CC BY
42ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ОВС УКРАЇНИ ДО ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ
Бабенко В. Г Академія управління МВС
Анотація. Підвищення вимог всебічної підготовленості персоналу диктується інноваційним розвитком усіх сфер виробництва й суспільного життя. Воно ставить завдання щодо реалізації гармонійного професійно-фізичного вдосконалення людини в різних галузях сучасної діяльності.
Ключові слова: персонал, гармонійний розвиток, професійно-фізичне вдосконалення.
Аннотация. Бабенко В. Г. Психолого-педагогические основы формирования физической подготовленности персонала ОВД Украины к экстремальным ситуациям. Повышение требований всесторонней подготовленно-
сти персонала диктуется инновационным развитием всех сфер производства и общественной жизни. Оно ставит задание относительно реализации гармоничного профессионально-физического совершенствования человека в разных отраслях современной деятельности.
Ключевые слова: персонал, гармоническое развитие, профессионально-физическое совершенствование. Annotation. Babenko V.G. Psychologic pedagogical bases of shaping physical readiness of the personnel law-enforcement bodies of Ukraine to extreme situations. The rise of requirements of comprehensive preparedness of personnel is dictated by innovative development of all spheres production and public life. It puts the task in relation to realization of harmonious professional-physical perfection of man in different industries of modern activity. Keywords: personnel, harmonic development, professional-physical perfection.
Вступ.
Актуальною проблемою сучасної системи професійного навчання персоналу практичних органів і підрозділів внутрішніх справ України (далі ОВС) є недостатність належної психофізичної підготовки. Проблема збереження стійкого бажання та інтересу до постійного вдосконалення й самовдосконалення протягом тривалого часу особливо чітко стала проявлятися останніми роками у зв’язку з різко зростаючими навантаженнями оперативно-службової діяльності.
Особистий інтелект, індивідуальна майстерність чи власний професіоналізм, техніка, тактика дій та колективізм - це невід’ємні й складові частини особистості сучасного працівника міліції. Атлетизм, витривалість, практичне вміння застосовувати табельну вогнепальну зброю, спеціальні засоби, заходи фізичного впливу у поєднанні з дотриманням службової етики, дисципліни й законності допомагають і сприяють підвищенню рівня гуманізації персоналу ОВС, вдосконаленню їх професіоналізму та формуванню впевненості у власних діях [2]. На жаль, ці проблеми залишаються ще «мало-доторканими» вітчизняними відомчими науковцями й становлять надзвичайно цікаву і, вкрай необхідну, для ОВС ділянку роботи.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - вдосконалення системи психофізичної підготовки персоналу ОВС.
Результати дослідження.
Загальне криміногенне напруження в державі, агресивне поводження певних категорій громадян відносно працівників міліції, вплив на міліцейську спільноту інших кризово-негативних факторів порушили природний баланс сил і негативно вплинули на стан загальної психофізичної підготовленості працівників практичних ОВС. У праці [З] зазначено, що «нерідко в гострих конфліктних ситуаціях при явній агресивності правопорушників або використанні ними зброї працівники міліції нерідко проявляють нерішучість, розгубленість, не можуть прийняти правильного рішення, внаслідок чого гинуть або отримують поранення» [З, с. 3]. Там же було зазначено й причини: неправильна оцінка обстановки, у якій опинився працівник міліції, психологічна
З
впевненість у неможливості опору з боку правопорушника, а також неналежний рівень професійної підготовлено сті.
Більшістю нормативних документів МВС України визначено, що керівники органів та підрозділів внутрішніх справ несуть персональну відповідальність за теоретичну й практичну підготовку підлеглих до несення служби. Однак, ця робота знаходиться ще не на належному рівні. Про це впевнено свідчать факти невдалого застосування заходів фізичного впливу, а також випадки неправомірного застосування вогнепальної зброї й спеціальних засобів, які базувалися лише на психоемоційному підґрунті. Саме тому, до зазначених вище причин можна додати ще одну: недопрацювання в галузі психолого-педагогічної підготовки.
