CC BY
46
УДК 616.853.3-053.36-07-08 DOI: 10.22141/2224-0713.16.4.2020.207348
Кирилова Л.Г., Мiрошников О.О., Юзва О.О.
ДУ «1нститут пед1атри, акушерства I пнекологи 1мен1 академ1ка О.М. Лук'яновоТ НАМН УкраТни», м. КиТв, УкраТна
Розлади аутистичного спектра в д1тей раннього вику: еволюц1я погляд1в та можливост1 д1агностики (частина 1)
Резюме. Устаттi на основi анап1зу сучасног науковог лтератури наведет дат про етшлогт, патогенез, клтчш особливостiрозладiв аутистичного спектра (РАС) у дтей раннього вжу. Наведено юторичний екс-курс стосовно еволюцп поглядiв на РАС вiд давшх чаав до сучасностi. Першi описи оаб, яШ, ймовiрно, мали клтчш прояви РАС, наводяться в середньовiчних церковних хрошках, жит1ях святих, а також православных юродивых та бограф1ях так званих дтей з лиу. Увтчизнянш псих1атрп проблему аутистичних порушень контакту в дтейрозробляла Г.Ю. Сухарева на початку ХХстолття. Сучасш науковiуявлення про РАСза-кладеш в роботах Лео Каннера, Ганса Аспергера та Лорни Втг, як вперше розробили дiагностичнi критерп рiзних форм розладу. РАС на сьогодш розглядаеться як результат взаемодп генетичних факторiв з факторами навколишнього середовища. Вплив факторiв довклля може призводити до серйозних порушеньрозвитку головного мозку, зокрема негативно впливати на диференщацт нейротв, синаптогенез i аксональну мiелiнiзацiю. На даному етат розвитку наукових поглядiв на РАС у дтей беззаперечним е зв'язок розладiв з етлептичними енцефалопат1ями, як переважно мають генетичну етшлогт. Зважаючи на наявшсть спльних генетичних мутацт, що викликають РАС та епшептичт енцефалопатг, уам дтям з РАСз невстановленою етiологiею розладу показане генетичне тестування з застосуванням методу секвенування нового поколтня (N68) на панелi гешв, пов'язанихз епшептичними енцефалопат1ями, а також проведення ЕЕГ-монторингу тд час шчного сну. Розроблет схеми дiагностики дозволяють своечасно встановити дiагноз етлептичног енцефалопатп в дтей з розладами аутистичного спектра й призначитиранне патогенетичне лжування з використанням препаратiв нейрометаболiчноi та нейропротекторног дп, а також антиконвульсантiв.
Ключовi слова: етлептичт енцефалопатп; розлади аутистичного спектра; еплептиформна актив-тсть; генетичт мутаци
Í1ÑJJ
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОЛОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 1
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ПРАКТИКУЮЧОМУ НЕВРОЛОГУ /TO PRACTICING NEUROLOGIST/
Вступ
Сучасне сусптьство стикаеться з багатьма виклика-ми, що ставлять перед ним завдання, на виршення яких витрачаються десятирiччя. Одним Í3 таких виклиюв, що постае перед сучасним фамвцем, е розумшня проявiв, рання дiагностика та лжування розладiв аутистичного спектра (РАС) у дггей. Розумшня даного патолопчного стану змшювалося протягом останшх 50 роыв. В1д тер-мша «аутизм» (гр. autos — «сам»; аутизм — «занурення в себе») наукова сптьнота прийшла до термша «розлад
аутистичного спектра», що шдкреслюе складнють та pÍ3HOMaHÍraicTb клшчних прояв1в цього розладу.
