CC BY
11
Розв'язання проблем безперервного навчання не буде можливим без ствпращ й партнерства, а тим самим координаци дiй на користь реатзацп iдеï навчання протягом усього життя. Безперервне навчання е нацiональним прюритетом, отже проблеми, як1 виникають, е спiльними проблемами, а отримана користь становитиме спiльне добро. Тому безперервне навчання повинно наближувати до себе вих суб'екпв i мати ïx повну пiдтримку, незалежно вiд меж впливу (краïна, регiон, мiсцева стльнота, установа). Одночасно це е шансом тдтримати суспiльнi зв'язки через освггу, й тим самим змiцнити демократш. Особливо iстотним е включення до процесу безперервного навчання працедавцiв, як щоразу частiше помiчають, як ефектившсть i конкурентоздатнiсть ïx фiрм залежить вiд знань працiвникiв.
1снуюча практика доводить, що в безперервному навчанш зараз е бiльше хаосу, шж обдуманих дiй з боку шституцш, що фiнансують навчання, Державних управлшь: Мiнiстерства працi, Управлiнь працi, Маршалшвських управлiнь, а також Воеводських i Повиових рад працевлаштування. Лише илька роив тому почала дiяти шститущя прогнозування попиту на визначенi професп, так щоб пропозицiï освiтнix установ, ям проводять безперервне навчання, були пристосоваш до потреб ринку пращ, який постiйно змiнюеться.
Необxiдним також е зменшення забюрократизованостi процедур подання пропозицш, щоб не вiдбивати бажання освiтнiм iнституцiям працювати вже з самого початку 1'х дiяльностi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Grewinski M. Europejski Fundusz Spoleczny jako instrument integracji socjalnej Unii Europejskiej, Wyzsza Szkola Pedagogiczna Towarzystwa Wiedzy Powszechnej w Warszawie. — Warszawa, 2001 r.
2. Misiak M. Diagnoza sytuacji spoleczno-gospodarczej Polski u progu akcesji do Unii Europejskiej, Warszawa 2004, Ekspertyza zostala wykonana na zlecenie Departamentu Koordynacji Polityki Strukturalnej w MGPiPS.
3. Modernizacja ksztalcenia ustawicznego i ksztalcenia doroslych w Polsce, jako integralnych czçsci uczenia siç przez cale zycie. Raport opracowany dla Ministerstwa Edukacji Narodowej i Sportu, Stockholm University, Institute of International Education.
4. Narodowe Obserwatorium, Polska RAPORT 1999. Zespol zadaniowy ds. Szkolen i wspolpracy zasobow ludzkich Cooperation Fund. — Warszawa, 1999.
5. Narodowy Plan Rozwoju 2007-2013.
6. Orlowski W. M. Prognoza zmian sytuacji spoleczno-ekonomicznej Polski: horyzont 2006, 2010, 201315, Opracowanie przygotowane na zlecenie Ministerstwa Gospodarki, Pracy i Polityki Spolecznej. — Warszawa, grudzien 2003.
7. Pelowski W. Spimy na milionach // Gazeta Wyborcza. — 24-10-2005.
8. Sektorowy Program Operacyjny Rozwoj Zasobow Ludzkich 2004-2006, Dziennik Ustaw Nr 166, poz. 1743.
9. Seler B. Analiza Porownawcza Czynnikow Dynamizuj^cych Rozwoj na przykladzie Miast Europejskich, Fundacja Naukowo-Techniczna "Gdansk". — Rzeszow, 1999.
10. Slugocki W. Lubuskie doswiadczenia w wykorzystaniu Funduszy Unii Europejskiej, Uniwersytet Zielonogorski. — Zielona Gora, 2004.
11. Strategia rozwoju edukacji narodowej na lata 2001-2006, Warszawa, wrzesien 2001. W oparciu o: "Education at a Glance — OECD Indicators, 2001.
12. Strategia rozwoju ksztalcenia ustawicznego do roku 2010 autorstwa Ministerstwa Edukacji Narodowej i Sportu, przyjçta przez Radç Ministrow w dniu 8 lipca 2003 r.