Учені визначили [1, 4], що сила мотиву безпосередньо залежить від мотиваційного збудження й визначається супроводжуючою його емоцією. Експресивно-енергійний характер людських емоцій може потребувати термінової розрядки, тобто виходу накопиченого негативного впливу. Цій розрядці і впливу аж ніяк не потрібно піддаватися працівнику ОВС у своїй повсякденно-службовій діяльності. Завдяки правильно організованій психолого-педа-гогічній роботі, саме навченість вмінню стримувати емоційну розрядку сприяє зниженню сили емоцій і сили мотиву У більшості випадків це дає додатковий час працівнику міліції на ситуативну оцінку певної обстановки з прийняттям відповідного рішення стосовно тих чи інших технічних дій.
Як правило, у всіх учасників екстремальних ситуацій є конкретна мета:
- у працівника ОВС - дотримання законності, виконання посадових обов’язків, покращення результату, перемога над собою, перемога над злочинцем;
- у злочинця - будь-яким чином не дати працівнику ОВС перемогти себе й уникнути законного покарання.
Ці діючі особи знаходяться в прямій залежності від сили їх емоцій та мотиву, який, у свою чергу, залежить від інтенсивності мотиваційного збудження [4], а саме:
1) від знання результатів власної діяльності та її можливих наслідків під час виконання оперативно-службових завдань;
2) свідомого розуміння змісту власної правоти на фоні правової діяльності;
3) жорсткого регламентування чинними відомчими нормативними документами та обмеженою людською моральністю свободи або арсеналу дій.
Так, спостерігаючи за поведінкою злочинця й працівника міліції в екстремальній ситуації, які стоять один навпроти одного, учасників спортивних змагань на чемпіонатах МВС України з боротьби самбо, рукопашного бою, багатоборства груп захоплення та багатоборства снайперів міліції, можна впевнитись в дії двох типів мотивації - досягненні
успіху і запобіганні або уникненні невдач. Це яскраво відображається в діях працівника міліції, що прагне затримати злочинця, у діях злочинця, який прагне будь-що уникнути затримання, у тактико-тех-нічних діях спортсменів, що поперемінно використовують то атакуючі, то захисні дії. Кінцевою метою даної діяльності є перемога над суперником.
Слід зазначити, що мотивація працівників органів і підрозділів внутрішніх справ до фізичного вдосконалення й самовдосконалення тісно взаємозв’язана з усім комплексом заходів, які застосовуються під час організації сучасної системи підготовки спортсменів класу
ІІ-ий - І-ий розряд - кандидат у майстри спорту - майстер спорту. А саме [6]:
1) підбором науково-педагогічних та тренерських кадрів;
2) матеріально-технічним забезпеченням;
3) ефективною тактико-технічною, фізичною та психолого-педагогічною підготовленістю;
4) системою релаксації;
5) системою профілактики захворювань;
6) професійним відбором;
7) дотриманням заходів особистої безпеки з метою запобігання травматизму та його ефективним лікуванням.
Упущення й недоліки, що допускаються у вище наведених та інших компонентах системи цієї підготовки, можуть однаково негативно позначатися як на рівні мотивації спортсмена, так і на рівні мотивації працівника міліції.
Проведене дослідження [2] показало, що керівнику підрозділу, викладачу або особі, що здійснює і контролює навчальний процес, необхідно прагнути забезпечити такий його зміст і організацію, які постійно ставили б перед працівниками міліції завдання відчутного вдосконалення і самовдосконалення. Так, на першому етапі річної підготовки персоналу ОВС повинна бути забезпечена спрямованість на навчання й удосконалення основних рухових навичок і умінь. Надалі потрібно постійно орієнтувати працівників міліції на необхідність активної роботи над удосконаленням інших, слабо розвинутих компонентів їх підготовленості та стимулювати до подолання різних навантажень, що повинні поступово зростати.
