CC BY
81
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
T.V. Marena
CURRENT SOURCES OF COUNTRIES’ ECONOMIES FINANCING
The article considers the shifts that occur in the structure of countries’ economies financing sources. It is indicated that the national economies financing (excluding direct investments) is provided from three main sources: through the shares market and debt securities issue (stock instruments) and by means of bank loans. The trend of increasing the role of the stock instruments as a source of funding and proper reducing of the traditional bank lending is found out. The comparative analysis of shares and debt securities markets in the countries of different types of social and economic systems is conducted. It is stated that in the developed countries among the sources of economy’s financing debt securities market steadily dominate. Unlike the developed countries, in developing economies the structure of the stock market in terms of instruments is unstable, but shares prevail as a rule.
It is noted that specific features of the macroeconomic situation and the directions of countries’ economic policy are reflected in shifts in debt securities market structure in the context of issuers and the ratio ofpublic and private bonds. Proportion ofpublic and private bonds in developed and developing countries is assessed. In the last 10 years the size of private bonds markets was consistently higher than public bonds segment in developed countries. Alongside it, escalation of the private sector debt problems in terms of the global financial crisis led to a decline in the share of private securities. The structure of the debt securities in the developing countries is characterized with stable dominance of public bonds.
The structure of the developing economies external financing sources is investigated. In the external financing of this group of economies an increase in the share of bonds as less risky instruments is observed. It is found out that the national (internal) bonds prevail in the world, but the volume of international bonds grows more rapidly. Changes discovered in the structure of countries’ economies financing sources confirm the fact of credit relations securitization. The preconditions of securitization processes are determined.
Taking into account the high demand of TNCs and governments on financing, syndicated loans become more widespread. The current role of bank loans and syndicated loans in particular is considered and their structure in terms of borrowers is analyzed. Developed countries take leading position in this syndicated loans market structure as far as they are the major borrowers in the global economy. Factors that determine changes in the structure of countries’ economies financing sources are defined.
Key words: stock market, shares, bonds, public and private debt securities, bank loan, securitization, syndicated loans.
УДК 339.7
О.А. Іващенко
ПРОБЛЕМА ОЦІНКИ НАСЛІДКІВ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ РУХУ КАПІТАЛУ В КОНТЕКСТІ РИЗИКІВ ФІНАНСОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
В статті розглядаються наслідки лібералізації потоків капіталу на макроекономічні показники, визначено її ризики та переваги. Встановлено зв'язок між політикою лібералізації рахунків капіталу, політикою курсоутворення та політикою відсоткової ставки. Прогнозовані наслідки лібералізації потоків капіталу для КНР.
Ключові слова: потоки капіталу, лібералізація, валютний курс, процентна
ставка, макроекономічні показники, нестабільність.
120
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
Постановка проблеми. У цілому в масштабах світової економіки обмеження на рух капіталів поступово скорочуються. На сьогодні у промислово розвинених країнах ступінь мобільності капіталу зберігається досить високим, тоді як у більшості країн, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою фінансові ринки ще недостатньо розвинені або знаходяться в стадії становлення, а валютні обмеження охоплюють платежі не тільки по рахунку капіталу, але найчастіше і по поточних операціях. Втручання держави в міжнародні потоки капіталів виправдується різними причинами, серед яких можна назвати бажання зменшити нестійкість платіжного балансу, зберегти внутрішні заощадження і запобігти надмірному переходу вітчизняних факторів виробництва в іноземну власність, прагнення максимізувати надходження від оподатковування внутрішніх операцій з капіталом і фінансовими угодами, а також підкріпити зусилля, спрямовані на економічну стабілізацію і реформи в країні.
