CC BY
78
ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА
УДК 378.091
Н. М. ПЕТРОВА
РЕАЛ1ЗАЦ1Я СИНЕРГЕТИЧНОГО П1ДХОДУ В КОНТЕКСТ 1ННОВАЦ1Й В
ОСВ1Т1
np0aHani30eaH0 феномен тновацш в освтнш галузi. Обгрунтовано, що для системи профестног тдготовки фaхiвцiв освтньоï гaлузi тноващя е водночас умовою, принципом, засобом, методом, формою та метою педaгогiчноï дiяльностi. Здiйснено екстраполящю поняття «синергетика» у педaгогiчну реальтсть, що сприяло виявленню традицт та iнновaцiй як взаемодоповнюючих складових освтнього процесу. З 'ясовано, що реaлiзaцiя синергетичного тдходу в контекстi тновацтних процеЫв в освiтi сприяе забезпеченню цiлiсностi, системностi та ефективностi педaгогiчноï дiйсностi.
Ключовi слова: тновацттсть, тновацп в освiтi, синергетика, синергетичний пiдхiд.
Н. Н. ПЕТРОВА
РЕАЛИЗАЦИЯ СИНЕРГЕТИЧЕСКОГО ПОДХОДА В КОНТЕКСТЕ ИННОВАЦИЙ В ОБРАЗОВАНИИ
Проанализирован феномен инноваций в образовательной сфере. Обосновано, что для системы профессиональной подготовки специалистов сферы образования инновация является одновременно условием, принципом, средством, методом, формой и целью педагогической деятельности. Осуществлено экстраполяцию понятия «синергетика» в педагогическую реальность, что способствовало выявлению традиций и инноваций как взаимодополняющих составляющих образовательного процесса. Выяснено, что реализация синергетического подхода в контексте инновационных процессов в образовании способствует обеспечению целостности, системности и эффективности педагогической действительности.
Ключевые слова: инновационность, инновации в образовании, синергетика, синергетический подход.
N. M. PETROVA
REALIZATION OF THE SYNERGETIC APPROACH IN THE CONTEXT OF
INNOVATIONS IN EDUCATION
The phenomenon of innovations in the education branch has been analyzed. It has been proved that for the system of specialists ' professional training in the education branch the innovation is simultaneously a condition, fundamental, means, form and aim of the pedagogical activity. The extrapolation of the concept "synergy " to the pedagogical reality has been carried out. This contributed to discovering traditions and innovations as complementary components of the educational process. It has been found out, that the realization of the synergistic approach in the context of innovation processes in education contributes to the integrity, systematicity and effectiveness of the pedagogical reality.
Keywords: innovativeness, innovations in education, synergetic, synergetic approach.
Можливютю, способом та умовою виходу на piBeHb hoboï осв^нъо1' парадигми е шновацшшстъ. На думку В. Кременя, основною ознакою прогресу сощуму е постшне оновлення, що здшснюетъся за допомогою властивоï людському штелекту здатност осмислювати дщсшстъ, трансформувати дiяльнiсть та вносити елемент новизни, а «наукова шноващя з ïï гносеолопчними та сощальними властивостями е фактором, що ввдображае
самодостатнiсть вие1 науки та штелектуально1 дiяльностi в цiлому, моделюе И динамiзм та модернiзацiйну ор1ентащю» [5, с. 13].
Новизна лише тодi активно iнтегруеться з освишм простором, коли зорiентована на потреби суспшьства та особистостi, спiввiдноситься з науковими досягненнями у певних галузях знань та мае вiдповiдний технолопчний iнструментарiй, що дае змогу фахiвцям освиньо1 галузi реалiзувати новi вде! у професiйнiй дiяльностi. Саме шноващя е механiзмом перебудови всiх осв^шх систем, пiдсистем, моделей, а також здатшстю до саморозвитку шляхом штелектуального вдосконалення, пошуку нових пiдходiв до виршення проблем, не лише оновлення, а й перетворення нових знань у технологи, методологи осв^нього процесу, що адекватнi культурно-суспiльним вимогам.
На цьому наголошують дослiдники освiтнiх шновацш: К. Ангеловск1, I. Дичкiвська, М. Кларш, С. Лазарев, Б. Март1росян, Л. Подимова В. Полонський, С. Поляков, М. Поташник, В. Самохш, В. Сластьонш, В. Слободчiков, А. Хуторський, В. Чернилевський, В. Чорнолю та iн.
