CC BY
161РЕАБІЛІТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ЯК ОСНОВА ЇХ
ЖИТТЄТВОРЧОСТІ
Денисенко Н.Ф., Лупінович С.М.
Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Анотація. Стаття присвячена проблемі реабілітації дітей із особливостями психофізичного розвитку Сучасні заклади освіти (дошкільний заклад, загальноосвітня школа, школа-інтернат) мають створити середовище, яке сприяє збереженню здоров’я дітей (фізичного, психічного, соціального). Це мають бути такі заклади, де забезпечується рівновага між адаптивними можливостями організму дітей та середовищем, яке постійно змінюється.
Ключові слова: реабілітація, діти, психофізичний, розвиток, комплексний супровід
Аннотация. Денисенко Н.Ф., Лупинович С.М. Реабилитация детей с особенностями психофизического развития как основа их жизнедеятельности. Статья посвящена проблеме реабилитации детей с особенностями психофизическогоразвития. Современные учреждения образования (дошкольное учреждение, общеобразовательная школа, школа-интернат) должны создать среду, которая способствует сохранению здоровья детей (физического, психического, социального). Это должны быть такие учреждения, в которых обеспечивается равновесие между адаптивными возможностями организма детей и средой, которая постоянно изменяется.
Ключевые слова: реабилитация, дети, психофизический, развитие, комплексный сопровождение Annotation. Denisenko N.F., Lupinovich S.M. Aftertreatment of children with singularities of psychophysical development as a basis of their vital activity. In the article the author describes the problem of rehabilitation of children with special needs. Modern educational institutions (preschool, school, special school) should create the atmosphere for keeping the health of children (physical, psychical, social). This should be the institutions with balance between the children abilities for adaptation and always changing environment.
Keywords: rehabilitation, children with special needs, complex support.
Вступ.
Проблема формування здоров’я дітей дошкільного та шкільного віку, його охорони, зміцнення та відновлення як стрижнева в навчально-виховному процесі закладів освіти була й залишається досить актуальною.
За останні 5 років накреслилась тенденція до погіршення стану здоров’я дітей і учнів: підвищилась кількість вихованців, які страждають на хронічні, соматичні та нервово-психічні захворювання, спостерігається нарощування екологічно детермінованих синдромів, перинатальної (внутрішньочеревної) патології Майже в 2,5 рази підвищилось таке захворювання як анемія вагітних жінок.
За даними провідних педіатрів кількість дітей шкільного віку (6-15 років) з хронічними захворюваннями складає 17-20%. Число дітей молодшого шкільного віку, які мають недостатній фізичний розвиток, збільшилось з 8,8% до 12,4% (недостатня вага), з 2,2% до 4,2% (низький ріст).
Рівень захворюваності дітей у молодшому шкільному віці дуже високий.
Перше місце у системі захворювань (65% усієї патології) займають хвороби органів дихання, серед яких 90% - гострі респіраторні захворювання і грип.
Показники соматичних захворювань зросли на 3,5%, що загалом становить 33-40% дитячих хвороб. На другому місті хвороби, пов’язані з розладами шлунково-кишкового тракту.
Найбільша кількість перенесених гострих захворювань припадає на дітей, які часто хворіють: в 2-4 рази частіше ніж у тих учнів, які рідко хворіють.
Підвищилась кількість дітей із особливостями психофізичного розвитку: діти дезадаптовані до умов шкільного навчання, соціального середовища; діти “групи ризику”, а також ті, що залишилися без батьківського піклування.
Вітчизняні та зарубіжні вчені і практики вважають, що здоров’я індивідуума лише на 50% залежить від різних зовнішніх чинників. Зокрема, таких:
- готовності батьків передати здоров’я своїй дитині у пренатальний період її розвитку, а потім формування здоров’я малюка після народження;
- соціально-екологічних соціально-педагогічних, психологічних та побутових умов у суспільстві, сім’ї, в навчальному закладі, де перебуває дитина;
- екологічногосередовища;
- здоров’язбережувального простору, в якому зрівноважуються вроджені адаптивні здатності дитини та змінне середовище;
- рівня компетентності дорослих щодо формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я дітей.
Погіршення соціально-економічної ситуації в країні, здоров’я підростаючого покоління, зниження інтересу державних та соціальних інститутів до проблеми дитинства є тими факторами, які ускладнюють процес соціалізації особистості, адаптації до умов життя, пошуку та утвердження особистого призначення дитини у житті, в соціумі.
Означені фактори доповнюються ще й комплексом проблем в системі освіти:
- відсутність у багатьох закладах освіти здоров’язбережувального середовища;
- стресовий характер навчально-виховного процесу, що призводить до втоми та перевтоми учнів шкіл, зниження усіх компонентів працездатності (фізичної, психічної, емоційної), до хворобливості;
- відсутність ґрунтовних науково-методичних засад педагогічної, фізичної та психічної корекції, сучасних технологій педагогічного супроводу дітей із порушеннями та розладами їх психофізичного стану;
- низький рівень педагогічної культурибатьків.
