CC BY
59
• постшно удосконалювати властивосп та створювати HOBi зразки продукци, якг мають переваги над вже юнуючими на ринку;
• вивчати ринок товарiв, продавцов та покупцш та реакщю на шновацшний товар;
• оцiнювати конкурентоспроможтсть шляхом порiвняння параметрiв ново! продукцй з параметрами бази порiвняння;
• проаналiзувати доцiльнiсть та прибутковiсть швестицшно^нновацшного проекту.
Лiтература
1. Виноградов О.А. Методи анал1зу конкурентоспроможносп впровадження шновацш на засадах маркетингу// Актуальн проблеми економши. - 2006, № 1. - С. 65-73.
2. Гойко А.Ф. Методи оцшки ефективносп швестицш та прюритетш напрямки !х реаль зацп. - К.: В1РА-Р, 1999. - 320 с.
3. Кардаш В.Я., Павленко 1.А., Шафалюк О.К. Товарна шновацшна полiтика: Подручник. - К.: КНЕУ, 2002. - 266 с.
4. Титов А.Б. Маркетинг и управление инновациями - СПб.: Питер, 2001. - 240 с.
5. Устенко О. 1нновацшне пщприемництво в Укра!ш: стан та перспективи розвитку// Економiка. Фшанси. Право. - 1999, № 6. - С. 11-14.
6. Шира Т.Б. Вплив шновацшно-технолопчного потенщалу пщприемства на конкурентоспроможтсть iнновацiйного продукту// Фшанси Украши. - 2006, № 1. - С. 43-51.
УДК 330.101.542 Ст. викл. О.В. Горбачевська; ст. викл. Н.Н. Рим -
Львiвський банювський тститут
ПРОБЛЕМА ШДПРИеМНИЦТВА В ЕКОНОМ1ЧН1Й ТЕОР11
Розглянуто вщображення проблеми тдприемництва в економ!чний теорп в ю-торичному аспектi, проанал!зовано навчальнi програми з полп^економп, мшро-мак-роекономiки з точки зору розгляду питань пщприемницько! дГяльностг
Ключов1 слова: пщприемництво, економ!чна теорiя, теорп тдприемництва.
Senior teacher O.V. Gorbachevs'ka; senior teacher N.N. Rym - The L'viv bank institute
The Enterprise Problem in Economic Theory
In the article the problem of enterprise is reflected on an economic theory in a historical aspect, the syllabuses on a political economy, micro- and to macroeconomics are analyzed from a viewpoint of questions of entrepreneurial activity.
Постановка проблеми. Сьогодш переконливо доведено, що швести-цп в науку й осв1ту - найвипдшша справа. Вони закладають надшну базу для прогресу. Тому, якщо кра!на прагне бути конкурентоспроможною у свитому товариств^ вона повинна, насамперед, шдтримувати свш освггнш потен-щал на надежному р1вш. Особливого значення в Укра!ш набувае економiчна освгга. Переорiентацiя нашо! економiки на ринков1 меxанiзми потребуе вщ-повщно! п1дготовки спецiадiстiв з економiчниx питань. Першочерговою проблемою е формування людини з "ринковою псиxологiеюм, що здатна на цившзовану пiдприемницьку д1яльн1сть. Перехщний стан економiки Украши актуадiзував проблему тдприемництва. Адже досвщ реформ прив1в нас до розум1ння того, що основним чинником дишм1зму ринкового господарства, його високо! здатностi змiнюватися, е не стшьки ринок, ск1льки пщприемництво, як необхщна його складова.
Радянська система не мала такого типового i достатньо масового явища як шдприемництво. Тому у перехiднiй економщ шдприемництво треба "ство-рити". У крашах з розвинутою ринковою системою вже юнуе "готове" шдприемництво. Вони давно пройшли перiод його народження. Тому проблеми, передумови виникнення пiдприемництва не цiкавi для економюта тих краш такою мiрою, як для Украши. Цим зумовлюеться iнтерес до ще1 проблеми.
