CC BY
245
УДК 340.13 О. О. СИДОРЕНКО,
канд. юрид. наук, асистент кафедри теори держави i права, Нащональний ушверситет «Юридична академiя Укра!ни iменi Ярослава Мудрого», м. Харкiв
ПРОЦЕСУАЛЬН1 НОРМИ ПРАВА В Р1ЗНИХ ПРАВОВИХ С1М'ЯХ (НА ПРИКЛАД1 КОНТИНЕНТАЛЬНО1 ТА АНГЛОСАКСОНСЬКО1
ПРАВОВИХ С1МЕЙ)
Розглянуто роль процесуальних норм права в регулюванш сустльних в1дносин, що розкриваеться через ознаки, як в1др1зняють правов1 системи крагн англосаксонськог правовой с1м'1 в1д правових систем континентальной с1м'1 Обхрунтовано, що сьогодш е необх1дн1сть зближення нацюнальних правових систем, у тому числ1 тих, що належать до р1зних с1мей права.
Ключов1 слова: процесуальш норми права, загальне право, система права, англшське
право.
Система процесуальних норм права виступае гаранпею визначеност правового регулювання, що забезпечуеться закршленням певних ч1тко встановлених процедур, через як суб'екти права отримують можливють або ознайомитися з тим, як вимоги до них висувае чинне право, або реаизувати норми права, або звернутися за захистом порушеного права.
Роль процесуальних норм у мехашзм1 регулювання сустльних вщносин -одна з ознак, що вщр1зняе правов1 системи кра!н англосаксонсько! правово! Ым'! вщ правових систем континентально! Ым'!. Класичними вщмшними рисами м1ж романо-германською та англо-американською правовими Ым'ями вщносяться прийнята в них процесуальна система - слщча або змагальна. На тепер1шнш час жодна з цих систем не юнуе в чистому вигляд1, однак проблеми !х зближення залишаються актуальними.
Два основних типи правових систем свггу - романо-германське право \ право Ым'! загального права - привели до створення та юнування двох систем правосуддя: вщповщно слщчого (шкв1зицшного) \ змагального. Змагальне судочинство притаманне кра!нам Ым'! загального права - Великобритании
США, Австрали, 1нди та iн. Судочинство держав континентально! Свропи, включаючи Украшу, юторично вiдносилося до слiдчого типу. Однак XIX ст. та судовi реформи того перюду призвели до того, що класичний слiдчий процес перестав юнувати в усiх европейських кра!нах. Такi характеристики класичного шкшзицшного процесу, як таемнiсть, писемнiсть, недопущення процесуального представництва, формальна оцiнка доказiв були замiненi на вiдкритiсть, уснють процесу, допустимiсть представництва, вiльну оцшку доказiв, що е характерними рисами змагального судочинства. З'явилися змiшанi процеси. До реч^ про змiшаний характер цившьного процесу говорили й вггчизняш процесуалiсти кiнця XIX - початку XX ст. Тенденщя зближення двох систем правосуддя була очевидною в XIX ст., що вщзначалося в наущ.
Наприкшщ XX - початку XXI ст. у свт знову настала епоха судових реформ. I знову постало питання тишзаци цившьного процесу. Реформа судочинства у Великобритании що отримала назву за iменем 11 автора лорда Вульфа, привнесла чимало в англiйський процес з континентально! змшано! системи правосуддя. У свою чергу, судовi реформи европейських кра!н продовжували розвивати судочинство у змагальному напрямку. Досить згадати судову реформу. Новi процесуальнi кодекси ввели таю змагальш iнститути, як обмш змагальними документами, розкриття доказiв, попередне судове засщання та iн. 1ншими словами, сучасний процес по сут став змiшаним, що поеднуе як романо-германсью, так i англосаксонськi риси. З европейських кра!н, зокрема, взято систему призначення експерта судом. Рашше в англшських судах право вибору експерта мали виключно сторони. Саме це положення викликало чимало наржань, оскiльки експерт мав певну залежшсть вiд сторони, яка повторно звернеться до нього. Зараз суд контролюе, яю докази надають сторони, i сам призначае проведення експертизи.
Ще на раннiх стадiях становлення i розвитку загального права знаходила прояв така його особливють, як вщведення головно! ролi й надання значущос^ процесуальному праву порiвняно з матерiальним. В она залишаеться актуальною i сьогодш. Одна з причин 11 появи - постшне домiнування в системi
загального права «судового» права. Вщносно слабкий розвиток законодавства -статутного права в Англй, а пiзнiше i в деяких iнших кра!нах загального права -надавало можливють, а часто i змушувало суди формувати в проце^ свое! повсякденно! дiяльностi не тiльки норми матерiального, а й процесуального права, придiляти особливу увагу не стшьки самому судовому ршенню, скiльки, за вже сформованою традицiею, порядку, процедурi прийняття цього ршення [1; 9-10].
