Ресурсный подход в обеспечении валеологичности процесса подготовки будущих учителей Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

э

2012

и

Ресурсний підхід у забезпеченні валеологічності процесу підготовки майбутніх учителів

Микитюк С.О.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Анотації:

Розкрито механізми реалізації ресурсного підходу в організації педагогічної освіти. Визначено шляхи забезпечення валеологічності педагогічної підготовки, а саме: критерії оцінки узгоджуваності соціального замовлення і потреб особистісного професійного розвитку, способи втілення завдань концепції педагогічної освіти за ресурсним підходом. Конкретизовано умови збереження і зміцнення духовного здоров'я майбутніх учителів у процесі професійної підготовки. На підставі аналізу видань вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячених проблемам здоров'я молоді, розкрито, що проблему здоров'я студентської молоді можна розглянути в контексті виявлення цінностей здоров'я у сфері мислення студентів, а також характеристиках їх життя в сучасних умовах збереження людських ресурсів.

Ключові слова:

ресурсний підхід, педагогічна освіта, валеологія, духовне здоров’я.

Микитюк С.А. Ресурсный подход в обеспечении валеологичности процесса подготовки будущих учителей. Раскрыты механизмы реализации ресурсного подхода в организации педагогического образования. Указаны способы обеспечения валеологичности профессиональной подготовки педагогов: определение четких критериев оценки соответствия социального заказа и потребностей личностного профессионального развития, реализация задач концепции педагогического образования в контексте ресурсного подхода. Конкретизировано условие укрепления духовного здоровья будущих педагогов в процессе обучения. На основании анализа изданий отечественных и зарубежных авторов, посвященных проблемам здоровья молодежи, раскрыто, что проблему здоровья студенческой молодежи можно рассмотреть в контексте выявления ценностей здоровья в сфере мышления студентов, а также характеристиках их жизни в современных условиях сохранения человеческих ресурсов.

ресурсный подход, педагогическое образование, валеология, духовное здоровье.

Mykytiuk S.A. Resource approach in providing health-saving process of future teachers training. The article reveals the mechanisms of resource approach realization in the organization of pedagogical education. There were defined the ways of providing health-saving teacher training, namely: assessment criteria of adjustment of social order and personal professional development needs, means of implementing the tasks of pedagogical education concept according to the resource approach. In this article the author concretized methods of preserving and strengthening the spiritual health of future teachers in the process of professional training. On the basis of analysis of editions of the home and foreign authors sanctified to the problems of health of young people, it is exposed, that the problem of health of student young people can be considered in the context of exposure of values of health in the field of thinking of students, and also descriptions of their life in the modern terms of maintenance of human capitals.

resource approach, pedagogical education, valeology, spiritual health.

Вступ.

Інтеграційні перетворення в Україні, що відбуваються під впливом загальносвітових трансформаційних процесів, потребують формулювання нових концептуально-методологічних положень щодо розбудови системи педагогічної освіти в сучасних умовах поглиблення кризового стану здоров’я молоді. Актуальність дослідження очевидна, оскільки пріоритетність проблеми здоров’я студентів, збереження людського ресурс професійної освіти пов’язана з сучасним різким погіршенням стану їхнього фізичного і розумового розвитку та працездатності. Особливу тривогу викликає збільшення кількості першокурсників із функціональними органічними захворюваннями, які за станом здоров’я не відповідають повною мірою вимогам професійної діяльності.

На жаль, мусимо констатувати, що, як зазначено у виданні Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України «на сьогодні в Україні існує системна демографічна криза, основним проявом якої є суспільне нездоров’я» [4]. Поглиблення демографічної кризи протягом останніх років зумовлене низкою соціально-економічних, екологічних чинників та неефективністю заходів зі збереження громадського здоров’я. Це призвело до того, що на сьогодні в Україні середня тривалість життя громадян на 10-12 років нижча, ніж у країнах Європейського Союзу, а смертність, особливо серед чоловіків працездатного віку, є вищою в 3-4 рази.

Таким чином, стратегічним напрямком державної освітньої політики в Україні має стати збереження,

© Микитюк С.О., 2012

зміцнення та поліпшення здоров’я молоді, утвердження в суспільстві ідеології збереження людських ресурсів, орієнтування молоді на здоровий спосіб життя.

