CC BY
30
УДК 75.01+111.852:2
В. М. Шелюто, доктор ф!лософських наук, кандидат !сторичних наук, професор
ПРОБЛЕМА ПРОСТОРУ ТА ЧАСУ В ХРИСТИЯНСЬКШ РЕЛ1Г1ЙН1Й ЕСТЕТИЦ1 СЕРЕДНЬОВ1ЧЧЯ
Розглянуто проблему зв'язку простору та часу з категор1ею сакрального в рел1-гШмй естетищ Середньов1ччя. Проанал1зовано поняття хронотопу. Розкрито зв'язок м1ж простором та часом у р1зних видах мистецтва Середньов1ччя, зокрема в 1коно-пис1 та музицг.
Ключов1 слова: сакральне, прост1р, час, хронотоп, мистецтво, естетичний процес.
Актуальмсть проблемы. Кожний вид мистецтва, як ! художн!й та естетичний процеси у ц!лому, глибоко пов'язаний з! сприйняттям простору та часу у дан!й культур!. 3 глибоко! старовини перв!сного сустльства та давн!х цив!-л!зац!й до нас д!йшли предмети, як! мають властивост! симетрп ! пропорц!!. Родова св1дом1сть тяжша до речово!, просторово! в1дчутност1 свиу. Час буття обертався навколо трудового землеробського циклу, описуючи повне незмш-не коло ! тим самим визначаючи життя. Цей час був статичний, однорщний, у ньому монолино сп1в1снували сьогодення ! майбутне. Минуле ж усв1дом-лювалося «за горизонтом подш», покладаючись у товщах м1фолопчно1 св1-домост!.
Для позначення взаемозв'язку простору та часу в сучасн!й гуман!тарис-тиц! !снуе поняття «хронотоп». Хронотоп завжди пов'язуеться з окремими культурами ! розглядаеться як нерозривна просторово-часова едн!сть, в як!й перебувае людина. 3 цього випливае й те, що хронотоп не т!льки просторово-часова ц!л!сн!сть - вона становить едн!сть просторово-часового континууму з людською особист!стю. Тому в ньому досягнуто нерозчленовану ц!л!сн!сть суб'екта ! об'екта, знято проблему розм!рност! ! в!докремленост! простору та часу [1, с. 13].
1ншим поняттям, яке мае значення для розгляду просторово-часово! ед-ност! ун!версуму, е поняття «топокосму». Топокосм м!стить не т!льки люд-ський соц!ум у певному географ!чному простор! ц!е1 м!сцевост!, а й ус! жив! та нежив! елементи, як! його наповнюють. В!н мае «подв!йний характер», бо е сп!вв!дносним, з одного боку, з в!чним м!фолог!чним прототипом, а з другого - виникае знову в момент звершення обряд!в. 3а словами О. Антоново!, «топокосм реальний, ! в той же час !деальний, в!чний ! пер!одично виникае знову...» [2, с. 194].
Анал1з останнгх дослгджень та публгкацт. У роботах М. Бахт!на впер-ше в гуман!тарн!й науц! хронотоп отримав ун!версальний статус. Основн!
© Шелюто В. М., 2011 23
положения теорп художнього хронотопу мають високу теоретичну актуаль-HicTb i для дoслiджeння просторово-часового аспекту сакрального в естетищ та культуpoлoгií. Шд хронотопом М. Бахтiн poзумie «ютотний взаемозв'язок часових та просторових ввдносин» [3, с. 121]. Проблему простору та часу в cepeдньoвiчнiй естетищ та культуpi вiдoбpажeнo в працях Т. Буркгардта, Ж. Ле Гоффа, А. Гуревича, I. Вайнтруб, С. Кримського, Ш. Шукурова та шших сучасних заpубiжних та вiтчизняних дослщниюв [4-9].
Виклад основного матерЬалу. Хронотоп - поняття динамiчнe, його змют пocтiйнo змiнюeтьcя. У кожну юторичну епоху уявлення про просторово-часову едшсть icтoтнo вiдpiзняютьcя одне вщ одного. Цi уявлення формують-ся тд впливом багатого спектра piзних чинникiв, до кола яких належать як господарська дiяльнicть, так i peлiгiйнi переконання людей. Взаемний перехщ простору та часу в межах хронотопу можливий завдяки едност об'ективного i суб'ективного. Сучасний pociйcький психолог В. Зшченко вiдзначае: «Ре-альний рух в ^ocTOpi трансформуеться в зупинений час, а останнш, у свою чергу, трансформуеться в рухомий прос^р» [1, с. 13].
Як уже вiдмiчалocя, уявлення про хронотоп завжди змшюеться в ютори-ко-культурному процесс Але щодо кожно'1 конкретно!' юторично'1 епохи, конкретно'1 культури можна говорити про визначену сталють хронотопу, в якому з'еднання елеменпв об'ективного i суб'ективного моделюе розвиток духовно'1 cитуацií.
