CC BY
25
УДК 005.93
ПРОСТОРОВО-АДАПТИВНИЙ П1ДХ1Д ДО ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНО! СТРАТЕГИ"
П1ДПРИ6МСТВА
©2018 АРЕФ'еВА О. В., П1ЛЕЦЬКА С. Т.
УДК005.93
Ареф'сва О. В., Пшецька С. Т. Просторово-адаптивний niAxiA до формування конкурентно!' стратеги тдприсмства
Мета cmammi полягае у формуваннi конкурентноi стратеги тдприемства на nidcmaei обГрунтованого просторово-адаптивного nidxody. Доведено актуальншь адаптивного управл'шня в умовах ринкового середовища з високою невизначетстю стану та поведши його суб'ект'ю. Зазначено, що адаптивне управл'шня дае можлившь забезпечити тдтримування зайнятих тдприемством позицш i прийняти управл'шськ! р!шення щодо вибору необх1дно> конкурентно! стратеги. Проанал/зовано та доповнено принципи адаптивного управл'шня тдприемством та його iнформац1йне забезпечення. Запропоновано власне визначення адаптивно-просторового nidxody в управл'шськш д'тльност!. На 3acadax просторово-адаптивного nidxody визначено принципи, функцИ та етапи формування конкурентноi стратеги, якi забезпечують розробку та здшснення основних 3axodie щодо ¡мплементаци стратеги у визначеному сегмент! ринку. ОбГрунтована Modenb формування конкурентно!' стратеги, яка doзвoляe консол!ду-вати в eduHOMy простор'тожливкть адаптацитдприемства do змш узовн1шньому середовищ! Перспективами подальших docлidжeнь у daHOMy напрямi еформування ф'шансового забезпечення конкурентнихстратегш nidnpueMcmea з використанням методуДж. 06ep-Kpie, що (рунтуеться на вибор! eidnoeidnux показниюв, яшхарактеризують сучаст аспекти diяльнocmi docлidжyвaнux nidnpueMcme ав!ац1йно1сфери. Ключоеi слова: adaпmaцiя, економ!чний npocmip, просторово-адаптивний nidxid, 6i3Hec-oduHUця, конкурентна стратегт, duвepcuфiкaцiя, комп-
Рис.: 1. Табл.: 1. БШл.: 20.
Ареф'ева Олена Володимир1вна - doKmop економЫних наук, професор, 3aeidyea4Ka кафedpu економши поттряного транспорту, Нацюнальний ав1ацшний ynieepcumem (просп. Космонавта Комарова, 1, Kuie, 03058, Укра'ша) E-mail: Elena-2009-19@ukr.net
Пмецька CaMipa Тимофнвна - doKmop економ!чних наук, do^Hm, професор кафedpu фшанав, облшу ma aydumy, Нацюнальний ав/ацшний ynieepcumem (просп. Космонавта Комарова, 1, Kuie, 03058, Укра'ша) E-mail: 0508486185@ukr.net
УДК005.93
Арефьева Е. В., Пилецкая С. Т. Пространственно-адаптивный подход к формированию конкурентной стратегии предприятия
Цель статьи заключается в формировании конкурентной стратегии предприятия на основании обоснованного пространственно-адаптивного подхода..Доказана актуальность адаптивного управления в условиях рыночной среды с высокой неопределенностью состояния и поведения его субъектов. Отмечено, что адаптивное управление дает возможность обеспечить поддержание занятых предприятием позиций и принять управленческие решения по выбору необходимой конкурентной стратегии. Проанализированы и дополнены принципы адаптивного управления предприятием и его информационное обеспечение. Предложено собственное определение адаптивно-пространственного подхода в управленческой деятельности. На основе пространственно-адаптивного подхода определены принципы, функции и этапы формирования конкурентной стратегии, обеспечивающие разработку и осуществление основных мероприятий по импле-ментации стратегии в определенном сегменте рынка. Обоснована модель формирования конкурентной стратегии. Перспективой дальнейших исследований в данном направлении является формирование финансового обеспечения конкурентных стратегий предприятия с использованием метода Дж. Обер-Крие, основанном на выборе соответствующих показателей, характеризующих современные аспекты деятельности исследуемых предприятий авиационной сферы. Ключевые слова: адаптация, экономическое пространство, пространственно-адаптивный подход, бизнес-единица, конкурентная стратегия, диверсификация, комплаенс. Рис.: 1. Табл.: 1. Библ.: 20.
Арефьева Елена Владимировна - доктор экономических наук, профессор, заведующая кафедрой экономики воздушного транспорта, Национальный авиационный университет (просп. Космонавта Комарова, 1, Киев, 03058, Украина) E-mail: Eiena-2009-19@ukr.net
Пилецкая Самира Тимофеевна - доктор экономических наук, доцент, профессор кафедры финансов, учета и аудита, Национальный авиационный университет (просп. Космонавта Комарова, 1, Киев, 03058, Украинаj E-mail: 0508486185@ukr.net
UDC005.93
Arefieva O. V., Piletska S. T. The Spatíal-Adaptíve Approach to Formation of Competitive Strategy of Enterprise
The article is aimed at forming a competitive strategy of enterprise on the basis of a substantiated spatial-adaptive approach. Relevance of adaptive management in conditions of the market environment with high uncertainty of condition and behavior of its actors is proved. It is specified that adaptive management allows to maintenance of the positions occupied by enterprise and to make managerial decisions on choice of the necessary competitive strategy. The principles of adaptive management of enterprise and its information support are analyzed and complemented. The authors' own definition of the adaptive-spatial approach in management activity is proposed. On the basis of the spatial-adaptive approach, the principles, functions and stages of formation of competitive strategy are defined, providing development and the basic actions on strategy implementation in a certain segment of the market. The model of formation of competitive strategy is substantiated. Prospect for further researches in this direction is formation of financial provision of competitive strategies of enterprise with use of method of J. Auber-Krier, based on the selection of relevant indicators that characterize the modern aspects of activities of the researched enterprises in aviation industry.
