CC BY
20
Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, 2018; 1(196): 93-101
УДК 338.43:001.8
JEL classification: B490
DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2667.2018/196-1/13
О. Шульга, канд. екон. наук, доц.
ORCID iD 0000-0002-3230-3124 ДВНЗ "КиТвський нацiональний економiчний унiверситет iMeHi Вадима Гетьмана", КиТв
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ МЕТОДОЛОГИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ТРАНСФОРМАЦП АГРАРНИХ В1ДНОСИН
Визначено проблеми формування методологи дослiдження трансформацп аграрних в/'дносин. Обфунтовуеться до-цшьшсть дотримання при до^дженн трансформацп аграрних вiдносин системноi парадигми, ключовою ознакою якоf мае стати if людиноцентрична спрямовансть. Запропоновано науковi пдходи та методи, яю доцльно застосовувати у процес до^дження причин, тенденцй i закономiрностей трансформацп' аграрних вiдносин, розкрито 1хню сутнсть. Обфунтовуеться доцльнсть застосування мiждисциnлiнарних пiдходiв у процес вивчення аграрних вiдносин.
Ключовi слова: методологiя; парадигма; пiдхiд; метод; аграрн'1 вiдносини.
Актуальнють теми. Дослщженнями причин i закономерностей трансформацп аграрних вщносин займа-лися представники рiзних економiчних шкт. Сптьним для них е те, що майже вс вони розглядали аграрн вщносини через вiдносини власност на землю та рент-н вiдносини. Однак при цьому акцентували свою увагу на рiзних аспектах осмислення аграрних вщносин: мер-кантилюти й фiзiократи - на народногосподарських фу-нкцiях сiльського господарства та його ролi в процесi сусптьного вiдтворення; класики, використовуючи кла-совий пщхщ i розглядаючи аграрнi вщносини лише як виробнич^ аналiзували технолопчы й органiзацiйнi осо-бливостi стьськогосподарського виробництва; неокла-сики, iгноруючи глибинн економiчнi процеси у стьсько-му господарства зосередили свою увагу на дослщжены поведiнки суб'ектiв аграрних вщносин в умовах ринку; Ыституцюналюти - на впливi економiчних i позаеконо-мiчних чинникiв на поведiнку суб'ек^в господарювання, хiд та результати трансформацмних перетворень тощо. Однак жодна з економiчних шкiл не акцентувала свою увагу на тому, що аграрш вщносини е складним понят-тям, яке не вичерпуеться лише земельними i рентними вщносинами, що аграрш вщносини являють собою ба-гатоаспектну систему взаемодiй суб'ектiв господарювання в аграрному секторi економiки стосовно не лише виробництва стьськогосподарськоТ продукцп, а й вщт-ворення соцiально-демографiчного та трудового потен-цiалу села i суспiльства й вiдновлення еколопчно'Т рiв-новаги в агробiоценозах з урахуванням Ытереав селян, Т'хне самовизначення i самореалiзацiТ, що базуеться на юнуючм системi вiдносин власностi на землю.
В^зняються вони i, застосовуваними у процес до-слiдження, методолопчними пiдходами. Так, досль дження фiзiократiв базувалися на агроцентричному пiдходi з використанням макроаналiзу; класикiв та марксистов - на технократичному пiдходi й факторнiй теорiТ вартостi iз використанням мiкроаналiзу, кiлькiсного та причинно-наслщкового аналiзу; неокласикiв - на теорп граничного продукту i гранично' вщдач^ суб'ективному iдеалiзмi, ринковому фундаменталiзмi iз використанням мiкро- i макроаналiзу, функцюнального та якiсного ана-лiзу, методу абстрагування до дослщження аграрних вщносин; Ыституцюналю^в - на iнституцiональному методi дослiдження, iсторизмi, еволюцiонiзмi, прагматизму технологiчному детермiнiзмi. Застосування рiзних методолопчних пiдходiв, зазвичай, не пов'язаних мiж собою, обумовило вiдмiнностi у баченн ними перспектив розвитку аграрних вщносин при капiталiзмi, сутi й темпах Тх трансформацiйних перетворень. Однак не менш важливою проблемою при дослщжены трансфо-рмацiТ аграрних вщносин (поряд з теоретичною та ме-тодолопчною) на сучасному етапi е та, що сьогодш тра-нсформа^я аграрних (та й економiчних) вщносин у ба-
гатьох краТнах св^у вiдбуваеться на принципах евроце-нтризму, що веде до ушфкаци аграрних вщносин i руй-нуваннi цив^зацшних укладiв.
Не вiдкидаючи значення кожного iз вищеназваних методичних пiдходiв до дослщження трансформацп аграрних вщносин та вагомост внеску кожноТ з еконо-мiчних шкiл у осмислення сутност i специфiки аграрних вiдносин, потрiбно констатувати, що на сьогоднi в еко-номiчнiй науцi вiдсутне комплексне теоретичне осмислення розвитку системи сучасних аграрних вщносин та бачення методологи дослщження Тх трансформацп. Така ситуа^я склалася у зв'язку iз тим, що природа аграрних вщносин, закономiрностi, чинники та наслщки Тх трансформацп не можуть бути повною мiрою з'ясо-ван на основi лише якогось одного пiдходу чи методу. На нашу думку, виходячи з рiзноманiтностi суб'ектно-об'ектного складу аграрних вщносин та переплетення в стьському господарст^ природних, бiологiчних, со^а-льних, економiчних та iнших процеав, необхiдностi аналiзу сiльськогосподарського виробництва у тюному зв'язку з динамiчним соцюкультурним середовищем, до дослiдження трансформацп аграрних вщносин доцтьно застосовувати систему взаемопов'язаних пiдходiв, що дозволить подолати методолопчш проблеми сучасноТ економiчноТ науки та забезпечить формування й реаль зацю комплексноТ аграрноТ полiтики щодо подальшоТ трансформацп аграрних вiдносин. Ключовими ознаками сучасноТ парадигми методологи дослщжень трансформацп аграрних вщносин мае стати не лише ТТ системний характер, але й людиноцентрична спрямованють.
На нашу думку, ус економiчнi явища i процеси в аграрному секторi (рента, цiна, прибуток, зарплата тощо) мають розглядатися як об'ективне вираження со^аль-но-економiчних вiдносин мiж суб'ектами аграрних вщно-син, повинн з'ясовуватися соцiальнi механiзми реаль зацп аграрних вiдносин. Адже Тхнiй розвиток залежить, у першу чергу, вщ розвитку головноТ продуктивноТ сили - стьськогосподарського виробника, його Ытелектуаль зацп та соцiалiзацiТ, трансформацiТ фактора прац в умовах переходу до ринку, включення його в ринковi вщносини. З'ясування причин, взаемозалежностей, со-цiально-економiчних закономiрностей у розвитку аграрних вщносин мае базуватися на основi принцитв об'ек-тивностi, детермiнiзму (причинносл), iсторизму, мето-дологiчного монiзму (зведення вах причин до однiеТ, основноТ, яка випливае iз конкретного способу виробництва), со^альноТ обумовленостi стьськогосподарського виробництва тощо.
Аналiз останшх джерел i nублiкацiй. Проблемам формування сучасноТ системи пiдходiв та методiв дос-лiдження закономiрностей економiчного й со^ального розвитку суспiльства загалом та аграрного сектора зок-рема присвячен працi В. Г. Андрiйчука [3],
© Шульга О., 2018
В. Д. Базилевича, [4] О. М. БородЫоТ [5], Н. I. ГражевськоТ [8], Ю. К. Зайцева [9-12], А. М. Колота [15], О. М. Лопатинського [16], С. В. Мочерного [17], А. А. Чухна [21]. Так, зокрема, В. Г. Андрмчук, наголо-шуючи на неоднозначност у пщходах до трактування методологи наукових дослщжень, зосереджуе свою увагу на з'ясуваннi сутнюного аспекту методологiТ наукових дослщжень. О. М. БородЫа та Ю. М. Лопатинський, виходячи iз того, що методолопя аграрноТ трансформацiТ е базисом реформування агра-рних вщносин, пропонують застосовувати вiдповiдно системний та Ыституцюнальний пiдходи до дослщжен-ня причин i закономiрностей трансформацiТ аграрних вщносин. А. М. Колот, зважаючи на ускладнення ото-чуючих нас систем, актуалiзуе необхiднiсть застосуван-ня мiждисциплiнарних пiдходiв при дослiдженнi еконо-мiчних явищ i процесiв. Ю. К. Зайцев, у зв'язку iз ускла-дненням як ендогенних сутнюних характеристик взае-мозв'язкiв в архп"ектошц сучасного суспiльства та його складових, так i екзогенних суспiльних форм Тх прояву в процесi функцюнування, пропонуе розширити коло за-стосовуваних методолопчних принципiв i пiдходiв до аналiзу закономiрностей функцiонування i трансфор-мацiТ економiчних систем, що дозволить глибше прони-кнути у сутнють процесiв, якi вiдбуваються. Саме вщсу-тнiсть комплексного бачення методологiТ дослщження трансформацiТ аграрних вiдносин, неоднозначнiсть i несистемнiсть у дослiдженнях змiсту та функцм рiзних методологiчних пiдходiв, викликае потребу подальшого поглибленого вивчення цих проблем.