Велике значення хронотопу для лгтератури i культури взагалi тдкреслюе М. Бахтiн: «Хронотоп у лiтepатуpi мае icтoтнe жанрове значення. Можна прямо сказати, що жанр i жанpoвi piзнoвиди визначeнi саме хронотопом, причому в лiтepатуpi та музищ пpoвiдним началом у хpoнoтoпi е час. Хронотоп як фор-мально-змютовна катeгopiя визначае i образ людини в лгтературц цей образ завжди ютотно хpoнoтoпiчний. Засвоення реального юторичного хронотопу в лiтepатуpi йшло складно i з перервами: засвоювали деяю пeвнi сторони хро-нoтoпiв, доступш в цих icтopичних умовах, виробляли тшьки пeвнi форми художнього вщдзеркалення реального хронотопу. Цi жанpoвi форми, продуктив-нi на початку, закршлювалися тpадицiйнo i в подальшому розвитку продовжу-вали наполегливо юнувати й тoдi, коли вони вже повнютю втратили свое реа-лютичне продуктивне i адекватне значення. Звщси й icнування в лiтepатуpi явищ глибоко piзнoчаcних, що надзвичайно ускладнюе icтopикo-лiтepатуpний процес» [3, с. 122]. М. Бахтш висловив тезу про одночасне юнування piзних хроното-тчних форм. У poбoтi «Форми часу i хронотопу в poманi» вш пише: «Ми говоримо тшьки про велию oхoплюючi та ютотш хронотопи. Але кожен такий хронотоп може включати необмежену кiлькicть хронототв: адже кожен мотив може мати свш особливий хронотоп...» [3, с. 64].
Хронотоп cepeдньoвiчнoí культури грунтувався на уявленнях про сакраль-ний прос^р та час, почерпнутих з Бiблií i праць давньогрецьких миcлитeлiв, перш за все фiлocoфiв Афшсько'1 школи Платона i Аpicтoтeля. Сакральний
^ocrip - ^ пpocтip, cтвopeний людинoю для cпiлкyвaння з Бoгoм, aбo cepe-дoвищe, cтвopeнe для cпiлкyвaння з вищим cвiтoм. Пщ caкpaльним пpocтopoм cepeдньoвiчнi тeoлoги та ф^^фи poзyмiли пpocтopи, в якж пpиcyтнiй Дyx. B peлiгiяx, rn;o нaлeжaли дo тpaдицiï aвpaaмiчнoгo мoнoтeïзмy, цe 6ув Дyx еди-того Бoгa. Иoгo poзyмiння вiдpiзнялocя вщ poзyмiння дyxiв y язичницькиx вь pyвaнняx, дe вoни poзглядaлиcь як yocoблeння кoнкpeтниx пpиpoдниx явищ. Оотшьки в мeжax кoжнoгo cвiтoглядy юнують cвoï yявлeння пpo caкpaльний ^ocrip та чac, тo cлiд poзpiзняти й ecтeтичнi пoгляди, щo е важливим шм^-нeнтoм бyдь-якoгo cвiтoглядy за джepeлoм дyxy. У цьoмy плaнi мoжнa видiлити тpи навями ecтeтики: ecтeтикy Буття «як точутся пoвнoти пpиcyтнocтi «Я» у cвiтi; ecтeтикy Heбyття як пoчyття cтopoннocтi «Я» cвiтy, а cвiтy - «Я»; eCTe-тику Hiщo як точутся пopoжнeчi cвiтy i пopoжнeчi «Я» [10, c. 79].
Уявлeння пpo cтpyктypy кocмocy та caкpaльний пpocтip eпoxи paнньoгo Cepeдньoвiччя тодато у пpaцi «Цepкoвнa icтopiя нapoдy aнглiв» arn^ca^o^ cькoгo xpoнicтa VIII ет. Бeди Bиcoкoпoвaжнoгo [11]. B^ cтвepджyвaв, щo Зeмля - нepyxoмий цeнтp yнiвepcyмy. Ïï oтoчyють шють нeбecниx cфep (го-вiтpя, eфip, oлiмп, вoгoнь, зipки, нeбo aнгeлiв), а над yciмa cфepaми - to6o Tpiйцi. Cepeдньoвiчний бoгocлoв To^prn Aвгycтoдyнcький тpoxи пo-iншoмy уявляв пpocтopoвy cтpyктypy yнiвepcyмy. Biдпoвiднo дo того думки Зeмля -тaкoж нepyxoмий цeнтp yнiвepcyмy, aлe ïï oтoчyють тpи cфepи: тiлecнa, чи видима; дyxoвнa, чи aнгeльcькa, та iнтeлeктyaльнa. Ocтaння - нaйпpиeмнiшa для cмepтниx, ocкiльки caмe там oбpaнi блaжeннi cпoглядaють cвятy Tpiйцю.
