CC BY
18
До ключових компетенцiй вiдносять так типи оргашзацшних компе-тенцiй: щодо дiяльностi - дiяльнiсть opieHTOBaHa на процес, дiяльнiсть opieH-тована на ринок, дiяльнiсть OpieHTOBaHa на клieнтa; щодо персоналу - шнова-цiйнiсть персоналу, нацшешсть на змiни, пoстiйне вдосконалення, стратепч-не мислення.
Кpитеpiями визначення ключових компетенцш e тaкi:
• внесок у результата д1яльност1 тдприемства, видимий для споживач1в;
• ключов1 та неключов1 корист для кл1ента вишд пор1вняно з конкурентами;
• конкурентна уткальтсть, неповтортсть, трудтсть для кошювання та насль
дування;
• можлившть вщкриття доступу до багатьох риншв чи сегменпв ринку;
• створення можливостей для формування шновацш.
Ti структури, якi перманентно швестують у формування оргашза-цiйних компетенцш та aктуaлiзують ключoвi кoмпетенцiï, здатш творити но-вi стpaтегiчнi альтернативи.
Для досягнення та пiдтpимки конкурентних переваг важливим e тво-рення нових знань, розумшня дoсвiду та використання його результат, що пеpедбaчae використання ключових кoмпетенцiй, як елеменпв штелектуаль-ного кaпiтaлу пiдпpиeмствa.
Лггература
1. Knowledge management - функциональная задача или новая парадигма управления? http://www.kmtec.ru/publications/library/authors.
2. Р. Вундерер., П. Дик. Ключевая роль социальной компании в концепции со предпринимательства// проблемы теории и практики управления. - 2003, № 5.
3. К.Д. Экк. Знание как новая парадигма управления// Проблемы теории и практики управления № 5/ 2003. - С. 51-59.
4. М. Мариничева. Управление знаниями" этапы внедрения// Ведомости. - 2002. - N.
5. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал/ Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. -СПб: Питер, 2001. _
УДК 630*905.2 Викл. Н. С. Дворяшина, канд. екон. наук -
Свропейський ушверситет, Кит
РЕФОРМУВАННЯ ЕКОНОМ1ЧНОГО МЕХАН1ЗМУ УПРАВЛ1ННЯ Л1СОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ
Розглядаються питання переходу люового господарства до ринкових форм гос-подарювання, впровадження запропонованих економiчних механiзмiв у господарсь-ку дiяльнiсть.
Ключов1 слова: еколого-економiчна ощнка, люовирощування, попенна плата, люотаксовий пояс.
Teacher N.S. Dvoryashyna - European university, Kyiv The reforming of economic mechanism of forestry
The problem of forest transition to the market economy, and economic activity application of the elaborated economic mechanisms are discussed in the article.
Keywords: ecological and economical assessment, forest plantations, stump payment, zone of forest taxation.
Актуальною проблемою на сьогодш, е реформування люового госпо-дарства та перехiд державного сектора на ринковi засади, виникае дощль-нiсть створення ринку люових ресурсiв, як дiючого механiзму, який у подаль-шому буде регулювати та встановлювати об,ективнi цiни на люопродукщю i стимулювати лiсогосподарське виробництво. Актуальшсть переходу лiсового господарства до системи ринкових вщносин ускладнюеться, з одного боку, вщсутнютю реально! еколого-економiчноl оцiнки лiсових ресурсiв, а з шшого -вiдсутнiсть приватного сектора, здатного створити конкуренщю державному. На сьогодш щни на продукти i кориснi природнi властивостi лiсу е значно занижен^ що стримуе темпи розвитку люогосподарського виробництва та пере-хiд галузi на новi форми господарювання.
Так, вiдомо гостра проблема недосконалостi фiнансових механiзмiв регулювання дiяльностi лiсового господарства що призводить до безкон-трольностi, хабарництва, корупцп та, як наслiдок, до зростання обсяпв тшьо-вого капiталу. К^м того, доцiльно зазначити, що люи Карпат, постановою КМУ [1, с.55,2, с.261] вiднесенi до другого лiсотаксового поясу, тобто цiни тут на лю на пнi нижчi, шж по всiй Укра!ш, при вищш якостi деревини. Гiрський рельеф дае змогу використовувати коефщент зниження вартост 1,5.
