CC BY
17
ПРОБЛЕМИ РЕДЛ1ЗДЦ1Т ДЕРЖАВНО! ПОЛ1ТИКИ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В УКРДТШ
© Мазур 1.М.,
заместитель проректора по научной работе, доцент кафедры Финансов и кредита,
Ивано-Франковского университета права им. Короля Динила Галицкого (Украина,
г. Ивано-Франковск), кандидат экономических наук, доцент
Проведене у статтi досл'дження присвячене аналзу сучасного стану державноУ пол'ь тики енергоефективност'1 й енергозбереження, визначенню основних проблемних аспект'в та напрям'в удосконалення Ирозробки та реалiзацií У роботi досл'джено роль економ'нних стимулiв, санк^й, / мехашзм'в державного регулювання енергоефективност '1 й ресурсозбе-реження, визначено переваги та недолки с&тового досвду Ух використання.
Ключовi слова: енергозбереження, енергоефективнсть, енергомктюсть, кластер, енергоменеджмент.
УДК 332.025.12, ББК 65.9(4Укр)23
Вступ. Характерними для нацюнальноТ еконо-мки сьогодш е наступш тенденцп: вщновлення зро-стання обсяпв виробництва продукцп енергоемних галузей до докризового рiвня, що стимулювало збтьшення попиту на паливно-енергетичнi ресур-си; зростання вартостi iмпортного природного газу та нафти, що стало непомiрним тягарем для вгтчи-зняних суб'емчв господарювання й державного бюджету та зумовило посилення залежност вщ гео-полiтичного впливу РосшськоТ Федерацп; послаб-лення позици УкраТни на свтовому енергетичному ринку як транспортера паливно-енергетичних ре-сурсiв (ПЕР); посилення конкуренцп на свiтовому, нацiональному та репональних ринках ПЕР пiд впли-вом зростання загального попиту тощо.
Зазначенi тенденцп стимулювали переорiента-цш державноТ полiтики на забезпечення умов на-рощування власного видобутку паливно-енергетич-них ресурсiв та зменшення залежност вiд Тх iмпор-ту шляхом скорочення обсяпв споживання. Впро-вадження проек^в щодо розвитку використання аль-тернативних джерел енергп та нарощування виробництва власних паливно-енергетичних ресурав потребую значних витрат, а реалiзацiя заходiв з енергозбереження е бтьш економiчно ефективною. От-же, прiоритетом державноТ полiтики та регулюван-
ня сьогодш визначено стимулювання впроваджен-ня заходiв з енергозбереження та шдвищення ефек-тивностi використання ПЕР за рахунок залучення уах можливих стимулiв на мiжнародному, наци ональному та регiональному рiвнях.
Постановка проблеми. Усшшна реалiзацiя державноТ полп"ики енергозбереження та енергоефек-тивност в УкраТш дозволила б скоротити обяг споживання паливно-енергетичних ресурав, що мае стратепчне значення для держави, бо впливае на рiвень собiвартостi та конкурентоспроможност продукций В умовах залежностi економiки УкраТни вщ iмпорту паливно-енергетичних ресурсiв зниження енергоемност забезпечуе пiдвищення енергетич-ноТ та економiчноТ безпеки держави.
Мета та цЫ статтi. Проведене дослщження присвячене аналiзу сучасного стану державноТ политики енергоефективностi й енергозбереження, визначенню основних проблемних аспемчв та на-прямiв удосконалення ТТ розробки та реалiзацiТ.
Дналiз останнiх дослщжень i публiкацiй. Тео-ретичнi та прикладнi аспекти державного регулювання у сферi виробництва та споживання палив-но-енергетичних ресурсiв дослiджено в наукових працях вщомих вiтчизняних та росшських учених-економiстiв i практишв. Вагомий внесок у розробку
цих проблем зробили В.О. Бараншк, В.Д. Бшодщ, В.В. Бушуев, М.1. Воропай, М.В. Гшдий, С.1. Дорогу-нцов, 6.Ф. eрмiлов, Г.М. Забарний, В.Л. Кантарович, М.П. Ковалка, М.М. Кулик, С.О. Кудря, В.П. Клюс,
H.В. Караева, О.£. Маляренко, Л.О. Мелентьев,
I.В. Недiн, Б. В. Папков, Б. З. Пiрiашвiлi, О. М. Сухо-доля, А.1. Татаркш, Б.П. Чиркiн, 1.К. Чукаева, А.К. Ши-дловский та iншi.
Втизняними вченими запропоновано напря-ми державно'1 полггики енергозбереження [1-3], але недостатньо дослiджено ефективнiсть реалiзацií окремих заходiв в умовах глобалiзацiйних та штег-рацiйних процесiв нацюнально! економiчноí сис-теми у свiтове господарство. Загальшсть вщобра-жених теоретичних положень не дозволяю виок-ремити найбiльш актуальш механiзми та шструме-нти реалiзацií державно'| полiтики на рiзних функ-цiональних рiвнях народного господарства.
Дослщжувалися необхiднiсть оптимiзацií стру-ктури споживання паливно-енергетичних ресурав та використання вторинних ПЕР, що також заслуго-вуе на значну увагу, осктьки стимулюе зменшення обсягу споживання первинних енергетичних ресурав [4].
Украшськими вченими, практиками та урядов-цями впродовж 2006-2012 рошв придiлялася знач-на увага виршенню питання енергоемностi ВВП, що знайшло свое вiдображення у законодавчо-норма-тивних актах стосовно нормативiв витрат енергетичних ресурсiв [5-9], зниження податкового тиску при впровадженш енергозбер^аючих технологш, наданнi державно'| шдтримки для енергозбер^аю-чих iнновацiйних проек^в та екологiчних швести-цiй [10], внесены змш до Державно'1 цшьово'| еко-номiчноí програми енергоефективностi на 20102015 роки тощо. Продовжуються дослщження що-до методологи оцшювання енергоефективностi у роботах вiтчизняних вчених та науково-дослщних центрiв [11-16].
Державна енергозбер^аюча полiтика перед-бачае адм^стративно-правове i фшансово-еконо-мiчне регулювання процеав видобування, перероб-ки, транспортування, збер^ання, виробництва, роз-подiлу та застосування паливно-енергетичних ре-сурсiв iз метою "|х рацiонального використання й еко-номного витрачання. Державна полiтика щодо шд-вищення енергоефективностi виробництва, зменшення споживання енергетичних ресурав в Украш реалiзовуеться шляхом розробки та реалiзацií про-грам енергоефективностi рiзного рiвня (галуевих, регiональних i т.д.) [17-22].