Одночасно з цим кожний працівник органів і підрозділів внутрішніх справ повинен наочно бачити результативність власних тренувань. Виходячи з цього, встановлено, що одним з найважливіших аспектів всебічної підготовки працівників практичних ОВС є психолого-педагогічне забезпечення високого рівня їх активності щодо фізкультурно-спортивної діяльності протягом усього періоду навчання, де ключовим елементом є мотиваційна орієнтація, пов’язана з бажанням або небажанням активно займатися визначеною посадовими обов’язками діяльністю.
У дослідженнях [1, 7, 8], які проводилися серед різних груп населення, чітко й виразно пока-
зана залежність мотиваційної орієнтації спортсмена від вибору внутрішніх чи зовнішніх цілей. Абсолютним аналогом цього є мотиваційна орієнтація працівника міліції на внутрішню і зовнішню мету. Орієнтація на внутрішню мету тісно зв’язана з акцентом всебічного вдосконалення й прагнення ефективної службової діяльності, а орієнтація тільки на зовнішню мету може зосереджуватися на результаті власної діяльності, як одному із засобів оцінки власних здібностей. При такій орієнтації мотивація працівника міліції стає залежною від результату і конкретно вираженої оцінки його діяльності.
Наслідком невірної зовнішньої орієнтації нерідко є поступово-непомітне послаблення уваги до якості підготовки з боку керівника, інструктора, інспектора або викладача. Це сприяє зниженню показників та невжиттю своєчасних заходів щодо пошуку зовнішніх причин виникнення невдач. Результатом цього є зниження мотивації у працівників міліції до активних і напружених занять.
У реальній практиці професійної підготовки працівників ОВС мотиваційна орієнтація спрямована на формування певної психологічної установки в трьох можливих напрямах: орієнтація на цілеспрямоване навчання, орієнтація на процес удосконалення і самовдосконалення, а також орієнтація на успішне виконання поставлених завдань.
На нашу думку, тільки єдиним може відрізнятися мотиваційна орієнтація спортсмена від мотиваційної орієнтації працівника органів внутрішніх справ: сучасна багатоступенева система підготовки спортсмена може передбачати таке поняття, як орієнтація на невдачу, а система всебічної підготовки
працівників ОВС не передбачає подібної орієнтації. Це пояснюється тим, що невдалий виступ спортсмена в окремому змаганні може з лихвою компенсуватися вдалим виступом у іншому змаганні, а от якщо працівник міліції сам себе зорієнтував на невдачу, то реальний поєдинок з небезпечним і озброєним злочинцем він вже програв заочно, навіть не починаючи його. Другої і третьої спроби для нього вже не буде тому, що ціною першої спроби стовідсотково може стати людське життя і здоров‘я. Ось чому в системі навчання працівників практичних ОВС всі орієнтації повинні мати тільки успішне спрямування. Слід зазначити, що за будь-якою орієнтацією на невдачу може стояти якась невирішена кризова проблема, помилка мотиваційного характеру або інші несприятливі фактори (табл. 1).
Завдяки виділенню несприятливих факторів, які впливають на мотивацію працівників практичних ОВС, встановлено, що переважна частина (див. табл. 1) упущень і прорахунків може припускатися з боку керівника занять. У наведеній ситуації ключовим елементом знову може бути мотиваційна орієнтація. Вона має тісний взаємозв’язок з бажанням або небажанням займатися фізичними вправами. Вона орієнтує працівників практичних ОВС на внутрішню мету, де основний акцент робиться на тактико-технічне й психофізичне вдосконалення при позитивному прагненні ефективного тренування, та зовнішню мету, де основні зусилля концентруються саме на досягненні ними певного результату як засобу оцінки власних можливостей при послабленій увазі до самого процесу підготовки [7, 8].
