CC BY
8
УДК 612.018:[616.12-008.331.1-06:616.379-008.64] Юшко К.О.
Р1ВН1 АНГ1ОТЕНЗИНУ 1-7 ПРИ Г1ПЕРТОН1ЧН1Й ХВОРОБ1 З ЦУКРОВИМ Д1АБЕТОМ 2 ТИПУ
ДУ «Нацюнальний iнститут терапи iменi Л.Т.МалоТ НАМН Украши», м.Харкiв
Анготензин 1-7 е новим компонентом ренн-анготензиновоУ системи, продуктом розпаду анготе-нзину II, його функцональним антагонстом, але його роль при гiпертонiчнiй хвороб/ з цукровим д-абетом 2 типу не з'ясована. Мета досл'дження - вивчити р'тш анготензину 1-7 та його зв'язки з клiнiчними, гемодинам'чними та бюхiмiчними показниками та структурно-функцональними параметрами серця у хворих на гiпертонiчну хворобу з цукровим д'абетом 2 типу та без нього. Об-стежено 70 хворих на гiпертонiчну хворобу у поеднанн з цукровим д'абетом 2 типу (основна група) та 30 хворих без д'абету (група порiвняння). Обстеження включало клiнiко-лабораторнi та нстру-ментальн/ методи з о^нкою вуглеводного та лiпiдного обмМв, ультразвукове досл'дження серця з визначенням трансмтрального кровопливу. Рвн анготензину 1-7 визначали iмуноферментним методом. Контрольну групу склали 16 практично здорових осб. Виявлено в'рог'дне зниження р'тн'т анготензину 1-7 в пор!внянн!' з контролем у хворих основноУ групи та групи порiвняння при цьому найнижчi його р'тш спостергаються при поеднанн з д'абетом. Рiвнi анготензину 1-7 вiрогiдно негативно корелюють з тривалстю гпертони, гемодинам'чними показниками та параметрами серця, як характеризують ремоделювання л 'вого шлуночка. У хворих основноУ групи р 'тш анготензину 1-7 вiрогiдно залежать в'д ступеня гпертони, наявност/ гiпертрофiУ л'вого шлуночка та типу па-толог'чного ремоделювання. У пацiентiв з д'астол'чною дисфункцею в основнш групi та групi пор-вняння р'тн'! анготензину 1-7 вiрогiдно нижче, нiж у пацiентiв з нормальною д'астол'чною функ^ею л'вого шлуночка. Анготензин 1-7 е важливим патогенетичним чинником розвитку гiпертонiчноУ хвороби, в тому числ/ з цукровим д'абетом 2 типу, регулятором артерiального тиску та кардоп-ротективним фактором, що запобгае розвитку патолог'чного ремоделювання та д'астол'чноУ ди-сфункцУУл'вого шлуночка серця.
Ключов1 слова: анпотензин 1-7, ппертоычна хвороба, цукровий д1абет 2 типу, ренш-анпотензинова система, ремоделювання л1вого шлуночка, д1астол1чна дисфункц1я.
Робота виконана в рамках науково-дослiдноí роботи «Вивчити роль ендогенного пептиду апелну в розвитку уражень серця у хворих на гiпертонiчну хворобу з цукровим дабетом 2 типу та без такого», № держ. реестрацп' 0106У000598.
Вступ
Ппертошчна хвороба (ГХ) та цукровий дiабет (ЦД) 2 типу е одними з головних факторiв ризику се-рцево-судинних ускладнень та смертк Беззаперечно, провщну патогенетичну роль в розвитку ГХ вщ^-рае ренш-анпотензинова система (РАС). В класичному розумшы РАС регулюе вироблення гормону анпотензину II з ангютензиногену. При цьому в даний процес залучен рент та ангютензин-перетворюючий фермент (АСЕ) 1 типу, а патофiзiологiчна вщповщь на анпотензин II реалiзуеться пе-реважно через ангiотензиновi рецептори 1 типу [1]. Разом з тим, в останн роки мехаызми залучення РАС в розвиток серцево-судинних захворювань були розширен за рахунок вщкриття та вивчення ди метаболтв анпотензину II, до яких вщноситься анпотензин 1-7 [2].
Анпотензин 1-7 е гептапептидом, який утворюеться з анпотензину II пщ впливом АСЕ 2 типу. Свою фiзiологiчну роль анпотензин 1-7 реалiзуе через специфiчнi Mas-рецептори, як широко представлен в тканинах людини [3]. При цьому анпотензин 1-7 виступае як функцюнальний антагонют патолопчних дш анпотензину II та володiе ппотензивними, антиремоделюючими, кардюпротективними та антиате-росклеротичними властивостями, впливае на розвиток серцевоТ недостатносп, iшемiчного ураження серця, аритмш [4,5]. Останым часом анпотензин 1-7 та його синтетичн аналоги розглядають як поте-нцшш терапевтичн агенти в лкуванш цтого ряду кардюваскулярних захворювань [6].