Метою Державно1 цiльовоí економiчноí програми енергоефективностi е створення умов для зниження рiвня енергоемносп ВВП протягом строку дм Програми на 20 вiдсоткiв порiвняно з 2008 ро-
ком (щороку на 4 вiдсотки) та опти1^за^я структу-ри енергетичного балансу УкраТни. Вона передба-чае наступнi заходи:
- впровадження новп"шх технологiй виробництва та споживання енергетичних ресурав, коге-нерацшних технологiй;
- впровадження технологш електротеплоакуму-ляцiйного обiгрiву та таких, що передбачають використання теплових насоав;
- використання тепловоТ енергп сонця та геоте-рмальноТ енергп;
- видобування та використання газу метану вупль-них родовищ як альтернативного виду палива;
- виробництва та використання бюпалива;
- розвитку впроенергетики;
- модершзацп газотранспортноТ системи, систем тепло- та водопостачання, теплових електрос-танцiй та теплоелектроцентралей;
- здшснення заходiв щодо зменшення обсягу споживання енергоресурав установами, якi ут-римуються за рахунок коштiв державного бюджету;
- оптимiзацiТ структури енергетичного балансу, зокрема замщення традицiйних видiв палива iншими видами, насамперед отриманими з аль-тернативних джерел енергпта вторинними енергетичними ресурсами;
- зниження рiвня забруднення навколишнього природного середовища;
- законодавчого врегулювання питань щодо зниження рiвня енергоемносп ВВП та оптимiзацiТ структури енергетичного балансу;
- адаптацп нацiонального законодавства у сферi енергоефективностi, енергозбереження та аль-тернативноТ енергетики до законодавства £С;
- створення сприятливих умов для залучення ви тчизняних та шоземних швестицш у сферу енергоефективностi та енергозбереження з метою оптимiзацiТ структури енергетичного балансу, зменшення обсягу викидiв забруднюваль-них речовин;
- формування державноТ системи мониторингу i контролю за ефективним використанням па-ливно-енергетичних ресурав, виконанням га-лузевих i репональних програм енергоефекти-вностi, пiдвищення рiвня достовiрностi статис-тичноТ шформацп стосовно показнишв енерго-споживання;
- проведення структурноТ перебудови шдпри-емств, спрямованоТ на зниження матерiало- та енергоемностi виробництва;
- удосконалення мехашзму фiнансування захо-дiв, якi потребують державноТ шдтримки i спря-мованi на зниження рiвня енергоемностi ВВП, збiльшення обсягу використання альтернатив-
них джерел енергп та вторинних енергетичних ресурав, обсягу викидiв забруднювальних ре-човин;
- активiзацií 1^жнародного спiвробiтництва в рамках реалiзацií стратеги енергетично' безпеки держави;
- здшснення заходiв з популяризаци серед широких верств населення через засоби масово''' шформаци ефективного та ощадливого спожи-вання паливно-енергетичних ресурав, вклю-чення вiдповiдних питань до програм навча-льних закладiв, утворення репональних цент-рiв iнформування громадськостi.
Реалiзацiя державно' полiтики забезпечуеться впровадженням системи енергетичного менеджменту, яка покликана забезпечити оптимiзацiю ви-користання паливно-енергетичних ресурав та уп-равлiння процесом енерговикористання. Зменшен-ня енерговитрат на розробку, виробництво i засто-сування продукцГ'' (послуг) та скорочення емiсií пар-никових газiв i зниження негативного дiя на навко-лишне середовище можливе шляхом стимулюван-ня енергоефективност на всьому ланцюзi постачань, перетворення, виробництва i споживання енерго-ресурсiв, а також пiдвищення рiвня менеджменту.
Енергоменеджмент розглядають як багаторiвне-ву систему управлiння енерговиробництвом i енер-госпоживанням, що передбачае не ттьки впрова-дження енергоощадних технологш та обладнання, а i оцшку ефективностi використання вторинних i вщновлюваних енергетичних ресурсiв, цiнову полГ-тику та регулювання риншв енергоресурсiв [23].
Дослщниками сьогоднi недостатню увагу при-дiлено системi державних органiв, що е суборди-нованою структурою виконавчих оргашв влади з питань енергозбереження та енергоефективност [23]. Часто вони швелюють вплив галузевих органiв (м^стерств та вiдомств) на впровадження державно' полiтики з енергозбереження та енергоефективносп. Водночас, зазначенi шституци забезпечу-ють галузеву координацiю та регулювання дш у сфе-рi планування i впровадження заходiв з енергозбереження й шдвищення ефективност використання ПЕР, що не дозволяю оптимiзувати проектнi витрати суб'ектiв економти та спростити процедуру реали заци заходiв з енергозбереження. Не можна недо-оцiнювати 'х роль при розробц та забезпеченнi реалiзацií галузевих напрямiв державно'! полiтики у сферi оптимiзацií використання ПЕР.
Роль галузевих оргашв полягае у складанш ба-лансiв споживання та розробцi i впровадженнi ти-пових проектiв з енергозбереження. Впровадження заходiв з пщвищення рiвня енергоефективностi та енергозбереження вимагае модершзаци виробництва продукцГ'', що передбачае оновлення орга-
шзацшних структур вщповщно до сучасних свто-вих iнтеграцiйних тенденцiй розвитку, особливо тих, як поеднують iнновацiйно-iнвестицiйнi процеси. Аналiз проблем формування i розвитку шновацш-них органiзацiй дозволяе зробити висновок про ак-тивiзацiю впровадження тако' поширено' у свттовш практик оргашзацшно' моделi, як територiально-галузевi виро6ничГ системи, або кластери. Особливо актуалiзувалася необхiднiсть такого пщходу в умо-вах приватизаци та передання в концесшне управ-лшня енергогенеруючих компанiй, як можуть ви-ступати основою при створеннi репональних клас-терiв.
Засади побудови кластерних моделей вщобра-жено в роботах професора Гарвардсько'' бiзнес-школи М. Портера: про ^ус^аль^ кластери (The Competitive Advantage of Nations, 1990) i про репо-нальш кластери (On Competition, 1998), де вш ви-значае кластер як «систему постачальнишв, вироб-ниюв, споживачiв, елемен^в промислово' шфра-структури, дослщницьких ¡нститулв, що взаемод^ ють у процес створення додатково' вартостi. Цей шдхщ обумовлений необхiднiстю врахування по-зитивних синергетичних ефемчв репонально''' аг-ломераци, тобто близькост споживача та виробни-ка, аткових ефектiв та дифузи знань i вмшь за ра-хунок мiграцií персоналу i видтення бiзнесу» [24].