Таким чином високосортна дшова деревина ялицi, смереки та бука в прських районах Карпат коштуе 3-5 грн./м3 на пнi, ще 20-30 грн./м3 коштуе и заго^вля та транспортування, тодi як ринкова щна деревини в Укршт стано-
3 3
вить у середньому понад 200-250 грн./м , в Сврош 1000-1300 грн./м . 1ншим проблемним питанням постае недосконалють законодавства та системи щно-утворення (ощнки лiсових ресурсiв) призводить до того, що лiсовi господарства, як протягом 80-100 роюв вирощують високояюсну деревину, фактично отримують мiзернi кошти та залишаються збитковими, тодi коли зовшм сторон-нi люди отримують висок прибутки (150-200 грн./м ), не беручи при цьому тяко! участ у вирощуваннi лiсу, а просто привласнюючи плоди чужо! пращ.
Виходячи з наведеного, на сьогодш люове господарство добровiльно вiддае власний прибуток у руки приватним люозаго^вельникам. Рiзниця мiж
3 • • 3
попенною платою 12-16 грн./м i ринковою цiною 200-250 грн./м становить 190-230 грн., якi не доотримуе лiсове господарство з 1 м деревини [2, с.95].
Така велика рiзниця мiж таксовою та ринковою щною пояснюеться тим, що попит на деревину постшно зростае, щни на матерiали-замiнники деревини досить висою, а в деяких випадках 1и немае замiни. Тому ринкова щ-на на деревину в перспективi буде зростати. Через те, що в таксову щну зак-ладенi лише затрати на вирощування лiсу (якi в загальному балансi станов-лять бiля 5 %), сума необхщних нагромаджень для розширеного вiдновлення лiсових ресурсiв та сума диференцшного доходу, то вщповщно таксова цiна деревини на пш становить лише 2-7 % ринково! цiни.
Протягом 70-х рокiв лiсовi ресурси виступали як "дарове благо" при-роди, цiна на них була чисто символiчною, що i обумовлювало !х неращ-ональне використання. На зрубах залишалася невикористаною тонкомiрна деревина, а iншi ресурси деревного походження (кора, гшля, сучки, кореш) просто спалювалися або перегнивали на люоЫщ. Побiчнi продукти лiсу (гри-
би, ягоди, лжарська та технiчна сировина) заготовлялися населенням (2530 %), промисловi заготiвлi лiсгоспами мали незначш обсяги - 17-20 % вщ доступних для використання ресурсiв. Лiсовi ресурси сприймалися як швид-ко вщновлюваш i розумiлися як практично не вичерпш, в основу !х оцiнки був покладений затратний шдхщ. Про недосконалiсть затратного пiдходу, який лежить в основi такс, для ощнки лiсових ресурсiв говорять сучасш еко-номiсти та доказують необхщшсть i доцiльнiсть оцiнювати лiсовi ресурси на основi рентного пiдходу [4-7]. У розвиток цього питання ми пропонуемо ощ-нювати лiсовi ресурси за допомогою еколого-економiчноl ощнки. Еколого-економiчний пiдхiд до ощнки люових ресурсiв - це системний шдхщ, який оцiнюе в комплекс всю сукупнiсть ресурсiв, а також враховуе еколопчний та динамiчний стан ощнювано! системи.
Еколого-економiчна оцiнка - це вартюне вираження сукупностi кшь-кiсних i якiсних показникiв компоненпв люово! системи на основi попиту на них, регюнально! диференщаци та динамiчностi абсолютних оцiнок у чаЫ. В основi ринково! цiни на люопродукщю мае бути еколого-економiчна ощнка люових ресурсiв як важiль на якому вщбуватиметься змiнювання цiни на ос-новi попиту та пропозици.
Також доцiльно зазначити, що реформування люового господарства неможливе без створення ринку люопродукци, i через що i створення ринку неможливе без визначення продукци лiсогосподарського виробництва, яка буде на ньому представлена.