РАС на сьогодш визначаеться як гетерогенна група порушень нейророзвитку, що характеризуеться пору-шеннями сощально1 взаемодй' й комушкативних функ-цш, а також обмеженими, повторюваними штересами й поведшкою [1]. РАС включае широкий дiапазон симп-томiв, а когштивний розвиток при цьому може варш-вати вщ глибоко!' розумово!' вщсталоста до нормального або навпъ високого рiвня штелекту. Зазвичай уявляемо
© «Ммнародний невролопчний журнал» / «Международный неврологический журнал» / «International Neurological Journal» («Mezdunarodnyj nevralogiceskij zurnal»), 2020 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2020
Для кореспонденци: Кирилова Людмила Грип^вна, доктор медичних наук, професор, Державна установа «1нститут педiатрíí, акушерства та пнекологн iменi академiка О.М. Лук'яновоТ НАМН УкраТни», вул. Платона Майбороди, 8, м. КиТв, 04050, Укра'ша; e-mail: kirilova.lgr@gmail.com
For correspondence: L. Kirillova, MD, PhD, Professor, State Institution "Lukianova Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of the NAMS of Ukraine', Platona Mayborody st., 8, Kyiv, 04050, Ukraine; e-mail: kirilova.lgr@gmail.com
Бартоломе Естебан Мурльйо. Брат Юн1пер. 1645-1646
цей спектр у виглядi лши, на одному кiнцi яко! знахо-дяться дiти з дуже тяжкими формами РАС, а на шшо-му — дiти з бтьш легкими формами. Ранiше це назива-лося «низькофункцюнальний аутизм» (дти з низьким iнтелектом) i «високофункцюнальний аутизм» (дiти з нормальним або високим штелектом i проблемами зi спiлкуванням). Зараз РАС уявляють як бтьш складне поеднання рiзних порушень: складностi сошально! взаемоди, порушень мовлення, фшсацш, тривожнос-тi, агреси, депреси, гiперактивностi, стереотипи тощо. Кожен з цих симптомiв представлений по-рiзному в конкретного пашента. 1з них формуеться ушкальна картина розладу в окремо взято! дитини.
Причиною РАС сьогодш вважаеться взаемодiя ге-нетичних факторiв iз факторами навколишнього се-редовища. Вплив факторiв навколишнього середови-ща може призводити до серйозних порушень розви-тку головного мозку, зокрема, негативно впливати на диференщацш нейрошв, синаптогенез i аксональну мiелiнiзацiю.
1сторична довiдка
Напевно, першi описи проявiв РАС можна зустрiти в середньовiчних церковних хронiках та в жипях пра-вославних святих. У цьому аспекта найбтьш вiдомi двi особистостк монах-францисканець брат Юнiпер (при-близно 1210—1258) та православний юродивий Василь Блаженний (1469—1552). У християнськiй традици ха-рактерним було надiлення ошб iз незвичною поведш-кою рисами винятковост та святостi. Водночас для ошб iз психiчними порушеннями прийняття на себе ролей релшйних лiдерiв, яких !м приписували оточуючi, було своертною можливiстю адаптуватися в сощуш. Деякi з дослiдникiв вбачають у феномеш юродства особливий спосiб реатзаци та сощально! адаптаци психопатоло-пчно! особистостi.
Брат Юнiпер, один iз послiдовникiв святого Франциска Ассiзького, зпдно iз середньовiчними хронiками, мав риси поведшки, що iнтерпретують-
Серпй Кирилов. Василь Блаженний. 1994 р.
ся сучасними дослщниками як симптоми аутистич-ного розладу. Про його життя вщомо з середньовiч-ного тексту «Життя святого Юншера». Особливостi поведшки брата Юншера, вщображеш в тексп, на-штовхнули дослiдникiв на думку, що вш, можливо, мав прояви синдрому Аспергера. Зокрема, вщомо про звичку монаха з'являтися в суспшьних мюцях напiвоголеним або зовсiм без одягу, що трактуеться як типова для ошб з аутизмом шдвищена чутливють до тактильних вщчутв, iз чим пов'язана вiдмова вiд одягу. Його одяг завжди був неохайним, також вiн був схильний до того, щоб роздавати сво! речi та речi iнших монахiв жебракам, тому монахи з його монас-тиря змушеш були ховати цшш речi. Брат Юнiпер прагнув самотносп та часто проводив час наодинш в лiсах та безлюдних мюцинах, а також мандрував лише наодинш. Вш також страждав вiд сильно! тривоги, вщчуття занепокоення, що не мало певних причин, а також мав перюди раптового мутизму тривалютю до 6 мю.