Сьогодні переконливо виглядає список видань вітчизняних і зарубіжних авторів, які присвячені проблемам здоров’я молоді. Це праці Ю. Лісицина, В. Столярова, І. Журавльової, завдяки яким у різні періоди освітлювали питання про стан здоров’я цієї категорії громадян. Ресурсний підхід у педагогіці розробляють Т. Давиденко, В. Лозова, Т. Цецоріна, Т. Шамова, І. Якиманська та ін. Розгляд проблем здоров’я студентської молоді можна включити в ак-сіологічний і ресурсний підходи, а саме розглянути цінності здоров’я у сфері мислення студентів, а також характеристиках їх життя в сучасних умовах збереження людських ресурсів.

Робота виконана за планом НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Метою статті є розкриття механізмів реалізації ресурсного підходу в організації педагогічної освіти, визначенні шляхів забезпечення валеологічності педагогічної підготовки.

Результати дослідження.

Терміном «ресурс» прийнято позначати запас або джерело засобів, до якого звертаються в разі конкретної необхідності. Не береться під сумнів той факт, що організація або установа не здатні досягти намічених цілей, якщо не мають у своєму розпорядженні необхідних ресурсів. В цілому ресурсний підхід відображає наявність засобів (як матеріально-технічних, так і

І ПЕДАГОГІКА I

ПСИХОЛОГІЯ

та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту

людських) на проведення інноваційних перетворень у рамках стратегії диверсифікації і є важливим показником умов інноваційного розвитку. Відношення до цих засобів-ресурсів, а також сукупність дій із визначення змісту засобів і їх використання складають суть узагальненого розуміння ресурсного підходу.

У контексті нашого дослідження важливим є те, що ресурсний підхід допомагає доцільно узгодити можливості й інтереси суб’єктів навчально-виховного процесу. Він узгоджує зовнішні (засоби й умови навколишнього середовища) і внутрішні індивідуалізовані ресурси особистості на засадах реалізації універсальних ідей людиноцентричності, особистіс-ної зорієнтованості професійної освіти, забезпечення індивідуальної траєкторії професійного розвитку суб’єкта, позитивного зворотнього зв’язку (як у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі, так і в процесі професійної діяльності вчителя у загальноосвітньому навчальному закладі).

Ресурсний підхід за рекомендаціями А. Алексюка, А. Деркача, М. Кричфалушого, Б. Курдюкова та ін. вимагає чіткої програми розвитку конкретних умінь як майбутнього фахівця, так і його майбутніх учнів. Це передбачає структурування змісту навчання, яке дозволяє студентам вивчати його в різних темпах і на різних рівнях складності та готує майбутніх фахівців до реалізації завдань професійної діяльності. До основних елементів людського ресурсу, як правило, відносять: ресурс освіти (загальні і спеціальні знання); результат підготовки на виробництві (кваліфікація, навички, досвід); капітал здоров’я; володіння економічно значимою інформацією; капітал міграції (забезпечує мобільність працівників); мотивація економічної діяльності.

Головна особливість людських ресурсів полягає в їх особистісній специфіці. В умовах прискорення технологічних нововведень, загострення конкуренції, глобалізації освітніх і професійних процесів самі знання, кваліфікація, творчі й підприємницькі здібності працівників розглядаються як основний ресурс розвитку економіки і підвищення ефективності і конкурентних переваг стратегічного розвитку ділових організацій [5, с.45].

Науковий підхід у дослідженні людських ресурсів передбачає їх всебічний і об’єктивний аналіз як складної, поліструктурної системи, ефективність якої залежить передусім від капіталу здоров’я [1].

Нині безперервна освіта і навчання стають нормою життя, а здібність людини до постійного придбання нових знань і умінь, розглядається як найважливіша якість робочої сили. Останнім часом популярності набирають спеціальні програми по залученню і утриманню таких кадрів, які опікуються власним здоров’ям, мають стійкі мотиви до активної рекреації.