Попередниками М. Портера в аналiзi кластерiв були А. Маршалл, Б.С. Ястремський та ¡н., але вне-сок М. Портер е бтьш вагомим. Модель М. Портера «алмаз» (The Diamond of National Competitiveness) вщображала систему оцшювання конкурентно''' переваги територш, яка поеднувала чотири групи чиннишв: 1) виробництва; 2) внутршнього попиту; 3) оточення; 4) внутршньо'' конкуренци.
Останнiми роками в свт рГзко зрк iнтерес до класт^в фГрм (enterprises clusters). У деяких роботах кластери називають «iндустрiальними районами» [25] (industrial districts). Про важливiсть розвитку кланов свщчить той факт, що на форум! £в-ропалат у липш 2006 р. було схвалено i прийнято Манiфест бвропалат щодо розвитку клас^в у кра''-нах бвропи [26].
Необхiднiсть використання кластерного подходу обумовлюеться розвитком вiдновлювальних джерел енергп, використання яких передбачае 6удГв-ництво об'еклв по виробництву ПЕР, транспорту-ванню, перетворенню в ¡ншГ види енергп, та спо-живанню, спорудження компенсацiйних потужнос-тей тощо. Формування кластерiв, за рахунок шдт-римання оптимального рГвня рентабельности вах учасникiв, дозволило б вирши™ проблему обфу-нтування тарифiв на сонячну та впрову електрое-нерпю з врахуванням швестицшно''' складово''' та нейтральност 'х впливу на витрати населення.
Сьогодш можна розглядати кластери як альтернативу галузевш оргашзацп економГки краТни та репону, що вГдповГдае традицiйному пiдходу до гос-подарського розвитку. Кластери виступатимуть головною ланкою сучасних шституцюнальних утво-рень, якi ефективно органiзовуватимуть i регулю-ватимуть складну систему взаемозалежних еконо-мiчних та соцiальних вГдносин, зокрема i в сферi енергозбереження.
Кластери забезпечують яшсш змiни виробництва, якi приводять до збагачення i насичення товарного ринку репону, задоволення зростаючих потреб сусшльства, пiдвищення конкурентоспромож-ностi. Оцiнка ефективност функцiонування класте-рiв вiдображаеться у ктьшсних параметрах еконо-мiчного зростання та якiсних, серед яких прогреси-внi технологiчнi змiни й впровадження ресурсо-зберiгаючих технологiй.
Формування кластерноТ моделi обумовлюеться процесами в паливно-енергетичному комплексу змiнi власностi на фактори виробництва, комерцГа-лГзацп та лiбералiзацiТ господарських вiдносин та ринкiв енергетичних ресурав, наявними тенденци ями нацюнального та регiонального розвитку. Про-те, суттевГ вiдмiнностi органiзацiйних умов реалГза-цп дослГджуваноТ моделi потребуватимуть уточ-нення вГдповГдних прiоритетiв.
В якосл середньоТ ланки багаторГвневоТ струк-тури енергоменеджменту визначено регiональний рiвень, а його основною задачею - забезпечення рацюнального споживання енергоресурав у соцГа-льнГй та бюджетнiй сферах. На нашу думку, важли-вГшим завданням виступае сьогоднГ забезпечення ефективного споживання ПЕР суб'ектами економи ки, що е передумовою Тх модершзацп та потребую мшГмальних витрат коштГв бюджету.
Система енергоменеджменту дозволяю оргашзацп виконати своТ зобов'язання по дотриманню енергетичноТ полГтики, впроваджувати заходи, не-о6хГднГ для пiдвищення енергоефективностi i про-демонструвати вГдповГднГсть системи вимогам стандарту.
Стандарт ISO 50001:2011 встановлюе вимоги до системи енергоменеджменту (ENMS) по розробц i реалГзацп енергетичноТ полГтики, постанову цшей, завдань i плану дГй, в яких враховуються правовГ вимоги i ГнформацГя, що вГдноситься до найбГльш значного використання енергп (тобто енергоаспек-ти з максимальним потенцГалом енергозбереження) [27].
Багато науковцГв зазначають, що в УкраТш один Гз найнижчих рГвшв ефективностГ енергоспоживан-ня в свт, зумовлений саме неефективним викори-станням ПЕР. Як наслГдок - зниження рГвня конку-рентоспроможностГ продукцп, зменшення обсягу
власних обiгових коштiв шдприемств. Зазначенi фактори ускладнюють процес швестування у проекти модершзацп виробничих фондiв i технологiй, що викликае уповтьнення темпiв приросту обсягу ВВП i зменшення обсягу надходжень до державного бюджету [11, 28, 29].
Впровадження заходiв з енергозбереження по-в'язане iз функцiонуванням об'ектiв двох основних форм власносп: приватноТ та державноТ, що обу-мовлюе рiзноманiтнiсть схем та джерел фшансу-вання заходiв з енергозбереження. У 2000 роц бу-ло лiквiдовано державний Фонд енергозбереження, тому джерелами фшансування енергозбер^а-ючих заходiв залишились власнi та позиковi кошти шдприемств, установ та оргашзацш, Державний бюджет УкраТни та мiсцевi бюджети. Саме вщсут-нiсть доступних кредитних та швестицшних ресур-сiв слугуе основною причиною високоТ енергоем-ностi втнизняного виробництва через використання застарших технологiй, енергозатратного облад-нання й устаткування.
Одшею iз перешкод щодо реалiзацiТ полiтики енергозбереження виступае монополiзацiя виробництва, транспортування, розподiлу та реалiзацiТ енергоноспв. Часто така монополiзацiя пов'язана iз об'еднанням владних та бiзнесових структур, що суттево впливае на енергетичш ринки та ефектив-нiсть використання транспортноТ iнфраструктури. Таке поеднання функцш та протекцiонiзм приват-них iнтересiв в процесi державного регулювання зумовлюють вщсутшсть зацiкавленостi в швесту-ваннi впровадження заходiв з енергозбереження при виробницв та транспортуванш енргоносив. В умовах вiдсутностi конкуренцп мiж постачальни-ками на енергетичному ринку не стимулюеться зниження тарифiв на енергоресурси, а як наслщок - за Тх рахунок покриваються i значнi втрати в результа-тi виробництва та транспортування з використан-ням застарiлих технологш, транспортних мереж й систем.
У шсля кризовий перiод промисловiсть сьогод-нi можна розглядати як сукупшсть великих вертикально та горзонтальночнтегрованих корпорацiй, що поеднують кiлька розрiзнених бiзнес-напрямiв господарськоТ дiяльностi. Метою формування таких бiзнес-структур було подолання дезштеграцп колишнiх державних пiдприемств, що знаходилися на послщовних стадiях виробництва або обслуго-вували основне виробництво, для забезпечення ста-бiльного постачання чи обслуговування пiдприемств, що входять до складу та концентрацп грошових по-токiв у единому центрк У посткризовий перiод при шдвищенш вартостi ПЕР джерелами довгостроко-воТ конкурентно! переваги для вiтчизняних проми-слових пiдприемств виступае доступнiсть та вар-
тть паливно-енергетичних ресурав, вищi яшсш i технiчнi характеристики товару, шдвищення енер-гоефективностi виробництва. Це зумовлюе вве-дення до Тх складу енергогенеруючих, нафтогазо-вих та вуглевидобувних шдприемств та впрова-дження ефективноТ системи енргоменеджменту.
