CC BY
41
УДК 141.7
Халецькш О.В., ® доцент кафедри фшософи i полггологи ЛНУВМ та БТ
iMeHi С.З.Гжицького, Халецька О.О., астрант кафедри icTopii' культури ЛНУ iMem 1.Франка,
м.Львiв
РЕЛ1Г1ЙНА ЕЛ1ТА УКРА1НИ РЕНЕСАНС-РЕФОРМАЦШНО1 ДОБИ
Елтою е особи, ям активно, творчо i поступально-прогресивно дтть в ycix сферах сустльного життя (А.Тойнбi). Головним змктом епохи середини XVI - середини XVII ст.ст. був перехiд вiд cхiдно-хриcтиянcького до ренесанс-реформацтного типу культури, здтснюваний переважно шляхетською лицарською верствою в Украгт (В.Липинський). Потужш культурно-освтш центри, особливо сощтансью ввели новий план школи, започаткували новi критичш та рацюналктичт засади духовно-релшйного розвитку на европейському рiвнi, виховали цые поколтня дiячiв, як здтснили перехiд до нового ренесанс-реформацтного типу культури.
Ключовi слова: елта, ренесанс-реформацтна доба, культурно-освтш осередки, соцШани, рацюналктичш засади духовно-релшйного розвитку.
Проблема всякого розвитку - це, передуЫм, проблема кторичного суб'екта - дiяча, тобто творчо! ел^и, И створення, формування, освгги. Епоха середини XVI - середини XVII ст. в Укра!ш отримала належне дослщження у втизнянш кторюграфи. Осв^нш культурно-юторичний процес XVI-XVII ст. добре висв^лений у працях К.Харламповича, О.Левицького, М.Грушевського, 1.Опенка, С.Подокшина, Я.1саевича, М.Крикуна, М.Ковальського, 1.Мицька, Н.Яковенко, В.Микитася та шших (1). 1снують рiзнi тлумачення змюту даного перюду. Росiйська iсторiографiя розглядала головний змкт епохи як боротьбу мiж схщнохристиянським православ'ям i захiдним католицтвом i унiатством, яке увiнчуeться приеднанням Украши до Роси. Польська iсторiографiя дивилася на цей рух як на здшснення культурницько! мки Польщi в Укра!ш, твердила про те, що саме польське панування принесло i розповсюдило в Укра!ш досягнення захщноевропейсько! ренесанс-реформацшно! культури. Радянська iсторiографiя розглядала змкт перiоду як соцiальну i нацiонально-визвольну боротьбу народних мас проти польсько-католицько! магнатсько! експанси. Безумовно, це мало мкце, але не визначало повнiстю суть, змiст i скеровашсть iсторичного процесу на цьому вщтинку часу. Головним змiстом епохи XVI - XVII ст., на нашу думку, був перехщ вщ схщнохристиянського давньоруського типу культури до ренесанс-реформацiйного, i цi здобутки поширювалися вiтчизняною шляхтою, магнатерiею, духовенством, украшськими освiтнiми центрами та 1'х дiячами. Або, iншими словами, змiст епохи визначали не так соцiальнi, як культурницью чинники.
® Халецьк1й О.В., Халецька О.О., 2011
Якщо е перехщний розвиток, то виникае проблема визначення дiяча, суб'екта ктори або т. з. творчо! елiти. Ототожнення суб'екта з народними масами е занадто загальним. Звичайно, перехiд до нового типу культури здшснюеться усiма верствами: селянством, ремюництвом, якi несли на собi основний тягар матерiального виробництва, шляхтою, духовенством, магнатерiею. Але кожний перюд мае свою провiдну дiяльнiсну верству. Таким було у княжий перюд IX -середини XIV ст. давньоруське боярство, середини XIV - середини XVI ст. -можновладне панство. Одночасно зростала питома вага шляхти, яка приходить до влади iз створенням Речi Посполито!. На нашу думку, головним дiячем, творцем i впроваджувачем ренесанс-реформацшно! культури в середиш XVI - середиш XVII ст. була шляхта. I лише з першо! половини XVII ст. И поступово заступае козацтво, кторична роль i мiсiя якого мали дещо iнше скерування.