Вважаемо, що у контекст дослiдження проблем iнновацiй в освт важливо орiентуватись на вихвдш положения концепцп ушверсально1 природи людини, згiдно з якою особислсть е едшстю та взаемопроникненням хаосу та порядку, принципу активност суб'екта тзнання, iдей, в яких вiдображена специфша цiннiсного та цiлiсного осягнення св^.
Мета статтi - з'ясувати можливосп реалiзацil синергетичного пiдходу щодо шновацшних процес1в в освiтi.
На основi аналiзу науково1 лiтератури з'ясовано, що шновацп в освiтi дослiдники трактують як:
• внесення нового, змiна та вдосконалення юнуючого стану; iманентна характеристика освии, що витiкае з И основного змюту, сутностi та значення [1, с. 37];
• актуальш, значущi новоутворення, здатнi до системно1 самооргашзацп, що виникають на основi рiзноманiття iнiцiатив та новизни, стають перспективними для еволюци освiти, позитивно впливають на И розвиток, а також на розвиток мультикультурного освiтнього простору [7, с. 1];
• юнцевий результат шноващйно1 дiяльностi, отриманий у формi нового змiсту, метод1в, форм оргатзаци навчально-виховного процесу або вдосконалених технiчних засоб1в навчання, що використовуються у практичнiй дальности або у новому тдхода до освiтнiх послуг [10, с. 12];
• процес творення, запровадження та поширення в освинш практицi нових iдей, засобiв, педагогiчних та управлiнських технологiй, у результата яких пiдвишуються показники (ршш) досягнень структурних компонентiв освiти, ввдбуваеться перехiд системи до як1сно iншого стану [4, с. 338].
1нтегращя шновацшно1 дiяльностi i освiтнього процесу е потужним iнструментом для формування уявлень, умiнь, навичок сучасного мислення, що базуеться на цiлiсному баченш картини свiту, в якому вс сфери життедiяльностi стають взаемовопов'язаними, взаемобумовленими, взаемоштегрованими [9, с. 15].
В. Слободчшов наголошуе, що iнновацiйна дiяльнiсть передбачае систему взаемопов'язаних видiв дiяльностей, сукупнiсть яких забезпечуе появу дшсно iнновацiй, а саме:
• науково-дослвдницька дiяльнiсть (вiдкриття, винаходи);
• проектна дiяльнiсть (iнновацiйнi проекти);
• освггня дiяльнiсть (спрямована на професiйний розвиток у суб'екпв певно1 практики, на формування знання про те, як вони повинт дiяти, щоб шновацшний проект втшити в практику) [12, с. 10].
1нновацшна дiяльнiсть передбачае позитивш трансформацiйнi процеси освиньо1 системи i спрямована на розвиток педагога як творчо1 особистосп, переключення його з репродуктивно1 дiяльностi на самостшний пошук професiйних рiшень, становлення його як розробника та автора шновацшних метод1в, методик, технологiй. Також шновацшна дiяльнiсть педагога пов'язана з процесами самовизначення, становленням професшно1 позици, саморозвитком, самореалiзацiею та самовдосконаленням.
Вважаемо, що у процес професшно1 пiдготовки майбутшх фахiвцiв освиньо1 галузi iнновацiйне навчання повинно бути зорiентоване на:
- ствоpения можливостей займати активу та iнiцiативнy позицiю в навчально-шзнавальнш дiяльностi;
- цiлеспpямоване фоpмyвання знань, yмiнь, компетентностей, завдяки ввдповвднш змiнi змiстy, методiв, фоpм, технологш навчания;
- свiдомий аналiз ^офе^йно!' дiяльностi на основi мотивш та диспозицш;
- вiдкpитiсть до сеpедовища та пpофесiйноï новизни;
- твоpчо-пеpетвоpювальне ставления до навколишнього свiтy;
- ^аг^ния до самоpеалiзацiï, втiления y ^офе^йн^ дiяльностi власних намipiв, життевих цiлей;
- сyб'eктивацiю кyльтypних зpазкiв в особистiсно-змiстовi.
Отже, iнновацiйнiсть в осветит галyзi набyваe новоï якосп та пеpедбачаe ствоpения умов сшв^ащ мiж сyб'eктами освiтнього пpоцесy як спосо6у пiдвищення готовностi до 1х самоpозвиткy та самовдосконалення, оpганiзацiï педагопчного пpоцесy на пpинципах цiлiсностi та системность
Саме на iдеях системности побудови yнiвеpсально-цiлiсноï каpтини свiтy та наукового знания в ньому, спшьних закономipностей pозвиткy об'ектш yсiх piвнiв матеpiальноï та дyховноï оpганiзацiï, нелшшносл (багатоваpiантностi i незвоpотностi) pозвиткy, глибинного взаемозв'язку хаосу та поpядкy (випадковосп та необхiдностi), коеволюцiï як хаpактеpистики pозвиткy, базуеться синеpгетичний пiдхiд.