Актуальнiсть проблеми фшансово-швестицш-ного забезпечення заходiв з пiдвищення енергое-фективностi не поступаеться питанням оргашзацш-но-методичного Тх забезпечення, що е основною формування ефективного мехашзму активiзацiТ та координацп цих процесiв. Концептуальш положен-ня щодо реформування та реструктуризацп проми-слових пiдприемств, викладеш у Стратеги нацюна-льноТ модершзаци [30], Загальнодержавнiй цшьо-вiй програмi розвитку промисловостi УкраТни [31], носять загальний характер та е орiентиром для розробки вщповщних регiональних, галузевих про-грам i планiв промислових пiдприемств. На сього-днiшнiй день можна вщзначити лише Положення про реструктуризацп пiдприемств [32] (у цьому документ визначено основнi керуючi органи про-цесiв реструктуризацп, принципи Тх роботи, посли довнiсть реалiзацiТ плашв реструктуризаци. У пунктi про фшансове забезпечення реструктуризацп не йдеться про державну фшансову пiдтримку промислових шдприемств, а лише вказано, що фшан-сування заходiв з реструктуризацп може здшсню-ватися за рахунок державного пщприемства або гос-подарськоТ оргашзацп та / або потенцшних швесто-рiв); Методичнi рекомендацп щодо порядку розроб-лення регiональних цшьових програм, монiторингу та звiтностi про Тх виконання [33]; Методичш рекомендацп щодо прогнозування наслiдкiв та оцшки впливу на стан економiчноТ безпеки держави при-ватизацп деяких категорш пiдприемств [34] тощо.
Перераховаш документи залишаються реко-мендацiями, не носять обов'язковий характер для промислових шдприемств i не реалiзуються в рамках репональноТ полiтики. У той же час без шдтри-мки оргашв державного управлiння рiзних рiвнiв процеси структурноТ трансформаци промисловост е неможливими.
В процесi енергозбереження слщ виокремлю-вати двi складовк ефективнiсть виробництва та кш-цевого споживання паливно-енергетичних ресурав. Охоплення комплексом зaходiв щодо енергозбереження обох складових часто супроводжуеться кумулятивним ефектом. Так, одночасна замша дже-рела тепла i термомодершза^я будiвель е еконо-мiчно ефективнiшою, шж реaлiзaцiя кожного iз за-ходiв окремо. Невигiдно просто встановити деше-вше джерело тепла та втрачати його через дiрки у стшах i стелi, про що свщчить середнiй перiод оку-пностi термомодершзацп будiвлi - вiд 8,5 до 10
ротв, а зaмiни центрaлiзовaного теплопостачання на електричне з використанням котлiв електродно-го типу - 3-4 роки (це з урахуванням модершзацп зовшшшх електромереж та шдстанцш), а при од-ночaснiй реaлiзaцiТ витрати окуповуються за 6,5-7 ротв [34].
Освоення нових джерел енергп пов'язане iз зна-чними витратами, а впровадження енергоощадних зaходiв при споживанш ПЕР за умови наявносп значного потенцiaлу енергозбереження е бшьш економiчно вигiдним, проте воно не набуло поши-рення через низьку зацтавлешсть та поiнформо-вaнiсть населення й шдприемств. Результати опи-тування зaсвiдчили, що кожне п'яте домогосподар-ство не застосовувало жодних зaходiв щодо збе-реження тепла у своТх квартирах (з них 69,4 % до-могосподарств тому, що не мають фшансовоТ мож-ливосп, ще 20,6 % тому, що не мають у цьому потреби, i 10,0 % - оскшьки недостатньо поiнформо-вaнi щодо ефективносп цих зaходiв). Серед домо-господарств, якi вже впровадили або планують впро-вадити зaзнaченi енергозберiгaючi заходи, пере-важна частина (82,5 %) робить це за рахунок влас-них заощаджень. Майже кожне десяте домогоспо-дарство (8,9 %) розраховуе на кредит, взятий у банку, а 7,1 % домогосподарств реaлiзують заходи зi збереження тепла за кошти, позичеш у родичiв, друзiв, колег [31].
Суттевою перепоною е вiдсутнiсть компенса-цшних мехaнiзмiв щодо iнвестицiйних витрат в енер-гоощaднi заходи для населення з боку постачаль-никiв теплоенергп й електроенергГТ та оргaнiв дер-жавноТ влади. Хоча обсяг субсидш для покриття витрат на споживання ПЕР населенням суттево зрк протягом остaннiх трьох рокiв на 35 % [32]. Саме система субсидш виступае стримуючим фактором щодо впровадження енергоощадних зaходiв у до-могосподарствах.
У 2006 ро^ вперше в УкраТш було розроблено та прийнято обласну «Програму енергозбереження для бюджетноТ сфери та населення на 20062008 рр.», яка передбачала запровадження мехашзму стимулювання населення на здшснення енергоощадних зaходiв через компенсування вiдсотко-воТ ставки за кредитами, отриманими населенням. Протягом термшу дп Програми населення Львiвсь-коТ облaстi отримало 5407 креди^в на загальну суму 44,8 млн. грн., сума компенсацГТ за якими з об-ласного бюджету становила близько 5,5 млн. грн.
Анaлiз фiнaнсовоТ ефективностi реaлiзaцiТ за-ходiв енергозбереження в чaстинi кредитування населення показав, що кожна гривня, витрачена з обласного бюджету на компенсацш вщсоттв, за-безпечила залучення в економту регiону 20,7 грн. Надходження до бюджелв рiзного роду становило
приблизно 3,5 грн. ^м цього, у рази зменшилося споживання тепла i обсяг субсидш на покриття ви-даткiв на комунальнi послуги, що значно заоща-джуе бюджеты кошти. Рiчна сума економп на оплату природного газу населенням у дючих цшах скла-ла 117,8 млн. грн.
