CC BY
26
m2), 10 non-obese hypertensive patients (age 52,77±6,3 years, BMI 23,35±1,59 kg/m2), 18 healthy control subjects (age 24,71±4,88 years, HblAc 5,26±0,42%, BMI 24,71±4,88 kg/m2). Serum levels of VEGF were determined by immunoenzyme assay. The data were presented as means ± m. Statistical analysis was performed using the MannWhitney U-test, Person rank correlation coefficient, multiple regression analysis.
Results. We found an increased serum level of VEGF in hypertensive patients with type 2 diabetes compared to controls (60,26±1,72 and 25,08±0,63 ng/ml respectively, р<0,01). VEGF was elevated in hypertensive patients with obesity compared to controls (44,46±2,09 and 25,08±0,63 ng/ml respectively, р<0,01) and in non-obese hypertensive patients compared to controls (31,53±0,6 and 25,08±0,63 ng/ml respectively, р<0,01). Also, we revealed raise of VEGF in hypertensive patients with type 2 diabetes compared to hypertensive patients with obesity (60,26±1,72 and 44,46±2,09 ng/ml respectively, р<0,05). There were correlation between serum level of VEGF and HbA1c (r=0,77, p<0,05), blood glucose (r=0,67, p<0,05), serum insulin levels (r=0,78, p<0,05), HOMA (r=0,82, p<0,05), BMI (r=0,38, p<0,05), LDL (r=0,55, p<0,05), HDL (r=-0,64, p<0,05), total cholesterol (r=0,59, p<0,05), triglycerides (r=0,54, p<0,05) in general group of hypertensive patients (р<0,01).
Conclusion. Arterial hypertension is accompanied by an increase of serum level of VEGF in combination with type 2 diabetes, obesity, normal body mass. The revealed changes could reflect an endothelial dysfunction mostly pronounced in hypertension patients with type 2 diabetes mellitus. Hyperglycemia, dyslipidemia, insulin resistance, obesity appear to be significant contributing factors leading to the elevation of VEGF.
Keywords: VEGF, endothelial dysfunction, arterial hypertension, type 2 diabetes, obesity.
Рецензент - проф. Бобирьова Л. S.
Стаття надшшла 19.10.2017 року
DOI 10.29254/2077-4214-2017-4-3-141-163-167 УДК: 616.127-007.61:616.12-005.4-06:616.36-003.826 Мохначов О. В.
ПСИХОЛОГ1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 ХВОРИХ НА Г1ПЕРТОН1ЧНУ ХВОРОБУ, ПОСДНАНУ З 1ШЕМ1ЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ, ПОРУШЕННЯМИ ПУРИНОВОГО ОБМ1НУ ТА ОЖИР1ННЯМ
Вищий державний навчальний заклад Укра'Гни «УкраГнська медична стоматолопчна академ1я» (м. Полтава)
a.mokhnachew@gmail.com
Робота виконана згщно з планом науково-до-слщно! роботи кафедри пропедевтики внутршньо! медицини з доглядом за хворими, загально! практики (Ымейно! медицини) ВДНЗУ «Украшська медична стоматолопчна академiя» (м. Полтава) «Роль запа-лення в патогенезi коронарних та некоронарних за-хворювань серця та розробка методiв патогенетич-но! терапи» (державна реeстрацiя № 0107и004808).
Вступ. В останн роки суттева увага надаеться вивченню психологiчних змiн у пащен^в з артерiаль-ною гiпертензiею (АГ) як предиктора несприятливих змш та пiдвищеного кардiоваскулярного ризику. Доотдження останнiх рокiв переконливо доводять, що депресiя е одним з найбтыш важливих факторiв, що визначають розвиток i прогноз серцево-судин-них захворювань (ССЗ) [6]. Поширенють депресiI у оЫб з ССЗ у поеднанн з коморбiдними станами, в 4-5 разiв вище, нiж у загальнм популяцiI i може до-сягати 10-25% у амбулаторних хворих i 35-70% - у госпiталiзованих та прямо корелюе з тяжкютю стану пащетчв.
Причини розвитку депресiI у пащенпв з ССЗ pi3-номаытнг 1стотне мiсце займае вiдсутнiсть або недо-статнють соцiaльноI пiдтримки, порушення aдaптaцiI до хронiчного iнвaлiдизуючого захворювання, необ-хiдностi дотримуватися рекомендованих змЫ стилю життя, склaдностi в розумшы i зaпaм'ятовувaннi л^ карських призначень та недостатнм рiвень компла-енсу мiж пaцiентом та лiкaрем [2,3].