Разом з тим, з макроекономічної точки зору має значення не формальний рівень обмежень, що накладаються державою на операції з капіталом, а фактичний ступінь мобільності капіталу, що може істотно підсилюватися в періоди криз. Як показує практика багатьох країн, частина господарюючих суб'єктів швидко знаходять способи обходити формальні обмеження.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Без перебільшень маємо всі підстави стверджувати, що макроекономічні наслідки лібералізації руху капіталу опинились в дослідницькому ракурсі багатьох вчених. Серед іншого, було проаналізовано кореляційні зв’язки між лібералізацією потоків капіталу і зростанням, втім результати цих досліджень виявилися неоднозначними. Наприклад, Д. Родрік [1] не знаходить чіткого взаємозв'язку між фінансовою відкритості та економічним зростанням, у той час як П.Генрі [2] вважає, що країни з відкритими ринками капіталу, як правило, розвиваються швидше. Б.Айхенгрін, Р.Гуллапаллі і У.Паніцца [3] фахово аргументують, що уряди лише тих країн, які вчасно відреагували на виклики фінансової кризи і змогли оговтатись після неї, можуть стверджувати про те, що проведена лібералізація потоків капіталу пішла їм на користь. М.Чінн і Х.Іто [4] вдалось встановити взаємозв’язок між якістю національних інституцій, доцільністю імплементованої політики контролю над рухом капіталу та фінансовим розвитком країни. В свою чергу, авторський колектив Н.Геррісон, І.Лав і М.Макміллан [5] більш ґрунтовно дослідив вплив фінансових обмежень на географію потоків капіталу. Серед вітчизняних вчених, що вивчають проблематику взаємозв’язків потоків капіталів та стабільності національних фінансових систем заслуговують на увагу праці М. Відякіної, В. Козюка, З. Луцишин, О. Рогача, Н. Резнікової, М.Рубцової, О. Шниркова, В. Шевчука та інших.
Мета статті полягає у вивченні короткострокових і середньострокових наслідків лібералізації потоків капіталу на фінансову стабільність і, зокрема, макроекономічні показники країни.
Виклад основного матеріалу. Базуючись на теоретичному підґрунті досліджень західних і вітчизняних вчених, можемо сформулювати певні вихідні умови:
- виразні позитивні зв'язки між лібералізацією та валовими потоками капіталу зазвичай пояснюються феноменом фінансової інтеграції;
- лібералізація потоків капіталу пов'язана з більш високим рівнем ВВП на душу населення і зниженням інфляції;
- лібералізація потоків капіталу пов'язана з більш високою прибутковістю акціонерного капіталу банку і нижчими показниками достатності капіталу, припускаючи потенційні ризики для фінансової стабільності;
- потоки капіталу, особливо до країн, що розвиваються, приносять країні вигоду через те, що вони дозволяють фінансувати прибуткові інвестиційні проекти в країнах з
121
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
недостатніми заощадженнями; стимулюють розвиток та реформування фінансових ринків в країнах з нерозвиненим фінансовим сектором; сприяють диверсифікації інвестиційних ризиків та міжчасовій торгівлі фінансовими активами країнах-реципієнтах [6].
Існують два найпоширеніші способи оцінки лібералізації руху капіталу. Для цього де-юре використовують обмежувальні індекси на підставі Річного звіту МВФ про валютні режими і валютні обмеження (AREAER). Де-юре показники обчислюється для 185 країн протягом 1995 - 2010 рр. Відповідно, чим вище значення індексу, тим більший контроль. Ііндекс Шиндлера [7]заснований на AREAER і включає в себе 21 категорію обмежень, в тому числі обмеження на ринках акцій, облігацій, грошовому ринку і інструменти колективного інвестування, фінансового кредитування і прямих інвестицій за напрямками. Індекс розрізняє приплив капіталу (інвестиції нерезидентів в країну) і його відтік (інвестиції резидентів за кордон). Другий де-юре індекс являє собою середнє значення двох показників обмежень для 62 категорій операцій з капіталом. Категорії включають в себе всі операції з капіталом, іноземною валютою та внутрішніми валютними рахунками резидентів і нерезидентів, заходи регулювання, пов'язані з фінансовим сектором, а також репатріацією прибутку та обов’язковими вимогами. Такий індекс обмежень може набувати значень від нуля до 1, причому більш високі значення відповідають більш обмеженим транскордонним потокам капіталу. Завдяки своєму більш широкому охопленню, цей індекс може вимірювати ступінь лібералізації чи відмови від неї краще, ніж вузькі показники.