Інші 50% здорового стану учнів залежить від того, як вони розуміють, що таке здоров’я і здоровий спосіб
життя.
Формулювання цілей роботи.
Згідно з Національною доктриною розвитку освіти в Україні перед педагогами та батьками постає пріоритетна мета: виховувати в дітей відповідальне ставлення до власного здоров’я, до здоров’я людей, що поруч, як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Ця мета вирішується завдяки валеологічній освіті в навчальному закладі, повноцінному медичному обслуговуванню створенню екологічно сприятливого життєвого простору й оптимізації режиму навчально-виховного процесу Результати дослідження.
У процесі реабілітації дітей, які мають особливості психофізичного розвитку, необхідно додержуватися наступних принципів:
- раннє виявлення дизонтогенетичних факторів ризику, створення оптимальних умов для розвитку дитини;
- комплексний підхід із застосуванням системи лікувально-профілактичних заходів, медичних, психолого-педагогічних, логопедичних фізичних та інших засобів реабілітації;
- пріоритетність використання немедикаментозних методів оздоровлення,
- адекватність використаних методів фізіологічному стану учнів, ступеню функціональних змін у їх організмі;
- індивідуальний та диференційований підхід до призначення всіх оздоровчо-реабілітаційних заходів;
- неперервність, поетапність, наступність і достатня подовженість реабілітаційних впливів.
Погіршення стану здоров’я учнів диктує необхідність розробки та впровадження заходів оздоровчого та реабілітаційного характеру, які спрямовані на покращення стану здоров’я учнів, зниження їх захворюваності, упередження формування хронічної патології та дитячої інвалідності, гармонійної адаптації учнів до соціуму та включення молодої людини до якісного життя.
Методологічнимизасадами оздоровлення учнів, які часто хворіють є реабілітація - система лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання та лікування патологічних станів, які можуть призвести до тимчасової або постійної втрати життєдіяльності.
У рамках даної системи реабілітації всі засоби та методи впливу на учнів можливо згрупувати у дев’ять основних блоків.
Перший і другий блоки складають базову реабілітацію, яка включає загальні медичні, психолого-педагогічні, фізичні та логопедичні заходи
Чотири наступних блоки можуть об’єднувати спеціальні оздоровчо-лікувальні і реабілітаційні заходи та проводитися в ті періоди, які вважаються для учня критичними щодо формування здоров’я дітей.
Зміст вищезазначених блоків включає:
- заходи щодо швидкої адаптації;
- протирецидивне лікування;
- профілактика ГВІ та грипу;
- відновлювальне лікування в період реконвалесценції після перенесених гострих захворювань.
Сьомий блок - це організаційна робота з реабілітації учнів. Восьмий блок складає науково-методичну роботу з педагогами та батьками з формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я учнів, їх реабілітації та спрямований на підвищення науково-методичного рівня педагогів (знань, умінь і навичок). Дев’ятий блок містить роботу з контролю за системою реабілітації учнів у школі
Здоров’я підростаючого покоління є не тільки найбільшою цінністю родини, але й фізичним і духовним надбанням суспільства На жаль, як у школах, так і в дошкільних навчальних закладах освіти діти хворіють, і досить часто.
Серед батьків і педагогів розповсюджена думка, що хвороби дітей починаються із застуди. Виходячи з цього, батьки, а нерідко й вихователі дошкільних навчальних закладів, груп подовженогодня загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів починають надто тепло одягати дітей, бояться провітрювати задушливі помешкання, загартовувати прохолоднимповітрям, водою. Однак, такі перестороги не рятують дітей від нежиті та кашлю.
Як свідчать останні дослідження вчених-медиків (С.Мартинова, Т.Глушанокта ін.), будь-яка застуда -це, як правило, вірусне грипоподібне захворювання, яке виникає після контакту з хворою людиною.
Збудником гострих вірусних інфекцій є не один-єдиний вірус, а понад 200 вірусів. І, оскільки після перенесеного захворювання імунітет дитини знижується, вона може заражатися досить часто. Для цього інколи буває достатньо короткогоконтакту з хворою людиною, щоб у дитини з’явилось чергове захворювання.
Виникає запитання: чому не всі діти хворіють однаково часто? Вченими доведено, це відбувається тому, що захворювання розвивається лише тоді, коли захисні сили організму дітей (від 1 до 15 років) слабкі. Особливо це стосується дітей 4-8 років.
Отже, всім батькам, педагогам, вихователям слід знати: в ранньому, дошкільному, молодшому шкільному дитинстві відбувається процес формування та “навчанні імунної системи дитини.
