CC BY
26
Вкник Нацюналтого ^верситету «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
iменi 1вана Кожедуба, 16-17 квггая 2008 року : матерiали конф. - Х. : ХУ ПС, 2008.- С. 249-250.
10. Правосвщомють i правова культура як базовi чинники державотворчого про-цесу в Укршш : монографiя / Л. М. Герасша, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та ш. - Х. : Право, 2009. - 352 с.
11. Требш М. П. Правосвщомють громадян Украши: стан та види деформаци / М. П. Требш // Вюн. Харк. нац. ун-ту iм. В. Н. Каразша. «Соцюлопчш досл> дження сучасного суспшьства: методологiя, теорiя, методи». - Х. : ХНУ, 2009. -№ 844. - С. 59-62.
В. Л. Погр1бна, доктор соцюлопчних наук, професор, Нацюнальний юридичний ушверситет ¡меш Ярослава Мудрого
ПРОБЛЕМИ «М'ЯКО1 СИЛИ» ТА МЕНТАЛЬНОСТ1 КР1ЗЬ ПРИЗМУ СУЧАСНИХ УКРАШСЬКИХ РЕАЛ1Й
В сучасних м1жнародних вщносинах спостер1гаеться практично безпе-рервне шформацшне протиборство, яке здебшьшого реал1зуеться «м'яко», тобто у д1яльносп, спрямованш на створення 1 просування позитивного 1мщжу краши, 11 пол1тики, економ1ки, культурних надбань, цшностей та традицш, системи осв1ти тощо. Поняття «м'яка сила» вперше використав Дж. Най, визначивши 11 як здатшсть держави досягти бажаних результат1в у м1жнародних справах шляхом переконання 1 залучення до процесу, а не нав'язування та примусу [1, р. 26]. Як правило, «м'яка сила» грунтусться на особистому приклад1 держави, якш вдалося досягти високого р1вня добро-буту свого населення. 1нш1 держави визнають переваги 11 системи цшностей, 11 досвщ, пол1тичну культуру, вщдають належне 11 вщкритосп св1ту, ефек-тивнш зовшшнш пол1тищ тощо.
Основою «м'яко! сили» е привабливий 1мщж 1 репутащя краши на м1ж-народнш ареш. Якщо виходити з того, що державний 1м1дж е набором по-зитивних та/або негативних стереотитв про крашу, як1 сформувалися у ма-совш свщомосп на основ1 шформацп з мас-мед1а, подорожей до ще! краши, якост 11 продукцп тощо, вш е поеднанням реального 1 бажаного. Отже, 1мщж е базою для формування репутацп держави на м1жнароднш ареш [2, с. 295296]. Побудова 1мщжу спрямована на виокремлення держави пом1ж шших 1 тдкреслення юнуючих переваг за допомогою знакових, символ1чних характеристик, враховуючи сощальш стереотипи й зад1юючи широкий спектр людських почутпв. Формування ж репутацп - це мистецтво створення по-тр1бних контекспв дшсносп за допомогою лопчних, схематичних комушка-
Наукове життя
цш. Втсм, незважаючи на ращональну природу цих феноменiв, вплив емо-цшно-психолопчно'1 складово'1 механiзму !х створення е значним. Мова йде про ментальнiсть.
Украша завжди була буфером мiж Сходом та Заходом. Тому в нас поед-нались дiаметрально протилежнi ментальностi: захiдна з п практицизмом та матерiалiзмом i схiдна, що грунтуеться на фшософсько-споглядальному свiтоглядi. Тому цiлком природно виникае питання: «Чи маемо ми, сучасш украшщ, нацiональний центр тяжiння - власну духовну традищю?» Однозначно!' вiдповiдi немае.
