CC BY
10
алу в^чизняних торговельних тдприемств та впровадженню його в практич-ну дiяльнiсть в^чизняних тдприемств.
Л1тература
1. Словарь-справочник менеджера / под ред. М.Г. Лапусты. - М. : Изд-во "ИНФРА-М", 1996. - 608 с.
2. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.yas.yuna.ru.
3.Украинский Советский Энциклопедический Словарь. - в 3-х т. - Т. 2 / Редкол. А.В. Кудрицкий (ответ. ред.) и др. - К. : Вид-во УСЭ, 1998. - 768 с.
4. Игнатенко Н.Т. Производственно-ресурсный потенциал территории / Н.Т. Игнатен-ко, В.П. Руденко. - К. : Вид-во "Наука", 1986. - 362 с.
5. Нужний К.М. Сутшсна характеристика економ1чного потенщалу тдприемства / К.М. Нужний, О.Ю. Бобкова // Свропейська наука XXI ст. - 2007 : матер. II Мжнар. наук.-практ. конф., 16-31 травня 2007 р. - Дншропетровськ, 2007. - С. 727.
6. Отенко И.П. Мехатзм управлшня потенщалом тдприемства / И.П. Отенко, Л.М. Малярець. - X. : Изд-во ХГЭУ, 2003. - 220 с.
7. Одинцова Г.С. Деяю аспекти структуризацп потенциалу тдприемства / Г.С. Одинцова, Г. А. Селезнева // Економша репону. - 2005. - № 2. - С. 74-75.
8. Клейнер Г.Б. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратеги, безопасность / Г.Б. Клейнер, В.Л. Тамбовцев, Р.М. Качалов. - М. : Изд-во "Экономика", 1997. - 288 с.
9. Артеменко В.Г. Финансовый анализ / В.Г. Артеменко, М.В. Беллендир. - М. : Изд-во ДИС, 1997. - 128 с.
10. Попов Е.В. Рыночный потенциал предприятия. - М. : Изд-во "Экономика", 2002. - 560 с.
11. Прыкин Б.В. Технико-экономический анализ производства. - М. : Изд-во ЮНИТИ "Дана", 2000. - 400 с.
12. Авдеенко В.Н. Производственный потенциал промышленного предприятия. - М. : Изд-во "Экономика", 1989. - 239 с._
УДК 005.934:338.246 Проф. С.В. Васильчак, д-р екон. наук;
магктрант Н. Т. Копитко - Львiвський ДУВС
РЕАЛ1ЗАЦ1Я ШНОВАЩЙНОГО ПОТЕНЦ1АЛУ ШДПРИеМСТВ
Розглянуто мехашзм створення та поширення нововведень, визначено мето-дичт тдходи до реалiзащi шновацшного потенщалу, а також стратепю управлшня шновацшною дiяльнiстю тдприемств. Встановлено, що економiчнi результати тд-приемств вказують на об'ективну потребу ютотно'1' змши шновацшно'1' стратеги з метою досягнення ii ефективносп. Як переконуе св^овий досвщ, найефектившшу ре-алiзацiю шновацшного потенщалу тдприемств забезпечуе ресурсоощадна швести-цшна стратегiя. Маються на увазi не тiльки матерiально-технiчнi, трудовi й фшансо-вi ресурси, а й такий надзвичайно важливий ресурс, як час: виграш у час дае багато переваг i можливостей в умовах iнтегрованого розвитку св^ово'1' економiки.
Prof. S.V. Vasylchak; undergraduateN.T. Kopytko-Lviv state university of internal affairs
Realization relation of enterprises innovative potential
The article discusses the mechanism of creation and dissemination of innovations identified methodological approaches to the realization of innovative potential defined strategy for managing innovative activities of enterprises. It is set that the economic results of enterprises specify on the objective necessity of substantial change of innovative strategy with the purpose of achievement of its efficiency. As convinces world experience, the most
effective realization of innovative potential of enterprises is provided by maintainance of resources investment strategy. There are not only material and technical, labour and financial resources but also such extraordinarily important resource, as time: winning in time gives many advantages and possibilities in the conditions of computer-integrated development of world economy.
Вступ. Одним i3 прюритетних напрямiв розвитку економжи у ринко-вих умовах е впровадження шновацш у виробництво. Сучасний вггчизняний ринок шновацш передбачае створення реальних умов для переходу економь ки на шновацшно-швестицшну модель розвитку та "впровадження мехашзму диференцшованого пiльгового оподаткування шдприемств залежно вiд рiвня !х шновацшно! активностi, стимулювання науково-дослiдних i дослщно-конструкторських установ i органiзацiй до введення в господарський об^ не-матерiальних активiв, утворення галузевих шновацшних фондГв" [1].