Мета статт - визначити проблеми формування методологи дослщження трансформаци аграрних вщносин i запропонувати, виходячи зi специфiки та структу-ри цих вiдносин, науковi пiдходи й методи з арсеналу загальновщомих науцi, якi доцiльно застосовувати при дослщженш тих чи шших аспектiв розвитку аграрних вiдносин. Для досягнення поставлено!' у робот мети було використано загальнонауковi та спе^альы методи дослiдження, а саме: системний i структурно-функцiональний пiдхiд, компаративний аналiз у процесi визначення проблем формування методологи досль дження трансформаци аграрних вщносин, розкритт сут-ност та специфiки наукових пiдходiв i методiв, установ-леннi доцiльностi Тх застосування при вивченн тих чи Ыших аспектiв розвитку аграрних вщносин; абстрактно-аналiтичний та емпiрико-iндуктивний методи наукового тзнання при об^рунтуваны необхщност використання мiждисциплiнарних пiдходiв до дослщження причин i закономiрностей трансформаци аграрних вщносин.
Виклад основного матерiалу дослщження. За за-гальноприйнятим визначенням, методолопя наукових дослщжень - це вчення про принципи побудови, форми та способи наукового тзнання i найбтьш виважен й доцiльнi шляхи розв'язання науковоТ проблеми. Мето-дологiя дослщжень, як правило, спираеться на певну теор^ або теоретичну концепцю та залежить вщ дос-лiджуваного об'екта. Чим скпадшшим за структурою е об'ект дослiдження, тим рiзноманiтнiшою й обфунтова-нiшою мае бути сукупнють методiв його вивчення.
Сучаснiй методологи дослщжень аграрних вщносин притаманн дектька особливостей, якi пов'язанi зi змь нами в суспiльно-економiчному життi краТни та характе-ризують новi пщходи до наукового пiзнання:
• по-перше, це мiжгалузевий пiдхiд, що характеризуемся намаганням поеднати у процес дослiдження економiчнi, iсторичнi, полiтологiчнi, соцюлопчш, мора-льно-етичнi й iншi аспекти, тенденци та напрями розвитку аграрного сектора економки;
• по-друге, комплексне оволодшня рiзноманiтними прийомами й методами дослщжень. Недостатнють i неповна достовiрнiсть офiцiйноТ статистичноТ Ыформа-ци спонукають до використання в обфунтуваны ре-зультатiв дослiджень методiв проведення опитувань населення, керiвникiв рiзних рiвнiв, працiвникiв стьсь-когосподарських пiдприемств, власнигав майнових паТв i земельних дтянок, що потребуе квалiфiкованого ово-лодЫня прийомами репрезентативноТ вибiрки опитува-ного контингенту, правильноТ постановки питань, тех-нологiй проведення опитувань i обробки даних, знання мюцевих умов, демографiчних особливостей;
• по-трете, пiдвищення ролi iнтуТцiТ дослiдника у процесi науковоТ дiяльностi. Загальнi труднощi з Ыфор-мацiйним забезпеченням наукових дослiджень, адекватною Тх координа^ею й обмЫом результатами спонукають дослiдникiв до використання документованих матерiалiв, статистичноТ Ыформаци та iнших Ыформа-цiйних джерел в оргашчному поеднаннi з особистим практичним досвщом i власним вщчуттям, що поглиб-люе суб'ективнiсть одержаних результатв;
• по-четверте, чiльне мюце в методологiчному за-безпеченнi дослщжень посщае системний аналiз. Не-обхщнють системностi в дослiдженнi аграрних вщносин в УкраТн зумовлена, з одного боку, надзвичайно розви-неною у часи юнування централiзованоТ плановоТ сис-теми диференцiацiею та спецiалiзацiею наукових знань i дослiджень, а з шшого - радикальними змiнами та трансформа^ями, що вiдбулись у процес здiйснення аграрноТ полiтики [5, с. 40-41].
Однак зауважимо, що використання тих чи Ыших пiдходiв, теТ чи iншоТ сукупностi методiв для досль дження закономiрностей розвитку аграрних вщносин залежить вщ характеру, змюту та спрямованостi мето-дологiчноТ парадигми, специфка якоТ визначаеться значними якюними змiнами, що вiдбуваються в еконо-мiчному, полiтичному, соцiальному життi сусптьства на певному етапi його життевого циклу. На нашу думку, домЫуючою парадигмою при дослiдженнi трансформаци аграрних вщносин мае бути системна парадигма, яка дозволяе проводити дослщження економiчних об'екпв як цтюних системних утворень, створюе реальнi мож-ливост для аналiзу закономiрностей i механiзмiв взае-мовпливiв рiзних систем та пщсистем, якi визначають стан, можливост, динамiку й перспективи со^ально-економiчного розвитку суспiльства. Однак ключовою ознакою сучасноТ системноТ парадигми мае стати ТТ лю-диноцентрична спрямованiсть.
Складнють сучасних економiчних i соцiальних систем зумовлюе юнування рiзних методологiчних пiдходiв до теоретичного аналiзу причин та чиннигав, якi зумовлюють рух системи у тому чи Ышому напрямк На нашу думку, виходячи зi специфiки та структури аграрних вщносин i того факту, що кожен пщхщ передбачае формування вiдповiдноТ методологи дослщжень, розкрити причини та з'ясувати закономiрностi й наслщки трансформаци аграрних вщносин у межах одного наукового пщходу нам уявляеться мало можливим. Тому з метою глибшого з'ясування природи й закономiрностей розвитку досль джуваних нами явищ i процесiв доцiльно застосовувати декiлька пiдходiв, серед яких: динамiчний, системний, дiалектичний, формацiйний, цивiлiзацiйний, Ыституцю-нальний, фтософський, соцiоекономiчний, праксеолопч-ний. Зупинимось детальнше на кожному iз цих пiдходiв.
Оскiльки аграрний сектор за своею природою е со-цiально-економiчною системою, а вс економiчнi й со-цiальнi системи, як вiдомо, е динамiчними системами, то основоположним пщходом у дослiдженнях аграрних вiдносин мае бути динамiчний пiдхiд, який, дослщжую-
чи переходи вiд одних сташв до iнших, дозволяе ви-значити можливi та кращi траектори розвитку системи, що моделюеться. Динамiчний пiдхiд в економiчних дослiдженнях безпосередньо пов'язаний i3 системним пiдходом, сутнють якого визначаеться вивченням най-рiзноманiтнiших складових економiчного життя на ос-новi концепцiï систем.
Найважливiшим елементом системного пщходу е принцип цтюносп, який передбачае розгляд об'екта як складно'1' системи, утворено!' з окремих вщносно само-стiйних пiдсистем, елементв, компонентiв, взаемодiя яких зумовлюе виникнення нових якостей, властивос-тей i законiв цiлiсноï органiчноï едностi тощо. Конкрети-зуе принцип цiлiсностi структурно-функцюнальний метод, за якого використовують методи, що роблять акцент на розглядi структури i функцм дослiджуваноï еко-номiчноï системи. Згщно з цим методом необхiдно ана-лiзувати внутрiшнi зв'язки мiж окремими пщсистемами. Наступний елемент принципу системности - виокрем-лення рiзних рiвнiв системи в iерархiчнiй пщпорядкова-носп. Це дозволяе сформувати комплекс ступешв, в якому кожен наступний випливае iз попереднього, дiа-лектично його заперечуючи. Конкретизацiею системного пщходу е необхщнють пошуку в ^CT^i загальноï мети. Така потреба обумовлена тим, що з розвитком економiчноï системи ускладнюються ïï цiлi та модифку-еться загальна мета, яка також е системоутворюваль-ним елементом. ^м того, оскiльки економiчнi системи постйно еволюцiонують, то при аналiзi стадiй 1хнього розвитку слiд дотримуватися принципу юторизму [17].
Застосування системного пщходу в наукових досль дженнях передбачае виконання тако1 послiдовностi дм: формулювання завдання дослiдження; установлення об'екта дослщження; визначення внутрШньо1 структури системи та встановлення зовншшх ïï зв'язгав; постановка цiлей перед елементами, виходячи з очкуваного результату функцюнування вае1 системи загалом; розробка моделi системи та проведення на шй дослiджень [20, с. 56]. Необхщнють застосування цього пщходу в еконо-мiчних дослiдженнях зумовлена багаторiвневiстю i поль варiантнiстю розвитку економiчних та со^альних систем.