Виклад основного матерiалу. Анал1з основных до^джень i публша-цш. Класична економiчна лiтература з питань пiдприемництва е досить широка: Р. Катшьон, Ж.-Б. Сей, А. Смгг, Д. Ржардо, А. Маршалл, Й. Шумпетер, Ф. Хаек, П. Семюелсон. Активно дослщжують цю проблематику й украшсью вченi: Ю. Бажан, О. Беляев, З. Варналш, В. Василенко, П. Сщенко, I. Лукiнов, С. Мочерний, Ю. Пахомов, В. Подсолонко, А. Процай, В. Сизоненко, О. Ус-тенко, Д. Черваньов А., Чухно, I. Ястремський.
Проте невиршеною е проблема поеднання питань шдприемництва з курсом економiчноl теори, фундаменталiзацiя знань для подальшого вико-ристання у прикладних економiчних науках i практичнiй дiяльностi.
Метою статтi е аналiз проблеми шдприемництва у курсах пол^ич-но! економи, макро- та мiкроекономiки.
У наш час не юнуе яко!сь загальновизнано! теори пiдприемництва нi в Укра!ш, нi в iнших крашах. Те, що сьогоднi теоретики пишуть про шдприемництво, являе собою конгломерат окремих суджень. Неокласичш теори трактують "пiдприемницькi здiбностi" як один з чинниюв виробництва разом з працею i капiталом. 1нша ж частина - це просто узагальнення суми даних, яке не пов'язане з економiчною теорiею. Так, хвиля розвитку малого бiзнесу на Заходi у 70-80-т роки породила уяву, що тшьки малий бiзнес е тд-приемницьким. Таке ж розумiння шдприемництва отримало розповсюдження в Укра1ш, де малий бiзнес став визнаватися головним напрямом шдприемництва. Але на Заходi малий бiзнес зовсiм не затьмарив великого i не замшив його; швидше вони прекрасно ужилися при двостороннш вигодь До того ж, кожне мале пiдприемство прагне перетворитися у велике i iнодi дося-гае свое1 мети, не втрачаючи при цьому сво1х особливостей.
Шдприемництво в економiчнiй царинi життя мае неоднозначну юто-рiю. В античш часи та середньовiччя дiяльнiсть торговця, купця i пiдприемця характеризувалася як "негiдна". Негативний погляд на шдприемництво був пов'язаний з тим, що тодшне розумiння "багатства" не вщповщае сучасному. Пiд багатством швидше розумшося марнотратство, нiж результат творчого внеску у загальне благо на базi шдприемницько1 iнiцiативи. Вороже ставлен-ня до пiдприемництва було також пов'язане з тим, що на доiндустрiальному еташ домашне господарство i виробництво складали едине цiле, i тд-приемницьким функцiям вiдводилась малопомггна роль.
Першим, хто звернув свш погляд на феномен пiдприемництва як яви-ще нового часу, був один iз попередникiв класично1 школи Р. Кантшьон (1680-1734). Вiн вперше ввiв термiн "пiдприемець" в економiчну теорiю, виз-начивши його як людину, що купуе за вщомою цшою, а продае за невщомою i, таким чином, ризикуе. До шдприемщв вiн зарахував: купцiв, ремюниюв,
фермерiв, а також розбшниюв, бiднякiв та шших осiб з невизначеним заро-бггком [1, с. 301].
Через сто роюв пiсля Р. Кантiльона явище пiдприемництва отримало форму теоретично1 концепцй у Ж.-Б. Сея (1767 - 1832). Концепщя базувалася на економiчних поняттях "капiтал", "земля", "праця" як "факторiв виробництва" i понятт "комбшащя факторiв". Ж.-Б. Сей пише i про "ризик", i про "мету - от-римання прибутку. Визначення Ж.-Б. Сея було достатньо конкретним i водно-час мало певну всезагальнiсть, що е необхiдною умовою науково1 концепци. Його можна застосувати до будь-яких форм шдприемницько1 даяльносп: торпв-лi, виробництва, кредитно1 справи, будь-яко1 посередницько1 дiяльностi, навiть спекулятивно:. Не випадково сьогодш будь-який тдручник, що розглядае тд-приемництво, обов'язково посилаеться на Ж.-Б. Сея [2, с. 125].
