CC BY
31РОЗВИТОК ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ В ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ
Радзієвська О.В.
Слов’янський державний педагогічний університет
Анотація. Сучасна суспільна педагогічна думка, дійшла до висновку, що вчитель - це справжня особистість, головними рисами якої є творчість, духовність, майстерність. Вчитель, як основна рушійна сила, ствердження якісно нової системи освіти в Україні, привертав до себе пильну увагу прогресивних педагогів і освітніх діячів з давніх часів. У даній статті розглядається характеристика поглядів вітчизняних педагогів на сутність творчої активності вчителя.
Ключові слова: творча активність, майбутній учитель, особистість, педагогічна спадщина, педагогічна думка. Аннотация. Радзиевская О.В. Развитие проблемы формирования творческой активности будущих учителей в истории педагогической мысли. Современная общественная педагогическая мысль, пришла к выводу, что учитель - это настоящая личность, главными чертами которой является творчество, духовность, мастерство. Учитель, как основная движущая сила, утверждение качественно новой системы образования в Украине, привлекал к себе пристальное внимание прогрессивных педагогов и образовательных деятелей из давних времен. В данной статье рассматривается характеристика взглядов отечественных педагогов на сущность творческой активности учителя.
Ключевые слова: творческая активность, будущий учитель, личность, педагогическое наследство, педагогическая мысль.
Annotation. Radzievskaya O.V. Development of a problem of formation of creative activity of the future teachers in a history of pedagogical idea. The modern public pedagogical idea has come to a conclusion that the teacher is the present person which main features is creativity, spirituality, skill. The teacher as the basic driving force, the statement of qualitatively new education system in Ukraine, drew to itself steadfast attention of progressive teachers and educational figures from old times. In the given article the characteristic of sights of domestic teachers on essence of creative activity of the teacher is considered.
Key words: creative activity, future teacher, person, pedagogical inheritance, pedagogical idea.
Вступ.
Сьогодні в країні триває ґрунтовна реформа всієї освітньої системи, здійснюються пошуки ефективних варіативних систем та моделей, інноваційних технологій і методик. Провідною ланкою системи освіти є професійна підготовка педагогічних кадрів. Зростання ролі вчителя в сучасному суспільстві, розширення його функцій, ускладнення освітніх завдань, змісту та технологій підготовки педагогів зумовлюють підвищення вимог до особистості вчителя. Так в процесі становлення школи XXI ст. актуалізується проблема педагогічної активності та майстерності вчителя, як складової частини загальної культури, одного з важливих факторів національного прогресу.
Аналіз історико-педагогічної літератури свідчить, що творча активність вчителів, як наукова проблема, привертала увагу педагогів, філософів, педагогічну громадськість з давніх часів. Ними було
порушено чимало педагогічних питань пов’язаних з досліджуваною проблемою, які не втратили своєї актуальності й зараз. Серед них праці Ф. Прокоповича, Г Сковороди, О. Духновича, К. Ушинського, К. Вентцеля, О. Потебні та інші.
Деякі аспекти розвитку творчої активності викладачів розкриваються в працях сучасних учених: А. Луцюка, В. Гриньової, О. Пєхоти, О. Леонть-єва, Г Троцко, Н. Альохіна та інш.
Робота виконана за планом НДР Слов’янського державного педагогічного університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета статті - охарактеризувати погляди вітчизняних педагогів на сутність творчої активності вчителя.
Результати досліджень.
Результати дослідження проблеми свідчить, що у вітчизняній педагогічній теорії і практиці проблеми творчої активності належить чинне місце. Історія розвитку педагогічної освіти підтверджує пріоритет творчого начала у вчителів та викладачів. Так, у Острозькій академії, заснованій в останню третину XVI ст. волинським магнатом князем Костянтином Острозьким, чітко простежувалась творча спрямуваність діяльності українських і зарубіжних учених, що виступало запорукою успіху академії. Про це свідчить наукова, громадсько-політична, просвітницька діяльність її вихованців: гетьмана П.Конашевич-Сагайдачного, вченого М.Смот-рицького; педагогів і просвітителів І.Борецького, І.Вишенського, Д. Самозванця та ін.