Якють життя визначаеться, перш за все, скарга-ми хворого, його функцюнальними можливостями, сприйняттям змiн, пов'язаних iз захворюванням, рiвнем загального благополуччя та загальною за-доволенiстю життям [5]. Депресiя суттево впливае на якють та тривалють життя хворих на ССЗ, вона е найбтьш значущим прогностичним критерiем по-пршення клiнiчного стану, при нaявностi депреси смертнiсть приблизно в 2 рази вище, а ймовiрнiсть ургентно! госпiтaлiзaцiI в 3 рази вище, ыж у подiбних по тяжкостi захворювання пащен^в, що не мають депреси.
Jula А. i спiвaвт. (1999), визначаючи наявнють симптомiв, психологiчного дистресу, тривоги i гнiву
у хворих 35-54 роюв з вперше виявленою АГ вста-новили що низка факторiв, серед яких старший вк, чоловiча стать, споживання велико! юлькост солi, низька фiзична тренованiсть i алекситимiя (не-можливiсть сформулювати сво! скарги) достовiрно пов'язанi з пщвищенням артерiального тиску i пору-шеннями психологiчноI адаптацiI [7].
Риси особистост хворих на гiпертонiчну хворобу вивчен недостатньо. Як правило, вони характеризуются афективною нестiйкiстю, тривогою, недов^ рою, замкнутiстю, пiдозрiлiстю.
Протягом останых рокiв у науковiй лiтературi з'явились даы, якi свiдчать про позитивний вплив на перебк i прогноз використання психотерапп та пси-хофармакотерапи у комплексному лiкуваннi артер^ ально! гiпертензiI [1,4]. Слiд вiдзначити, що значна частина дослщжень проводилась кардюлогами та терапевтами як одночасно з психiатрами, так i або без участ останнiх у проведеннi дослщжень. Так у рекомендацiях щодо надання первинно! медико-са-ытарно! допомоги (2006) вказувалось, що <^куван-ня легко! та помiрно-тяжко! депресп проводить лкар Ымейно! практики».
Враховуючи складнiсть проблеми, необхщнють достатньо! квалiфiкацi! не лише для встановлення первинного дiагнозу i проведення лiкування, але i для подальшого динамiчного спостереження таких хворих, все бтьше уваги надаеться психотерапев-тичному впливу та супроводу. Важливють проблеми обумовлена ще i тим, що навiть в стацiонарi пiд наглядом медичного персоналу повнютю компла-ентними виявилися тiльки 81% па^ен^в, у той час як рiвень комплаенсу серед амбулаторних хворих е значно нижчим [8].
Поряд з численними публка^ями про психоло-пчы особливостi хворих АГ, в доступнм лiтературi повiдомлень про психолопчы характеристики осiб
з гiпертонiчною хворобою, поеднаною з iшемiчною хворобою серця, ожиршням та порушеннями пу-ринового обмшу нами не виявлено, що i визначило мету i предмет нашого до^дження.
Мета дослiдження. Вивчення психолопчних особливостей, якостi життя та рiвня комплаенсу серед хворих на ппертоычну хворобу, поеднану з iшемiчною хворобою серця, ожирiнням та порушеннями пуринового обмшу.
Об'ект i методи дослiдження. Обстежено 127 хворих на ппертоычну хворобу, iшемiчну хворобу серця в поеднанн з порушеннями пуринового обм^ ну та ожиршням вком вiд 54 до 78 роюв. Контрольну групу (КГ) склали 20 пацiентiв з гiпертонiчною хворобою (ГХ) та iшемiчною хворобою серця (1ХС). Першу дослiдну групу (1ДГ) склали 57 хворих з ГХ, 1ХС та ожиршням. Другу дослщну групу (2ДГ) складали 50 хворих з ГХ, 1ХС, ожиршням та порушеннями пуринового обмшу. Хворi знаходились на стацюнарному л^ваны в кардюлопчному вiдцiленнi Полтавського обласного кгмычного кардiологiчного диспансеру, пiсля чого продовжували амбулаторне лiкування. Для оцшки якостi життя нами використана методика медико-со^ального анкетування розроблена Глад-ковим А.Г. (1982). Вивчення психолопчних характеристик проведено на матерiалi психо^агностично-го обстеження хворих за допомогою використання методики багатофакторного опитувальника осо-бистостi. Рiвень комплаенсу оцiнювався за шкалою Морюки-Грш, стресу за допомогою тестування за Холмсом-Рае.
