CC BY
194
Т. Белякова
ДО ПИТАНИЯ ПРО ВПЛИВ РЕЛ1Г1ЙНОГО ЧИННИКА НА
НАЦЮНАЛЬНУ САМОСВ1ДОМ1СТЬ У М1ЖВОСНН1Й ЮГОСЛАВ11: 1СТОР1ОГРАФ1ЧНИЙ АСПЕКТ
У цт cmammi розглядаютъся pi3ni аспекти ¡сторюграфи, як стосуютъся питання про ролъ релтг в Югослави в nepiod Mi:w двома свтовими втнами у формувант нацюналъног iдeнmичнocmi нapoдiв Югослави. 1нтерес до щег теми пов'язаний з icторичними noдiями протягом останшх тридцяти роюв, а конкреттше з втною, яка супроводжуваларозпад сощал^тично'г Югослави. Ситуащя в 1920 - 1930-х роках була не так глибоко вивчена зapубiжними вченими, хоча конфл^т, який пов'язаний з проблемою конкордату з Ватиканом в цей перюд, на думку деяких колишшх югославсъких icториюв, а також зaхiдних до^дженъ, таких як П. С. Рамет, силъно вплинула на вiднocини мiж сербами i хорватами тд час Другог свтово'г втни через мехатзми звертання до релтйного фактору i iдeг конфронтаци мiж православ'ям i католицизмом тд час конфлжту. 1ншим важливим аспектом в icторюграфи на ocнoвi вивчення iдeoлoгiчних схем та на ocнoвi вторичного та конфестного фону в 1930-mi, який мае справу з питанням «caкpaлiзaцiг нацИ i нaцioнaлiзaцiею релтг» сербсъких духовних лiдepiв (Klaus Buchenau). Важлив^тъ вивчення цъого перюду пов'язана з нeoбхiднicmю дiзнamиcя бшъше про використання релтйного чинника для побудови i формування нащоналъног iдeнmичнocmi, а також про уnpaвлiння мiжpeлiгiйними та мiжнaцioнaлъними конфлттами на ocнoвi icmopичних мiфiв, змШаних з «релтйними компонентами» . Без знання icmopii 20-ого столття i формування нацюналъних конструкцт в Югослави, сучасш вчеш часто передаютъ уявлення i пояснення подт тд час останшх югославсъких воен на цту icmopm Балкан i звинувачуютъ саму релтю у створенш нaцioнaлicmiв (наприклад, сербсъке православ'я) або бшъш агресивних (наприклад, боснтсъкий icлам).
Ключов1 слова: Югocлaвiя, icmopioгpaфiя, сербсъке православ'я, боснтсъкий icлaм.
УДК 929.65(47)"9/14"(045) В.С. Волониць, С.1. Розанов
РОДОВИЙ ЗНАК РЮРИКОВИЧ1В.
ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ЗОБРАЖАЛЬНИЙ ПРОТОТИП
Незважаючи на icнування значног кiлъкocmi наукових poзвiдoк та численних гтотез, походження та семантика знашв князiв Рюpикoвичiв е найменш розробленими в icторичнт науц питанъ. Одтею з причин гх нeвиpiшeнocmi, мабутъ, е poзбiжнicmъ науковщв у порозумтю виток1в «родового знаку Рюpикoвичiв». На думку aвmopiв, одним iз шляхiв вирШення icнуючих питанъ залишаетъся звернення до нaйбiлъш раншх речових джерел i залучення нових наукових niдхoдiв щодо гхрозв'язання.
Автори вважаютъ двозубами клейма на цеглинах, що знайден тд час розкопок на територи Десятинног церкви у Kиевi, як зaгaлънoвизнaнi тризубами князя Володимира Великого. У пошуках витошв двозубог гpaфiчнo'г основи, стлъно'г для уЫх давнъорусъких княжих знашв, автори з^тавляютъ графт на куфiчних дирхемах, клейма на цеглинах княжог будови i приходятъ до висновку, що «родовий двозуб Рюpикoвичiв» виконував функщю оберегу, знака захисту вiд нещастъ.
30
Авторы розглядаютъ знаки Рюриковичгв як феномены комуткацт г приходить до висновку, що у допысемный пергод найдавшша г найважлив1ша система маг1чних жест!в, що гснувала у зоровгй мовг, повинна була знайти вгдображення у виглядг графгчних знакгв. На пгдставг пор1внялъно-тонограф1чного аналгзу автори висуваютъ гтотезу, за якою родовий двозуб е граф1чним зображенням маг!чного жесту, який виконував сакралъну функцгю захисту, а стилгзоване зображення тризуба на монетах Володимира Святославича е гералъдичною емблемою, що складена зг зброг: здвоених однобгчних клинц1в г наконечника стрти посередит знаку.
Ключов1 слова: тризуб, родовий знак Рюрикович1в, двозуб, обер!г, маг!чний жест, феномен, графгтг, куфгчнг дирхеми, однобгчнг клинщ гералъдична емблема.
Серед атрибупв ! символ1в Давньо! Рус найважлив1ше мюце посщають так зваш «знаки Рюрикович1в», як вперше стали вщом1 наприкшщ XVIII ст. разом з найдавшшими руськими монетами. «Загадковий знак» на ср1бнику з написом «ЯРОСЛАВЛЕ СЪРЕБРО» (рис. 1, а), першому з найдавшших руських монет XXI ст.ст., що потрапив до поля зору вчених, завдяки М. М. Карамз1ну увшшов до ютори пщ назвою «тризуба». Карбування власних монет позначало проголошення державно! незалежност Кшвсько! Русь Присутшсть на них княжо! емблеми вщводила останнш роль загальнодержавного символу. Тому завдання з'ясувати походження знака ! вщшукати його зображальний прототип стае актуальним ще у XIX ст. [22, с. 165-186].