Проблема формування творчо! ел^арно! верстви аналiзуеться нами через дiяльнiсть культурно-освiтнiх центрiв. Оскiльки у XVI - XVII ст. вщбуваеться перехiд до ренесанс-реформацшного типу культури, то саме освггш осередки мусили б вiдiграти роль оргашзатора, культурно-спрямовуючо! сили, творчого осередка, поширювача нового типу культури.
Найбшьш повно теори елiти розкритi у таких мислителiв, як А.Тойнбi, Ж.Гобшо, А..Бергсон, В.Парето, Г.Моска, О.Шпенглер, Х.Ортега-ьГассет, Й.Гойзiнга, Д.Мальро, В.Липинський (2). Провщною для нас е думка А.Тойнбi про те, що елiтою суспшьства е люди, якi активно i творчо дiють в усiх сферах суспшьства. На наш погляд, саме ця концепщя е найбiльш обгрунтованою i всеохоплюючою в iсторико-соцiологiчнiй л^ератур^ Ми також використовуемо положення концепци В.Липинського про провiдну роль лицарсько! шляхетсько! верстви в Укра!ш середини XVI - середини XVII ст.
Провщна верства, творча ел^а Укра!ни виховувалася i здобувала освiту, духовно змщнювалася у таких осередках, як Миляновицький (б.1568-83рр.), Заблудiвський (б.1569р.), Слуцький (б.1580 р.), Острозький (б.1576 р.), Львiвський (1785 р.), Ки!вський братський (1615-16 рр.), Луцький (1616 р.), Киево-Могилянський (1632 р.), в езу!тських, протестанських школах. В данш статтi ми розглянемо роль протестантських шкш у формуваннi творчо! ел^и Укра!ни середини XVI - середини XVII ст.
У мережi протестантських шкш була створена найпередовша на той час система педагопки, яка суттево вплинула на формування творчо! ел^и в Укра!нi середини XVI - середини XVII ст. Iсторiя протестантизму в Укра!ш, особливо осв^ня дiяльнiсть !х громад, книгодрукування, послщовна боротьба з експансiею католикiв, проповщь найпередовiших на той час рацюналктичних фiлософських iдей - це невщ'емна частина iсторi! культури нашо! кра!ни. Ренесанс-реформацiйна культура середини XVI - середини XVII ст. i просв^ницька культура середини XVII - середини XVIII ст. наклали вщбиток на вс сфери суспiльного життя, на людей, !х прагнення, думки, мову, звичай, побут, моду, на фшософсью напрямки. Вплив ренесанс-реформацшно! i просвiтницько! культур виявився найглибше не через прямi впливи простестантизму, а опосередковано,
в уЫх галузях суспшьного життя. Виключно великою е роль сощшан та шших протестанських громад в розвитку осв^и та друкарства в Укра!ш, !х внесок в художню культуру.*
З 1520-х рр. протестантсью рухи та ще! поширюються в Укра!нi спочатку серед мкьких, бюргерських верств. З 1530-х рр. вони розповсюджуються i серед шляхти. Цьому сприяе лiберальне ставлення королiвського двору Сигiзмунда I i Бони Сфорца, а також покровительство магната Миколи Радзившли Чорного - великого канцлера литовського i Миколи Радзившли Рудного (1563 р.)(4). 1де! протестантитзму стали знаменом опозицiйно! шляхти.
Протестанський рух в Укра!нi середини XVI - середини XVII ст. в цьому аспект дослщжували вчеш - О.Левицький, Н.Любович, М.Кареев, С.Мерчит, М.Грушевський, I.Огiенко, Д.Чижевський, М.Возняк, А.Брюкнер, А.Косовський, 1.Крип'якевич, С.Урбан, С.Огоновський, А^мш, А.Клiбанов, Я.Лур'е, С.Подокшин, Я.1саевич, 1.Паславський, М.Дмiтрiев та iншi (3).