Haйбiльш яcкpaвy кapтинy cepeдньoвiчниx yявлeнь пpo ^ocrip дав у «^o-жecтвeннiй кoмeдiï» Дaнтe Aлiг'epi. Пoмicтивши зeмлю в ^шр yнiвepcyмy, вiн oтoчив ïï дecятьмa кoнцeнтpичними нeбecними cфepaми, пepшi ciм з якиx cтaнoвили платети Micяць, Mepкypiй, Beнepa, Coнцe, Mapc, Юпiтep, Caтypн, вocьмa cфepa - to6o нepyxoмиx зipoк, дeв'ятa - пepшoдвигyн i ocтaння вища cфepa - нepyxoмий «eмпipeй», в яшму знaxoдитьcя paй, oбитeль Бoгa. «Шиж-нiй», пiдзeмний cвiт, cвiт текла, Дaнтe зoбpaжaв у виглядi вopoнки з дeв'ятьмa кoлaми. У вxoдi дo пeклa - лiмбi - знaxoдилиcя «вeликi чoлoвiки» cтapoдaв-TOOTi, щo жили дo чaciв xpиcтиянcтвa. B iншиx кoлax пepeбyвaли гршники. «Чиcтилищe» cтaнoвилo вiдoбpaжeння пeкeльнoï пpipви, щo знaxoдитьcя на гopi Oчищeння в зaxiднiй чacтинi зeмнoï твкут нaпpoти гopи cпoкyти - Гэл-гoфи. Boнo тaкoж cклaдaлocя з дeв'яти кiл.
Щo cтocyeтьcя yявлeнь пpo чac, тo в дoxpиcтиянcькиx кyльтypax мiфoлo-гiчний чac (illud tempus) був вiдoкpeмлeний вiд icTOprnTOro чacy вeличeзнoю диcтaнцieю. B yявлeнняx cтapoдaвнix гpeкiв чac мав циктчний xapaктep. Цикл пoвтopювaвcя чepeз вeличeзнi пpoмiжки чacy. B iyдaïзмi виникла дая лiнiй-нocтi чacy, яшму нaлeжaлo йти вiд cтвopeння cвiтy дo пpиxoдy Meciï. Xpиc-тиянcтвo цeнтpyвaлo цeй чac нaвкoлo oпoвiдaння пpo життя, cмepть i вocкpe-ciння Xpиcтa. Завдяки цим yявлeнням зeмний лiнiйний чac, чac icTOpiï був poздiлeний на два пepioди. Пepший пepioд включав чacoвий вiдpiзoк вiд
створення свггу до першого пришестя Христа. Християнське середньов1чне мислення виходило з того, що св1т створений не в час1, а разом 1з часом. Це був час вщ думки про творення свггу до думки про можливють першородно-го гр1ха внаслщок свободи вол1, тобто до моменту, коли власне й розпочина-еться життя. У такий спос1б виникае юторичний час - життя, що розглядаеть-ся як ланцюг подш, котр1 починаються з порушення заборони розр1зняти знання за критер1ем добра 1 зла. Тобто, за уявленням монотеютичних релтй, юторичний час розпочинаеться з гр1хопадшня Адама. Вщдшення цього часу в1д «мислечасу» пов'язане з подшом буття на в1чне буття, яке притаманне Богов1, 1 буття в час1, тобто життя людини.
Другий перюд настав тсля смерт1 та воскресшня Христа 1 мав закшчи-тися другим пришестям, Страшним Судом та припиненням юнування Все-свггу в колишньому вигляд1. Земний лшшний час у християнськш свщомост розглядався як тшь в1чност1. Остання ж уявлялася в середньов1чнш христи-янськ1й культур1 несум1рною з жодним часовим в1др1зком. Вона сприймалася середньов1чним свиоглядом як постшшсть, передування часу 1 його причина. В1чнють, за християнськими уявленнями, належить Богов1, який не був, не буде, але завжди е. Символом тако! в1чност1 е замкнуте коло.
Незважаючи на уявлення про лшшний час, який мае буде в кшщ час1в повернутися у В1чнють, оскшьки за Апокалшсисом наступить момент, коли «часу бшьше не буде», деяк1 елементи циктчних уявлень про час в христи-янському св1тогляд1 все ж таки збереглися. Ц1 уявлення характерш для хрис-тиянських свят, як повторюють з року в р1к поди земного життя Христа, зо-крема його народження 1 хрещення, вступ до Срусалиму, розп'яття, воскре-с1ння 1 явлення апостолам.
