ПРОТИБОРСТВО АВІАЦІЇ ТА ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОБОРОНИ У ВІЙНІ У В’ЄТНАМІ (1967–1973 РР.) Текст научной статьи по специальности «История и археология»

HISTORICAL AND ARCHEOLOGICAL

ПРОТИБОРСТВО АВ1АЦП ТА ПРОТИПОВIТРЯНОÏ ОБОРОНИ У В1ЙН1 У В'€ТНАМ1

(1967-1973 РР.)

Андрух О.О.

здобувач Нацгонального утверситету оборони Украши 1мет 1вана Черняховського (м. Кшв, Украта)

CONFRONTATION BETWEEN AVIATION AND AIR DEFENSE IN THE VIETNAM WAR

(1967-1973)

Andrukh O.

Applicant of the National Defense University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi (Kyiv, Ukraine)

Анотащя

Стаття присвячена вивченню досввду протиборства системи протиповиряно! оборони та ав1аци у тре-тьому та четвертому перюдах вшни у В'етнам1 (1967-1973 рр.). Автор придшив увагу оргашзацшним, та-ктичним i техтчним заходам, як1 вживалися радянськими та в'етнамськими фах1вцями при створент еше-лоновано! системи протиповиряно! оборони в умовах штенсивних военних дiй проти переважаючих сил противника, що застосовував високоточну зброю та вiв активну радiоелектронну боротьбу. Особлива увага приверталася застосуванню засобiв протиповиряно! оборони шд час вiдбиття масованих авiацiйних ударiв щд час проведения Вiйськово-повiтряними силами США повиряних наступальних операцiй.

Abstract

The article deals with study the experience of confrontation between the air defense system and aviation in the third and fourth periods of the Vietnam War (1967-1973). The author paid attention to the organizational, tactical and technical measures taken by Soviet and Vietnamese specialists in creating an echeloned air defense system in the context of intense hostilities against the overwhelming forces of the enemy, who used high-precision weapons and waged intense electronic warfare. Particular attention was paid to the air defenses using during the repulse of massive air strikes during the US Air Force air offensive operations.

Ключов1 слова: безшлотш лиальт апарати, В'етнам, зенина артилерiя, зенино-ракетний комплекс, палубна аыащя, операщ! "Linebacker-I, II", стратепчна авiацiя.

Keywords: unmanned aerial vehicles, Vietnam, anti-aircraft artillery, anti-aircraft missile system, carrier-based aircraft, Operation Linebacker, Operation Linebacker II, strategic aviation.

Постановка проблеми. Вплив протиборства у повиряному просторi на загальний хвд i результата военного конфлшту, як сввдчить досввд ХХ сто-ллтя, е визначальним. Для Збройних Сил (ЗС) Украши в сучасних умовах, що характеризуются нерiвнiстю военних потенцiалiв з Росшською Федерацiею, у тому чи^ i за спiввiдношенням сил i засобiв повiтряно-космiчного нападу з одного боку, та протиповиряно! оборони (ППО) з iншого, вивчення досвiду протиборства проти переважаючих сил противника набувае надзвичайно! актуальности На нашу думку, найяскравшим прикладом устшно! вiдсiчi переважаючих сил авiацii противника було протиборство авiацii США та сил ППО Демократично! Республ^ В'етнам (ДРВ) упро-довж друго! половини 1960 - першо! половини 1970-х рошв. Зазначимо, що автор уже звертався до цiеi теми, зокрема у статп "Застосування зениних ракетних комплексiв радянського виробництва у вшш у В'етнамi (1964-1973 рр.)" [8], що опублжо-вана у "Военно-юторичному вiснику" вип. 4 (26) за 2017 рш автором розглянуто процеси створення та застосування системи ППО ДРВ ввд початку вшни до 1967 року. В цей перюд ввдбувалося !! становления, ввдпрацьовувалися першi тактичнi прийоми,

ввдбувалося нарощуваиия сил сторiн. У третьому та четвертому перiодах вiйни протиборство у повиряному просторi ДРВ набуло найзапеклшого характеру i за всiма ознаками слабший В'етнам завдав остаточно! поразки значно сильшшим вшськово-повiтряним силам (ВПС) того часу. Висвилення, вивчення та опанування в'етнамського досвiду на теперiшнiй час е вкрай актуальним завданням як у теоретичному, так i в практичному аспектах.