Посилення феодально-кршосницького гнiту одночасно з розвитком товарно-грошових вщносин в серединi XVI ст. та польсько-католицька магнатська експанЫя сприяли поширенню i радикалiзацi! реформацшного руху в Укра!нi. 1з кальвшктського табору протягом 1562-65 рр. видшяеться радикальний напрямок антитринiтарi!в або арiан. Антитринiтарi! Речi Посполито! називали себе Польськими i Литовськими братами.
В перiодi з д.п. XVI - XVII ст. в реформацшному рус в Укра!нi можна видiлити три течи. Перша - мктично-радикальна, переважно мщансько-плебейська, яка у дус бiблiйних пророкiв заперечувала власнiсть, владу, насильство, схоластичш мудрування, вимагала "ново! землi i нового неба", утвердження на землi "тисячол^нього царства Христова". Ц традици будуть розвинутi Ст.Зизашем, 1.Вишенським в укра!нствi (5). Другою виступала бiльш помiркована шляхетсько-мiщанська течiя нонанадоратизму (непоклонiння), головним представиком яко! були С.Будний, Доманевський, Я.Палеолог, В.Тяпинський та шш. Вони допускали володшня крiпаками, заняття державних посад, але найбiльшою заслугою е те, що вони вперше розвинули iде! рацiоналiзму на захiдно европейському рiвнi, започаткували новi науково-критичнi пiдходи до Бiблi!. Серед освiчених i лiберальних шляхетських кiл поширюеться третя течiя- т.зв. епiкуре!зм, представниками якого були К.Бекеш у Литвi, Г.Лован - на Полка, Д.Гулевич - на Волиш. 1х характеризувало радикальне вшьнодумство, наголошення на саме моральному значенш релiгi!, звертання до антично! фшософсько! спадщини i широка у нш обiзнанiсть (6).
Перша половина XVII ст. для Речi Посполито!, Укра!ни - це час переростання ренесанс - реформацшно! духовностi у нову просв^ницьку культуру, яка висувае новi iдеали природньо! людини i рацiоналiзму. В утвердженнi цих iдеалiв у втизнянш духовностi соцiнiанство починае вдагравати вирiшальну роль. Соцiнiанство поширилося головним чином серед середньо! шляхти i мiщанства (7). Це вчення також тдтримувалося багатьма магнатськими
родами, яким воно iмпонувало своею помiркованiстю i високим рiвнем освгги, якого воно вимагало. Тому до протестантизму i сощшанства приеднуються вiдомi в ктори Украши магнатськi родини - Радзивiлли, Потоцью, Заславськi, Збаразькi, Тишкевичi, Соломiрецькi, Глебовичу Вишневецькi, Обрамовичi, Чапличi, Пузини, Немирич^ Лiщинськi, Кiшки, Стоiнськi, Сенюти, Хоткевич^ Войноровськi та iншi (8).
Сощшансью школи на той час були найкращими в Gвропi, !х шкшьш програми запозичили езуггсью та православш братськi школи. Академiя, яку називали мСарматськi Афiним, iснувала у м.Раковi (1602-1639 рр.), а пiсля И закриття в - Киселеш на Волиш. Вона зосередила найбiльш передовi украшсьм сили в усiй Речi Посполитiй. У вищому навчальному закладi вчилися не лише соцiнiани, а й кальвшкти, католики, православнi.
Основи оргашзаци дiяльностi пмнази були розроблеш Ф.Меланхатоном (1494-1560 рр.), а навчальш плани - Д.Штурмом. Вони були настшьки вдалi та вiдповiдали вимогам часу, що були повнiстю покладеш в основу як православних, так i католицьких колегiумiв, не зважаючи на те, що мiж останшми точилася запекла iдеологiчна боротьба. Ректором колеги довгий час був Свстафш (Остап) Кесiль - надзвичайно освiчена людина, автор перекладу "Про наслщування Христа" Фоми Кемпiйського (1380-1471 рр.) Цей твiр справив досить великий вплив на розвиток захщно-европейсько! фшософсько! думки. Цей трактат отримав мiжвiросповiдне поширення i витримав бiльше 2000 видань, був перекладений на вс мови християнських народiв. G.Кесiль також взяв певну участь, незаслужено забуту, у вщомш так званш полемiчнiй лiтературi. У 1631 р. тд псевдонiмом Геласiя Дiплiца вiн видае присвячену Киево-печерському архимандриту Петру Могилi "Атипологш", яка була скерованапроти католицько! "Апологи" М. Смотрицького, що перейшов до уни. В академи викладала нова творча елiта Украши - Матвш Твердохлiб, Якуб Гриневич - Грижановський (Ян Трембщький), В. Малахiвйович та iншi. Як узагальнення педагопчного досвiду протестанських шкiл в цей час виникае педагопчна система Яна Амоса Коменського (1592-1670), автора вщомо! "Велико! дидактики".
