CC BY
69
УДК 617.574/.576-001-089
А.М. Доманський РЕЗУЛЬТАТИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ
ХВОРИХ З НАСЛІДКАМИ ПОЛІСТРУКТУРНИХ ПОШКОДЖЕНЬ ПЕРЕДПЛІЧЧЯ І КИСТІ
Дніпропетровська державна медична академія кафедра медико-соціальної експертизи ФПО (зав. - д. мед. н., проф. Л.Ю. Науменко)
Ключові слова: кисть, передпліччя, поліструктурні пошкодження Key words: hand, forearm, multistructural damages
Резюме. Полиструктурные повреждения верхней конечности с поражением нервов, сухожилий, сосудов и костей составляют 30,8 - 57% всех травм конечностей, при этом от 27 до 50% пострадавших становятся инвалидами. В данной статье представлены результаты хирургического лечения больных с последствиями полиструктурных повреждений предплечья и кисти.
Summary. Multistructural damages of upper limb that include lesions of nerves, tendons, vessels and bones compose 30,8 - 57% of all limb traumas, therewith from 27 to 50% become invalids. In this article the results of surgical treatment of patients with the consequences of multistructural damages of forearm and hand are presented.
У даний час спостерігається тенденція до значного зростання поліструктурних пошкоджень верхньої кінцівки з ураженням нервів, сухожилків, судин і кісток, які складають 30,8 -57% всіх травм кінцівок [5, 10]. Г.В. Гайко зі співавт. відзначають, що поліструктурна травма верхньої кінцівки характеризується, з одного боку, високим рівнем тяжкості пошкоджень, а з іншого - низькою якістю лікування в ортопедо-травматологічних відділеннях і недостатнім рівнем допомоги в спеціалізованих медичних установах [2].
У результаті пошкодження від 27 до 50% постраждалих стають інвалідами або змушені змінити роботу [1, 3, 4, 6-8]. Надання допомоги цій категорії хворих характеризується високим рівнем помилок на етапах лікування [6, 9].
Таким чином, проблема хірургічного лікування наслідків поліструктурних пошкоджень залишається актуальною і вимагає уточнення показань і вибору оптимальних термінів і способів хірургічних втручань.
Мета роботи - вивчити результати реконструктивно-відновного лікування хворих з
наслідками поліструктурних пошкоджень передпліччя і кисті.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Під нашим спостереженням знаходилися 107 пацієнтів з наслідками поліструктурних пошкоджень передпліччя і кисті, що проходили лікування, медико-соціальну експертизу і реабілітацію в клініці травматології та ортопедії Українського державного НДІ медико-соціальних
проблем інвалідності (УкрДержНДІМСПІ) з 2003 по 2010 рр.
Серед постраждалих переважали чоловіки -96 (89,7%). Вік хворих варіював від 18 до 70 років, при цьому основну частину (87 чоловік -81,3%) склали хворі до 50 років, що підкреслює соціальну значущість проблеми реабілітації пацієнтів з даною патологією. Виробничі травми мали місце у 33 чоловік (30,8%), побутові - у 74 (69,2%). Причинами травм в 26 (24,3%) випадках з'явилися порізи склом або ножем. У 35 (32,7%) пацієнтів пошкодження виникли при роботі з електроінструментами, стиснення передпліччя і кисті було у 7 (6,5%) хворих, при інших обставинах - у 39 (36,5%). З 107 обстежених 44 (41,1%) хворих звернулися в клініку в строк понад 3 роки після травми, 42 (39,3%) пацієнти -від 1 року до 3 років, 6 (5,6%) - від 7 до 12 місяців, до 6 місяців - 15 (14,0%) постраждалих. Група інвалідності встановлена 57 (53,3%) хворим. У більшості випадків це були інваліди III групи - 51 (47,7%), II групи було 6 (5,6%) хворих. Інвалідність II групи встановлювалася хворим з множинною і поєднаною патологією, зокрема, з тяжкою патологією другої руки або нижніх кінцівок, а також у зв'язку з наявністю соціального чинника - втрата професії, необхідність тривалої реабілітації, перенавчання.