Важко переоцшити його значущють ! в контекст! еволюци сучасних символ1в украшсько! державность 22 березня 1918 р. «знак Кшвсько! держави Володимира Святого» був затверджений Центральною Радою як герб Укра!нсько! Народно! Республжи [5, с. 99-101]. П!сля поразки укра!нсько! революцп «тризуб» залишився символом укра!нського нацюнального руху р1зних пол1тичних ор1ентацш. Тому його затвердження головним елементом державного герба Укра!ни [10, ст. 20] символ1зуе зв'язок з державотворчими традищями Ки!всько! Рус та боротьбою за укра!нську державшсть у XX ст. Тризуб - головний елемент державного гербу Укра!ни - кошюе княжий знак ср1бнишв IV типу Володимира Святославича (рис. 1, в).
Рисунок 1. Найдавшш1 русью монети X-XI ст.ст. [20]: а) ср1бник Ярослава Володимировича, №222-1; б) ср1бник Володимира Святославича, №32-1; в) ср1бник Володимира Святославича, №175-3; г) ср1бник Святополка Окаянного, №179-1.
Пpoтe, питання звiдки з'явивcя «физуб» вce щe cтae пpeдмeтoм диcкyciй, а iнoдi нeпpoфeciйниx cyджeнь, пopoджyючи eкзoтичнi вepciï та пoлiтичнi пpoтиcтoяння. Пpичинaми цьoгo e вiдcyтнicть дaвнix пиceмниx джepeл, cклaднicть poзyмiння пpиxoвaнoгo ceнcy зoбpaжaльниx дaниx, нeдocтaтня oбiзнaнicть з icтopieю виникнeння влaдниx cимвoлiв i нeoбxiднicть пoяcнeння icтopичнoï та пoлiтичнoï дoцiльнocтi цьoгo eлeмeнтy y^arn^^'i' cимвoлiки. Toмy пpoблeмa пoxoджeння знaкiв Pюpикoвичiв зaлишaeтьcя aктyaльнoю для пoдaльшoгo нayкoвoгo ocмиcлeння влaднoï cимвoлiки У^аши.
Джepeльнa база дocлiджeння rpyнтyвaлacя на шиpoкoмy кoлi oпyблiкoвaниx мaтepiaлiв XIX - пoчaткy XXI ст., нyмiзмaтичниx та cфpaгicтичниx кaтaлoгax тoщo.
Дocлiджeннями кiлькox пoкoлiнь paдянcькиx icтopикiв (B. C. Дpaчyк, M. П. Лixaчoв, А. А. Moлчaнoв, O. B. Opeшнiкoв, Б. O. Pибaкoв, B. Л. Янiн та ш.) визнaчeнi тepитopiaльнi та xpoнoлoгiчнi мeжi oбiгy i cфepa зacтocyвaння знаюв Pюpикoвичiв. З'яcoвaнo, щo ïx eвoлюцiя зyмoвлeнa cиcтeмoю ycпaдкyвaння, щo юнувала щe y бocпopcькiй та алатоькш тpaдицiяx, i зacнoвaнa на ^инцит пoяви aбo зникнeння так званик «вiдп'ятнишiв» - eлeмeнтiв зoбpaжeння, щo надавали знaкy йoгo влacникa iндивiдyaльниx pиc. У poбoтax А. А. Moлчaнoвa, Б. O. Pибaкoвa, B. Л. Янша peкoнcтpyюeтьcя пpинцип нacтyпнocтi княжиx eмблeм, щo зacнoвaний на ycпaдкyвaннi «poдoвoгo знaкy Pюpикoвичiв» - двoзyбoï гpaфiчнoï ocнoви, cпiльнoï для ycix дaвньopycькиx княжиx знaкiв [14, c. 263]. Iншi нayкoвцi вважають «poдoвим знaкoм Pюpикoвичiв» тpизyб Boлoдимиpa Cвятocлaвичa i дoci шyкaють витоки «физуба» в ycьoмy, з чим тшьки мoжнa зв'язати йoгo «фи зуби».
Пoxoджeння знaкiв Pюpикoвичiв вивчaлocя за ïx aнaлoгiями y poдoвиx i кyльтoвиx cимвoлax дaвнix iндoeвpoпeйcькиx нapoдiв на вeликiй тepитopiï €вpaзiï - вiд Дунаю дo Moнгoлiï [19, c. 15-66]. Дocлiдники шукали вiзaнтiйcькi, пiвдeннi, cкaндинaвcькi, cxiднi (ipaнcькi та apaбcькi), xoзapcькi та aвтoxтoннi кopiння пoxoджeння двoзyбiв i тpизyбiв Pюpикoвичiв. 4ac вiд чacy в oкpeмиx poбoтax yзaгaльнювaлиcь piзнi думки щoдo ïx знaчeння (K. Ю. Глoмoздa, M. П. Лixaчoв, А. А. Moлчaнoв, B. I. Cepгiйчyк, B. Ю. Ciчинcький, H. O. Coбoлeвa, M. O. Tayбe, I. I. Toлcтoй, Д. Б. Я^в^кий, B. Л. Янiн та ш.). Icтopiя вивчeння «^изуба» y 90-i pp. XX cт., якi були вiдзнaчeнi пiдвищeнoю yвaгoю дo йoгo витoкiв y зв'язку з вiдpoджeнням нaцioнaльнoï cимвoлiки У^аши, дoклaднo виклaдeнa в мoнoгpaфiчнiй poбoтi O. Ф. Бeлoвa i Г. I. Шaпoвaлoвa «У^ан^кий тpизyб: icтopiя дocлiджeння та icтopичний peкoнcтpyкт» [1, c. 100-124].