Значним був внесок сощшан у друкарство. Друкарш дiяли у Ракiвськiй та Киселенськiй Акедеми, а також у Панiвцях та шших мктах кра!ни. Тут видавались твори вiдомих фiлософiв того часу - А. Припковського (1572 -1670 рр.), А.Вишоватого, А.Кесшя, Ю.Немирича та шш1 Прикладом зв'язку i впливiв соцiнiан на православнi видання може бути !х активна участь у виданш "Бесщ 1оана Злотоустого на 14 послань апостола Павла" (1625 р.) Кшвським братством. Слщ вщзначити також ренесанс-реформацiйнi та просвiтницькi впливи та участь протестанив у так званш полемiчнiй лiтературi, яка становить цшу епоху у духовному розвитку Украши кшця XVI - ^ршо! половини XVII ст. (праця протестанта Христофора Фшалета "Апокризис" 1597 р. (9), вщповщь " Мотовила (10) , "Антиполопя" Кесiля та шш^. Дуже багато видань православних зазнали впливiв нових реформацiйних вiянь (серед них, книга Нового Завггу 1580 р., Острозька Бiблiя 1581 р. та шш^ (11).
Серед протестанта в Укра"ш друго! половини XVI - першо! половини XVII ст. виступають таю вiдомi дiячi як С. Будний - вщомий фшософ, перекладач Бiблiï для соцiнiан (1570-1572рр.) (12); .М.Чехович, В.Нагалевський; А.Припковський - видатний сощшанський фiлософ, киïвський шляхтич, секретар польського короля Владислава IV (1632-48 рр.), маршалок житомирського сейму (1643р), один з найвщомших людей в Речi Посполитiй та Украïнi, автор бшьше 50 праць, фiлософських, кторичних трактатiв; .А.Вишоватий - вiдомий фшософ i соцiнiанський проповiдник; М.Твердохлiб, О.Мотовило; А.Колодянський - автор "Листа 1вана Смериди до великого князя Володимира"; 1.Каменчанин (13);
0.4аплич, С.Немирич, П. Верещак, Г.Гулевич, Ю.Немирич - видатний публщист, автор Гадяцькоï угоди та шшг
Таким чином, дiяльнiсть протестанта, особливо сощшан, досить широко була розповсюджена на Украïнi i справила великий вплив на вiтчизняну культуру середини XVI - середини XVII ст. ïxm потужш культурно-освiтнi осередки ввели новий план школи; започаткували новi критичнi та рацiоналiстичнi засади духовного i релкшного розвитку на европейському рiвнi; виховали цiле поколшня дiячiв, якi здiйснили переxiд до нового ренесанс-реформацшного типу культури.
Л1тература
1. Харлампович К. Западнорусские православные школы XVI - начала XVII в. Отношение их к инославным, религиозное общение в них и заслуги их в деле защиты православной веры. Казань, 1898;
2. Левицкий О. Социнианство в Польше и Юго-Западной Руси XVI-XVII в.// Киевская старина, 1882;
3. Грушевський М. Iсторiя Украши-Руси. Киïв-Львiв, 1898-1936; Опенко
1. Украшська культура. К., 1992;
4. Ковальский М. Источниковедение и археография истории Украины XVI - начало XVII в. Днепропетровск, 1978;
5. Подокшин С. Реформация и общественная мысль Белоруссии и Литвы. Минск, 1970;
6. Крикун М. Питання чисельност населення Правобережноï Украши д.п
XVI - c.XVII ст. у радяньськш кторюграфи.\\ Вкник Лвiвського унiверситету.\ Серiя ктор. Лiвiв, 1980. Вип. 16;
7. 1саевич Я. Братства та 1х роль в розвитку украïнськоï культури XVI-
XVII ст. К., 1966; 2).