На зламi Х1Х-ХХ ст. економюти почали осягати значення творчого шдприемництва для економiчного зростання. А. Маршалл (1842-1924) додав до трьох класичних факторiв виробництва четвертий - оргашзовашсть або пiдприемницьку здатшсть [2, с. 251]. Загальний прорив позитивно1 ютори пiдприемництва почався тшьки у 1912 р., коли вийшла книга Й. Шумпетера "Теорiя економiчного розвитку". Його концепцiя пов'язала шдприемництво з нововведеннями, з аналiзом дiяльностi пiдприемця - "новатора". Природно, така точка зору могла сформуватися тшьки тод^ коли шновацшна дiяльнiсть достатньо чггко проявилася у винаходах, нових технолопях [1, с. 306]
Творчо розвинули i збагатили теорiю пiдприемництва також Ф. Хайек та П. Друкер. Перший з них особливу увагу звернув на шдивщуальшсть тд-ходу пiдприемцiв до вирiшення завдань, а другий шдкреслив нерозривну едшсть новаторства i пiдприемництва.
Сучасна економiчна наука визначае пiдприемництво як особливий вид дiяльностi, в основу якого покладено такi ознаки:
• свобода вибору напрямюв 1 методов даяльносп, самост1йн1сть у прийнятп ршень;
• постшне шнування фактору ризику;
• ор1ентащя на досягнення певного прибутку;
• шноващйний характер д1яльност1 [3, с. 36].
Криза впчизняно1 економiчноl теори та викладання призвели до того, що вщбувся рiзкий перехщ до захiдних курсiв "Економiкс". Абсолютизащя подобного тдходу шкодить розвитку теори. Необхдао враховувати так обставини:
• захщт курси "Економшс" розглядають, зазвичай, функцюнальт зв'язки, а не причинно-настдков1. Економша вивчаеться як ринкова система, що досягла певно! зршосп й характеризуеться усталетстю. А для Украши характерним е переважання перехвдних форм. Тому не можна обмежуватися розглядом тшьки функцюнальних зв'язшв, а необхвдно розглядати !х у проблем! станов-лення нацюнально! економжи;
• курси "Економшс" тяжшть до ор1ентацй на економ1чт мехатзми 1 проблеми, що властив1 тшьки данш краш;
• сучаст захщт курси прагнуть уникати оцшок, рекомендаций. Вони розглядають тшьки твердження на кшталт "що вже е". В умовах перехвдно! еконо-м1ки Украши неодмшно виникае питання "що робити?", як пов'язати еконо-м1чну теорш з практичною д1яльтстю. Адже питання, що вир1шують укра-шсью та американськ економшти, е досить вщм1нними.
На Заходi питання тдприемництва безпосередньо не включет у кур-си економiчноl теори, а введенi у спецкурси. При цьому економiчне навчання мае таку мету: навчити застосовувати шструменти економiчного аналiзу при вирiшеннi особистих, суспшьних та нацiональних проблем. Пщприемницька ж дiяльнiсть розглядаеться в умовах насиченого ринку. Щ краши мають iншу економiчну ситуацiю, оперту на законодавчу базу. Пщприемницька дiяль-шсть там досягае найбiльшого успiху у тих сферах економжи, що базуються на використант нових iдей, "ноу-хау", наукомютких виробництвах.
В Укрш'ш пщприемництво розвиваеться в умовах ненасиченого ринку послуг, недосконалого законодавства з питань власност^ захисту прав спо-живачiв та пiдприемцiв. Тому сьогоднi ефект вщ пщприемницько! дiяльностi може досягатися не в тих напрямках, яю потрiбнi для розвитку нацюнально! економжи i суспiльства в цiлому, а за рахунок умшого використання недоль кiв чинного законодавства, миттево! орiентацil у змiнах цiн на продукщю то-що. Зрозумiло, що досягнення успiхiв у такий спосiб е короткостроковим.