Результати дослщження та 'Гх обговорен-ня. Зниження ЯЖ у вЫх пацiентiв бтьшою мiрою обумовлене необхiднiстю стацiонарного л^вання (в 2-iй групi у 65%, в 1-м 56%, у групi порiвняння у 50%), обмежувати свою фiзичну активнiсть (вщпо-вiдно 80%, 73% та 60%), обмеженням дозвтля (вщ-повiдно 87%, 78% i 75%) i ак-тивностi в побут (вiдповiдно 40%, 34% i 30%), зменшен-ня або припинення палшня (41%, 34% та 26%), обме-ження у харчуваннi (53%, 50% i 34%), а також у меншм мiрi змiнами вщносин з дру-зями та близькими, знижен-ням доходiв i пониженням на посадi (табл. 1).
Нами проведено аналiз показникiв ЯЖ в залежност вiд ступеня 1х зниження: по-казники ЯЖ вiд -1 до -2 балiв розцiнювали як зниження легкого ступеня. Помiрне зниження ЯЖ оцшювалося при показниках, що знахо-дяться в дiапазонi вщ -3 до -7 балiв. За значне знижен-ня ЯЖ брали показники -8 балiв i нижче. Зниження ЯЖ не виявлено ттьки у 21,51% (хворих 2-о1 групи, що до-стовiрно менше порiвняно з
Таблиця 1.
Причини зниження якост1 життя у хворих на ГХ в поеднант з
ППО та без ППО
Причини зниження ЯЖ 2-а група 1-а група Контрольна група
Абс. число % Абс. число % п %
Необхщнють лкуватися 33 65 32 56 10 50
Обмеження <^зично'|' активностi 40 80 42 73 12 60
Змiна вiдносин з близькими 13 26 13 23 4 22
Обмеження прац 12 24 13 22 4 18
Зниження доходу 18 36 19 34 6 30
Зниження в посадi 9 18 8 14 5 12
Обмеження дозвiлля 44 87 44 78 15 75
Зниження контак^в з друзями 14 28 15 26 5 25
Зниження <^зичноУ активностi 10 20 10 18 3 14
Зниження активностi в побут 20 40 19 34 6 30
Обмеження в харчуваннi 27 53 29 50 7 34
Вiдмова вщ палiння 21 41 19 34 5 26
Змiни в статевому житт 6 11 6 10 2 8
Примпжа. Достс^рнють вiдмiнностей: - р<0,05.
пацieнтами 1-oi групи (34,55%), та групи контролю (41,22%, р < 0,05). Зниження ЯЖ легкого ступеня було вщзначено у 24,73% 2-о! групи, 23,64% 1 - оi групи та 27,57% пащенпв групи порiвняння.
Помiрне зниження ЯЖ ми вщзначили у третини хворих основно! групи (34,41%), у 26,36% - у патент першо! групи, та у 24,24% групи порiвняння. У 19,35% хворих ГХ в поеднанн з ППО i у 15,45% хворих без ППО було виявлено значне зниження ЯЖ. Звертае на себе увагу бтыш виражене зниження по-казниюв ЯЖ у хворих 2-о! групи в порiвняннi з пацг ентами з ГХ без ППО, але статистично достовiрних вiдмiнностей отримано не було. Ми оцЫили ЯЖ у хворих ГХ в поеднанн з ППО i без в залежност вiд стадiI ГХ: при II i III стадiях ГХ у хворих основно! групи ЯЖ була знижена в помiрному ступеы, але при III стади ГХ показники ЯЖ достовiрно нижче, нiж при II стади (-3,39 ± 0,69 i -6,41 ± 0,86 балiв вiдповiдно, р < 0,05).
Дан щодо психологiчних характеристик па^ен-^в 1 i 2 групи мютятыся у таблицi 2.