Перевагою цього пщходу перед Ышими пiдходами е, передуам, його спрямованiсть на виявлення сутносп, характеру та форм взаемозв'язкiв мiж частинами цто-го, урахування та використання яких забезпечуе синер-гетичний ефект вiд функцiонування цих зв'язгав як складових единого цiлого. До того ж вЫ дозволяе поба-чити, що у процесi еволюцп економiчноï системи мож-ливi рiзнi варiанти та моделi ïï розвитку.
Зауважимо, що системний пщхщ використовуеться для розв'язання системних задач. Тага задачi бувають двох типiв - системного аналiзу та системного синтезу. Задача системного аналiзу передбачае дослщження властивос-тей вже наявного об'екта, а задача системного синтезу полягае у створены ново1 структури, яка мае бути надте-на потрiбними нам властивостями. Системний аналiз вщ-рiзняеться вiд iнших методiв дослщження тим, що вЫ:
- ураховуе принципову складнють об'екта, який дослщжуеться;
- бере до уваги розгалужеш та спйга його взаемо-зв'язки з оточенням;
- враховуе неможливють спостереження низки властивостей об'екта дослщження;
- грунтуючись на вщомих властивостях складних систем, дозволяе виявити новi конкретнi властивостi та зв'язки об'екта дослщження,
- включае як один iз важливих етапiв визначення об'екта, його знаходження чи конструювання;
- у центрi уваги системного аналiзу - пошук пере-творення складно1 проблеми на низку простiших, а далi
- у послiдовнiсть задач, для яких юнують методи 1х розв'язання [19, с. 57].
Тобто суть системного пiдходу до розробки економiч-ноï полiтики держави iз вирiшення проблем аграрного сектора полягае у тому, що аграрний сектор економки розглядаеться як цте, а розв'язання його окремих проблем пщпорядковуеться виршенню загальноï для всiеï системи проблеми - формування конкурентоспроможного аграрного сектору та забезпечення його сталого розвитку.
1ще одним дуже важливим пiдходом, який дае змогу встановити причинно-наслщга^ зв'язки у розвитку еко-номiчних явищ i процеав, е дiалектичний пiдхiд. При дослщженш аграрних вiдносин стосовно дiалектичного пiдходу доцiльно використовувати дiалектичнi принци-пи, закони i категорiï. Так, при дослщженш трансфор-мацiйних процеав ус сторони життя мають розглядати-ся як едине цiле у взаемодп та взаемозв'язку. Системне й цтюне бачення соцiально-економiчних явищ i процеав, що вщбуваються в аграрному сектора робить ïх невщ'емною складовою системи економiчних вiдносин.
Перший закон дiалектики - закон едност та бороть-би протилежностей - вщображае базову особливiсть об'ективноï дмсносп, яка полягае у тому, що вс ïï яви-ща та процеси мають суперечливi сторони, що борють-ся i взаемодiють мiж собою. У реальнiй дiйсностi вони завжди виступають як еднiсть тотожност й вiдмiнностi, якi мiж собою взаемодють, даючи поштовх руховi. У будь-якому конкретному явищi чи процес тотожнiсть i вiдмiннiсть е протилежностями, яга, взаемодючи, зумо-влюють одна одну. Взаемодiя цих протилежностей i е суперечнютю. Тобто закон едносп та боротьби протилежностей вщображае джерело розвитку.
Цей закон в^фграе важлившу роль у розкриттi со^а-льно-економiчноï природи аграрних вiдносин. Сднють протилежностей - це 1хня взаемна належнють до однiеï та ле1 самоï сутi, 1хне взаемопроникнення, нероздть-нiсть. eднiсть взаемовiдносин е умовою юнування й функцюнування аграрних вщносин у 1х цiлiсностi. Боротьба протилежностей - це процес 1х взаемовиключення у рамках едносл, конкретний механiзм якого визначаеться природою аграрних вщносин як суспiльно-економiчного явиша. Суперечнiсть при цьому виступае у вигг^ ïхнiх взаемовiдносин, якi являють собою сторони единого ць лого. Суть суперечносл полягае в тому, що вщносини мiж землевласником i безпосередым виробником, поро-дженi протилежними економiчними iнтересами та, з одного боку, взаемовиключають одне одного, але з Ышого
- не можуть iснувати одне без одного.
У процеа розвитку аграрних вщносин важливу роль разом iз законом едносп й боротьби протилежностей в^грае закон переходу кiлькiсних змiн у ягасш, який розкривае змiст процесу 1х формування i функцiонуван-ня. Дю цього закону об^рунтовують спираючись на фi-лософськi категорiï якосп, кiлькостi та мiри. Якiсть ха-рактеризуе внутрiшню, об'ективну, сутнiсну визначе-нiсть аграрних вiдносин, притаманнi 1м особливостi. Тому не встановивши якостi аграрних вiдносин, немож-ливо з'ясувати та зрозумiти закономiрностi ïхнього розвитку Ягасш змЫи трансформують змют аграрних вiдно-син, розширюючи 1х змiст. Проте якiсть цих вщносин залежить вщ ïхньоï кiлькiсноï визначеносп, яка е зовнi-шньою визначенютю речi або явиша.
Форми ягасних змiн залежать вiд: 1) характеру внут-рiшнiх суперечностей, якi притаманш даному процесу i е джерелом його розвитку; 2) умов розвитку процесу (один i той самий процес, маючи в основi однага^ су-перечносл, може вiдбуватися у рiзних формах - i разо-
во, i поступово). Якюш змЫи вiдбуваються лише на ос-HOBi кiлькiсних змн Водночас кожний перехщ кiлькiсних 3MÎH у якюш визначае одночасно i перехiд якюних 3MiH у новi кiлькiснi змЫи.
Якiсна та кiлькiсна визначенiсть аграрних вщносин проявляеться в Mipi. МНра - це межа кiлькiсних змн у рамках якоТ явище залишаеться тим, чим воно е. Пору-шення мiри змiнюе якiснi характеристики цих вщносин, як наслщок вони трансформуються i набувають ново'1' якостг Вiдбуваеться якiсний стрибок, який являе собою форму переходу вщ одного якюного стану до iншого.
Вщповщно до закону переходу гальгасних змЫ в якь снi розвиток аграрних вщносин вщбуваеться шляхом поступового накопичення ктькюних змiн i стрибкового характеру переходу Тх вщ одного якюного стану аграрних вщносин до Ышого. Наприклад, подолання монопо-лп держави на землю, роздержавлення та приватиза^я землi й майна колишшх колгоспiв i радгоспiв та перет-ворення останнiх спочатку в колективн стьськогоспо-дарськi пiдприемства, а згодом у господарськ структури ринкового типу привели до радикальних якюних змЫ в аграрному секторi, що ту у свою чергу, - до появи аграрного ринку. Тобто гальгасть переросла в ягасть. У свою чергу, нова якють аграрних вщносин у сучасних еконо-мiчних умовах породжуе новi кiлькiснi змЫи, пов'язанi iз капiталiзацiею сiльського господарства. 1з цього випли-вае, що закон взаемного переходу гальгасних змЫ у яга-снi розкривае внутршшй механiзм переходу до новоТ якосту вiдповiдаючи на запитання, яким чином вщбува-еться розвиток i рух усього сущого.
Вiн застосовуеться при здмсненш дiагностики функ-цiонально-структурного розвитку економiчних систем i дослiдженнi трансформацiйних процеав, якi в них вщ-буваються. Цей закон дозволяе вивчати об'екти як iз якiсного, так i з ктьгасного боку, даючи змогу визначити галькюну мiру впливу факторiв на результати трансформацп' аграрних вщносин. Дiя цього закону орiентуе державну аграрну полiтику на конкретний аналiз рiзних форм реформування залежно вщ об'ективних умов розвитку аграрних вщносин.
Особливе значення для розумЫня дiалектики аграрних вщносин мае закон заперечення заперечення, який вщображае не лише загальний результат i спря-мованють процесу розвитку, але й поступальнють, спадкоемнiсть у процес розвитку явищ об'ективноТ дш-сностi. Тобто, йдеться про те, що у кожному новому ступеш розвитку збер^аеться все позитивне, що було на попереднш стадп розвитку. Водночас кожний новий ступшь розвитку являе собою не просто поеднання позитивного змюту попередшх стадм розвитку, а перехiд у вищу фазу розвитку, ствердження якюно нового, бтьш багатого змiсту. Тобто за допомогою закону заперечення заперечення стае можливим розумiння зага-льноТ тенденцiï розвитку та створення послщовного зв'язку мiж минулим i майбутшм.