Проблеми розвитку шновацшного процесу висвiтлено у наукових пра-цях: А.И. Кабанова [2], Л. Д. Смирновой В.Н. Тимохiна [3], П. А. Кульвеца [5], В.Т. Федоренка [6], В.В. Дорофiенка, В.П. Колосюка [8]. Результатом досль дження вчених став аналiз сучасного стану економiки Украши який показуе, що потрiбно удосконалювати механiзми управлiння iнновацiйною дiяльнiстю шдприемств на основi впровадження нових технологш управлiння.
Мета доcлiдження полягае у визначенш методичних пiдходiв до ре-алiзацii iнновацiйного потенцiалу пiдприемств, потреб ютотно! змiни шнова-цшно!' стратеги з метою досягнення li ефективность
Актуальнicть теми досл1дження полягае в тому, що освоення тд-приемствами нових технологш та шновацш потребуе об'ективно!' оцiнки пара-метрiв i характеристик 1хнього потенцiалу, якi мають важливе значення для здшснення швестицшно!" дiяльностi шляхом розроблення i реалiзацii ново!' ш-новацiйноi стратеги розвитку. Тому реалiзацiя ново!' iнновацiйноi стратеги розвитку i повноцiнне використання шновацшного потенщалу в iнтересах онов-лення виробництва - реальний шанс для Украши досягти рiвня високотехноло-гiчноi розвинено!' держави. Незважаючи на це, шновацшна сфера, з огляду на фiнансове забезпечення, функцiонуе в критичних умовах. У розрахунку на одного спещалюта в шновацшнш дiяльностi в Украiнi сьогоднi витрачаеться в сто разiв менше кош^в, нiж у Францн, Великш Британи, Нiмеччинi...
Виклад основного матерiалу: характерною особливiстю Украши е й те, що вона мае вищий рiвень iнновацiйного потенцiалу порiвняно з виробни-чим. Проте економiчна криза призводить до скорочення використання досль дження шновацшних процеЫв. Тому без допомоги i пiдтримки держави вггчизняний швестор не здатний фшансувати великi iнновацiйнi проекти, навiть якщо вони мають гарантований усшх.
Свгтовий досвщ свгдчить, що форми i методи розвитку конкуренци в швестицшно-шновацшнш дгяльностг гстотно змшилися. Держава активно сприяе розробленню програм щодо залучення i використання iнвестицiй, бе-ре участь в управлшш процесами i ризиками в iнновацiйнiй дгяльностг. Вплив держави спрямовуеться на максимальну шдтримку власного шновацшного потенцiалу, провщних наукових i конструкторських центрiв, а також на забезпечення реалiзацii науково-техшчно: пол^ики, що вiдповiдае свГто-вому рГвню. Це означае, що Украша мае обрати такi напрями розроблення
"високих" технологш, для реалiзацп яких у державi вже створено реальнi пе-редумови та е вiдповiдний науково-технiчний потенщал для виходу на пере-довi позици свггово! науки i техшки.
Механiзм створення та поширення нововведень мае три загальш складники, характеры майже для всiх кра!н:
• систему державно! тдтримки фундаментальних 1 пошукових дослщжень;
• р1зт форми та джерела фшансування 1 непрямого стимулювання дослщження;
• тдтримку малого 1нновацшного тдприемництва.
Заходи державного регулювання шновацшно! дiяльностi повиннi бути спрямоваш на всебiчне заохочення тдприемництва та приватно! iнiцiативи.
1нструментами державно! тдтримки стимулювання реалiзацi! шновацшного потенцiалу пiдприемств е пряме бюджетне фiнансування та державнi замовлення на розроблення та виробництво шновацшних продуклв, запрова-дження технологiй та пропонування послуг. Так, у США та Япони на законо-давчому рiвнi передбачено видiлення коштiв мiнiстерствами та вщомствами iз сво!х бюджетiв на проведення тдприемствами науково-дослiдних та дос-лiдно-конструкторських робiт у прiоритетних галузях. До iнструментiв стимулювання можна вщнести забезпечення iнноваторiв фiнансовою та техшч-ною допомогою, зокрема створення наукових i технологiчних iнституцiй, як реалiзують функцiю iнфраструктури iнновацiйного процесу. Активна державна шновацшна пол^ика зумовлюе активiзацiю фундаментальних i прик-ладних наукових дослiджень, удосконалення шфраструктури галузей народного господарства i регiонiв. У зв'язку з цим в Укра!ш потрiбно сформувати мехашзм ефективно! шновацшно! дiяльностi для розвитку економжи.
