CC BY
70РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ЗАСОБАМИ
ХОРЕОГР АФІЧНОГО МИСТЕЦТВА
Хендрик Ольга Харківська державна академія культури
Анотація. У статті досліджується проблема впливу хореографічного мистецтва на соціальний розвиток людини інформаційного суспільства Оновлюється зміст соціальності людини через хореографічний образ. Розкриваються специфічні особливості хореографічного образу, які сприятимуть формуванню уявлень глядача щодо соціального образу людини XXI століття. Показано шляхи розвитку соціальності студентськоїмолоді у навчальних закладах вищої освіти.
Ключові слова : розвиток, соціальність, хореограф, образ, людина, XXI століття, виховання, культура освіта. Аннотация. Хендрик О. Развитие социальности человека информационного общества средствами хореографического искусства. В статье исследуется проблема влияния хореографического искусства на социальное развитие человека информационного общества. Обновляется содержание социальности человека через хореографический образ. Раскрываются специфические особенности хореографическогообраза, которые способствуют формированию у зрителя представления о социальном образе человека XXI века. Показаны пути развития социальности сту дентческоймолодёжи в высших учебных заведениях.
Ключевые слова: развитие, социальность, хореограф, образ, человек, XXI век, воспитание, культура, образование.
Annotation. Khendrik O. The development of socialization of person of the information society by the facilities of Art of choregraphy. In this article is dealing with the problem of choregraphy Art influence on social development of people in the society of information. Is also renewed the contents of socialization of person through image of choregraphy. Are uncovered the specific peculiarities of image of choregraphy which contribute formation at the spectator of insight into the social image of the human being of XXI century. Are shown the ways of development of socialization of youth students in institution of highers education.
Key words : development, socialization, choregraph, image, person, XXIth century, education, culture, instruction.
Вступ.
Соціокультурніпроцеси сьогодення розвиваються з такою динамікою, що традиційні системи навчання хореографічному мистецтву, незважаючи на видатні досягнення, у недостатній мірі здатні відобразити нові тенденції соціального розвитку суспільства Їх констатація та детальне розглядання, потребують вироблення нових поглядів на вирішення проблеми впливу хореографії на соціальний розвиток студентської молоді та населення країни взагалі. З причини складності і неоднозначності сучасної соціокультурноїситуації таких проекцій повинно бути багато, щоб з різних боків дослідити вплив хореографічного мистецтва на формування соціальних орієнтацій, виховання соціальних якостей характеру, розвитку просоціальної поведінки людини
Сучасний період відзначається дослідницькою діяльністю до проблеми художнього образу взагалі та художнього образу у мистецтві та культурі ХХ століття: Н. Лазеров, І. Нікітіна, В.Кугліков И. Стаф, О. Михайлов, О. Якімович та інші. Соціальні образи людини інформаційного суспільства вивчали такі дослідники: І. Василенко, О. Кордобовський, В. Лейбін, Н. Наумова, Е. Перелигіна, М. Поляков, В. Риков, Д. Смірнов, Т. Сощенко та інші. Зростає увага до проблеми соціальності як інтегрованого результату соціального виховання: В. Нікітін, Л. Мардахаєв, А. Рижанова, С. Савченко, С. Харченко та інші. З соціально-педагогічних позицій розглянуто соціальність у дисертаційних дослідженнях О. Бурим, І. Курліщук,
О. Пахомової та інші. Проблему формування соціальності та соціалізованості студентськоїмолоді вирішували: Я. Довгополова І. Курліщук О. Севаст’янова та інші. Мистецтво як засіб соціального виховання розглядають в педагогіці науковці: І. Звєрєва, Л. Коваль, О. Олексюк, Т. Скорик, С. Хлєбік та інші. Танець, як один з засобів соціального виховання, розглядують в педагогіці та в наукових дослідженнях з хореографії: О. Бурля,
Н. Мордовіна, І. Сердюк, А. Тараканова та інші.