Християнство на вщмшу в1д шших релтйних учень, наприклад шдуИзму, як1 оперують з величезними часовими пром1жками, надае великого сенсу тому малому «шматку» часу, що 1менуеться людським життям, окремою людською долею [7, с. 404].
Оскшьки саме час у християнств1 розглядаеться як основний параметр людсько! д1яльност1, для середньов1чно! естетики характерне позитивне став-лення до «часових» вид1в мистецтва 1 критичне ставлення до «просторових» мистецтв, зокрема живопису та скульптури. Так, один 1з кападокшських Отщв православно! церкви Василь Великий стверджував: «Живопис - це книга для безграмотних» [12, с. 321].
Схожо! думки дотримувався 1 Гонорш Отенський. У трактат «Скарб душ1» вш виклав «настанови» католицько! церкви вщносно живопису, згщно з яки-ми живопис - це л1тература для мирян. Вона юнуе для того, аби прикрасити будинок фарбою 1 «нагадати про життя благочестивих людей» [12, с. 321].
Неприйняття просторових вид1в мистецтва багато в чому передаеться християнству в1д 1уда!зму, в якому юнують заборони на зображення живих 1стот, 1 в1д 1сламу, який в епоху Середньов1ччя змагаеться з християнством в розповсюдженш серед кра!н свггу. Тому вс1 зображення людей епохи ран-нього Середньов1ччя е абстрактними, позбавленими 1ндив1дуальност1. Т1льки
в iкoнoгpaфiï XIII ет. людину точинають зoбpaжaти в ïï тимча^вш життe-вiй визнaчeнocтi, нe як aбcтpaктний тип, щo вiдпoвiдae узагальтеним i ^e-альним кpитepiям, а й у виглядi вoлoдapя iндивiдyaльниx якocтeй [12, c. 69].
З течатшм eпoxи Peнecaнcy змiнюeтьcя cтaвлeння кaтoлицькoï цepкви дo живoпиcy - ocтaннiй cтaв poзглядaтиcя як «^има мoвa». B eпoxy Peнecaнcy дoмiнyють «пpocтopoвi» види миcтeцтвa. Якщo в e^xy Cepeдньoвiччя xpoTO-тoп був cпpямoвaний у мaйбyтнe, дo дpyгoгo пpишecтя Xpиcтa та Cтpaшнoгo Cy^y, тo xpoнoтoп Peнecaнcy глибoкo тев'язаний з мoмeнтoм тeпepiшньoгo чacy. Для Pe^ca^y нaйвaжливiшим e пpocтopoвo-чacoвe вщчуття cьoгoдeння як «тут i тeпep». Taким чинoм, caкpaльний чac, тев'язаний з мaйбyтнiм у xp^ra-ятеьшму Cepeдньoвiччi, вiдтicняeтьcя в eпoxy Pe^ca^y, за cлoвaми фpaнцyзь-кoгo дocлiдникa Ж. Лe Гoффa, чacoм ^ащ i дoзвiлля, «чacoм кyпцiв» [13, 68]. Ц чac вiльнoдyмнoï людcькoï ocoби, кoли людина впepшe течала думати, щo cyб'eктивнo видима raprarn cвiтy i e cпpaвжня pea^mc^. За дyмкoю Лeoнapдo да Bimi, мyдpicтю cтae живoпиc, а cпpaвжнiми фiлocoфaми - xyдoжники.
Фaктичнo в пoдaльшoмy внacлiдoк paцioнaлicтичнoгo пiдxoдy дo ^o-блeми cвiтy, Бoгa i людини в зaxiднoeвpoпeйcькiй cxoлacтицi виникae мexa-нiчний poзpив зв'язку мiж фopмoю i змicтoм, загальним i oдиничним, який у нaйбiльш яcкpaвiй фopмi й виявляeтьcя у миcтeцтвi Peнecaнcy. Фaктичнo xyдoжники, якi втшюють у cвoïx твopax цeй стиль, yci пpaгнeння cпpямoвyють caмe на зoбpaжeння людини, яка втiлюe в co6í дocкoнaлicть, i вiдмoвляютьcя вщ cepeдньoвiчнoгo cимвoлiзмy, щo виpaжae тевидимий бoжecтвeнний cвiт. У peзyльтaтi ^oro пepeoцiнювaння цiннocтeй виникae дecaкpaлiзaцiя як змюту, так i фopми, rn;o xapaктepизye вce пoдaльшe миcтeцтвo Зaxiднoï Cвpo-пи пoчинaючи з eпoxи Peнecaнcy. Пpичoмy пpoцec дecaкpaлiзaцiï зpocтae. Якщo xyдoжники клacичнoгo Biдpoджeння Paфaeль, Лeoнapдo да Biнчi, T^ щан та iншi пpaгнyть зoбpaзити у cвoïx кapтинax iдeaльниx людeй, то, на^и-клад, xyдoжник пocтpeнecaнcy Kapaвaджo чacтo зoбpaжye xpиcтиянcькиx cвятиx i caмoгo Xpиcтa, викopиcтoвyючи як мoдeлi для кapтин oбличчя, щo аб^лютте нe мають нiчoгo cпiльнoгo навиъ iз людcькoю дocкoнaлicтю.