13. Ustawa z dnia 20 kwietnia 2004 r. o Narodowym Planie Rozwoju (Dz.U. Nr 116, poz. 1206).
14. Zintegrowany Program Operacyjny Rozwoju Regionalnego.
Володимир ПАС1ЧНИК
ПРОВ1ДН1 КОНЦЕПЦИ ПОДГОТОВКИ СПЕЩАЛ1СТШ Ф1ЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ПОЛЬЩ1 НАПРИК1НЦ1 Х1Х ТА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТЬ
Подальший розвиток та модершзащя системи пiдготовки вчителiв фiзичного виховання вимагае проведення теоретичного аналiзу та узагальнення досвiду у цiй галузi освiти в iншиx европейських крашах. У нашому дослiдженнi вивчались оргашзащя та змiст пiдготовки спецiалiстiв фiзичного виховання у Польщi наприкiнцi Х1Х та початку ХХ столiть.
Метою статтi е ан^з та узагальнення провiдних концепцiй, як визначали пiдходи щодо створення нацюнально! системи пiдготовки кадрiв з фiзично! культури та спорту, И реалiзацп у рiзних формах в перюд становлення Польщi, як самостшно! держави.
Створення нацюнально! системи тдготовки вчителiв фiзичного виховання у Польщi розпочалося у другш половинi Х1Х столитя i мало рiзнi органiзацiйнi форми, яш, в першу чергу, залежали вiд адмiнiстративного пiдпорядкування польських земель (Австро-Угорщини, Пруси, Роси).
Першою оргашзащею, яка розпочала активно займатися проблематикою тдготовки вчителiв фiзичного виховання на польських землях , була асощащя "Ппетчного руху". Вона об'еднувала польських лiкарiв, педагогiв та журналiстiв i ставила на мет популяризацiю фiзично! культури та спорту серед учшвсько! молодi на пiвденно-захiдних землях. Дiяльнiсть "Гiгiенiчного руху" сприяла створенню рiзних органiзацiйних форм з фiзично! культури та спорту (проведения змагань, спортивш секци, клуби та iн.), визначення правового статусу вчителя фiзичного виховання в школi та квалiфiкацiйних якостей, потрiбних для педагогiв ще! професи, а також створення перших Державних Екзаменацiйних Комiсiй, яким надавалось право проводити екзамени для отримання педагопчно! квалiфiкацiй вчителя фiзичного виховання.
В даний перiод в рiзних регiонах Польщi були створенi iншi осередки, яш виконували не тшьки функци залучення дiтей та молодi до занять фiзкультурою i спортом, а й проводили пропагандистську роботу з фiзичного виховання серед рiзних вiкових груп населення. До них вiдиосились: "Педагопчне товариство"(асощащя польських вчителiв) та спортивно-пмнастичне галiцийське товариство "Сокш," а також журнали "Школа" та "Музей", яш публiкували методичнi та популярнi статп з питань застосування засобiв фiзично! культури у повсякденному побул людини.
Значну роль у створеннi громадсько! думки про необхiднiсть застосування фiзичного виховання у рiзних типах навчальних закладiв вiдiграли з'!зди лiкарiв та бюлогш в перiод з 1869 по 1907 рш. Особливо IX (1900 р.) та Х (1907) з'!зди , на яких 1х учасники обговорювали питання впровадження навчально! дисциплiни "Фiзичне виховання" для студенпв польських унiверситетiв.
Початок пiдготовки вчителiв фiзичного виховання у Польщi взноситься до 1870 року, коли Постановою мшстерства Релпи та Державно! Освии (вiд 10.IX.1870 р.) були визначеш квалiфiкацiйнi вимоги до педагогiчно! професи "Вчитель фiзичного виховання", а також змют та термiни проведення державних екзамешв для кандидатiв на отримання цiе! квалiфiкацi!. Наступним кроком стало створення Державно! Екзаменацшно! Комiсi! спочатку у 1874 роцi у Львовi , а пiзнiше у 1889 рощ у Краковi [4, 26].
Початок професiоналiзацi! спецiалiстiв фiзично! культури та спорту у Польщi характеризувався рiзноманiтнiстю форм !х пiдготовки:
1. Короткотермiновi (рiчнi) курси, як1 проводились спортивно-пмнастичним галiцийським товариством "Сок1л," на яких готували iнструкторiв фiзично! рекреаци, а також здiйснювали пiдготовку вчителiв фiзичного виховання у вiдповiдностi з навчальними планами визначеними квалiфiкацiйними вимогами до ще! професi!.