Усереднений профты особистостi пацiентiв обох груп характеризувався пiдвищенням показникiв за шкалами невротично! трiади (1, 2, 3), бтыш вираже-ний у хворих основно! групи. Ц хворi вiдрiзнялисы високим рiвнем невротизацi! з вираженою триво-гою, схилынiстю до виникнення неприемних сома-тичних вiдчуттiв, що мабуты, пов'язано з впливом ГХ на формування особистостг
Усередненi показники тесту СБОЛ у хворих 2-о! групи характеризувалисы достовiрним пiдвищенням за шкалами 2 (депреси), 3 (демонстративностi) i 6 (ригiдностi) у поеднаннi з достовiрним зниженням за 9 шкалою (активности в порiвняннi з патентами з ГХ без ППО. Ц данi свiдчаты про наявнiсты схилы-ностi до занурення у хворобу, невпевненост у сво!х силах, тенденци до перебiлышення тяжкостi наявних захворюваны у хворих основно! групи. Ц особи вщ-рiзняютыся тривожнiстю, внутршныою напруженю-тю, дратiвливiстю, бiлышою ригщнютю. У зв'язку з ригiднiстю, нав^ы поодинокi випадки афекту триво-ги згасаюты тривалiше. Рiзниця мiж показниками по 2 i 9 шкалах, яка свщчиты про виразнiсты депресив-них тенденцiй, була вище у хворих ГХ в поеднанн з ППО у порiвняннi з патентами з ГХ без ППО. Також хворi ГХ характеризуютыся пiдвищеною увагою до себе i сво!х вщчутпв, заклопотанiстю станом свого здоров'я та недостатныою активнiстю.
Варто вiдзначити, що схилынюты до тривожного афекту в обох групах достовiрно корелювала з по-явою «сенестопатичного модусу вщчутпв», тобто з виникненням пщ впливом тривоги i зниженого настрою неприемних соматичних вщчутпв (кореля^я мiж 1 i 7 шкалами: г = 0,52 в основнм груп i г = 0,51 в груп порiвняння, р < 0,0001).
Коефщенти прямолiнiйно! кореляцi! мiж шкалами ОБОЛ у хворих на ГХ в поеднанн з ППО та без ППО мютятыся у таблиц 3.
Неприемы вщчуття нерщко насилу пщцаютыся точному опису хворими з про що свщчиты кореля-цмний зв'язок мiж значеннями по шкалах 1 (тохон-дрi!) та 8 (аутизму): вщповщно 0,68 i 0,62, р < 0,0001.
У хворих обох груп виявлений кореляцмний зв'язок середньо! сили мiж 1 i 2 шкалами (депресiI) (вщповщно 0,62 i 0,6, р < 0,0001), 1 i 3 (ютери) шкалами (у обох випадках 0,75, р < 0,0001). Патентам обох груп властива ригiдна iпохондрiя (кореляцiя мiж 1 i 6 шкалами: вщповщно 0,59 i 0,52, р < 0,0001), ворожють (кореля^я мiж 2 i 7 шкалами: 0,67 i 0,55, р < 0,0001), у тому чи^ i в найближчому оточеннi (кореляцiя мiж 3 i 6 шкалами: 0,44, р < 0,001 в обох групах), але реалiзацiя гетеро-агресивних тенден-цм утруднена через ретельний контроль свое! по-ведiнки та стриманють емоцiй (кореляцiя мiж 6 i 7 шкалами: вiдповiдно 0,41 i 0,62, р < 0,0001).
^м того, виражена демонстративнiсть, орiен-та^я на зовнiшнiй стимул, прагнення бути в центрi уваги перешкоджають безпосереднм реалiзацiI
Таблиця 2.
Психолог1чн1 характеристики хворих
Шкали 2-а група 1-а група достовiрнiсты
L 49,56±0,99 48,65±0,8 р<0,05
F 50,47±0,72 48,33±0,79 р<0,05
К 48,76±0,71 50,72±0,63 р<0,05
1 56,27±1,00 54,92±0,8 р<0,05
2 51,00±0,97 48,07±0,98 р<0,05
3 50,56±0,93 49,65±0,93 р<0,05
4 45,34±1,02 44,49±0,96 р<0,05
6 51,01 ±1,12 46,6±0,68 р<0,05
7 47,14±0,93 46,91±0,78 р<0,05
8 49,01±1,09 49,06±0,95 р<0,05
9 45,77±1,05 48,96±0,92 р<0,05
описаних вище агресивних тенденцм, а виразнють контролю свое! поведЫки збiльшуеться в мiру збть-шення соцiальноI дистанцiI з людьми, що входять до кола спткування, i властива цим особам конфлк-тнють проявляеться, в основному, в найближчому оточены (кореля^я мiж 3 i 4 шкалами: 0,41 i 0,44, р < 0,001).