Показник де-юре, запозичений з дослідження М.Чіна і Х.Іто вченими Л.Леблебічіоглу і Дж.Мадарьяга [8] , дозволив визначити, наскільки зміни в інтеграційній політиці країни впливають на склад основних фондів. Обмеження цього показника полягає в тому, що політична позиція країни щодо інтеграції може не відображати реального рівня інтегрованості. Вимірники де-факто, взяті з «Бази даних по закордонним активам держав» Ф.Лейном та Ж.-М.Мілесі-Ферретті [9], за основу використовують інформацію за потоками капіталів та краще відображають рівень інтеграції. Використовуючи показники де-факто, автори отримали можливість визначити, як саме потоки коштів перетворюються на фізичний капітал і тим самим поліпшують структуру фондів держави, а також дослідити, наскільки ефективно різні види міжнародних фінансових потоків покращують стан основних фондів країни.
Індекс де-юре показує, що за останні 15 років у багатьох країнах з ринком, що розвивається, була проведена лібералізація потоків капіталу. Аналіз розподілу індексу вказує, що на 2010 рік 17 з 185 країн були повністю відкритим, тоді як 31 країна була повністю закрита; близько 50 відсотків країн мали індекс менше, ніж 0,5, порівняно з серединою 1990-х рр.., коли 19 з 185 країн були повністю відкриті і 39 були повністю закриті, тоді як близько 43 відсотків країн мали індекс нижче, ніж 0,5. Аналіз географічного розподілу індексу показує, що найбільш закриті країни знаходяться в Азії та Африці. Більше того, в той час, як багато країн за останні 15 років вдались до реалізації політики лібералізації, лише деякі переглянули значні обмеження на рух капіталу, наприклад, Аргентина та Ісландія.
В багатьох з цих країн збільшилася гнучкість обмінного курсу і процентних ставок ще до лібералізації потоків капіталу. Зокрема, більше половини з 37 країн збільшили гнучкість своїх обмінних курсів, а чверть вдались до лібералізації процентних ставок перед лібералізацією потоків капіталу. Такий істотний показник в тридцять сім країн дає привід стверджувати, що режим валютного курсу та транспарентність політики відсоткової ставки стають передумовою ефективного проведення лібералізації потоків капіталу.
122
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
Таблиця 1.
Країни, які провели лібералізацію у 1995-2010 рр.______________
К раїни
Афганістан Ботсвана Чилі Гаїті Йордан Папуа Нова Гвінея Сан-Томе і Принсіпі Свазіленд
Алжир Болгарія Кіпр Гондурас Корея Румунія Сенегал Уганда
Вірменія Бурунді Домініка Угорщина Мальта Росія Сейшельські острови
Азербайджан Камбоджа Гана Ірак Мавританія Сент-Кітс і Невіс Словаччина
Боснія Кабо- Верде Гайана Ізраїль Нігерія Самоа Словенія
Джерело: [10]
Між досягнутим рівнем лібералізації операцій з капіталом і політикою валютного курсу існує цілком визначений взаємозв'язок. При значному ступені мобільності капіталу практично неможливою стає підтримка номінального валютного курсу протягом певного періоду часу, якщо ринок вважає цей валютний курс завищеним і очікує девальвації. Такі очікування фінансових ринків неминуче призводять до відпливу капіталу і, отже, до виникнення проблем із платіжним балансом, якщо тільки не вдасться збільшити в достатньому ступені внутрішні відсоткові ставки. Однак при масштабному відпливу капіталів із країни жорсткість внутрішньої грошово-кредитної політики для підтримки валютного курсу має бути дуже серйозною, що само по собі ставить межі для використання відсоткової ставки як інструмента відновлення зовнішньої рівноваги. Таким чином, якщо уряд не хоче йти на введення гнучкого валютного курсу, то при негативних ринкових очікуваннях корегування номінального валютного курсу (девальвація) повинна бути проведена швидко. Якщо уряд затримується з прийняттям відповідних рішень, то ринок сам змусить його зробити це, підсилюючи спекулятивний тиск на обмінний курс і провокуючи валютну кризу. Очевидно, що чим вище ступінь міжнародної мобільності капіталу, тим проблематичніше підтримувати фіксований обмінний курс, а отже, тим більше стимулів до використання різних варіантів гнучкого обмінного курсу.