У несформованому організмі недостатньо виробляється інтерферону - речовини білкового походження яка виконує головну роль у боротьбі з вірусною агресією.
Тому кожна зустріч із будь-яким вірусом, що викликає ГРВІ (гостру респіраторну вірусну інфекцію), як правило, для дитини від 1 до 8-10 років закінчується захворюванням.
Отже перше та головне правило - дітей необхідно берегти від контактів із вірусними інфекціями.
Друге правило: батьки і педагоги мають володіти знаннями про те, що головними розповсюджувачами вірусів є саме дорослі, в яких нерідко захворювання перебігає у стертій формі. Ціна вірусної інфекції для дорослого та дитячого організму різна. Діти хворіють на вірус досить тяжко, а після хвороб бувають часті ускладнення. Причиною цього є не тільки зниження імунітету дитини. Хвороба часто пов’язана з особливостями анатомічної будовидихальної системи дітей.
Першими проявами вірусного захворювання є нежить. Вона - катастрофа для дітей, тому що вони ще не вміють дихати ротом. Неможливість дихання носом відразу вибиває дитину із звичного життя. Вона не може нормально харчуватися, спати, гратися, тому що слизова оболонка носа є рефлексогенною, стартовою зоною кори головного мозку, де розташовані різні центри соматичної системи, внутрішніх органів, а також самого мозку.
“Виключенні’ носа з процесу дихання порушує сон, відпочинок і гру, харчування Після цього через 2-3 доби у дитини починається запалення середнього відділу вуха, оскільки інфекція з носових ходів швидко проникає через широкі євстахієві труби в барабанні порожнини.
Далі інфекція спускається нижче - у бронхи та легені. У цьому випадку в дитини може розвинутися бронхіт або запалення легенів, кисневе голодування що є надзвичайно важким ускладненням стану здоров’я.
Діти, які часто хворіють вірусними хворобами, мають відхилення в діяльності нервової системи, що виявляється у різних невротичних реакціях (нервовий тік, енурез, заїкування).
Ось чому вірусні респіраторні захворювання дихальних шляхів дітей раннього, дошкільного та шкільного віку повинні привертати пильну увагу всіх дорослих - батьків, вихователів, учителів.
Трапляються випадки, коли вірусні інфекції набувають хронічного характеру Сучасною медициною доведено: тривалі, хронічні носії вірусів в організмі дитини є збудниками гострих респіраторних вірусних інфекцій.
Отже, хворобливість дітей є надзвичайно тривожним явищем в дошкільних навчальних закладах і школах, це головна причина відставання учнів і вихованців у навчанні, засвоєнні шкільної програми.
На що слід звернути увагу педагогам, вихователям та батькам, або особам, які опікують дітей?
По-перше, необхідно зрозуміти, що хворобливі діти вимагають особливої уваги. Внаслідок великої кількості пропусків ці діти відстають від ровесників у засвоєнні програми. Отже, після хвороби не варто вимагати від них достатнього рівня успішності. Наздогнати в навчанні своїх однокласників хворобливий учень не зможе. З ним необхідно проводити додаткові заняття. Доцільними будутьконсультаціїі для його батьків.
По-друге, дорослі повинні дотримуватися відносно дітей певних фізіологічних норм - правильно організовувати харчування, дотримуватися режимних моментів, проводити уроки фізичної культури, використовуватидихальну гімнастику, точковий масаж, проводити загартування
Сутністю загартування є:
- збільшення вироблення тепла та зменшення теплової віддачі, що створює умови щодо знищення вірусів;
- підвищення імунітету завдяки виробленню в організмі інтерферону, лізоциму та інших захисних факторів;
- природне утворення в організмі вітаміну Д, який виробляється під час ультрафіолетовоговипромінювання і слугує для формування й зміцнення кісткових тканин.
По-третє, для збагачення мікрофлори кишечнику та достатнього вироблення вітамінів групи Б хворобливим дітям необхідно більше споживати овочів, фруктів, кисломолочних продуктів (особливо ацидофільних). Слід використовувати спеціальні мікробіологічні препарати типу біфікола, колі, лактобактерину, вітамінних препаратів групи Б, А, Е, С.
По-четверте, пильну увагу приділяти дітям із різноманітними алергічними захворюваннями. Дорослі, що виховують таких дітей, в тому числі й вчителі, вихователі, повинні чітко дотримуватися режиму дня з урахуванням віку та фізіологічного стану дитини. При цьому створюються такі умови на уроках, заняттях, щоб діти-алергики не перевтомлювалися фізично, психічно, емоційно.
Необхідно дотримуватися гігієнічних умов у класній і спальній кімнатах школи (школи-інтернату), групах подовженого дня, дошкільного закладу. Сусідство дітей із домашніми тваринами (кішками, собаками, птахами, акваріумними рибками) не бажане.