Keywords: adaptation, economic space, spatial-adaptive approach, business unit, competitivestrategy, diversification, compliance. Fig.: 1. Tbl.: 1. Bibl.: 20.
Arefieva Olena V.-D. Sc. (Economicsj, Professor, Head of the Department of Air Transport Economics, National Aviation University (1 Kosmonavta Komarova Ave., Kyiv, 03058, Ukraine) E-mail: Elena-2009-19@ukr.net
Piletska Samira T.-D. Sc. (Economics!, Associate Professor, Professor of the Department of Finance, Accounting and Audit, National Aviation University (1 Kosmonavta KomarovaAve., Kyiv, 03058, Ukraine) E-mail: 0508486185@ukr.net
Сучасш тенденцГ! трансформацГ! в кра'М зу-мовленi множинними реформами та шсти-туцiйними перетвореннями, що призводять до невизначеностГ зовнiшнiх i внутрiшнiх впливiв на конкурентне середовище, непередбачуваних про-цесiв здiйснення вiдтворення та розвитку. У таких умовах управлшня розвитком промислового тд-приемства стае дедалi ризикованим, що вимагае за-стосування адаптивного шдходу до вибору стратеги. Разом з тим, адаптацiя можлива лише тодГ, коли вГдо-мi характеристики простору, в якому функцюнують пiдприемства та можливо урахувати напрями !хньо! взаемодГ!. Об'ективна реальнiсть необидносй розвитку економiки вимагае зростання машинобудiвного виробництва як шдгрунтя мультиплшативного про-цесу вiдбудови iнших галузей.
Змши, якi спостерiгаються в характерi еконо-мiчного зростання Укра!ни, обумовлеш, у тому числi, зниженням частки експортно! виручки та скорочен-ням iмпортного потенцiалу кра!ни. Це не дозволяе провадити власну промислову полiтику щодо шдтри-мання на необхГдному рiвнi конкурентоспроможнос-тi пiдприемств при безперервнш взаемодГ! iз дина-мiчним середовищем у просторi та чаа, можливому при активному використаннi методiв адаптивного управлiння.
Питання конкурентних стратегш широко досль джувалося iноземними та вГтчизняними науковцями, зокрема такими вченими, як: Ансофф I., Котлер Ф., Виханський О. С. [2], Дикань В. Л. [4], Лепейко Т. I. [8], Портер М. [12] та шш1 Питанням шдвищення ефективносп управлшня за допомогою концепцГ! адаптивного управлшня займалися таи вчеш, як Гончар О. I. [3], КалШченко Л. Л. [6], Кулик Н. М. [7], Лепейко Т. I., Кривобок К. В, [8], Мартинюк О. А. [9], ПогрГбняк Д. С. [11], Прохорова В. В. [13], Степанова Ю. Л. [15], Стец I. I. [16], Бмшський О. Г. [18], Фа-йоль А. [19], Фесш Л. I. [20] та ш.
Незважаючи на велику ккьккть дослГджень цих тем, доа не розглядаеться формування конкурентно! стратеги на пiдставi адаптивно-просторово-го шдходу, що й визначае актуальшсть дано! роботи.
Мета статт полягае в формуванш конкурентно! стратеги шдприемства на пiдставi обгрунтовано-го просторово-адаптивного шдходу.
У даний час проблема сталого розвитку про-мислових шдприемств е особливо актуальною, що пов'язано iз розширенням ринку внутршнього попи-ту при скороченш виробництва власного сучасного обладнання та обумовлено необхГдшстю замiщення iмпорту в рядi галузей нацюнально! економши та по-шуку «точок» зростання, що грунтуеться на еконо-мщ знать та вивченнi закономiрностей формування вГдповГдного простору.
На сучасному еташ розвитку Укра!ни сформо-ване ринкове середовище iз високою невизначенiстю стану та поведшки елементiв (складових), що створюе
перешкоди для прийняття вчасних управлшських рг-шень. Модель економiчного зростання мае забезпечи-ти зростання виробництва промислово! високотехно-логiчно! продукцГ! з метою реалiзацГ! на внутршньому та зовнГшньому ринках. Адаптивне управлшня в таких умовах господарювання забезпечить шдтриму-вання зайнятих позицш пiдприемством г дозволить прийняти управлшськ рГшення щодо вибору необхГд-но! конкурентно! стратегГ! розвитку.