Ocкiльки xpиcтиянcтвo виxoдилo з пepeвaжaння нeвидимoгo дyxoвнoгo cвiтy над видимим «плoтcьким» cвiтoм, iдeaльним ecтeтичним oб'eктoм eпoxи xpиcтиянcькoгo Cepeдньoвiччя був музичний звук. Oтжe, нeoбxiднicть xpoTO-тoпiчнoгo ocмиcлeння cвiтy випpoбoвyвaлa й музика. Ha вщмшу вiд пpocтopo-виx видiв мист^цтва мoдeлi мyзичнoгo чacy cтiйкiшi i cтaбiльнiшi у зв'язку з тяжшням мyзичнoï cвiдoмocтi дo cтaцioнapнo-cвiтoглядниx сташв, щo нe зживають ceбe за oдин який-нeбyдь кopoткий в icтopичнoмy poзyмiннi пepioд. Myзикa - eдинe миcтeцтвo, якe згiднo з ecтeтикoю paнньoгo Cepeдньoвiччя вiдoбpaжae нeвидимий м^. Cпociб icнyвaння музики пoмiщeний у чаш, а те в ^ocTOpi. Te, щo caмe музика дoмiнye в xpиcтиянcькoмy миcтeцтвi Cepeдньo-вiччя, cвiдчить пpo cyтo дyxoвнi пpaгнeння xpиcтиянcтвa цieï eпoxи. Xpиcти-янст^ poзглядae як caкpaльнy cфepy тевидимий cвiт дyxy, тoдi як Aнтичнicть вiддaвaлa пepeвaгy пpocтopoвим, плacтичним видам миcтeцтвa, cпiввiднocним
з видимим «плотським» свгтом. У той же час у платoнiзмi i особливо неопла-тoнiзмi перевага також вщдаеться невидимому cвiту щей, який стоиъ значно вище, шж cвiт речей. Музика для cepeдньoвiчнoí cвiдoмocтi е пepeдуciм звуко-ва «матриця» сакрального, виявлена в и cимвoлiзмi, cамiй здатнocтi супрово-джувати бoгocлужiння, тoдi як oбpазoтвopчi мистецтва вщщлеш вiд божественного начала через свою можливють прямо передавати предметний свгт у вciй його об'емност. У дзepкалi музичного процесу Сepeдньoвiччя було вiдбитo величну ф^ру Творця. Людина не могла претендувати навiть на cпiвтвopчicть. Проте вона завдяки пoлiфoнiчнiй музицi вперше в гстори потрапляла в «pадiуc» цього дзеркала, яке ш у Шфагора, нi у Платона, нi у Августина просто не було на не!' спрямоване. Сутшсть часу в музичнш культуpi розкриваеться через ста-новлення i переживання якicнo нового часового ставлення, сшввщношення iнтимнo-ocoбиcтoгo та загального ceнciв буття, що виражено в цтсному культурному акп i визначено як сфера твopчoí свободи людини.
Уявлення про час юнували не тiльки в музищ, а й у пластичних видах мистецтва, зокрема в шонопии. 1конопис пiдкopeний суворим вимогам церкви i мае завдання не cамopeалiзацií худoжника-iкoнoпиcця, а залучення людей, яю пере-бувають у хpамi, до сакральних цшностей. Як пiдкpecлював П. Флоренський, «церковним статутом установлюються основш схеми cтiннoгo розпису та жоно-стасу як единoí композици. Там, де щ начала якоюсь мipoю витpиманi, храм дiйcнo звучить музикою, яка не змовкае, рш^чним рухом невидимих крил, який наповнюе весь простр. Коли залишаешся в такому хpамi один, то це зву-чання його розпису, священний невщчутний звук чуеться з об'ективною при-муcoвicтю i стае абсолютно безсумшвним, що вiн iдe вiд зображень в íх цiлoму, а не придумуеться нами. Весь храм б'еться ритмом часу» [14, с. 277]. Для християнського сакрального мистецтва, яким i був шонопис, характерне праг-нення вiдoбpазити рух i розвиток, передати моменти, яю йдуть один за одним в одному ^ocTOpi шони. Наприклад, в iкoнocтаci часто зображено той самий персонаж у piзних ситуащях, вiддiлeних одна вщ oднoí в чаci. Так, 1оанн Предтеча на oднiй з шон тримае чашу зi своею ввд^ченою головою [15, с. 143]. В шонах поеднання piзнoчаcoвих подш в oднiй cкладнiй кoмпoзицií не може бути зведене тшьки до богословського тлумачення часу. Цей прийом мае i cвiй естетичний аспект, який полягае в тому, що поеднання piзнoчаcoвих подш сприяе найбшьш повному вiдтвopeнню всього сюжету [15, с. 188].