Проте сучасні проблеми розвитку соціальності людини в нових соціокультурнихумовах досліджені недостатньо. Особливої уваги, на нашу думку, заслуговують питання поширення (оновлення) змісту соціальності людини інформаційного суспільства через хореографічний образ.
Робота виконана за планом НДР Харківської державної академії культури
Формулювання цілей статті.
Метою даної публікації є аналіз специфіки розвитку соціальності людини XXI століття через хореографічні образи.
Результати дослідження.
Г лобалізаційні процеси у всіх сферах діяльності суспільства ускладнюють соціальний розвиток людини XXI століття. Зростають обсяги міжнародних торгових, фінансових, інвестиційних взаємовідношень; інтенсивно формується мережа електронних засобів інформації: супутникового кабельного зв’язку, всесвітня мережа Інтернет. Посилюється проблема уніфікації мистецтва, яке сприяє формуванню культурного середовища (у різних країнах, регіонах, у світі), відповідно до загальних принципів, правил побудови мистецьких творів, художніх смаків, зокрема і через професійне навчання. Традиційні засоби передачі та сприйняття загальних законів суспільного життя, накопичених поколіннями соціально-культурнихцінностей та
досвіду через слово, змінюються на візуальні засоби трансляції та засвоєння суспільної інформації. Під впливом цих процесів існуючий образ людини змінюється на образ людини з новими специфічними якостями, які притаманні лише в умовах нового соціокультурного середовища. Таким чином оновлюється і зміст соціальності людині XXI століття.
Необхідність набуття нових ознак соціальності людини вимагає від усіх сфер соціокультурногопростору сприяння цьому процесу, але специфічними для кожньго з цих засобів. У залежності від характеру конкретної соціокультурно їсистеми і фази її розвитку перебуває і характер, і зміст, і форми взаємодії індивідуальності і соціальності людини у мистецтві. Так у хореографічному мистецтві соціальність випромінюється у хореографічних творах, які допомагають відображенню і формуванню образу людини XXI століття та сприйманню нових реалій соціокультурних процесів у суспільній свідомості. У межах окремого хореографічного образу соціокультурнаінформація концентрується та перетворюється у вигляді своєрідного ціннісно-змістового внутрішнього світу людини з розташованими у центрі практично-духовними протиріччями та характерною структурой, динамікою. Коли хореографу-створювачу такого внутрішнього світу вдається достатньо обґрунтовано відтворити логіку розвитку образу за допомогою відповідних художньо-хореографічних засобів, то образ відразу виявляє свою нормативно-ціннісну орієнтованість вже не тільки на існуючи образи людини, а і на ідеальний образ людини XXI століття Тим самим хореографічний твір виказує свою причетність до процесу утвердження соціальних цінностей у суспільстві, якостей характеру людини: активність, відповідальність, толерантність та відповідна соціальна поведінка, що являє собою основу соціальної самореалізації молоді.
Ефективність хореографічного мистецтва, як засобу соціального виховання населення зростатиме, якщо образ людини XXI століття створений хореографом проявиться у ідеальному світі глядача і спричинить піднесення його особистості до соціального та культурногорівня суспільства, який був досягнутий у процесі довгої еволюції. Розуміння та використання у хореографічній діяльності образу людини XXI століття допоможе не тільки зрівнятися з сучасним соціокультурним простором найрозвинутіших країн світу і адаптуватись у ньому, але і визначати тенденції майбутніх соціальних перетворень, які сьогодні не виявилися у повній мірі.