АдаптацГю в широкому значенш розумГють як пристосування системи до змши умов. Адаптивне управлшня - це управлшня в системГ з неповною апрюрною шформащею про керований процес, яке змшюеться в процеа накопичення ш-формацГ! й застосовуеться з метою полшшення якос-тГ роботи системи [6, с. 178]. Дане визначення шд-тверджуе недостатшсть шформаци щодо майбутньо! дГяльностГ пГдприемств при здшсненш стратегГчного управлГння та необхГдностГ застосовувати сценарний тдид для формування стратегш незалежно вГд !х-нГх характеристик на тепершнш час. Значний вплив мае зовшшне середовище, яке динамГчними змГна-ми визначае напрями конкурентно! боротьби. Так, на думку Лепейко Т. I. та Кривобок К. В, адаптащя е процесом пристосування шдприемства до зовншшх мшливих умов та передбачае систему оргашзацшно-економГчних Г сощальних регуляторГв та мае на метГ забезпечення стГйкостГ функцГонування оргашзацГ! в довгостроковГй перспективГ. Таким чином, можемо зауважити, що усшшшсть та ефектившсть визначення адаптацГйного потенщалу базуеться на грунтовно-му дослГдженш як зовнГшнього, так Г внутршнього середовища пГдприемства, а також на врахуванш рГв-ня розвитку конкретного регюну, в якому функцГонуе шдприемство [8, с. 247]. У змшанш моделГ поведГнки пГдприемства розроблена не модель адаптацГ!, а ткь-ки !! загальнГ принципи Г шдходи до поведГнки в рин-кових умовах, а сама адаптац1я залежить вГд виду та ступеня штенсивносп впливу чинникГв зовнГшнього середовища: при штенсивному впливГ загальнГ принципи адаптацГ! певним чином реалГзуються в дГяльностГ пГдприемства, а при невисокш штенсивносп -реалГзащя принцишв адаптацГ! мае поверхневий Г не-системний характер.
На думку Г. бльниково!, адаптивне управлГння з'явилося як об'ективна необхГдшсть для узгоджен-ня рГзноспрямованих впливГв в умовах розвитку ринково! економши. Появу адаптивного управлГння вона пов'язуе з необхГдшстю врахування ситуацГй нестабкьносп при розвитку ринково-економГчних вГдносин. На думку колективу авторГв [5], щ ситуа-цГ! активГзують комунГкативнГ стосунки й змшюють внутрГшнГ механГзми управлшського процесу. Тому на основГ лопчного аналГзу акту соцГально! взаемодГ! вчеш розробили концепцш спрямовано! самооргаш-зацГ!, що створюе механГзм адаптивного управлГння.
1нновацшний шдхГд до розробки та ГмплементацГ! вибрано! стратегй посилить позицГ! шдприемства на конкурентних ринках, забезпечить ефектив-нГсть елементГв його органГзацГйно-управлГнсько! системи. Тому адаптивне управлшня може розгляда-тись як окремий вид управлшня [18, с. 123], який е гнучким, шновацшним управлшням пГдприемства-ми, здатними пристосуватися до нових умов у зо-вшшньому та внутрГшньому середовищГ за допомо-гою нових ГнструментГв Г методГв управлГння. Метою адаптивного управлГння е пошук найефективнГших варГантГв ухвалення Г виконання ршення, направ-леного на функцюнування й розвиток пГдприемств у конкурентному середовищГ.
Феск Л. I. [20] у сво!й роботГ надае класифшацго закономГрностей, принципГв та особливостей адаптивного управлГння, пропонуе функцюнальний цикл адаптивного управлГння (з п'яти еташв - спкьне ви-роблення мети, критерГальне моделювання, коопера-щя дГй Г самоспрямування, самомонГторинг процесу та мошторинг результату, прогностичне регулюван-ня), а також видГляе три класифкацшш ознаки адаптивного управлГння: змкт управлГння - функцГ!, що реалГзуються; органГзацГйна структура, що визначае, зокрема, напрямки взаемовпливу та порядок вза-емодГ! учасникГв управлГнського процесу; технолопя, що забезпечуе адаптивнГсть - алгоритм (алгоритми) здшснення Г механГзм взаемоузгодження.
У сво!й роботГ КалГнГченко Л. Л. видГляе прин-ципи адаптивного управлГння шдприемством, серед яких (табл. 1): альтернатившсть Г варГативнГсть рГ-шень, прозорГсть, резонанс, стГйка адаптаця, Герар-хГчнГсть [6]. СлГд зазначити, що шдприемство функ-цГонуе в економГчному просторГ. За твердженням Песоцького А. О., «...економГчний простГр утворю-еться шляхом перманентного обмГну шформащею, значення яко! надзвичайно високо, з шшого боку, ГнформацГя не може бути вГдокремлена вГд сутностГ, яка, своею чергою, може бути представлена з точки зору ресурав, безпосередньо зад1яних в економГчнш дГяльностГ, Г власникГв цих ресурав, що впливають на економГчнГ процеси» [10, с. 42]. Отже, умовою адапта-цГ! пГдприемства е урахування просторових чинникГв, що обгрунтовуеться посиленим впливом факторГв зовнГшнього середовища на д1яльшсть господарюю-чих суб'ектГв, залежшстю пГдприемства вГд шститу-цГональних умов та факторГв виробництва, нерГвно-мГршстю економГчного простору.
ОскГльки змГни в зовншньому середовищГ вГд-буваються постшно, то здГйснення адаптацГ! стае за-кономГрним процесом функцГонування та розвитку пГдприемств незалежно вГд стадГ! життевого циклу наявного стратепчного набору. Тому шформацшне забезпечення активного використання методГв адаптивного управлГння мае грунтуватися на постГйному монГторингу елементГв економГчного простору в ди-намГчному аспекта на певному вГдрГзку часу та ство-
рювати цшсну ГнформацГйну систему, що вГдповГдае вимогам Г дозволяе шдвищити оперативнГсть, точ-нГсть Г наукову обгрунтовашсть використання вГдпо-вГдних методГв, якГ дають змогу оцшювати шформа-цГйнГ потоки пГдприемства.