Виходячи з того, що основним прибутком люових господарств е по-пенна плата, тобто таксова вартють люу на кореню, доля яко! в доходi стано-вить 90-92 %, то головним продуктом у люовому господарствi е лiсове угiддя (люовий бiоценоз) - специфiчна частина приземного шару атмосфери, зайня-та люовою рослиннiстю, яка максимально використовуе природний потенщ-ал умов мiсцезростання та продукуе вщповщш несировиннi корисностi [3, с.97]. Але тут одразу виникае невщповщшсть. Чому лiсгоспи, продаючи за попенну плату люове угiддя, тобто лю на коренi, плату отримують лише за деревину? Чому не вщображено в цiнi вартiсть шших компонентiв, хоч вченi признали, що вартють деревини становить лише 25 % вщ загально! вартостi люового угiддя? Таким чином, насамперед, потрiбно визначитися з тим, що е продуктом у люовому господарствi - люове угiддя чи деревина [8, с.390].
Необхiдно зазначити, що формування приватного сектора у люовому господарствi лише починаеться i ускладнюються рядом обмежень (низькою ефективнiстю вкладення кош^в, через довготривалий перiод люовирошуван-ня; недосконалютю законодавчо! бази; важливим значенням люу як еколопч-но! домшанти; загалом негативним ставленням населення до приватно! влас-ностi на люи та iнше), то конкуренцiя державному сектора може бути створена лише в перспектив^ десь через 40-60 роюв. На сучасному еташ единим вiрним рiшенням е створення ддачого ринку на лiсопродукцiю, який дасть змогу розвиватися "здоровш" конкуренци мiж державними люогосподарсь-кими шдприемствами. Тодi кожний лiсгосп буде представлено на ринку своею продукщею.
Якщо головним продуктом у люовому господарствi буде визнано не деревину, а люове упддя, то лiсгоспи будуть створювати лiс, доглядати його, а у вщ рубки головного користування, за договором кушвльпродажу вщда-вати приватним люозаго^вельникам. Тут е декiлька питань, як потребують детального розгляду. Люове угiддя мае бути пiддане комплексны еколого-економiчнiй оцiнцi, Ï3 врахуванням кшьюсно1 i якiсноï характеристики вшх компонентiв бiоценозу виходячи з ринковоï цiни лiсових ресурсiв. Лiсове упддя повинно продаватися з торпв за еколого-економiчною оцiнкою, а самi торги мають йти не з шдвищенням цiни, а з ïï пониженням. Само собою зро-зумiло, що еколого-економiчна оцiнка лiсового угiддя буде дуже високою, приблизно в 3-4 рази перевищувати вартiсть деревини. Вщповщно торги будуть проходити з пониженням еколого-економiчноï оцiнки лiсового упддя. Та щна, за якою буде продана люова дiлянка, буде називатися попенною платою. Межi, в яких знаходиться попенна плата, лежать вище вартост деревини, але нижче еколого-економiчноï оцiнки лiсовоï дшянки. Фактично торг буде вщбуватися не за деревину (вартiсть ïï е базова i щна нижче опуститися не може), а за можливють як найдорожче продати несировинш функци люу, тому торги i будуть гги з пониженням еколого-економiчноï оцiнки [3, с.99].
Визначення деревини головною продукщею у люовому господарствi не виключае можливостi визнання i люового угiддя в цш же якостi люогоспо-дарського виробництва i навпаки. Ц обидва види продукци не виключають один одного, а, навпаки взаемно доповнюють. Частина люгосшв буде представлена на ринку деревиною (там де це випдно), а частина люовими упддя-ми. Головне, щоб i в першш i в другiй продукци були вщображеш реальна вартiсть деревини та несировинш функци люових насаджень. Питання поля-гае не в тому, що визначати продуктом люового господарства - деревину чи люове упддя, а в тому, щоб створити ддачий ринок на люову продукщю i щоб вона отримала реальну ринкову цiну. За таких умов лiсовi ресурси ста-нуть повнощнним товаром, що i сприятиме ращональному ix використанню та вщтворенню.