Світ хореографічного образу диктує свої закони відображення соціокультурнихреалій, заснованих не на буквальній відповідності життєвого і літературно-художньогоматеріалу, а на ступені вірності (відповідності) до метафоричного, поетичного відображення життя. Таємниця впливу танцю на людину полягає у силі узагальненості та багатозначності образу, який демонструє велич сміливих людських прагнень, високе напруження почуттів, залишаючи осторонь несуттєві дрібниці. Хореографічні образи, як правило, несуть у собі віддзеркалення етапних або ключових моментів життя. Завдяки великій опосередкованості та збуреної піднесеності образу, людина здатна зрозуміти сутність життєвих подій. Звертаючись до художньої практики світового балету, можливо простежити тенденцію, пов’язану з виявленням нових, невикористаних раніше можливостей образного відображення соціокультурнихпроцесів, у тому числі і нового ракурсу у підході до соціальних проблем, що має вагоме значення у соціальному вихованні населення країни. Наприклад, драматургія балету „Before Nighfall”, хореографа Нільса Кріста побудованана образному утіленні тем насилля та тиранії нацизму. Завдяки декораціям та костюмам Кезо Деккера і музиці Богуслава Мартіна, Нільс Кріст викриває трагізм жертв фашистського нашестя (находу) на Європу; хореограф П. Бауш у виставах „Stuck”, „Мийник вікон відображує загальносвітові тенденції - падіння Берлінського муру, процеси глобалізації, екологічні зміни, а наприклад, Мари-Хелен Ребуа у хореографічній виставі „Рай” розкриває проблему толерантного взаємовідношення студентської молоді до культури різних країн, об’єднуючи хореографічні культури: хип-хор, класичного танцю та африканського, Мари-Хелен Ребуа демонструє очевидний зв’язок масової хореографічної культурисьогодення з традиційною танцювальною культуроюрізних країн.
Безумовно, що як і кожний художній образ, хореографічний образ не є конкретним до кінця. Реально існуючі факти життя суспільства та людини, або якості характеру, поведінка утілюються у образах завуальовано, напівз’явлено, можливо недомовлене. З одного боку, це „недостатність” хореографічного образу, проте з іншого боку - і перевага, яка забезпечує його багатозначність у великому наборі тлумачень, кінець яких складає лише передбачене хореографом акцентування. Наприклад, досить суперечне трактування казки „Красуня сплячого лісу” (балетна назва „Спляча красуня”) балетмейстерами М. Петіпа та М. Екком або Жан-К. Майо. Вони не виходять далеко за межі задуму письменника-автора Шарля Перро, але проникливість тлумачення, розміщення ціннісних акцентів, значно відмінні між собою. Наприклад, для балетмейстера М. Петіпа образ «Сплячої красуні» розкриває дух романтизму XIX століття і дарує глядачу відчуття казки, де добро завжди перемагає зло. А балетмейстер М. Екк у тому ж самому образі бачить проблему молоді XX століття: укол і сон. Спляча красуня - наркоманка, яка ховається від реальностей життя у своєму «казковому» світі наркотиків Образ «Сплячої красуні» балетмейстера Жан-К. Майо привертає увагу глядача до проблеми входження молоді до самостійного життя. Батьківська любов та опіка уособлюють казковий світ, де дитинство минає як дивний сон. Але жахливі реальності людських відношень у сучасному суспільстві, з якими зіштовхується «Спляча красуня», пробуджують її. І навпаки, ідеально чистий і безвадний образ героїні спектаклю пробуджує інших людей від небезпечного сну. М. Петіпа, М. Екк, Жан-К. Майо балетмейстери різних століть і суспільств, але створений образ „Сплячої красуні” дозволив кожному з них виявити у динаміці
г
суспільного життя значущі, суттєві колізіі, зафіксувати їх соціально-ціннісні структури й тим самим відкрити глядачу додаткові можливості їх осмислювання і розуміння
Окремий хореографічний образ, узятий у інформаційному аспекті, повідомляє про різні сторони минулого сучасного або майбутнього фрагменту соціокультурно їреальності. Майстерно створений такий образ представляє собою „нескінченний лабіринт” людської думки, у якої можливо відкрити все нові соціальні і моральні змісти. Семантично невичерпані образи В. Шекспіра, Ф. Достоєвськогс, А. Чехова, Т. Готье Метафізичний, релігіозний, духовно-моральний та соціальний зміст, який наповнює їх, не вміщується просто у літературні форми, а дає багатий матеріал для філософських думок про природу добра і зла різним поколінням художників, драматургів, композиторів і балетмейстерів. Стверджуючи свій індивідуальний погляд на світ, свою соціальну