Hаyковi основи синеpгетики дослiджyвали В. Буданов, I. Стеш^с, С. Капiца, С. Кypдюмов, О. Князева, Г. Малшецкий, I. Пpигожин, G. Солодова, Г. Хакен та ш.
Теpмiн «^^prera^» в пеpекладi з гpецького означае «спшьна дiя», тобто узгоджена дiя всiх елементiв системи. Синеpгетика, як модель самооpганiзацiï, пеpедбачаe новi можливосл стpатегiй та стилi мисления, що спpияють виникненню нетpадицiйних пiдходiв до в^шення актуальних пpоблем. Синеpгетика до^джуе виникнения самооpганiзацiï у пpиpодних ^оцесах. Hайпpостiший механiзм самооpганiзацiï, що за додаткових умов може пеpеpостати у ^оцес самоpозвиткy, пеpедбачаe певну етапнють. Так, спочатку об'екти поводять себе абсолютно незалежно, у 1х pyd не спостеpiгаeться взаeмноï впоpядкованостi. Такий пеpвiсний стан хаpактеpизyють поияттям «хаос», «безлад». За певних особливих умов, виникае взаeмодiя мiж об'ектами, i вони стають учасниками узгодженого колективного pyхy. В pезyльтатi цього, безлад змiнюeться поpядком, а з хаосу виникае певна стшка стpyктypа, тобто встановлюеться постшний взаемозв'язок мiж компонентами, як з автономних об'екпв пеpетвоpюються в елементи впоpядкованоï системи. Цей етап самооpганiзацiï пов'язаний з pоботою механiзмy кyмyляцiï, тобто об'еднания, концентpацiï елементiв у стpyктypy. Також, можливий iнший механiзм самооpганiзацiï - мехашзм дисипацiï, тобто видаления зайвого, надлишкового, в pезyльтатi чого здiйснюeться вихвд на вiдносно стiйкi стpyктypи-атpактоpи еволюцшного пpоцесy [13].
Пpедметом дослiджения ^reprera^ е не всi складнi системи, а лише ri, яш здатш до самооpганiзацiï та володiють властивостями, що визначають 1х цiлiснiсть, ^и цьому цi властивостi не зводяться лише до сyкyпностi властивостей елементiв системи.
Будучи мiждисциплiнаpною наукою, ra^prem^ визнае наявнiсть ippацiонального, iнтyïтивного знания, i pезyльтати, отpиманi за допомогою точних методiв, доповнюе «пpавопiвкyльними» pезyльтатами, якi базуються на iнтyïцiï [13, с. 77].
Синеpгетичний пiдхiд - це насампеpед вибip евpистичних методiв пошуку нових знань, вiдкpиття нових ютин, як1 опиpаються не на лопку, а на iнтyïцiю, уяву, твоpчiсть. Синеpгетичне бачения когнiтивного свету пpизводить до pозyмiния значения ^авильних, pезонансних впливiв для пpискоpения pозвиткy та вибоpy найкоpотших шляхiв до нового знания в шдив^альному твоpчомy пошуку i в пошукових yстpемлiннях колективного pозyмy [2, с. 11].
Отже, синеpгетичний пiдхiд пеpедбачаe поеднання мiж абстpактно-логiчним та обpазно-штуетивним, pацiональним та ippацiональним способами мисления, постулювання хаосу як необхiдного твоpчого елемента самооpганiзyючоï pеальностi (хаос та поpядок невiд'eмнi один вiд одного).
Така iнтерпретацiя синергетичного шдходу дае змогу екстраполювати його сутшсть у педагогiчну реальнiсть. Це сприяе виявленню залежностей мiж набутими та новими знаниями, традицшним та шновацшним у пiзнаннi педагогiчноï дiйсностi. Адже кардинальш змiни традицiйних елементiв системи, а також ïx взаемозв'язк1в для досягнення нового як1сного стану, е метою шновацшних процеив в освт.