Євроінтеграція дедалі помітніше впливає на культурно-освітні процеси, що передбачає впровадження європейських норм і стандартів у освіті та науці на основі узгоджених положень системи вищої освіти; поширення власних здобутків у галузі освіти на території ЄС. Однією з норм цього процесу є формування у студентів мотивації до здорового способу життя. Валеологічне переконання студентів у тому,

що здоров’я - це приватна власність кожного, і є не менш важливим чинником успішності в житті і професії, ніж певні матеріальні блага, буде сприяти вихованню у студентів бажання систематично займатися фізичною культурою і спортом.

Серед механізмів реалізації ресурсного підходу в організації педагогічної освіти визначимо: чіткість критеріїв оцінки узгоджуваності соціального замовлення і потреб особистісного професійного розвитку (виявляється через категорію способу життя), втілення завдань концепції педагогічної освіти за ресурсним підходом.

Поняття «способу життя» досить багатопланове, охоплює різні сфери життєдіяльності людей, і тому застосовується в багатьох наукових дисциплінах і дослідженнях: у філософії, політології, культурології, соціології, педагогіці, психології та інших галузях пізнання. До головних сутнісних аспектів способу життя можна віднести такі: вирішальним фактором, що визначає спосіб життя, є соціально-історичні умови; центральне поняття способу життя - це життєдіяльність суспільства і його членів; поняття способу життя може застосовуватись на трьох різних рівнях, а саме: можна розглядати спосіб життя всього суспільства, різних соціальних груп і, нарешті, окремо взятої особистості; спосіб життя - це не просто сума різних видів життєдіяльності, а їх закономірна цілісна система, що охоплює всі сфери буття особистості або соціальної групи; вивчення способу життя потребує комплексного підходу, який повинен здійснюватись силами філософів, соціологів, педагогів, психологів

і представників інших дисциплін; спосіб життя є інтегральною характеристикою життєдіяльності і тому повинен розглядатися у зв’язку зі всією сукупністю умов життя (соціальних, природно-біологічних, побутових, психолого-педагогічних) [3].

Спосіб життя не визначається лише характером соціальної поведінки людини, яка позитивно чи негативно впливає на її здоров’я. Сам характер поведінки зумовлений фізичним оточенням, культурним середовищем, вихованням, матеріальними можливостями. На формування способу життя впливають стереотипи стосунків між людьми, їх життєвий досвід і соціальні умови, які визначаються середовищем і залежать від нього. Здоровий спосіб життя - культурний спосіб життя, цивілізований, гуманістичний, турбота про здоров’я, як висока цінність.

В нашій державі на спосіб життя, отже і на процес узгоджуваності соціального замовлення і потреб осо-бистісного професійного розвитку має місце вплив негативного полюсу. Наслідком цього є хілістична тенденція в культурі: оскільки людина відповідає ідеалу здоров’я за визначенням, то здоровий спосіб життя повинен втілитися в усій своїй повноті. При аналізі традиційної свідомості можна побачити, що здоров’я виявляється життєутворювальним ядром ідеальної моделі сьогодення і майбутнього суспільства. Для людини традиційно знання й оцінка нероздільні. Тільки зберігаючи і розвиваючи здоров’я, можна дістати статус здорового працівника, студента, фахівця тощо. Отже, умовою узгоджуваності соціального замовлення і потреб особистісного професійного розвитку особистості майбутнього учителя має стати категорія духовного

здоров’я як цілісність психічного і фізичного здоров’я особистості, можливість і здатність до реалізації цією особистістю себе, своїх потенцій і можливостей.

Студентство — прогресивний прошарок молодих людей, носіїв не лише майбутнього біологічного відтворення, але і економічного, соціального, духовного суспільного збереження і відродження. Здоров’я студентів є цінністю не лише для них самих, але і для суспільства в цілому, і вищий навчальний заклад як соціальний інститут грає значну роль в збереженні здоров’я своїх вихованців. Дослідженнями В. Зайцева було виявлено двохфакторну структуру життєвої спрямованості студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Одна група спрямованостей, до якої увійшли спрямування до особистісного зростання, осо-бистісних прихильностей і служіння суспільству, була віднесена до внутрішньої спрямованості, пов’язаної із задоволенням основних психологічних потреб. До групи зовнішньої спрямованості увійшли спрямування до матеріального успіху, фізичної привабливості і кар’єри в професії. Виявлено, що чим сильніше особистість зорієнтована на внутрішні спрямування, тим кращі в неї показники психічного здоров’я, і, навпаки, чим вище вона оцінює значущість зовнішніх спрямувань, тим нижче її психологічне благополуччя.