позицію, створюючи хореографічний твір, хореограф відбиває сюжет літературного твору у відповідності з сучасністю та запозичує „основну ідею” і деякі сцени, з подальшою адаптацією та введенням їх у хореографічний твір, який концентрується на утіленні „основної думкй’. Так, наприклад, вміння бачити в звичайному літературному творі невирішені соціокультурніпроблеми сьогодення визначати і вирішувати їх хореографічними засобами, робити власні висновки, які є індивідуально неповторними відрізняє Б. Ейфмана з-посеред інших балетмейстерів. Його балети „Брати Карамазови”, „Російський Гамлет”, „Анна Карєніна”, „Червона Жизель”, „Чайка”, засновані на подіях російської історії, які переосмислені та оновлені у контексті сучасних проблем суспільства Яким би не був сюжет спектаклю, талановитий хореограф завжди розкриває найважніші моральні, соціальні проблеми, прагне підняти і відобразити протиріччя життя, духовного світу людини, його ціннісно-соціальне існування, тим самим виявляючи у своїй творчості просоціальну спрямованість, яка сприяє соціальному розвитку глядача
Специфіка соціально виховного впливу хореографічного мистецтва полягає у його синтетичності. Включаючи у себе різні види мистецтв: живопис, скульптуру: драматургію, пантоміму, музику, де засобом сприйняття художньогообразу є не тільки споглядання, але і переживання, хореографія поєднує психологічні механізми впливу цих мистецтв на емоції, інтелект людини, що безумовно справляє влив на розвиток соціальності, або її деградацію залежно від ціннісних спрямовань хореографа.
Шляхом аналізу специфічних особливостей образів людини сучасного соціокультурногосередовища, хореограф може створювати соціальні образи людини, які сприятимуть поглибленню уявлень глядача про індивідуальні та суспільні проблеми людства Так, І.Г. Сощенко доводить, що поєднання загальних та індивідуальних характеристик особистості, народжує особливу конфігурацію образу людини певної епохи. Різні типи соціальних образів людини є відображенням специфічних рис сучасного суспільства, для якого характерно особливе прагнення до вираження і виявлення індивідуальності на основі кризи, а іноді і загубленні ідентичності, присутність ідеї пошуку та досягнення повної свободи від суспільства. Описуючи соціальні образи людини інформаційної та постіндустріальної епохи (фланера, туриста, бродяги, гравця), І.Г. Сощенко робить висновок, що існування соціальних образів людини є „реальністю сьогодення’»[6,2]. Таку думку підтримують хореографи специфічного напрямку контемпора (фр.- contemporary). Наприклад, межа між гумором та скрутністю у житті турбує хореографа Мег Стюарта у творчому проекті з кінооператором П’ером Кулібеф „Де-небудь між”(2004). Це портрет експериментального переміщення функцій пошука своєї індивідуальності у реальних ситуаціях до практичного порівняння предметів побуту та людини у просторі занедбалих приміщень. Завдяки насиченості поведінкових рухів тіла, притаманних індивідуальним образам людей у повсякденному житті, автори створюють типовий образ європейської емансипірованої, але глибоко самотньої жінки. Або фільм „Хмурий павільон” (2006) відомого французького хореографа Ангеліни Прельжокаж за задумом Руди Ріскотті, де автори динамічно та без сорому жартують над правилами хореографії та кінематографа. За допомогою архітектури, хореографії та кінематографії вони створюють простір, який є простором межі трудової дисципліни і ситуаціативних зображень. У просторі рухають люди та речі, які трансформуються та змінюють свій статус, примушуючи глядача стати частиною офісного життя та відчути нескінченний колообіг сходів, людей, кабінетів. Об’єднуючи танцювальні, музикальні та візуальні механізми впливу, представники напряму contemporary створюють соціальні образи людини сучасного соціокультурного середовища та привертають увагу глядача до індивідуальних і соціальних питань суспільства, але залишаючись осторонь від пошуку шляхів зміни суспільства. Враховуючи нові аспекти соціальної реальності та можливості впливу сучасного мистецтва на глядача, хореографічний образ має всі підстави для формування ідеального образу соціальності людини XXI століття Своєю динамікою та різноманітністю образних інтерпретацій, він сприятиме розвитку соціальної спрямованості хореографічного мистецтва та впливатиме на формування уявлень глядача щодо соціального образу людини, який є не лише „реальністю сьогодення”, але і майбутньою проекцією соціальних та культурнихзмін країни і світу взагалі.
