Роль децентралізації державної влади у подоланні внутрішніх викликів України Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

М. I. Панов, доктор юридичних наук, професор, академш НАПрН Украши, Почесний президент Харювсько1 асощацл полiтологiв

РОЛЬ ДЕЦЕНТРАЛ1ЗАЦП ДЕРЖАВНО1 ВЛАДИ У ПОДОЛАНН1 ВНУТР1ШН1Х ВИКЛИК1В УКРА1НИ

У сучасному свiтi пiд децентралiзацieю влади розумiються формування i дiяльнiсть органiв, якi керують територiальними частинами держави, не-залежно вiд центру; передбачаеться певна самостiйнiсть територiальних оргашв з огляду на !хш повноваження. Виходячи з цього формами децен-тралiзащi слiд вважати мiсцеве самоврядування i територiальну автономiю. Досвiд мушципально1 влади захiдних краш безумовно становить штерес для Украши, тому що сьогоднi в нашiй державi розпочато процес реформу -вання мiсцевого самоврядування.

Мюцеве самоврядування iснуе в бшьшосп краш свiту, маючи рiзнома-штш форми, але е i загальш принципи: законно встановлена компетенцiя; наявшсть власно1 матерiальноi бази (мушципально1 власносп та бюджету); формування представницького виборного органу, що мае свш виконавчий апарат; вщсутшсть прямо1 (вертикально'!') тдпорядкованосп представниць-ких органiв нижчого рiвня вищим. Воно е найважливiшою основою демократичного сустльства, адже стимулюе полiтичну участь громадян у керу-ваннi суспiльними справами. Повноваження м^цевого самоврядування обмежуються здебiльшого цивiльною й адмшютративною сферою; законо-давчих повноважень вони не мають i д^ть на основi законiв, прийнятих вищими органами.

Конститущя Украши у ст. 149 закршлюе стан мiсцевого самоврядування, розкривае його змют, повноваження, матерiальну i фiнансову основу; а Закон Украши «Про мюцеве самоврядування» 1997 р. закршив систему i гаранта мюцевого самоврядування вiдповiдно до Конституцп. Kрiм того, в 1996 р. Украша пiдписала Свропейську хартiю мiсцевого самоврядування (СХМС), яку Верховна Рада ратифкувала 15.07.1997 р. Згiдно з СХМС, що е обов'язковою для вах держав — членiв Ради Свропи, в Укршш закршле-нi конституцшш основи мiсцевого самоврядування. Його визначення в ст. 3 наголошуе — це право I реальна здатшсть оргашв м1сцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ; керувати тери-тор1ею, д1ючи в рамках закону, тд особисту вгдповгдальтсть I в Iнтересах мгсцевого населення. Свропейська хартся закршлюе положення, що органи мюцевого самоврядування в межах закону мають повну свободу дш для

Вкник Нацюнального утверситету «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 3 (26) 2015

здшснення власних шщатив з будь-яких питань, не виключених з !хньо! компетенцп.

Але у взаемовщносинах центрально! влади Укра!ни та оргашв мюцево-го самоврядування залишаеться чимало складних проблем, якi стають причинами державно-правових конфлiктiв, передуам через значну залежнiсть дiяльностi оргашв мюцевого самоврядування вiд Центру. Так, залишають-ся невирiшеними такi проблеми децентралiзацп влади, як передача прав органам мюцевого самоврядування самим виршувати мiсцевi задачi, що не вимагають втручання центру, розпоряджатися бiльшою частиною надхо-джень до бюджету, формувати мiсцевi бюджети, прийняття закону про комунальну власшсть тощо.

Центральна влада, у свою чергу, мае важелi впливу на мiсцевi органи управлшня. По-перше, це пряме регулювання дiяльностi мiсцевих органiв влади шляхом прийняття закошв; по-друге, iснуе контроль за роботою му-нiципальних органiв; по-трете, вплив через фшансову залежнiсть мюцевих органiв вiд центрально! влади, бо вс вони одержують визначенi субвенцп. У випадку конфлiкту чи непокори мюцевих органiв центральнiй владi остан-ня може застосовувати санкцп (право розпуску мюцевого органу влади, примусова вщставка мунiципальних радникiв, передача повноважень не-ефективного органу мiсцевого самоврядування урядовому представнику, скасування субсидш тощо).