Кореля^я мiж 3 i 8 шкалами (вщповщно 0,62 i 0,46, р < 0,0001) вказуе на дисгармонмне поеднання елемен^в полярних особистiсних структур - демон-стративних тенденцiй i вщчуження. Асоцiальнiсть у хворих на ГХ прикриваеться громадською необхщ-нiстю (кореля^я мiж 4 i 7 шкалами: 0,48 i 0,54, р < 0,0001).
Схильнють до точностi, пунктуальности обов'язковостi, ретельностi поеднувалася з демон-стративнiстю, прагненням бути в центрi уваги, пове-дiнкою за типом проб i помилок, безцеремоннiстю i поверхневiстю у соцiальному планi (кореля^я мiж 3 i 7 шкалами: вщповщно 0,69 i 1-0,51, р < 0,0001).
Кореля^я мiж 6 i 8 шкалами свiдчить про аутизм з наявнютю ригiдних концепцм у хворих на ГХ в обох
Таблиця 3.
Коефiцieнти прямолшшно'Г кореляцГГ мiж шкалами ОБОЛ у хворих на ГХ в поеднанш з ППО та без ППО
Шкали Групи Шкали СБОЛ
2 3 4 6 7 8 9
1 2-а 0,62 0,75 0,59 0,52 0,68
1-а 0,6 0,75 0,31 0,52 0,51 0,62 0,3
2 2-а 0,6 0,34 0,47 0,67 0,49
1-а 0,45 0,51 0,55 0,5 0,4
3 2-а 0,41 0,44 0,69 0,62 0,35
1-а 0,44 0,44 0,51 0,46
4 2-а 0,48 0,59
1-а 0,38 0,54 0,52
6 2-а 0,41 0,6
1-а 0,62 0,62 0,38
7 2-а 0,65
1-а 0,68
8 2-а
1-а 0,4
Примпжа: р <0,0001. Наявнють значень у графах означае наявнiсть кореляцп.
Таблиця 4.
Р1вень комплаенсу залежно в1д репрезентативно!' модел1 на час першого в1зиту за шкалою Мор1ски-Гр1н
Репрезентативна модель Контрольна група (п = 20) 1 група (п = 57) 2 група (п = 50)
Ауд1альна 2,3 2,1 2,4
В1зуальна 2,1 2,0 2,1
Кшестетична 2,7 2,6 2,7
групах (0,6 i 0,62, р < 0,0001). Невдачi в життi розц^ нюються ними як вороже ставлення оточуючих.
У хворих на ГХ в обох групах вщзначено кореля-цiйний зв'язок середньо! сили мiж психастенiчними (7 шкала) i аутичними (8 шкала) тенден^ями (0,65 i 0,68, р < 0,0001).
Поряд i3 загальними психолопчними характеристиками хворих АГ обох груп, нами були виявлен деяк вiдмiнностi профiлю особистостi: порушення соцiальноI адаптацiI (кореляцiя мiж 2 i 4 шкалами: 0,34, р < 0,0001) у хворих на ГХ в поеднанн з ППО може бути пов'язана не ттьки з активною поведш-кою, сктьки з нездатнiстю правильно оцiнити ситуа-цiю i характер суспiльних експектацм (кореляцiя мiж 4 i 8 шкалами: 0,59, р < 0,0001) при вщсутност коре-ляцiI мiж 4 i 9 шкалами.
При вивченн усереднених показникiв тесту за Холмсом-Рае у хворих на ГХ в поеднанн ППО вщм^ чено достовiрне збiльшення рiвня стресу за шкалою Холмса-Рае в залежност вщ стадiI гiпертонiчноI хво-роби у вЫх групах (в контрольнiй грут 267,11±4,89 при II ст. проти 292,33±5,14 при Ill ст., в 1 -iй групi
- в1дпов1дно 289,56±5,44 проти 324,43±6,33, в 2-1й 297,69±6,37 проти 367,74±5,46.
Спостер1гаеться достов1рне пщвищення р1вня стресу в групах з ожиршням в пор1внянн1 з контрольною групою, незалежно в1д стадп ГХ (289,56±5,44 та 324,43±6,33 i 297,69±6,37 та 367,74±5,46 проти 267,11±4,89 та 292,33±5,14 в контрол1).