Мета дослщження
Незважаючи на великий прогрес в розумшш ролi анпотензину 1-7 при серцево-судиннш патологи, дослщжень з участю па^ен^в досить мало. Не зрозумта роль анпотензину 1-7 при коморбщнш патологи, такоТ як ГХ з ЦД 2 типу. Тому, метою даного дослщження було вивчити рiвнi анпотензину 1-7 та його взаемозв'язки з кл^чними, гемодинамiчними та бiохiмiчними показниками та структурно-функцюнальними параметрами серця у хворих на ГХ з ЦД 2 типу та без нього.
Матерiали та методи дослщження
Обстежено 70 хворих на ГХ II стади 2-3 ступеня у поеднанн з ЦД 2 типу (основна група) та 30 хворих на ГХ без дiабету (група порiвняння). Вк обстежених хворих склав вщ 40 до 70 рош. Обидвi групи були порiвняннi за гендерним стввщношенням, вком та тривалютю ппертензи. Визначення стади ГХ, ТТ ступеню та верифкацш ЦД 2 типу проводили згщно з стандартними протоколами Мшютерства охо-рони здоров'я УкраТни. В дослщження не включались хворi на важк захворювання нирок, печшки, кро-в^ гострий коронарний синдром, стабтьну стенокардш Ш-М функцюнального класу та серцеву недо-
статнють ви^ких градацш.
Koмплекс oбстеження включав клiнiкo-лабoратoрнi та iнстрyментальнi методи з визначенням пoка-зникiв вyглевoднoгo та лiпiднoгo oбмiнiв. Cтрyктyрнo-фyнкцioнальнi параметри серця вивчали еxoкар-дioскoпiчним дoслiдженням y В i M-режимах. Вимiрювали рoзмiри лiвoгo передсердя (ЛП), кшцевий дн астoлiчний рoзмiр (КДР) лiвoгo шлyнoчка (ЛШ), тoвщинy мiжшлyнoчкoвoï перетинки (TMH^ i задньoï стiнки ЛШ (T3CniI). Mасy мioкарда ЛШ (MMЛШ) рoзраxoвyвали за фoрмyлoю Devereux. 1ндекс MMЛШ (IMMЛШ) визначали як вiднoшення MMЛШ дo плoщi пoверxнi тта. За верхню межy нoрми IMMЛШ вра-xoвyвали 110 г/см2 для ж^к та 125 г/см2 для чoлoвiкiв.
Для виявлення рiзниx типiв гiпертрoфiï ЛШ (ГЛШ) викoристoвyвали метoд A.Ganau (1992), за яким видтяли 4 типи стрyктyрнo-геoметричниx змiн ЛШ: нoрмальнy геoметрiю (НГ), кoнцентричне ремoде-лювання (KP), кoнцентричнy гiпертрoфiю (КГ) i ексцентричнy гiпертрoфiю (ЕГ) на пiдставi значень IMMЛШ та iндексy вiднoснoï товщини стiнки ЛШ.
Дiастoлiчна фyнкцiя ЛШ oцiнювалася за даними трансмiтральнoгo крoвoпливy в режимi iмпyльснo-гo дoплерy. Ознакoю ранньoгo пoрyшення дiастoлiчнoï функцп вважали при зменшеннi вiднoшення максимальнoï швидкoстi ранньoгo (пiк Е) i пiзньoгo (пiк A) дiастoлiчнoгo напoвнення (E/A) менше за 0,8 (I тип дiастoлiчнoï дисфункцп). При виявленн нoрмальниx значень прoвoдили дoдаткoвий аналiз ма-неврy Вальсальви для визначення псевдoнoрмальнoгo паттернy (II тип дiастoлiчнoï дисфункцп).
Piвнi ангioтензинy 1-7 в крoвi визначали iмyнoферментним метoдoм.
Koнтрoльнy групу склали 16 практичнo здoрoвиx oсiб.
Cтатистичнy oбрoбкy даних здшснювали за дoпoмoгoю прoграмнoгo пакету Statistica for Windows, version 6.0. Для характеристики ктькюних пoказникiв викoристoвyвали медiанy як мiрy пoлoження та квартилi як мiрy рoзсiювання. Для визначення рoзбiжнoстей мiж групами, залежнoстi мiж змiнними за-стoсoвyвались метoди непараметричнoï статистики - дисперсiйний аналiз Краскела^люа, критерiй Mанна-Уiтнi, кoефiцieнт рангoвoï шреляци Cпiрмена.