У даному контекста акцент на характеристик простору як соцГогуманГтарного пГдкреслюе важли-вГсть вГдповГдних ГнтересГв та вГдносин, а також необ-хГднГсть керГвнишв при прийняттГ рГшення спиратись на прюритетшсть ГндивГдуальних потреб у виробни-чГй та соцГальнГй сферах. Пошук оптимально! моде-лГ дотримання вимог сприятиме якоста планування складових зовнГшнього та внутршнього простору з метою запобГгання загроз, якГ породжуються кон-флГктами рГзного роду [1, с. 10]. Особливо це важливо для пГдприемства при здшсненш змш та формуванш конкурентних стратегГй, здатних гнучко пристосува-ти його до трансформацшних процесГв в економГцГ кра!ни та умов зовншньоекономГчно! дГяльностГ за-лежно вГд !хнГх розмГрГв, приналежностГ до галузГ, на-явностГ унГкальних ресурав, як використовуються у виробництвГ.
Масштаби дГяльностГ окремих Гнтегрованих пГдприемств суттево вГдрГзняються, Г це значно впливае на змГст !х стратегГй. Уза-гальнивши пГдходи до розробки стратегГй дослГджу-ваними Гнтегрованими пГдприемствами, Дикань В. Л. [4, с. 90] пропонуе розрГзняти таи види стратегГй вГдповГдно з видом Гнтегрованих пГдприемств: стратеги Гнтегрованих пГдприемства, яю являють собою транснацюнальш корпорацГ!; стратеги Гнтегрованих пГдприемства, як зосереджують свою дГяльшсть у межах окремих нацюнальних економГк зГ здш-сненням обмежених обсяпв експорту. Урахування взаемозв'язкГв та взаемозалежностей показнишв дозволить узгодити використання ресурав задля реалГ-зацГ! обрано! стратеги, пГдвищити вимоги до необхГд-ного Г достатнього шформацшного наповнення варь ативностГ управлГнського ршення, що грунтуеться на обмГнГ та гнучко вдосконалюеться.
Важливою передумовою формування системи адаптивно-реновацшного пГдходу в управлшш д1яль-нГстю пГдприемства, поряд з визначенням прюритет-них ГнтересГв, е Гдентифкац1я загроз !х реалГзацГ!. ВГд того, як точно Г повною мГрою визначено склад загроз фшансовим Гнтересам, оцГнено рГвень штенсивноста !х прояву та можливого збитку, залежить ефектив-нГсть побудови вае! системи управлГння д1яльшстю пГдприемства. Забезпечення управлГння д1яльшстю пГдприемства на основГ адаптивно-реновацГйного пГдходу доцкьно розглядати як процес запобГгання будь-яким збиткам вГд негативних впливГв внутрш-н1х Г зовншшх чинникГв на рГзнГ аспекти дГяльностГ. Саме запобГгання збиткам вГд управлшсько! дГяльностГ пГдприемства, котрГ вочевидь загрожують прибутковостГ пГдприемства, так можуть бути Г по-
Таблиця 1
Принципи адаптивного управлшня шдприсмством та його iнформацiйне забезпечення
Принцип Характеристика принципу lнформацiйне забезпечення
Альтернативносл та варетивност ршень Означае можливкть альтернативност управлшських ршень при виявленн загроз \ небез-пек ¡з внутршнього та зовшшнього середовища; наявшсть рвних вар1ант1в ршень проблемно! ситуацп та оцшки !хньо! обГрунтованосл; оптимальшсть, що дозволяе прийняти найбтьш ефективне й обГрунтоване ршення у дан1й ситуацп Полягае в можливост отримання вчасно необхщно! ¡нформацп за виз-наченими показниками як для аналву та оцшювання ситуацп, так \ для виро-блення рвних сценарпв !! виршення в час
Прозоросл Базуеться на тому, що прийняття ршення мае вщбуватися за умов наявност релевантно!, достатньо!, доступно!, достов^но!, своечасно! та зрозумто! ¡нформаци з урахуванням ¡нформацмних потреб та ¡нтерес1в учасниш управлшського процесу, як1 зад1ян1 у прийнятт таких ршень 1нформацмне забезпечення означае формування релевантно!, достатньо!, доступно!, достовфно!, своечасно! та зрозумто! ¡нформаци, яка отри-мана ¡з первинних джерел бухгалтерского обл1ку, дослщження ринку, мае оргёнтуватися лише на сучасн1 тенденцп розвитку ринкових процеав
Резонансу Означае ступ1нь чутливост щодо д1й з певними значеннями, характерними для дано! системи зовшшнього середовища, здатшсть виб1рково реагувати на дестабтвуюч1 впливи. При зб1гов1 темшв впливгё зовшшнього та внутршнього середовища настае резонанс, який сприяе синергетичному розвитку системи За його допомогою можна видтити або посилити реак^ю на вплив зовшшнього або внутршнього сере-довища
Спйко! адаптацп Пояснюе, що динаммшсть економмного середовища створюе «стресовЬ ситуацп для учасниш ринку тим, що воно е важко передбачуваним, тому важ-ливим умшням для пщприемств е оперативне пристосування до нових умов, з втрачанням якомога меншого обсягу економмного потенцшу 1нформацмне забезпечення мае бути гнучким та адаптивним задля вчас-ного пристосовування до мшливих економмних умов.