В основi цього закону лежить дiалектичне заперечення, яке означае перехщ вщ одного якiсного стану до н шого, знищення старо!' якост та виникнення на ïï основi ново'1'. Дiалектичне заперечення включае момент внутрь шнього зв'язку зi старим, збереження всього позитивного, що мютиться у старiй якосту i тим самим становить умову подальшого розвитку, можливiсть нового заперечення. Прикладом служить перехщ вщ переважно селян-ськоТ форми господарювання у досо^алютичний перiод до колгоспно-радгоспно'1' системи господарювання у со-^алютичний перiод. Процес подальшого розвитку аграрних вщносин призвiв до заперечення цього заперечення, перетворивши дiяльнiсть частини суб'екпв аграрних вщ-носин. Тепер вони господарюють у ринкових умовах на
основi приватно!' форми власност на землю та рiзних форм оргашзацп працi й виробництва. Як свщчить iсторiя розвитку аграрних вщносин, цей процес вщбуваеться безперервно i поступально. Таким чином, закон заперечення заперечення дозволяе не лише розглянути певн стани (етапи) розвитку аграрних вщносин, але й встано-вити послщовний зв'язок мiж напрямом i формою. Вира-жаючи еднють поступовост та наступностi у трансфор-мацiйних процесах, вiн дае можливють зрозумiти, яким чином вiдбуваеться розвиток аграрних вщносин у межах системи економiчних вщносин.
Для оцЫки трансформацшних процесiв в аграрному секторi слщ використовувати дiалектику одиничного, особливого та загального. Це пов'язано iз тим, що кож-не явище являе собою еднють одиничного, загального й особливого. Дiя загально'1' закономiрностi виявляеться в загальному через одиничне. При цьому загальне пе-ретворюеться в одиничне, якому притаманш тенденцй розвитку та вимоги, яга виходять iз уаеТ сукупност умов розвитку. Однак не слщ перебтьшувати роль одиничного, осктьки це веде до нагромадження факпв, без узагальнення яких не можна зрозум^и ТхньоТ сутк Разом iз тим, не можна перебтьшувати i роль загального, тому що це веде до вщриву вщ реальность
При дослщженш причин i закономiрностей трансформацп' аграрних вщносин доцтьно застосовувати формацмний пщхщ, який визначае внутршш важелi руху економiчноï системи та пояснюе природу со^а-льних суперечностей. Згщно з ним, кожнiй сусптьно-економiчнiй формацiï властива певна структура, яка являе собою еднють елемен^в, що перебувають мiж собою у тюному зв'язку i взаемоди. Головними елеме-нтами суспiльно-економiчноï формацiï е споаб виробництва, надбудова i форма сусптьноТ свiдомостi. Джерелом прогресу цив^заци виступае розвиток ма-терiального виробництва.
Перевага вщ застосування формацiйного пщходу в дослiдженнi полягае у тому, що вЫ дае можливiсть за-стосувати принцип едностi iсторичного та лопчного до розвитку суспiльства й побачити закономiрнi ступенi поступу сусптьства до вершин цив^зацп. Однак цей пщхщ мае дегалька недолiкiв: по-перше, вЫ зосереджу-еться на дослщженш, перш за все, виробничих вщносин (вщносин економiчноï власносп), недооцшюючи при цьому ролi продуктивних сил, яга визначають розвиток виробничих вщносин; по-друге, як зазначають фтософи, формацмний пщхщ е дегуманютичним, схе-матичним, есхатологiчним, "не вiдповiдае епютемолоп-чно значущому критерiю гомогенности" та "спрямляе, згладжуе iсторiю" [13, с. 21-23]. Проте це не заперечуе можливосп його застосування у дослщженш закономiр-ностей економiчного та со^ального розвитку сусптьст-ва, хоча й застосовувана цим пщходом схема визна-чення природи механiзмiв трансформацiï економiчних систем i суспiльств е наразi недостатньою для з'ясу-вання та виршення тих надскладних проблем, як ма-ють мiсце у сучасному свт.
Це упущення може бути подолане за рахунок застосування цивозацмного пщходу до дослщження зако-номiрностей аграрних вiдносин, системотворчим еле-ментом якого е розвиток продуктивних сил. Однак цивь лiзацiйний пщхщ спираеться не просто на продуктивш сили, а на технолопчш способи виробництва, докорЫно вiдмiннi суспiльнi форми економки [20, с. 26]. Специфь ка цивiлiзацiйного пiдходу полягае насамперед у ви-знаннi критерiю духовности як умови та результату еко-номiчного, соцiального та культурного розвитку суспь льства у межах даноТ цивiлiзацiï [9, с. 11]. Надмнють даного пiдходу полягае у тому, що принципи технолоп-
чно1 органiзацiï суспiльного виробництва застосовують-ся не лише до перюдизаци ютори розвитку суспiльства, а й для визначення рiвня розвитку крайни шляхом стру-ктуризацiï суспiльного виробництва. Його методолопч-ною основою е секторний пщхщ.
Таким чином, цивiлiзацiйний i формацмний пiдходи доповнюють один одного та мають певш спiльнi ознаки. Сптьним е те, що обидва пщходи виходять iз того, що джерелом прогресу цив^заци та його вимiром е удо-сконалення форм i методiв матерiального виробництва. ВщмЫне полягае у тому, що закономiрнi ступенi у розвитку сусптьства згiдно з цивiлiзацiйним пiдходом ви-значаються на основi технологiчних способiв виробництва, а вiдповiдно до формацшного пiдходу - сусптьни-ми способами виробництва, яга пов'язаш iз класовою структурою певного суспiльства. Тобто домЫантою ю-торичного прогресу вщповщно до цивiлiзацiйного пщхо-ду е загальнолюдсьга цiнностi, а згiдно iз формацiйним пiдходом - економiка. Обидвi теорiï також виходять iз того, що перехщ вiд однiеï формаци до iншоï, так само, як i перехщ вщ однiеï стади до iншоï, здiйснюеться ре-волюцмним шляхом. Однак вiдповiдно до цивозацш-ного пiдходу маються на увазi технологiчнi, науково-технiчнi революци, а згщно iз формацiйним - со^альш революцiï iз притаманними 1м збройними повстаннями, громадянськими вмнами, жорстокою i довготривалою класовою боротьбою [20].
У зв'язку iз тим, що наслщки трансформаци аграрних вщносин, як показуе в^чизняний i зарубiжний дос-вiд, значною мiрою визначаються особливостями мен-тальностi, традицiями та звичаями господарювання, довiрою до уряду, готовнютю населення до реформ тощо, виправданим у дослщженш закономiрностей розвитку аграрних вщносин е застосування Ыституцюналь-ного пщходу. Доцтьнють його застосування обумовле-на бiльш комплексним характером Ыституцюнально1 методологи, аналiзом ширшого кола явищ, що виника-ють у сучасних умовах. 1нституцюнальний пiдхiд урахо-вуе не лише економiчнi чинники розвитку, але й систему позаекономiчних чиннигав: соцiальних, полiтичних, духовних, культурних тощо.
1з базисних положень Ыституцюнально1 теорiï ви-пливають тага принципи шституцюнально1 трасформацiï аграрного сектору економки:
1) iсторично-еволюцiйний (полягае у визначенш ю-торичних умов та Ыституцюнальних факторiв реформ, еволюцiï юнуючих iнститутiв, подоланнi обмежень розвитку ринкових аграрних вщносин тощо);
2) системний (дослщження аграрного сектору як системи, розкриття взаемопов'язаност та взаемозалеж-ност як мiж його складовими, так i складових iз зовнш-нiм середовищем);
3) структурно-функцюнальний (визначення взаемо-залежностi мiж структурою та функцюнуванням окремих елементв i системи в цiлому);
4) iерархiчний (розгляд аграрноï сфери як оргашзо-ваноï, структурно-iерархiзованоï сукупностi об'екпв i вiдносин);
5) програмно-цiльовий (за яким наростання гальгас-них i ягасних змiн у розвитку аграрного сектора мае вщ-буватися за передбачуваним сценарiем) [16, с. 60-65].
Сучасна економiчна наука при дослщженш явищ i процеав об'ективно1 дшсносп, на наше переконання, мае також застосовувати мiждисциплiнарнi пiдходи, якi передбачають задiяння методологiчного шструмента-рiю спорщнених галузей науки та здобуття на цм основi нового теоретичного знання. 1хне використання надае можливiсть сформувати системне, цтюне бачення як ново1 економiки, так i проблем i суперечностей ïï розви-
тку, та вщповщно до цього знайти новi способи розв'язання старих проблем i виявити незадiянi позаекономь чш джерела економiчного розвитку.
А. М. Колот називае тага причини, яга актуалiзують необхщнють застосування мiждисциплiнарних пiдходiв при дослiдженнi економiчних явищ i процеав: це небу-вале ускладнення оточуючих нас систем; зростаюча мобтьнють, швидкоплиннiсть, швидкозмiнюваннiсть усього, що оточуе людину i створеш нею Ыститути; пог-либлення спецiалiзацiï наук (дисциплЫ), що породило запитання: як забезпечити цтюнють, системнiсть сприйняття свiту економки, свiту сучасного суспiльного устрою за умов автономiзацiï наукових шкiл i напрямiв освiтньоï дiяльностi [15].