Сьогодт економiчна освiта в Укра1ш повинна бути нацiлена на те, щоб зрозумiти систему економiчних зв,язкiв, засвогги найважливiшi еконо-мiчнi поняття, умiти оцiнювати причини i наслiдки рiзних суспiльних явищ. Економiчна освiта повинна бути загальною. Людит спочатку треба допомог-ти сформувати економiчне мислення, а вже по^м вона сама буде вирiшувати вивчати 1й поглиблено пiдприемництво чи банювську справу. Мова йде про те, що необхщно видiлити два аспекти економiчноl науки: теоретичний i практичний. Базовою дисциплшою для пiдготовки бакалаврiв з економiки е економiчна теорiя. Бiльшiсть пiдручникiв, що сьогоднi виходять у свгг з ще! проблематики, мають окремий роздш, присвячений пщприемництву. Наприк-лад, пiдручник за редакщею Ю. Нiколенка [4] розглядае суть i функци тд-приемництва у малому бiзнесi, у дiяльностi кооперативних, акцюнерних i орендних пiдприемств, державного тдприемництва, а також тдприемництва в аграрному секторi економжи. Взагалi, аналiз навчальних посiбникiв та пщ-ручниюв доводить, що питання пiдприемництва розглядаються в тих з них, що призначеш для лще!в i шюл з поглибленим вивченням економiки [5, 6]. Такий шдхщ е вiрним у контекстi свiтових освiтнiх систем, що орiентуються на Сорбонську, Люабонську та Болонську конвенци.
На нашу думку, поняття тдприемництва необхщно розглядати ще у школ^ що забезпечить стадштсть пiзнання вiд простого до складного. Ос-новний акцент необхщно робити на економiчних дослiдженнях, що пов'язат з аналiзом причин, яю спонукають суспiльство чи окремих шдивщв робити правильний вибiр. У темi "Пщприемництво" школярi повиннi зрозумiти його зв'язок з ризиком, вияснити риси пщприемця, попрактикуватися в такiй дь яльностi у виглядi дшово! гри. Це допоможе !м зрозумiти, чи зможуть вони у майбутньому займатися пщприемництвом чи мають вони хист до цього.
Коледжi й вишд заклади освiти, на наш погляд, тему про пщприемництво окремо можуть не розглядати. Таю риси, як економiчне мислення, еконо-мiчна шту!щя, що безумовно повиннi бути притаманними пщприемцю, при-щепляються при вивчент економiчноl теорп. Це знайшло i вiдображення у
сучасних шдручниках з пiдприемництва. Так, С. Покропивний та В. Колот вивчають джерела формування стартового шдприемницького кашталу, швес-тицiйну дiяльнiсть, оцiнку швестицшно! привабливост та ефективностi ре-альних швестицш, розглядаються проблеми мiжнародного бiзнесу [7]. В. Си-зоненко пропонуе комплексну схему змюту шдприемницько! дiяльностi, що охоплюе вс послiдовнi етапи - вщ розробки маркетингово! стратеги при формуванш власного бiзнесу до визначення i використання факторiв еконо-мiчного процвiтання фiрми, вiд iнвестицiйного задуму до його конкретного втшення в умовах ринкового середовища. Формуеться концептуальна уява про шдприемницьку дiяльнiсть, прослщковуеться взаемозв'язок з економiч-ною теорiею, макро- i мiкроекономiкою [8]. На нашу думку, такий шдхщ був би виправданим, якщо б студенти не вивчали щ курси як окремi предмети. Якщо ж вважати шдручник орiентованим на тих, хто самостшно збираеться оволодiвати теоретичними та прикладними аспектами пiдприемництва, то варто збшьшити обсяг практичних питань.
ПоЫбник С. Мочерного, О. Устенко i С. Чеботаря багато уваги придь ляе теоретичним питанням, що частково розглядае i економiчна теорiя, але переважае класична версiя. Зокрема, чинники виробництва подаються через окремi елементи продуктивних сил [9, с.18], склад економiчноl системи як технiко-економiчнi, органiзацiйно-економiчнi вiдносини та господарський механiзм [9, с.21]. Ця ж тенденцiя спостер^аеться i у З. Варналiя, що, скажь мо, елементами процесу виробництва називае, власне, працю, предмети пращ та засоби пращ [10, с.9]. Така позищя породжуе суперечност мiж викладан-ням економiчноl теори i подальшим вивченням прикладних економiчних дис-циплiн. Сучасна економiчна теорiя грунтуеться на неокласичнiй теори, яка i повинна стати фундаментом подальшо! освгти.