1ерарх1чност1 Обумовлюе впорядковашсть зв'язш у систем! управлшня по горизонтал1 та вертикал! в межах шдприемства, що сприяе ч1тш \ злагоджешй адаптацп до мшливого економмного середовища 1нформацмне забезпечення мае базуватися на впорядкованих взаемозв'язках системи управлшня з метою пщвищення його рвня адаптивноси
Просторовосл Обумовлюе прийняття обГрунтованого управлш-ського ршення та сприяе наявност единого ¡нфор-мацмного простору, що дозволяе ус1м учасникам управлшського процесу оперувати одшею \ тею ж ¡нформацгёю, запоб1гаючи и диверсиф1кац1! 1нформацмне забезпечення мае спи-ратися на един характеристики простору, що дозволить уам учасникам процесу управлшня використовувати едину ¡нформацмну базу та зрозумту вам ¡нформацт
Джерело: доповнено на основi [6, с. 12].
тенцшними, складае ефективний результат управлш-сько! дшльноста Гз забезпечення и прибутковостГ та стГйкостГ [13, с. 130].
Виходячи з теоретичного шдгрунтя щодо ви-значення сутностГ адаптацГ!, економГчного простору, пГдходГв, пов'язаних з необхГдшстю використання адаптацГйних стратегш, вважаемо за доцГльне запропонувати власне визначення адаптив-но-просторового пГдходу в управлшськш дГяльностГ, а саме: це пристосування до штенсивноста та видГв змГн у зовнГшньому середовищГ та розробка необ-
хгдних впливгв на простгр внутргшнього середовища в динамГчному аспектГ на певному вГдрГзку часу, що забезпечуе стшке функцГонування шдприемства у визначенГй перспективГ.
ФункцГонування промислового шдприемства значною мГрою залежить вГд зовнГшнього економГчного середовища та характеристик економГчно! системи держави. Теоретично обгрунтовано, що пГдприемство, розвиваючись, проходить ккька етапГв: спещалГзацш на виробництвГ конкретно! продукцГ!; Гнтеграц1я по го-ризонталГ або вертикалГ для завоювання лГдируючих позицГй у конкретному сегмента ринку; диверсифшацш
<
2 ш
в сушжш або несушжш галузi [2]. Це так зваш страте-пчш альтернативи розвитку пiдприeмства, на пiдставi яких можливо досягнення ефективностi використан-ня наявних ресурсiв, якi створюють його потенщал. На практицi етап штеграц!! може бути пропущений, i пiдприeмство диверсифiкуe свою дiяльнiсть без ште-грування з iншими суб'ектами господарювання.
Поточна стабiльнiсть пiдприeмства визна-чаеться на конкретний момент часу; потен-цiйна пов'язана з трансформацшними про-цесами та формуеться в економiчному просторi, що постiйно виникають у середовищi функцiонування пiдприемства; формальна стабкьшсть шдтримуеть-ся нормативно-законодавчою базою держави ззовш; реальна стабiльнiсть визначаеться тими конкурент-ними умовами ринка, яю допомагають пiдтримувати основне функщональне призначення пiдприемства -розширене вщъорення та розвиток ринку [9, с. 86]. Таким чином, саме спецiалiзацiя та диверсифкащя е для шдприемства альтернативними стратегiями. Якщо розглядати щ стратеги вiдособлено одну вiд одно!, то перш за все необх^дно вивчити !х харак-тернi риси, переваги, недолки. Одним iз визначень поняття спещалiзащ! е «зосередження дiяльностi на вiдносно вузьких спецiальних напрямках, окремих технолопчних операцiях або видах продукци, що ви-пускаеться» [14]. Виробничi переваги спещалiзащI полягають в скороченш втрат часу i витрат, у бкьш ефективному використаннi спецiалiзованоI технiки, що створюе основу для розвитку технологш у галузi. По суп, поглиблення спецiалiзацiI сприяе формуван-ню так званих ключових компетенцш, тобто особли-вих умiнь. Але наявшсть явних переваг спецiалiзацiI не применшуе и недолiкiв, основним з яких вважаемо в^сутшсть гнучкостi шдприемства в умовах рiзких змiн структури споживчого попиту.
Досить багато досл^джень проведено з питання диверсифкаци дiяльностi пiдприемств. У iснуючих численних визначеннях шдкреслюються рiзнi аспек-ти цього процесу. Щд диверсифiкацiею дiяльностi бкьшкть економiстiв розумiють розширення сфер дiяльностi суб'екта господарювання, якi, як правило, не мають функщональних зв'язшв мiж собою i з основним напрямком дiяльностi [17]. Передумови диверсифкаци дiяльностi промислових пiдприемств обумовленi зниженням споживчого попиту на про-дукщю, у зв'язку з чим у рамках шнуючого бiзнесу воно не може досягти стратепчних цiлей розвитку. Не менш важливим для прийняття ршення щодо стратегiчного набору е наявшсть високого рiвня ри-зику здшснення дiяльностi на конкретному сегмента ринку, значення якого може бути розраховане на основi вивчення динамки частки продажiв продукци, що припадае на одного контрагента.