Результати дослiдження та ïx обговорення
Piвнi ангioтензинy 1-7 в oснoвнiй грyпi i грyпi пoрiвняння були вiрoгiднo нижчi, нiж в груш кoнтрoлю -105,51 (89,13; 121,17) нг/л та 116,45 (106,04; 135,15) нг/л прoти 128,77 (120,02; 276,49) нг/л (р<0,05 та р<0,001 вiдпoвiднo). При цьoмy у xвoриx на ГХ з ЦД 2 типу рiвнi ангioтензинy 1-7 були вiрoгiднo нижчi нiж у xвoриx на ГХ (р<0,05).
При прoведеннi дисперсiйнoгo аналiзy значення ангioтензинy 1-7 в залежнoстi вiд йoгo кoнцентрацiï були пoдiленi на 3 рiвнi: 1. - бiльше 120,02 нг/л, 2. - 100,79 - 120,01 нг/л, 3. - менше 100,79 нг/мл. Оцшювався вплив зазначених градацш ангютензину 1-7 у па^ен^в в oснoвнiй груш та груш пoрiвнян-ня на кшычы, бioxiмiчнi та шструментальы пoказники, oтриманi в результат прoведенoгo oбстеження.
За результатами прoведенoгo дoслiдження, у xвoриx на ГХ з ЦД 2 типу бyлo виявленo вiрoгiднo значущий вплив ангютензину 1-7 на систoлiчний артерiальний тиск (AT) (р<0,05), дiастoлiчний AT (р<0,01), ступень ГХ (р<0,01), середнiй AT (р<0,01), КДР ЛШ (р<0,05), MMЛШ (р<0,05), IMMЛШ (р<0,05), наявнiсть дiастoлiчнoï дисфyнкцiï (р<0,01), тип дiастoлiчнoï функцп (р<0,001). Cеред xвoриx на ГХ без дiабетy ангioтензин 1-7 вiрoгiднo впливав на систoлiчний AT (р<0,05), кДр ЛШ (р<0,05), MMЛШ (<0,01), TMШП (<0,05), T3CЛШ (р<0,05), рoзмiр ЛП (р<0,05) (табл. 1).
Таблиця 1
Результати дисперайного aнaлiзy Краскела-Уолса
Параметри ГХ з ЦД 2 типу xвoрi на ГХ
X2 р X2 р
Cистoлiчний AT 8,881 <0,05 5,287 <0,05
Дiастoлiчний AT 9,663 <0,01 4,331 >0,05
Cтyпiнь ГХ 8,974 <0,05 4,121 >0,05
Cереднiй AT 11,723 <0,01 4,733 >0,05
КДР ЛШ 7,83 <0,05 6,714 <0,05
Mivmm 8,686 <0,05 9,792 <0,01
IMMЛШ 8,341 <0,05 5,273 >0,05
TW^ 4,281 >0,05 8,978 <0,05
T3CЛШ 5,248 >0,05 9,211 <0,05
рoзмiр ЛП 5,604 >0,05 6,251 <0,05
Наявнiсть дiастoлiчнoï дисфункцп' 11,829 <0,01 4,556 >0,05
Tип дiастoлiчнoï функцп' 17,031 <0,001 4,933 >0,05
Piвнi ангютензину 1-7 вiрoгiднo не шрелювали з вiкoм oбстежениx па^етчв нi в oснoвнiй грyпi (r=-0,23, р>0,05 вiдпoвiднo), нi в груш пoрiвняння (r=0,20, р>0,05). Вiрoгiдниx гендерних вiдмiннoстей в кoнцентрацiяx ангютензину 1-7 в oснoвнiй грyпi та в груш пoрiвняння виявленo не бyлo (р>0,05).
Aналiзyвалися рiвнi ангютензину 1-7 в залежнoстi вiд ступеня артерiальнoï гiпертoнiï. В oснoвнiй груш xвoрi на ГХ 2 ступеня мали вiрoгiднo бiльшy кoнцентрацiю ангютензину 1-7 в пoрiвняннi з xвoри-ми на ГХ 3 ступеня (р<0,01). В грyпi пoрiвняння рiвнi ангioтензинy вiрoгiднo не вiдрiзнялися в залежнo-
стi вщ ступеня ппертензи (р>0,05) (табл. 2).