Також актуальним питанням е створення ринку люопродукци i змiна морально застаршого розподiлу лiмiту лiсосiчного фонду, який був прийнят-ний для плановоï економiки i зовсiм втратив свою функцiональну здатнiсть при переxодi до ринковоï економiки. На сьогодш обласш державнi адмшю-трацiï, за погодженням з обласними державними органами люового господарства та охорони навколишнього природного середовища, не шзшше 15 грудня поточного року розподшяють мiж лiсозаготiвельниками лiмiти ль соЫчного фонду i лiмiти заготiвлi живищ, якi визначаються КМУ [9, с.652]
На практицi лiсосiчним фондом фактично однооЫбне розпоряд-жаеться облдержадмiнiстрацiя. Директори люогосподарських пiдприемств не мають впливу у повнш мiрi, хоч е безпосередшми керiвниками основноï гос-подарсько-виробничоï одиницi - лiсгоспу. Лiсосiчний фонд часто розподь ляеться не за професшною квалiфiкацiею лiсозаготiвельникiв, володiнням i використанням ними природозбер^аючих теxнологiй, а за шшими суб'ектив-ними даними. 1з створенням ринку на люопродукщю потреба в розподiлi ль
соЫчного фонду вiдпаде, оскiльки вже вш буде регулювати, цей процес, а люгоспи керуватимуться в сво!й господарськш дiяльностi лiмiтом люоЫчно-го фонду, затвердженим КМУ [3, с.99]
К^м того доцiльно зазначити, що перехщ лiсового господарства на засади ринково! економiки не можна здшснити без реформування механiзму розподiлу платежiв за спецiальне використання лiсових ресурЫв. Згiдно з постановою КМУ вщ 6 липня 1998 року № 1012 [10, с.92-94] та шструкцп про механiзм справляння збору за спещальне використання лiсових ресурсiв та користування земельними дшянками лiсового фонду вщ 15 жовтня 1999 року [11, с.131] iз змiнами та доповненнями вщ 23 сiчня 2002 року [12, с.229-230], збори за спещальне використання люових ресурсiв державного значення перераховуються платниками в розмiрi 100 % до державного бюджету за мюцем адмшстративного розташування дiлянок лiсового фонду; збори за спещальне використання люових ресурЫв мiсцевого значення та користування земельними дшянками люового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреащйних, спортивних i туристичних щлей та проведення науково-дослiдних робiт - перераховуються платниками в розмiрi 100 % до бюджету Автономно! Республши Крим та мюцевих бюджет за мiсцем адмiнiстративного розташування дшянок лiсового фонду. Та-кий розподш платежiв i спричинив зростання обсяпв заготiвлi деревини рубками, пов'язаними з веденням лiсового господарства. У 1998 рощ кшьюсть заготовлено! деревини цими рубками складала 51,3 %, у 2000-53,5 % вщ за-гально! кiлькостi заготовлено! деревини. Пояснюеться це тим, що платежi вщ рубань промiжного користування залишаються у мюцевому бюджетi i !х про-ходження важко проконтролювати. Лiсгоспи не защкавлеш в тому, щоб здшснювати заготiвлю при рубаннях головного користування, оскшьки 100 % прибутку за не! йде у державний бюджет, а на мющ не залишаеться ш-чого [3, с.100].
Таким чином, з огляду на вищенаведене можна зазначити, що наявна ситуацiя з таким розподiлом платежiв i породила фiнансову кризу, довiвши люгоспи до межi банкрутства. Крiм цього, такий розподш платежiв породив i лiсiвничо-екологiчну кризу, спричинивши надмiрнi саттарт та прохiднi руб-кання, через як запас деревини у стиглих люах значно нижчий, нiж у присти-гаючих. Це пояснюеться тим, що з насаджень тд час промiжних рубань ви-бираються крашд екземпляри дерев, з яких можна вирiзати дiловi сортименти. Така практика призводить до вщ'емно! селекцi! деревних порщ, зменшення i погiршення якост генофонду лiсiв, до значного недобору деревини у вщ рубки, а також до зниження класу товарность При створенш дiючого ринку на люопродукщю лiсовi господарства в умовах жорстко! конкуренцi! будуть самi защкавлеш у вирощуванш бiльшо! кiлькостi високо товарно! деревини та у ращональному !! використаннi, тому що це буде приносити !м прибутки. Матерiальна зацiкавленiсть служитиме також стимулом для комплексного ведення люового господарства.