Докорiнне реформування виробництва в Укра!ш неможливе без проведення великомасштабних шститущональних та органiзацiйно-економiчних перетворень. Здшснення структурних зрушень в економщ Укра!ни передба-чае активне перепрофшювання багатьох пiдприемств, формування нових ко-операцiйних зв,язкiв, що забезпечують можливють реалiзацп перспективних науково-технiчних програм розвитку виробництва. Це потребуе залучення великого обсягу довгострокових iнвестицiй. Залучення внутршшх та шозем-них iнвестицiй, передуЫм у науково-виробничу сферу, дасть змогу багатьом шдприемствам отримати ефективнi шструменти прискорення розвитку прь оритетних сфер виробничо! дiяльностi. Однак вiдсутнiсть системи i програм-ного забезпечення стратеги швестицшно! дiяльностi вважаеться основною причиною повшьного розвитку iнновацiйного потенцiалу тдприемств в Ук-ра!ш. Крiм цього, юнують й iншi причини, а саме: неопрацьовашсть методик та мехашзму управлiння iнновацiйною дiяльнiстю на рiвнi пiдприемств, що зумовлюе несприйнятливiсть тдприемств до шновацш.
Отже, аналiз сучасного стану економши Укра!ни показуе, що потрiбно удосконалювати механiзми управлiння шновацшною дiяльнiстю пiдприемств на основi впровадження нових технологш управлшня. В нашш кра!ш набув поширення контролiнг - методика управлшня шновацшно-швестицшною моделлю розвитку тдприемств, спрямована на вивчення тенденцш розвитку мжро- i макросередовища тдприемств, виявлення резервiв i удосконалення координаци систем управлiння iнновацiйною дiяльнiстю з використанням но-
вих шформацшних технологш i сучасних методiв прийняття ршень для забезпечення реашзаци iнновацiйного потенцiалу шдприемств. Проте ринкова ситуащя в Укршт не досить стабшьна для того, щоб методолопчш нововве-дення, забезпеченi контролiнгом, дали потрiбний результат пiд час шдго-товлення та ре^заци управлiнських ршень, спрямованих на досягнення по-ставлених шдприемством економiчних цiлей. Беручи до уваги викладене, можна стверджувати, що концепщя контролiнгу може i повинна бути вщпо-вiдно адаптована до реалш перехщно1 економiки. Одним iз способiв тако! адаптаци е процес розроблення та впровадження будь-яко! шноваци з метою забезпечення потреб економжи у нововведеннях як економiчних благах, по-трiбних для 11 розвитку [4].
З огляду на викладене, стае очевидним, що на сучасному еташ вкрай актуальними стають розробки в галузi шновацшно1 сприйнятливост та спро-можностi пiдприемств, яю приведуть до пiдвищення ефективностi шнова-цшно1 дiяльностi. Важливим е i той факт, що пiдвищення ефективност шно-вацшно1 дiяльностi пiдприемств до рiвня, якого потребують ринковi вщноси-ни, значною мiрою залежить вщ обрано1 стратеги управлiння в сучасних умовах шдвиш,ено1 ризикованостi фшансових ринкiв та зростання загального рiв-ня ризикованостi найефективнiшого ведення стратеги скоординованого (ш-тегрованого) управлiння реальними iнновацiйними проектами пiдприемств. Пiд час опрацювання стратегiчних напрямiв шновацшно1 дiяльностi шд-приемств у свiтовiй практищ ця стратегiя розглядаеться як единий ращональ-ний пiдхiд до управлшня фшансами пiдприемств, спроможний забезпечити 1х виживання у висококонкурентному ринковому середовишд. У межах штегро-вано1 стратеги формуеться найбшьш загальний, глобальний шдхщ до управ-лiння, який потребуе координаци рiзноманiтних специфiчних функцiй, спрямованих на досягнення поставлених шдприемством шновацшних цшей.
Сучасний шдхщ до вимiрювання ефективностi шновацшно1 дiяльнос-т пiдприемств пов'язаний iз спробою ощнити И через показники виходу сис-теми. Вiн грунтуеться на ототожненш здiйснення шновацшно1 дiяльностi з готовшстю системи до реалiзацil iнновацiйного потенщалу. Застосовуючи цей пiдхiд, бiльше уваги придшяють аналiзу iнновацiйних характеристик системи, взаемозв'язку И параметрiв.