8. "Lyceum trilingue": концепщя тримовноï школи у Сврот в XVI ст.// Острозька давнина. Матерiали i дослщження. Лвiв, 1995. С.8-12.
9. Мицько I. Острозька слов'яно-греко-латинська Академiя. К., 1990;
10. Яковенко Н. Украшська шляхта з юнця XIV - до середини XVII ст. (Волинь i Центральна Украша). К., 1993.
11. Тойнбi А. Дослщження ктори.. Т.1-2. К., 1995; Шпенглер О. Закат Европы. М., 1993; Ортега-ьГассет Х. Вибранi твори. К., 1991; Гейзшга Й. Homo ludens. К., 1994; Липинський В. Листи до брата - xлiборобiв. Фiладельфiя , 1995.
12. Левицкий О. Социнианство в Польше и Юго-Западной Руси в XVI-XVII в. //Киевская старина, Т.2. 1882;
13. Любович Н. 1)История реформации в Польше. Кальвинисты и антитринитарии. Варшава,1883;
14. Кареев Н. Очерк истрии реформационного движения и католической реакции в Польше. СПб., 1886;
15. Грабовський Т. Лггература арiанська в Польщi 1560-1660 р. К., 1908;
16. Грушевський М.С. 1)Iсторiя Украши-Руси... Т.5. К., 1994, Т.6-7, К.,
1995;
17. Культурно-нацюнальний рух на Украш в XVI- XVII ст. К., 1912;
18. З ктори релкшно! думки на Укршш. К., 1992;
19. Подокшин С. Реформация и общественная мысль Белоруссии и Литвы. Минск, 1970 ;
20. Гембарович М.Портрет 16-17 ст.у Львова К., 1969;
21. Жолтовський П. Украшський живопис 17-18 ст. К., 1978;
22. Овсшчук В. Украшське малярство X-XVIII столггь. Львiв, 1996.
23. Паславський I. З ктори розвитку фшософських iдей на Украïнi в кшщ ХVI-першiй третинi XVII ст.К., 1984;
24. Дмитриев М. Православие и реформация. М.,1992
25. Ульяновский В. Iсторiя церкви та релiгiйноï думки в Украшу Т. 1-2.
К., 1994.
26. Паславський I .3 ктори розвитку фшософських щей... С.56-57.
27. Акты ЮЗР.В 15 т. Спб.,1865. Т.2.С.209.
28. Акты Ю3Р...1863. Т.1. С.266; Архив ЮЗР. В 8 ч., 37 т. Ч.1. Т.8.К.,1914. С.655,716,718.
29. Подокшин С. Реформация и общественная мысль...
30. Левицкий О.Социнианство в Польше и Юго-Западной Руси... С.210.
31. Возняк М. Iсторiя ук рашсь^' лггератури.Т.1. Львiв, 1992. С.71.
32. Халецька О. Роль Острозь^' Академи у формуванш релiгiйноï ел^и в Украïнi (друга половина XVI - початок XVII ст.) \\ Iсторiя релiгiй в Украïнi. Тези повщомлень VII Мiжнародного круглого столу. Лвiв,1997.
33. Мицько I. Острозька слов'яно-греко-латинська Академiя. К., 1990.
С.102.
34. Подокшин С. Реформация и общественная мысль... С.132-150.
35. Халецька О. 1сайя Каменчанин - перший украшський просвггитель на Московщинi \\ Матерiали Ш острозькоï науково-краeзнавчоï коференци. Сокаль, 1992.
Summary
RELIGIOUS ELITE OF UKRAINE OF RENAISSANCE REFORMATIONAL EPOCH
Elite is a person, which acts actively, creatively and advancingly, progressively in all spheres of social life (A.Toinby).
The main epoch content of the middle of XVI-XVII century was the conversion from eastern Christianity to Renaissance-Reformational type of culture.
Powerful cultural and educational centres, especially societas had trained the whole generation of figures whch had realized this conversion.