Пpoблeмa пoxoджeння i ceмaнтики знаюв Pюpикoвичiв нaлeжить дo нaймeнш poзpoблeниx в icтopичнiй нayцi питань [4, c. 47]. №зважаючи на юнування знач^'х' кiлькocтi нayкoвиx poзвiдoк та чиcлeнниx гiпoтeз, пoки щo ш^му з дocлiдникiв нe вдaлocя втоунути rpyнтoвнy вepciю щoдo пepвicнoгo ce^y «poдoвoгo знаку Pюpикoвичiв» [14, c. 268]. Зазнали ^итаки й нoвi, мaлoпepeкoнливi вepciï тлyмaчeння ocтaннix дecятилiть: атакуючий coкiл як тoтeм дaвньoгo poдy; xpиcтoгpaмa, щo yтвopeнa гpeцькими лiтepaми альфа i oмeгa; з'еднання якopя i xpecтa як xpиcтиянcькoгo cимвoлy вipи та надп на пopятyнoк y Дaвнiй Pyci; зoбpaжeння дaвньoгo cкaндинaвcькoгo cyднa; cимвoл «фшщ»; мaгiчнe чиcлo «фи» тoщo. Ha думку Л. B. Boйтoвичa, «iнтepпpeтaцiï тpизyбa дaлeкi вiд cвoгo виpiшeння» [3, c. 35].
Oтжe мeтoю ща публшацп е пoшyк нoвoгo пiдxoдy дo визнaчeння витoкiв «poдoвoгo знаку Pюpикoвичiв».
Paнiшe виcлoвлювaлиcя oкpeмi думки (M. C. Лeвшинoвcький, А. А. Moлчaнoв, M. O. Tayбe та iн.), щo «загад^ва фiгypa» на мoнeтax нe мoжe бути зoбpaжeнням нiякoгo peaльнoгo пpeдмeтy, а е лишe княжoï eмблeмoю. Poзпoвcюджeнicть тpизyбa пo
32
вcьoмy cвiтoвi cпpиялa виник^нню фiлocoфcькo-cимвoлiчнoгo пiдxoдy, на rpyнтi яшго мiфiчним cyджeнням нaдaeтьcя пepeвaгa пepeд кpитичним i apгyмeнтoвaним вивчeнням джepeл [1, c. 173-174; 16, c. 127]. З ^oro пpивoдy зacлyгoвye уваги думка B. Ю. Очин^^го, щo «в cтapi чacи жoднa eмблeмa чи знак нe був випaдкoвo пpидyмaний, нe нocив xapa^epy пpинaгiднocтi, нe пpoпиcyвaвcя opигiнaльнicтю, лишe нав'язував дo я^сь дaвнiшньoï тpaдицiï, глибшoгo знaчeння cимвoлy та мав знaчeння eмблeми caмe тим, щo був yжe paнiш знаний, щo був ocвячeний вiкaми cвoïм cимвoлiчним змicтoм. Знaки-гepби в cтapi чаот cлyжили oxopoняючим зacoбoм, як течатка, як oзнaкa влади, cили, умшня чи iншиx вaжливиx пpикмeт» [18, c. 9-10]. Пpиpoднo, знак мав тевну iдeю, тoмy i став «poдoвим знaкoм Pюpикoвичiв».
Oдним iз шляxiв виpiшeння пpoблeми зaлишaeтьcя звepнeння дo нaйбiльш paннix джepeл i зaлyчeння нoвиx нayкoвиx пiдxoдiв. За пiдpaxyнкaми C. B. Бeлeцькoгo, на дей чac вiдoмi пoнaд двi тиcячi пpeдмeтiв iз зoбpaжeннями знаюв Pюpикoвичiв, щo дaтyютьcя X - пepшoю пoлoвинoю XIII cт. [2, c. 431]. Cepeд ниx нaйдaвнiшi pycькi мoнeти, пiдвicнi та пpиклaднi пeчaтки, пepcнi-пeчaтки, тoвapнi плoмби, гepaльдичнi пiдвicки, пpeдмeти пpиклaднoгo миcтeцтвa, збpoя та cпopяджeння вoïнiв, знapяддя пpaцi, пoбyтoвa та бyдiвeльнa кepaмiкa, графт на cxiдниx мoнeтax, cтiнax ^фи Kme^^'i та iншиx цepкoв тoщo.