Таким чином, завдяки специфічним особливостям хореографічного образу: узагальненості,
багатозначності, інформаційності, синтетичності, аналітичності - хореографічне мистецтво поширює новий зміст соціальності у створених хореографічних образах людини XXI століття та виступає засобом виявлення свободи індивідуальності і соціальності хореографа.
Одним із призначень сучасного мистецтва у соціокультурномупросторі - це демонстрація того, що розвиток соціальної спрямованості мистецтва, у першу чергу, потребує розвитку соціальності майбутнього автора мистецьких творів, по-друге, припускає розвиток позитивних моментів впливу видів мистецтв на соціальність людини та суспільства за допомогою утворення образу людини XXI століття у мистецьких творах,
у тому числі і хореографічних Вміння створювати такий образ залежить від знань емоційного життя людини, його внутрішніх спонукань, людських взаємин, соціальних та історичних процесів у світі, тому особливу актуальність набува необхідність не тільки у професійному навчанні хореографів - педагогів, але і у соціальному вихованні. Сучасний хореограф повинен бути, у першу чергу, психологом і педагогом, який володіє високим рівнем духовної культури, великою творчою уявою про соціальну спрямованість власних ціннісних орієнтацій, лише за таких умов він стане спроможним позитивно впливати на глядача „Адже балет, подібно іншим видам мистецтва, являє собою засіб спілкування художника зі своїми сучасниками. І тому артист балету має не тільки виробити віртуозну техніку, але й підкорити тіло розуму і руху, танцем нести думку і відчуття”. [1, 41]
Одна з концептуальних основ розвитку соціальності студентів мистецьких спеціальностей засобами хореографії базується на формуванні нового образу людини XXI століття. Його формування у навчальних закладах вищої освіти, на жаль, недостатньо опрацьовано.
Соціальна спрямованість педагогічного процесу залежить і від педагогічної культури хореографа-викладача, а її складовою частиною є соціально-педагогічна культура
Відомо, що особистість педагога безпосередньо впливає на усвідомлення особистістю студента учня або учасника хореографічного колективу норм духовних цінностей, ідей, уявлень, ідеалів, взаємовідносин, функціонуючих у колективі, а також, обумовлює систему моральних відносин і культуру поведінки Така система відносин становить частину соціально - педагогічної культури і для педагога-хореографа Тому, будування морального мікроклімату та оптимального психологічного режиму у колективі, є важливим фактором у досягненні цілей формування соціально - педагогічної культуристудента-хореографа „Викладачу необхідно як на заняттях, так і під час позаурочної діяльності знати закономірності керування увагою, волею, зібраністю, посидючістю студентів Глибоко проникати у душевний стан і бути непомітним мудрим його диригентом вміти дарувати оптимістичний настрій, переключати і зосереджувати увагу, враховувати інтереси, здібності, темпи мислення, підготовки, взаємовідношення різних по характеру студентівможе тільки педагог -майстер, педагог з високою культуроюпраці”. [4, 211]