Василь Блаженний, найвщомший iз православ-них юродивих, народився в 1468 роцi недалеко вщ Москви та розпочав свш шлях юродства в 16 роыв. Вiн не мав постiйного житла чи пристановища, ночi проводив у молшга на церковнiй папертi або в кана-вi. Серед натовпу Василь збертав мовчання, а виму-шений говорити, вiн прикидався недоркуватим. Не маючи близьких людей, вщмовившись вiд свiту i його уподобань, вш виявляв при цьому велике сшвчуття
до нещасних, хворих i пригноблених. Вiн часто в1дв1-дував у в'язнищ в'язнiв, посаджених за пияцтво, щоб звернути !х до виправлення. Гуляючи ринком, вш часто ламав глечики квасу або перекидав лотки з хтбом. Шзшше з'ясувалося, що квас був несвiжий, а хтб погано випiкався. Вщомо, що Василь мав схильнiсть до повторюваних дай, наприклад, кидав камшня бiля стiн благочестивих людей, «щоб прогнати чорпв» i плакав бшя борделiв та питних установ, кажучи, що «вщчай-душно благають ангелiв, щоб врятувати грiшникiв, якi населяють щ мiсця».
Типовi описи аутизму ми зус^чаемо в iсторiях про дггей, «вихованих вовками». Найвiдомiший iз таких «диких дiтей» — Вштор з Аверона (1790—1828). Ретроспективно Вштор з Аверона був дiагностований як ди-тина iз проявами РАС, яка, ймовiрно, була покинута своею шм'ею.
Вiктор був знайдений у вщ1 приблизно дванад-цяти роыв. У подальшому вiн близько 8 разiв робив спроби втекти в лю. Вiн не розмовляв i лише безладно жестикулював. Через три дш його вщпра-вили до притулку, звщки Вiктора забрав абат i про-фесор бюлогп П'ер Жо-зеф Боннатерре. Вш про-вiв огляд хлопчика: було зрозумшо, що Вштор не е глухим. Боннатерре зняв з нього одяг i вивiв на вулицю в снiг, де аштрохи не засмучений Вiктор почав гратися в оголеному виглядi, показуючи Боннатерре, що вш явно звик до в1дсутносп одягу й до холоду. Про нього висловлювали всшяы гiпотези, навiть найбезглуздiшi. Зокрема, залишалося незрозумiлим, чи його розумова вщсталють була викликана iзоляцiею або ж була вро-дженою. Хоча Вштор шддавався впливу суспiльства й освгти, вiн домiгся невеликого прогресу в розвитку та сощатзаци. На сьогоднi серед бiльшостi дослiдникiв переважае думка, що хлопчик мав серйозне психiчне захворювання ще до того, як в1д нього вщмовилися батьки. Iмовiрно, це була дитяча шизофренiя або тяжкий РАС. Серед симптомiв РАС у нього вщм1чалися безперервш розхитування вперед та назад, хаотичш рухи та скрегiт зубами.
Поняття «аутизм» у психiатрiю було введене видат-ним швейцарським психiатром Ейгеном Блейлером (1857—1938). Шд аутизмом вш розумiв своерiдну осо-бистiсну установку, iз якою пов'язана перебудова вше! псих1чно! дiяльностi, глибок1 змiни мислення та афек-тивно-вольово! сфери. Аутистичне мислення Блейлер протиставляв реальному. Воно керуеться не законами лопки, не реал1ями об'ективно юнуючо! д1йсност1, а власними внутршшми потребами та афективними потягами. Вш знаходив прояви аутизму в поезп, м1-фологп та мистецтвь У здорових людей аутистичне мислення стае можливим у певних перюдах життя,
коли логiка вщступае на заднiй план, а дiями людини керують афекти.
Одна з забутих дослщнишв дитячого аутизму — вичизняний дитячий психiатр Груня Юхимiвна Сухарева. У 1925 роцi вона опублшувала наукову статтю, у якш опису-вала аутистичнi риси в шютьох хлопчикiв. Вже через рш стаття вийшла нiмецькою мовою (Dr. G.E. Ssucharewa. Die schizoiden Psychopathie-nim Kindesalter. Monats-schriftfur Psychiatrie und Neurologie. 1926. 60. 235261). Ïï описи вiдрiзня-лися простою мовою, а тому були доступнi не тiльки для фахiвцiв, при цьому для них були ха-рактернi детальнiсть i явне спiвчуття до пащ-енпв. Груня Юхимiвна вживала термiн «аутичний суб'ект», говорячи про дитячу шизощну психопатш, проте роздiляла дитя-чу шизофренш та аутизм як окремi захворювання. Описи аутизму, наданi нею, вщповщають сучасним критерiям РАС.