З позицiï синергетики освiта - складна система, i3 взаемопов'язаними та взаемообумовленими складовими, з певним типом самооргашзацп та саморегуляци. Також, освиа е вiдкритою системою, адже створюе можливостi не лише для сприйняття iнновацiйниx тенденцiй ззовнi, а й передбачае ïx розвиток та закршлення ввдповвдно до можливостей та потреб у новггшх методах, методиках, програмах, формах органiзацiï, теxнологiяx, управлiннi тощо. Вiдкритiсть освiти призводить до появи в нш iнновацiй, збiльшения ступеня внутрiшнього рiзноманiття, а вiдтак - внутршшх суперечностей. Суперечнiсть мiж едшстю i рiзноманiттям полягае у необxiдностi пiдтримувати педагогiчнi новацiï i, водночас, збертати еднiсть i спiльнiсть вимог до результапв освiтнього процесу, змюту освiти, представленого освiтнiми стандартами.
Специфша синергетичного пiдxоду полягае в тому, що суперечносп розумiються не як недолши, а як внутрiшне джерело змiн i розвитку системи освгги. Цей пiдxiд передбачае змiну змюту освiти. Вiдповiдно до методологiï синергетики змши в змiстi та оргашзацп освiти спрямованi на пошук нових способiв структурування його системи, оновлених методiв викладання, що базуються на самостшнш пiзнавальнiй активностi студенлв, набутп здатност до самостiйного опрацювання шших погляд1в, самостiйноï постановки i виршення проблем, насамперед в колективнiй робоп, груповiй дискусiï тощо. Це передбачае виявлення складностi та багатоварiантностi ситуацп, залучення iнтегрованого комплексу методiв, що реалiзують як абстрактно-логiчнi, так i образно-штуггивш пiзнавальнi здiбностi особистостi. Здатшсть побачити проблему, обрати адекватний варiант ïï вирiшения вимагае усвiдомления цшсносп ситуацiï, взаемозв'язку i едносл рiзниx ïï аспекпв, спрямованостi власного розвитку, варiативностi впливу на неï [8].
Теорiя самоорганiзацiï - найпродуктивнiший конструкт для побудови шновацш, адже розкривае можливосп складних систем до створення нових структур, пояснюе можливi еволюцшш процеси, самозародження з хаосу. Процес становления i розвитку шновацш з позици теори самооргашзацп е нелшшним процесом самозародження порядку. Новащя, що виникае як вщхилення, стае шноващею у процесi свого впровадження. Це становлення пов'язане з самоорганiзацiею нових структур, як протидiють традицiям. Перевага шновацш над традищями стае поштовхом до нових, альтернативних параметрiв порядку, що регулюють логiку самоорганiзацiï системи. Наслвдком цього, за певних умов, е перехвд системи на новий р1вень, що характеризуеться новими параметрами порядку. Протиставлення iнновацiй та традицш трактуеться як конфлiкт, у процес якого здiйснюеться вiдбiр та впровадження новацiй, яка в цьому контекст е чужорiдним для стiйкиx структур системи елементом нестшкосп, хаосу, що володiе руйнiвним потенцiалом. З шшого боку, iнновацiя у процесi становлення i розвитку шщше процеси самооргашзацп в системi та е ïï iманентним елементом, що забезпечуе процеси самооновлення та самоструктурування. Тому у процеш становлення та розвитку шноващя «балансуе» на межi порядку та хаосу, створення та руйнування. Вона е водночас продуктом цiлеспрямованоï спланованоï дiяльностi i результатом взаемодiï складних структур, яш здатнi до самооргашзацп та спонтанного виникнення [3, с. 33-34].
На взаемозалежносл традицiйного та шновацшного акцентують увагу В. Сластьонш i Л. Подимова. На ix думку, традицiя е стiйким, значимим компонентом культури, що передаеться наступним поколшням за допомогою меxанiзму наступносп. Iнновацiя - це створена завдяки творчiй дiяльностi реальнiсть, основний змют якоï знаходиться у певному протирiччi з iсиуючою традицiею. Виникнення будь-яко].' iнновацiï можливо лише в умовах стшко].' традиц^. Тому, можна стверджувати, що традицiя та iнновацiя перебувае у постшному дiалозi [11, с. 29].