У 2009 роц Ршенням сеси ЛьвiвськоТ обласноТ ради вiд 08 грудня 2009 № 1096 введено в дю «Про-граму енергозбереження для населення Львiвщи-ни на 2009-2012 рр.», яка передбачае механiзм кре-дитування фiзичних осiб на здiйснення енергозбе-рiгаючих заходiв з вiдшкодуванням 15 % рiчних у нацiональнiй валют за кредитами, отриманими на заходи з енергозбереження, та 20 % за кредитами, отриманими на заходи, орiентованими на викорис-тання альтернативних до газу джерел енергп. У роз-виток цього напрямку, з метою виходу на нульову вщсоткову ставку за кредитами, окремi райдержа-дмЫстрацп ЛьвiвськоТ областi iнiцiювали видшен-ня додаткових фiнансових ресурсiв з мкцевих бю-джетiв на кредитування населення [34].
У багатьох европейських краТнах використову-ються рiзноманiтнi оргашзацшш та фiнансовi ме-ханiзми щодо впровадження енергоощадних захо-дiв домогосподарствами. В УкраТш вони обмежу-ються реалiзацiею програм енргоефективностi та енергозбереження у житловому господарст^ та на комунальних шдприемствах. У розвинутих краТнах використовуються рiзнi фiнансовi та оргашзацшш шструменти. Що забезпечують ефективнiсть про-цесу споживання ПЕР населенням.
У Великобританп згiдно державноТ Програми «Зобов'язання щодо енергоефективностi» компанп з постачання природного газу та електроенергп зму-шенi надавати вiтчизняним споживачам допомогу у впровадженш заходiв з енергозбереження. Цть-овою категорiею для надання допомоги у впровадженш енергоощадних заходiв обрано споживачiв з низькими доходами. Така допомога надаеться для теплоiзоляцiТ житлових будиншв, запровадження високотехнолопчних бойлерiв, використання еко-номних ламп та освгтлювального обладнання тощо.
В 1талп дiе механiзм сертифтацп на ринку пос-луг з енергопостачання, за яким компанп-поста-чальники власними силами або за власш кошти через спещальш фiрми реалiзовували енергозбер^а-ючi проекти для отримання Бших Сертифiкатiв за досягнення показнишв, розроблених Державним комiтетом Електроенергп та Газу. Схожий мехашзм функцiонував i у Францп, що дозволило створити внутрiшнiй ринок торгiвлi сертифiкатами, попит на як формували компанп, як не брали участi в про-грамах енергозбереження.
У Данп з 1997 функцюнуе Трастова компанiя з економп електроенергГТ, що фiнансувалася з кош^в
«зеленого податку» на споживання електроенергп у громадських будiвлях та домоволодшнях. Компа-нiя надае гранти для проемчв з переведення буди-нкiв з електричним опаленням на опалення вщ районних котелень або газових приладiв. Також ко-шти Трасту надаються для рекламування поширен-ня на внутршньому ринку ефективних електрич-них приладiв.
У Нiмеччинi Нацюнальний Банк РеконструкцГТ та Розвитку виступае ключовим дiячем федерального рiвня у чотирьох програмах модернiзацiТ буд^ вель, спрямованих на зниження викидiв СО2 у житловому секторк Фiнансова пiдтримка вiд банку надаеться у формi «м'якого кредиту» (вщсотки фiнан-суються з федерального бюджету). Так станом на 2001 рт у краТш було вщремонтовано бiля пiвтора мiльйони помешкань.
Уа зaзнaченi механiзми покликанi реалiзувати прюритетш заходи з пiдвищення ефективностi споживання паливно-енергетичних ресурав домогосподарствами в контексп державноТ полiтики. В Укра-Тнi, нажаль, до 2010 року робо^ з населенням при-дiлялaся недостатня увага. Проте, вп"чизняний дос-вiд стимулювання впровадження енергоощадних зaходiв у домогосподарствах зaсвiдчуе наявшсть значного потенцiaлу та необхiднiсть реaлiзaцiТ ор-гaнiзaцiйних i фiнaнсових стимулiв.
Стримуючими факторами вiдносно впровадження енергоощадних зaходiв енергогенеруючими пiд-приемствами виступають високi нормaтивнi техно-лопчш втрати ПЕР; високi комерцiйнi втрати; вщсу-тнiсть або недосконaлiсть автоматизованих систем облту енергГТ i розрахунтв за ТТ споживання; недо-сконал^ь системи оцiнювaння ефективностi впровадження зaходiв з енергозбереження та пщви-щення ефективностi використання ПЕР.
Пщвищити зaцiкaвленiсть суб'ектiв господарю-вання в мiнiмiзaцiТ втрат паливно-енергетичних ре-сурав можна шляхом формування конкуренцГТ мiж енергогенеруючими й розподiльчими компaнiями шляхом створення передумов для вiльного доступу до транспортноТ iнфрaструктури та впровадження засад ринкового економiчно об^рунтованого цiноутворення.
Державне регулювання сьогодш передбачае мо-тивaцiю енергозбереження в промисловому сек-торi та в сусшльних вiдносинaх. Основними iнстру-ментами державного регулювання виступають: 1) пiльговi кредити та компенса^я вiдсоткiв за ра-хунок державних дотaцiй; 2) енергоаудит - створюе передумови щодо aнaлiзу та усунення втрат пали-вно-енергетичних ресурсiв внaслiдок нерaцiонaль-ного використання; 3) енергетична експертиза обладнання, що забезпечуе стандартизацш облад-нання та споруд за показниками енергоефективно-
сп; 4) фккальш методи в системi управлшня енер-гозбереженням (обмеження зарахування кошлв на рахунки енергогенеруючих компанш через надно-рмaтивнi витрати ПЕР, вщрахування до фонду ене-ргозбереження за рахунок плaтежiв за наднорма-тивне використання енергетичних ресурав, еколо-гiчний податок тощо); 5) система нормування ви-трат ПЕР. Проте, фккальш iнструменти через недо-стaтнiй рiвень стягнень не забезпечують компен-сацп додаткових витрат, пов'язаних з нерацюналь-ним використанням енергп, забрудненням навко-лишнього середовища, усуненням еколопчних нас-лiдкiв при виробництв^ передaчi, розподiлi або споживaннi енергп. Окремi iз них (фонд енергоз-береження та компенсaцiйнi виплати вщсотмв по кредитах для фiнaнсувaння енергозбер^аючих за-ходiв) практично не функцюнують.