2. Рiчнi курси, як1 органiзовували "Педагогiчнi товариства"(з 1885 р.)у великих мiстах Польщ^ товариство "Парку Йордана" в Краковi (1894 р.),а також товариство "Рухових забав" у Львовi (1897 р).
3. Приватш курси пiдготовки спещалюпв фiзично! культури: "Школа Гiмнастики i Масажу" Х.Кучальсько! (1892 р.) та "Товариство С.Рау"(1899 р.).
У 1895 рощ були створеш першi двохрiчнi курси пiдготовки вчителiв гiмнастики для загальноосвишх шк1л при Кракiвському ушверситеп, пiзнiше вони були реорганiзованi в факультет фiзичного виховання (1927 р.). Це було першою спробою створення бшьш чiтко! та науково обгрунтовано! системи пiдготовки квалiфiкованих спецiалiстiв фiзично! культури для закладiв освiти, що мале важливе значення для тднесення престижу професi! вчителя фiзичного виховання в школг
Пiсля одержання незалежносп Польщi (листопад 1918 рiк) було розроблено двi концепцi! пiдготовки спещалюлв фiзично! культури. Одна з них передбачала тдготовку вчителя
фiзичного виховання з вищою освiтою, а доуга — спецiaлiстiв споpтивно-вiйськовоï тдготовки, яку пiдтpимyвaло мiнiстеpство Biйськовиx С^ав.
Пеpшa концепцiя знайшла значну пiдтpимкy на пеpшомy (1918 p.) та доугому (1919 p.) з'1'здах вчителiв Польщi. Cеpед багатьох секцiй , на яких вiдбyвaлись дискyсiï ïx учасник1в, була також ствоpенa секщя шк1льно1' гiгieни i фiзичного виховання [12, 6G9].
Cлiд вiдмiтити, що у 2G-x pокax у Польщi пpоxодили iнтенсивнi дискyсiï, щодо нaпpямкiв модеpнiзaцiï системи фiзичного виховання дтай та молодi, в тому числ^ змiстy пiдготовки вчителiв цieï педагопчно1' дисциплiни. У 1919 pоцi ввдбулась пеpшa конфеpенцiя pектоpiв вищих навчальних зaклaдiв Польщi на яко1' обговоpювaлись також питання pеaлiзaцiï навчальних платв i пpогpaм yнiвеpситетськоï пiдготовки вчителiв фiзичного виховання.
У 1921 pоцi була ствоpенa Деpжaвнa Рада Фiзичного виховання до фyнкцiй яко1' входило обговоpення piзномaнiтниx питань, щодо пош^ены^ мaсовостi занять фiзкyльтypою та споpтом сеpед piзниx вiковиx гpyп населення Польщi та пiдготовкa пpопозицiй до Уpядy з цieï гaлyзi. Однак, ця Рада iснyвaлa лише два pоки (1921-1922).
У 1925 pоцi вiдбyлaсь пеpшa нayково-пpaктичнa конфеpенцiя спещалютш фiзичноï кyльтypи та споpтy, яка обговоpилa питання стану фiзичного виховання дггей та молода, pозpобилa pекомендaцiï, щодо pозвиткy масово1' фiзкyльтypно-оздоpовчоï pоботи та споpтy у кpaïнi.
Особливу pоль у фоpмyвaннi системи тдготовки спещалюлв фiзичного виховання у Польщi в цей пеpiод вiдiгpaли два документа: Звеpнення до мiнiстеpствa Релш1' та Деpжaвноï освiти, опpaцьовaний членами Деpжaвноï Eкзaменaцiйноï Комiсiï для вчителiв сеpеднix шк1л (1921 p.), а також "Пpоект плану дiяльностi мiнiстеpствa Релiгiï та Деpжaвноï Освiти у гaлyзi фiзичного виховання yчнiвськоï молодГ'(1922 p.), aвтоpом якого був ввдомий спецiaлiст, викладач Познаньського yнiвеpситетy Е.Пясецький [б ].