Biднocнo нoвим джepeлoм з cимвoлiчними зoбpaжeннями знaкiв на тepитopiï Дaвньoï Pyci cтaли гpaфiтi на cxiдниx мoнeтax, якi нaдxoдили y вeликiй кiлькocтi в IX -X ст.ст. дo ^шн Cxiднoï та Пiвнiчнoï Gвpoпи з Apaбcькoгo xaлiфaтy. Cepeд pyн, нaпиciв, мaлюнкiв i знаюв на ниx були виявлeнi зoбpaжeння, щo e двoзyбaми aбo тpизyбaми з xapaктepним тpикyтним зaвepшeнням в ocнoвi. Знaйдeнi гpaфiтi виявилтоя iзoмopфними знакам на pycькиx мoнeтax X - XI cт.cт. i найдавыши^ пeчaткax з iм'ям князiв, щo дoзвoлилo yмoвнo peкoнcтpyювaти ïx пpинaлeжнicть дo княжиx знaкiв. I. Г. Дoбpoвoльcкий, I. B. Дyбoв i Ю. K. Kyзьмeнкo зютавили гpaфiтi на кyфiчниx диpxeмax зi знаками Pюpикoвичiв i вiднecли ïx дo кaтeгopiï aмyлeтiв-cимвoлiв [6, c. 6774, 128]. Пpoтe дтокуайним питанням зaлишaeтьcя пpизнaчeння гpaфiтi на cxiдниx мoнeтax. Дocлiдники виcyнyли гiпoтeзy, за якoю щe дo пoчaткy влacнoгo мoнeтнoгo кapбyвaння pycькi князi «тaвpyвaли» диpxeми, пicля чoгo вoни cтaвaли дepжaвнoю гpoшoвoю oдиницeю i мoгли викoнyвaти важливу poль y poзвиткy eкoнoмiки i тopгiвлi Дaвньopycькoï дepжaви [6, c. 130].
Biдзнaчaючи cxoжicть двoзyбiв на cxiдниx мoнeтax зi знаками Xaзapiï, O. O. Meльнiкoвa пpипycкae, щo знаки Pюpикoвичiв мoгли виникнути нacтyпним чинoм. У дpyгiй пoлoвинi IX cт. пpaвитeлi Дaвньoï Pyci мoгли paзoм з титyлoм «каган» вepxoвнoгo пpaвитeля Xaзapiï зaпoзичити i cимвoл йoгo вepxoвнoï влади y фopмi двoзyбa [13, c. 249]. C. B. Бeлeцький та^ж пoдiляe думку пpo зaпoзичeння зoбpaжaльнoгo cимвoлy y фopмi двoзyбa caмe вiд Xaзapcькoгo каганату [2, c. 458].
Taким чинoм, pocrn^ra наука пpoдoвжye нaпoлeгливo шукати зoбpaжaльний пpoтoтип знaкiв Pюpикoвичiв cepeд двoзyбиx тамг, вce бiльшe вiддaючи пepeвaгy xaзapcькoмy впливу, xoчa фyндaмeнтaльнi дocлiджeння B. G. Фльopoвoï нe виявили y Xaзapiï знак, бeзпocepeдньo зв'язаний з ocoбиcтicтю пpaвитeля, з влaдoю, нaпpиклaд з кaгaнoм [19, c. 45-46; 22, c. 82-83; 23, c. 53-64]. Cyчacнa у^аш^ка icтopичнa наука нeзмiннo пoяcнюe «физуб» як кyльтoвo-гepaльдичний aбo фiлocoфcькo-cимвoлiчний знак, кepyючиcь caмe iдeeю «тpьox зyбiв» [1, c. 100-170, 197; 3, c.36].
Двoзyби та тpизyби з xapaктepним тpикyтним зaвepшeнням в ocнoвi пpeдcтaвлeнi на piзниx пpeдмeтax двoмa iкoнoгpaфiчними типами: лiнiйним та кoнтypним. Ha думку B. G. Фльopoвoï, ^и визнaчeннi зoбpaжeння бeзпepcпeктивнo виxoдити тшьки з йoгo фopми. Лишe oбcтaвини йoгo викopиcтaння мoжyть дати дeякий мaтepiaл дo
33
peкoнcтpyкцiï мoтивiв вибopy i cфepи зacтocyвaння гpaфiчниx зoбpaжeнь [22, c. 81-82]. Пpoтe, як cпpaвeдливo ввaжae A. A. Moлчaнoв, пpи poзглядi бyдь-якoгo eмблeмaтичнoгo cюжeтy тaкoж нe cлiд пoвнicтю виключaти i oбxoдити йoгo пopiвняльнo-iкoнoгpaфiчний acпeкт [14, c. 267].
Чacтинa cxiдниx мoнeт з кoнтypними гpaфiтi «княжиx» зтаюв мae дpyгe зoбpaжeння нa звopoтнoмy бoцi y виглядi мaлюнкiв дpyжиннoï тeмaтики: cтягy, чoвнa, нoжa, pora. O. O. Meльнiкoвa дiйшлa виcнoвкy щoдo oбiгy циx знaкiв y cepeдoвищi княжoï дpyжини, a тaкoж пpo eднicть i нeзмiннicть ceмaнтики o6ox iкoнoгpaфiчниx типiв двoзyбa (лiнiйнoгo тa кoнтypнoгo) нa вcьoмy пpoтязi ïx cпiвicнyвaння [13, c. 244]. ^яву двoзyбa як cимвoлiчнoгo зта^, зoбpaжyвaнoгo нa мoнeтax paзoм з пpeдмeтaми дpyжиннoгo пoбyтy, O. O. Meльнiкoвa впeвнeнo дaтye кiнцeм IX - пoчaткoм X cт., тобто чacoм виникнeння Дaвньopycькoï дepжaви i князювaння Oлeгa y Kиeвi. Toпoгpaфiя знaxiдoк циx мoнeт вкaзye та ïx пepeвaжнe пoшиpeння y дaвньopycькoмy apeaлi i пepeвaжaння мoнeт з двoзyбaми y Cxiднiй Gвpoпi [13, c. 246].