Лео Каннер (Léo Кап-
пег) — австршский та американський психiатр, один iз засновникiв су-часно1 дитячо!' психiатрiï. Каннер уперше описав аутизм як окремий дiа-гноз на прикладi девяти дiтей, яких вш спосте-рiгав у свош практиш в США. Його стаття 1943 року «Аутистичш порушення афективного контакту» стала вщправною точкою дослiджень аутизму у свт.
У 1944 рош, пiсля того як Каннер опублшував свою працю, австрiйський терапевт Ганс Аспергер опублшу-вав дисертацiю, присвячену «аутистичнш психопата» в дiтей. Як випливае з недавно знайдених докуменпв, дитячий психiатр Ганс Аспергер активно сшвпрацю-вав iз програмою нациста з евтанази'. Факти спiвпрацi зафшсоваш в архiвах нацистсько!' парта й медичних архiвах. Як випливае з документа, доктор Аспергер здобув довiру парта, рекомендуючи пацiентiв для вь денсько!' клiнiки «Ам Шпiгельгрунд», куди вщправля-ли дiтей, визнаних невилшовно хворими й розумово чи фiзично неповноцiнними.
Визначення Каннера й Аспергера схожi в бага-тьох вщношеннях, що й особливо дивно, якщо зга-дати, що жоден не знав про новаторську роботу ш-шого: для опису пацiентiв обох дослщниыв i термiн «аутистичний» сам по собi е незвичним зб^ом, що й вiдображае ix спшьну переконанiсть у тому, що сош-
В1ктор з Аверона
Груня Юхим1вна Сухарева (11 листопада 1891, Ки/в — 26 квтня 1981, Москва)
альш проблеми датей е найважливiшою характерною ознакою цього порушення. I Каннер, i Аспергер вва-жали, що при аутизмi соцiальний дефект е вродже-ним (згiдно з Каннером) чи конституцшним (згiдно з Аспергером) i зберiгаеться протягом усього життя. Крiм того, i Каннер, i Аспергер вiдмiчали труднощi зi зоровим контактом, стереотипш слова i рухи, а та-кож супротив змшам. Обидва автори повiдомляють про специфiчнi iнтереси пацiентiв-аутистiв, нерiдко такi, що торкаються незвичних або спецiальних тем чи предмепв.
Важливо вцщггити до-слiдника аутизму Лорну В1нг, яка вперше систе-матизувала дiагностичнi симптоми аутизму.
У 1981 р. вона ввела та популяризувала термш «синдром Аспергера» в англомов-нiй медичнiй спшьно-тi шляхом публшацп низки статей про пащ-ентiв iз подiбною симптоматикою. Особливютю дослiджень Лорни Вiнг е те, що вона пережила за-хворювання не просто як спецiалiст, а як мама ди-тини з аутизмом. У И доньки С'кш було дiагносто-вано аутизм. З И ^в, незважаючи на те, що вона була фахiвцем у галузi дитячо! психiатрii, аутизм для не! виявився новим захворюванням. Вона разом зi сво!м чоловiком змогла видшити певнi вщмшнос-тi в розвитку тшьки в 6-мiсячному вщ, порiвню-ючи розвиток свое! доньки з шшими дiтьми. Коли С'кш було близько трьох рокiв, !й було встановле-но дiагноз «аутизм». Батьки стикнулися з наступною проблемою: у Великобританп була вiдсутня служба, що надавала спецiалiзовану допомогу дп\ям з аутизмом. Лорна Вшг активно долучилася до ще! проблеми, як фахiвець, почала активно перекладати працi Ганса Аспергера, невiдомi в англомовному свiтi, а як мама хворо! дитини, вона почала займатися суспшь-ною дiяльнiстю, створивши об'еднання батьыв дiтей, яким було дiагностовано аутизм. Завдяки !! зусиллям та наполегливост 23 сiчня 1962 року було створено Нащональну спшьноту аутизму у Великобританп.