Отже, i традицшне, i шновацшне е взаемодоповнюючими складовими освинього процесу, оск!льки ïx взаемодiя призводить до нового яшсного стану системи. 1нноващя, як iмператив i системоутворююча характеристика, е одночасно цшлю, умовою, принципом,
засобом, формою, методом, технолопею навчання. Лише за тако1 багатовимiрноï реалiзацiï в дидактичнiй системi шноващя створить передумови для розвитку та 6e3nepepBTOÏ пiдтримки вчителя-новатора як творчоï особистостi з особливим стилем педагогiчноï дiяльностi та мислення. А для побудови дидактичноï системи, що поеднуе традицiйнiсть та iнновацiйнiсть, важливо знайти поеднання варiативних та iнварiантних компоненпв, органiчний взаемозв'язок яких зможе забезпечити вчителю безперервне науково обгрунтоване та шновацшно зорiентоване тдвищення професiйноï кватфшацп.
Важливо, щоб освiтнiй процес був побудований на прогнозуванш та розумшш закономiрностей розвитку. Будь-який розвиток, в т. ч. шновацшний, е об'ективним процесом i передбачае перехiд системи на новий, досконалший рiвень, що характеризуеться як шльшсними, так i яшсними показниками. У результатi розвитку виникае новий яшсний стан об'екта, який е результатом змiни складу чи структури (виникнення, трансформацiï чи зникнення його елементiв чи зв'язюв) i пов'язаний з переходом кшьшсних змiн у якiснi [2, с. 6].
Синергетичний пiдхiд, що утверджуе iдею самоорганiзацiï, пробудження власних сил та здiбностей майбутнього педагога, шщшвання iндивiдуальних шляхiв розвитку, е креативним принципом процесiв самотворення. У процес професiйноï пiдготовки майбутнiх фахiвцiв освiтньоï галузi в умовах iнтеграцiï рiзних наук, а також специфiки ï^ професiйноï дiяльностi, генеруються так1 види синергп:
• горизонтальна (додатковi осветт програми) i вертикальна (рiвнi квалiфiкацiï) iнтеграцiï в освiтньому просторi на основi зовнiшньоï iнформацiï сприяе прогнозуванню потреб iнновацiйних змiн i оперативному оновленню змiсту варiативноï частини осветшх програм пiдготовки фахiвцiв i структури ïx компетенцiй, а iндивiду - створенню власноï стратегiï особистiсно-професiйного розвитку (стратепчна синергiя);
• аксiологiзацiя цшей, змiсту та результатiв iнтелектуальноï дiяльностi, формування iнтелектуальноï культури, включенiсть у процеси iнновацiйного розвитку, усвiдомлення особиспстю приналежност до професiйноï спiльноти мотивуе саморозвиток, прагнення до творчоï' самореалiзацiï' i особистiсно-професiйного самовдосконалення (мотивацiйна синерпя);
• залучення майбутнix фаxiвцiв до творчоï дiяльностi на всix етапах професiйноï пiдготовки, включенiсть у реальну професiйну дiяльнiсть в умовах навчального процесу сприяе активному формуванню професшних умiнь i навичок (функцiональна синерпя);
• трансформащя компетенцiй серед учасникш освiтнього процесу, коли оволодiння вмшнями одних iндивiдiв сприяе засвоенню шшими способiв професiйноï дiяльностi та особиспсному саморозвитку (операцiйно-розвивальна синергiя);
• об'еднання в командi здiбностей рiзниx щдиввдв у процесi спiльного вирiшення проблемного завдання створюе можливiсть кожному суб'екту спостерiгати за процесом творчостi шших та стимулювати власну iнтелектуальну дiяльнiсть (командна синергiя);
• диверсифiкацiя методiв навчання i можливiсть здiйснення наукового пошуку забезпечують можливiсть майбутньому фаxiвцю отримати ефективний результат, максимально реалiзувати власнi iнтелектуально-творчi здiбностi (когнiтивно-творча синерпя);
• потенцшш можливостi навчально-практичноï' дiяльностi i множиннiсть комунiкацiй суб'екпв створюють можливосп для розвитку рефлексивних меxанiзмiв (рефлексивна синергiя).
Результатом дiï синергш е виникнення синергетичного ефекту, що обумовлюе нову яшсть професiйноï тдготовки фаxiвцiв освiтньоï галузi [6, с. 69-70].
Отже, шноваци в освт е закономiрним, динамiчним i розвивальним явищем. 1х запровадження сприяе можливосл вирiшення суперечностей мiж iснуючою системою i потребами в яшсно новш освiтi. Для системи професiйноï тдготовки фаxiвцiв освiтньоï галузi iнновацiя е умовою, засобом, формою, метою педагогiчноï дiяльностi. Лише у такому багатовимiрному розумiннi iнновацiя створюе передумови для перебудови навчального процесу у педагопчному ВНЗ, а реалiзацiя синергетичного тдходу в контекстi iнновацiйниx процесiв в освт сприяе забезпеченню цiлiсностi, системности ефективностi, альтернативностi, активiзацiï та опташзацп педагогiчноï дiйсностi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ангеловски К. Учителя и инновации: кн. для учителя / К. Ангеловски; пер. с македон. В. П. Диденко. - М.: Просвещение, 1991. - 159 с.