З урахуванням вищенаведеного, застосування мiж-дисциплЫарних пiдходiв до дослiдження трансформацiï аграрних вщносин дозволить бтьш глибоко i всебiчно з'ясувати поставленi питання та сформувати виважену аграрну полiтику щодо розв'язання назртих проблем функцiонування й забезпечення сталого розвитку аграрного сектору економки.
Важливу роль у дослщженш економiчних явищ i процеав серед мiждисциплiнaрних методологiчних пщ-ходiв вiдiгрaе фiлософський пiдхiд, який передбачае системнють уявлень про оточуючий св^, виходить iз цiлiсностi у будь-яких проявах, а отже - iз визнання юнування взаемозалежносп, взаемопроникнення його складових. ВЫ дозволяе сформувати не лише систему поглядiв на зaкономiрностi розвитку економiчних систем, але й визначити мюце цих систем в оточуючому 1х свiтi, звернутися до визначення ролi людини як единого цтюного суб'екта суспiльного життя, поглибити пошук найефектившших мотивiв Ыдивща до прaцi не лише у сферi мaтерiaльних вaжелiв впливу, але й через використання неформальних шститупв, що визначають ста-влення людини до людини та навколишнього середо-вища [12, с. 14]. Тобто головним принципом фтософ-ського пщходу при дослщженш зaкономiрностей розвитку економiчних вщносин е зм^ення акцентв "у пло-щину дослщжень Ытереав, умов i чинникiв самореаль зaцiï в економiчному середовищi людини як цтюносп в усiх ïï проявах: як людини економiчноï, со^ально1, ду-ховноï, iнформaцiйноï, iнституцiйноï тощо, як внутрш-нього ядра сутносп та поля функцюнування сучасно1 економiчноï системи" [9, с. 6].
Таким чином, до переваг фтософського aнaлiзу економiчних проблем можна вiднести тага: саме фто-софiя, та зокрема фiлософiя економiки, opieHTye вче-ного на цтюне свтоглядне сприйняття проблеми у процеа дослщження зaкономiрностей розвитку окремих пщсистем суспiльствa; забезпечуе на субстанцюналь-ному рiвнi цiннiсну орiентaцiю концепцiй i теоретичних моделей розвитку економки, що формуються у процеа такого дослщження; визначае гумaнiтaрну спрямова-нiсть парадигми суспiльних наук i, зокрема, економiчноï теорiï й сучасно1 полiтичноï економiï; нацiлюe предста-внигав рiзних наукових дисциплiн на визнання принципу плюрaлiзму думок, висновкiв, ршень [12, с. 13].
1ще одним мiждисциплiнаpним пiдхoдoм, який набувае все бшьшоТ актyальнoстi у зв'язку i3 нови-ми викликами цивiлiзацiйнoгo розвитку та необхщ-нiстю у зв'язку з цим забезпечення сталого розвитку аграрного сектору, е сoцioекoнoмiчний. Соцюеко-номiчний пiдхiд до дослщження трансформаци аграрних вщносин агросфери базуеться на тому, що розви-ток аграрно1 гaлузi (економiчний аспект) i рушшно1 ïï сили селянства (со^альний аспект) мае бути взаемоза-лежним i взаемопосилюючим, усiляко сприяючи також розвитга^ сiльських громад, територм i довкiлля. Осо-
бливютю цього пiдходу е прагнення штегрувати еконо-мiчний i со^альний аспекти, осмислити характер та закономiрностi двостороннього зв'язку мiж ними, вияви-ти ресурси Тхнього взаемного посилення i примноження, що, разом узяте, дозволить приймати ефективнш рь шення. Вш передбачае оцiнювання вах аспектiв дiяль-ностi людини. Вщповщно до цього даний пщхщ фу-нтуеться на таких засадах:
• визнаеться, що економiчний розвиток мае служи-ти загальносуспiльному прогресу (зокрема, розвитковi людського потенцiалу, охоронi природно-ресурсного потен^алу та навколишнього середовища). Тобто суто економiчний розвиток - не самоцть. Важливе значення мае не максимум випуску продукци та виторгу вщ не!', а справедливiший Тх розподт. Наголос робиться на вщт-ворювальному аспектi, тобто на врахуванн економiчних i соцiальних виграшiв (витрат) у наступш моменти;
• сучасна економка повiльно вiдходить вiд "трьох китiв" (рацiональностi, дотримання власних штереав i рiвноваги) до ширших понять та принцитв цтеспрямо-вано! поведшки, розумних власних iнтересiв i сталого розвитку. Однак осктьки вщхщ вщ постулатiв рацюна-льностi та его'1'зму може виявитися довготривалим про-цесом, необхщно на основi вивчення уподобань грома-дян шляхом вiдповiдноï економiчноï полiтики обмежу-вати ïхнiй вибiр i дм, коригуючи Тх з метою максимiзацiï суспiльного добробуту;
• осктьки в економiчному процесi людина дiе в усiх ïï тостасях (як людина розумна, людина економiч-на i людина соцiальна), то мае бути забезпечена реаль за^я всiх ïï потреб - i суто фiзiологiчних, i економiчних, i со^альних. 1деться про надскладнi процеси, пов'язан iз персонiфiкацiею особистостi як суб'екта економiчноï дiяльностi, зi змщенням акцентiв з "виробництва для обмшу" на "виробництво самого себе" [18, с. 76-77].
Вивчити людську дiяльнiсть iз позицiй оптимальнос-тi ïï здiйснення можливо за допомогою праксеолопчного мiждисциплiнарного пiдходу, який пов'язаний iз практи-чним застосуванням наукових результат у практицi людсько! дiяльностi. Однак вш не лише визначае норми вдосконалення дiяльностi, але й сприяе напрацюванню рекомендацм щодо оптимiзацiï й економiзацiï профе-сiйних дiй. Використання щей та принцитв праксеологiï у навчально-виховному процес вищого навчального закладу уможливлюе пiдвищення ефективностi процесу професмно! пiдготовки вiдповiдно до нових со^ально-економiчних умов. Тобто основне завдання праксеолопчного пщходу - це вивчення, пошук i упровадження всього необхщного для ефективно! дiяльностi.
Провщне мiсце серед складових частин методологи наукового дослщження належить методу. Саме метод науки покликаний забезпечити бтьш глибоке розумшня предмета, саме вш дае можливють бiльш чiтко визна-чити межi та змiст останнього i саме за допомогою ньо-го вщбуваеться дослщження явищ та процеав об'екти-вно! реaльностi. Тому метод наукового тзнання мае вщповщати об'екту пiзнaння та його природк
На початку дослiдження розвитку аграрних вщносин доцтьно зaдiяти iндуктивний метод, який грунтуеться на умовиводах вщ одиничного до загального. Вш передбачае збирання, систематизацю й узагальнення окремих фак^в, характерних для конкретно!' аграрно! проблеми, на пiдстaвi чого по™ видiляеться спiльне для певно! групи явищ аграрно! економiки та робляться теоретичш узагальнення. Цей метод доповнюеться методом дедукци, що припускае умовиводи вщ загального до одиничного. Вш передбачае побудову узагальнюю-чих теоретичних висновкiв, iстиннiсть яких перевiряеть-ся aнaлiзом явищ, стосовно яких цей висновок зробле-
ний. Застосовуеться метод дедукци, як правило, пюля того, як накопичено та проaнaлiзовaно емтричний ма-терiaл. Дедук^я дозволяе розкрити генезис, зaкономiр-ност розвитку й функцiонувaння окремо! економiчноï системи та ïï нaйвaжливiших пщсистем, а також вщсль дкувати сптьш ознаки та влaстивостi, притaмaннi еко-номiчним формам, глибше пiзнaти сутнють кожно!' iз них. Метод дедукци широко використовуеться при ви-значенш тенденцiй розвитку економiки у перспективк При цьому слiд зазначити, що методи шдукци i дедукци - взаемопов'язаш та взaемообумовленi, i лише в тагай якостi е методами тзнання дiйсностi.
1ндуктивний i дедуктивний методи тiсно пов'язaнi з методом науково! абстракц^', який сприяе проникненню тзнання у сутнiсть явищ та руху пiзнaння вiд явища до сутностк Метод науково!' абстракце' означае вщволкан-ня, вiдмову вiд одиничного, випадкового в дослщжува-ному явищi або процесi, видiлення у них сшкого, постiй-ного. При застосуваны цього методу дослiдник видiляе найсуттевЫ аспекти процесу, що вивчаеться, та абстра-гуеться вiд усього другорядного, випадкового. Однак необхщно дотримуватись певних меж такого абстрагу-вання. Звичайно, для того, щоб виявити суттевий зв'язок мiж явищами, абстрагування мае бути достатньо глибо-ким, однак воно не повинно переходити ту межу, за якою зникае реальний змют дослщжуваного явища.