Пpoтe, O. O. Meльнiкoвa чoмycь нe нaдae знaчeння тoмy, щo нa cxiдниx мoнeтax мaлюнки дpyжиннoï тeмaтики нe cyпpoвoджyють жoднe з лiнiйниx зoбpaжeнь двoзyбa. Kpiм тoгo, якщo y тpьox випaдкax мoнeти з кoнтypними гpaфiтi мaють oтвopи, тo cepeд мoнeт з лiнiйними двoзyбaми з oтвopaми нe знaйдeнo жoднoгo пpимipникa. Ц cпocтepeжeння дaють пiдcтaви пpипycтити мoжливicть викopиcтaння мoнeт з лiнiйними двoзyбaми нi як aмyлeтiв чи poзпiзнaвaльниx знaкiв клaнoвoï пpинaлeжнocтi, щo мoжнa пpипycкaти y випaдкax з ïx кoнтypними зoбpaжeннями, a пoв'язyвaти з язичницькими вipyвaннями влacникiв мoнeт тa oбcтaвинaми yтвopeння мoнeтнoгo cкapбy.
Ha думку aвтopiв, пpипyщeння щoдo «тaвpyвaння» диpxeмiв знaкaми влacнocтi pycькиx князiв e нeпepeкoнливим з нacтyпниx пpичин. Пo-пepшe, «тaвpyвaння» пoвиннo бyлo б мaти якщo нe мacoвий, то, ^итаймы, гpyпoвий xapaктep. Пpoтe витадки cкyпчeння тaкиx мoнeт y cкapбax кyфiчнoгo cpiблa нeвiдoмi, кoжнa з ниx yнiкaльнa. Пo-дpyгe, чepeз низьку eфeктивнicть тexнiки гpaфiтi y пopiвняннi з кapбyвaнням мoнeт. Пo-тpeтe, чepeз вiдcyтнicть кaнoнiчнoï iкoнoгpaфiï двoзyбa.
Пiдxiд дo двox iкoнoгpaфiчниx типiв зoбpaжeння двoзyбa, який icнye y лiтepaтypi, визнaчae кoнтypнe зoбpaжeння тaким, щo oкpecлюe «тiлo» якoгocь пpeдмeтa, a лшшда -як cxeмaтичнe, cпpoщeнe зoбpaжeння, щo дae лишe yявлeння пpo ocнoвнi кoнcтpyктивнi ocoбливocтi [13, c. 244]. Oтжe виникae штyчнa пepвиннicть
кoнтypнoгo i втopиннicть лiнiйнoгo зoбpaжeння знaкa. Biдcyтнicть кaнoнiчнoï iкoнoгpaфiï cepeд двoзyбiв кoнтypнoгo типу ^ни: тo пpямi i шиpoкi, тo пoдoвжeнi i вyзькi, то злeгкa вiдiгнyтi зубцями нaзoвнi) вкaзye нa ïx пpeдмeтнy cтилiзaцiю i втopиннicть вiднocнo дo лiнiйнoгo типу як дo cвoгo зoбpaжaльнoгo пpoтoтипy. Taким пpoтoтипoм пeвнo мiг бути лшшний двoзyб з xapaктepним тpикyтним зaвepшeнням в ocнoвi, щo мaв caкpaльнy фyнкцiю oбepeгy (зaxиcтy, вiдлякyвaння тoщo). Moжливo, мoнeтa з двoзyбoм викoнyвaлa poль зaклaднoï пpи пpиxoвyвaннi cкapбy, вiдлякyючи злиx дyxiв i нeпpoxaниx знaxiдникiв.
Цeглинy iз «зaгaдкoвим знaкoм», щo бyлa знaйдeнa B. B. Xвoйкoю y 1907 p. тд чac poзкoпoк нa тepитopiï Дecятиннoï цepкви y Kиeвi фиа 2), зaвжди вiднocили дo кшця X cт. (989 - 996 pp.). Ocтaннi poзвiдки дaтyють ^глини з тaким клeймoм пoчaткoм XI ст. i зapaxoвyють дo тpизyбiв Boлoдимиpa Cвятocлaвичa [2, c. 451]. Aлe y 1940 p. пpo «зaгaдкoвий знaк» нa тaкiй ^глит мaйбyтнiй aкaдeмiк Б. O. Pибaкoв пиcaв: «Oн пpeдcтaвляeт coбoй пapaднyю тopжecтвeннyю фopмy тoгo двyзyбцa, ^TOphm A. B. Opeшникoв пpeдпoлoжитeльнo oтнocил Bлaдимиpy Cвятocлaвичy. Cpeдний зyбeц, имeющийcя нa знaкax cынoвeй Bлaдимиpa, здecь oтcyтcтвyeт. Cтpaннo, чтo A. B. Opeшникoв, кoтopoмy oбa знaкa та киpпичax были xopoшo извecтны, да
34
использовал их для большей убедительности своих аргументов в пользу принадлежности двузубца Владимиру Святославичу. Ведь Десятинная церковь была построена при Владимире. Этот двузубец по своему типу может быть поставлен первым в ряду княжеских знаков с последующими усложнениями» [17, с. 247]. На в!дм!ну в!д О. В. Орешн!кова, Б. О. Рибаков спец!ально не торкався персон!ф!кац!! княжих знак!в, але бачив у цьому знаков! саме двозуб. Опис В. Ю. С!чинським знака на монетах Володимира Великого також не дозволяе в!днести знак на цеглин! до тризубу кшвського князя: «Середн!й зуб, переважно на висот! б!чних зуб!в,... або вищий за них» [18, с. 14]. Останн! спостереження Д. Д. Йолшина за технолог!чними особливостями виробництва таких цеглин св!дчать не на користь !х експозиц!йно! функц!!. Досл!дник припускае, що, «не предназначенные для демонстрации знаки, таким образом, имели, скорее всего, сакральный смысл» [7, с. 26-27].