Відомо, що в студентському віці активно проходить процес самоідентифікації. Студентів можна в значній мірі мотивувати на здоровий спосіб життя, закріпити відповідні навички, але у багатьох випадках таким навичкам доводиться вчити, лише потім розвивати їх [2].

З’ясовано також, що зовнішні спрямування характерні для людей, які піддаються жорстким контролюючим виховним впливам, відзначаються в навчально-виховному процесі невисокою емоційною включеністю в життя педагогічного колективу. Отже, повага до особистості, демократичний стиль педагогічного спілкування є фактором формування внутрішньо зорієнтованих особистостей. Цілком зрозуміло, що задоволення базових психологічних потреб обумовлює особистісне зростання і психологічний добробут. Якщо навчальне середовище забезпечує адекватну реалізацію вказаних потреб, то молоді люди розвиваються психологічно здоровими й асимілюють життєві цінності, котрі в подальшому забезпечать безперервне задоволення базових психологічних потреб та особистісне зростання.

Виховні дії будуть ефективні, якщо вони спираються на потреби вихованців, а не нав’язуються як щось чуже і непотрібне. Тому необхідно спочатку вивчити ці потреби і думки самих людей відносно різних заходів виховних дій. В даному випадку вивчалася думка студентства Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди відносно важливості для них самих їх власного здоров’я.

Аналіз соціологічного дослідження, проведеного в ХНПУ імені Г.С. Сковороди в листопаді-грудні 2011 року з 530 студентами 1-4 курсів всіх спеціальностей, показав, що «здоров’я» в системі цінностей у студентів займає стійке 4 місце (46,2 % всіх опитаних) після першого місця, відданого студентами «матеріальному благополуччю» (77,9 %), другого місця за «профе-

32012

ц

сіоналізмом» (75,1 %) і третього - відданого «сім’ї» (55,8 %). Цікаво, що за цінністю «здоров’я» йде (тобто на 5 місці) «свобода» і «незалежність» (38,5 %), потім на 6 місці - «активність, заповзятість» (30,9 %), 7 місце

- «освіта, духовність» (23,8 %), 8 - «авторитет», «влада» (23,3 %), 9 - «справедливість» (22,5), 10 - «дружба» (18,9 %), 11 місце - «відпочинок» (18,3 %), 12 місце -«совість» (15,5 %), 13 місце - «патріотизм» (7 %), 14 -«релігійність» (1,1 %), 15 - «конформізм» (0,4 %).

«Матеріальне благополуччя» на перших місцях, як у хлопців, так і у дівчат (76,9 %, 79,3 %), причому дівчатам матеріальний достаток для збереження здоров’я необхідний більшою мірою. Ієрархічність цінностей по групах здоров’я показує, що в основній групі в системі цінностей також «матеріальне благополуччя» стоїть на першому місці, а в спеціальній групі на першу позицію виходить цінність «сім’ї», «достаток» же опускається на 2 місце (76,1%, 79,4% відповідно). «Професіоналізм», як і в цілому, займає

2 місце у хлопців, але у дівчат розділяє лідируючу позицію разом з «достатком» (70,1%, 79,3%), в основній групі також - 2 місце (70,9%), в спеціальній - 3 (76,5%). Третє місце за «сім’єю» - у хлопців в цілому, а також в основній групі (48,3%, 62,4%), 2 місце - у дівчат (62,1 %), і як уже зазначалося, 1 місце «сім’я» займає в системі цінностей серед студентів спеціальної групи (81,6%). Стабільно 4 місце в цінності «здоров’я»: хлопці (47,9%), основна група (55,6%), спеціальна (44,9 %), лише у дівчат «здоров’я» займає

3 місце (45,4%).