Окрiм суспшьно! дiяльностi, Лорна Вiнг зробила суттевий внесок у сучасне розумшня ешдемюлоги, клiнiки та iнших актуальних питань аутизму. Провь вши спостереження та систематизувавши отриманi данi вiд пащенпв свое! лiкарнi, яким було встановлено дiагноз аутизму, та зiставивши з рiзноманiтними подiб-ними дослiдженнями в 1972 рощ, вона сформувала «^аду порушень при аутизмЬ>, яку шзшше назвали «трiада Вшг»:
— яысш порушення сощально! взаемодщ
— яшсш порушення вербально! та невербально! комушкаци, а також уяви;
— суттево обмежений спектр дiяльностi та ште-ресiв.
Пiзнiше трiада, запропонована Лорною BiHr, ля-гла в основу Bcix дiагностичних критерив та теспв для дiагноcтики аутизму. У 1981 рощ Лорна Вшг вщкрила для фахiвцiв маловiдому на той час роботу Ганса Аспергера, який уперше описав аутистич-ну психопатш у дiтeй i3 рiзним рiвнeм iнтeлeкту. У сво!й вiдомiй публiкацii «Синдром Аспергера: кль нiчний опис» вона запропонувала називати це порушення на честь його першовикривача — синдром Аспергера, що i було прийнято ВООЗ i введено як офщшний дiагноз.
Подальшi спостереження Лорни Biнг показали, що юнуе велика група подiбних розладiв, якi вона назива-ла вперше «розлади аутистичного спектра». Вона вщ-мiчала, що е певна подiбна симптоматика мiж рiзно-маштними групами захворювань, якi вiдноcилиcь до групи порушень нейророзвитку, але елементи запро-поновано! трiади мали рiзноманiтний cтупiнь проявiв. Завдяки сво!й наполегливш працi вона наштовхнула фахiвцiв на подальше дослщження та вивчення дано! патологи.
Конфлжт штереав. Автори заявляють про вщсут-нicть конфлiкту штерешв та власно! фiнанcовоi защ-кавленост при пiдготовцi дано! cтаттi.
Список лператури
1. Baio J. et al. Prevalence of Autism Spectrum Disorder Among Children Aged 8 Years — Autism and Developmental Disabilities Monitoring Network, 11 Sites, US, 2014. MMWR Surveill. Summ. 2018 Apr 27. 67(6). 1-23.
2. Christensen D.L. et al. Prevalence of Autism Spectrum Disorder Among Children Aged 8 Years — Autism and Developmental Disabilities Monitoring Network, 11 Sites, US, 2012. MMWR Surveill. Summ. 2018 Nov 16. 65(13). 1-23.
3. Марценковський I.A., Марценковська I.I. Розлади аутистичного спектра: фактори ризику, особливостi дiагностики й терапи. Мiжнародний неврологiчний журнал. 2018. 4 (98).
4. Розлади аутистичного спектра (розлади загального розвитку). Утфжований клтчний протокол первинног, вторинног (спецiалiзованоi), третинног (високоспецiалiзованог) медичног допомоги та медичног реабштаци. Наказ Мтстерства охорони здоров'я Украгни вiд 15 червня 2015р. № 341.
5. Lyall K. et al. The Changing Epidemiology of Autism Spectrum Disorders. Annu Rev. Public Health. 2017Mar 20. 38. 81-102.
6. Siu M.T. Epigenetics of Autism Spectrum Disorder. Adv. Exp. Med. Biol. 2017. 978. 63-90.
7. Waye M.M.Y, Cheng H.Y. Genetics and epigenetics of autism: A Review. Psychiatry Clin. Neurosci. 2018Apr. 72(4). 228-244.
8. American Psychiatric Association. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (Fifth ed.). Arlington, VA: American Psychiatric Publishing, 2013.
9. Havdahl К.А. et al. The influence of parental concern on the utility of autism diagnostic instruments. Autism. Res. 2017 Oct. 10(10). 1672-1686.