2. Астафьева Н. В. Инновационное развитие университетских комплексов: монография / Н. В. Астафьева. - Екатеринбург: УГТУ - УПИ, 2008. - 232 с.
3. Басов Н. В. Процессуальная модель становления и развития инновации в социальной системе / Н. В. Басов // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена - 2008. - № 74-1. - С. 33-38
4. Енциклопедiя освгти / Акад. пед. наук Украши; голов. ред. Кремень В. Г. - К.: Юршком 1нтер, 2008. - 1040 с.
5. Кремень В. Феномен шновацш / В. Кремень // Вища освгта Украши: теоретичний та науково-методичний часопис. - К., 2009. - № 4. - С. 11-16.
6. Медведева Л. Д. Синергетический эффект в развивающей среде образовательного пространства подготовки экономистов / Л. Д. Медведева // Инновации в образовании. - 2012. - № 2. - С. 66-71.
7. Новые ценности образования: тезаурус для учителей и школьных психологов. Вып. 1 / ред.-сост. Н. Б. Крылова. - М.: ИПИ РАО, 1995. - 113 с.
8. Образование: стратегия развития и синергетика [Електронний ресурс] / В. А. Харитонова, О. В. Санникова, И. В. Меньшиков. - Режим доступу: http://spkurdyumov.narod.ru/Haritonova.htm.
9. Педагогические инновации в системе профессионального образования: цели и сущность: монография / Л. Е. Елизарова, В. Ф. Самохин, Л.А. Холодкова [и др.]; под общ. ред. В. Ф. Самохина. - СПб.: Лион, 2007. - 144 с.
10. Полонский В. М. Инновации в образовании (методологический анализ) / В. М. Полонский // Инновации в образовании. - 2007. - №2. - С. 4-14.
11. Сластенин В. А. Педагогика: инновационная деятельность / В. А. Сластенин, Л. С. Подымова. - М.: Магистр, 1997. - 224 с.
12. Слободчиков В.И. Проблемы становления и развития инновационного образования // Инновации в образовании. - 2003. - №2. - С.4-18.
13. Солодова Е. А. Новые модели в системе образования: Синергетический подход: учеб. пособие / Е. А. Солодова ; предисл. Г. Г. Малинецкого. - М. : Книжный дом «Либроком», 2012. - 344 с.
УДК 371.13: 37. 035. 6: 39
Е. Р. ЗАРЕД1НОВА, А. С. МУ6Д1НОВА
НАПРЯМИ ТА УМОВИ РЕАЛ1ЗАЦИ ПОЛ1КУЛЬТУРНО1 ОСВ1ТИ В ЗАГАЛЬНООСВГГНШ ШКОЛ1
Розглядаеться проблема полiкультурноi освти: суттсть, стан i перспективи. Аналiзуються погляди втчизняних i зарубiжних вчених педагогiв i психологiв на питання полiкультурноi освти. Виявлею та обгрунтован педагогiчнi умови, що забезпечують устшне виршення завдань полiкультурноi освти та ефективне функ^онування и систем у багатонащональному соцюкультурному просторi украiнськоi стльноти. Визначено основн напрямки реалiзацii полiкультурноi освти в сучаснш системi загальноосвттх шкш.
Ключовi слова: полiкультурна освта, цiнностi, нащональю цiнностi, мiжкультурне стлкування, укратське сустльство.
Э. Р. ЗАРЕДИНОВА, А. С. МУЕДИНОВА
НАПРАВЛЕНИЯ И УСЛОВИЯ РЕАЛИЗАЦИИ ПОЛИКУЛЬТУНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ШКОЛЕ
Рассмотрена проблема поликультурного образования: суть, состояние и перспективы. Анализируются взгляды отечественных и зарубежных ученых педагогов и психологов к вопросу поликультурного образования. Выявлены и обоснованы педагогические условия, обеспечивающие успешное решение задач поликультурного образования и эффективное функционирование его систем в многонациональном социокультурном пространстве украинского сообщества. Ввыделены основные направления реализации поликультурного образования в современной системе общеобразовательных школ.