Послідовником і активним організатором цієї форми роботи стала Києво-Могилянська академія, яка була створена на базі двох шкіл - Київської братської і Лаврської. Про формування творчої активності студентів академії свідчить в 1632 р. діяльність студентських конгрегацій, традиційне проведення публічних виступів-диспутів, театральних і вертепних вистав, різні форми стимулювання студентів до самостійної роботи з літературою. Серед вихованців і викладачів Києво-Могилянської академії було багато видатних педагогів, активних діячів науки, представників різних мистецьких напрямів: П.Могила, С.Полоцький, Ф.Прокопович, Г Сковорода, Є.Славинський та ін.
На думку С.Сірополка, І.Франка, саме Острозька та Києво-Могилянська академії стали першими осередками формування науково-педагогічної еліти, творчо активних учителів на території України [4, 58]. Слід зазначити, що у ХVІ-ХV ст. в Україні належної педагогічної освіти й умов для формування творчої активності, професійної компетенції вчителів організовано ще не було.
Досліджуючи розвиток національної педагогічної освіти у період XIX - початку XX ст., ми аналізуємо діяльність російських навчальних закладів у визначеному напряму, оскільки значна частина України входила до складу Російської імперії. В Російській імперії майже до середини XIX ст. не існувало ступеневої мережі спеціальних навчальних
закладів для підготовки вчителів.
Наприклад, в Московському університеті, на пропозицію М. Ломоносова, в 1779 р. було відкрито так званий «бакалаврський інститут» учительську семінарію з трирічним терміном навчання. Сьогодні достеменно не можна визначити рівень і засоби формування творчої активності у студентів цього закладу. Про відповідну спрямованість педагогічної підготовки свідчить, зокрема, те, що за сприяння викладачів даного закладу було видано перші переклади праць Д.Локка «Думки про виховання», Я.Коменського «Видимий світ у малюнках», навчальні посібники з російської граматики, математики, історії, географії, педагогічні твори; трактат професора М.Панкевича «Об отличительных свойствах, источниках и средствах просвещения (1880 р.), «Способ учения, подготавливающего в университет» (1771 р.). У Московському університеті здобули освіту видатні педагоги, які показали приклад натхненної творчої активної педагогічної праці: В.Аршеневський, М.Гаврилов, О.Прокопо-вич-Антонський та ін.
Проблеми педагогічної освіти у XVIII ст. широко досліджувалися визначними українськими просвітянами Ф.Прокоповичем і Г. Сковородою. Ф.Прокопович (1681-1737) - архієпископ, учений, письменник, один з реформаторів церковного устрою, педагог - вважав, що успіх навчання багато в чому залежить від творчого, активного вчителя. Ф.Прокопович був ініціатором якісного оновлення наукової роботи у Київській академії. Звертаючись до своїх колег-професорів він зосереджував увагу на стимулюванні до наукового пошуку, прояві творчої ініціативи, активності: «Треба не йти лише по стежці, що її протоптали інші учені, Але йти вслід за самостійними науковими поглядами, себто стежкою, що, творячи солідну вченість, готує знавців, а не торгашів науки...» [7, 158].