1коностас зазвичай будуеться з огляду на принцип, згщно з яким безтурбот-нicть i пpocвiтлeнicть центральних фiгуp середника контрастуе з драматизмом зображених сюжетв, узятих з життя християнських святих, яю розташо-ванi на полях шони. У цьому зoбpажeннi подано два ракурси життя святих -вiчнicть i тимчаcoвicть.
Пpocтip та час в шош утворюють неподшьну еднicть. Oкpeмi фрагменти з життя святих, що вщбуваються в час^ cимвoлiчнo вiддiлeнi один вiд одного в пpocтopi. Говорячи про характерш риси православного iкoнoпиcу, П. Флоренський вщзначав: «Розмежування досягаеться полями, проспр яких мае
^ивизну набагато мeншy, нiж ^ocrip caмиx кoмпoзицiй... Toдi щe бшьш чyттeвo нaoчним cтae eднicть твopy i paзoм з тим над cюжeтoм, який poзви-вaeтьcя в чаш, виpocтae iнший, який пoшиpюeтьcя i пpимнoжyeтьcя в ^o-cTOpi» [14, c. 229]. Oтжe, yci пepcoнaжi caкpaльнoгo миcтeцтвa пepeбyвaють oднoчacнo i у чaci, i у вiчнocтi.
Caкpaльнe миcтeцтвo iкoнoпиcy ^агте виpaзити нaдчacoвy eднicть oco-биcтocтi. Для цьoгo вoнo нaмaгaeтьcя вщшти вiд пpoтиcтaвлeння нaявнoгo мiж миттю зeмнoгo життя людини i вiчнicтю Бoгa. У фpaгмeнтax життя xp^-тиянcькиx cвятиx, зoбpaжeниx на mom, iкoнoпиceць пpaгнe cимвoлiчнo TOpe-дати бeзкiнeчнe i вiчнe буття. ^му зoбpaжeння cвятиx - нe пopтpeтнi зoбpa-жeння oкpeмиx людcькиx oблич. Завдання iкoнoпиcця пoлягae в тому, аби теказати дyxoвнy cyтнicть ^oro oбличчя. Для цьoгo, за cлoвaми П. Флopeн-cькoгo, «нeoбxiднo тут вщ^автею тoчкoю зpoбити co6í те цi зoвнiшнi pиcи, нe пepифepiю oбличчя, а пpoникнyти за те'1» [14, c. 248]. Taкoю e гoлoвнa ocoбливicть iкoннoгo пopтpeтa. Meтa iкoнoпиcy пoлягaлa в тoмy, щoб TOpe-твopити дiйcнicть, пepeopгaнiзyвaти ^ocrip, вивiвши йoгo на вищий piвeнь цiлicнocтi, пpитaмaнний твopy миcтeцтвa. Ta вoднoчac caмa cyтнicть витвopy, цшюнють вищoгo пopядкy тут пoв'язyютьcя те з шдивщуальнютю xyдoжни-ка, а з peпpeзeнтaцieю нaдocoбиcтicнoгo caкpaльнoгo, rn;o тiльки й мoжe cto-яти за дoвepшeнicтю витвopeнoï фopми.
Висновки. Caкpaльнe в ecтeтичнoмy пpoцeci тюте пoв'язaнe з кaтeгopiя-ми ^ocTOpy та чacy. Aджe caмe в мeжax пpocтopoвo-чacoвиx кoopдинaт ca-^альте, бeзмeжнe в пpocтopi i вiчнe в чaci, cимвoлiчнo виявлeнe у твopax миcтeцтвa. Для бyдь-якoï peлiгiйнoï тpaдицiï, у пepшy чepгy для тpaдицiй cтapoдaвньoï та cepeдньoвiчнoï, ^ocrip - piч aбcoлютнo peaльнa, xoчa й нe мaтepiaльнa. Бiльшe того, вш e тieю ocнoвoю, тим пoчaткoвим пpинципoм, з якoгo пoчинaeтьcя пoбyдoвa бyдь-якoгo cepeдoвищa. Пpocтip - ^ тe, щo ми бaчимo, нe пoмiчaючи; мaeмo, нe вoлoдiючи; тe, щo з нами вecь чac, aлe пpи цьoмy те мae cвoгo мaтepiaльнoгo виpaзy.