Підкреслимо, що наслідки зростаючої міжнародної мобільності капіталу проявляються і при використанні валютного курсу як «номінального якоря», і при проведенні політики «реальних цілей». Обидва підходи передбачають, що рівень валютного курсу має визначатися політикою уряду, а це, в свою чергу, означає, що валютний курс є тією чи іншою мірою фіксований або регульований, зокрема, якщо використовуються такі проміжні режими, як «повзуча фіксація», «валютний коридор» або керований змінний курс. Однак фіксований або жорстко регульований валютний курс в умовах високої мобільності капіталу може підтримуватися лише в тому випадку, якщо ринок вважає, що він може бути утриманий на цьому фіксованому рівні. З цього випливає, що незалежно від поставлених цілей політики валютного курсу, наявність міжнародної мобільності капіталу ставить в основу проблему довіри до всього пакета заходів макроекономічної політики, необхідних для підтримки бажаного рівня валютного курсу [11, с.242].
Науковий колектив А.Коуза, Е.Прасада, К.Рогоффа і С.-Дж.Вей [12] виокремили чотири групи так званих граничних умов, що чинять вплив на якість лібералізації потоків капіталу:
1) розвиток фінансового ринку;
2) якість інститутів і управління;
3) макроекономічна політика;
4) торговельна інтеграція.
123
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
Втім, такі показники з певним ступенем апроксимації можуть бути зведені до таких, як: заходи фінансового розвитку (відношення ринкової капіталізації до ВВП або кредитів приватного сектору до ВВП); вплив бюрократії і корупції; відношення фінансового балансу до ВВП; відкритість торгівлі (відношення експорту та імпорту до ВВП). Досвід країн, що вдались до лібералізації потоків капіталу за останні 15 років яскраво демонструє, що більша лібералізація пов'язана з:
• вищим реальним ВВП на душу населення. Коефіцієнти лібералізації значно негативні (зниження індексу означає лібералізацію потоків капіталу). Результати показують, що на 0,1 пункту зниження індексу припадає приблизно 0,14 процентних пункту збільшення реального ВВП на зростання капіталу;
• нижчим рівнем інфляції. Коефіцієнти індексу лібералізації значно позитивні. Зниження індексу на 0,1 пункту означає близько 0,7 процентних пункту зниження інфляції;
• високою віддачею капіталу. Коефіцієнти індексу лібералізації капіталу значно негативні. Зниження індексу на 0,1 пункт передбачає зростання прибутковості акціонерного капіталу приблизно на 2,9 процентних пункти;
• зниженням коефіцієнту достатності банківського капіталу. Зниження індексу на 0,1 пункту передбачає зниження коефіцієнта достатності капіталу приблизно на 0,3 процентних пункти. Це може бути пов'язано з вищою експансією кредитів і активів, пов'язаною з розширенням лібералізації капіталопотоків. Крім того, збільшення ризикованих активів після лібералізації потоків капіталу може створювати знижувальний тиск на показники капіталізації;
• більшим припливом і відтоком капіталу. Коефіцієнти лібералізації є значними. Зниження індексу на 0,1 пункту означає збільшення притоку на 1,2 процентних пункти і збільшення відтоку на 0,8 процентних пункти. Однак, вплив лібералізації на чисті потоки не є статистично значущим.