Надзвичайно важливе значення має психологічний клімат у групі дошкільного навчального закладу чи в класі школи (школі-інтернату). Він має бути спокійним, спрямованим на видужування вихованців та учнів. Дорослим не слід фіксувати увагу дітей-алергіків на їхній хворобі.
Медичним дієтсестрам дошкільних навчальних закладів, шкіл, шкіл-інтернатів, необхідно забезпечити хворих на алергію дітей дієтичним харчуванням.
У закладах освіти різних ланок і типів із дітьми, хворими на алергію, рекомендуються заняття, уроки лікувальної фізкультури Корекційними заходами щодо алергічних виявів є також курс фітотерапії, призначення дітям ферментних та протиалергійних препаратів.
П’ятим корекційним заходом для дітей, які часто хворіють вірусними інфекціями, є виконання дорослими етичних норм стосовно вихованців.
Етичні норми - уважне ставлення, спокійний, радісний настрій, любов, піклування, правильне виховання, віра в найкраще, постійний розвиток пізнавальної активності дітей, знайомство з природою та інше.
Висновки.
Вищезазначене свідчить про те, що сучасна школа, дошкільний навчальний заклад мають створити середовище, яке сприяє збереженню здоров’я дітей (фізичного, психічного, соціального). Це такі заклади освіти, де забезпечується рівновага між адаптивними можливостями організму дошкільнят і учнів та середовищем, яке постійно змінюється. Це - педагогічна система, в якій є методики забезпечення психолого-педагогічного медико-соціального супроводу на кожному віковому етапі, постійна діагностика стану та заходи з формування здорового способу життя дошкільників і школярів, ефективна корекційна та реабілітаційна робота за медичними показниками індивіда тощо.
Необхідно, щоб девіз медиків “Не зашкодь” став девізом і педагогів, вихователів
Важливо пам’ятати керівникам реабілітаційних закладів освіти різних ланок, педагогам, вихователям, методичним працівникам, що якісний реабілітаційний супровід дітей можливий! Можливе формування життєстверджувальної позиції дітей із особливостями психофізичного розвитку, дітей, покинутих батьками, та дітей-сиріт! Тільки треба дати їм більше любові!
Перспективи подальших досліджень у даному напрямку бачимо в необхідності різними шляхами (самоосвітою, післядипломною освітою на курсах підвищення кваліфікації) поглиблювати особисті науково-методологічні знання в галузі педагогіки здоров’я (реабілітаційної педагогіки).
Керівникам закладів освіти бажано створити чітку систему управління дидактичною, виховною, науково-методичною підсистемами, активізувати інноваційні процеси в школах, дошкільних навчальних закладах шляхом створення творчих груп, авторських програм, розробки індивідуальних програм розвитку, навчання та виховання дітей із особливими потребами.
Література
1. Денисенко Н.Ф. Оздоровчі технології в освітньому процесі // Дошкільне виховання, 2004. - №12. - С.4-6.
2. КорольчукМ.С. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров'я. - «Інкос»: Київ, 2002. - 272 с.
3. ОржеховськаВ.М., Тарасова Т.В. Духовність - це здоров'я молодого покоління. - Тернопіль, 2005. - 216 с.
4. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии - М.: Народное образование, 1998. - С.29.
5. Овчинникова Т.С. Организация здоровьесберегающей деятельности в дошкольных образовательных учреждениях - Каро: С-Петербург, 2006. - 176 с.
6. Никифоров Г.С. Психология здоровья. - СПб «Речь», 2002.
7. Денисенко Н.Ф. Працездатність дитини // Дошкільне виховання, 2005, № 9. - С.7-9.
8. ВільчковськийЕ.С., Денисенко Н.Ф. Організація рухового режиму дітей 5-10 років у закладах освіти. -Запоріжжя, 2006. - 228 с.
9. Денисенко Н.Ф. Правильне дихання - здорове життя // Палітра педагога, 2004. - № 4. - С.5-7.
10. Денисенко Н.Ф. Від гармонії кольорів до здоров’я дитини // Початкове навчання та виховання - № 31,
2006. - С. 41-47.
11. Денисенко Н.Ф. І той цілющий аромат // Дошкільне виховання - № 1, 1993. - С. 24-25.
12. Денисенко Н.Ф., Аксьонова О.П. Ароматерапія //Через рух до здоров’я дітей. - Запоріжжя: Диво, 2006. - С. 68-72.
13. Г.І. Григоренко Н.Ф. Денисенко, Ю. Коваленко Н.В. Маковецька Нетрадиційні методи оздоровлення дітей дошкільного віку. - Запоріжжя: ЗНУ. - С. 54-74.
Надійшла до редакції 17.12.2007р.