Рисунок. 2. Керам!чна пласка цеглина-пл!нфа з клеймом, що знайдена у 1907 р. В. В. Хвойкою п!д час розкопок Десятинно! церкви у Киев!: а) Нац!ональний музей !стор!! Укра!ни (Ки!в), № В-4553/111; б) промальовування за С. В. Белецьким [2, с. 451], на якому видно, що художник намагався витягнути в!стря центрального елементу в основ! знака.
На маг!чну функц!ю знак!в як оберег!в, що сакральним чином обер!гають т! предмети, на як! вони нанесен!, звертав увагу В. I. Стависький. На його думку, саме це висувало родов! знаки до державних емблем р!зних народ!в на ранн!х етапах !х державност! ! визначало сферу !х використання у якост! зовн!шньопол!тичного сакрального символу [21, с. 99-100]. Н. О. Соболева теж характеризуе знак як «сакральный, магический символ, реликт прежних верований (подобный символ, отличающийся от знака собственности, родового знака, имел в виду Н. П. Лихачев)»
На початку XI ст. в об!гу одночасно знаходились як тризуб кшвського князя, так ! двозубий знак на буд!вельн!й керам!ц!. I якщо тризуб на монетах належав князю Володимиру як знак посв!дчення (персон!ф!кац!!, печатки), то цеглину з двозубом можна тлумачити як «закладну жертву» под!бно до цеглин ! кам!ння з двозубами фортець та городищ Хазар!! [22, с. 52, 82]. Таким чином, функц!ю оберегу «родовий двозуб Рюрикович!в» виконував у тризуб! Володимира ! знаках його син!в, на закладних монетах у скарбах куф!чного ср!бла, на цеглинах, як! потрапляли до мурування княжо! будови тощо. Можливо, до проблеми виток!в родового двозуба
[19, с. 57].
можна наблизитись, якщо шукати не якийсь конкретний предмет живо! чи неживо! природи, а абстрактне поняття, яке у нашому випадку мае бути функщею оберегу.
Ус1 граф1чш зображення можна розподшити на два великих класи: образи та знаки. 3 т!ею чи шшою ступшню розтзнаваносп образи знаходять сво! екв!валенти серед об'екпв живо! (зооморфш, антропоморфш) чи неживо! (предмети) природи. Знаки легко читаються, але не знаходять соб! ясних екв!валент!в. На думку Я. А. Шера, на шту!тивному р!вш опису зображень образ вщ знака можна легко вщр1знити тим, що перший завжди ¡зоморфний вщбитому у ньому предмет!, а другий - ш [25, с. 49].
1стор1я вивчення знак1в, пошук зображальних прототитв i сутност! свщчать про те, що княж! емблеми розглядаються дослщниками як деяк! образи. На сучасному р!вш розвитку семантики i семюлогл знаки Рюрикович!в можна розглядати як феномени комушкацп. На р!зних предметах княж! знаки наносилися за допомогою р!зно! техн!ки накреслення (надряпування, вир!зування, формування, карбування, лиття, шкрустащя тощо). 3 точки зору граф!ки вс! вони е оптичними знаками. Проте, поняття граф!ки бшьш вузьке н!ж поняття зорово! мови у цшому, оск!льки воно виключае вс! системи оптичних знак!в, що виконаш !ншою, н!ж нарисна, техшкою, - починаючи в!д найдавн!шо! ! найважлив!шо! системи - мови жест!в. Оск!льки жест, тобто неграф!чний зоровий символ, набувае у цш форм! спшкування абстрактного значення, стае сигналом абстрактного поняття, ясно, що тут нам!чаеться шлях до пошуку граф!чних знаюв для вираження абстрактних значень. «Граф!чне зображення символ!чного жесту стае граф!чним зображенням абстрактного поняття, яке !м висловлюеться» [26].
У в!дпов!дност! до зазначено! мети автори переводять його до !ншо! площини. Можливо, !снував якийсь мапчний жест, який захищав свого хазя!на, в!длякуючи злих дух!в, ! був !зоморфний граф!чному л!н!йному двозубу з характерним трикутним завершенням в основ!. Природно, це припущення мае стати предметом окремого дослщження. Але пор!вняльно-!конограф!чний аспект л!н!йних двозуб!в тдказуе, що таким символ!чним жестом цшком м!г бути маг!чний жест «роги», у якому м!зинець ! вказ!вний пальц! руки витягнут!, а без!менний ! середн!й загнут! ! притиснут! тд кутом великим пальцем до долон!, нагадуючи характерне трикутне завершення в основ! княжих знак!в. Можливо, два р!зних знака - зоровий маг!чний жест ! його граф!чний образ у вигляд! двозуба - по-р!зному висловлюють одне ! те ж поняття - функц!ю оберегу. За припущенням автор!в, л!н!йний двозуб перв!сно м!г зображати символ!чний жест ! використовуватися з маг!чною метою, захищаючи т! предмети, на як! в!н був нанесений. Можливо, з меж! IX-X ст.ст. двозуб набув сташзованого, контурного зображення, яке найкращим чином в!дпов!дало во!нському характеру дружинного середовища ! вимогам до св!тсько! емблеми руських княз!в, що була призначена, у першу чергу, для зовшшньопол!тичних та военних ц!лей.