Так само як взаемопов'язаш мiж собою шдук^я i де-дукцiя, оргaнiчно взаемопов'язаними е й методи aнaлiзу та синтезу. Анaлiз передбачае розчленування явища чи процесу на склaдовi частини i вивчення кожно!' iз них. Вщповщно до цього цей метод використовуеться для обгрунтування економiчних категорм. Одшею iз форм aнaлiзу е класифка^я. Синтез означае поеднання окремих частин i сторш явища, вивчених у процеа aнaлi-зу, у цте з урахуванням !х взaемозв'язкiв. Вiн дае змогу комплексно дослщити сутнiсть явищ i процеав.
Для оцшки розвитку аграрних вщносин у рiзних еко-номiчних системах та порiвняння економiчних систем доiндустрiaльного, iндустрiaльного та постiндустрiaль-ного типу доцтьно застосувати компаративний aнaлiз, який дозволяе охарактеризувати юнук^ економiчнi системи й вщмшносп мiж ними, та на основi цього запро-понувати нaйкрaщi вaрiaнти подальшого розвитку наць ональних економiк. При цьому основними ппотезами компаративного aнaлiзу е тага:
- для економiчних систем дiе правило взаемопов'я-зaностi !хшх соцiопросторових та соцiочaсових координат, за якими вщбуваеться !хне порiвняння;
- економiчнi системи можуть бути представлеш як певнi вектори в п-вим!рному соцiaльно-економiчному просторi-чaсi;
- едина система координат е придатною для aнaлiзу не лише економiчних систем, але й !хшх пiдсистем i метасистеми у цтому;
- сукупнють економiчних систем, що знаходяться у певному просторьчаа, утворюе единий оргашзм з единою системою координат та з единими (але не однако-вими) зaкономiрностями розвитку;
- зазначений взаемозв'язок координат мiж векторами i всередиш них приводить до формування стмких груп кра'ш, якi можуть бути виокремленi за певними критерiями [14, с. 13].
Для розв'язання складних проблем, що пов'язаш iз людською дiяльнiстю, дослщження трансформацмних процесiв i зaкономiрностей економiчного розвитку сус-пiльствa застосовують системний aнaлiз. Цей метод, зберiгaючи цтюнють проблеми, дозволяе ïï розкласти на склaдовi частини, для яких уже юнують методи розв'язання. Через те, що вш мiстить у собi мехaнiзми ана-
лiзу i синтезу, сходження вiд абстрактного до конкретного та ^i Ыструменти процесу пiзнaння, його вважа-ють пiзнaвaльним фундаментом нaуковоï методологи. Тобто метод системного aнaлiзу виступае не лише н струментом наукового шзнання, але й способом лопч-ного мислення, системного сприйняття св^у та вщповь дного упорядкування Ыформаци.
Видiляють тaкi принципи застосування системного aнaлiзу:
1) принцип кiнцевоï мети (aнaлiз слiд проводити шляхом з'ясування основноï мети дослiджувaноï системи);
2) принцип вимiрювaння (для визначення ефектив-ностi функцiонувaння системи треба розглядати ïï як пщсистему бтьшо1 системи i проводити оцiнку зовнш-нiх властивостей дослiджувaноï системи щодо цтей та завдань надсистеми);
3) принцип е^фшальносп (система може досягги необхщного кiнцевого стану за рiзних початкових умов i рiзними шляхами);
4) принцип едност (одночасний розгляд системи як цтого i як сукупност елементiв);
5) принцип зв'язност (виявлення зв'язкiв як мiж елементами системи, так i мiж системою та ïï зовшшшм середовищем);
6) принцип модульно1 побудови (можливiсть зaмiсть частини системи дослщжувати сукупнiсть ïï вхщних i вихiдних дiй (абстрагування вщ нaдмiрноï детaлiзaцiï);
7) принцип iерaрхiï (доцiльним е визначення iерaрхiï частин та 1ж ранжування, що спрощуе розробку системи i встановлюе порядок ïï розгляду);
8) принцип функцюнальносп (прюритет функцiï над структурою: будь-яка структура тюно пов'язана iз функ-цiею системи та ïï частин. Тому, надаючи системi нових функцй необхiдно переглядати i ïï структуру, а не на-магатися втиснути нову функцiю в стару схему. Викону-вaнi функцiï становлять процеси, тому доцтьно розглядати окремо процеси, функци та структури. У свою черту, процеси зводяться до aнaлiзу мaтерiaльних та Ыфо-рмaцiйних потокiв, а також потогав енергiï й вiдповiдних змiн сташв системи);
9) принцип розвитку (необхщнють урахування ютори розвитку системи i наявних тенденцм як основи для визначення зaкономiрностей ïï функцюнування та розвитку);
10) принцип децентрaлiзaцiï (поеднання у складних системах центрaлiзовaного та децентрaлiзовaного уп-рaвлiння. При цьому мiрa центрaлiзaцiï мае бути по можливост мiнiмaльною для забезпечення досягнення потрiбноï мети);
11) принцип невизначеност (необхiднiсть урахування невизначеностей та випадковостей у системк Система може бути такою, що структура, функцюнування або зовншн дiï не повнютю визнaченi й не пщкоряють-ся законам, описаним у теори ймовiрностей) [19, с. 58].
Виходячи iз того, що особливою ознакою будь-яких систем е те, що вони взаемодють мiж собою та накла-даються одна на одну, формуючи системну цтюнють свпу, А. Гальчинський видтяе три основы моделi методу системного aнaлiзу: метод генетичного анал/'зу, метод структурного анал1зу та метод м/'жсистемних трансформаций. Якщо при дослщженш внутршньосистемних зрушень, на думку вченого, доцтьно застосовувати метод генетичного aнaлiзу, то при дослщженш мехaнiзмiв мiжсистемних цишв - метод мiжсистемних трансформаци. Ключовими позицiями методу мiжсистемних тран-сформaцiй е тaкi: 1) виокремлення принцитв та мехашз-мiв aнaлiзу складних систем; 2) методолопя aнaлiзу складних систем кореспондуе iз методологiею квaнтовоï мехaнiки, теорiï вщносносп та принципами ймовiрностi; 3) принципи aнaлiзу складних систем взaемопов'язaнi iз
синергетичною системою наукового пiзнaння, яка най-бiльш вiдповiдaе за своими принципами розвитковi су-часних сусптьних трaнсформaцiй. Тобто структуру методу мiжсистемних трaнсформaцiй формують: принципи та мехашзми aнaлiзу складних систем, синергетичш методи та метод коеволюцмного дослiдження зaкономiрно-стей "природа - сусптьство". Саме вони у свош оргашч-нiй едностi кореспондуються за принципами сучасних перетворень в економiцi [6, с. 66-70].
Доцтьнють застосування синергетично1 методологи та вщповщних ш методiв дослiдження пов'язана, на думку А. Гальчинського iз тим, що, по-перше, синергетика - це теорiя самооргашзаци складних дисипативних неврiвновaжених систем, на принципах яких зазнае змЫ економiчний простiр. По-друге, це теорiя суб'ективностi, гетерогенноï структуровaностi, горизонтальних зв'язгав, iндивiдуaлiзaцiï та зростaючоï самодостатност суб'екта динaмiчного процесу. По-трете, синергетична методолопя, будучи мютком мiж природничими i соцiaльними науками, веде до методолопчного взаемозбагачення та формування системно1 цiлiсностi процесу пiзнaння. По-четверте, необхiднiстю переорiентaцiï aнaлiзу iз homo economicus на систему економiчних вiдносин homo sociologicus, переходом вщ стaндaртноï до Ыдивщуаль зовaноï особистосп, домiнувaнням немaтерiaльних потреб та штереав людини, змiщенням aкцентiв iз виробництва для обмiну на виробництво самого себе, утвер-дження прюритетносп творчоï прaцi [6].
Об'ективний aнaлiз розвитку аграрних вiдносин не-можливий без застосування iсторичного та лопчного методiв. Дослiдження зaкономiрностей трансформаци аграрних вщносин та розробка концептуально1 моделi економiчноï полiтики держави iз розв'язання суперечнос-тей у ^CT^i аграрних вiдносин мае базуватися на ви-вченнi 1х iсторичного розвитку, адже ттьки на основi aнaлiзу еволюцiï iсторично обумовлених аграрних вщносин можна правильно зрозумiти 1хню сутнiсть як економi-чного явища та пов'язати минуле, сучасне та майбутне. Адже aнaлiз сучасного, взятий iзольовaно вiд минулого, веде до формулювання часто помилкових висновгав.
Осгальки у результaтi застосування iсторичного методу вщбуваеться накопичення велико1 клькост описо-вого мaтерiaлу та випадкових юторичних явищ, тому його застосовують у поеднанш з логiчним методом, який дозволяе досягти iстинностi положень та висновгав. Лоп-чний метод - це метод, за допомогою якого мислення вщтворюе реальний процес розвитку об'екта шзнання.
Одним iз шляхiв проникнення у причинно-нaслiдковi зв'язки реформування аграрних вщносин е вивчення функцюнальних зв'язгав мiж економiчними явищами за допомогою методу функцюнального aнaлiзу. Застосування цього методу дозволяе виявити зaкономiрнi зв'язки економiчних явищ i процесiв.