Бiльшiсть економiстiв акцентують увагу на не-обхiдностi впровадження ринкових шструмен^в: квот на викиди або податку на викиди парникових гaзiв, так як пaрниковi гази е прямим або побiчним продуктом будь якого виробництва в сучаснш еко-номiцi. Першим iдею сплати еколопчного збору обфунтував Артур Сесш Пiгу у книзi «Економiчнa теорiя добробуту» [35] як компенсaцiю за втрати шших суб'ектiв економiки та населення вщ шкоди, завданоТ економiчною дiяльнiстю шдприемств-за-бруднювaчiв довкiлля. Сьогодш вченi у ринковому пiдходi вбачають стимул, що сприятиме за рахунок впливу еколопчних витрат на цшу продукцп чи по-слуг обмеженню забруднення. При цьому, методи управлшня i контролю, що мають формат шструк-тивних вкaзiвок та правил ведення господарськоТ дiяльностi зазнають впливу лобювання приватних iнтересiв та попршують умови конкуренцп. Отже, методи управлшня i контролю можуть використо-вуватися для селективного регулювання дiяльностi монополш та окремих виробництв, що мають стра-тегiчне значення для краТни.
В моделi «торгiвлi квотами» передбачено ви-дачу обмеженоТ кiлькостi лщензш на викид забру-днюючих речовин, наприклад дюксиду сiрки. В та-кий спосiб створюеться альтернатива вибору мiж iнвестицiями у скорочення викидiв та модершза-цiю й придбанням квот. Пщприемства, що мають найбшьший потенцiaл енергозбереження можуть частково компенсувати власш витрати на скорочення викидiв за рахунок продажу лщензш, що ро-бить зазначений мехашзм бiльш ефективним. Цей принцип фунтуеться на тих же засадах, що й еко-логiчний збiр А. П^у, оскiльки цiнa лщензи е свое-рiдним податком на викиди.
Недолгом мехaнiзму «продажу квот», незва-жаючи на запропонований розподiл 80 % i реaлi-зaцiю через аукцюни тiльки 15-20 % та при умовi
щорiчного зменшення обсягу квот, е надто повшь-не скорочення викидiв та нерiвнi умови пщприемств торговцiв та покупцiв лщензш через швидт темпи розвитку технолопчних уклaдiв та створення iнно-вацшних продуктiв з кращими екологiчними пока-зниками. Реально складатиметься ситуaцiя, коли од-нi пiдприемствa, якi постшно змушенi брати участь в шновацшних процесах, практично вичерпають свiй запас фшансовоТ мiцностi й потенцiaл енергозбереження, а iншi - збережуть свiй потенцiaл енергозбереження, забезпечуючи генерацш прибутку нaвiть за умови витрат щодо оплати лщензш.
Окремi науков^ пропонують поеднувати продаж квот для окремих галузей економти та вве-дення подaткiв на викиди вуглецю для енергомiст-ких виробництв (шдприемств паливно-енергетич-ного комплексу) [36]. Ряд науков^в вбачають ефе-ктивнi iнструменти стимулювання в прямому адми нiстрaтивному регулювaннi - заборона експлуата-цГТ енергонеефективного устаткування, використання окремих видiв паливно-енергетичних ресурав тощо.
Використання ринкового шдходу ускладнюеть-ся необхiднiстю об^рунтування мехaнiзму цшоут-ворення в умовах невизнaченостi або складносп ви-мiрювaння об'екта оцшювання та склaдностi про-цедурних особливостей реaлiзaцiТ мехaнiзмiв тор-гiвлi квотами за мiжнaродною i нaцiонaльною процедурами. В такому випадку встановлення окремих правил та заборон вважають доцтьшшим i ефек-тивнiшим.
Впровадження квот на викиди парникових га-зiв або податку об^рунтовують часто масштабами i склaднiстю ситуацГТ, що вимагае ринкових ршень, оскiльки пaрниковi гази е прямим або побiчним продуктом будь якого виробництва в сучаснш еко-номiцi.
Використання енергоощадних технологш, об-ладнання та продукцп економних також щодо ви-кидiв вуглецю в атмосферу, заплативши i обмежи-вши себе у використанш ПЕР, вивiльняе квоти на викиди для когось шшого. А вщмова окремих краТн вiд ратифтацп мiжнaродних домовленостей робить aльтруТстичнi зусилля марними. Отже, i реaлiзaцiя еколопчних ршень повинна забезпечуватися системою ринкових економiчних iнструментiв-стиму-лiв, яка дае кожному економiчну причину зменши-ти обсяги викидiв та впроваджувати енергоощадш технологГТ.
Для створення глобальноТ системи зaпобiгaння змiн клiмaту необхщш ринковi стимули скорочення викидiв парникових ^в поряд з деякими дiями прямого контролю за використання вуплля та продажу квот на викиди, як розумний шлях для створення цих стимулiв.
Впровадження значних грошових виплат за ви-кидiв парникових гaзiв та неефективне використання ПЕР, приватний сектор зможе вщшукати способи оптимiзaцiТ, як ще не врaховaнi в будь-якш моделi.
На думку П. Кругмана необхщно введення та-рифiв на викиди вуглецю, який в США. Вуглецевий тариф стане податком на iмпортовaнi товари про-порцшно до викидiв вуглецю, що утворюються при виробницв цих товaрiв [37] в краТнах, що не при-едналися до мiжнaродних угод про обмеження ви-кидiв парникових гaзiв та енергоефектившсть.
Мито на вмiст вуглецю в iмпортi можна прири вняти до витрат на отримання внутршньоТ лщензш на викиди вуглецю i це буде працювати на ефект звикання власних споживaчiв до цши, яка вщобра-жае вaртiсть викидiв вуглецю в товарах незалежно вщ того, де вони виробляються.
Зважаючи на мiжнaроднi обмеження щодо за-ходiв зi скорочення викидiв вщносно заборони на-рощування обсягiв виробництва продукцп внасл^ док Тх впровадження [38], мiжнaроднi екологiчнi ш-вестици та кредити мiжнaродних фiнaнсових шсти-туцiй у сферi енергозбереження не можна розгля-дати як повноцшний стимул економiчного розвит-ку. Оскшьки технiчне переоснащення та модерш-защя потребуе значних кaпiтaловклaдень за трива-лими iнвестицiйними програмами, то впровадження енергоефективних технологш пiд силу ттьки великому бiзнесу.
Нaрaзi в УкраТш реaлiзуеться програма зi ство-рення внутрiшнього ринку торгiвлi квотами на викиди парникових гaзiв [39]. Осктьки нaйбiльшa ча-стка парникових викидiв - до 80 % належить СО2, що пов'язане зi споживанням паливно-енергетич-них ресурав, то цей iнструмент повинен сприяти ви-конанню державноТ полiтики з енергозбереження. Запропонований у Прогрaмi техшчний пiдхiд за-безпечуе спрощення процедури реaлiзaцiТ типових проектiв розрiзнених у час та геогрaфiчно, що ско-рочуе тривaлiсть i потребу в окремих процедурах при Тх розглядi i зaтвердженi.