Для оцінки ступеня вираженості функціональних порушень пошкодженої кінцівки і результатів лікування використовували бальну схему (Новіков А.В. зі співавт., 2007), у нашій модифікації. Зіставлення клінічних і кількісних
параметрів, характеризуючих стан пошкодженої кінцівки, показало, що сума балів від 0 до 40 відповідала незадовільному результату (різко виражене порушення функції), від 41 до 55 -задовільному (виражене порушення функції), від 56 до 64 - доброму результату (помірне порушення функції) і більше 65 балів - відмінному (легке порушення функції).
Хворі були розподілені на 2 клінічні групи: I група - постраждалі з наслідками поліструк-турних пошкоджень передпліччя - 75 (70,1%) хворих; II група - пацієнти з наслідками полі-структурних пошкоджень кисті - 32 (29,9%). За ступенем порушення функції кожну з груп ми розділили на підгрупи з легким, помірним, вираженим і різко вираженим порушенням функції. У 61 (57,0%) спостереженні основної групи відновне лікування проводилося в клініці травматології і ортопедії УкрДержНДІМСПІ із застосуванням оригінальних методик. Контрольну групу склали 46 (43,0%) постраждалих з наслідками поліструктурних пошкоджень передпліччя і кисті, направлених для проходження медико-соціальної експертизи і реабілітації.
Серед досліджуваних хворих з наслідками травм передпліччя (I група) у 17 (22,7%) чоловік мало місце пошкодження нервів і сухожилків на рівні середньої і нижньої третини передпліччя. Після проведеного раніше лікування у 7 пацієнтів спостерігалась компресійно-ішемічна нейропатія і рубцевий блок сухожилків, зокрема, з помірним порушенням функції у 2 хворих і з вираженим порушенням функції - в 5 випадках. Анатомічне пошкодження нервів і сухожилків було у 5 з 17 хворих, серед яких виражене порушення функції спостерігалося у 3 пацієнтів і різко виражене порушення - в 2 випадках. У 5 хворих виявлено поєднання рубцевого блоку сухожилків і анатомічного пошкодження нервів у нижній третині передпліччя, зокрема, з вираженим порушенням функції в 2 випадках, з різко вираженим - у 3 хворих. Таким чином, постраждалі з наслідками пошкоджень сухожилків і периферийних нервів передпліччя на момент надходження в клініку мали переважно виражене (п=10; 58,8%) і різко виражене (п=5; 29,4%) порушення функції кінцівки. У 46 (61,3%) хворих I клінічної групи були поєднані пошкодження кісткових і м’якотканинних структур на рівні передпліччя. Після проведеного раніше лікування у 25 (54,3%) з них спостерігались неправильно зрослі переломи та такі, що повільно консолідуються з післятравма-тичними нейропатіями, у решти постраждалих (п=21; 45,7%) - хибні суглоби у поєднанні з
рубцевим блоком сухожилків і післятравма-тичною нейропатією. Серед даної категорії пацієнтів помірне порушення функції спостерігалось у 8 (17,4%) пацієнтів, виражене - у 23 (50,0%), різко виражене- у 15 (32,6%). У 4 (5,3%) хворих I клінічної групи спостерігалися наслідки поліструктурних пошкоджень передпліччя у вигляді грубих рубцевих змін шкіри у поєднанні з ампутаційними дефектами пальців, серед яких з вираженим порушенням функції верхньої кінцівки були 2 пацієнти, різко вираженим - 2 хворих. У 8 (10,7%) пацієнтів з наслідками травм передпліччя мали місце ригідність або анкілоз променево-зап'ясткового суглоба і пальців кисті у функціонально невигідному положенні з різко вираженим порушенням функції верхньої кінцівки.