Аналгз лгтератури. Тема протиборства у небi Швшчного В'етнаму доволi активно висвилюва-лась у багатьох наукових i науково-популярних працях. Автор звертае увагу на пращ саме радянсь-ких авторiв з шлькох причин. По-перше, цi пращ були шдготовлеш, головним чином, учасниками подiй у В'етнамi, що надае використанiй шформацп високо! довiри. По-друге, професiоналiзм авторiв, особливо з огляду на результати вiйни, не викликае заперечень, а, отже, !х узагальнення, висновки та пропозицп перевiренi в реальних бойових умовах i заслуговують на увагу [1-5]. Разом з тим, для глиб-шого усвщомлення ходу збройно! боротьби у повь тряному просторi, розумiння характеру i прийомiв

протиборства аыацп та ППО доцшьно було зверну-тись до фундаментальних праць, присвячених роз-витку военного мистецтва авТацп [6, 7].

Автор поставив за мету проаналТзувати досвТд збройно! боротьби у повиряному просторi в тре-тьому та четвертому перюдах вiйни у В'етнамi (1967-1972 рр.) для яких найбшьш характерним було ведения сторонами збройно! боротьби в умо-вах постшного вдосконалення озброення, вшсько-во! техшки (ОВТ), форм i способiв застосування вiйськ (сил).

Викладення основного матергалу. Третш пе-рiод бойових дш (друга половина 1967 - шнець 1968 р.) характеризувався рiзким щдвищенням щiльностi масованих ударiв авТаци США (до 10-12 лТгашв на хвилину) i кiлькостi лiтакiв в ударi (до 200). Для забезпечення нальопв ударних груп од-ночасно почали залучати по 4-6 постановникiв ра-дiоперешкод RB-66, не враховуючи шших засобiв радюпротиди. Апаратурою радiоперешкод були оснащеш всi лiтаки ударних груп. За 1968 рш було скинуто бомб i випущено авiацiйних ракет найбь льшу шльшсть, нiж за всю вшну у В'етнамi [1, с.158].

Командування зенiтно-ракетних вiйськ (ЗРВ) В'етнамсько! Народно! Армi! (ВНА) перейшло до створення угруповань для прикриття найважливь ших об'ектiв з ешелонуванням зенiтно-ракетних дивiзiонiв (зрдн) i розмiщенням !х на скорочених ш-тервалах (з 30-35 до 12-15 км). На прикритп важ-ливих об'ектiв кра!ни командування зосередило до 90% уах боеготових зрдн. Разом з тим, посилилося зештно-артилершське прикриття !х позицiй. За таких умов удвiчi зросла загальна ефективнiсть стрь льб, але зросла й середня витрата ракет у наслвдок результативного придушення компактних груп зрдн групами постаповнишв активних перешкод. Рiзко зросла шльшсть проведених стрТльб. В окремi мiсяцi !х шльшсть у 1,5-2 рази перевищувала шль-кiсть стрiльб за весь 1965 р. [1, с.159].

Рiзко збшьшилася шльшсть ударiв по зрдн, що в свою чергу призводило до збшьшення ремонтно-вТд-новних робiт. Найбшьша шльшсть ударiв припадала на щдроздши, що дiяли у вiдривi або на зовшшшх межах угруповань. Крiм того, було проведено щдси-лення зенiтного артилерiйського прикриття стартових позицш (СП) на зовнiшнiх межах угруповань. При ви-ходi зi строю одного з дивiзiонiв для вТдновлення сис-теми вогню передбачалося тимчасове розмiщення по-близу його позицш батаре! 100-мм зенiтних гармат.

При такш побудовi угруповань досягалася дуже висока щiльнiсть бойових порядкiв ЗРВ. В ок-ремi перiоди на дТлянщ територi! розмiром 70^70 км розгорталося до 14-16 зрдн.

До переваг такого угруповання можемо вТдне-

сти:

пiдвищення бойових можливостей при робот по цiлях на малих i гранично малих висотах;

забезпечення взаемного зештного ракетного прикриття;

можливють зосередження вогню групи дивТзь ошв по одинокiй, груповiй цiлi або ж груш цшей;

полiпшения умов централiзованого управлiння вогнем угруповання ЗРВ [2, с.253].