1з розвитком загального права такий стан речей все бшьше впливав як на судовий та адмшстративний процеси,так i на образ мислення самих юрис^в. Англiйське право за самою своею природою «не е правом, вивченим в ушверситет^ це не право принцишв. Навпаки, це право процесуалю^в i практиюв» [5, с. 627].
Загальне право як сукупнiсть процесуальних рiшень е втiленням положення: «засоби захисту передують праву». Мейн висловив це формулою: «народження англшського права вщбувалося через утроби процесу» [4, с. 16].
На континент римське право використовувалося в його матерiально-правових аспектах, тодi як англшське право було переважно процесуальним [4, с. 18]. Романо-германська правова ^м'я початково склалась у континентальнiй Захщнш Gвропi. Особливо великий внесок у створення ще! системи, про що свiдчить II назва, внесли юридична думка i законодавство ФранцiI та Шмеччини. Найбiльш закiнченого оформлення романо-германська правова Ым'я отримала в Кодек^ Наполеона i в Германському цившьному укладеннi. Але засади романо-германського права формувались професорами права Болонського та шших iталiйських унiверситетiв, кодифiкаторами 1спанй й ПортугалiI, працями голландських вчених Б. Стнози, Г. Гроцiя, ггалшця Ч. Беккарiа та iн. Професори ушверсшелв передавали суддям частково модершзоване римське право, не беручи до уваги позицй найбiльш компетентних його тлумачниюв. Ними були сприйнятi кiнцевi результати розвитку римського права - його щейно-теоретичш, юридико-технiчнi досягнення, розробка структури й цiлого, а також шститу^в цивiльного права.
Слщ визнати: римському праву в ютори людства вiдведене абсолютно виняткове мюце: воно пережило народ, що його створив, i двiчi пiдкорювало св^ [7, c. 13]. Тим не менше, римське право, на рецепци якого заснована континентальна правова система, активно застосовувало процедурнi норми. Наприклад, давнiм вiдомим способом переходу права власност в Римi була так звана процедура mancipatio. Гай описував !! так: у присутност не менш як п'яти спецiально запрошених свiдкiв i особливого вагаря набувач мае торкнутися рукою реч^ що ним купуеться, i виговорити формулу кутвль Так, якщо йшлося про кутвлю раба, то «hunc ego hominem ex jure Quiritium meum esse ajo isque mihi emptus esto hoc aere aeneaque libra». При цьому вiн робив удар шматком мщ по вагах i передавав його продавцю [7, c. 328].
Нинi, iз наближенням правових Ымей одна до одно!, в Укра!ш зростае роль процесуальних норм у системi права i все бшьша роль вiдводиться ще! визнання правотворчо! функци судово! практики. 1снуе тiсний взаемозв'язок мiж нормою права та ршенням суду, часто на пiдставi узагальнень судово! практики формуеться позищя законодавця, закрiплюючись у положеннях прийнятих нормативно-правових ак^в. Судова практика, не будучи формальним джерелом права, все ж мае ютотний вплив на формування та застосування ощнювальних понять, особливо в кримшальному правь У закош все частiше вбачають тiльки вираження загальних принципiв, як надають великого простору для тлумачення, через що постшна судова практика все виразшше стае самостiйним джерелом права. Розвиток судового прецеденту в правi Укра!ни мае вiдбуватися у споЫб, характерний для романо-германсько! правово! сiм'!. Зокрема, встановлення загально! обов'язковост певних судових рiшень (наприклад, ршень Верховного Суду Укра!ни) е неприпустимим i як таке, що руйнуе прецедент кра!н континентального права, i як таке, що суперечить Конституци Укра!ни.
Правотворча роль судово! практики офщшно визнаеться також в 1спани. Ця практика, що заснована в низщ ршень Верховного Суду 1спанп, формуе так звану загальну правову доктрину (doctrina legal). I! порушення згщно iз законом
е одшею з найважливших пiдстав для оскарження судових ршень до Верховного Суду. До держав, що офщшно визнають прецедент джерелом права, належить i Швейцарiя [6, с. 95].
З теоретичних позицш пiд судовим прецедентом у романо-германськш правовiй dM'i розумiеться iнститут усталено! судово! практики (jurisprudence constante), який е шструментом правотворчосп судiв кра!н континентального права. Суди кра!ни континентального права за усталеним уявленням не можуть прецедентом створювати норми права. Але правотворення не обмежуеться встановленням текс^в норм, а включае в себе й штерпретацш, тлумачення закону [8, с. 36]. Йдеться не про так зване «офщшне тлумачення» (яке вправi сьогодш давати Конституцiйний Суд Укра!ни), а про тлумачення в судовш практицi, без якого правозастосування е неможливим. Таке тлумачення, що даеться судом при розглядi справ, не мае загальнообов'язково! сили i е значимим лише для сторш у цих справах.