Конкурентна стратепя, обгрунтована з вико-ристанням адаптивно-просторового шдходу, включае
конкурентнi переваги, визначеш для конкретного сегмента ринку, мае характеризувати здатшсть товарiв чи послуг задовольнити необхiдну потребу та дозволити використати економiчний, техшчний, органiзацiйний потенцiал пiдприемства (рис. 1). Разом з тим, наявшсть тимчасово невикористаних фшансових ресурав сприяе бкьш вiльному маневруванню при формуван-нi та реалiзацГí конкурентно!' стратеги шдприемства. Зазначеш елементи як потенщалу, так i конкурентно!' стратег!! не завжди дозволяють ощнити можливостi шдприемства щодо !! здiйснення, особливо якщо вона включае диверсифкащю дiяльностi, впровадження нововведень, визначений ступiнь диференцiацГ! това-рiв, доц1льну сегментацiю ринку, швидке реагування на змiни потреб ринку. Проведення контролю та монi-торингу iмплементацí! конкурентно! стратег!! доцiль-но поеднувати з використанням методу, заснованому на обраному критери, яким мае бути економiчний по-казник, що дозволяе оцшити потенцiал розширення сфер бiзнесу у вибранiй галузi.
Oрганiчне поеднання зовшшнього та внутрiш-нього середовища грунтуеться на пошуку оптимального балансу впливiв на внутрiшне середовище, яш доцiльно систематизувати в послi-довшсть етапiв формування конкурентно! стратег!! з !х змiстовним наповненням, що служитиме пiдста-вою для коригування функцюнального наповнення органiзацiйноI структури пiдприемства, а саме:
Етап 1. Створення (можливо шляхом реструк-туризацй) спецiалiзованих бiзнес-одиниць на базi iснуючих пiдроздiлiв шдприемства для задоволення потреб в^дпов^дного сегмента.
Етап 2. Диверсифкащя дiяльностi бiзнес-оди-ниць в сумiжнi галузi у випадку недостатнього заван-таження виробничого потенщалу.
Етап 3. Створення нових бiзнес-одиниць для реалiзацl! вибраного стратепчного набору в рiзних сегментах вибраних риншв;
Етап 4. Оптимiзацiя процесу запуску стратегш спецiалiзац!í та диверсифкаци в просторi та часi.
Етап 5. Комплаенс часових аспекпв та просто-рово! залежностi впровадження конкурентних стратегш щодо узгодження управлшських дiй м!ж бiзнес-одиницями.
Етап 6. Внесення в^дпов^них коригувань у кон-курентну стратегiю на основi використання методiв управлiння змiнами.
Сутнiсть конкурентно! стратег!! розкриваеть-ся в !"! функцiях, обумовлених функцiями управлiння [19]:
+ функщя планування полягае у визначеннi того, якими мають бути цш конкурентно! стратег!! та що треба робити для !х досягнення. Планування - це не одноразова дш, а по-стiйний процес. План мае не ставати догмою, а постшно коригуватись на фактори впливу зовшшнього та внутршнього середовища;
Зовшшне середовище
Зовнiшн£ середовище
Рис. 1. Модель формування конкурентно!' стратеги на пiдставi адаптивно-просторового шдходу Джерело: авторська розробка.
оргатзацшна функщя полягае в забезпечен-нГ процесу розробки та реалГзацГ! конкурентно! стратеги необхГдними для функцюнуван-ня обладнанням, матерГалами, фшансуван-ням, трудовими ресурсами, найважлившим елементом чого е навчальна подготовка менеджера;
функщя стимулювання пов'язана з викорис-танням матерГальних Г моральних стимулГв, за допомогою яких спрямовуеться поведшка людей, активГзуються Г заохочуються !х дГ! у процеа розробки та реалГзацГ! конкурентно! стратеги. Оргашзацш системи стимулювання передбачае едшсть використання моральних Г матерГальних стимулГв; функщя координаци забезпечуе узгоджешсть робГт усГх ланок системи управлшня Г фахГв-
цГв у процеа розробки та реалГзацГ! конкурентно! стратегГ!. Вона виступае у формГ до-щльно! соорганГзованостГ дГй фахГвцГв; + контрольна функцш полягае у визначеннГ тенденцГй розробки конкурентно! стратегГ!, виявленнГ зовнГшнГх Г внутрГшнГх чинникГв, що негативно впливають на процес страте-гГчного управлГння, Г розробцГ пропозицГй щодо !х усунення або нГвелювання дГ!.
СлГд також вГдокремити специфГчнГ функцГ! конкурентно! стратегГ!, яка формуеться на пГдставГ адаптивно-просторового пГдходу, а саме:
+ шформацшну функцю, яка полягае в центра-лГзацГ!, систематизацГ! та обробщ просторово! ГнформацГ!, у формуваннГ на !! основГ рекомен-дацГй щодо пГдвищення ефективностГ розроб-ки й оргашзацГ! конкурентно! стратегГ!;
+ адаптивну функцт, яка полягае в безпе-рервному пристосуваннi конкурентно! стратег!! до просторових чиннишв впливу з метою використання нових можливостей i за-хисту шдприемства вiд негативного впливу; + просторову функцт, яка полягае у можли-восп виявити та описати певш обмеження i впливи чинникiв зовшшнього середовища у тривимiрному просторi на внутршне се-редовище через просторово корелюкш ви-падки, якi представляють щ обмеження та впливи щодо мобкьност ресурсiв, i розро-бити заходи щодо адаптац!! пiдприемства до змш у характеристиках простору та при-йняття управлiнських рiшень.