Таблиця 2
Р\вн\ ангютензину 1-7 в залежностi вiд ступеня гiпертензii'
Групи па^енпв ГХ 2 ступень ГХ 3 ступень р
Ме 25% 75% Ме 25% 75%
ГХ з ЦД 2 типу 121,06 113,77 131,01 100,79 88,18 115,20 <0,01
ГХ 119,47 116,30 140,18 110,79 106,01 135,05 >0,05
Таблиця 3
Кореляцiйнi взаемозв'язки рiвнiв ангютензину 1-7 з гемодинамiчними параметрами та тривалстю ГХ
Параметри ГХ з ЦД 2 типу ГХ
г Р г Р
Тривалють ГХ -0,29 <0,05 -0,42 <0,05
Систстчний АТ -0,38 <0,01 -0,41 <0,05
Дiастолiчний АТ -0,36 <0,01 -0,39 <0,05
Середнш АТ -0,32 <0,01 -0,47 <0,05
Таблиця Взаемозв'язки ангютензину 1-7 зi структурно-функ^ональними параметрами серця
структурно-функцюнальш параметри серця ГХ з ЦД 2 типу ГХ
г Р г Р
КДР ЛШ -0,37 <0,01 -0,22 >0,05
ТМШП -0,21 >0,05 -0,40 <0,05
ТЗС ЛШ -0,21 >0,05 -0,37 >0,05
ММЛШ -0,40 <0,001 -0,41 <0,05
1ММЛШ -0,41 <0,001 -0,29 >0,05
ФВ 0,15 >0,05 0,02 >0,05
розмiр ЛП -0,19 >0,05 -0,31 >0,05
дiаметр аорти -0,11 >0,05 -0,18 >0,05
В обох групах спостереження рiвнi ангютензину 1-7 вiрогiдно негативно корелювали з тривалютю ГХ та такими гемодинамiчними параметрами, як систолiчний, дiастолiчний та середнш АТ (табл. 3).
При аналiзi взаемозв'язш ангiотензину 1-7 з антропометричними даними не виявлено вiрогiдних закономiрностей в жоднiй групi. Також не виявлено вiрогiдних кореляцiйних взаeмозв'язкiв рiвнiв анп-отензину 1-7 та показниш вуглеводного i лiпiдного обмiнiв та функцп нирок нi в груш хворих на ГХ з ЦД 2 типу, ш в груш хворих на ГХ (р>0,05).
При оцшц взаемозв'язш рiвнiв ангiотензину 1-7 зi структурно- функцiональними параметрами сер-ця серед хворих на ГХ з ЦД 2 типу даний гептапептид вiрогiдно негативно корелював з КДР, ММЛШ та 1ММЛШ. У хворих на ГХ в^^чалися вiрогiднi негативнi кореляцiйнi зв'язки ангiотензину 1-7 з ТМШП та ММЛШ (табл. 4).
Аналiзуючи змiни ангiотензину 1-7 в залежност вiд наявностi ГЛШ, виявлено, що у хворих на ГХ з ЦД 2 типу без ГЛШ рiвнi анпотензину 1-7 вiрогiдно вище, шж при наявност ГЛШ - 129,3(117,5;136,8) нг/л проти 101,9(88,2;117,7) нг/л (р<0,01). Серед хворих групи порiвняння рiвнi ангiотензину 1-7 вiрогi-дно не в^знялися при наявностi або вщсутносп ГЛШ - 108,6(96,9;130,9) нг/л та 118,7(109,3;135,1) нг/л вiдповiдно (р>0,05). Також не виявлено вiрогiдноl рiзницi при сшвставленш вiдповiдних пiдгруп основноТ групи та групи порiвняння (р>0,05).
В залежност вiд типу ремоделювання ЛШ у хворих на ГХ з ЦД 2 типу з КГ ЛШ та ЕГ ЛШ рiвнi ангю-тензину 1-7 були вiрогiдно нижче в порiвняннi з хворими з КР ЛШ (р<0,01 та р<0,01 вiдповiдно), але вн рогщно не вiдрiзнялися мiж собою (р>0,05). Серед хворих на ГХ без дiабету жодна пiдгрупа за типом ремоделювання вiрогiдно не вiдрiзнялася мiж собою (р>0,05), але у хворих з КГ ЛШ близько до вiрогi-дного (р=0,055) рiвнi анпотензину 1-7 були нижче шж у па^етчв з НГ ЛШ. При порiвняннi вiдповiдних пiдгруп основноТ групи та групи порiвняння вiрогiдних вщмшностей зазначено не було (р>0,05) (табл. 5).
Таблиця 5
Рiвнi ангютензину 1-7 в залежностi вiд типу ремоделювання ЛШ серця
Тип ремоделювання ЛШ серця ГХ з ЦД 2 типу ГХ
Ме 25% 75% Ме 25% 75%
НГ ЛШ 123,7 111,2 135,2
КР ЛШ 129,3* 117,5 136,8 118,6 106,1 128,0
КГ ЛШ 107,5 88,2 119,6 106,0 88,8 110,4
ЕГ ЛШ 101,4 84,2 111,8 120,9 117,9 140,9
Примiтка: * - рiзниця вiрогiдна в порiвняннi з пiдгрупами хворих на ГХ з ЦД 2 типу з КГ ЛШ (р<0,01) та ЕГ ЛШ (р<0,01).