В груп1 хворих з порушенням ППО незалежно вщ стадИ ГХ вщм1чено п1двищення р1вня стресу в по-р1внянн1 з хворими без порушень ППО (297,69±6,37 та 367,74±5,46 проти 289,56±5,44 та 324,43±6,33 i 267,11±4,89 та 292,33±5,14). Проте б1льш достов1р-не зб1льшення в1дм1чаеться при Ill стадп ГХ.
В ход1 вивчення розподту хворих у групах за ре-презентативними моделями сприйняття вщм1чено кореляц1йний зв'язок м1ж тяжк1стю стану хворого та переважаючою репрезентативною системою. Вщзначено зниження числа хворих з в1зуальною системою вщ 40% у контрольна груп1 до 38,6% та 32% вщповщно у дослщжуваних групах. У той же час вщ-м1чаеться зростання к1лькост1 к1нестетик1в з 45% у груп1 контролю до 49,1% у 1 груп1 та 52% у груп1 2. Стосовно ауд1ально1 модел1 сприйняття було вщм1-чено зниження к1лькост1 таких хворих з 15% у груп1 контролю до 12,3% у 1 груп1, з максимальною кть-к1стю таких хворих у 3-й груп1 (табл. 4).
В1дм1чено, що р1вень комплаенсу у хворих з переважаючою юнестетичною репрезентативною системою вище у вс1х дослщжуваних групах, у той час як найнижчий показник комплаенсу був вщм1чений серед хворих з переважанням в1зуально1 репрезентативно! системи.
Висновки. У пац1ент1в з артер1альною ппертен-з1ею та 1ХС в поеднанн1 з порушеннями пуринового обм1ну та ожир1нням в1дзначаеться зниження показ-ник1в ЯЖ при збтьшеному р1вн1 стресу у пор1внянн1 з хворими без супутньо! патологИ.
Р1вень комплаенсу серед хворих з переважаючою юнестетичною репрезентативною системою вище у вс1х доогмджуваних групах. В1дм1чене досто-в1рне збтьшення р1вня стресу за шкалою Холмса-Рае в залежност1 в1д стадИ ппертоычно! хвороби по вс1х групах. Особливостями особистост1 виявилася кореляц1я шкали активност1 (9) з шкалами тохондри (1), депресИ (2), риг1дност1 (6), аутизму (8) i соц1аль-но! адаптацИ (4) у хворих на ГХ без ППО, а у пац1ент1в з ГХ в поеднанн з ППО вщмЫнютю стала наявнють кореляцп м1ж шкалою активност1 (9) i демонстратив-ност1 (3).
Описан1 поеднання особист1сних особливостей у хворих на ГХ, р1вень стресу та комплаенсу можуть призводити до порушення адаптацИ в навколишньо-му соц1альному середовищ1 з розвитком невротич-них розлад1в. Отриман1 дан1 визначають необхщнють психолопчно! корекцИ для попередження депресив-них та 1похондричних розлад1в не лише як складово! комплексно! терапп, але i з метою пщвищення р1вня комплаенсу л1каря i патента п1д час проведення л1-кування.
Перспективи подальших досл1джень. В рамках подальшого досл1дження проблеми плануеться вивчення впливу психолопчно! корекци з метою пщвищення р1вня комплаенсу при робот1 з хворими.
Лiтература
1. Ayvazyan T.A. Psikhorelaksatsiya v lechenii gipertonicheskoy bolezni / T.A. Ayvazyan // Kardiologiya. - 1991. - № 31. - S. 95-98.
2. Bagriy A.E. Depressiya pri KHSN. Podkhody k lecheniyu / A.E. Bagriy. - Kiyev, 2008. - 371 s.
3. Krasnov V.M. Psikhiatricheskiye rasstroystva v obshchemeditsinskoy praktike / V.M. Krasnov // RMZH. - 2002. - № 45. -S. 144-146.
4. Malkina-Pykh I.G. Psikhosomatika: spravochnik prakticheskogo psikhologa / I.G. Malkina-Pykh. - M.: Eksmo, 2004. - S. 58-62.