Відомий український філософ-мандрівник Г.Сковорода (1722-1794) обстоював необхідність підготовки українських учителів для національної школи. Його педагогічна концепція ґрунтувалася на ідеях філософії серця та учення про “споріднену працю”. Про особливу значимість поглядів Г Сковороди на вчителя, його підготовку свідчить той факт, що він сам мав почесне звання народного учителя, викладав поезію та етику у Переяславському та Харківському колегіумах, працював домашнім учителем, власним життєвим прикладом показав цінність творчої активної праці. Обстоюючи ідеї безмежності людського розуму, вчений наголошував на необхідності формування цілісної творчої особистості у процесі навчання. Серед ознак творчості народний учитель пріоритетною вважав внутрішню потребу людини у творчій діяльності та соціальну значущість її результатів. Формування творчої особистості проявляється в активній натхненній праці, яка приносить насолоду самій людині і тим, хто її оточує: «Коль сладок труджающемуся труд, если он природный... Не смотри, что выше и ниже, что вид-
нее и незнатнее, богаче й убожнее, но смотри тое, что тебе сродное. Раз уже сказано, что без сроднос-ти все ничто» [5, с.79].
Створене в 1802 р. Міністерство народної освіти розпочало масштабне реформування шкільництва упродовж 1803-1804 рр. Згідно з «Попередніми правилами народної освіти» (1803), «Статутом університетів Російської імперії», «Статутом навчальних закладів, підвідомчих університетам» (1804) пріоритет в організації освіти і підготовки педагогічних кадрів надавався університетам.
Харківський колегіум і Головне народне училище стали базою для заснування на початку XIX ст. першого Харківського Імператорського університету і педагогічного інституту при ньому [8]. Перші педагогічні інститути, покликані слугувати «рассадниками преподавателей средних школ», були закладами інтернатного типу. Їх завдання полягало в забезпеченні засвоєння випускниками навчального матеріалу у межах міського училища і виховання в майбутніх учителів «верноподданических чувств» [12]. Формуванню творчої активності майбутніх вчителів сприяла науково-педагогічна, творча діяльність професорів Харківського університету Т.Осиповсь-кого, І.Ризького, І. Срезневського, І.Тимківського, директора педагогічного інституту Х. Роммеля.
Опрацювання історико-педагогічної літератури свідчить, що серед плеяди відомих українських просвітників, які займались питанням підготовки вчительських кадрів для народної школи, значущим є постать О.Духновича. Значне місце у спадщині педагога належить таким проблемам, як-то: індивідуалізація освітнього процесу, активізація творчих сил особистості. Педагог засуджував формальний підхід до викладу навчального матеріалу, радив учителям розвивати самостійне мислення дітей, стимулювати до ініціативи, творчості, формувати пізнавальну активність через різні засоби навчання, серед яких - емоційність мови вчителя. Як показав аналіз твору «Народная педагогія в пользу училищ и учителей сельских», завершальна частина його присвячена особистості вчителя-виховате-ля. Розуміючи педагогіку мистецтвом із мистецтв, автор наголошував, що культурно-просвітня місія вчителя не може обмежуватися однією лише школою. Активна творча діяльність вчителя має спрямовуватися на патріотичне виховання широких мас. Істинно народний учитель має бути від природи наділений такими особливими якостями: мати справжнє покликання до цієї служби, глибокі знання предмета викладання, чистий і непорочний норов, лагідний і поважний характер, любити дітей, володіти легким способом викладання, поважати добрий порядок [11, 517].
Науково-історичний аналіз джерел свідчить, що в середині - другій половині XIX століття в історії вітчизняної педагогічної думки існувало звернення філософії до ідей сенсуалізму (Е. Мах, Р. Авенаріус), філософії дії (І.Фіхте, І.Гете), досліджень розвитку індивіда (Дж.Дьюі, В.Дільтей). Це, у свою чергу,
орієнтувало педагогічну проблематику на конкретизацію ідей розвитку і саморозвитку індивіда, його відкритості до виховних впливів, визначення міри свободи й примусу у вихованні, взаємодії індивідуального і колективного виховання, стимулювання кожної особистості до творчої активності.