Більшість пацієнтів з наслідками поліструк-турних пошкоджень передпліччя і кисті вимагали багатоетапного оперативного лікування. У 75 хворих з наслідками пошкоджень передпліччя виконано 102 оперативні втручання, у 32 пацієнтів з пошкодженнями кисті - 59 операцій. У 5 випадках при відсутності опозиції І пальця кисті, внаслідок стійкого пошкодження серединного нерва, застосовували методику, розроблену нами
- «Спосіб відновлення протиставлення першого пальця» (Патент № 52132, 2010 р.), яка полягає в сухожилково-м'язовій транспозиції власного розгинача другого пальця разом з м'язом і фіксації його до основи основної фаланги в положенні корекції (протиставлення кисті) першого пальця. Для реабілітації 7 хворих з наслідками пошкоджень сухожилків нами запропонована оригінальна методика «Спосіб відновлення ковзаючої функції сухожилків кінцівки» (патент №40337, 2009 р.), що полягає у використанні хондропро-тективного препарату, що містить глікозаміно-глікани, при тенолізі, що тимчасово обмежувало контакт сухожилків з навколишніми тканинами і зменшувало вірогідність формування гематоми і, таким чином, рубцювання в післяопераційному періоді. Проведені гістоморфологічні дослідження направленої васкуляризації нерва дозволили удосконалити методику оперативного лікування післятравматичної компресійно-ішемічної нейро-патії. У 8 хворих використана оригінальна методика - «Спосіб лікування післятравматичної ней-ропатії серединого нерва передпліччя» (Патент № 45198, 2009 р.), що включає виконання мікрохірургічного зовнішнього і внутрішнього невролізу, формування васкуляризованого клаптя з м'яза на судинній ніжці і покривання зони шва нерва м'язовою порцією.
Другу клінічну групу спостережень склали хворі з наслідками поліструктурних пошкоджень кисті (п=32; 29,9%), переважно з різко вираженим порушенням функції верхньої кінцівки - 18 (56,3%), вираженим - 11 (34,4%) пацієнтів і 3 (9,4%) з помірним порушенням функції. Терміни надходження цієї категорії хворих були від 3 тижнів до 20 років з моменту травми. Серед наслідків пошкоджень кисті ми виділяли: пошкодження сухожилків і периферийних нервів
- 8 (25,0%) пацієнтів, з них у 5 - анатомічне пошкодження сухожилків і пальцевих нервів, у 3
- рубцевий блок сухожилків і анатомічне пошкодження нервів; наслідки поліструктурних пошкоджень кісткових і м’ якотканинних структур у вигляді деформації кисті внаслідок неправильно зрослих переломів і хибних суглобів п'ясних кісток і фаланг пальців у поєднанні з рубцевим блоком травмованих сухожилків - 9 (28,1%) хворих; грубі рубцеві дефекти зміни шкіри кисті у поєднанні з ампутаційними дефектами пальців -8 (25,0%); ригідність або анкілоз суглобів у функціонально невигідному положенні у поєднанні з дефектами сухожилків - 7 (21,9%) пацієнтів.
Післяопераційне лікування для всіх хворих включало 4 періоди. Перший період (безперервної іммобілізації) був направлений на створення сриятливих умов для загоєння післяопераційної рани, зменшення больового синдрому, набряку, поліпшення мікроциркуляції, профілактику контрактур сусідніх суглобів. У другому періоді (післяіммобілізаційному) першочерговим завданням лікувальної фізкультури було відновлення амплітуди рухів і порушених видів захватів, а потім - сили кисті і координації. Програма кінезотерапії протягом всього періоду включала самостійні заняття у вигляді ізометричних і ідеомоторних вправ для кисті і передпліччя, активних вправ для суглобів. У третьому періоді програма посиленої кінезотерапії включає: ЛФК, трудотерапію і тренування побутових навичок, фізіотерапію, масаж, заняття плаванням. Проводили дозоване збільшення навантаження на м'язи, прагнули до збільшення сили і витримки, тренування координації рухів і узгодженість з роботою інших м'язів. Після закінчення післяопераційного відновного лікування проводились планові курси реабілітаційних заходів з інтервалом в 3-4 місяці. У четвертому періоді проводилась максимально можлива корекція залишкових порушень рухових функцій і чутливості, відпрацювання компенсаторних навичок. Методики фізіотерапії і лікувальної гімнастики цього періоду аналогічні методикам, використовуваним у післяіммобілізаційному періоді.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Оцінка найближчих і віддалених результатів реконструктивно-відновного лікування була проведена у 96 хворих у терміни від 6 місяців до 1 року і більше.