Варто вiдзначити i спробу створити навчально-прикладний посiбник, який мiстить як роздши з основних проблем економiчноl теорil, фiнансiв та фiнансовоl системи, економжи пiдприемств, бухгалтерського облiку та аудиту, бiржовоl дiяльностi, так i окремий роздiл, що розглядае шдприемництво. Зроблена спроба "тд одним дахом" зiбрати всi економiчнi дисциплши, на ба-зi теоретичних знань дати практичш навички [11].
Ми провели аналiз зв'язкiв теми "Шдприемництво" з курсами полгтич-но! економп, мiкро- макроекономiки, що вивчаються у вищих закладах освь ти. За основу взято нормативш програми навчальних дисциплiн з економiч-но! теори (для бакалавра з економжи та шдприемництва) [12] (див. табл.).
Криза впчизняно! економiчноl науки, замiна зарубiжними курсами "Еко-номiкс" помiтно витюнила теоретичну економiку прагматичними економiчними знаннями, що далек1 вiд господарських реалш перехiдноl економiки Укра!ни.
Виходом з ще! ситуацil е приведення курсу економiчноl теорil у вiдпо-вщшсть з реальним рiвнем соцiально-економiчноl зршос^ свiтового спiвто-вариства i одночасне вщображення специфiки i суперечностей ринково! еко-номiки, що формуеться в Украшь У цьому планi теорш пiдприемництва можна розглядати в рiзних варiантах:
• для економ1чних специальностей тему "Пщприемництво" окремо не розглядати, а тшьки у контекст! шших тем. Курс "Пщприемництво" виноситься окремо, 1 повинен мати за теоретичну базу курс економ1чно! теори;
Порiвняльна таблиця зв 'язтв поняття "мдприемництво " _з eHOHOMÎ4HUMU дисциплшами_
1 Пол1тична економ1я М1кроеконом1ка Макроекономша I
Загальна характеристика тдприемництва, його основт принципи й модель Типи пщприемницько'1 дiяльностi. Форми тдприемництва. Т.12. Пщприемство 1 пщприемництво. Т.14. Пщприемництво в аграрнш сфер1. Т.24. Законом1рност1 та особливосп розвит-ку перехщних еконо-м1к. Т.6. М1кроеконом1чна модель пщприемства. Т.18. Трансформацшт ефекти та м1кросистема.
Пщприемництво в ринковш систе-мi господарюван-ня. Економiчна дiяльнiсть у пе-рехiдний перiод. Т.8. Ринок: суть, фун-кци та умови формування. Т.9. Класифкащя ринюв. Т.10. 1нфраструктура ринку 1 каттал сфери об1гу. Т.24. Законом1рност1 та особливост1 розвитку перехщних економш. Роздш 3. Теор1я ринкових структур: ринок продукту (Т. 9-12). Т.14. Ринок пращ. Т.15. Ринок катталу. Т.17. Зовшшш ефекти в ринковш економ1щ та !х державне регулювання. Т.18. Трансформацшт ефекти та м1кросистема.
Формування пщ-приемницького капiталу. Аналiз пщприемниць^' дiяльностi. Т.4. Вщносини власнос-т! Т.7. Витрати вироб-ництва 1 прибуток. Т.12. Пщприемство 1 пщприемництво. Т.13. Каттал 1 найма-на праця. Т.3. Попит, пропозищя, !х взаемод1я. Т.6. М1кроеконом1чна модель пщприемства. Т.7. Вар1ацп фактор1в ви-робництва та оптимум то-варовиробника. Т.8. Витрати виробництва.
Пщприемницьке середовище. Фактори, що на нього впливають. Т.3. Економ1чна система суспшьства. Т.6. Грош1. Т.15. Держава та п економ1чт функцп. Т.17. Розподш нащо-нального доходу. Спо-живання та заощаджен-ня. Т.18. Економ1чне зрос-тання 1 його чинники. Економ1чт цикли Т.19. Зайнятють, вщ-творення робочоЛ сили та вщповщне держав-не регулювання. Т.20. Господарський мехатзм у систем! регулювання суспшьно-го виробництва. Т.3. Макроеконо-мiчна нестабшь-нiсть. Т.4. Сукупний попит та сукупна пропозицiя. Т.7. Держава у системiмакроеко-номiчногорегулю-вання. Т.8. Фiскальна по-лiтика. Т.9. Грошовий ри-нок та монетарна полiтика. Т.11. Ринок пращ та сощальна полi-тика. Т.12. Економiчне зростання.