Наукове обгрунтування такого пiдходу мае велике значення щодо добору найефектившших шляхiв реалiзацil величини iнновацiйного потенщалу, яю бiльшою мiрою залежать не вщ "валових" характеристик ресурсiв, а вщ 1хтх суто "шновацшних" компонент. Сформувати мехашзм ефективно1 ре-алiзацil iнновацiйного потенцiалу пiдприемств можна лише за наявност комплексного шдходу до процесу створення й оновлення виробництва. Такий шдхщ становить сутшсть iнновацiйного циклу. Його найважливiшою рисою е тiсний зв'язок з науково-техшчними прогресом. Створюванi внаслiдок ре-алiзацil iнновацiйного потенцiалу основнi фонди е ноЫями ново1 технiки й технологи, яю, своею чергою, е каталiзаторами ново1 хвилi науково-техшчно-го прогресу. Тому реалiзацiя iнновацiйного потенцiалу досягае найвишо ефективностi тодi, коли реалiзацiя капiтальних iнвестицiй i створення основ-них фондiв збiгаються з перюдом створення та впровадження ново1 техшки
та технологи. Тому перед економiчною наукою постае надзвичайно важливе завдання - розробити й постшно пiдтримувати в узгодженш з мiнливими умовами механiзм автоматично! реашзаци досягнень iнновацiйного прогресу через швестицшний процес. Можна стверджувати, що питання ефективност iнновацiйноï дiяльностi дедаш частiше стають предметом наукових досль джень, проте цiлiсноï комплексноï системи ефективного управлшня шновацшною дiяльнiстю на тдприемствах не вироблено, тому стан iнновацiйноï дiяльностi залишаеться незадовшьним.
Огляд статистичних даних свiдчить, що з кожним роком показники ш-новацiйноï дiяльностi пiдприемств погiршуються. Аналiз пiдходiв до форму-вання та реалiзацiï iнновацiйного потенцiалу показав, що основна причина незадовшьного стану шновацшно1" дiяльностi на пiдприемствах криеться в нерозвиненост економiчного механiзму управлiння, що зумовлюе його нес-прийнятливiсть i неспроможнiсть до iнновацiй. На мехашзм управлшня про-цесом реалiзацiï стратеги шдвищення активностi iнновацiйноï дiяльностi впливають чинники зовнiшнього i внутрiшнього середовища пiдприемств.
Зовнiшнi чинники - ri умови, якi пiдприемцi, зазвичай, не можуть змь нити, але повинш ïx прогнозувати та враховувати, оскшьки вони iстотно впливають на шновацшну дiяльнiсть. Згiдно iз загальною теорiею менеджменту зовнiшнi чинники доцшьно подiлити на двi групи. Перша група об'-еднуе чинники безпосереднього впливу (законодавство, що врегульовуе шд-приемницьку дiяльнiсть; непередбаченi д^' оргашв державного управлiння; взаемодiя з партнерами, конкуренщя тощо). Друга група - чинники опосеред-кованого впливу (науково-техшчний прогрес, полiтична ситуацiя, економiчнi зрушення в краïнi, економiчнi зрушення в галуз^ зрушення на мiжнародному рiвнi тощо).
Варто також виокремити проблеми платежiв, дебiторськоï та кредитора^ заборгованостей як iстотнi чинники шновацшного ризику. Внасль док зростання неплатежiв посилюеться спад iнновацiй, через незабезпече-нiсть грошовими засобами внутрiшнiй шновацшнш потенцiал занепадае, а попит виробництва на прюритетш iнновацiï залишаеться незадоволеним. У багатьох випадках прюритетш напрями iнновацiйноï дiяльностi не реалiзу-ються через неплатоспроможнiсть сво1х контрагентiв, а також через фшансо-ву полггику державноï влади на всix рiвняx. Фаxiвцi, що дослiджують теорiю шновацшного ризику, вважають, що iнновацiйний ризик - це мiра можливих збитюв, якi можуть виникнути у разi вкладання пiдприемством коштiв у ви-робництво нових товарiв, теxнологiй, послуг, як не вiдразу сприймаються ринком або не знаходять свого споживача взагаль У лiтературi з теори еконо-мiчного ризику цей вид ризиюв також детально проаналiзований.