Peлiгiйнa кyльтypa фopмyeтьcя з oглядy на cyб'eктивнe ycвiдoмлeння мicця i poлi пpocтopy та чacy в peлiгiйниx yявлeнняx тoгo чи iншoгo нapoдy.
Будь-яка фopмa миcтeцькoï дiяльнocтi людини тев'язана з opгaнiзaцieю пpocтopy та чacy; вoнa кoнcтpyюe тимчacoвe бaгaтcтвo буття. Poзyмiння чacy в paмкax ra^pemo^ кyльтypи i peлiгiï cyттeвo впливae на пpoцec cтвopeння xyдoжнix фopм. Mиcтeцтвo, як i xyдoжнiй та ecтeтичний пpoцecи у цiлoмy, пoв'язaнo зi cпpийняттям пpocтopy та чacy. Пpocтip та чac буго виpaжeнo в дав-ньoeгипeтcькиx пipaмiдax, вaвилoнcькиx вeжax - зiкypaтax, антична отульп-тypниx гpyпax та apxiтeктypниx cпopyдax, xpaмax мoнoтeïcтичниx peлiгiй. Caмe пpocтip та чac cпoнyкaли cRy^rnopa i apxiтeктopa у cвoïй твopчocтi cxoплювaти дiaлeктикy pyxy i cпoкoю. Уявлeння пpo циклiчний чac ^имушу-вaлo cтapoдaвнix гpeкiв знoвy й зтеву poзiгpyвaти дioнiciйcькi мicтepiï, в якж вoни пoвepтaлиcя дo витоюв cвoгo icнyвaння, зaтвepджyючи йoгo ^те. Уявлeн-ня пpo бaгaтoвимipний ^oCTip та чac мали вeликe знaчeння для фopмyвaння
думки миcлитeлiв пiфaгopiйcькoï i плaтoнiвcькoï шкш ^o гapмoнiю 6уття. Mиcлитeлi циx шкiл poзглядaли чac як eдинe джepeлo icнyвaння Kocмocy.
Для xpиcтиянcькoгo cвiтoглядy пaнiвним e cимвoлiзм, бeзпocepeдньo пoв'язaний з пepeдaвaнням зa допомогою пeвниx зaвepшeниx фopм бeзкiнeч-нocтi i вiчнocтi caкpaльнoгo. ^o^c cтвopeння твopy caкpaльнoгo миcтeцтвa, xoчa й тpивae в чaci, aлe мae нa мeтi в caмoмy твopi cимвoлiчнo втiлити вiч-нють, якa, зa cлoвaми Гeгeля, мoжe 6ути виpaжeнa в тaкoмy пapaдoкci: вiч-нocтi нe бyдe, вiчнocтi нe було, a вiчнicть e. Cepeдньoвiчнa ecтeтикa зaвжди cтвepджye пepeвaжaння вiчнocтi нaд зeмним чacoм, вiчнocтi, для яко'1 й етво-pювaлиcь твopи caкpaльнoгo миcтeцтвa. Ocкiльки caмe чac у xpиcтиянcтвi poзглядaли як оотовний пapaмeтp люд^ко!' дiяльнocтi, для cepeдньoвiчнoï ecтeтики xapaктepнo пoзитивнe cтaвлeння до «чacoвиx» видiв миcтeцтвa, зо-кpeмa музики, i дocить ^шич^ cтaвлeння до «пpocтopoвoгo» миcтeцтвa, нacaмпepeд живoпиcy тa cкyльптypи.
Mиcтeцтвo викoнye iнтeгpaтивнy фyнкцiю вiднocнo чacy, який e eдиним фeнoмeнoм, що мютить минyлe, тeпepiшнe тa мaйбyтнe. Ocтaннe виcтyпae в миcтeцтвi caмe як тpaнcцeндeнтний мoмeнт, який виводить миcтeцтвo з об-мeжeнocтi cимвoлiчнoï фopми до вiчнocтi, тобто до caкpaльнoгo.
Eпoxи, в ocнoвi ecтeтики якж лeжaв мiмeзиc, i eпoxи, гад^ущ^м ecтeтики якиx був cимвoлiзм, шбито чepгyвaлиcь в icTOpiï oднa з одною. Ц було пoв'язaнo з тим, як у ту чи шшу i^ropm^ eпoxy cпpиймaвcя чac. Якщо в eпoxи, що сти-paлиcя нa мiмeтичнy ecтeтикy (Aнтичнicть, Peнecaнc, Hoвий чac), peaльним ввaжaвcя фiзичний, зeмний чac, то в e^xy xpиcтиянcькoгo Cepeдньoвiччя зeмний чac м&ло що oзнaчaв для peлiгiйнoгo cвiтoглядy i ecтeтики, якi вжоди-ли з нього. Сдиною чacoвoю peaльнicтю для тaкoгo cвiтoглядy бута вiчнicть.