Вже практично 100 роюв iснуе термiн «лiкування ментальносп»: сам народ i соцiум обирае, що з характерних ментальних рис залишити, а що вщакти в процес свого активного розвитку. На жаль, ментальшсть украш-ського народу з давшх часiв була позбавлена природного культурно-нащо-нального розвитку без усшяких пригнiчень. А в такому випадку неминучою е загроза ментально'1 хвороби - «атрофп нащонально'1 психши» - послаблен-ня у представниюв етносу почуття едностi. «Амбiцiйнiсть та iндивiдуалiзм, який притаманний украшцям, в полчищ призводить до того, що боротьба за владу набувае гострий, конфлштний, iнодi - трагiчний характер. Вона не зупиняеться з перемогою одного з пол^ичних утворень: йому завжди проти-стоять опозицiйнi сили... Влада для пересiчного украшця - насильство, якому можна тдкоритися лише через страх, а не добровшьно. Коли вона слабшае, нерiдко настае анархiя, оскiльки пiсля смертi "батька" (влади) "сини Украши" намагаються не допустити один одного на звшьнене мюце». Дана цитата не е витягом iз публщистично'1 статтi останшх рокiв, вона на-лежить видатному дослщнику украшсько'1 ментальностi Григорiю Ващенку i датуеться 20-ми роками минулого стшття [3]. Як бачимо, з того часу майже шчого не змшилося.
Але при всьому тому в украшщв е чимало ментальних рис, яю здатнi створити пдний iмiдж держави та сформувати п вiдповiдну репутацiю на мiжнароднiй ареш. Украшщ, безумовно, е працьовитими та винахщливими, можуть знайти нестандартне ршення навiть у найскладнiших ситуацiях. Але, на жаль, вщ предкiв нам ментально передалось вщчуття поневоленого i при-ниженого народу, який завжди шукав порятунку в сподiваннях на появу ге-роя-чудотворця, котрий миттево перетворить життя на краще. Якщо додати до цього вщсутшсть загальнонащонально'1 ще'1, то можна зрозум^и проблеми, з якими стикнулася Украша у використаннi «м'яко'1 сили» в мiжнародних вiдносинах.
Украша - не едина держава, яка протягом ютори вщчула на собi втрати генофонду, але, незважаючи на це, багато з них зараз е розвинутими та за-можними крашами. Так вiдбуваеться тому, що у державотворчих нацш е
BicHUK Нацюналтого yHieepcumemy «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
нацюнальш ще'1, яю проросли глибоко в 1'х ментальшсть. При цьому навггь якщо 3pi3ara BepxiBKy - кращих представникiв нацп, залишиться ментальна основа. Так, у Францп така iдея - невщдшьшсть свободи особистостi та сво-боди наци, у Имеччиш - посилення та збереження економiчноi величi, в Ро-сп - об'еднання слов'янських земель. А в чому нацюнальна щея Украши? З великою прикрютю сьогоднi ми можемо констатувати, що вона в нас вщсут-ня попри вс полiтичнi та пол^олопчш дискусп навколо не'1. Нiхто не буде поважати крашу, яка забула свое минуле, не розyмie сучасне i не бачить майбутнього. I пол^ики, яю беруть на себе тягар державних лiдерiв, мають дати украшцям приклад еднання та поваги до юторп, а не спекулювати на iсторичних конфлiктах. Саме тодi свiтовiдчyття краши-провшцп змiниться на вщчуття краши-центру, держави з особливими геопол^ичними мiсiею та потенцiалом.
Л1ТЕРАТУРА
1. Nye J. S. The Powers to Lead / J. S. Nye. - N. Y. : Oxford University Press, 2008. -240 p.
2. Пол1толопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По-гр1бна, I. О. Полщук та ш] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - 816 с.
3. Ващенко Г. Виховний щеал : тдруч. для педагопв, виховниюв, молод1 i батьюв / Г. Ващенко. - Т. 1 (Трете видання). - Полтава : Полтав. вюн., 1994. - 191 с.
I. О. Полщук, доктор пол^ичних наук, професор, Нацюнальний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого
ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПОЛ1ТИКО-ПРАВОВА МЕНТАЛЬН1СТЬ»
Останшм часом все часпше категорiю «правова ментальшсть» розгляда-ють як домiнантy полiтики, а пол^ичну ментальнiсть - як важливий фактор розвитку права. Актyалiзyються дослщження рiзних сторiн складного i рiзно-манiтного ментального чинника розвитку сучасно'1 Украшсько'1 держави i громадянського суспшьства. Тому на час е теоретична проблема визначен-ня синтезованого поняття «пол^ико-правова ментальшсть».
Спочатку розглянемо штерпретацп самого поняття «ментальшсть». Важ-ливо тдкреслити, що поняття «ментальшсть» (вщ лат. mens, mentis - «розум, штелект», «склад мислення») не мае точного перекладу на украшську мову. До опису ментальносп можна тдшти з позицп фшософп, соцюлогл, пол^о-