Китай є найбільшою країною як за кількістю населення, так і за обсягом ВВП, яка зберігає суттєвий контроль над потоками капіталу відповідно до де-юре індексу. Індія є другою за величиною країною, яка все ще має великий контроль над капіталом. Є й інші країни з ринком, що розвивається (EMEs) з аналогічними обмеженнями, але вони не є глобальними акторами світової економіки. У кількох дослідженнях були проаналізовані можливі наслідки лібералізації руху капіталу в Китаї. Китайська влада висловила прагнення досягти повної конвертованості рахунків капіталу та інтернаціоналізації валюти в довгостроковій перспективі. У лютому 2012 р. науковими співробітниками Народного Банку Китаю було запропоновано поетапний процес реформ, який передбачає збільшення китайських інвестицій за кордон; прискорення зарубіжного кредитування в юанях, зокрема, для підтримки торгових операцій, а також ширші можливості для іноземного інвестування в китайські акції, облігації, а також майно [13]. Останнім кроком має стати повна конвертованість юаня, хоча залишатимуться обмеження на спекулятивні потоки капіталу і короткострокові зовнішні запозичення. Очікується, що лібералізація в КНР матиме суттєві ендогенні й екзогенні наслідки. Як визнається владою, подальша лібералізація буде вигідною завдяки реалізації плану влади щодо лібералізації та більш швидкого прогресу у підтримці реформ, особливо у фінансовому секторі. Водночас, слід визнати, що успішна лібералізація руху капіталу закладе міцну основу для міжнародного використання юаня. Однак, великі потоки можуть призвести до ризиків для фінансової стабільності, які також мають багатосторонні наслідки [10].
За прогнозами фахівців МВФ, лібералізація руху капіталу в КНР може призвести до наступних макроекономічних та фінансових наслідків:
124
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
• більшого валового притоку і відтоку капіталу. Наприклад, приплив і відтік можуть збільшитися на 3,3 процентного пункту і 2,1 процентного пункту в 2016 році, що становить чисте збільшення на 380 млрд. дол. США і 240 млрд. дол.. США в 2016 році відповідно. Таким чином, лібералізація буде суттєво впливати на валові потоки капіталу. Тим не менш, вплив на чистий приплив капіталу буде залежати від конкретних заходів і планування;
• високих темпів зростання ВВП на душу населення порівняно з темпами зростання за сценарієм без лібералізації. Наприклад, темп зростання ВВП в 2016 році може збільшитися на 0,4 процентних пункти;
• зниження темпів інфляції. Наприклад, рівень інфляції в 2016 році може знизитися на 1,7 процентних пункти;
• високої віддачі капіталу. Наприклад, повернення капіталу в 2016 році може збільшитися на 17 процентних пунктів;
• зниження коефіцієнту достатності банківського капіталу. Наприклад, коефіцієнт достатності капіталу в 2016 році може знизитися на 0,7 процентних пункти.
Висновки. Незважаючи на позитивний ефект, лібералізація потоків капіталу може спричинити певні проблеми. Зокрема, вигоди від лібералізації потоків капіталу включають в себе скорочення нераціонального використання ресурсів, диверсифікацію ризиків, поглиблення та розвиток фінансових ринків. У той самий час, лібералізація може бути пов'язана з посиленням макроекономічної нестабільності і уразливістю до криз, може ускладнити макроекономічне управління, оскільки реальний сектор економіки може бути не в змозі пристосуватися до великих коливань потоків капіталу, особливо в режимі фіксованого валютного курсу. Збільшення припливу може підживлювати бум попиту на внутрішньому ринку, що призведе до перегріву економіки. Лібералізація потоків капіталу також може призвести до утворення бульбашки цін на активи і збільшити ризики для банківського сектора і вимагати набагато більш розважливого та обачного регулювання.