Як показано в таблиці 1, відмінні і добрі результати лікування отримані у 37 (38,5%) хворих, задовільні - у 41 (42,7%) пацієнта, незадовільні - у 18 (18,8%) хворих. При цьому результати в цілому істотно не залежали від локалізації пошкодження.
У 1 клінічній групі у 14 з 33 (42,4%) хворих основної і 13 з 37 (35,1%) пацієнтів контрольної групи з пошкодженнями кісткових і м’ якотка-нинних структур рентгенологічно наступила консолідація переломів і хибних суглобів кісток передпліччя; у 8 (24,2%) випадках основної і 7 (18,9%) контрольної груп досягнута корекція деформації передпліччя і кисті з відновленням функціональних захватів (сферичного, циліндричного, щипкового, площинного, крючкового); у 8 (24,2%) хворих основної групи і 6 (16,2%) контрольної з пошкодженнями сухожилків і нервів спостерігалось відновлення рухової і чутливої функції (таблиця 2). При цьому оригінальні методики відновного лікування виконані в 20 (60,6%) випадках в основній групі, з них з позитивними результатами в 18 (90,0%) клінічних спостереженнях, при цьому в 13 випадках отримані відмінні і добрі результати, в 5 - задовільні. З 10 хворих з помірним порушенням функції у 3 пацієнтів основної групи отриманий відмінний результат, у 2 - добрий, у контрольній групі у 5 -добрий.
Через 6 місяців після реконструктивно-відновного лікування спостерігалась позитивна динаміка функціональних показників: збільшення сумарного обсягу активних рухів у променево-зап'ястковому суглобі і пальцях кисті з 64,9±3,4% до 77,3±4,2% (р<0,05). Залишкова сила кисті збільшилася з 43,9±3,0% до 62,8±8,4% (р<0,05). З 31 хворого з вираженим порушенням функції добрі результати отримані в 17 випадках, зокрема у 10 (71,4%) пацієнтів основної групи і у 7 (41,2%) чоловік в контрольній (табл. 2). Через 6 місяців після реконструктивно-відновного лікування динаміка показників була такою: спостерігалось збільшення сумарного обсягу активних рухів у променево-зап'ястковому суглобі і пальцях кисті з 51,6±1,2% до 65,7±2,1% (р<0,001), зокрема в основній групі - з 50,9±1,0% до 68,7±1,3% (р<0,001), а в контрольній - з 52,1±0,7% до 63,3±1,6% (р<0,001). При цьому, якщо до лікування показники об'єму активних рухів в основній і контрольній групах спосте-
режень були співвідносними (р>0,60), то через 6 ка електрофізіологічних показників виявила
місяців після операції відмінності були ста- збільшення РІ до 1,05±0,07 (р>0,50). При ЕМГ
тистично значущими (р<0,05). Залишкова сила дослідженні асиметрія біоелектричної активності
кисті збільшилася до 58,3±4,0% (р<0,001). Оцін- м'язів зменшилася до 55,0±4,5% (р<0,05).