Рiвнi анпотензину 1-7 залежали вщ дiастолiчноT функцп ЛШ та вiрогiдно в^знялися в рiзних шдг-рупах. При наявност дiастолiчноT дисфункци ЛШ концентра^я анпотензину 1-7 була нижче, шж в шдг-
руп з нормальною дiастолiчною функ^ею - 101,1 (87,9;116,6) нг/л проти 121,1(105,5;128,9) нг/л (р<0,01). При цьому найнижчi рiвнi в^^чалися в пiдгрупi з II типом дiастолiчноT дисфункци, якi вiроriд-но в^знялися вiд рiвнiв пептиду в пщгруп з нормальною дiастолiчною функ^ею (р<0,01) та в пiдгрупi з I типом дiастолiчноT дисфункци (р<0,05). В той же час у хворих з I типом дiастолiчноT дисфункци рiвнi ангiотензину 1-7 вiрогiдно не вiдрiзнялися вiд таких у хворих з нормальною дiастолiчною функ^ею (р=0,07).
Серед хворих на ГХ рiвнi ангiотензину 1-7 були вiрогiдно нижче при наявностi дiастолiчноT дисфункцп ЛШ в порiвняннi з пщгрупою з нормальною дiастолiчною функ^ею ЛШ - 106,5(98,2;120,9) нг/л проти 124,5(116,3;140,2) нг/л вщповщно (р<0,05). В залежностi вiд типу дiастолiчноT дисфункцiT рiвнi анп-отензину 1-7 не в^^знялися нi мiж собою (р>0,05), нi в порiвняннi з пiдгрупою з нормальною дiастолi-чною функцiею ЛШ (р>0,05) (табл. 6).
Таблиця 6
Рiвнi ангютензину 1-7 в залежностi вiд дiастолiчно'l функцп ЛШ серия
Тип д1астол1чноТ функцп ЛШ ГХ з ЦД 2 типу ГХ
Ме 25% 75% Ме 25% 75%
Нормальна дiастолiчна функ^я 121,1 105,5 128,9 124,5 116,3 140,2
I тип дiастолiчноT дисфункци 106,9 88,2 122,2 110,4 102,8 120,9
II тип дютстчноТ' дисфункци 97,2* 81,2 105,4 106,1 88,8 106,9
Примiтка: * - рiзниця вiрогiдна в порiвняннi з пiдгрупою хворих на ГХ з ЦД 2 типу з нормальною дiастолiчною функ^ею ЛШ, р<0,01 та I типом дiастолiчно'l дисфункци', р<0,05.
Кореляцшний аналiз виявив вiрогiдний негативний взаемозв'язок рiвнiв анпотензину 1-7 з показни-ком Е/А (г=-0,45, р<0,05) серед хворих на ГХ з ЦД 2 типу з II типом дiастолiчноT дисфункци ЛШ. !нших вiрогiдних кореляцшних взаемозв'язш рiвнiв анпотензину 1-7 з показниками трансм^рального потоку в жоднш з пщгруп основнот групи та групи порiвняння виявлено не було.
Отриманi результати викликають значний науковий та практичний штерес. За даними л^ератури, ктькють прямих посилань на змiнення рiвнiв ангiотензину 1-7 у хворих на ГХ дуже обмежена. В одному дослщженш було показано чотирикратне зменшення рiвнiв ангiотензину 1-7 у хворих на АГ з пев-ним генотипом АСЕ1 [7]. За даними шших авторiв, введення анпотензину 1-7 викликало виражену ва-зодилятацш у хворих на ГХ [8], що опосередковано може свщчити про дефщит даного пептиду. В де-кiлькох експериментальних моделях показано важливу роль ангiотензину 1-7 в попередженн систем-нот гiпертензiT [9,10] та регуляци вазодилятацiT [11,12]. У щурiв з гiпертензiею iндукцiя ЦД викликала зниження центральних рiвнiв ангiотензину 1-7, а пщвищення його рiвнiв запоб^ало кардiоваскулярнiй дисфункцiT при гiпертонiT з дiабетом [13]. В трансгенних моделях з пперекспреаею ангiотензину 1-7 ш-дукцiя АГ викликала зниження рiвнiв ангiотензину 1-7 в периферiйному кровоток з одночасним лока-льним пщвищенням даного пептиду в серцi [14]. В нашому дослiдженнi прослiджуються ч™ зв'язки дефiциту ангiотензину 1-7 з розвитком гшертензи, який посилюеться при приеднанн ЦД 2 типу, та негативы кореляцшш взаемозв'язки з основними гемодинамiчними параметрами, що вказуе на регулюю-чу роль анпотензину 1-7 на АТ.