У свое1' npa^ Е. Пясецький звеpтaв увагу на той факт, що у понад 5GG сеpеднix школах не було квaлiфiковaниx спещалюпв фiзичного виховання. На його думку для пpоведення ypокiв фiзичноï кyльтypи та оpгaнiзaцiï позaypочноï споpтивно-мaсовоï pоботи з yчнiвською молоддю потpiбно було пiдготyвaти понад 2GGG вчителiв фiзичного виховання для piзниx типiв шк1л.
Biдповiдно офiцiйним даним у 1924-1925 навчальному pоцi 522 навчальних заклади не мали квaлiфiковaниx спецiaлiстiв фiзичного виховання.
Таблиця 1
Працевлаштування вчителiв фгзичного виховання у навчальних закладах Польщi в 1924-1925 навчальному роц [5]
Тип школи Кшьюсть шкiл Вчител^ якi мають к'ва.ифичацпо кiлькiсть (%) Вчителя, якi не мають к'ва. пфичаци кiлькiсть (%) Кшьккть шкiл, де не працюе вчитель фiз.вих. кiлькiсть (%)
Гiмнaзiï 2бб 1б9 (б3,3%) 84 (32,б%) 13 (4,1%)
Bчительськi семiнapiï 127 82 б5,5% 42 33,2% 3 2,3%
Cеpеднi школи 514 1б8 (32,б%) 2б3 (51,4%) 83 (1б,1%)
Приватт вчительськi семiнapiï 72 38 (52,7%) 33 (4б%) 1 (1,3%)
Загалом: 979 457 (4б,7%) 422 (43,1%) Ш (Ш,2%)
Концепщя тдготовки вчител1в фiзичного виховання з вищою освтою фоpмyвaлaсь на фонi змш, як1 вiдбyвaлись у 2G-x pокax у вищих навчальних закладах Польщу Як вiдмiчae E.Ромеp цi змiни були викликaнi значним зpостом шлькосп молодi, яка бажала отpимaти вищу освiтy. На що yнiвеpситети ще не були пiдготовленi, особливо в плат кадоових пpоблем i мaтеpiaльноï бази. В пpоцесi aдaптaцiï вищих навчальних заклад1в до нових змш та вимог суспшьства pозшиpити та по^ащити тдготовку висококвaлiфiковaниx спецiaлiстiв вчет paOT та pектоpaти yнiвеpситетiв здшснювали удосконалення змiстy навчальних плaнiв та ^ограм з piзниx пpедметiв, в^оваджували новi вимоги, щодо складання залЫв та екзaменiв [9, 194-198].
В ^оце^ модеpнiзaцiï вищо1' освiти пеpевaжaли двi тенденцiï: теxнологiзaцiï i демо^атта^!' навчального пpоцесy. Пеpшa спиpaлaсь на ш^оке викоpистaння досягнень науки
в практичнш дiяльностi спещалюлв рiзних галузей та И глибоке проникнення у всi сфери суспшьно-господарського життя кра!ни, розвитку технiчних наук i поглиблення спецiалiзацi! у вах галузях знань. В унiверситетах Польщ1 були впровадженi новi навчальнi дисциплiни, як1 були зв'язанi, передусiм, з рiзними галузями оргатзаци промисловосл, економiки, торгiвлi та iн.
Демократизацiя навчально-виховного процесу була пов'язана з тим, що ушверситети отримали бiльше прав у визначенш змiсту пiдготовки спещамспв, розробляли власнi програми, широко обговорювали питания удосконалення навчального процесу не тшьки серед професорсько-викладацького складу (на засщаннях кафедр та вчених радах), а також з представниками студенпв.
Уншерситетська концепцiя пiдготовки вчителiв фiзичного виховання передбачала пiдготовку такого педагога для рiзних тип1в шк1л, якш спроможним був реалiзувати головну мету: формування iнтелектуально розвинуто! та добре фiзично тдготовлено! особистостi. Прихильником ще! концепци був Е.Пясецький, який вважав, що загальне виховання е дiяльнiстю, за допомогою яко! людська генералiзацiя передае майбутнiм поколiниям свiй досвщ у галузi загально! культури. Метою фiзичного виховання дiтей та молодi е не лише формування i гармонiзацiя тшобудовання та покращення моторично! справностi, а також виховання у них позитивних моральних якостей [8, 22].