Таблиця 1
Результати лікування хворих з наслідками поліструктурних пошкоджень
передпліччя і кисті
Результат І група (п=70) ІІ група (п=26) Всього (п=96)
абс. % абс. % абс. %
Відмінний (65 і вище балів) 3 4,3 0 0,0 3 3,1
Добрий (56-64 бали) 25 35,7 9 34,6 34 35,4
Задовільний (41-55 балів) 30 42,9 11 42,3 41 42,7
Незадовільний (0-40 балів) 12 17,1 6 23,1 18 18,8
При різко вираженому порушенні функції добрий результат отриманий у 1 хворого з основної групи, задовільний - у більшості (п=10; 71,4%) пацієнтів в основній і у 6 (40,0%) чоловік у контрольній групі. Через 6 місяців після реконструктивно-відновного лікування динаміка показників була такою: спостерігалось істотне (р<0,001) збільшення сумарного об'єму активних рухів у променево-зап'ястковому суглобі і паль-
цях кисті з 27,0±2,5% до 48,4±3,1%, зокрема в основній групі - з 28,9±1,9% до 53,6±2,4%, а в контрольній - з 25,4±1,6% до 43,5±2,0%. Через півроку після лікування залишкова сила кисті збільшилася до 33,9±4,0% (р<0,001), асиметрія біоелектричної активності м'язів зменшилася до 66,6±5,6% (р<0,10), РІ збільшився в середньому до 0,89±0,14 (р>0,30).
Таблиця 2
Результати лікування хворих з наслідками поліструктурних пошкоджень передпліччя і
кисті в основній і контрольній групах
Результат Основна група (п= =50) Контрольна група (п=46)
абс. | % абс. %
Відмінний (65 і вище) 3 6,0 0 0,0
Добрий (56-64 бали) 19 38,0 15 32,6
Задовільний (41-55 балів) 21 42,0 20 43,5
Незадовільний (0-40 балів) 7 14,0 11 23,9
У II клінічній групі у 20 (76,9%) з 26 хворих (таблиця 1) була досягнута корекція деформації пошкоджених структур і відновлені функціональні захвати кистю (сферичний, циліндричний, щипковий, площинний, крючковий). Аналіз залежності результатів лікування хворих ІІ клінічної групи від ступеня вираженості функціональних порушень показав наступне. З 3 хворих з помірним порушенням функції у всіх отриманий добрий результат. Через 6 місяців після опера-
тивного лікування спостерігалось збільшення обсягу активних рухів пальців у середньому з 61,4±1,4% до 82,2±3,6% (р<0,001). Залишкова сила кисті збільшилася до 87,2±6,9%. Оцінка електрофізіологічних показників не виявила статистично значущих зрушень даних реовазографії.
З 8 хворих з вираженим порушенням функції у 4 пацієнтів основної групи отримані добрі результати, в контрольній групі у 2 - добрий, 2 -задовільний. Через 6 місяців після оперативного
лікування спостерігалось збільшення об'єму активних рухів пальців з 51,3±4,5% до 67,8±5,1% (р<0,05). Залишкова сила кисті збільшилася до 68,5±2,1% (р<0,001). Стали можливими основні функціональні захвати.
З 15 хворих з різко вираженим порушенням функції у 9 хворих отримані задовільні результати, з них 7 в основній групі, 2 - в контрольній; у 6 хворих - незадовільний, серед них 4 в основній групі і 2 в контрольній. Через 6 місяців після оперативного лікування спостерігалось істотне збільшення обсягу активних рухів пальців з 27,3±2,7% до 43,3±4,1% (р<0,01), залишкової сили кисті - до 42,7±4,0% (р<0,001). Стали можливими основні види функціональних захватів. РІ збільшився до 0,81±0,11.
Аналізуючи показники інвалідності, слід зазначити, що при черговому повторному огляді в МСЕК в осіб з наслідками поліструктурних пошкоджень передпліччя і кисті після проведеного лікування спостерігалась позитивна динаміка у інвалідів всіх груп. Зокрема, показники інвалідності знизилися на 32,8% - з 51,4% (п=36) до 18,6% (п=13) в I клінічній групі (р<0,001), і на 42,3% - з 61,5% (п= 16) до 19,2% (п=5) в II клінічній групі (р<0,002). В цілому показники інвалідності у хворих з наслідками поліструк-турних пошкоджень передпліччя і кисті знизилися на 35,4% (р<0,001). При цьому у більшості пострадаждалих група інвалідності встановлювалася на період медичної реабілітації, а також за соціальним чинником, тобто на період раціонального працевлаштування, перенавчання, соціальної адаптації.