Список використаної літератури
1. Rodrik D. Who Needs Capital Account Convertibility? [Electronic resource] / R.
Dani. - Mode of access:
http://www.hks.harvard.edu/fs/drodrik/Research%20papers/essay.PDF
2. Henry P.B. Capital Account Liberalization: Theory, Evidence, Speculation
[Electronic resource] / P.B. Henry // Journal of Economic Literature. - 2007. - Vol. 45. - P. 887-935. - Mode of access:
http://people.ucsc.edu/~hutch/Econ241a/Articles/Henry JEL2007.pdf
3. Eichengreen B. Capital Account Liberalization, Financial Development and Industry Growth: A Synthetic View [Electronic resource] / B. Eichengreen, R. Gullapalli, U. Panizza. - Mode of access: http://emlab.berkeley.edu/~eichengr/capital_account_2-10-09.pdf
4. Chinn M. What Matters for Financial Development? Capital Controls, Institutions, and Interactions [Electronic resource] / M. Chinn, H. Ito // Journal of Development Economics. - 2006. - Vol. 81. - P. 163-192. - Mode of access: http://www.nber.org/papers/w11370
5. Harrison A. Global Capital Flows and Financing Constraints [Electronic resource] / A. Harrison, I. Love, M. McMillan // Journal of Development Economics. - 2004. -Vol. 75. - P. 269-301. - Mode of access: http://www.nber.org/papers/w8887
6. Іващенко О.А. Проблема контролю за рухом капіталу в умовах волативності: ризики глобальної фінансової лібералізації / О.А. Іващенко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 111.
125
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
Частина ІІ (у двох частинах). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2012. - С.46-52
7. Schindler M. Measuring Financial Integration: A New Data Set [Electronic
resource] / M. Schindler // Staff Papers International Monetary Fund. - 2009. -Vol. 56. - № 1. - P. 222-238. - Mode of access: http://www.palgrave-
iournals.com/imfsp/iournal/v56/n1/pdf/imfsp200828a.pdf
8. Leblebicioglu A. Financial Flows, Composition of Capital and Growth [Electronic
resource] / A Leblebicioglu, J. Madariaga. - Mode of access:
https://editorialexpress.com/cgi-
bin/conference/download.cgi?db name=MWM2012&paper id=135
9. Lane P.R. A Global Perspective on External Positions [Electronic resource] / P.A. Lane, G.M. Milesi-Ferretti. - Mode of access: http://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/2005/wp05161.pdf
10. Liberalizing Capital Flows and Managing Outflows—Background Paper [Electronic
resource] / International Monetary Fund. - Mode of access:
http://www.imf.org/external/np/pp/eng/2012/031612.pdf
11. Рубцова М. Макроекономічна політика у відкритій економіці: навчальний посібник / Рубцова М., О.Сльозко. - К.: Освіта України, 2010. - 456 с.
12. Kose A. Financial Globalization: A Reappraisal [Electronic resource] / A. Kose, E.
Prasad, K. Rogoff, S.-J. Wei // Staff Papers International Monetary Fund. - 2009. -Vol. 56. - №1. - P. 8-62. - Mode of access:
http://prasad.dyson.cornell.edu/doc/research/imfsp200836a.pdf
13. Songcheng S. China is Now at the Stage to Further Open Up Capital Account [Electronic resource] / S. Songcheng // Staff Papers People’s Bank of China. - 2012. - Mode of access: http://news.gxtv.cn/201202/news 7343571.html.
O. Ivashchenko
THE PROBLEM OF ASSESSING THE IMPACT OF THE LIBERALIZATION OF CAPITAL MOVEMENTS IN THE CONTEXT OF THE RISKS OF FINANCIAL
INTEGRATION.
Effects of liberalization of capital flows for macroeconomic indicators are discussed, with outlining its risks and advantages. The relationship between the policy of capital account liberalization, the policy of currency rating, and the policy of interest rate is found. Effects of capital flows liberalization in China are predicted. It is argued that from macroeconomic perspective, the formal limitations imposed by the government on capital transactions is less significant than the real mobility of capital, which may increase essentially in crisis periods. Practices of many countries where part of enterprising entities can quickly find the ways to bypass formal limitations are analyzed.