Контурний вар!ант двозубу нагадуе стил!зоване зображення во!нсько! емблеми, яка складаеться !з дзеркально симетричних одноб!чних клинк!в, що повернут! спуском леза усередину знака. Якщо на монетах Володимира ! Ярослава можна бачити лише !х обрис, то на ср!бниках Святополка правий зубець-клинок мае нав!ть загострене лезо (рис. 1). Це тлумачення сташзованого двозубу надшно п!дтверджуеться зображенням княжого знаку Володимира з хрестоматшно! геральдично! п!дв!ски [15, табл. I, №1]. Двозуба во!нська емблема, яка стала «родовим знаком Рюрикович!в» у середин! X ст., у тризуб! князя Володимира доповнюеться центральною щоглою - наконечником стр!ли.
Нечасто л!тописн! в!домост! сп!впадають з археолог!чними джерелами, але реконструйована монетна емблема князя Володимира дивним чином нагадуе зброю, що за л!тописом (ст. 968 р.) була передана у знак дружби печен!зьким князем руському воевод! Претичу [8, с. 40]. За даними А.М. Юртчникова, у X ст. «в погребениях
36
южнорусских феодалов сабля начинает заменять меч. Видимо, во второй половине X в., а особенно около 1000 г., киевские дружинники располагали новым оружием; времена, когда хазарская и печенежская сабля противопоставлялись русскому мечу, уже прошли» [9, с. 66].
На сайт 1нституту археологи Росшсько! Академи наук розташована публшащя про знахщку вл1тку 2011 р. Суздальською експедищею зал1зно! шкрустовано! ср1блом сокири XI ст. з одночасним зображенням двох княжих знаюв - двозуба i тризуба [11]. Якщо тризуба тамга з трикутником на середньому зубщ могла належати одному з найближчих родичiв князiв Володимира i Ярослава, то двозуб на сокирi розглядаеться авторами публшаци як загальний знак роду Рюриковичiв. Коментуючи цю унiкальну знахiдку (рис. 3) в штерв'ю журналiсту Р1А «Новосп», академiк М. О. Марков зазначив, що це перший зафшсований археолопею випадок розташування княжих знаюв на параднiй збро!, яка виступала як символ влади. За словами вченого, «эти знаки - знаки собственности, некая личная печать. Княжеские знаки - это эмблематика династии, это эмблематика очень узкого круга людей. Есть предположение о сарматском происхождении (знаков), писалось о хазарском происхождении, но точно это неизвестно. Мы знаем, что у скандинавов таких знаков нет, у славян таких знаков нет, это изобретение появляется у Рюриковичей на Руси X века» [12].
Рисунок 3. Суздальська сокира XI ст. з курганного могильника поблизу села Шекшово (1вашвська область, Роая) [11].
Якщо пропоноване авторами тлумачення первюного змюту двозубу буде вiрним, шноващя Рюриковичiв, про яку говорив академш Микола Марков, може полягати у тому, що на меж IX - X ст.ст. на територи Давньорусько! держави, яка зароджувалась, мапчний жест, що виконував сакральну функщю захисту, отримав графiчне втшення у лшшному двозубi, а у сташзованому виглядi був застосований у дружинному середовищi i особисто-родовш символiцi руських князiв. Потрапляючи на предмети, що символiзували владу (монети, печатки, парадну зброю тощо), княжий знак набував владного змюту.
Список використано¥ л1тератури
1. Белов О. Ф. Украшський тризуб: iсторiя дослщження та iсторичний реконструкт / О. Ф. Белов, Г. I. Шаповалов. - Запорiжжя: Дике поле, 2008. - 264 с.
2. Белецкий С. В. Древнейшая геральдика Руси / С. В. Белецкий // Повесть временный лет. - СПб.: Вита Нова, 2012. - С.431-463.
3. Войтович Л. Русь: поморсью слов'яни чи варяги? / Л. Войтович // Проблеми слов'янства. - 2011. - Вип. 60. - С.33-46.
4. Гломозда К. Ю. 1сторичш гербовi в1дзнаки та прапоров1 барви Украши / К. Ю. Гломозда, Д. Б. Яневський // Украшський юторичний журнал. - 1990. - №4. -С.43-53; №5. - С.45-64.
5. Гречило А. Проекти герба та печатки Украшсько! Держави Павла Скоропадського / А. Гречило // Украшський археографiчний щорiчник. — 2007. - Вип. 12. - С. 99-106.
6. Добровольский И. Г. Граффити иа восточных монетах: Древняя Русь и сопредельные страны / И. Г. Добровольский, И. В. Дубов, Ю. К. Кузьменко. - Ленинград: ЛГУ, 1991. - 192 с.
7. Ёлшин Д. Д. Княжеские знаки Владимира на кирпичах Десятинной церкви в Киеве / Д. Д. Ёлшин // Геральдика - вспомогательная историческая дисциплина. - СПб.: Государственный Эрмитаж, 2012. - С.24-29.
8. Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. - 2-е. изд. - СПб, 1908.
- Т.2. - 638 с.
9. Кирпичников А. Н. Древнерусское оружие. Мечи и сабли IX-XIII вв. / А. Н. Кирпичников // Археология СССР: Свод археологических источников. - М. -Л.: Наука, 1966. - Вып. 1. - 145 с.
10. Конститущя Украши: вщ 28.06.1996 р. // Вщомосп Верховно! Ради Украши. - 1996.
- № 30. - Ст. 141.
11. Марков Н. А. Суздальський топор XI века из с. Шекшово [Електронний ресурс] / Н. А. Марков, И. Е. Зайцева, А. М. Красникова. - Режим доступу: http://www.archaeolog.ru/?id=2&id_nws=198&zid_nws=9.
12. Марков Н. А. Суздальский парадный топор XI века [Електронний ресурс] / Н. А. Марков. - Режим доступу: http://ria.ru/science/20120423/633070568.htm.