Питання мiжна-родного бiзнесу. Т.26. Форми м1жна-родних економ1чних вщносин. Т.10. Механiзм зовтшньоеконо-мiчноï дiяльностi.
• для HeeKOHOMiHHHx специальностей курс "Пiдприемницгво" немае потреби розглядати окремо. Необхiдно включити у курс економiчноl теори тему, що розглядае питання шдприемництва.
Висновки
1. Трансформацшш процеси в економщ Украши потребують вщповщно! подготовки спещалю^в з "ринковою психолопею", економ1чною шту-шдею, здатних до цивтзовано! шдприемницько! д1яльност1.
2. Захщна економ1чна наука вивчае ринкову систему, що досягла певно! зршосп, усталеност^ Тому зазвичай переважае функцюнальний тдхвд, наголошуеться на проблемах, що властив1 тшьки данш краш, розгляда-ються в основному нормативт твердження. Питання шдприемництва безпосередньо не включет в курси економ1чно! теори.
3. Особливост шдприемницько! д1яльносп в Украш нацшюють економ1ч-ну освиу на засвоення найважливших економ1чних понять, вмшня ощ-нювати причини i наслщки суспшьних явищ. Тому важливим е сшввщ-ношення теоретичного i практичного аспектiв економiчноl науки. Це привело до того, що питання шдприемництва включаються окремим роз-дшом у курси економiчноl теори. Вщповщно розробленi i окремi курси, що виключно присвяченi пiдприемництву.
4. Аналiз нормативних програм з полггекономп, мiкро- макроекономiки засвiдчуе, що багато питань шдприемництва розглядаються у курсах еко-номiчноl теори. Тому важливим е вщображення специфiки шдприем-ницько! дiяльностi в Украш, що допомагае формуванню економiчного мислення, штущи, нацшюе на пiдприемливiсть в майбутнiй дiяльностi.
5. Вважаемо, що економiчнi спещальност не потребують окремого вивчен-ня пiдприемництва у курсi економiчноl теори, оскшьки цi питання до-сить широко представлен складовими частинами економiчноl науки. Пiсля курсу економiчноl теори, що е теоретичною основою, введения курсу "Шдприемництва" дае змогу розв'язати практичш проблеми. Не-економiчнi спещальносп, що не вивчають окремо курсу "Шдприемництва", щ питання розглядають повшстю у курсi економiчноl теори, яка спещально мае розглядати питання практичного характеру: мехашзм вть лення шдприемницько! ще1, заснування власно! справи, оргашзащя бiз-несу, рiзнi чинники дiяльностi пiдприемства.
Л1тература
1. История экономических учений: Учеб. пособие/ Под. ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашевой. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 364 с.
2. 1стор1я економ1чних учень: Пщручник/ Л.Я. Корншчук, Н.О. Татаренко, А.М. Поруч-ник та ш.; За ред. Л.Я. Корншчук, Н.О. Татаренко. - К.: КНЕУ, 1999. - 364 с.
3. Економ1чна теор1я: макро- i мшроекономша: Навч. поабник/ З.Г. Ватаманюк, В.В. Буняк, Н.1. Гнатюк, 1.М. Грабинський та ш./ За ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина. - К.: Альтернативи, 2001. - 364 с.
4. Основи економ1чно1 теори: Пщручник/ Ю.В. Кколенко, А.В. Демювський, В.В. Фе-щенко та ш. - К.: Либщь, 1998. - 364 с.
5. Економпка: Навч. поабник для 10-11 клаав/ За ред. З.Г. Ватаманюка, С.М. Панчишина. - К.: Либщь, 1999. - 364 с.
6. Гальчинський А.С., Сщенко П.С., Палкш Ю.1. Основи економ1чних знань: Навч. поаб. - К.: Вища шк., 1998. - 264 с.
7. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Пщприемницгво: стратегия, оргашзащя, ефектив-нють: Пщручник. - К.: КНЕУ, 1998. - 364 с.
8. Сизоненко В.О. Пщприемництво: Пiдручник. - К.: Вшар, 1999. - 364 с.
9. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.1. Основи пщприемницько'' дiяльностi: Посiбник. - К.: Академiя, 2001. - 564 с.
10. Варналш З.С. Основи тдприемництва: Навч поабник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 464 с.
11. Економжа та менеджмент: Навч. поабник/ O.G. Кузьмiн, 1.О. Тивончук, Р.В. Фе-щур/ За ред. O.G. Кузьмша. - Л., 1996. - 464 с.
12. Проблеми викладання економiчноi теори: Матерiали Всеукрашсько'' науково-мето-дично'1 конференци (Кт'в, 26-27 кытня 1999 р.). Нормативнi програми навчальних дисциплiн з економiчноi теори (для бакалавра з економши та тдприемництва). - К.: КНЕУ, 1999. - 264 с.
УДК 630*905:630. 907 Асист. Г.Я. 1льницька-Гикавчук -НЛТУ Украши
М1СЦЕ I ЗНАЧЕННЯ Л1СОРЕСУРСНОГО ПОТЕНЦ1АЛУ В НАРОДНОМУ ГОСПОДАРСТВ1 УКРА1НИ
Розглянуто склад л1сових ресурс1в, ix функцп i значення для суспшьства, про-анадiзовано динамiку виробництва продукцп л1сового господарства в Укршт, ix вщ-новлення i рубання, зокрема по регюнах. Розглянуто основн заходи щодо збшьшен-ня лГсосировинного потенщалу Украши.
Ключов1 слова: люовГ ресурси, вщтворення люових ресурс1в, рубання люу.
Assist. G.Y. Ilnitska-Gykavchyk - NUFWT of Ukraine Place and role of the forest raw material potential in national economic
In this article structure of forest resources, their functions and role for society are considered. The dynamics of production of forestry enterprise's product, regeneration of forest resources, their felling are analyzed. The main ways of enlargement of forest resources are considered.
Keywords: forest resources, regeneration of forest resources, felling.
Л1сов1 ресурси посщають одне з провщних м1сць у ресурснш базi еко-ном1ки Украши, вони пов'язаш з багатьма галузями народного господарства, надаючи деревину. До л1сових ресурс1в належать деревина, техшчш, xарчовi, кормов1 та шш1 ресурси, а також корисш властивостi л1су (заxиснi, рекре-ацшш, кдiматорегулювадьнi та Гнш1). В умовах зростання дефщиту в дереви-ш, а особливо загострення екологiчноi кризи у свт зростае ix роль. Питан -ням л1сових ресурс1в, ix охорони i вiдтворення присвяченi пращ багатьох на-уковц1в: С.А. ГенЫрук, 1.М. Синякевич, Ю.Ю. Туниця, Я.В. Коваль, Я.Я. Дя-ченко, С.В. МГшенш та Гнш1.
Л1си Украши займають площу 10,8 млн. га, з яких вкрита л1сом пло-ща - 9,4 млн. га [1]. Запас деревини становить 1,7 млрд. м , щориний прирют
33
у л1сах Держкомлюгоспу становить 4 м на 1 га i коливаеться вгд 5 м в Карпатах до 2,5 м у Степу [2]. Л1си розташоваш на територи Украiни дуже не-р1вном1рно: найб1льш л1систими е Закарпатська область (50,8 %), 1вано-Франк1вська (40,9 %), Житомирська (32,6 %), Льв1вська (28,5 %), а най-менш - Микола1'вська (3,7 %), Запор1зька (3,9 %), Дншропетровська (5,2 %), Донецька (6,7 %) та шш1 [3]. Нер1вном1рн1сть розм1щення л1сових ресурс1в е насл1дком впливу природних умов, а особливо господар^^ д1яльност1 лю-дини в попередш роки. Станом на 1996 р1к на молодняки припадало 31,5 % л1с1в, на середньов1ков1 - 44,6 %, пристигаюч1 - 13 % i стигл1 - 11 % [4].