Таблиця 1
Класифікація несприятливих факторів, що впливають на рівень мотивації працівників практичних ОВС
№ п/п Несприятливі фактори, що впливають на рівень мотивації Категорії
Працівники Керівники занять
А. Навчального характеру
1. Відсутність інтересу і бажання + +
2. Погіршення власних фізичних кондицій + +
3. Відсутність контролю за навчальним процесом - +
4. Підбір занадто складних або легких вправ + +
5. Перетренованість + +
6. Завищені або занижені вимоги до самого себе + +
7. Відсутність варіативності на заняттях - +
8. Недосконале володіння предметом - +
9. Невикористання змагального ефекту - +
10. Недосконале або занадто складне планування - +
11. Шаблонна організація занять - +
12. Відсутність новизни - +
Б. Службового характеру
13. Страх перед злочинцем + +
14. Страх за власну неспроможність + +
15. Велике службове навантаження + +
16. Відсутність контролю за станом працівника - +
17. Критичні зауваження колег по службі + +
18. Недопрацювання психолого-пед. характеру - +
19. Низька готовність до ризику + +
20. Низька продуктивність праці + +
Важливим психолого-педагогічним моментом у підтриманні стійкого інтересу працівника міліції до занять фізичною підготовкою є процес організації спільної роботи у системі:
керівник ОВС викладач, інструктор, інспектор; інші фахівці галузі
де залучення працівника міліції до систематичних занять і тренувань призводить до його психофізичного вдосконалення і самовдосконалення за рахунок виконання ним того ж обсягу навантаження й сприяє зростанню його результатів. Слід виділити найбільш типові помилки працівників практичних ОВС при постановці мети:
- вибір занадто просторової мети без конкретного змісту і напряму;
- ставиться необмежена мета, що не відповідає їх фізичним можливостям і кондиціям;
- одночасно ставиться багато завдань, кожне з яких реально може бути виконане, але свого часу;
- не ставиться подальша мета вдосконалення або мета-максимум, яка повинна спрямовуватися на належний кінцевий результат.
Висновки.
Цілком природно, що при зазначених вище недоліках знижується цілеспрямованість працівника міліції та його мотиваційний потенціал реального вдосконалення та самовдосконалення. Щоб не виникало подібних помилок, необхідно допомогти працівнику ОВС правильно визначити власні недоліки, обрати відповідну мету, шляхи й засоби вдосконалення та самовдосконалення власних фізичних кондицій засобами фізичної культури і спорту. Дуже важливо не переобтяжуватися численними дрібними самозобов’язаннями, оскільки бажання охопити все сплановане одразу не дасть змоги виконати задумане, а нездійсненність самозобов’язань призводить до втрати інтересу, бажання і зниження цілеспрямованості. У цій ситуації важливо надати працівнику ОВС своєчасну психолого-педагогічну підтримку з метою збереження сили його мотиву й власної мотиваційної установки на необхідному рівні.
Подальші дослідження планується спрямувати на вивчення інших способів позитивного пси-холого-педагогічного впливу на рівень психофізичної підготовленості персоналу ОВС.
Література.
1. Асеев В.Г. Мотивационная регуляция поведения личности. Автореферат дис. докт. психол. наук. - М.: МГУ, 1995.
- 56 с.
2. Бабенко В.Г.Організація індивідуальної роботи щодо формування позитивної мотивації до вдосконалення фізичної кондиції працівників практичних органів і підрозділів внутрішніх справ України // Педагогіка, психологія та ме-дико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Збірник наукових праць за ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2004. №8. - С. 3-10.
3. Волков Л.В. Теория спортивного отбора: способности, одаренность, талант. - К.: Вежа, 1997. - 128 с.
4. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы: учебное пособие. - СПб:
Питер, 2003. - 508 с.
5. Криволапчук В.О., Васильєв А.С. Тактика дій працівників міліції у типових та екстремальних ситуаціях під час виконання службових обов’язків із охорони громадського порядку: Навчально-методичний посібник. - К.: ВПЦ МВС України, 2006. - 133 с.
6. Матвеев А.П., Мельников С.Б. Методика физического воспитания с основами теории. - М.: Просвещение, 1991.
- 191 с.
7. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - К.: Олимпийская литература, 1997.
- 583 с.
8. Яворська Г.Х. Основи педагогіки: Навчальний посібник.
- Одеса: Юридична література, 2002. - 304 с.
Надійшла до редакції 19.01.2007р.
працівник ОВС,