Однак, були виявлеш й певнi недолiки такого щТльного угруповання однотипних зрдн, насампе-ред таких, як:

при щiльностях нальотiв 6-10 лiтакiв на хви-лину в середньому кожен зрдн встигав виконати одну стрiльбу (iнодi двТ) за налiт, адже час перебу-вання цiлi в зонi ураження угруповання скорочува-вся i дорiвнював одному-двом циклам стрiльби;

дещо посилювались взаемнi завади станцi! на-ведення ракет i стаицi! розвiдки цшей, як працю-вали з випромшюванням в ефiр;

спрощувались умови придушення перешкодами радютехшчних засобiв ЗРВ.

Загалом, упродовж третього перiоду було проведено 1908 стршьб, знищено 850 лгташв при сере-днш витратi ракет на збитий лггак 3,8 i загальнiй ефективностi 0,45 [2, с.255].

Четвертий перiод охоплював три календарнi роки з 1969 по 1971. З листопада 1968 року розпо-чалися переговори мiж ДРВ i США про повне при-пинення ударiв по швшчнш частинi ДРВ. Проте, переговори йшли дуже складно, крiм того, досягнул домовленостi обома сторонами неодноразово порушувалися. Тривали iнтенсивнi розвiдувальнi польоти лтгашв SR-71, и-2 i безпшотних лiтальних апаратiв (БПЛА) [4].

Оперативну паузу, що настала, сторони вико-ристовували для вiдновлення та нарощування сил. В'етнамськi вiйська займалися навчанням фахiвцiв Т бойових обслуг, ремонтом Т вiдновленням ОВТ. Унаслiдок цього зросла шльшсть боеготових зрдн, накопичилися запаси ракет та шших матерТально-техшчних засобТв. БойовТ ди вели по втдбиттю ок-ремих ударТв аиацп США по найважлившим кому-шкащям, зосередженням вшськ, СП зрдн на швдш кра!ни. КрТм того, вели боротьбу з розвтдувальною авТащею на всш територи ДРВ. ЗРВ дТяли у складТ невеликих груп (3-4 зрдн) або окремих зрдн Тз "засадок". Прсько-лТсова мТсцевТсть з густою рос-линшстю на швдш кра!ни створювала значш труд-нощТ при здшсненш маршу, виборТ та обладнанш СП. Обмежена шльшсть пускових установок (ПУ), що розгортались, та велик кути закриття значно знижували вогневТ можливосп ЗРК [2, с.261].

За таких умов ефективнють бойового застосування ЗРК залишалась низькою. В перюд 1969 р. Т в першш половиш 1970 р. бшьшють стршьб була проведена по безпшотних лтгаках-розвшниках. У другш половиш 1970 р. Т в 1971 рощ - по пшотова-нш авТацп.

Загалом, за час оперативно! паузи полки ЗРВ ВНА провели 270 стрТльб, знищили 91 лТгак при за-гальнш ефективносп стрТльби 0,34 Т середнш ви-трап на один збитий лТгак 4-6 ракет [4, с.36].

З счня 1972 р. штенсившсть ударТв американ-сько! авТацп в швденнш частиш В'етнаму почала зростати. В першому кварталТ 1972 р. ЗРВ в основному вели бойовТ ди на швдш кра!ни. 1х завданнями були прикриття комушкацш, баз постачання та зосередження вшськ за рахунок певного послаблення

Ханойського угруповання. Для виршення цих за-вдань було створено дешлька самостiйних угрупо-вань ЗРВ, кожне у складi одного зенiтно-ракетного полку (зрп). За рахунок вибору оптимальних вгдс-таней м1ж зрдн та об'ектами прикриття, а також ш-тервалiв мiж дивiзiонами були створеш бойовi порядки ЗРВ, що забезпечували прикриття об'ектiв, можливiсть централiзованого управлiния шдроздь лами та оргашзацш взаемного прикриття [5, c.31].

БГльшють стрiльб зрдн проводили в умовах складно! повиряно!' та завадово! обстановки. Ефек-тивнiсть стрiльб не зменшилась i за перший квартал 1972 р. i склала 0,49 при середнш витратi ракет 3,8 одиниць на один збитий лггак. Проте, через поси-лення штенсивносп ударiв американсько! авГацп на початку року ЗРВ зазнало великих втрат i на пiвднi В'етнаму боеготовими залишалося не бiльше 10% зрдн [4, а37].