ВИСНОВКИ
Отже, запропонована модель формування конкурентно! стратег!! на пiдставi адаптивно-просто-рового пiдходу дозволить консолiдувати в единому просторi можливiсть адаптац!! шдприемства до змiн у зовнiшньому середовищi через реалiзацiю конкурентно! стратег!!, особливо якщо вона грунтуеться на визначених принципах i функцiях. Визначеш етапи дозволяють розробити та здшснити основнi заходи щодо iмплементац!í конкурентно! стратег!! у визна-ченому сегмент ринку.
Перспективами подальших дослiджень у дано-му напрямi е формування фшансового забезпечення конкурентних стратегiй шдприемства з використан-ням методу Дж. Обер-Крие, що грунтуеться на виборi в^повкних показникiв, якi характеризують сучасш аспекти дiяльностi дослiджуваних пiдприемств авiа-цiйно! сфери. ■
Л1ТЕРАТУРА
1. Ареф'сва О. В. Формування еконо!^чного простору iнновацiйного розвитку шдприемства // Економ^а i менеджмент 2017: перспективи штеграцп та шновацмно-го розвитку : зб. наук. Пр. 1^жнародно! науково-практично! конференцп (м. Днтро, 23-26 березня 2017 р.). Днтро : Бн ла К. О., 2017. Т. 10. 124 с.
2. Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент. 6-е изд., перераб. и доп. М. : Магистр; ИНФРА-М,. 2015. 656 с.
3. Гончар О. I. Мотивацмш аспекти адаптивного управлшня потен^алом шдприемства. Науковий всник По-л\сся. 2016. № 2 (6). С. 79-84.
4. Дикань В. Л. Процеси формування стратег!'' ди яльност корпоративних штегрованих структур. Науковий всникХерсонського державного унiверситету. Серiя «Еконо-М1'чн1'науки». 2014. Вип. 9. Ч. 3. С. 88-91.
5. Адаптивне управлшня: сутшсть, характеристика, монiторинговi системи : кол. монографiя / Г. В. £льникова, Т. А. Борова, О. М. Касьянова та ш. Чершвц : Технодрук, 2009. 572 с.
6. КалЫченко Л. Л. Адаптивне управлшня пщприем-ством в конкурентному середовищ! Вiсник економiки транспорту i промисловост/. 2011. № 33. С. 177-180.
7. Кулик Н. М., Соколенко Т. М. Технолопя адаптацп у систем! управлшня пщприемством. Економiчний аналiз. 2013. Т. 14. № 3. С. 96-100.
8. Лепейко Т. I., Кривобок К. В. Адаптацмний потен-^ал шдприемства в конкурентному середовищ! EKOHOMi4-ний аналiз. 2015. Т. 20. С. 245-250.
9. Мартинюк О. А. Формування адаптивного пщходу до забезпечення динамiчного розвитку шдприемства. 1нте-лект ХХ1. 2017. № 4. С. 83-87.
10. Песоцкий А. А. Теоретические подходы к определению понятия «экономическое пространство». Вопросы экономики и права. 2015. № 82. С. 41-44.
11. По^бняк Д. С. Формування облiково-аналiтич-ного забезпечення адаптивного управлшня об'еднанням пщприемств. Управлiннярозвитком. 2016. № 4. С. 105-109.
12. Портер М. Конкурентное преимущество: Как достичь высокого результата и обеспечить его устойчивость / пер. с англ. 2-е изд. М. : Альпина Бизнес Букс, 2006. 715 с.
13. Прохорова В. В., Лях I. О. Теоретичне пщГрунтя управлшня фiнансово-економiчною дiяльнiстю шдприемства на основi адаптивно-реновацмного пщходу. Всник Нацонального техшчного yHiBep^memy «Харювський поль технiчний iHC-титут». Тематичний випуск «Техшчний про-гресiефективнсть виробництва». 2014. № 33. С. 121-128.
14. Райзберг Б. А. Современный экономический словарь. М. : ИНФРА-М, 2005. 408 с.
15. Степанова Ю. Л. Результатившсть адаптацп шдприемства. Економiка. Менеджмент. Пiдприeмництво. 2012. № 24 (I). С. 156-163.
16. Стец I. I. Адаптивне управлшня пщприемством. Глобальн та нацюнальш проблеми економ^и. 2017. Вип. 18. С. 300-305. URL: http://global-national.in.ua/issue-18-2017/25-vipusk-18-serpen-2017-r/3306-stets-i-i-adaptivne-upravlinnya-pidpriemstvom
17. Титов В. В. Экономические основы управления компанией в современных условиях. Экономическая наука современной России. 2006. № 3. С. 57-68.
18. Лмшський О. Г. Технолог!! адаптивного управлшня як мехашзм забезпечення ефективност оргашзацм-но-управлшських систем. Управлiння розвитком складних систем. 2016. № 27. С. 122-131.
19. Файоль А. Общее и промышленное управление. М. : Экономика, 1992. 128 с.
20. Феак Л. I. Адаптивне управлшня: еволю^я понят-тя та сутшсна характеристика. Теорiя та методика управ-лiння освтою. 2010. № 5. грудень 2010 р. URL: http://tme. umo.edu.ua/docs/5/11fescec.pdf
REFERENCES
Adaptyvne upravlinnia: sutnist, kharakterystyka, monito-rynhovi systemy [Adaptive management: essence, characteristics, monitoring systems] / H. V. Yelnykova, T. A. Borova, O. M. Ka-sianova et al. Chernivtsi: Tekhnodruk, 2009.