Зазначимо, що рiзноманiтнi ризики здебiльшого взаемопов'язаш, змь ни одних зумовлюють змшу iншиx. Бiльшiсть з них впливають на результати економiчноï дiяльностi i потребують аналiзу як на яюсному, так i на кшьюс-ному рiвняx. На реалiзацiю стратеги управлшня шновацшною дiяльнiстю впливають такi групи чинниюв: цiлi i завдання тдприемства, стратепя шд-приемства, квалiфiкацiйний, страховий i якiсний склад робiтникiв, управлшня й оргашзацшш структури, ix iнформацiйне i ресурсне забезпечення, оцш-
ка внутр1шшх i зовнiшнiх можливостей та обмежень; а на вибiр оптимального варiанта реал1заци стратеги - наявшсть варiанта реал1заци стратеги, наяв-шсть методик i регламентiв, присутнiсть i структура необхiдних ресурсiв, со-цiально-економiчна обгрунтованiсть, фактор часу.
Процес реал1заци стратеги мае два складники: процес впровадження стратеги та процес координаци. Стратепя управлiння iнновацiйною д1яльшс-тю пiдприемств здiйснюеться шляхом реал1заци методiв актив1заци, якi да-дуть змогу вплинути на вс1 параметри мехашзму управлiння до iнновацiй. Впровадження методiв потребуе послiдовностi та вiдповiдного мехашзму 1х реал1заци. Механiзм впровадження методiв реал1заци iнновацiйного потенщ-алу таю етапи: тдготовчий, змiна системи управлшня, стабiлiзацiя.
Висновок. Узагальнюючи викладене, зазначимо, що економiчнi ре-зультати тдприемств вказують на об'ективну потребу ютотно1 змiни шнова-цшно! стратеги з метою досягнення И ефективносл. Як переконуе свгговий досвiд, найефективнiшу реалiзацiю iнновацiйного потенцiалу пiдприемств за-безпечуе ресурсоощадна iнвестицiйна стратегiя. Маються на увазi не тiльки матерiально-технiчнi, трудовi й фiнансовi ресурси, а й такий надзвичайно важливий ресурс, як час: виграш у часi дае багато переваг i можливостей в умовах штегрованого розвитку св1тово! економши.
Методичнi пiдходи довели економiчну доцшьшсть формування ефек-тивного механiзму реал1заци iнновацiйного потенцiалу пiдприемств для того, щоб зменшити вiдставання нашо1 держави в1д свiтового рiвня.Реалiзацiя ш-новацшного потенцiалу пiдприемств позитивно впливатиме як на досягнення економiчноi стабшзаци, так i на забезпечення економiчного розвитку на но-вiй технологiчнiй i технiчнiй основi.
Л1тература
1. Указ Президента УкраТни "Про р1шення Ради Нацюнально'х' безпеки 1 оборони Укра-1ни в1д 3 липня 2001 р. "Про невщкладш заходи щодо виводу з кризового стану науково-технологiчноi сфери Украхни 1 створення реальних умов для переходу економши на 1ннова-ц1йну модель розвитку" в1д 20.08.2001 р. № 640/2001 // Урядовий кур'ер. - 2001, 28 серпня. -№ 153. - С. 11.
2. Кабанов А.И. Механизм управления инновационными процессами на современном зтапе. - Донецк, 1999. - С. 26-27.
3. Смирнова Л.Д. Концепция гибкого контролинга в системе управлення процессом производства. Модели управления в рыночной экономике / Л.Д. Смирнова, В.Н. Тимохин // Сборник научных трудов. - Донецк, 1999. - Вып. 2. - С. 245-256.
4. Инновационный менеджмент : справ. пособие / П.Н. Завлин (ред.), А.К. Казанцев, Л.3. Миндели, В. А. Васин, Б. А. Малицкий. - 2-е изд. [перераб. и доп.]. - М., 1998. - 567 с.
5. Кульвец П.А. Проблеми зкономической зффективности использования научно-технического потенциала. - Вильнюс, 1978. - 192 с.
6. Федоренко В.Т. 1нвестиц1йний менеджмент : навч. пос1бн. - К. : Вид-во "Наука", 1999. - 184 с.
7. В1тл1нський В.В. Анашз, оцшка 1 моделювання економ1чного ризику. - К. : Вид-во "Наука", 1996. - 212 с.
8. Дорофиенко В.В. Инновационный менеджмент и инновационная деятельность : учебн. пособ. / В.В. Дорофиенко, В.П. Колосюк. - Донецк, 2001. - 409 с.
9. Стаття: канд. екон. наук, доцент кафедри Кшвського нащонального утверситету 1м. Тараса Шевченка В. Осецький. [Електронний ресурс]. - Доступний з Шр://,^^^та81ег8. ёоппШ. edu.ua/2008/fem/dolzhenkova/library/article6.htm.