Потрібно відзначити, що приведені відносні дані по відношенню до ієрархії цінностей у кожній з позначених груп, крім того, це результати попереднього аналізу, який ще уточнюватиметься. Але вже помітні основні тенденції і прагматична орієнтація молоді, професіоналізм для них важливий у тій мірі, в якій він приноситиме достатній прибуток. Можна також передбачити тенденцію до високої готовності студентів до професійної міграції.

Цінність «сім’ї» відносно висока в цілому у дівчат (62,1%), порівнянна з показником основної групи (62,4%) і різко попереду в спеціальній (1 місце

- 81,6%), причому у хлопців в цілому, майже в 2 рази нижче (48,3%). Таким чином, загальний високий відсоток «набирається» за рахунок дівчат. Порівнюючи дані з цінністю «здоров'я», маємо зворотню картину: хлопці в цілому цінують своє здоров’я вище за дівчат (47,9% проти 45,3% відповідно), і в спеціальній групі нижчий відсоток значущості «здоров’я», ніж в основній (44,9% проти 55,6%). Фізичне здоров’я хлопцям необхідне для інших цілей, ніж сім’я, але і не для «професіоналізму» і «достатку», де їх також випереджають дівчата. Хлопці значно більше цінують «дружбу», хоча для спілкування вони витрачають менше часу, чим їх однокурсниці. Також у парубків вище відносні показники по змінних «совість», «відпочинок», «авторитет», «справедливість», «патріотизм», «конформізм», «релігійність», але вони поступаються дівчатам в «свободі», «активності», «духовності і освіті».

У ході аналізу виявлено тендерні тенденції: дівчат «тягне» з одного боку до «емансипованості», а з іншої

- все це в межах високого значення сім’ї. Швидше за

І ПЕДАГОГІКА I

ПСИХОЛОГІЯ

та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту

все, і здоров’я своє вони підпорядковують головному

- сім’ї (майбутньою). Нижчі показники значущості «свободи і незалежності», «професіоналізму», «матеріального благополуччя» і «активності» у хлопців відносно дівчат свідчать про феміністські характеристики, швидше за все, готовності користуватися благами, а не «добувати» їх, тим більше для сім’ї.

Цікавим видається визначення респондентам значень цілей навчання студентів в університеті. Було виділені 4 змінні («отримати диплом», «стати фахівцем своєї справи», «поспілкуватися і цікаво провести час», «брати участь у спортивних секціях і заходах»), які не залежно один від одного оцінювалися студентами: «отримати диплом» 84,5% - так, 13% - ігнорували; «стати фахівцем своєї справи» 92,6% - так, 7,4% - ігнорували; «поспілкуватися і цікаво провести час» 34%

- так, 63,4% - ігнорували; «брати участь в спортивних секціях і заходах» 9% - так, 84% - ігнорували.

Як видно, студенти не вважають важливою спортивну і секційну діяльність, що дуже характерно для більшості гуманітарних вищих навчальних закладів. Вочевидь, розуміння здоров’я як цінності не асоціюється із спортивними заходами і секціями.

Дослідженням установлено, що серед способів втілення завдань концепції педагогічної освіти за ресурсним підходом, які забезпечують збереження і зміцнення духовного здоров’я майбутніх учителів у процесі професійної підготовки, є нормативно-організаційне, інструктивно-методичне і навчально-ресурсне забезпечення педагогічного процесу.

Нормативно-організаційне забезпечення - це навчально-методична документація, що регламентує діяльність учасників навчально-виховного процесу в конкретно визначений період (робочий навчальний план, програма діяльності тощо). Важливою валеоло-гічною константою володіє документація щодо регламентів навчального навантаження студентів та виконання ними індивідуальних планів навчальної роботи.

Інструктивно-методичне забезпечення -пояснювально-інструкційна документація, що забезпечує ефективне включення студентів у навчальний

процес із тьюторським супроводом на всіх етапах його здійснення (інструкції та методичні рекомендації (форум, чат, тьюторіал тощо), методичні матеріали для студентів із питань виконання різних видів навчальної діяльності (тестування, написання есе, проектна діяльність тощо). Валеологічність педагогічного супроводу такої документації може забезпечуватися порадниками щодо оптимального використання ресурсів часу, матеріальних і енергетичних засобів.