Зростання вaртостi iмпортного природного газу та iнших паливно-енергетичних ресурав обумовлю-ють необхiднiсть стимулювання ефективного використання ПЕР як основного чинника зменшення де-фщиту нaцiонaльного плaтiжного балансу, пщвищен-ня конкурентоспроможност вгтчизняноТ продукцп.
Висновки. В результат aнaлiзу проблем шдви-щення рiвня енергоефективностi та енергозбереження виявлено неефектившсть державноТ полiти-ки та обфунтовано необхiднiсть переходу до рин-кових мехaнiзмiв у сферi енергозбереження. Рин-ковi мехaнiзми фунтуються на економiчнiй ефек-тивностi, що виступае стимулом для впровадження енергоефективних технологш i обладнання у вах сферах дiяльностi й суспiльного життя. До них вщ-
носяться: вирiвнювaння внутрiшнiх тaрифiв та цiн на енергоресурси iз свiтовими; встановлення внут-рiшнiх цiн на енергоресурси на рiвнi не нижчому нiж витрати на Тх виробництво та швестицшш витрати в модершзацш й реконструкцш виробничих потуж-ностей; стимулювання впровадження сучасних ефек-тивних систем обл^у та контролю за витратами енергоресурав за рахунок тарифного регулювання; припинення надання субсидш населенню для оплати вартосп комунальних послуг; надання шльго-вих кредитiв населенню та пщприемствам для впровадження енергоощадних зaходiв i переходу на використання альтернативних видiв палива; вiдно-влення «зеленого тарифу» для шдприемств з використання альтернативних джерел енергп; стимулювання скорочення непродуктивних втрат ПЕР за рахунок прогресивного зниження питомих норм та шдвищення плати за Тх перевищення; кредитуван-ня ОСББ для впровадження енергоощадних захо-дiв (обсяг втрат тепла у будинкових мережах сягае 35-40 %); стимулювання конкуренцп на енергетичних ринках та жорстке антимонопольне регулювання; перехщ на передоплату за споживання ПЕР для уах категорш споживaчiв за рахунок впровадження автоматичного кредитування комерцшними банками; надання пшьгового державного фшансування для реaлiзaцíí енергоощадних проектiв, що передбача-ють економiю ПЕР та зростання обсягу продукцп; скасування подвшних експертиз обладнання при отриманш дозволу виробником (постачальником) на його використання i роботодавцем - на використання у виробництва що зумовлюе подвшш витрати; звiльнення вiд оподаткування частини прибутку, отриманого за рахунок впровадження енергоефективних та енергозбер^аючих технологш тощо.
Прискорення впровадження у промисловосп й житлово-комунальнш гaлузi ефективних технологш i обладнання, iнновaцiйних енергозберiгaючих про-ектiв, розробка регiонaльних програм на принципах ринковоТ економти, заохочення населення до економГТ енергоресурав можливе тiльки за умови прибутковосп iнвестицiй або економГТ витрат. От-же, за умови законодавчого забезпечення мехаш-змiв економiчного стимулювання енергозбереження та застосування дiевих економiчних сaнкцiй за неефективне використання ПЕР, змши державних стaндaртiв, система управлшня ефективним споживанням ПЕР фунтуватиметься на iнших концептуа-льних принципах ринковоТ економти i заохочення населення до економп енергоресурсiв.
Анaлiз державноТ полп"ики енергозбереження в УкрaТнi дозволяе виявляти проблеми та обфунто-вувати засади формування й запровадження меха-шзму ринкового економiчного стимулювання енергозбереження в умовах реaлiзaцiТ сучасноТ пара-дигми розвитку «низьковуглецевоТ економти».
Литература:
1. Кулик М.М., Гшдий М.В., Бшодщ В.Д. Основи пол^ики пiдвищення енергетичноТ ефективностi та головы заходи з енергозбереження в еконо!^^ УкраТни // Проблеми загальноТ енергетики. - 2007. - № 15. -С. 7-17.
2. Гшдий М.В., Маляренко О.£. Методолопя визначення теоретичного потенцiалу енергозбереження на рiзних рiвнях управлiння економiкою // Проблеми загальноТ енергетики. - 2007. - № 15. - С. 17-22.
3. Забарний Г.М., Кудря С.О., Клюс В.П. Методолопя розробки програм енергоефективносп та енергозбереження / Пщ заг. ред. Н.М. Мхп-аряна. - К.: 1ВЕ НАН УкраТни, 2008. - 84 с.
4. Кулик М. Основы напрями та прюритетш заходи зi зменшення обсягiв використання природного газу в економщ i соцiальнiй сферi УкраТни [ел. ресурс] / М.М. Кулик, С.В. Дубовський // Проблеми загальноТ енергетики. - 2009. - № 19. - Режим доступу: www.ienergy.kiev.ua.
5. Закон УкраТни «Про Загальнодержавну програму реформування i розвитку житлово-комунального го-сподарства на 2009-2014 роки» // Вщомосп ВерховноТ Ради УкраТни (ВВР). - 2004. - N 46. - С. 512.
6. Галузева програма енергоефективносп та енергозбереження до 2017 року. Наказ МЫстра промполи тики № 152 вщ 25.02.2009 року [ел. ресурс]. - Режим доступу: http://mpр.kmu.gov.ua.
7. Державна цтьова економiчна програма енергоефективносп на 2010-2015 роки [ел. ресурс] // Розпо-рядження Кабшету Мiнiстрiв УкраТни вщ 19 листопада 2008 р. N 1446-р. - Режим доступу: www.naer.gov.ua.
8. Методика визначення нерацюнального (неефективного) використання паливно-енергетичних ресурав. Наказом НАЕР вщ 13.12.2006 р. № 89, зi змшами, внесеними наказом НАЕР вщ 30.09.2008 № 144 [ел. ресурс]. - Режим доступу: www.naer.gov.ua.
9. Про заходи щодо ефективного використання газу та шших паливно-енергетичних ресурав в народному господарстви Постанова КМУ вщ 2 вересня 1993 р. N 699 зi змша ми та доповненнями [ел. ресурс] / КМУ. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
10. Про затвердження Порядку розгляду, схвалення та реалiзацiТ проеклв цшьових еколопчних (зеле-них) швестицш у перюд дм зобов'язань сторонами Кютського протоколу до РамковоТ конвенцп ООН про змшу клiмату. Постанова КМУ вщ 22 лютого 2008 р. N 221 [ел. ресурс]. - Режим доступу: http://kmu.gov.ua.
11. Бараншк В.О. Ефектившсть енергоспоживання в державi як шдикатор конкурентоспроможностi. Ми ждержавш спiвставлення / В. Бараннiк // Економiчний вiсник НТУУ «КП1». - 2006. - № 3. - С. 14-18.
