландшафпв i фпико-гсограф1чного районування на ландшафтшй ochobî. Прикладом цього е дисертацп В.М.Бевза (1988) i Г.ГМарциикевич (1992), об'ектом досл1дження яких була територ1я не Украши, a Pociï та Беларусь Всього ж з 1987 по
2006 роки на книжку послалися 12 пошукувач1в кандидатського ступеню i 6 пошукувач1в докторського ступеню. На концептуальш засади класифпшцп ландшафпв Украши спирались Фам Хоанг Хай при ф1зико-географ1чному районуванш територп В'етнаму (1999), В.М.Самойленко - при ландшафтно-пдролопчному районуванш Укра1ни (2000), А.1.Кривульченко - при обгрунтуванш систематики ландшафтних комплеклв Причорноморського сухого степу (2005), JI.I.Воропай i М.М.Куниця — при класифшацп ландшафт1в Чершвецько! област1 (2005). Частина автор1в посилань використали у власних досл1дженнях характеристики ландшафтних комплеюлв окремих регюшв Украши: О.Л.Лясота -для оцшки можливостей рекреащйного використання ландшафпв Хмельницько! области (1988); О.В.Барановська - для ландшафтно-еколопчного анал1зу територп Чершпвсько! обласп (1997); A.B.Мельник - для ощнки еколопчного стану ландшафтних комплекав Украшських Карпат (1999). Концептуальш засади типолопчно! i репонально! класиф1кащ1 ландшафпв Украши, розроблеш i представлеш у щй книжщ О.М.Мариничем, увшшли до Bcix украшських шдручншав з ландшафтознавства [5; 14; 15].
Кшька сл1в про роботи, що не увшшли до першо! десятки найбшып цитованих праць, але мають важливе значения для розбудови загальнонаукового i прикладного ландшафтознавства. Чотирнадцяте Micuc займае робота Г.1.Швебса «Концепщя природно-господарських територ1альних систем и питания ращонального природокористування» (1987). Це едина стаття у списку. Bei iHini пращ мають статус навчального поабника або науково! монографй. Велика популяршеть маленько! пращ (8 стор1нок) полягае у новому погляд1 автора на проблему досл1дження природних територ1альних систем, що вичули зм1н в наел ¡до к господарсько! д1яльносп людини. П'ятнадцяте Micuc займае робота В.О.Бокова «Просторово-часова оргашзащя геосистем» (1983). На не! посилаються таи авторитетш ландшафтознавщ як Г.С.Гришанков (1999), М.Д.Гродзинський (1993, 1994, 2005), А.В.Мельник (1999), В.М.Пащенко (1993), В.М.Петлш (2005, 2006), К.А.Позаченюк (1999, 2005). Робота входить до складу небагатьох праць украшських ландшафтознавщв (12 i3 395), що були проаналповаш В.С.Преображенським i В.З.Макаровим в !х наукометричному досл1дженш розвитку ландшафтознавства у СРСР [25]. Вюшнадцятс Micuc займае моногра<|)1я К.А.Позаченюк «Вступ до геоеколопчно! експертизи» [24]. Кшыасть посилань на роботу пор!вняно невелика (19). Проте В.М.Пстл1н у робст «Концепцй сучасного ландшафтознавства» [21] посилаеться на працю К.А.Позаченюк 25 рапв практично у кожному i3 15 ро !Д1л1в: б1льшс. шж на будь-кого шшого i3 згаданих ним 348 украшських та ¡ноземних автор1в. Сл1д чекати, що робота буде затребувана й ¡ншими ландшафтознавцями, що ведуть досл1джсння загальнонаукового i прикладного спрямування.