Як висновок, необхщно вказати, що реформування зазначених еконо-мiчних механiзмiв господарсько! дiяльностi лiсового господарства спричи-
нить змшу системи оплати працi, та дасть змогу перейти вщ оплати пращ за вартютю робочо! сили до оплати за пращ, що матерiально стимулюватиме робгтника до пiдвищення продуктивност та впровадження нових форм орга-тзаци працi. Робiтник стане невщдшьним вiд привласнення продукту свое! пращ, що е могутшм стимулом для подальшого розширення виробництва.
Таким чином, шдсумовуючи наведене доцiльно зазначити, що перехщ лiсового господарства до ринкових форм господарювання, впровадження ви-ще запропонованих економiчних механiзмiв в господарську дiяльнiсть зупи-нять кризу, створять умови для подолання збитковост люових пiдприемств, змiцнення !х фiнансового становища, що дасть змогу галузi розв'язати питан-ня самофiнансування.
Л1тература
1. Постанова Кабшету Мшютр1в Укра!ни "Про затвердження такс на деревину люо-вих порщ, що вщпускаються на пш, 1 живицю" вщ 20 ачня 1997 року № 44// Офщшний вю-ник Укра!ни. - 1997, № 4. - С. 54-62.
2. Постанова Кабшету Мшютр1в Украши "Про внесення змш до постанови КМУ вщ 20 с1чня 1997 р.№ 44 вщ 19 травня 1999 року № 853// Офщшний вюник Украши. - 1999, № 20. - С. 261.
3. Лицур 1.М. Теоретико методолопчш основи еколого-економ1чно! безпеки (на приклад1 люових ресурав Карпат): Монограф1я. - К.: Наук. свгт, 2004. - 139 с.
4. Позивайло Ю.М. Актуальш проблеми економ1чно! ощнки люових земель//Люове госп-во, люова, паперова 1 д/о пром-сть. - 2002, № 2. - С. 12-13.
5. Сынякевич И.М., Туныця Ю.Ю. Стимулирование эколого-экономической эффективности лесопользования. - Львов: Выща школа, 1985. - 175 с.
6. Синякевич 1.М. Економша природокористування: Навч. поабник. - К.: 1ЗМН, 1996. - 156 с.
7. Судачков Я.В. Экономическое значение запаса лесных насаждений// Эколого-эко-номические особеносты использования и воспроизводства лесных ресурсов: Сб. ст. - Красноярск: ИЛИД, 1983. - С. 4-13.
8. Синякевич 1.М. Економша люокористування. навчальний пщручник. - Льв1в, 2000. - 396 с.
9. 1нструкщя про встановлення л1мтв на використання природних ресурав державного значення: Затв. М1нприроди Украши вщ 31.03.93, № 26// Екологгя 1 закон. Еколопчне за-конодавство Украши. - Кн.1.- К.: Юршком 1нтер, 1997. - С. 651-653.
10. Постанова Кабшету М1шстр1в Укра!ни "Про затвердження порядку справлення збору за спещальне використання люових ресурав та користування земельними д1лянками ль сового фонду" вщ 4 липня 1998 року № 1012// Офщшний вюник Украши. - 1998, № 27. -С. 92-94.
11. Наказ державного ком1тету люового господарства Украши, Мшютерства фшан-ав Укра!ни, Мшютерства економши Украши, Мшютерства охорони навколишнього природного середовища та ядерно! безпеки Украши, Державно! податково! адмшютраци Украши "Про затвердження шструкцп про мехашзм справляння збору за спещальне використання ль сових ресурав та користування земельними д1лянками люового фонду" вщ 15 жовтня 1999 року № 91/241/129/236/565//Офщшний вюник Укра!ни. - 1999, № 46. - С. 131-149.
12. Наказ державного ком1тету люового господарства Украши, Мшютерства фшан-ав Украши, Мшютерства економши та з питань европейсько! штеграцп Укра!ни, Мшютер-ства екологи та природних ресурав Украши, Державно! податково! адмшютраци Укра!ни "Про внесення змш 1 доповнень до шструкцп про мехашзм справляння збору за спещальне використання люових ресурав та користування земельними д1лянками люового фонду" вщ 23 ачня 2002 року № 11/27/48/21/38//Офщшний вюник Украши. - 2002, № 7. - С. 229-233.