При аналізі динаміку інвалідності в контрольній і основній групах спостережень отримані наступні результати. При наслідках полі-структурних пошкоджень передпліччя в основній групі спостережень показники інвалідності достовірно (р<0,001) знизилися на 39,4% - з 51,5% (п=17) до 12,1% (п=4), а в контрольній на 27,1% (р<0,05 - з 51,4% (п=19) до 24,3% (п=9). При наслідках пошкоджень кисті інвалідність в основній групі спостережень також знизилася на 47,1% (р<0,01) - з 64,7% (п=11) до 17,6% (п=3), а в контрольній на 33,4% - з 55,6% (п=5) до 22,2% (п=2). В останньому випадку відмінності в динаміці не досягли прийнятого рівня статистичної значущості. Узагальнюючи отримані результати, можна відзначити, що в основній групі спостережень позитивні тенденції в динаміці інвалідності при наслідках пошкоджень передпліччя і кисті були більш вираженими, ніж у контрольній, - показники інвалідності знизилися на 42,0% і 28,3% відповідно.
Таким чином, проведений аналіз результатів реконструктивно-відновного лікування у 96 хворих по клінічних групах з наслідками полі-структурних пошкоджень передпліччя і кисті показав, що у всіх клінічних групах спостерігається позитивна динаміка в найближчому і віддаленому періодах після лікування. Відмінні результати отримані у 3 (3,1%) хворих; добрі - у 34 (35,4%); задовільні - у 41 (42,7%); незадовільні - у 18 (18,8%). Порівняльний аналіз по клінічних групах показав, що в I клінічній групі позитивні результати лікування досягнуті у 82,8%, серед яких переважали задовільні - в 42,9% випадках (у 30 з 70 хворих), при цьому в основній групі спостережень позитивних результатів лікування було на 15,3% більше порівняно з контрольною (р=0,09). Слід зазначити, що застосування оригінальних методик дозволило отримати відмінні і добрі результати лікування в 65% (у 13 з 20 хворих) випадків. У II клінічній групі позитивні результати досягнуті у 76,9%, серед яких також переважали задовільні - 42,3% (у 11 з 26).
ВИСНОВКИ
1. Наслідки поліструктурних пошкоджень передпліччя і кисті відрізняються великим різноманіттям клініко-функціональних порушень і вимагають індивідуального підходу до визначення показань і вибору способу реконструктивно-відновного лікування.
2. При поліструктурних пошкодженнях слід враховувати часовий чинник. Комплекс заходів щодо відновлення побутових і професійних навичок потрібно починати якомога раніше з урахуванням заходів соціальної і психологічної адаптації. Сприятливий реабілітаційний прогноз мають хворі з поліструктурними пошкодженнями сухожилків і нервів при ранньому початку відновного лікування.
3. При наслідках пошкоджень сухожилків і нервів з порушенням рухової і чутливої функцій застосування оригінальних методик дозволяє поліпшити функцію кисті і отримати позитивні результати у 65% хворих.
4. Порівняльна оцінка результатів лікування показала, що в I клінічній групі позитивні результати лікування досягнуті у 82,8%, серед яких переважали задовільні - в 42,9% випадках (у 30 з 70 хворих), при цьому в основній групі спостережень позитивних результатів лікування було на 15,3% більше порівняно з контрольною. У II клінічній групі позитивні результати досягнуті у 76,9%, серед яких також переважали задовільні -42,3% (у 11 з 26).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Варин В.В. Клинико-экспертная характеристика больных и инвалидов с последствиями травм верхних конечностей / В.В.Варин // Тези наук.-практ. конф. з міжнар. участю «Актуальні питання хірургії верхньої кінцівки». - К., 2010. - С. 64 - 65.
2. Гайко Г.В. Причина і структура інвалідності внаслідок травм верхньої кінцівки / Г.В. Гайко, С.С. Страфун, І.М. Курінний // Матеріали наук. -практ. конф. з міжнар. участю «Лікування травм верхньої кінцівки та їх наслідків». - К., 2007. - С. 15-16.