ВИСНОВКИ. Отже, наукометричний аналп значного масиву л1тсратурних джерел ландшафтознавчого спрямування показав, що найб1льш цитованими авторами е лщери пров1дних ландшафтознавчих шил Украши: П.Г.Шшценко, К.1.Геренчук, М.Д.Гродзинський, О.М.Маринич, В.М.Пащенко, Г.П.Мшлер, Г.1.Швебс, Г.1.Денисик, О.Г.Топч1св. Л.I.Воропай, В.О.Боков. Кожний з них мае
публшацп, яи користуються значною популяршстю у широкого кола фах1вщв i визиачають иаирями досл1джень як ландшафтознавчих шил, яи вони презентують, так i ¡нших ландшафтознавчих осередив Укра1ни. Найбшыппй потенщал цитованосл мають М.Д.Гродзинський, Г.ГДенисик, В.М.Петлш i В.M.Гуцуляк. Найбшып цитованою працею ландшафтознавчого спрямування е навчальний nociÔHHK М.Д.Гродзинського «Основи ландшафтно! екологи». За нею п значним в!дривом йдуть навчальний пос!бник П.Г.Шищенка «Прикладна фгзична географ!я» i науков1 монографп Г.П.Мшлера «Ландшафтш досл1дження прських i передпрських територш», В.М.Пащенка «Теоретичш проблеми ландшафтознавства», Г.ГДенисика «Антропогенш ландшафта Правобережно! Украши» i О.М.Маринича ii сшвавторами «Ландшафта и ф1зико-географ1чне районування (¿з cepiï «Природа Украшсьюн PCP»)». У иайближчому майбутньому найбшып цитованими працямп можуть стати монограф1я М.Д.Гродзинського «Шзнання ландшафту: \iicuc i npoerip», илька монографш Г.ГДенисика i В.М.Петлша, шдручники i монограф1я В.М.Гуцуляка. Подал ь Lui досл1дження посилань дозволять виявити особливосп вплнву окремих ландшафтознавчих шил та ïx лвдер1в на розвиток украшського ландшафтознавства, прослщкувати залежносп м1ж ильистю i часом появи окремих посилань та розвитком галузево! структури украшського ландшафтознавства, спрогнозувати можливосп розвитку ¡снуючих i появу нових напря\пв досл1джень.
Список liicpaiypn
1. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтно! екологи. - Кшв: Либщь, 1993. -224 с.
2. Гродзинський М.Д. Стшюсть геосистем до антропогенних навантажень. - К.: Лжей, 1995. -
233 с.
3. Гродзинський М.Д. Шзнання ландшафту: мюце i npoerip: Монограф1я. У 2-х т. - К.: Видавничо-пол1граф1чний центр "Кшвський ушверситет", 2005. - Том I. - С. 431.
4. Гуцуляк В.М. Ландшафтна еколопя: Геох1м1чний аспект: Навч. пос1бник. - Чершвщ: Рута, 2002. -272 с.
5. Гуцуляк В.М. Ландшафтознавство: теор1я i практика: Навч. пос1бник. - Чершвщ: Рута, 2005. -
124 с.
6. Гуцуляк В.М.. Дутчак М.В., Киналь О.В. та ш. Ландшафта MicTa Чершвщ: Монограф1я / За ред. В.М.Гуцуляка. - Чершвщ: Рута, 2006. - 168 с.
7. Денисик Г.1. Антропогенш ландшафта Правобережшм Украши. - Вшниця: Арбат, 1998. - 289 с.
8. Денисик Г.1. Люополе Украши. - Вшниця: ПП "Видавництво "Тезис", 2001. -284 с.
9. Денисик Г.1., Вальчук О.М. Дорожш ландшафта Подшля (¡з cepiï «Антропогенш ландшафта Подшля). - Вшниця: ПП «Видавництво «Теза», 2005. - 178 с.
10. Денисик Г.1., Бабчинська O.I. Селитебш ландшафта Подшля (¡з cepiï «Антропогенш ландшафта Подшля). - Вшниця: ПП «Видавництво «Теза», 2006. -256 с.