13. Мельникова Е. А. К вопросу о происхождении знаков Рюриковичей / Е. А. Мельникова // Древнейшие государства Восточной Европы. 2005 год. Рюриковичи и Российская государственность. - М.: Индрик, 2008. - С.240-249.
14. Молчанов А. А. Знаки Рюриковичей: итоги и проблемы изучения / А. А. Молчанов // Древнейшие государства Восточной Европы. 2005 год. Рюриковичи и Российская государственность. - М.: Индрик, 2008. - С.250-269.
15. Молчанов А. А. Подвески со знаками Рюриковичей и происхождение древнерусской буллы / А. А. Молчанов // Вспомогательные исторические дисциплины. — Ленинград: Наука, 1976. - Т.УП. - С.69-90.
16. Портнов А. Феномен тризубу в ¡сторп Украши / А. Портнов // Спещальш ¡сторичш дисциплши: Питання теорп та методики. У 2-х ч.: зб. наук. праць та спогад1в пам'ят проф. В. О. Замлинського. - К., 2001. — Ч. 1. - С.126-129.
17. Рыбаков Б. А. Знаки собственности в княжеском хозяйстве Киевской Руси / Б. А. Рыбаков // Советская Археология. - 1940. - Т.П. - С.227-257.
18. Очинський В. Украшський нацюнальний знак i прапор / В. Очинський // Вступ до украшського краезнавства / В. Очинський. - Прага: Украшська школа, 1953. - Ч.1. -128 с.
19. Соболева Н. А. Очерки истории российской символики. От тамги до символов государственного суверенитета / Н. А. Соболева - М.: Языки славянских культур, 2006. - 488 c. - (Studia histórica).
20. Сотникова М. П. Тысячелетие древнейших монет России. Сводный каталог русских монет X-XI веков. / М. П. Сотникова, И. Г. Спасский. - Ленинград: Искусство, 1983.
- 240 c.
21. Ставиский В. И. У истоков древнерусской государственной символики / В. И. Ставиский // Философская и социологическая мысль. - 1991. - №5. - С.98-112.
22. Толстой И. И. Древнейшие русские монеты Великого княжества Киевского. Нумизматический опыт графа Ив. Ив. Толстого. - СПб.: Типография Императорской Академии наук, 1882. - 272 с., 15 л. ил.
23. Флёрова В. Е. Граффити Хазарии / В. Е Флёрова. - М.: Эдиториал УРСС, 1997. -176 с.
24. Флёрова В. Е. Образы и сюжеты мифологии Хазарии / В. Е. Флёрова. - М.: Мосты культуры - Гешарим, 2001. - 159 с.
25. Шер Я. А. Петроглифы Средней и Центральной Азии / Я. А. Шер. - М.: Наука, 1980. - 325 с.
26. Шор Р. О. Графика [электронный ресурс]/ Р. О. Шор, Н. М. Каринский // Литературная энциклопедия в 11 т. / отв. ред. В. М Фриче. М.: Ком. Акад., 1929. — Т.2. - Режим доступу: http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le2/le2-6991.htm.
Стаття надшшла до редакцп 02.10.2013 р.
V. Volonits, S. Rozanov
RURIKOVICH'S ANCESTRAL SIGN. CONCERNING MATTER ABOUT
FIGURATIVE PROTOTYPE
Origin and semantics of Rurikovich's prince signs are the least developed questions in historical science in spite of considerably quantity of scientific researches and numerous hypotheses. Obviously one of reason of their suspense is difference of scientist understanding concerning source « Rurikovich's ancestral sign». In the judgment of authors, one of path of solution is the earliest material source reference and involvement of new scientific approach for their solution.
Authors consider the stamps on brick as two-dent founded on Desyatinnaya church territory during diggings in Kiev, that are universally recognized as trident of Grand prince Vladimir. In search of sources of two-dent graphic base that is general for all Old Russian prince's sign, authors compare graffiti on dirhams, stamps on brick of prince's building and come to the conclusion that «<Rurikovich's ancestral two-dent» functioned as amulet, misfortune protection character.
Authors consider Rurikovich 's signs as communication phenomenon and come to the conclusion that ancient and major system of magic signs existed in visual language should be reflected in the form of graphic characters. On the base of comparative-iconographic analysis the authors put forward a hypothesis and according to this one two-dent is graphic representation of magic sign, which functioned as protection and stylized representation of trident on coins of Vladimira Svyatoslavicha is heraldic emblem composed of weapons: dual one-sided blades and arrowhead in the middle of sign.
Key words: trident, Rurikovich's ancestral sign, two-dent, amulet, magic sign, phenomenon, graffiti, dirham ,one-side blades, heraldic emblem.
УДК 321.01(045)
Д. Григорова
СЛАВЯНОЕВРАЗИЙСКИЙ ПРОЕКТ АЛЕКСАНДРА ПАНАРИНА: ПРАВОСЛАВНЫЙ РЫЦАРЬ ПОСТСОВЕТСКОЙ РОССИИ
Александр Панарин является одним из неоевразийских мыслителей постсоветской России, который восстановил общественныгй интерес к идее где Россия выступает связующим звеном между Востоком и Западом, славянской и европейской культурами и является евразийской имперской моделью. Распад СССР в 1991 г. привел общество к идеологическому кризису. Философия славянского евразийства Александра Панарина пытается способствовать патриотическим чувствам у россиян, которые помнят значение Православных ценностей и Евразийскую политическую теорию русских эмигрантов. Александр Панарин
39