1нший польський науковець, який займався проблематикою тдготовки вчителiв фiзичного виховання Ф.Знанецький вважав, що процес фiзичного виховання пiдростаючих поколiнь повинен обов'язково передбачати формування у дией та молодi необхiдних для повсякденного життя вiдповiдних вмiнь та навичок, сприяти виховання моральних та естетичних якостей, здiйснювати, вiдповiдно до вшових можливостей, фiзичну та спортивну тдготовку. Так1й пiдхiд дещо вiдходив вщ традицiйного розумiния поняття '^зичне виховання" тшьки як навчально! дисциплiни у школ^
Ф.Знанецький писав, що фiзичне виховання у школi слiд тдпорядковувати державно! концепци, яка мае характер "утилиарно-ппеничний". При цьому мова йде о боротьбi з негативними чинниками, як загрожують здоров'ю молодого оргашзма та формуванню фiзично! пiдготовленостi (особливо в промислових регiонах). Головну роль в цьому повинна вдаграти школа [11, 22]. Вш активно виступав у пресi, на науково-практичних конференщях, пропагуючи поширення фiзичне виховання серед тдростаючих поколiнь, яке повинне спиратись, у першу чергу, на рiзнi спортивнi дисциплiни у школi.
Слвд зазначити, що погляди на фiзичне виховання дiтей та молодi Ф.Знанецького суттево не вiдризнялись вiд концепци Е.Пясецького, а як би доповнювали И новими iдеями i тдходами. В основному, погляди Е.Пясецького i Ф.Знанецького стали фундаментом створення i реалiзацi! так звано! " ушверситетсько! концепщ!" пiдготовки вчителiв фiзичного виховання у Польщi у мiжвоенний перюд.
Вiдповiдно з цiею концепцiею вчитель фiзичного виховання не повинен бути спещалютом в обмежено! галузi фiзично! культури, тобто бути тiльки викладачем гiмнастики (найбiльш популярного в п часи засобу фiзичного виховання школярiв), а перш за все, мати рiзнобiчну iнтелектуальну i практичну (спортивну) тдготовлешсть.
Для успiшно! професiйно-педагогiчно! дiяльностi вчитель повинен оволодiти Грунтовними знаннями у галузi природничо-бiологiчних наук (анатомiя, бiологiя, гiгiена, фiзiологiя), гуманiтарних дисциплш (фiлософiя, педагогiка, психологiя), а також теорiею i методикою фахових навчальних предметiв (теорiя i методика фiзичного виховання, гiмнастика, легка атлетика, спортивш iгри, воднi i зимовi спортивш дисциплiни).
Е.Пясецький та Ф.Знанецький особливу увагу придiляли всебiчно! теоретично! тдготовщ майбутнiх фахiвцiв з фiзично! культури та спорту. Вщповщнш рiвень тдготовки вчителя був важливим також з точки зору вщповщальносп його перед суспшьством за виховання здорового тдростаючого поколiння. "Дилетант — вчитель фiзичного виховання робить в школi бшьше зла, нiж дилетант — фшолог або математик, тому що !х помилки з часом ще можна виправити" [8, 23]. Еталоном моделi такого педагога був всебiчно (теоретично i практично) пiдготовлений вчитель, якш вмiе iнтегративно поеднувати штелектуальне i фiзичне виховання школьно! молодо
Практична реалiзацiя цих вдей розпочалася тсля вiдкриття у Познаньському унiверситетi (1919 р.) кафедри теорi! фiзичного виховання. Наступним кроком стало створення ввддшу фiзичного виховання при медичному факультет Познаньського унiверситету, на якому фiзичне виховання було другою спецiальнiстю для його випускниюв (1920 р.). У 1922 рощ в цьому ушверситеп вперше у Польщi було створено факультет фiзичного виховання. Випускники його тсля завершення 3-х рiчного навчання отримували квалiфiкацiю "магiстра фiзичного виховання".
Постановою мшстерства Релiгi! i Державно! Освии (7.03.1924) факультет фiзичного виховання Познаньського ушверситету отримав широку автономiю у свое! дальность Так, магiстри фiзичного виховання по завершенню двох роив практично! дiяльностi (переважно в школ1), мали право захищати кандидатську дисертащю. Це було певним стимулом для тдвищення особисто! квалiфiкацi! випускник1в цього факультету. Однак, у практищ така можливють не була реалiзована. Головною причиною було не бажання керiвництва унiверситету реалiзувати це положення Постанови мшстерства.