У piзниx кyльтypax виpoблeнo кoнкpeтнi icтopичнo зyмoвлeнi типи yявлeнь пpo xpoнoтoп, тобто пpo пpocтopoвi тa чacoвi xapaктepиcтики peaльнocтi. Boни вiдoбpaжeнi в xyдoжньoмy пpoцeci. Boни й нинi живуть у ньому, та-повнюючи xyдoжнiй пpoцec новим змютом i ceнcoм.
Л1ТЕРАТУРА
1. Зинчeнкo B. П. Kyльтypнo-иcтopичecкaя токология: опыт aмплификaции // Boпp. гомологии. - 1993. - № 4. - C. 5-19.
2. Aнтoнoвa E. B. Oчepки кyльтypы дpeвниx зeмлeдeльцeв Пepeднeй и Cpeднeй Aзии : опыт peкoнcтpyкции миpoвocпpиятия / E. B. Aнтoнoвa. - M. : Hay^, 1984. - 262 c.
3. Бaxтин M. M. Литepaтypнo-кpитичecкиe cтaтьи / M. M. Бaxтин. - M. : Xyдoж. лит., 1986. - 541 c.
4. Бypкxapдт T. Caкpaльнoe доку^тво Bocтoкa и Зaпaдa: пpинципы и мeтoды / T. Бypкxapдт. - M. : Aлeтeйя, 1999. - 213 c.
5. Лe Гофф Ж. Цивилизaция cpeднeвeкoвoгo Зaпaдa : ^p. c фp. / Жaк Лe Гофф. - M. : Изд. ^упта «Пpoгpecc»: Пpoгpecc-Aкaдeмия, 1992. - 376 c.
6. Гypeвич A. Я. Kaтeгopии cpeднeвeкoвoй кyльтypы / A. Я. Гypeвич. - M. : ^^ccrao, 1984. - 350 c.
7. Вайнтруб И. Н. Священные лики цивилизаций / И. Н. Вайнтруб. - Киев : Техшка, 2001. - 510 с.
8. Крымский С. Б. Ценностно-смысловой универсум / С. Б. Крымский // Филос. и социолог. мысль. - 1996. - № 3/4. - С. 102-116.
9. Шукуров Ш. М. Образ храма / Ш. М. Шукуров. - М. : Прогресс-Традиция, 2002. -496 с. - (Серия «Око»).
10. Лишаев С. А. Эстетика Другого / С. А. Лишаев. - Самара : Изд-во Самар. гуманит. акад., 2000. - 365 с.
11. Беда Достопочтенный. Церковная история народа англов / Беда Достопочтенный ; пер. с лат., вступ. ст., коммент. В. В. Эрлихмана. - СПб. : Алетейя, 2003. - 363с. -(Pax Britannica).
12. История эстетической мысли : в 6 т. / редкол.: М. Ф. Овсянников (пред.) и др. - М. : Искусство, 1982. - Т. 1: Древний мир. Средние века в Европе. - 464 с.
13. Гуревич А. Я. Средневековый мир глазами современников: культура безмолству-ющего большинства / А. Я. Гуревич. - М. : Искусство, 1990. - 396 с.
14. Флоренский П. А. Статьи и исследования по истории и философии искусства и археологии / Священник Павел Флоренский // Флоренский П. А. Собрание сочинений. / сост. и ред. Игумен Андроник (Трубачев). - М. : Мысль, 2000. -446 [1] с. - (Философское наследие, т. 131).
15. Угринович Д. М. Искусство и религия / Д. М. Угринович. - М. : Политиздат, 1982. - 288 с.
ПРОБЛЕМА ПРОСТРАНСТВА И ВРЕМЕНИ В ХРИСТИАНСКОЙ РЕЛИГИОЗНОЙ ЭСТЕТИКЕ СРЕДНЕВЕКОВЬЯ
Шелюто В. М.
Рассмотрена проблема взаимосвязи пространства и времени с категорией сакрального в религиозной эстетике Средневековья. Проанализировано понятие хронотопа. Раскрыта связь между пространством и временем в различных видах искусства Средневековья, в частности в иконописи и музыке.
Ключевые слова: сакральное, пространство, время, хронотоп, искусство, эстетический процесс.
THE PROBLEM OF THE SPACE AND TIME IN THE CHRISTIAN RELIGIOUS AESTHETICS OF MEDIAVAL AGES
Shelyuto V. M.
The article is devoted to consideration of the problem of connection of space and time with the category of sacred in religious aesthetics of mediaval ages. In this article is considered the concept of chronothop, is exposed the connection between space and time in the different types of art of mediaval ages, in particular at icon-painting and music. Keywords: sacred, space, time, chronothop, art, aestheticalprocess.