Цiкавi дан отриманi щодо взаемозв'язкiв рiвнiв анпотензину 1-7 з патолопчним ремоделюванням ЛШ у хворих на ГХ з ЦД 2 типу. За нашими результатами, в^^чаеться зниження рiвнiв анпотензину 17 при ГЛШ та негативн кореляцшш взаемозв'язки з КДР, ММЛШ та !ММЛШ, що говорить про антире-моделюючi властивостi анпотензину 1-7. Цей висновок пщтверджуеться даними шших дослщжень. У пацiентiв з аортальним стенозом та ГЛШ в^^чаеться дефщит анпотензину 1-7 в порiвняннi зi здоро-вими особами [15]. В експеримент було показано, що анпотензин 1-7 послаблюе ангiотензин II шду-ковану кардiальну гiпертрофiю у щурiв [16,17], в тому чи^ i при iнсулiнорезистентностi [18], запоб^ае гiперглiкемiею обумовлене ураження кардiомiоцитiв [19].
Зв'язок анпотензину 1-7 з функ^ею ЛШ серця було показано у па^ен^в з ЦД 2 типу, у яких зниження рiвнiв анпотензину 1-7 асоцшвалося як з систолiчною, так i дiастолiчною дисфункцш [20]. Данi нашого дослiдження пщтверджують цю тезу, оскiльки було виявлено, що рiвнi ангiотензину залежать як от наявност дiастолiчноT дисфункцiT, так i ТТ' типу. За експериментальними даними пперекспреая ангiотензину 1-7 запоб^ае виникненню дiастолiчноT дисфункцiT та ремоделюванню ЛШ у щурiв [14]. Кардюпротективш механiзми дiT ангiотензину 1-7 до кшця не вивченi, але припускаеться, що вони пов'язан зi зменшенням оксидативного стресу та запалення через вплив на Mas-рецептори [21,22].
Таким чином, анпотензин 1-7 як новий компонент РАС е важливим патогенетичним чинником роз-витку ГХ, в тому чи^ з ЦД 2 типу, регулятором АТ та кардюпротективним фактором, що запоб^ае ро-звитку патолопчного ремоделювання та дiастолiчноT дисфункци ЛШ серця.
Висновки
1. Виявлено вiрогiдне зниження рiвнiв ангiотензину 1-7 в порiвняннi з практично здоровими особами у хворих на ГХ як з ЦД 2 типу, так i без нього, при цьому найнижчi рiвнi даного гептапептиду спо-стерiгаються при поеднанн з ЦД 2 типу.
2. У хворих на ГХ з ЦД 2 типу та без нього анпотензин 1-7 вiрогiдно корелюе з тривалютю ГХ, гемо-
динамiчними показниками та параметрами серця, як характеризуют патологiчне ремоделювання ЛШ.
3. Серед хворих на ГХ з ЦД 2 типу рiвнi анпотензину 1-7 вiрогiдно залежать вщ ступеня ГХ, наявно-CTi ГЛШ та типу патолопчного ремоделювання ЛШ.
4. У па^етчв з дiастолiчною дисфункцieю в основнш групi та групi порiвняння рiвнi ангiотензину 1-7 вiрогiдно нижче, шж у пацiентiв з нормальною дiастолiчною функцiею ЛШ.
5. Ангютензин 1-7 як новий компонент РАС е важливим патогенетичним чинником розвитку ГХ, в тому чи^ з ЦД 2 типу, регулятором АТ та кардюпротективним фактором, що запоб^ае розвитку патолопчного ремоделювання та дiастолiчноï дисфункци ЛШ серця.
Перспективи подальших дослiджень
Перспективним е дослщження впливу рiзних класiв антигiпертензивних препара^в на рiвнi даного пептиду з вивченням динамки основних показниш кардюваскулярного ризику.
Лiтература
1. Коваленко В.Н. Сердечно-сосудистые заболевания и ренин-ангиотезиновая система / В.Н. Коваленко, Т.В. Талаева, В.В. Братусь - К.: Морион, 2013. - 232 с.
2. Беловол А.Н. Гендерные особенности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы: клиническое значение при артериальной гипертензии / А.Н. Беловол, И.И. Князькова, А.И. Цыганков // Мистецтво лкування. - 2014. - № 3/4. - С. 18-23.
3. Karnik S. Significance of angiotensin 1-7 coupling with MAS1 receptor and other GPCRs to the renin-angiotensin system: IUPHAR Review 22 / S. Karnik, K. Singh, K. Tirupula [et al.] // Br J Pharmacol. - 2017. - V.174, №9. - P.737-753.
4. Santos R.A. Angiotensin-(1-7) / R.A. Santos // Hypertension. - 2014. - V.63, №6. - P.1138-1147.
5. McKinney C.A. Angiotensin-(1-7) and angiotensin-(1-9): function in cardiac and vascular remodeling / C.A. McKinney, C. Fattah, C.M. Loughrey [et al.] // Clin Sci (Lond). - 2014. - V.126, №12. - P. 815-827.