У 1927 роцi було ввдкрито факультет фiзичного виховання при Крашвському Ягелонському унiверситетi. Факультети фiзичного виховання Познаньського та Крак1вського ушверситепв сталi центрами наукових дослiджень у галузi теорi! i методики фiзичного виховання та спорту, популярними у Польщi вищими навчальними закладами, де ввдбувалась пiдготовка висококвалiфiкованих спецiалiстiв.
До основних функцш, як1 вони виконували, вiдносились:
- пiдготовка спецiалiстiв у галузi фiзично! культури i спорту, ям могли працювати вчителями у вих типах шк1л та викладачами фiзичного виховання у вищих навчальних закладах;
- проведення наукових до^джень з рiзних актуальних проблем фiзично! культури та спорту, пiдготовка наукових кадрiв до захисту дисертацi!;
- популяризащя фiзично! культури та спорту в ушверситетському середовищi.
Разом з тим реалiзацiя унiверситетсько! концепцi! тдготовки вчителiв фiзичного виховання мала сво! проблеми. Факультети фiзичного виховання, як були вiдкритi лише у двох ушверситетах, не могли забезпечити потреби польських шк1л у педагогах з ще! спецiальностi. Не вистачало також висококвалiфiкованих, з науковими ступенями викладачiв для кафедр цих факультетiв, ввдповвдного фiнансування для розбудови спортивно! бази ушверситепв (спортивнi зали, басейни, стадюни та iн.).
Тим часом у кра!ш також вiдчувалась гостра ввдсуттсть спецiалiстiв фiзично! культури та спорту в шших сферах суспiльного життя, як органiзують i провадять спортивш секцi!, клуби, тренерiв з рiзних видiв спорту, фахiвцiв з рекреаци та реабiлiтацi!.
Вимоги суспiльства про бшьш чiтку спецiалiзацiю фахiвцiв у галузi фiзично! культури, науковi досягнення з теорi! i методики фiзичного виховання рiзних вiкових груп населення кра!ни сформулювали громадську думку про те, що система тдготовки ушверсального спещалюта, як1й мiг би працювати в школ^ а в разi потреби, тренером або в галузi реабiлiтацi!, не е правильною. Тим бшьш, що значш змiни, яш вiдбулись в школьно! системi освии (1930 р.) вимагали чiтко! спецiалiзацi! у педагогiчних професiях. Тому, в наступних роках встало питання про бшьш ч^кий розподiл у тдготовщ фахiвцiв фiзично! культури з вищою освиою на вiдповiднi спецiальностi. Вони ввдносились, в основному, до змюту теоретико-методично! та практично! !х тдготовки.
Таким чином слад констатувати, що тдготовка вчителiв фiзичного виховання в Познаньському та Крашвському ушверситетах у 20-30-х роках була спрямована, насамперед, на забезпечення вах типiв шшл квалiфiкованими педагогами, як1 були здатш реалiзувати оздоровчi, освiтнi та виховш завдання в процесi проведення урокв з навчального предмету "Фiзичне виховання" i в рiзних формах позакласних занять з фiзично! культури та спорту. Щ навчальнi заклади здшснили розробку першо! моделi вчителя фiзичного виховання, як1 мав ступень мапстра, науково обгрунтували навчальнi плани та програми у пiдготовцi педагога ще! професi!. Пiзнiше цi документи були застосоваш у спецiальних навчальних закладах (академiях фiзично! культури). Слiд також зазначити, що яшсть професiйно! тдготовки
B4m^iB фiзичного виховання в цих ушверситетах була на досить високому piBm i вiдповiдала европейським стандартам того часу, щодо спещатсттв дано! галузi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Gilewicz Z. Drogi rozwoju Akademii Wychowania Fizycznego w latach 1929-1959, Ksi^ga Pami^tkowa. Sport i Turystyka. — 1960. — S. 25-35.
2. Grot Z. Krotki rys dziejow Studium Wychowania Fizycznego w Poznaniu w latach 1919-1939 // 40 lat od Katedry do Wyzszej Szkoly Wychowania Fizycznego. — PWN, Poznan, 1959.
3. H^dzelek K. Ksztalcenie nauczycieli wychowania fizycznego w Galicji na tle rozwoju instytucji ksztalcenia tychze w Europie // Wychowanie i Sport. — t. VI. — № 2. — S. 27-34.