У шзнанш розвитку та функцiонувaння рiзних форм господарювання в аграрному секторi економки вагоме мiсце належить методу порiвняння. Однак для отри-мання об'ективних i достг^рних результaтiв важливо правильно обрати основу для порiвняння. ^м того, не менш важливим е i те, щоб той, хто буде проводити порiвняння володiв трьома якостями, а саме: сприйняття, уявлення та здоровий глузд.
Осгальки економiчнi явища розвиваються вщповщно до закошв дiaлектики, то теоретичною i методолопчною основою дослщження трансформаци аграрних вщносин е дiaлектичний метод шзнання. Застосування цього методу передбачае, що процеси та явища у сферi еко-номiчного життя суспiльствa перебувають у поспйному русi, виникають, розвиваються i зникають. Дiaлектичний метод спираеться на тага принципи: 1) уа явища та вщ-
носини реального життя перебувають у процес постй ного розвитку та змш; 2) розвиток будь-якого явища вщбуваеться вщ простого до складного, вщ нижчих форм до вищих; 3) рушшною силою розвитку, що зумо-влюе перехiд вщ простого до складного, е еднють i бо-ротьба протилежностей, внутршш суперечностi явища.
В умовах якюних перетворень (реформування) аграрного сектору нерщко застосовуеться метод економь чного експерименту, який полягае у дослщженш госпо-дарського явища шляхом активного впливу на нього. ВЫ дозволяе апробувати теоретичш моделi у конкретних виробничих умовах на обмежешй, але достатшй для обфунтованих висновгав ктькосп об'ектiв. Цей метод дозволяе запобои у майбутньому недоцiльним витра-там фшансових та iнших ресурсiв i можливим збиткам для економiки кра'ши. Крiм того, дае змогу визначити зaкономiрностi розвитку аграрно! економiки або ïï окре-мих складових. Наприклад, у 1997 р. у Глобинському район Полтавсько! облaстi було проведено експеримент iз перетворення п'яти колективних сiльськогосподaрських пiдприемств на господaрськi товариства. На основi пози-тивних результат реформування подiбнi експерименти було проведено в шших областях. Прикладом викорис-тання цього методу на практик може також бути апро-ба^я у декiлькох районах Укра'ши единого податку в стьськогосподарському виробництвi кра'ши.
1з методом економiчного експерименту тiсно пов'я-заний метод eK0H0MÎ4H0a0 моделювання, який являе собою формaлiзовaний опис i ктькюне вираження еко-номiчних процесiв та явищ за допомогою економко-математичних способiв, що формaлiзовaно вщобража-ють реальну картину економiчного життя. Цей метод дае змогу дослщити основнi риси i зaкономiрностi реально!' суспiльноï практики.
1ще одним методом пiзнaння економiчноï реально-стi е метод eK0H0MÎ4H0a0 спостереження, який являе собою цтеспрямоване й оргашзоване сприйняття фа-ктiв, що дае первинний мaтерiaл для наукового досль дження. Отримaнi у результат спостереження дaнi у подальшому aнaлiзуються та клaсифiкуються. Оскть-ки при проведенш спостереження спостерiгaч не здш-снюе активного впливу на об'ект спостереження, цей метод широко застосовуеться у демографп та соцю-логп при дослiдженнi соцiaльних явищ i процеав. Слабким аспектом цього методу е те, що за його допомогою можна лише фксувати факти, проте не можна розкрити причин тако! ситуаци.
Для побудови теоретично!' концепци економiчноï по-лiтики доцiльно застосовувати aксiомaтичний метод, за яким деяк твердження теори приймаються як вихiднi aксiоми, а вс iншi положення виводяться iз них шляхом мiркувaння за певними лопчними правилами.
Отже, як бачимо, з метою бтьш глибокого розумшня сутносту причин та зaкономiрностей розвитку аграрних вщносин необхщно зaдiяти сукупнють методiв наукового дослщження. Результатом застосування ^е! сукупност методiв е об^рунтування економiчних катего-рiй та визначення взaемозв'язкiв i залежностей, що ю-нують мiж ними. Цi взаемозв'язки i взаемозалежност знаходять свiй прояв у економiчних законах, якi вира-жають глибинну суть явищ, !х внутрiшнiй зв'язок i взае-мозaлежнiсть. Крiм того, при дослщженш явищ i проце-ав необхiдно дотримуватися таких методолопчних принципiв: об'ективностi, системностi, докaзовостi, вра-ховувати дiю зaконiв дiaлектики, спиратися на принципи i категорп дiaлектики, дотримуватися принципу дiaлек-тично! едност теори та практики тощо.
Висновки. Сьогодш в економiчнiй нaуцi вщсутне комплексне теоретичне осмислення розвитку системи сучасних аграрних вщносин та бачення методологи дослщження !х трансформацп. Така ситуа^я склалася
у зв'язку iз тим, що природа та сутнють аграрних вщносин, зaкономiрностi, чинники та наслщки !х трансформацп не можуть бути повною мiрою з'ясован на основi лише якогось одного наукового пщходу. Однак не менш важливою проблемою при дослщженш трансформацп аграрних вщносин (поряд iз теоретичною та методоло-пчною) на сучасному етап е та, що сьогодш трансфор-мaцiя аграрних (та й економiчних) вiдносин у багатьох кра'шах свiту вiдбувaеться на принципах евроцентриз-му, що веде до ушфкаци аграрних вiдносин та руйну-вання цивiлiзaцiйних уклaдiв.
На нашу думку, виходячи iз рiзномaнiтностi суб'ект-но-об'ектного складу аграрних вiдносин та переплетен-ня у сiльському господарст^ природних, бiологiчних, соцiaльних, економiчних та шших процесiв, необхiдностi aнaлiзу стьськогосподарського виробництва у тюному зв'язку з динaмiчним соцiокультурним середовищем, до дослщження трансформацп аграрних вщносин доцтьно застосовувати систему взаемопов'язаних пiдходiв, що дозволить подолати методолопчш проблеми сучасно! економiчноï науки та забезпечить формування й реаль зaцiю комплексно! аграрно! полiтики щодо подальшо! трансформацп аграрних вщносин. Ключовими ознаками сучасно! парадигми методологи дослщжень трансформацп аграрних вщносин мае стати не лише ïï системний характер, але й людиноцентрична спрямованють.
Основними пщходами до дослщження аграрних вщносин як складово! економiчно!' системи мають бути: динaмiчний, системний, дiaлектичний, формaцiйний, цивiлiзaцiйний, шституцюнальний, фiлософський, соцi-оекономiчний, прaксеологiчний, а основними методами
- еднють aнaлiзу i синтезу, шдукци й дедукци, абстрагу-вання, порiвняння, поеднання ктькюного та якiсного aнaлiзу, логiчного й юторичного пiдходiв, економiчне моделювання, економiчний експеримент, економiчне спостереження, aксiомaтичний, компаративного аналь зу, системного aнaлiзу, метод мiжсистемних трансфор-мaцiй тощо. Застосування сукупност1 рiзних, але взаемопов'язаних мiж собою наукових пiдходiв та методiв до дослiдження аграрних вщносин й зaкономiрностей !х трансформацп дозволить поглибити можливост1 прони-кнення у сутнють цього явища та визначити сучасш шституцшш форми функцiонувaння сусптьства.
Дискусiя. Аграрний сектор являе собою складну систему, яка складаеться iз виробничоï, соцiaльно-демогрaфiчно!' та еколопчно! пiдсистем. На сьогоднi методологiя дослщжень трансформацп' аграрних вщносин спрямована переважно на вивчення !х виробни-чо! та меншою мiрою соцiaльно-демогрaфiчноï пiдсис-тем. Тим часом еколопчна складова аграрного сектору залишаеться поза увагою вчених. Тому нaрaзi юнуе необхiднiсть розробки засад комплексного (соцюеко-номiко-екологiчного) пiдходу до дослщження трансформацп' аграрних вщносин.
Список використаних джерел:
1. Scientific method (English): home page of prof. Frank L. Y. Wolfs. Department of Physics and Astronomy, University of Rochester, № 4 14627, USA. - Режим доступу: http://teacher.pas.rochester.edu/phylabs/appendixe/ appendixe.html.
2. Scientific methods (English) Sci - Tech Encyclopedia: McGraw -Hill Encyclopedia of Science and Technology, 5th edition. - Режим доступу: http://www.answers.com/topic/scientific-method.
3. Андршчук В. Г. Сутнюний аспект методологи наукових досл1-джень / В. Г. Андр1йчук // Економка АПК. - 2016. - № 7. - С. 87-94.
4. Базилевич В. Д. Философская направленность экономико-методологических исследований / В. Д. Базилевич // бвропейський вектор економ1чного розвитку. - 2012. - № 2. - С. 14-17.