6. Machado-Silva A. Therapeutic uses for Angiotensin-(1-7) / A. Machado-Silva // Expert Opin Ther Pat. - 2016. - V.26, №(6). - P.669-678.
7. Jalil J. Levels of plasma angiotensin-(1-7) in patients with hypertension who have the angiotensin-I-converting enzyme deletion/deletion genotype / J. Jalil, C. Palomera, M. Ocaranza [et al.] // Am J Cardiol. - 2003. - V.92,№6. - P.749-751.
8. Sasaki S. Effects of angiotensin-(1-7) on forearm circulation in normotensive subjects and patients with essential hypertension / S. Sasaki, Y. Higashi // Hypertension. - 2001. - V.38, №1. - P.90-94.
9. Shi Y. Angiotensin-(1-7) prevents systemic hypertension, attenuates oxidative stress and tubulointerstitial fibrosis, and normalizes renal angiotensin-converting enzyme 2 and Mas receptor expression in diabetic mice / Y. Shi, C.S. Lo, R. Padda [et al.] // Clin Sci (Lond). - 2015. - V.128, №(10). -P.649-663.
10. Benter I.F. Angiotensin-(1-7) prevents development of severe hypertension and end-organ damage in spontaneously hypertensive rats treated with L-NAME / I.F. Benter // Am J Physiol Heart Circ Physiol. - 2006. - V.290, №2. - P684-691.
11. Raffai G. Angiotensin-(1-7) Selectively Induces Relaxation and Modulates Endothelium-Dependent Dilation in Mesenteric Arteries of Salt-Fed Rats / G. Raffai, J.H. Lombard // J Vasc Res. - 2016. - V.53, №1-2. - P.105-118.
12. Yousif M.H. Angiotensin-(1-7)-dependent vasorelaxation of the renal artery exhibits unique angiotensin and bradykinin receptor selectivity / M.H. Yousif, I.F. Benter, D.I. Diz [et al.] // Peptides. - 2017. - V.90. - P.10-16.
13. Li H. Effects of Diabetic Hyperglycemia on Central Ang-(1-7)-Mas-R-nNOS Pathways in Spontaneously Hypertensive Rats / H. Li, X. Liu, Z. Ren [et al.] // Cell Physiol Biochem. - 2016. - V.40, №5. - P.1186-1197.
14. Santiago N.M. Lifetime overproduction of circulating Angiotensin-(1-7) attenuates deoxycorticosterone acetate-salt hypertension-induced cardiac dysfunction and remodeling / N.M. Santiago, P.S. Guimaraes, R.A. Sirvente [et al.] // Hypertension. - 2010. - V.55, №4. - P.889-896.
15. Lôpez-de la Vega C. Urinary levels of angiotensin-(1-7) and angiotensin II in patients with severe aortic stenosis / C. Lôpez-de la Vega, M. Rosas-Peralta, C. Lomeli-Estrada [et al.] // Arch Cardiol Mex. - 2011. - V.81, №4. - P. 292-297.
16. Guo L. Angiotensin-(1-7) attenuates angiotensin II-induced cardiac hypertrophy via a Sirt3-dependent mechanism / L. Guo, A. Yin, Q. Zhang [et al.] // Am J Physiol Heart Circ Physiol. - 2017. - V.312, №5. - P. 980-991.
17. Wang L.J. Chronic administration of angiotensin-(1-7) attenuates pressure-overload left ventricular hypertrophy and fibrosis in rats / L.J. Wang, J.G. He, H. Ma [et al.] // Di Yi Jun Yi Da Xue Xue Bao. - 2005. - V.25, №5. - P.481-487.
18. Giani J.F. Angiotensin-(1-7) improves cardiac remodeling and inhibits growth-promoting pathways in the heart of fructose-fed rats / J.F. Giani // Am J Physiol Heart Circ Physiol. - 2010. - V.298, №3. - P.1003-13.
19. Lei Y. Angiotensin-(1-7) protects cardiomyocytes against high glucose-induced injuries through inhibiting reactive oxygen species-activated leptin-p38 mitogen-activated protein kinase/extracellular signal-regulated protein kinase 1/2 pathways, but not the leptin-c-Jun N-terminal kinase pathway in vitro / Y. Lei, Q. Xu, B. Zeng // J Diabetes Investig. - 2017. - V.8, №4. - P.434-445.
20. Hao P.P. Association of plasma angiotensin-(1-7) level and left ventricular function in patients with type 2 diabetes mellitus / P.P. Hao, Y.G. Chen, Y.P. Liu [et al.] // PLoS One. - 2013. - V.8, №(5). - P. 67-88.
21. Lin L. Mas receptor mediates cardioprotection of angiotensin-(1-7) against Angiotensin II-induced cardiomyocyte autophagy and cardiac remodelling through inhibition of oxidative stress / L. Lin, X. Liu, J. Xu [et al.] // Growth Factors. - 2016. - V.34, №(1-2). - P.11-18.