Хореограф-педагог - це, за суттю, психолог - практик. Щоб керувати взаємовідношеннями, які сприяють продуктивній роботі у колективі, потрібно знати особливості спілкування взагалі, а педагогічні - у першу чергу. Це складний, багатоплановий процес установлення і розвитку контактів між хореографом та виконавцем, який був народжений потребою сумісної творчої діяльності. Вміння пояснювати методику виконання рухів, вміння знайти вірний засіб зробити зауваження потребуютьне тільки досконалого досвіду танцюриста, а і його зовнішньої та внутрішньої культурі, як аспекту педагогічної культурі, у який об’єктуються соціальні цінності, норми моралі, якості характеру, які завжди несуть оціночне навантаження у вірному ракурсі - у категоріях добра і зла. У цьому випадку, керівник колективу не тільки коректує але і формує моральні якості особистості виконавця, його світогляд, внутрішню та зовнішню культурута просоціальну позицію. Більш того, він закладає підвалини стосунків майбутніх хореографів з учасниками їх хореографічних колективів та з глядачами. Дуже важливо, особливо сьогодні, коли відчувається дефіцит соціальної свідомості, культурногорівня вихованості молоді, покласти відповідальність на педагога за виховання не тільки фізичної (тілесної) та духовної краси виконавця, але і соціальної спрямованості При цьому педагог повинен орієнтувати на цей процес і себе, і колег, студентів - хореографів, їх батьків та інших учасників педагогічного процесу. Тому, внутрішня та зовнішня культурахореографа, яка акумулюється у педагогічному середовищі, повинна чинити виховну дію на студента і самого педагога, сприяти посиленню у студентів соціальної спрямованості цілей і прагнень, для об’єднання взаємовідносин і творчості у колективі та суспільстві.
Висновки.
Таким чином, хореографічне мистецтво має свої засоби розвитку соціальності людини інформаційного суспільства. Завдяки специфічним особливостям хореографічного образу: узагальненості, багатозначності, інформаційності, синтетичності, аналітичності, хореограф, використовуючисучасні дослідження різних галузь педагогіки, психології, філософії, теорії та історії культури має можливість створення образу людини XXI століття Цей хореографічний образ - приклад сприятиме утвердженню соціально-культурних цінностей у суспільстві. Отже, цінності культури хореографа як незалежної самовизначенної особистості, яку складають цінності культури спілкування, поведінки, взаємовідношення в соціуме, діалогічної культиури цінності політичної, правової, економічної, екологічної, фізичної, моральної, художньої, естетичної, психологічної і педагогічної та професійної культуриособистості, сприятимуть утвердженню цінностей загальнокультурногоі соціально-культурноговиховання, освіти, самоосвіти та самовиховання людини інформаційного суспільства на різних етапах життєдіяльності та задовільненню культурнихпотреб населення країни.
Тому, напрямом подальшого дослідження розвитку соціальності людини інформаційного суспільства засобами хореографічного мистецтва є формування нового образу людини XXI століття у навчально-виховному процесі та професійно-виконавській діяльності студентів мистецьких спеціальностей вищих навчальних закладах освіти.
Література.
1. Захаров Р. Сочинение танца. Страницы педагогическогоопыта.\Р. Захаров. - М.: Искусство, 1983. - 235 с.
2. Karine Delobbe Historie d’un Art \Karine Delobbe. - Editions PFMF, 2001. -33 c.
3. Marie-Francoise Christout LE BALLET OCCIDENTAL - Naissance et metamorphoses XYI-XXёmes siёcles.\ Marie-Francoise Christout. - Editions DESJONQUERES, 1995 - 252 c.
4. Мессерер А. М. Танец Мысль Время.\А. М. Мессерер. - М.: Искусство, 1990. - 259 с.
5. Сощенко И.Г. Фланёр - образ человека информационного общества // Актуальные вопросы социогуманитарного знания: Сборник научных статей. - Ставрополь: Изд-во СГУ, 2006. - С. 68-72.
Надійшла до редакції 05.09.2008р.
б