Аналіз творчої педагогічної спадщини видатного педагога, вченого, К.Д. Ушинського свідчить: питання формування творчої активності особистості вчителя для нього були пріоритетними. Головною умовою розвитку творчої активності вчителів К.Д. Ушинський вважав постійне самовдосконалення. «...Вихователь, що стоїть на рівні з сучасним ходом виховання, почуває себе живим, діяльним членом великого організму, який бореться з неуцтвом та вадами людства, посередником між усим, що було благородного і високого в минулій історії людей, та поколінням новим,» - писав учений. Сприяти розвиткові мистецтва виховання можна тільки взагалі поширенням серед вихователів тих найрізноманітніших антропологічних знань, на яких воно ґрунтується За К.Ушинським, учитель повинен добре знати свій предмет, володіти методикою його викладання, постійно вдосконалювати свою педагогічну майстерність засобом самоспостереження і педагогічного самоаналізу, самостійної роботи з педагогічною літературою, бути незаперечним авторитетом для своїх учнів та їхніх батьків. В організації педагогічної освіти учений, таким чином, акцентував увагу на формуванні у майбутніх вчителів системи психологічних знань, умінь педагогічної самоосвіти, розвитку педагогічного ентузіазму як рушійної сили творчої активності [9].
Процес навчання К.Д. Ушинський розглядав як ефективний засіб розвитку особистості. На його переконання, активна діяльність учня у процесі учіння стає рушійною силою інтелектуального, етико-естетичного і духовно-морального розвитку. Ці процеси вимагають від учителя володіння широким спектром науково обґрунтованих приро-довідповідних форм і методів виховного впливу. Першочерговим обов’язком вчителя повинно стати правильна організація життя учня, спонукання до активності і самодіяльності.
Слід зазначити, про вагомий внесок у розвиток літератури, мовознавства та образотворчого мистецтва відомого українського поета Т. Шевченка. Його педагогічні погляди, що ґрунтувались на засадах демократизму та гуманізму, народних традиціях, етнопедагогіки, потребують подальшого глибокого вивчення та осмислення. На підставі всебічного аналізу літературної та педагогічної спадщини Т.Шевченка можна зробити висновок, що освітній ідеал він вбачав у всебічно розвиненій в естетичному відношенні людині. Процес навчання, на думку митця, необхідно спрямовувати на розвиток творчих здібностей особистості, формування у неї таких умінь і навичок, які згодом дали б можливість зробити життя більш змістовним. За Т.Шев-ченком формування творчої активної особистості
залежить від трьох важливих чинників: 1) задатків і звичок, набутих у ранньому дитинстві; 2) системи, виховних впливів навчального закладу; 3) від соціального середовища та його впливу на вихованця. Тому формування творчої активної особистості можливе лише за умови, коли усі ці чинники ґрунтуються на єднанні науки і мистецтва. Т.Шевченко закликав педагогів не занижувати роль мистецтва у формуванні творчої особистості. Адже художні засоби зміцнюють засвоєння надбань наук, коли відповідають її рівню. Тобто, дидактичне значення художньо-творчих засобів необхідно оцінювати з погляду на те, в якій мірі вони правильно зображують і допомагають краще усвідомити наукові факти [13].
Український політичний діяч, письменник, поет і драматург І.Франко, розглядаючи проблеми творчості, наголошував на ролі суб’єктивного фактору свідомого й несвідомого, навіювання, інтуїції у процесі формування творчої активності особистості. Розробляючи теоретичні питання психології творчості, І.Франко відзначав, що вирішальними для творчої активності є: обдарованість людини, її душа та індивідуальні особливості характеру. Критикуючи існуючу систему освіти, звертав увагу на те, що незацікавленість питаннями творчості позбавляє навчально-виховний процес основної мети: виховати цілісну розумну особистість, здатну до самостійної творчої діяльності [10].