10. Eom S., Fisher B. et al. Routin developmental, autism, behavioral, and psychological screening in epilepsy care settings. Dev. Med. Child Neurol. 2014 Nov. 56(11). 1100-1105.
11. Pinto D, Delaby E. et al. Convergence of genes and cellular pathway dysregulated in autism spectrum disorder. Am. J. Hum. Genet. 2014May 1. 94(5). 677-694.
12. Olson H, Shen Y. et al. Copy number variation plays an important role in clinical epilepsy. Ann. Neurol. 2014. 75(6). 943-958.
13. Woodbury-Smith M, Scherer S.W. Progress in the genetics of autism spectrum disorder. Dev. Med. Child Neurol. 2018 May. 60(5). 445-451.
14. Кириллова Л.Г. и др. Синдром XXYY как пример сочетания метаболической эпилептической энцефалопатии и расстройства аутистического спектра с генетической детерминацией. Мiжнародний неврологiчний журнал. 2015. 2. 153-159.
15. Глухова Л.Ю. Аутистический эпилептиформный регресс. Русский журнал детской неврологии. 2012. 7(1). 21-30.
16. Tuchman R. Autism and Epilepsy: What Has Regression Got to Do with It?Epilepsy Curr. 2006 Jul. 6(4). 107-111.
17. Tuchman R, Hirtz D, Mamounas L.A. NINDS epilepsy and autism spectrum disorders workshop report. Neurology. 2013 Oct 29. 81(18). 1630-6.
18. Кирилова Л.Г, Ткачук Л.1. та т. Дiагностика когнтивноi етлептиформно! дезттеграци з розладами аутистичного спектра у детей раннього вжу. Perinatologiya i pediatriya. 2016. 2(66). 106-111.
19. Besag F.M. Epilepsy in patients with autism: link, risks and treatment challenges. Neuropsychiatric Disease and Treatment. 2018. 14. 1-10.
20. Amiet C. et al. Epilepsy in autism is associated with intellectual disability and gender: evidence form a meta-analysis. Biol. Psychiatry. 2008. 64(7). 577-582.
21. Danielsson S., Gillberg I.C. et al. Epilepsy in young adults with autism: a prospective population-based study of 120 individuals diagnosed in childhood. Epilepsia. 2005. 46. 918923.
22. El Achar C.M., Spence S.J. Clinical characteristics of children and young adults with co-occuring autism spectrum disorder and epilepsy. Epilepsy Behav. 2015. 47. 183-190.
23. Fisher R.S. et al. Operational classification of seizure types by the International League Against Epilepsy. Epilepsia. 2017. 51(4). 522-530.
24. Jeste S.S., Tuchman R. Autism Spectrum Disorder and Epilepsy: Two Sides of the Same Coin? J. Child Neurol. 2015 Dec. 30(14). 1963-1971.
25. Kim H.L., Donnely J.H. et al. Absence of seizures despite high prevalence of epileptiform EEG abnormalities in children with autism monitored in tertiary care center. Epilepsia. 2006. 47. 394-398.
26. Millichap J.G. EEG Epileptiform Discharges in "Healthy" Children. Pediatric Neurology Briefs, 2010. 24(8). 61-62.
27. Baird G. et al. Sleep electroencephalograms in young children with autism with and without regression. Dev. Med. Child Neurol. 2006. 48. 604-608.
28. McVicar K.A. et al. Epileptiform EEG abnormalities in children with language regression. Neurology. 2005. 65. 129-131.
29. Kanemura H, Sano F, Tando T, Sugita K, Aihara M. Can EEG characteristics predict development of epilepsy in autistic children? Eur. J. Paediatr. Neurol. 2013. 17(3). 232-237.
30. Kumaraku A.T. et al. Epilepsy in autism spectrum disorders. EJPN. 2015. 19. 58.
31. Bo Hoon Lee, Tristram Smith, Alex R. Paciorkowski. Autism Spectrum Disorder and Epilepsy: disorders with a shared biology. Epilepsy Behav. 2015 June. 47. 191-201.
OTpuMaHo/Received 11.02.2020 Pe^H30BaH0/Revised 20.02.2020 npMMHZTO go gpyKy/Accepted 25.02.2020 ■
Кириллова Л.Г., Мирошников А.А., Юзва А.А.
ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии имени академика Е.М. Лукьяновой НАМН Украины», г. Киев, Украина
Расстройства аутистического спектра у детей раннего возраста: эволюция взглядов и возможности диагностики (часть 1)
Резюме. В статье на основе анализа современной научной литературы представлены данные об этиологии, патогенезе, клинических особенностях расстройств аутистического спектра (РАС) у детей раннего возраста. Приведен исторический экскурс относительно эволюции взглядов на РАС от древнейших времен до современности. Первые описания лиц, которые, вероятно, имели клинические проявления РАС, приводятся в средневековых церковных хрониках, житиях святых, а также православных юродивых и биографиях так называемых детей из леса. В отечественной психиатрии проблему аутистических нарушений контакта у детей разрабатывала Г.Е. Сухарева в начале ХХ века. Современные научные представления о РАС заложены в работах Лео Каннера, Ганса Аспергера и Лорны Винг, которые впервые разработали диагностические критерии различных форм расстройства. РАС на сегодня рассматривается как результат взаимодействия генетических факторов с факторами окружающей среды. Влияние факторов окружающей среды может приводить к серьезным нарушениям развития головного мозга, в частности негативно влиять на диффе-
ренциацию нейронов, синаптогенез и аксональную мие-линизацию. На данном этапе развития научных взглядов на РАС у детей бесспорным является связь расстройств с эпилептическими энцефалопатиями, которые в основном имеют генетическую этиологию. Ввиду наличия общих генетических мутаций, вызывающих РАС и эпилептические энцефалопатии, всем детям с РАС с неустановленной этиологией расстройства показано генетическое тестирование с применением метода секвенирования нового поколения (NGS) на панели генов, связанных с эпилептическими эн-цефалопатиями, а также проведение ЭЭГ-мониторинга во время ночного сна. Разработанные схемы диагностики позволяют своевременно установить диагноз эпилептической энцефалопатии у детей с расстройствами аутистического спектра и назначить патогенетическое лечение с использованием препаратов нейрометаболического и нейропротек-торного действия, а также антиконвульсантов. Ключевые слова: эпилептические энцефалопатии; расстройства аутистического спектра; эпилептиформная активность; генетические мутации
L.H. Kyrylova, O.O. Miroshnikov, O.O. Yuzva
SI "Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology named after acad. O.M. Lukianova of NANS of Ukraine", Kyiv, Ukraine
Autism spectrum disorders in infants: evolution of concepts and opportunities
of diagnosing (part 1)
Abstract. Based on an analysis of modern scientific literature, the article presents the data on the etiology, pathogenesis, and clinical features of autism spectrum disorders (ASD) in young children. A historical excursion is given regarding the evolution of concepts on ASD. The first descriptions of people who probably had clinical manifestations of ASD were presented in medieval church chronicles, the lives of saints, as well as bless fools and biographies of so called children from the forest. In domestic psychiatry, the problem of autistic contact disorders in children was developed by G.E. Sukhareva in the early XX century. Modern scientific ideas about ASD are laid down in the works of Leo Kanner, Hans Asperger and Lorna Wing, who first developed diagnostic criteria for various forms of the disorder. ASD is currently known as a result of the interaction of genetic factors with environmental ones. The influence of environmental factors can lead to serious disorders of brain development, in particu-
lar, adversely affect the differentiation of neurons, synaptoge-nesis and axonal myelination. At this stage of the development of scientific views on ASD in children, the relationship between disorders and epileptic encephalopathies, which mainly have a genetic etiology, is confirmed. Due to the presence of common genetic mutations that cause ASD and epileptic encephalopathy, all children with ASD with an unknown etiology of the disorder should be tested by NGS method on genes panel associated with epileptic encephalopathies, as well as undergo EEG-monitoring during night sleep. The developed diagnostic schemes allow timely diagnosing the epileptic encephalopathy in children with autism spectrum disorders and prescribe pathogenetic treatment using drugs with neurometabolic and neuroprotective effects, as well as anticonvulsants.
Keywords: epileptic encephalopathies; autism spectrum disorders; epileptiform activity; genetic mutations