5. БородЫа О. М. Системний пщхщ у сучасних агроеконом1чних дослщженнях / О. М. БородЫа // Економка та прогнозування. - 2004. -№ 4. - С. 39-48.
6. Гальчинський А. Полггична нооекономка: начала оновленоТ парадигми економки знань / Анатол1й Гальчинський. - К.: Либщь, 2013.
- 472 с.
7. Гаманкова О. О. Д1алектичний метод пзнання в теори страху-вання / О. О. Гаманкова // Вчеш записки: зб. наук. пр. - 2009. - Вип. 11. - С. 41-48.
8. Гражевська Н. I. Методолопчш ор1ентири синергетичного пщходу в економ1чних дослщженнях / Н. I. Гражевська // Вюн. КиТв. ун-ту. Сер1я Економ1ка. - 2013. - № 146. - С. 26-29. http://dx.doi.org/ 10.17721/1728-2667.2013/146-5/7.
9. Зайцев Ю. К. Сучасна парадигма методологи дослщжень пост-1ндустр1ального сусптьства / Ю. К. Зайцев, В. С. Савчук // Вчеш записки: зб. наук. пр. - 2009. - Вип. 11. - С. 3-13.
10. Зайцев Ю. К. Сучасна полггична економ1я (проблеми та Ысти-туцшне поле предмета I методологи дослщжень): навч. поЫб. / Ю. К. Зайцев, В. С. Савчук. - К.: КНЕУ, 2011. - 337 с.
11. Зайцев Ю. К. Сучасш пщходи у методологи шзнання сутност1 законом1рностей I тенденц1й розвитку економ1чних систем / Ю. К. Зайцев // Вчен записки: зб. наук. пр. - 2012. - Вип. 14(2). - С. 3-13.
12. Зайцев Ю. К. Трансформац1я ц1нн1сних ор1снтир1в розвитку су-часноТ економки: форми прояву, проблеми та перспективи / Ю. К. Зайцев // Економ1чна теор1я та право. - 2016. - № 3(26). - С. 11-26.
13. Ильин В. В. Философия истории / В. В. Ильин. - М.: Московск. ун-т, 2003. - С. 20-21.
14. Колганов А. И. Экономическая компаративистика / А. И. Колганов, А. В. Бузгалин. - М.: Инфра-М, 2011. - 746 с.
15. Колот А. М. Мiждисциплiнарний пщхщ як домЫанта розвитку еко-homïmhoï науки та освггньоТ дiяльностi [Електрон. ресурс] / А. М. Колот. -Режим доступу: https://core.ac.uk/download/pdf/32609714.pdf.
16. Лопатинський Ю. М. Трансформа^я аграрного сектора: Ысти-туцшш засади: моногр. / Ю. М. Лопатинський. - Чершвцк Рута, 2006. -344 с.
17. Мочерний С. В. Методолопя економiчного дослщження / С. В. Мочерний. - flbBÎB: Свгг, 2001. - 416 с.
18. Попова О. Агросфера: соцiоекономiчний змют i засади сталого розвитку / О. Попова // Економка УкраТни. - 2012. - № 5. - С. 73-84.
19. Федорченко А. В. Особливост застосування системного пщходу та системного аналiзу в теори' i практик маркетингу / А. В. Федорченко // Вчеш записки: зб. наук. пр. - 2009. - Вип. 11. -С. 55-60.
20. Чухно А. А. Твори: у 3 т. / А. А. Чухно / НАН УкраТни, Кив. нац. ун-т iменi Т. Шевченка, Наук.-досл. фн Ы-т при М^ фш. УкраТни. - К., 2006. - Т. 2: 1нформацмна постiндустрiальна економка: теорiя i практика. - 2006. - 512 с.
Received: 28/092017 1st Revision: 07/10/2017 Accepted: 14/11/2017
Author's declaration on the sources of funding of research presented in the scientific article or of the preparation of the scientific article: budget of university's scientific project
О. Шульга, канд. экон. наук, доц.
ГВУЗ "Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана", Киев, Украина
ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ МЕТОДОЛОГИИ ИССЛЕДОВАНИЯ ТРАНСФОРМАЦИИ АГРАРНЫХ ОТНОШЕНИЙ
Определены проблемы формирования методологии исследования трансформации аграрных отношений. Обосновывается целесообразность соблюдения при исследовании трансформации аграрных отношений системной парадигмы, ключевым признаком которой должно стать ее человекоцентрическая направленность. Предложены научные подходы и методы, которые целесообразно применять в процессе исследования причин, тенденций и закономерностей трансформации аграрных отношений, раскрыта их сущность. Обосновывается целесообразность применения междисциплинарных подходов в процессе изучения аграрных отношений.
Ключевые слова: методология; парадигма; подход; метод; аграрные отношения.
О. Shulga, PhD in Economics, Associate Professor
SHEE "Kiev national economic university named after Vadym Hetman", Kyiv, Ukraine
PROBLEMS OF FORMATION OF THE METHODOLOGY OF RESEARCH OF TRANSFORMATION OF AGRARIAN RELATIONS
The problems of formation of the methodology of the study of the transformation of agrarian relations are determined. The expediency of compliance with the study of the transformation of agrarian relations of the system paradigm, the key feature of which should be its human-centric orientation, is substantiated. Proposed scientific approaches and methods, which are expedient to use in the process of research of causes, trends and patterns of transformation of agrarian relations, their essence is revealed. The expediency of applying interdisciplinary approaches in the process of studying agrarian relations is substantiated.
Key words: methodology; paradigm; approach; method; agrarian relations.
References (in Latin): Translation / Transliteration/ Transcription
1. Scientific method (English): home page of prof. Frank L. Y. Wolfs. Department of Physics and Astronomy, University of Rochester, N 4 14627, USA. - Available at: http://teacher.pas.rochester.edu/phylabs/appendixe/appendixe.html.
2. Scientific methods (English) Sci - Tech Encyclopedia: McGraw - Hill Encyclopedia of Science and Technology, 5th edition. -Available at: http://www.answers.com/topic/scientific-method.
3. Andriychuk, V. G., 2016. Essential aspect of the methodology of scientific research. Economy of the agroindustrial complex, 7, рр. 87-94.
4. Bazilevich, V. D., 2012. Philosophical orientation of economic-methodological research. European vector of economic development, 2, рр. 14-17.
5. Borodina, O. M., 2004. System approach in modern agroeconomic studies. Economics and Forecasting, 4, рр. 39-48.
6. Galchinsky, A., 2013. Political Neo-Economics: The Beginnings of the Updated Paradigm of the Knowledge Economy. Kiev: Lybid, 472 p.
7. Gamankova, O. O., 2009. Dialectical method of cognition in the theory of insurance. Scientific notes: collection of scientific works, issue 11, pр. 41-48.
8. Grazhevskaya, N. I., 2013. The Methodological Guidelines Synergetic Approach in Economic Research. The Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, 146, рр. 26-29. DOI: http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2013/146-5/7.
9. Zaitsev, Yu. K., Savchuk, V. S., 2009. Contemporary paradigm of the methodology of studies of post-industrial society. Scientific notes: collection of scientific works, issue 11, рр. 3-13.
10. Zaitsev, Yu. K., 2011. Modern political economy (problems and institutional field of the subject and methodology of research): Tutorial. Kiev: KNEU, 337, [3] p.
11. Zaitsev, Yu. K., 2012. Modern approaches in the methodology of knowledge of the essence of laws and trends in the development of economic systems. Scientific notes: collection of scientific works, issue 14 (2), рр. 3-13.
12. Zaitsev, Yu. K., 2016. Transformation of value orientations for the development of modern economics: forms of manifestation, problems and perspectives. Economic Theory and Law, 3 (26), рр. 11-26.
13. Ilyin, V. V., 2003. Philosophy of History. Moscow: Moscow University, рр. 20-21.
14. Kolganov, A. I., Buzgalin, A. V., 2011. Economical Comparative Studies. Moscow: Infra-M, 746 p.
15. Kolot, A. M. Interdisciplinary Approach as the Dominant of the Development of Economic Science and Educational Activities. -Available at: https://core.ac.uk/download/pdf/32609714.pdf.
16. Lopatinsky, Yu. M., 2006. Transformation of the agrarian sector: institutional foundations: monograph. Chernivtsi: Ruta, 344 p.
17. Mocherniy, S. V., 2001. Methodology of Economic Research. Lviv: World, 416 p.
18. Popova, O., 2012. Agrosfera: Socioeconomic Content and Principles of Sustainable Development. Economy of Ukraine, 5, рр. 73-84.
19. Fedorchenko, A. V., 2009. Peculiarities of Application of the System Approach and System Analysis in the Theory and Practice of Marketing. Scientific notes: collection of scientific works, issue 11, рр. 55-60.
20. Chukhno, A. A., 2006. Works: 3 Volume. Volume 2. Information Post-industrial Economics: Theory and Practice. Kiev, 512 p.