З квiтия 1972 року аиащя США почала дiяти над всiею територiею ДРВ. 1нтенсившсть ведення бойових дiй ЗРВ значно збшьшилась. Щоденно ЗРВ проводили в 10 разiв бiльше стрiльб, нгж у першому кварталi 1972 р. [6, а198]. Так, наприклад, тшьки за квiтень поточного року було проведено 228 стрГльб i знищено 85 американських лiтакiв [2, а263].

16 квiтня 1972 р. авiацiя США вперше пiсля 1968 року завдала масованих ударiв на мюта Ханой i Хайфон. Пiд час удару на м. Хайфон брали участь понад 250 лггашв, у тому числГ 15 - В-52. Стрiльби, як1 провели по лтгаках-винищувачах, що iмiтували В-52, виявились малоефективними через викорис-таиия ними протиракетних маневрiв. У цей же час шд прикриттям перешкод В-52 завдавали ударiв по об'екту. При вадбитп удару на м. Хайфон 16 кштня 1972 р. угрупованням ЗРВ проведено 50 стрГльб i використано 90 ракет (приблизно один боекомплект). Ефектившсть стрiльб склала 0,22 при середнш витрап 8,2 ракет на один збитий лггак. Ва стрь льби проведенi в складнш завадовiй обстановцi [6, c.201].

Найскладшшим видом стрiльб для бойових ро-зрахунк1в ЗРВ виявилась стрiльба по В-52. Низька ефектившсть стршьб по В-52 (0,16) i велика витрата ракет (16 ракет) на один збитий лггак стала наслгд-ком застосування противником комплексних радю-електронних завад велико! iнтенсивностi та вгдсут-нiстю у бойових обслуг достатнього досвiду роботи в ташй обстановцi [5, c.32].

У результат аналiзу проведених бо!в команду-ванням ППО ВНА вжило ряд заходiв з пiдсиления угруповань ЗРВ i насамперед при прикриттi столищ - м. Ханой. Створене угруповання складалося з трьох поясiв оборони. Зовшшнш пояс складався з 3-4 зрдн на основних напрямках нальоту аиацп противника на вiдстаиi 35-45 км вгд об'екту прикриття. До складу середнього поясу входило 4-5 зрдн на ввдсташ 15-20 км, i 4 зрдн, розташоваш на вщсташ 4-5 км вгд меж об'екта прикриття, скла-дали внутрiшнiй пояс оборони. Разом з тим, були уточнеш плани бойових дш зрп, що залежали вгд варiантiв нальоту та об'ектiв удару, визначено кон-кретнi дii по ударних групах лiтакiв, а також вгдпо-вiдальнi сектори оборони дивiзiонiв i полков. Була

визначена тактика дш зрдн по першому ешелону авГацп противника з використаииям хибних i реаль-них пускав ракет з метою виявлення характеру нальоту [4, а38].

У перюд з 16 квiтия по 20 жовтня 1972 р. аиа-щя США провела повiтряну операцiю "Linebacker-I", завдаючи ударiв по об'ектах у центральних районах кра!ни, у тому числi по Ханою i Хайфону [3].

Ефективнiсть стрГльб ЗРВ в середньому у цей перюд склала 0,3 i менше. Так, наприклад, 16 сер-пня 1972 р. ханойське угруповання ЗРВ вгдбивало удар американсько! авГацп, в якому брало участь 56 лггашв. Удар тривав 50 хвилин. У ввдбитп цього удару взяли участь 6 зрдн iз 9, що були в угрупо-ваинi. Було проведено 16 стршьб, використано 26 ракет, знищено 4 американських лггака. Через си-льну дш активних шумових перешкод 13 стрГльб було здшснено при наведеннi ракет за методом "трьох точок". Ефективнiсть стршьб склала 0,25, середня витрата 6,5 ракет на один збитий лггак. Аналiзуючи х1д проведених бо!в, розрахунки зрдн постiйно були в пошуку способiв пiдвищения ефе-ктивностi стршьб. Так, була збшьшена к1льк1сть стршьб "наздопн", що дозволило видiляти цш на фонi перешкод i застосовувати методи половинного випрямлення та командний. Ефективнiсть таких стршьб склала 0,45-0,55 [4, а41].