Theoretical studies of Western and Ukrainian researchers lay the ground for outlining the conditions for relationships between liberalization and gross capital flow under the pressure of the financial integration phenomenon; liberalization of capital flows, per capita GDP, and inflation decrease; liberalization of capital flows and profitability of joint-stock capital of a bank with consideration to potential risks to financial stability.
The study allows to prove the theoretical hypothesis about positive impact of capital flows, especially to developing countries, on: financing of profitable investment projects in countries with insufficient savings; development and reforming of financial markets in countries with underdeveloped financial sector; diversification of investment risks. The two most common methods for evaluating liberalization of capital flows are analyzed. Empirical
126
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
data are used to show the existence of a close relationship between the existing extent of liberalization of capital transactions and the currency rating policy, with discussing its configurations. The four groups of the so called margin conditions are outlined, which have effects for the properness of capital flow liberalization: financial market performance; quality of institutes and governance; macroeconomic policy; integration of trade.
Key words: capital flows, liberalization, exchange rate, interest rate, the
macroeconomic indicators instability.
УДК 339.727.2(477:564.3)(043)
Т.І. Ніколенко
ОСОБЛИВОСТІ ІНОЗЕМНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ З
РЕСПУБЛІКОЮ КІПР
Проведено аналіз сучасного стану іноземної інвестиційної діяльності України, визначено, що за останнє десятиліття структура інвестицій до України зазнала певних змін, а саме якщо у 2003 році значна частка інвестицій до України приходилася на США та на країни СНД, то вже у 2012 році у структурі іноземних інвестицій переважають країни Європейського Союзу, які значно збільшили свою частку за рахунок Америки та країн СНД. Обсяг інвестицій, які поступали з США скоротився з 16,1% до 1,7%. Все це свідчить про посилення інвестиційної привабливості України для Європи та посилення європейського вектору інтеграції країни.
Встановлено, що за розглянутий період відбувається переорієнтація політик країн ЄС стосовно інвестування до України. Серед цих країн особливої уваги заслуговує Кіпр, оскільки інвестиції з цієї країни показують щорічне зростання, за рахунок цього частка цієї країни у загальних обсягах надходжень до України постійно зростає, оскільки темпи нарощення інвестицій з Кіпру перевищують аналогічні показники інших держав.
З метою виявлення впливу деяких макроекономічних показників (зовнішня заборгованість, обсяг валового внутрішнього продукту, зовнішня торгівля послугами України з Кіпром та курс долару) на інвестиційну діяльність України з Республікою Кіпр було проведено кореляційно-регресійний аналіз який показав, що між обсягами ПІІ та показниками зовнішнього боргу, ВВП, обсягами зовнішньої торгівлі послугами і курсу долару існують тісні і прями зв’язки, що свідчить про достатньо сильний вплив зазначених макроекономічних показників на обсяги прямого іноземного інвестування між Україною та Республікою Кіпр.
Також було зазначено, що така складова, як іноземні інвестиції, стала невід'ємною частиною інтенсивного розвитку країни, та свідчить про те, що економічний розвиток Україні на сучасному етапі не може відбуватися без залучення іноземних інвестицій.
Ключові слова: інвестиційний розвиток, інвестиційний клімат, прямі іноземні інвестиції, пряме зарубіжне інвестування,зовнішня заборгованість, зовнішня торгівля послугами, ВВП, курс долару.
Постановка проблеми.
Актуальність іноземного інвестування, на сучасному етапі розвитку, належить до питань, які дискутуються у світовій економічній теорії та потребують свого вирішення на практиці. У зарубіжній економічній літературі в останні роки представлено досить багато нових аспектів та підходів до цієї сфери зовнішньоекономічної діяльності країн.
127