Arefieva, O. V. "Formuvannia ekonomichnoho prostoru innovatsiinoho rozvytku pidpryiemstva" [Formation of the economic space of innovation development of the enterprise]. Ekonomika i menedzhment: Perspektyvy intehratsii ta innovatsiinoho rozvytku. Vol. 10. Dnipro: Bila K. O., 2017.
Dykan, V. L. "Protsesy formuvannia stratehii diialnosti korporatyvnykh intehrovanykh struktur" [Processes of formation of strategy of activity of corporate integrated structures].
Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia: Ekonomichni nauky. Vol. 3, no. 9 (2014): 88-91.
Fayol, A. Obshcheye i promyshlennoye upravleniye [General and industrial management]. Moscow: Ekonomika, 1992.
Fesik, L. I. "Adaptyvne upravlinnia: evoliutsiia poniattia ta sutnisna kharakterystyka" [Adaptive management: the evolution of the concept and the essential characteristic]. Teoriia ta metodyka upravlinnia osvitoiu, no. 5 (2010). http://tme.umo. edu.ua/docs/5/11fescec.pdf
Honchar, O. I. "Motyvatsiini aspekty adaptyvnoho upravlinnia potentsialom pidpryiemstva" [Motivational aspects of adaptive management of enterprise potential]. Naukovyi visnyk Polissia, no. 2 (6) (2016): 79-84.
Kalinichenko, L. L. "Adaptyvne upravlinnia pidpryiemst-vom v konkurentnomu seredovyshchi" [Adaptive enterprise management in a competitive environment]. Visnyk ekonomiky transportu ipromyslovosti, no. 33 (2011): 177-180.
Kulyk, N. M., and Sokolenko, T. M. "Tekhnolohiia adap-tatsii u systemi upravlinnia pidpryiemstvom" [Technology of adaptation in enterprise management system]. Ekonomichnyi analiz. Vol. 14, no. 3 (2013): 96-100.
Lepeiko, T. I., and Kryvobok, K. V. "Adaptatsiinyi potentsial pidpryiemstva v konkurentnomu seredovyshchi" [Adaptation potential of the enterprise in a competitive environment]. Ekonomichnyi analiz. Vol. 20 (2015): 245-250.
Martyniuk, O. A. "Formuvannia adaptyvnoho pidkhodu do zabezpechennia dynamichnoho rozvytku pidpryiemstva" [Formation of an adaptive approach to ensuring the dynamic development of the enterprise]. IntelektXXI, no. 4 (2017): 83-87.
Pesotskiy, A. A "Teoreticheskiye podkhody k opredele-niyu poniatiya «ekonomicheskoye prostranstvo»" [Theoretical approaches to the definition of the concept of "economic space"]. Voprosy ekonomiki iprava, no. 82 (2015): 41-44.
Pohribniak, D. S. "Formuvannia oblikovo-analitychnoho zabezpechennia adaptyvnoho upravlinnia obiednanniam pid-pryiemstv" [Formation of accounting and analytical support for
adaptive management of enterprise associations]. Upravlinnia rozvytkom, no. 4 (2016): 105-109.
Porter, M. Konkurentnoye preimushchestvo: Kak dostich vysokogo rezultata i obespechit yego ustoychivost [Competitive Advantage: How to achieve a high result and ensure its stability]. Moscow: Alpina Biznes Buks, 2006.
Prokhorova, V. V., and Liakh, I. O. "Teoretychne pidgruntia upravlinnia finansovo-ekonomichnoiu diialnistiu pidpryiemstva na osnovi adaptyvno-renovatsiinoho pidkhodu" [The theoretical basis of management of financial and economic activity of the enterprise on the basis of adaptive-renovating approach]. Visnyk Natsionalnoho tekhnichnoho universytetu «Kharkivskyi politekhnichnyi instytut». Thematic issue: Tekh-nichnyi prohres i efektyvnist vyrobnytstva, no. 33 (2014): 121-128.
Rayzberg, B. A. Sovremennyy ekonomicheskiy slovar [Modern economic dictionary]. Moscow: INFRA-M, 2005.
Stepanova, Yu. L. "Rezultatyvnist adaptatsii pidpryiemstva" [The effectiveness of enterprise adaptation]. Ekonomika. Menedzhment. Pidpryiemnytstvo, no. 24 (I) (2012): 156-163.
Stets, I. I. "Adaptyvne upravlinnia pidpryiemstvom" [Adaptive enterprise management]. Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky, no. 18 (2017): 300-305. http://global-na-tional.in.ua/issue-18-2017/25-vipusk-18-serpen-2017-r/3306-stets-i-i-adaptivne-upravlinnya-pidpriemstvom
Timinskyi, O. H. "Tekhnolohii adaptyvnoho upravlinnia yak mekhanizm zabezpechennia efektyvnosti orhanizatsiino-upravlinskykh system" [Adaptive management technologies as a mechanism for ensuring the effectiveness of organizational and managerial systems]. Upravlinnia rozvytkom skladnykh system, no. 27 (2016): 122-131.
Titov, V. V. "Ekonomicheskiye osnovy upravleniya kom-paniyey v sovremennykh usloviyakh" [Economic foundations of company management in modern conditions]. Ekonomiches-kaya nauka sovremennoy Rossii, no. 3 (2006): 57-68.
Vikhanskiy, O. S., and Naumov, A. I. Menedzhment [Management]. Moscow: Magistr; INFRA-M, 2015.
CL
<C
< £
S
u
BI3HECIHQOPM № 5 '2018
www.business-inform.net