Проте безперечно децентралiзацiя державно! влади та ефективне мюце-ве самоврядування щонайкраще можуть вирiшувати соцiально-територiаль-ш проблеми й сприяти розвитку демократичного ладу. Багато соцюеконо-мiчних i приватних проблем, пов'язаних iз бiзнесом, забезпеченням гiдного життевого рiвня громадян, еколопею, соцiокультурним розвитком регiонiв, мют i сiл, стосуються безпосередньо мюцевих громад; саме тут i мають бути створеш необхiднi умови реалiзацп гарантованих Kонституцiею прав i свобод людини. Виршення цих проблем е прямою компетенщею мiсцевого самоврядування, до яко! належать головним чином функцюнування i роз-виток сощально! сфери — освiти, охорони здоров'я, транспорту, дорщ со-цiального забезпечення тощо. Тому реформа мюцево! влади в Укра!ш на принципах децентралiзацп влади потребуе перегляду рiвня И фшансово! автономп й максимального наближення до людини як одного з головних виклиюв украшсько! сучасностi.

Конститущя Украши надае мiсцевому самоврядуванню право самостш-но вирiшувати питання регюнального значення, для виконання цих функцш воно повинно мати необхiдну матерiальну й фiнансову базу, в тому чи^ пiдтримку держави у формуванш доходiв мiсцевих бюджетiв. Однак у сфе-рi самоврядно! дiяльностi та у взаеминах iз центральною державною владою

залишасться чимало проблем, не врегульованих законодавчо; особливо це стосуеться законодавства у бюджетнш i податковш сферах, вiд чого прямо залежить фшансова ефективнiсть мiсцевого самоврядування, що вимагае реформацшного вдосконалення. Представники ж вищих органiв державно! влади Украши до останнього часу перешкоджали процесу децентралiзащi влади i деконцентрацп ресурав, зберiгаючи у своему розпорядженнi най-важливiшi об'екти власностi. Держава мае гарантувати органам мюцевого самоврядування таку базу доходiв, що забезпечуе населення на рiвнi мшь мальних потреб. Однак останшми роками частка мюцевих податкiв i зборiв у доходах мюцевих бюджетiв по Укра'1ш складала не бшьш як 4%, тому щ бюджети лишалися дотацiйними. Св^овий досвiд свiдчить, що в рядi краш мiсцевi бюджети дотацiйнi, але не у такш пропорцп: так, у Японп за рахунок мюцевих податкiв i зборiв формуеться 35% доходу бюджету мюцевого самоврядування, у Великш Британп — 37%, у Имеччиш 46%, у США — 66%.

Процес подальшо'1 децентралiзацii влади у межах конституцшно'1 рефор-ми в Укра'1ш та розвитку мюцевого самоврядування потребуе розв'язання ще таких значних проблем, як формування цшсно'1 законодавчо'1 бази з ре-гламентацп мiсцевого самоврядування; бiльш ч^кого розмежування сфер впливу i функцш органiв державно'1 влади i мюцево'1 самоврядно'1; нагальне вдосконалення адмiнiстративно-територiального устрою краши, за умов анексп Криму та вшськово'1 агресп на Донбасс оперативно'1 взаемодп всiх рiвнiв влади з актуальних поточних проблем тощо.

Т. В. Панченко, доктор пол^ичних наук, доцент

МОЖЛИВОСТ1 ВПРОВАДЖЕННЯ «ОСОБЛИВОГО СТАТУСУ» ДЛЯ ТЕРИТОР1Й ДОНБАСУ

Категорiя «територп з особливим статусом» е маловивченою в сучаснiй полiтичнiй наущ. Цей феномен е переважно об'ектом уваги мiжнародних органiзацiй, зокрема Ради Свропи, яка з 1999 р. розробляе рекомендацп з даного питання. Одшею з останнiх е Резолющя Конгресу регiональних та мiсцевих влад «Репони i територп' з особливим статусом у Сврот» вiд 30.10.2013 [1], де акцентуеться увага на 1'хшх можливостях як противазi сепаратизму.

Оскшьки iз впровадженням «територп' з особливим статусом» пов'я-зуються перспективи виршення конфлiкту на частинi територп Лугансько'1 i Донецько'1 областей, ця проблематика заслуговуе уваги. Восени 2014 р. вщповщний закон було прийнято i скасовано, однак дебати про особливий