22. Papinska A.M. Long-term administration of angiotensin (1-7) prevents heart and lung dysfunction in a mouse model of type 2 diabetes (db/db) by reducing oxidative stress, inflammation and pathological remodeling / A.M. Papinska, M. Soto, C.J. Meeks [et al.] // Pharmacol Res. - 2016. - V.107. - P.372-380.
Реферат
УРОВНИ АНГИОТЕНЗИНА 1-7 ПРИ ГИПЕРТОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2 ТИПА Юшко К.А.
Ключевые слова: ангиотензин 1 -7, гипертоническая болезнь, сахарный диабет 2 типа, ренин-ангиотензиновая система, ремоделирование левого желудочка, диастолическая дисфункция.
Ангиотензин 1-7 является новым компонентом ренин-ангиотензиновой системы, продуктом распада ангиотензина II, его функциональным антагонистом, но его роль при гипертонической болезни с сахарным диабетом 2 типа не выяснена. Цель исследования - изучить уровни ангиотензина 1-7 и его связи с клиническими, гемодинамическими и биохимическими показателями и структурно-функциональными параметрами сердца у больных гипертонической болезнью с сахарным диабетом 2 типа и без него. Обследовано 70 больных гипертонической болезнью в сочетании с сахарным диабетом 2 типа (основная группа) и 30 больных без диабета (группа сравнения). Обследование включало клинико-лабораторные и инструментальные методы оценки углеводного и липидного обменов, ультразвуковое исследование сердца с определением трансмитрального кровотока. Уровни ангио-
тензина 1-7 определяли иммуноферментным методом. Контрольную группу составили 16 практически здоровых лиц. Выявлено достоверное снижение уровней ангиотензина 1-7 в сравнении с контролем у больных основной группы и группы сравнения, при этом самые низкие его уровни наблюдаются при диабете. Уровни ангиотензина 1-7 достоверно негативно коррелируют с продолжительностью гипертонии, гемодинамическими показателями и параметрами сердца, характеризующими ремоделирова-ние левого желудочка. У больных основной группы уровни ангиотензина 1-7 достоверно зависят от степени гипертонии, наличии гипертрофии левого желудочка и типа патологического ремоделирова-ния. У пациентов с диастолической дисфункцией в основной группе и группе сравнения уровень ан-гиотензина 1-7 достоверно ниже, чем у пациентов с нормальной диастолической функцией левого желудочка. Ангиотензин 1-7 является важным патогенетическим фактором развития гипертонической болезни, в том числе с сахарным диабетом 2 типа, регулятором артериального давления и кардио-протекторным фактором, который предотвращает развитие ремоделирование и диастолическую дисфункцию левого желудочка.
Summary
LEVELS OF ANGIOTENSIN 1-7 IN ESSENTIAL HYPERTENSION AND CONCOMITANT TYPE 2 DIABETES MELLITUS Yushko K.A.
Key words: angiotensin 1-7, hypertension, type 2 diabetes, renin-angiotensin system, left ventricular remodeling, diastolic dysfunction.
Angiotensin 1-7 is a new component of the renin-angiotensin system, the product of the decay of angiotensin II, its functional antagonist, but its role in hypertension with concomitant type 2 diabetes mellitus is not clear. Aim: to study levels of angiotensin 1-7 and its connection with clinical, hemodynamic and biochemical parameters and structural and functional parameters of heart in hypertension patients with type 2 diabetes and without it. 70 hypertensive patients in combination with type 2 diabetes (the main group) and 30 patients without diabetes (comparison group) were examined. The examination included clinical, laboratory and instrumental methods for evaluating carbohydrate and lipid metabolism, ultrasound examination of the heart with the determination of transmitral blood flow. Angiotensin 1-7 levels were determined by enzyme immunoassay. The control group consisted of 16 practically healthy persons. A significant decrease in angiotensin 17 levels in comparison with control in patients of the main group and comparison group were revealed and its lowest levels are observed in diabetes. Angiotensin 1-7 levels have reliably negative correlate with the duration of hypertension, hemodynamic parameters and heart parameters characterizing remodelling of the left ventricle. Patients of the main group of angiotensin 1-7 levels reliably depend on the degree of hypertension, the presence of hypertrophy of the left ventricle and the type of pathological remodelling. In patients with diastolic dysfunction in the main group and the comparison group, angiotensin 1-7 levels are significantly lower than in patients with normal diastolic left ventricular function. Angiotensin 1-7 is an important pathogenetic factor in the development of hypertension, type 2 diabetes; it is a blood pressure regulator and a cardioprotective factor that prevents the development of remodelling and diastolic dysfunction of the left ventricle.