12. Маляренко О.£. Про методолопя розробки програм енергоефективносп та енергозбереження i недолги при Тх створеннi / О. Маляренко // Проблеми загальноТ енргетики. - 2008. - № 18. - С. 66-72.
13. Письменна У. Особливосп застосування показника енергомккосп ВВП як шдикатора енергоефекти-вносп нацiональноТ економiки / У. Письменна // Економ^. - 2010. - № 6. - С. 28-31.
14. Рубан-Максимець О.О. Особливосп розрахунку показнитв енергетичноТ ефективносп на базi статис-тичноТ звiтностi УкраТни // Проблеми загальноТ енергетики. - 2009. - № 20. - С. 21-26.
15. Суходоля О.М. Енергоемшсть валового внутршнього продукту: тенденцп та чинники впливу // Збiр-ник Наукових праць НацюнальноТ академп державного управлшня при Президентовi УкраТни. - 2003. - № 2. -С. 140-149.
16. СКМ проаналiзувала енергоефектившсть репошв. Одеса — у лщерах, КиТв — не в списку [ел. ресурс] // УкраТнська техшчна газета. -Режим. доступу: http:// eUTG.net.
17. Закон УкраТни «Про Загальнодержавну програму реформування i розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки» // Вщомосп ВерховноТ Ради УкраТни (ВВР). - 2004. - N 46. - С. 512.
18. Галузева програма енергоефективносп та енергозбереження до 2017 року. Наказ МЫстра промпо-лггики № 152 вщ 25.02.2009 року [ел. ресурс]. - Режим доступу: http://mpр.kmu.gov.ua.
19. Державна цтьова економiчна програма енергоефективносп на 2010-2015 роки: [ел. ресурс] // Постанова Кабшету МЫс^в УкраТни вщ 1 березня 2010 р. № 243. - Режим доступу: http://www.naer.gov.ua.
20. Методика визначення нерацюнального (неефективного) використання паливно-енергетичних ресурав. Наказ НАЕР вщ 13.12.2006р. №89, зi змшами, внесеними наказом НАЕР вщ 30.09.2008 № 144 [ел. ресурс]. - Режим доступу: www.naer.gov.ua.
21. Про заходи щодо ефективного використання газу та шших паливно-енергетичних ресурав в народному господарствк Постанова КМУ вщ 2 вересня 1993 р. N 699 зi змша ми та доповненнями / КМУ [ел. ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
22. Про затвердження Порядку розгляду, схвалення та реалiзацiТ проек^в цшьових еколопчних (зеле-них) швестицш у перюд дм зобов'язань сторонами Кютського протоколу до РамковоТ конвенцп ООН про змшу ^мату. Постанова КМУ вщ 22 лютого 2008 р. N 221 [ел. ресурс]. - Режим доступу: http://kmu.gov.ua.
23. Енергетичний менеджмент / Ю.В. Дзядикевич, М.В. Буряк, Р.1. Розум. - Терношль: Економiчна думка, 2010. - С. 22-23.
24. Портер М. Конкуренция / М. Портер. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2005. - С. 263.
25. Проект розпорядження Кабшету Мiнiстрiв УкраТни «Про схвалення Концепци створення класт^в в УкраТш» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua/ control/uk/publish/ article?.
26. Саух 1.В. Особливостi формування моделi кластерного розвитку //Структуры реформи i трансформа-ци в промисловостi: перспективи i прюритети: тези доп. i повiдом. Мiжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 17 груд. 2010 р.) / НАН УкраТни, 1н-т економти пром-стi; Редкол.: О.1. Амоша (вiдп. ред.) та ш. - Донецьк, 2010. -С. 29.
27. Стрелкова Г.Г. Основные положения международных стандартов по энергетическому менеджменту ISO 50001 и EN 160001 // Материалы VII Международной конференции «Энергоэффективность: технологии, менеджмент, инвестиции», 26-30 сентября 2011 Украина, АР Крым, Ялта.
28. Суходоля О.М. Енергоемшсть валового внутршнього продукту: тенденци та чинники впливу // Збiр-ник Наукових праць НацюнальноТ академи державного управлшня при Президент УкраТни. - 2003. - № 2. -С. 140-149.
29. СКМ проаналiзувала енергоефектившсть репошв. Одеса - у лщерах, КиТв — не в списку [ел. ресурс] // УкраТнська техшчна газета. - Режим. доступу: http:// eUTG.net.
30. Проект Стратеги розвитку УкраТни «УкраТна - 2020: стратепя нацюнальноТ модершзаци» [Електронний ресурс] / Рада шдприемщв при Кабшет Мiнiстрiв УкраТни [сайт]. - Режим доступу: www.me.gov.ua/file/ l i n k/144790/file/strategy_2020.d oc.
31. Закон УкраТни «Про затвердження ЗагальнодержавноТ цшьовоТ економiчноТ програми розвитку про-мисловостi на перюд до 2017 року» [Електронний ресурс] / Мастерство промисловоТ полiтики [сайт]. - Режим доступу: http://minprom.ua.
32. Наказ «Про затвердження Положення про реструктуризащю шдприемств» [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://minprom.ua.
33. Методичш рекомендаци щодо порядку розроблення регюнальних цiльових програм, мошторингу та звiтностi про Тх виконання [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //me.kmu.gov.ua.
34. Методичш рекомендаци щодо прогнозування наслщмв та оцшки впливу на стан економiчноТ безпе-ки держави приватизаци деяких категорш пiдприeмств [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://me. kmu.gov.ua.
35. Пигу А.С. Экономическая теория благосостояния / А.С. Пигу - М.: Прогресс, 1985. - Т. 2. - 324 с.
36. Сталий розвиток та еколопчна безпека сусшльства: теорiя, методолопя, практика / [Андерсон В.М., Андреева Н.М., Алимов О.М. та ш.]; За науковою редакщею д.е.н., проф. Хлобистова £.В. / ДУ «1ЕПСР НАН УкраТни», 1ПРЕЕД НАН УкраТни, СумДУ, НД1 СРП. - Омферополь: ИТ «АРИАЛ», 2011. - 589 с.
37. Paul Krugman Building a Green Economy New York Times [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nytimes.com/2010/D4/L1/magazine/11Economy-t.html?_r=1&hpw.
38. Paul Krugman Building a Green Economy New York Times [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nytimes.com/2010/D4/11/magazine/11Economy-t.html?_r=1&hpw.
39. ПРОГРАМА П1ДТРИМКИ РОЗВИТКУ ВУГЛЕЦЕВОГО РИНКУ УКРА1НИ: Розробка правового шдфунтя для Програми дiяльностi СВ в УкраТш / Factor CO2, Orense, 16-12D, 28020, Madrid (Spain). - 2011. - С. 100.