Питання формування активної творчості, були предметом наукового пошуку відомого російського письменника і педагога, Л.Толстого, послідовника Ж .-Ж. Руссо. Навчально-виховний процес у його Яснополянській школі здійснювався з урахуванням бажань та уподобань учнів. Митець зазначав, що учень, який не навчився у школі самостійно творити, у дорослому житті завжди буде копіювати і наслідувати інших. Тому дуже важливо звертати особливу увагу на формування творчої особистості. У цьому процесі вирішальне значення має творча активність учителя. Саме цьому, в Яснополянській школі головним критеріями відбору вчителів були: ініціативність, нахили до творчих видів діяльності [6].
Послідовником у розробці питань формування творчої активності у процесі організації вільного виховання був відомий історик, мистецтвознавець, педагог О.Бакушинський. На його глибоке переконання творчість формується під впливом накопиченого родового досвіду, інстинктивного прагнення до самовираження. В своєму розвитку вона повторює усі стадії еволюції розвитку людства. Ці стадії не залежать ані від соціального досвіду особистості, ані від життєвих умов (соціального статусу, матеріального становища тощо). Основу розвитку творчості становить руховий і зоровий досвід. Шкільну систему О.Бакушинський вбачав такою, яка б звільняла творчу силу вихованців, а не накопичувала й тренувала механічно отримані знання й уміння, не обґрунтовані практично і тому досить нестійкі. Основним принципом діяльності педагога вважався такий, який передбачав би звернення до
внутрішнього світу дитини, її потреб й особливостей розвитку. На думку вченого, навчально-виховний процес - це комплекс творчих завдань, рівень складності яких відповідає стадіям розвитку дитини [1].
Значний внесок у розробку проблеми формування творчої особистості зробив педагог К.Вен-тцель. За його ініціативою у Москві було створено приватний навчально-виховний заклад «Будинок вільної дитини», який проіснував з 1906 по 1909 р. У закладі перебували діти віком 5-12 років. Головна мета виховання у «Будинку вільної дитини» визначалася як формування творчої неповторної особистості, яка здатна відчувати єдність із людським суспільством. Кожна дитина розвивалася у процесі самостійної творчої продуктивної діяльності за власними законами. Тому К.Вентцель і його послідовники вважали, що загальної системи виховання не існує. Завдання вчителя, вихователя полягало в «...звільненні дитини і наданні їй усіх позитивних даних для розвитку її своєрідної індивідуальності, її свободи, для розкриття, найбільш повного розгортання усіх потенційних творчих сил» [2]. Основним поштовхом для розвитку творчої особистості дитини мала стати творча активність і самодіяльність вчителя.
Теорія творчості у XIX столітті розвивалася як відгалуження теорії словесності, історії літератури та мистецтва. Історіографічний аналіз джерел переконує, що передумовою розвитку проблеми формування творчої активності стали філософсько-лінгвістичні роботи О.Потебні, Д.Овсянико-Кули-ковського, Б.Лезіна, роботи присвячені природі й критеріям творчої діяльності, дослідженню процесів творчості, творчих здібностей та якостей особистості [3]. Ці вчені були одностайними в розумінні методів дослідження процесу формування творчої активності особистості. Вони вважали, що пояснювати процес творчості, визначати якості творчої особистості можна лише на стадіях праці, несвідомої роботи та натхнення. Найважливішою рисою творця вважалася геніальність, яка проявлялась у надзвичайній концентрації з напруженням уваги та величезною сприятливістю, даром інтуїції, передчуття.
Висновки
Отже, в перших українських вищих професійних школах - Острозькій, Києво-Могилянської академії, Харківського та інших університетів формування творчої активності майбутніх вчителів здійснювалось за ініціативи і на прикладі натхненної діяльності прогресивних педагогів, активних просвітян П. Могили, Ф. Прокоповича, Г. Сковороди, І. Франка та інш. Вчені-педагоги звертали увагу на формуванні у майбутніх вчителів системи психологічних знань, розвитку педагогічного ентузіазму, як рушійної сили творчої активності.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем розвитку проблеми формування творчої активності майбутніх вчителів в історії педагогічної думки.