З метою щдсилення ППО м. Ханой i м. Хайфон ввд очiкуваиих ударiв стратегiчноi авiацii у пе-ршiй половинi грудня 1972 р. командування ВНА здiйснило перегрупування ЗРВ. Для прикриття м. Ханой створили угруповання у склащ 3-х зрп (12 зрдн), а м. Хайфон - 2-х зрп (8 зрдн). Уа зрдн були розгорнуп на маловвдомих противнику СП з дотри-манням режиму радiомаскувания [4, а42].

З 18 по 30 грудня 1972 р. американцi проводили повпряну операц1ю "Linebacker-H". Мета опе-рацii полягала у примушенш в'етнамсько! делегацi!' на переговорах у Париж! до пом'якшення свое! по-зицii. Зазначена операцiя проводилася способами завдання масованих авiацiйних ударiв по мютам Ханой i Хайфон з метою завдання противнику не-поправних втрат у людях та руйнуванш важливих об'ектiв р!зного призначення [3].

До операци залучили 188 стратепчних бомба-рдувальникiв В-52D (G), понад 500 лггашв тактично!, палубно! авiацii г понад 800 лггашв забезпе-чення (лГтаки розвгдки й управлшня, постановники перешкод). Перевага авГацп США в повГтрГ була по-вною. В угрупованнях ЗРВ Ханоя Г Хайфону всього було 20 стрГльбових каналГв. У нальотГ на один зрдн брало участь дешлька лггашв, Гз них по 2-3 завдавали ударГв безпосередньо по дивГзюнах. Команду-вання ППО Г вшськово-повиряних сил В'етнаму за наполегливою рекомендащею радянських вГйсько-вих фахГвщв прийняло едине правильне рГшення -знищувати виключно стратегГчнГ бомбардуваль-ники В-52, не вгдволГкаючись на лижи тактично! Г палубно! авГацГ!. Бажаний результат було досяг-нуто. Всього було збито 54 лтгаки, з них 31 - В-52 Г 23 лГтаки тактично! Г палубно! авГацп ^-4, A-4, А-7). Завдання вибору лггашв В-52 Гз загального на-льоту було не простим. Для цього використовували данГ розвгдки та вгдомосп, отриманГ вГд полонених американських льотчишв [6, c.210].

Завдяки розввдщ були точно визначеш аерод-роми базування Т посадки, визначеш час зльоту Т ма-ршрути польоту до об'екпв удару. КрТм того, вико-ристовували шформацш про тдйом лггашв з авТа-бази Андерсен (о. Гуам) вщ радянських риболовецьких, наукових та шших суден, що роз-мТщувалися на маршрул польоту американсько! аыаци Т надсилали попередження про удар [5, а33].

Були точно вТдомТ склад загошв Т ланок, штер-вали мТж ударними групами Т лгаками, райони дозаправки Т зустрТчТ винищувачТв супроводу. За свТдчен-нями льотчикТв, за 90-110 км до об'екпв удару фор-мувався стабшьний стрш лтаюв (вТдстань мтж лгаками 25 км Т перевищення близько 500 м), припи-нялося маневрування, займався стандартний ешелон висоти для бомбометання (10-12 км) та набиралася швидюсть (близько 870 км/год.). За 10-15 хвилин до завдання удару передбачалася постановка активних шумових завад групою з 2-4 постановниюв перешкод ЕВ-66 з дальносп 80-150 км. Лггаки придушення зрдн (в основному F-105) летши парами попереду ударно! групи на висоп 7-8 км Тз випередженням на одну хвилину (12-15 км) [7, а162].

Таким чином, стандартна Т незмшна побудова бойових порядив американсько! аиацп тд час за-вдання удару, про яку було вщомо вТд полонених льотчишв, дозволила видшяти найважлившТ цш для обстршу, а саме стратепчш бомбардувальники. Ханойське угруповання за час операци знищило 36 цшей, Тз них 28 - В-52. На кожний знищений стра-тепчний бомбардувальник витрачалося близько 8 зештних ракет. Американська сторона вела свш тд-рахунок втрат. Зазвичай, збитим вважався лиак, що впав на територи В'етнаму, шшТ ж вщносили не до бойових втрат, а техшчних. В операци 'ЪшеЬаскег-II" американщ визнали втраченими 22 бомбардувальники В-52. Допустимими вважалися втрати 0,5% вТд чисельносп ашацшного угруповання, а тут вони були бшьшими в тридцять разТв [3].