Водночас, якщо iнтерпретацiя щодо певного правового питання поширюеться настiльки, що стае загальновживаною, усталеною, можна казати про здшснення правотворення судовою практикою. Дшсно, якщо виходити з того, що право дiе саме так, як його «здшснюють», тобто як i настiльки його буде дотримано (право як «закон у дп» [11, с. 17]), то можна зробити висновок, що встановлення правила поведшки не слщ зводити до словесно! форми норми права, а треба включати до цього поняття i тлумачення. З цього випливае правотворча функцiя усталено! судово! практики. Тому усталена судова практика е джерелом права кра!н романо-германсько! правово! сiм'!, зокрема й Укра!ни.
Цiкаве теоретичне спостереження зробив Г. Дж. Берман. Вш пише про систему загального права, де, як вщомо, немае настiльки сильного, як у кра!нах романо-германсько! правово! ^м'!, вiдчуття рiзницi мiж матерiальним i процесуальним правом. У правi США «будь-який чинний закон повинен вщповщати конституцiйним вимогам «належно! законно! процедури», «рiвного захисту», «таемницi приватного життя» тощо. «Належна законна процедура» -це насправдi англiйський вираз XIV ст., що вказуе на природне право» [2, с. 29].
Серед джерел англшського цившьного процесуального права, що з'явилися в ходi сучасно! реформи, особливий iнтерес являють Правила цившьного судочинства (Civil Procedure Rules) 1998 р., перша стаття яких проголошуе: «Даш правила е новим процесуальним кодексом (New procedural code) ...». Це нетипово для Англи - кра1ни, яка не сприйняла основних iдей, за деякими винятками, римського права i не мала звичаю приймати кодекси. Автори наукових дослщжень в Англи цю термшолопчну новелу критицi не пiддають. Бшьше того, деякi коментатори вважають, що ототожнення Правил цившьного судочинства з процесуальним кодексом не випадкове, оскшьки на сьогодш Правила - це головний акт, що встановлюе процедуру розгляду та виршення справ не тшьки у Верховному судi Англи, а й у судах графств. Англшське процесуальне законодавство розвиваеться досить динамiчно. Незважаючи на дуже нетривалий перюд з моменту вступу в силу Правил цившьного судочинства, вони тддавалися неодноразовим змшам. Так, з дня прийняття цього акта в нього внесено (на 01.05.2008 р.) 46 поправок, остання з яких набрала чинност 06.04.2008 р., а 45 поправка стала дiяти з жовтня 2007 р. Щ поправки рiзнi за обсягом i значенням, i кожну змшу можна розглядати як черговий крок у реформуванш процесуального права.
Зовшшшми чинниками, що зумовлюють необхiднiсть реформування процесуального законодавства, е потреби ушфшаци, гармошзаци процесуального законодавства держав - члешв Свропейського Союзу. Амстердамським договором, що вступив в силу 01.05.1999 р., покладено початок широкш розробцi та обговоренню пропозицш щодо створення схожих, удосконалених, але в той же час спрощених нацiональних процесуальних норм, ушфжаци окремих шститу^в процесуального права всерединi СС. Ставиться навiть питання про формування мiжнародного процесуального права [12].
Процес кодифшаци норм процесуального права держав - члешв СС стикаеться на шляху реформування з певними перешкодами: форми здшснення правосуддя в кожнш кра!ш мають особливостi, сво! нацюнальш традицй", що для громадян шших кра1н становить значнi труднощi. У цьому криеться також
необхщнють зближення нащональних правових систем, у тому чист тих, що належать до pi3Hrn сiмей права.
На практищ реалiзуються два методи зближення. Один - реформування свого нащонального законодавства з орiентуванням на сучасш та ефективно дiючi однотипнi положення, закршлеш iншими правовими системами, що, безсумшвно, приводить до !х зближення. Так, у континентальному правi можна вщзначити iнститути загального права (притаманного англо-саксонськш правовiй системi): розкриття доказiв, перехресний допит свiдкiв сторонами, спрощеш види судочинства, груповi позови. I навпаки, в системi загального права з'являються iнститути, ранiше властивi тшьки системi континентального права, наприклад, кодифшоваш акти (кодекси процесуального права), посилення активност суддi в процесi.