Література:
1. Бакушинский А.В. Исследования и статьи.- М.: Советский художник, 19S1.- 34S с.
2. Вентцель К.Н. Новіє пути воспитания и образования детей.- М.: Тип. И.Н. Кушнарева и Ко, 1910.- 110 с.
3. Овсянников М.Ф. История эстетической мысли.- М.: Высшая школа, 19S4.- 336 с.
4. Сірополко С.О. Історія освіти в Україні. Підготував Ю. В-ільчинський. 2-ге вид.- Львів: Афіша, 2001.- 664 с.
5. Сковорода Г.С. Повне зібрання творів. У 2-х т. [Ред. Колегія: чл.-кор. АНУРСР В.І.Шинкарук (голова) та ін.- К.: Наукова думка, 1973.- Т.1.- 531 с; Т.2.- 574 с.
6. Толстой Л.Н. Педагогические сочинения.- М.: Педагогическое образование, 1954.- 442 с.
7. Труды Киевской Духовной Академии.- Январь.- 1S65.-C15S.
S. Ученые общества и ученые воспоминания учреждения Харьковского университета (1S05-1905)/ Под. ред. Д.И. Багалея и И.П. Осипова.-X., 1911.
9. Ушинський К.Д. Твори в шести томах.- К.: Радянська школа, 1954.- Т.2: Педагогічні статті та матеріали до «Детского мира» та «Родного слова».-559с; Т.3: Детский мир. Родное слово.- 799с.
10. Франко І.Я. Педагогічні статті та висловлювання.- К.: Педагогіка, 1960.- С.219.
11. Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки.- К.: Радянська освіта, 1961.- С.512-517.
12. Чарнолуский В. Испытания на звание начального учителя и учительницы.- Спб.: Изд. Тип Д.И. Сьітина, 1910.- С.3.
13. Шевченко Т. Г. Близнецы// Повна збірка творів в трьох томах.- К.: Держ. вид-во худ. л-ри, 1949.- Т.ІІ: Повісті.- С.297-405.
Надійшла до редакції 21.03.2007р.
ДИНАМИКА СЕНСОРНЫХ РЕАКЦИЙ ПРИ ПОВТОРНЫХ ГИПОКСИЧЕСКИХ ВОЗДЕЙСТВИЯХ
Ровный А. С., Ровная О. А.
Харьковская государственная академия физической культуры
Аннотация. Исследованы показатели сенсорных функций зрительной, слуховой, кинестетической, вестибулярной систем у спортсменок синхронного плаванья в течение сеанса прерывистой нормобарической гипоксии, которая включала три последовательно увеличивающихся по времени цикла дыхания гипоксической смесью (10,7 %О2). Наблюдалось снижение чувствительности некоторых сенсорных функций в таких условиях, что влияет на точность выполнения сложнокоординационных движений.
Ключевые слова: гипоксия, сенсорные функции, система дыхания.
Анотація. Ровний А.С., Рівна О.О. Динаміка сенсорних реакцій при повторних гіпоксичних впливах. Досліджено показники сенсорних функцій зорової, слухової, кінестетичної та вестибулярної систем у спортсменок синхронного плавання в ході сеансу переривчастої нор-мобаричної гіпоксії, яка включала три циклу дихання гіпоксичною сумішшю (10,7 %О2). Спостерігалося зниження чутливості деяких сенсорних функцій в таких умовах, що впливає на точність виконання складноко-ординаційних рухів.
Ключові слова: гіпоксія, сенсорні функції, система дихання.
Annotation. Rovniy Anatoliy, Rivna Olga. Dynamics of sensory reactions at the repeated hypoxicai influences. It was explored the sensory functions of visual, auditory, kinesthetic and vestibular systems of the sportswomen of the synchronous swimming during the period interrupted normobarithic hypoxia. Under these conditions some