Навчально-ресурсне забезпечення - друковані, електронні та програмні ресурси, що передбачено для використання безпосередньо під час навчання (друковані та електронні посібники, матеріали лекцій, презентацій, тренажери, тестуючи програми тощо). Цей елемент ресурсного забезпечення має чітко узгоджуватися із сучасними санітарно-гігієнічним вимогам.

Висновки.

Отже, у статті розкрито деякі механізми реалізації ресурсного підходу в організації педагогічної освіти. Визначено шляхи забезпечення валеологічності педагогічної підготовки, а саме: чіткість оцінки узгоджува-ності соціального замовлення і потреб особистісного професійного розвитку, втілення завдань концепції педагогічної освіти за ресурсним підходом. Конкретизовано, що однією з найважливіших умов збереження і зміцнення духовного здоров’я майбутніх учителів у процесі професійної підготовки є систематичний моніторинг ціннісних уявлень студентів. Приведені дані такого моніторингу показують, що безпосередньо фізкультура і спорт не значимі для студентів 1-4 курсів гуманітарного вищого навчального закладу. Здоров’я своє вони цінують, хоча воно не є термінальною цінністю (по Роккічу, цінністю-метою), а є інструментальною цінністю (засобом для досягнення інших цілей). Студенти сприймають заняття у спортивних секціях і на заняттях як обов’язкові, щось у вигляді примусу, вони займаються, але із значущістю їх для здоров’я не асоціюють.

Подальше дослідження передбачає вивчення інших проблем оцінки студентами власної валеологіч-ної системи цінностей.

Література:

1. Армстронг, М. Практика управления человеческими ресурсами / М. Армстронг. - 8-е издание; перев. с англ. под ред. С. К. Мордо-вина. - СПб. : Питер, 2005. - С. 14.

2. Зайцев В.П. Формирование оздоровительной культуры студентов в специальном учебном отделении: Монография / В.П. Зайцев, С.И. Крамской. - Белгород: Изд-во БГТУ, 2003. - 232 с.

3. Манжелеев ГН. Культура здоровья молодежи как проблема социальной педагогики / Манжелеев Г.Н., Латышева Т.В., Тара-пата Н.И., Попов Б.Г, Антонов В.А., Заведея ТЛ. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту /зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №10. - С. 207-211.

4. Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти /За ред. Е.М.Лібанової. — К.: Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2010. — 248 с.

5. Щетинин В. Человеческий капитал и неоднозначность его трактовки / В. Щетинин // Мировая экономика и международные отношения. - 2001. - №12. - С.47.

Информация об авторе: Микитюк Сергей Александрович

viktor.homenko@hnpu.edu.ua Харьковский национальный педагогический университет ул. Артема 29, г. Харьков, 61002, Украина.

Поступила в редакцию 17.01.2012г.

References:

1. Armstrong M. Praktika upravleniia chelovecheskimi resursami [Practice of human resources management], Saint Petersburg, Peter, 2005, p. 14.

2. Zajcev V.P Kramskoj S.I. Formirovanie ozdorovitel’noj kul’tury studentov v special’nom uchebnom otdelenii [Forming healthy culture of students in special educational department], Belgorod, 2003, 232 p.

3. Manzheleev G.N., Latysheva T.V., N.I., B.G., V.A., Zavedeia T.L. Pedagogika, psihologia ta mediko-biologicni problemi fizicnogo vihovanna i sportu [Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports], Kharkov, 2006, vol.10, pp. 207-211.

4. Libanova E.M. Molod' ta molodizhna politika v Ukrayini: social'no-demografichni aspekti [Youth and youth politics in Ukraine: social demographic aspects], Kiev, IDSR Publ., 2010, 248 p.

5. Shchetinin V. Chelovecheskij kapital i neodnoznachnost ’ ego traktovki [Human capital and variability of its meaning], 2001, vol.12, p.47.

Information about the author:

Mykytiuk S.A. viktor.homenko@hnpu.edu.ua Kharkov National Pedagogical University Artema str. 29, Kharkov, 61002, Ukraine.

Came to edition 17.01.2012.