Формально авТащя США виконала свое за-вдання, Ханой Т Хайфон були перетворет на ру!ни. Але 30 грудня через важю втрати США вТдмовилися вТд продовження ще! операци. Не зважаючи на завдат руйнування, в'етнамська сторона проявила достатню стшисть, отже, американсьш втрати не вТдповТдали досягнутому тактичному результату. Внаслвдок цього, 27 ачня 1973 р. у Париж вТдбулося щдписання угоди "Про припинення вшни Т установлення миру у В'етнамГ, а 29 березня 1973 р. армТя США завершила виведення сво!х вшськ з В'етнаму.

Шдсумовуючи вищезазначене, можемо зро-бити там висновки.

Протиборство американсько! аиацп Т в'етнам-ських сил ШЮ вщбувалось в умовах чисельно! переваги американсько! сторони при яшсному паритета ОВТ. БТльш слабка сторона в цш вшш вийшла з не! переможницею. Запорукою перемоги в'етнам-щв стали побудова ешелоновано! системи ППО з рацюнальним поеднанням централТзацп Т децентра-лТзаци управлшня, високий рТвень взаемоди родТв вшськ ППО Т винищувально! аиацп, висока манев-решсть в'етнамських шдроздшв ППО, вжиття ре-зультативних заходТв тактичного й оперативного

маскування, рацiональне використання наявних сил i засобiв, у тому числ застарiлого озброення. Втрати, яких в'етнамщ завдавали противнику, ви-явились неприйнятними як за нормативами, прийнятими у ЗС США, так i за спiввiдношенням вартостi авiацiйноi технiки i зруйнованих об'eктiв на територи ДРВ.

Вiйна подтвердила, що ставка на дальнш раке-тний повиряний бiй та iгнорування необхвдносп готуватись до ближнього маневреного бою для ви-нищувальноi' авiацii' виявилась помилковою, що в подальшому призвело до перегляду спрямованостi пiдготовки винищувально! авiацii та розроблення новiтньоi аиатехшки 4-го поколiння. Докорiнним чином змшились бойовi порядки авiацii з посилен-ням елементiв, що призначенi для вогневого та ра-дiоелектронного прикриття ударних груп. Змен-шення юлькосл лiтакiв, що видiлялись в ударш групи, не призводило до загального зменшення ре-зультативностi виконання бойових завдань завдяки широкому застосуванню високоточно! з6ро!, що стала активно розвиватись.

Отже, результати протиборства авiацi! i ППО у третьому та четвертому перюдах вiйни виршаль-ним чином вплинули на подальший розвиток военного мистецтва, ОВТ i спрямовашсть оперативно! та бойово! пiдготовки як авiацii, так i ППО в цшому.

Список лiтератури

1. Боевое применение зенитных ракетных войск (По опыту боевых действий Вьетнамской Народной Армии) / Под ред. генерал-лейтенанта артиллерии Вихорь С. Ф. Москва, 1968. 263 с.

2. Зенитные ракетные войска в войнах во Вьетнаме и на Ближнем Востоке (в период 19651973 гг.) / Под ред. генерал-полковника артиллерии И.М. Гуринова. Москва, 1980. 363 с.

3. Война в небе Вьетнама : URL: http://www.vietnamnews.ru/skywar.html

4. Анализ боевых действий ЗРВ Вьетнамской Народной Армии (отчет комиссии) / Пред. комиссии генерал-лейтенант ИТС Г. Легасов. В/ч 29139, 1966. 52 с.

5. Хюппенен А.И. Роль советских военных специалистов в создании войск ПВО ВНА и обеспечении успешного завершения боевых действий. Война во Вьетнаме: взгляд сквозь годы... матер. науч.-практич. конф. "Советско-вьетнамское военное и экономическое сотрудничество в годы агрессии США против ДРВ (1964-1973 гг.) (Об участии советских военных специалистов в отражении агрессии США против Вьетнама)". Москва, 2000. С.25-39.

6. Бабич В. К. Авиация в локальных войнах. Москва, 1988. 207 с.

7. Бабич В. К. Истребители меняют тактику. Москва, 1983. 151 с.

8. Андрух О. О. Застосування зештних ракет-них комплекав радянського виробництва у вшш у В'етнамi (1964-1973 рр.). Военно-юторичний вгс-ник: зб. наук. праць Нац. ун-ту оборони Укра!ни. Ки!в, 2017. Вип. 4 (26). С.115-119.