11. Денисик Г.1., Хаецький Г.С., Стефанков Л.1. Водш антропогенш ландшафта Подшля (¡з cepiï «Антропогенш ландшафта Подшля). - Вшниця: ПП «Видавництво «Теза», 2007. -216 с.
12. Мельник А. Украшсью Карпати: еколого-ландшафтознавче дослщження. - Льв1в: Вид-во Лымв. ун-ту. 1999.-286 с.
13. Миллер Г.П. Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий. - Львов: Вища школа. 1974.-202 с.
14. Мшлер Г.П., Петлш В.М., Мельник A.B. Ландшафтознавство: теор1я i практика: Навч. пошбник. - Льв1в: Видавничий центр ЛНУ ¡м. 1вана Франка, 2002. - 172 с.
15. М1хел1 C.B. Основи ландшафтознавства: Курс лекцш. - Кшв-Кам"янець-Подшьський: Абетка-НОВА. 2002. - 184 с.
16. М1хел1 С.В. HayKOBi школи в украшському ландшафтознавства спроба класифжацп // Географ1я в шформацшному суспшьствг 36. наук праць X зЧ'зду Украшського географ1чного товариства. У 4-х томах. -К.:ВГЛ. «Обри». 2008. - Т. IV. - С. 19-21.
17. Мороз С.А.. Онопркнко B.I.. Бортник С.Ю. Методолопя географ1чно! науки: Навч. послбник. -К.: 3anoBiT. 1997.-333 с.
18. Пащенко В.М. Теоретические проблемы ландшафтоведения. —К.: Наук, думка, 1993. —280 с.
19. Петлш В.М. Синергетика ландшафту. - JlbBie: Видавничий центр ЛНУ ¡м. 1вана Франка, 2005.-205 с.
20. Петлш В.М. Конструктивне ландшафтознавство. - Льв1в: Видавничий центр ЛНУ ¡м. 1вана Франка. 2006.-357 с.
21. Петлш В.М. Концепцп сучасного ландшафтознавства. - Льв1в: Льв1в: Видавничий центр ЛНУ ¡м. 1вана Франка. 2006. - 351 с.
22. Петлш В.М. Стратепя ландшафту. - Льв1в: Видавничий центр ЛНУ ¡м. 1вана Франка. 2007. -288 с.
23. Петлш В.М. Еколопчш мехашзми оргашзацп природних територ1альних систем. - Льв1в: Видавничий центр ЛНУ ¡м. 1вана Франка, 2008. - 304 с.
24. Позаченюк Е.А. Введение в геоэкологическую экспертизу: междисциплинарный подход, функциональные типы, объектные ориентации: Монография. - Симферополь: Таврия, 1999. - 413 с.
25. Преображенский B.C., Макаров В.З. Развитие ландшафтоведения в СССР // Итоги науки и техники ВИНИТИ АН СССР. Т. 6 Теоретические и общие вопросы географии. - М., 1988. - С. 1-200.
26. Шищенко П.Г. Прикладная физическая география. - К.: Вища школа, 1988. - 192 с.
Михели С.В. Роль и место персоналий в развитии украинского ландшафтоведения.
Проведен анализ ссылок на работы ландшафтоведческого направления украинских авторов с целью определения роли и места отдельных исследователей в развитии украинского ландшафтоведения. Определены ученые и научные работы, которые имеют самые большие показатели цитирования, показана их роль у формировании структуры и содержания современного украинского ландшафтоведения.
Ключевые слова: украинское ландшафтоведение, цитат-анализ, цитированность.
Sergiy Micheli. The role and place of personalities in the development of the Ukrainian landscape.
The analysis of references to work landscape direction of Ukrainian authors to determine the role and place of individual researchers in the development of the Ukrainian landscape. Determined scientists and scientific works that have the greatest figures citation has been viewed their role at shaping the structure and content of modern Ukrainian landscape.
Key words: Ukrainian landscape, citation analysis, citation.
Статья поступила в редакцию 25.07.2008 г