4. H^dzelek K. Pierwsze w Polsce Uniwewrsyteckie Studium Wychowania Fizycznego // Wychowanie Fizyczne i Sport. — 1961. — № 2. — S. 26.
5. Krawczyk B. Koncepcje wyzszego szkolnictwa wychowania fizycznego w Polsce w latach 1919-1939. PWN. — Warszawa, 1968. — 51 s.
6. Piasecki E. Projekt planu dzialalnosci Ministerstwa Wyzwan Religijnych i Oswiecenia Publicznego na polu wychowania fizycznego // Wychowanie fizyczne. — № — S. 22-28.
7. Piasecki E. Zarys teorii wychowania fizycznego. Zaklad Narodowy im. Ossolinskich, Lwow 1935. — S. 57-74.
8. Piasecki E. Wychowanie fizyczne w Uniwersytetach europejskich // Wychowanie Fizyczne. — 1929. — № 1. — S. 22-23.
9. Romer E. Uwagi o samorz^dzie w Uniwersytetach Polskich // W obronie wolnosci szkol akademickich. — Krakow, 1933. — S. 194-198.
10. Znaniecki F. Socjologia wychowania. T. 2. — Poznan: Naukowe Towarzystwo Pedagogiczne, 1930. — 609 s.
11. Znaniecki F. Studia nad teori^. wartosci. Elementy rzeczywistosci praktycznej. — Warszawa, 1912. — 22 s.
12. Woloszyn S. Dzieje wychowania i mysli pedagogicznej w zarysie. PWN. — Warszawa, 1964. — 609 s.
1рина ДАЦЕНКО
ПОЛЬСЬКИЙ ДОСВ1Д ПОДГОТОВКИ МОЛОД1 ДО С1МЕЙНОГО ЖИТТЯ
Ом'я як мшросощальна одиниця споконвiку е контрагентом первинно! соцiалiзацi! особистостi. Життя бшьшосп людей так чи iнакше пов'язане з им'ею — своерiдним мшросвтом, в якому сплiтаються складнi педагопчно-виховш, економiчнi, психологiчнi, фiзiологiчнi та iншi соцiальнi проблеми. Сiмейне життя впливае на стан нащонально! культури, економiки, полiтичнi поди тощо.
Сiм'я поеднуе в собi риси соцiального шституту i мало! сощально! групи. Як сощальний iнститут сiм'я характеризуеться сукупшстю соцiальних норм, санкцiй i зразшв поведiнки, що регламентують взаемини мiж чоловiком i дружиною, батьками i дiтьми.
Кожну конкретну сiм'ю можна розглядати як засновану на шлюбi або кровнiй родинностi малу сощальну групу, члени яко1' поеднанi спшьшстю побуту, взаемною моральною вiдповiдальнiстю та взаемодопомогою.
Омейне життя в сучасних европейських кра'нах, головним чином, ввдбуваеться в нуклеарних, двопоколiнних сiм'ях. У Польщ^ яка вступила до Свропейського Союзу, суспiльне життя iнтенсивно трансформуеться в напрямку европейських стандартш, в тому чи^ й щодо сощального статусу им'!, особливостей сiмейного життя та сощальних гарантiй приватного життя.
У Польщi питання пiдготовки молодi до сiмейного життя належить до одного з основних, визначальних i полягае в соцiалiзацi! молодого поколшня, пiдтриманнi культурно! безперервностi суспiльства, задоволенш потреб у батькiвствi, контактах з диьми, !х вихованнi, самореалiзацi! в диях. Саме тому це питання привертало увагу таких польських учених, як В. Пултавська, Ф. Адамський, Я. Гайда, Т. Круль, Т. Новак. Ця проблема е актуальною i до^джуеться i в наш час. Зокрема, питанням статевого виховання та формування правильних мiжстатевих стосуншв у школьному колективi присвяченi пращ М. Дзевецьгоко, Марти Коморовсько!-Пудло, Янши Мязгович, Владислава Скшидлевського, Збiгнева 1здебського, Вiкторi! Врублевсько!; над проблемами взаемоди школи i сiм'! в тдготовщ молодi до шлюбу працювали Хенрик Цудак, Марiя Земська; питання формування культури штимних почуттiв i