3. Інвалідність при наслідках травм верхньої кінцівки / Гайко Г.В., Страфун С.С., Курінний І.М. [та ін.] // Тези наук.-практ. конф. з міжнар. участю «Актуальні питання хірургії верхньої кінцівки». -К., 2010.
- С.19 - 20.
4. Іпатов А.В. Проблемы инвалидности и реабилитации инвалидов ортопедо-травматологического профиля / Іпатов А.В. // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2002. - №4. - С. 12 - 17.
5. Клинико-организационные принципы, основы и критерии системы оказания медицинской помощи пострадавшим с травматическими повреждениями / Гурьев С.Е., Березка Н.Н., Шищук В. Д. [и др.] // Травма. - 2010. - Т. 11, № 2. - С. 133 - 141 .
6. Курінний І.М. Помилки лікування наслідків поліструктурної травми верхньої кінцівки / І. М. Ку-
рінний, С.С. Страфун, А.А. Безуглий // Вісник ортопедії і травматології. - 2006. - № 3. - С. 34-38.
7. Курінний І.М. Наслідки поліструктурної травми верхньої кінцівки та їх хірургічне лікування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. мед. наук : спец. 14.01.21 / І.М. Курінний; ДУ «Інститут травматології та ортопедії Академії медичних наук України. - К., 2009. - 33 с.
8. Науменко Л.Ю. Восстановительное лечение больных с деформациями кисти вследствие повреждения нервов верхней конечности / Л.Ю. Науменко, В.Н. Хомяков // 2-я юбилейная науч.-практ. конф. «Современные технологии диагностики, лечения и реабилитации повреждений и заболеваний кисти»: тез. докл. - М., 2005. - С.337-339.
9. Принципы лечения полиструктурных повреждений конечностей у детей / В. Н. Меркулов, О. Г. Соколов, А.И. Дорохин [ и др. ] // Вестник травматологии и ортопедии им. Н.Н.Приорова. - 2001. - №
2. - С. 25 - 29.
10. Шаповалов В.М. Боевые повреждения конечностей: применение современных медицинских технологий и результаты лечения раненых / В. М. Шаповалов // Травматология и ортопедия России. - 2006. -№2. - С.307 - 308.
УДК:616-022.854.2-036-053.5/67:615.37
В. О. Дитятковський КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
ПЕРОРАЛЬНОГО І ПІДШКІРНОГО МЕТОДІВ АЛЕРГЕН-СПЕЦИФІЧНОЇ ІМУНОТЕРАПІЇ У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ПОЛІНОЗ
Дніпропетровська державна медична академія
кафедра пропедевтики дитячих хвороб з курсом сестринської справи (зав. - д. мед. н., проф. К.Д. Дука)
Ключові слова: клінічна ефективність, алерген-специфічна імунотерапія, підшкірний, пероральний, середній арифметичний показник, медіана, діти, поліноз
Key words: clinical efficiency, allergen-specific immunotherapy, subcutaneous, peroral, arithmetic mean, median, children, pollinosis
Резюме. Проанализирована клиническая эффективность аллерген-специфической иммунотерапии (АСИТ) препаратами аллергенов у детей, больных поллинозом, в форме подкожных инъекций и пероральных драже. Проведён сравнительный анализ клинической эффективности подкожного и перорального методов АСИТ по динамике средних арифметических показателей и медиан клинической симптоматики. Установлен положительный клинический эффект АСИТ и произведено сравнение его степени при подкожном и пероральном методах АСИТ. Summary. Clinical efficiency of allergen-specific immunotherapy (ASIT) with the allergen medicines in the form of subcutaneous injections and peroral dragee in children, suffering from pollinosis, was analyzed. A comparative analysis of clinical efficiency of subcutaneous and peroral methods of ASIT dynamics of arithmetic means and medians of clinical symptomatology was done. A positive clinical effect of ASIT and comparison of its degree in subcutaneous and peroral ASIT methods was made.