5. Metodika otsenki kachestva zhizni bol'nykh i invalidov: metod. rekomendatsii. - M., 2000. - S. 1-15.
6. Pogosova G.A. Depressiya - novyy faktor riska ishemicheskoy bolezni serdtsa i prediktor koronarnoy smerti / G.A. Pogosova // Kardiologiya. - 2002. - № 4. - S. 86-90.
7. Jula A. Alexithymia: a facet of essential hypertension / A. Jula, J.K. Salminen, S. Saarijarvi // Hypertension. - 1999. - Vol. 33. -P. 1057-1061.
8. Strauch B. Precise assessment of noncompliance with the antihypertensive therapy in patients with resistant hypertension using toxicological serum analysis / B. Strauch, O. Petrak, T. Zelinka [et al.] // J Hypertens. - 2013. - № 31 (12). - Р 2455-2461.
ПСИХОЛОГ1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 ХВОРИХ НА Г1ПЕРТОН1ЧНУ ХВОРОБУ, ПО6ДНАНУ З 1ШЕМ1ЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ, ПОРУШЕННЯМИ ПУРИНОВОГО ОБМ1НУ ТА ОЖИР1ННЯМ Мохначов О. В.
Резюме. В статт наведен дан лггератури та власних дослщжень щодо психологiчних особливостей, якостi життя та рiвня комплаенсу серед хворих на ппертоычну хворобу, iшемiчну хворобу серця в поеднанн з порушеннями пуринового обмiну та ожирiнням. Показан вiдмiнностi в залежностi важкостi стану хворих вщ наявно! коморбiдноI патологи, та вказан висновки, що визначають необхiднiсть психологiчноI корекцiI для попередження депресивних та iпохондричних розладiв i з метою пiдвищення рiвня комплаенсу при робот з хворими.
Ключовi слова: ппертоычна хвороба, коморбiднiсть, комплаенс, яюсть життя, порушення пуринового обмiну.
ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ БОЛЬНЫХ С ГИПЕРТОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ В СОЧЕТАНИИ С ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА, НАРУШЕНИЯМИ ПУРИНОВОГО ОБМЕНА И ОЖИРЕНИЕМ Мохначев А. В.
Резюме. В статье приведены данные литературы и собственных исследований о психологических особенностях, качестве жизни и уровне комплаенса среди больных с гипертонической болезнью в сочетании с ишемической болезнью, нарушениями пуринового обмена и ожирением. Показаны различия в зависимости тяжести состояния больных от имеющейся коморбидной патологии, а также указаны выводы, отмечающие необходимость психологической коррекции для предупреждения депрессивных и ипохондрических расстройств, а также с целью повышения уровня комплаенса при работе с больными.
Ключевые слова: гипертоническая болезнь, коморбидность, комплаенс, качество жизни, нарушения пуринового обмена.
PSYCHOLOGICAL FEATURES OF PATIENTS WITH HYPERTENSION IN COMBINATION WITH ISCHEMIC DISEASE, IMPAIRED PURINE METABOLISM AND OBESITY Mokhnachew A. V.
Abstract. The article presents the literature and own research data on psychological characteristics, quality of life and compliance level among patients with hypertension in combination with ischemic disease, impaired purine metabolism and obesity.
In patients with HD was found the average force correlation between psychasthenic (7 scales) and autistic (8 scales) tendencies (0.65 and 0.68, p < 0,0001).
It was noted that the level of compliance in patients with a predominant kinesthetic representative system was higher in all study groups, while a low compliance rate was noted among patients with a predominantly visual representative system.
Was noted increase the level of stress on the Holmes-Ray scale, depending on the stage of hypertension in all groups. The correlation between the activity scale (9) and hypochondria (1), depression (2), rigidity (6), autism (8), and social adaptation (4) in patients with HD without violating of purine metabolism was peculiar to personality, and in patients with HD in combination with violating of purine metabolism was the difference between the scale of activity (9) and demonstrativeness (3).
The described combination of personal characteristics in patients with GB, the level of stress and compliance can lead to a violation of adaptation in the surrounding social environment with the development of neurotic disorders.
Differences in the dependence of the severity of the patient's condition on the existing of the comorbid pathology are shown, and also conclusions that indicate the need for psychological correction for the prevention of depressive and hypochondriacal disorders, as well as for the purpose of increasing the level of compliance with work with patients.
Keywords: hypertension, comorbidity, compliance, quality of life, violation of purine metabolism.
Рецензент - проф. Катеренчук I. П. Стаття надшшла 11.11.2017 року