Другий - мехашзм ушфшаци, укладення мiжнародних конвенцiй, угод, договорiв. Такi акти надшеш бiльш високою юридичною силою припи^в, якi мiстяться в них, порiвняно з внутрiшнiми законами держав - учасниць конвенцiй. I якщо серед унiверсальних правових категорiй цившстичного змiсту досягнуто чималих успiхiв, то в частит виршення комерцiйних спорiв, де присутнi так званi шоземш елементи, прогрес менш значний [3].
Отже, на подальший розвиток процесуальних норм суттево впливають iнтеграцiйнi процеси. Це вiдчуваеться не тiльки на рiвнi застосування практики Свропейського суду з прав людини вiтчизняною судовою практикою, iмплементацil положень мiжнародних нормативних договорiв, а й у сферi перейняття суто техшчного та органiзацiйного досвiду, що може бути використаний в юрисдикцшнш дiяльностi за умови належного забезпечення з боку процесуальних норм (як приклад розглянуто впровадження шструменту Twinning, започаткованого Свропейською Ком^ею в 1997 р. у контекст розширення Свропейського Союзу).
Таким чином, на пiдставi аналiзу судово! практики встановлено, що у правозастосовнш практицi Укра1ни продовжуе панувати тдхщ, коли порушення процедурних вимог до порядку реаизацй сво1х повноважень
органами державно! влади, органами мюцевого самоврядування та !х посадовими особами не вважаеться достатньою пiдставою для скасування прийнятого ними ршення. Вказана ситуащя потребуе змiни, для чого вищими судовими iнстанцiями Укра!ни необхiдно виробити вщповщш правовi позицi!.
Список лггератури:
1. Арчер П. Английская судебная система : моногр. / П. Арчер ; под ред. и с предисл. Б. С. Никифорова. - М. : Изд-во иностр. лит., 1959. - 267 с.
2. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Г. Дж. Берман ; пер. с англ. - М. : Изд-во МГУ, 1994. - 592 с.
3. Кудрявцева Е. В. Гармонизация и унификация гражданского процессуального права в европейских странах / Е. В. Кудрявцева // Реформа гражданского процесса в суде первой инстанции в государствах региона Балтийского моря и Центральной Европы : материалы междунар. науч.-практ. конф. - Вильнюс, 2005 - С. 246-249.
4. Леже Р. Великие правовые системы современности: сравнительно-правовой подход / Р. Леже. - М. : Волтерс Клувер, 2009. - 584 с.
5. Марченко М. Н. Курс сравнительного правоведения / М. Н. Марченко. - М. : Городец-издат, 2002. - 1068 с.
6. Погребняк С. Вплив судово! практики на юридичш акти в романо-германськш правовш с1м'! / С.Погребняк // Вюник академп правових наук Укра!ни. - 2003. - № 4 (35). -С. 95.
7. Покровский И. А. История римского права : курс лекций / И. А. Покровский. - Изд. 4-е. - Петроград : Изд-во юрид. кн. склада «Право», 1918. - 430 с.
8. Попов Ю. Судд1вське право творення на приклад1 регулювання вщносин щодо неукладених угод [Електрон. ресурс] / Ю. Попов // Юридичний радник. - 2005. - № 5. -С. 36. - Режим доступу : http:popov-yuyu.narod.ru/14_suddivske_pravotvorennya.htm.
9. Уолкер Р. Английская судебная система / Р. Уолкер. - М. : Юрид. лит., 1980. -
630 с.
10. Филиппов С. В. Судебная система США / С. В. Филиппов. - М. : Наука, 1980. -
173 с.
11. Циппел1ус Р. Юридична методолопя / Р. Циппел1ус. - К., 2004. - 176 с.
12. Юрова Н. М. Международное гражданское процессуальное право: теоретические основы имплементации норм в правовой системе Российской Федерации / Н. М. Юрова. - М. : Волтерс Клувер, 2008. - 352 с.
Сидоренко А. А. Процессуальные нормы права в разных правовых семьях (на примере континентальной и англосаксонской правовых семей).
Статья посвящена роли процессуальных норм права в регулировании общественных отношений, которая раскрывается через признаки, которые отличают правовые системы стран англосаксонской правовой семьи от правовых систем континентальной семьи. Обосновано, что сегодня есть необходимость сближения национальных правовых систем, в том числе тех, которые принадлежат к разным семьям права.
Ключевые слова: процессуальные нормы права, общее право, система права, английское право.
Sidorenko A. A. The procedural rules of law in different legal families (for example, continental and Anglo-Saxon legal families).
The article focuses on the role of due process of law in the regulation of social relations, which is revealed through the signs that distinguish the legal systems of common law legal systems
of the family from the continental family. It is proved that today there is a needfor approximation of national legal systems, including those that belong to different families of law.
Key words: the procedural legal norms, common law , the legal system, English law.
