CC BY
13
УДК 32-027.21(477)
О. М. Сахань, кандидат соцюлопчних наук, доцент
ПРОБЛЕМА ДЕСТРУКТИВНОСТ1 В МОТИВАЦ1ЯХ СУЧАСНОГО УКРАШСЬКОГО ПОЛ1ТИКУМУ
Присвячено розгляду проблеми деструктивностi в мотиващях сучасногоукрагн-ського полтикуму, пошуку причин гх виникнення, аналiзу на^дюв, до яких призвела дiяльнiсть влади, мотивована в такш споЫб, та пошуку шляхiв попередження виникнення деструктивностi в мотивацшнШ сферi полтитв.
Ключовi слова: мотив, мотиващя, мотиващя влади.
Актуальтсть проблеми. На сучасному еташ украшська полтична реаль-тсть формусться переважно тд значним впливом особистiсних мотивiв можно-владцiв, що реалiзують полiтичну владу. В мотивацiйнiй сферi сучасного по-лiтикуму все бiльше простежуються деструктивт складовi, як виявляються у вщповщних полiтичних рiшеннях та дiях влади, що негативно впливае на функцюнування политично! системи нашо! держави та попршуе життя людей. Тому серед питань, що потребують розгляду, зважаючи на 11 суспiльну значу -щiсть, актуалiзуеться проблема мотивацiй сучасних украшських полiтикiв, яка вiдiграе важливу роль у перебну розвитку полiтичного процесу та е необидною передумовою попередження випадюв, коли деструктивнi мотивацп можуть викликати певнi ускладнення, призвести до руйшвних наслщюв.
Нещодавно в Укра1т пiд впливом та при учасп певно! групи полiтикiв провщно1 полггично! парти вщбулися поди, як вплинули на деяк змiни в розвитку политичного процесу нашо! держави, а саме: 30 вересня 2010 р. Кон -ституцшний Суд Украши скасував «полпреформу» 2004 р. i повернув в дгю Конститущю 1996 р., тобто замiсть парламентсько-президентсько! форми правлiння в нашiй кра!ш тепер буде президентсько-парламентська. Президенту повертаються деяю повноваження, яю зпдно з полiтичною реформою 2004 р. були у Парламенту та уряду. Наприклад, повертаеться норма, за якою кандидатура Прем'ер-мшютра вноситься на затвердження Парламенту Президентом. Вш також призначае всiх членiв Кабшету Мiнiстрiв за представлениям Уряду. В ршент Конституцiйного Суду зазначено, що «Закон Украши «Про внесення змш до Конституцп Украши» вiд 8 грудня 2004 р. № 2222-ГУ не вiдповiдае Конституцп (неконституцiйний) у зв'язку з порушенням консти-туцшно! процедури його розгляду i ухвалення. Закон Украши про внесення змiн до Конституцп Украши вщ 8 грудня 2004 р. №2 2222-ГУ втрачае силу з дня ухвалення цього рiшення, яке е обов'язковим до виконання на територп Украши, остаточним i не може бути оскаржено» [1].
Таким чином, Конституцшний Суд Укра1ни своею ухвалою показав, що майже п'ять роюв пiсля вступу в силу 1 счня 2006 р. Закону Украши «Про © Сахань О. М., 2011 179
внесения змш до Конституцп Украши», в результат якого було здшснено перехвд вщ президентсько-парламентсько1 до парламентсько-президентсько! форми правлiння, краша жила в неправовому простор^ а тi хто голосували за змiни до Конституцп в 2004 р., вчинили незаконш дп i повиннi нести пока-рання. До речi, на думку екс-мжстра юстицп С. Головатого, необхщно вщ-правити у вщставку голову парламенту В. Лтгаша, якш забезпечив таку «за-коннiсть», коли головував Верховною Радою при ухваленш ршення про внесення змiн до Конституцп Украши у 2004 р. [2].
Постае чимало запитань: якими мотивами керувалися iнiцiатори консти-туцiйних змш 2004 р., що намагалися перенести на недостатньо щдготовлений украшський Грунт моделi влади европейського типу, при цьому зберiгши радянсько-азiйськi форми врядування? Чому суддi Конституцiйного Суду мовчали майже шiсть роюв пiсля внесення змш до Основного Закону краши, коли на змiну бiльш-менш зрозумшш схемi, в якш Президент реалiзуе свою функцию глави держави через керiвництво виконавчою владою, але при цьо-му спираеться на нормативно-правову базу, сформовану Верховною Радою, у тому чи^ на затверджений нею Державний бюджет, прийшла iнша, менш зрозумiла i явно непослщовна в свош реатзацп схема? Як пояснити, що тшьки тсля приходу до влади на посаду Президента краши В. Януковича, а не рашше, наприклад, коли крашу очолював В. Ющенко, який намагався провести свш проект Основного Закону, втс його на розгляд парламенту, але народт депутати не тдтримали пропозицп екс-глави держави, виникла необ-хiднiсть робити ревiзiю поттично1 реформи в УкраЛш?
Що або хто саме спонукали 252 депутатiв Верховно! Ради звернутись 14 липня 2010 р. до Конституцшного Суду з проханням визнати закон N° 2222-ГУ вiд 8 грудня 2004 р. повшстю неконституцiйним у зв'язку з порушенням встановленою Конститущею процедури його розгляду та ухвалення? А тепер, тсля задоволення !х звернення до Конституцшного суду та ухвалення вщпо-вщного рiшення повернутися до Конституцп 1996 р., яка передбачае прези-дентсько-парламентську форму правлiння, що послаблюе роль Парламенту та Уряду у здшсненш публiчноl влади, руйнуе певш позитивнi досягнення, здобутi за короткостроковий перюд парламентсько-президентсько1 форми правлiння в Украхт, а виписанi в Конституцiю 1996 р. президентсью повно-важення створюють загрозу авторитарностi, про що свого часу наголошувала Венецiанська комгая. Крiм того, для приведення нормативно-правового поля у вщповщтсть з ршенням Конституцiйного Суду потрiбно внести змши до близько 40 законiв, за якими краша жила останнiх п'ять роюв. Як заявив голова Парламенту В. Лтгаш: «Поки Верховною Радою Украши не скасовано вм закони, прийнят в розвиток конституцшно1 реформи 2004 року, ситуацiя "провисае". Головне питання — хто вiзьме на себе iнiцiативу опублiкувати текст Конституцп i сказати, що вш автентичний? Я так розумiю, що потрiбно створювати конституцiйну комiсiю» [3]. 180
Можна припустити, що подставою появи мотивацп у сучасного политику -му повернутися до Конституцiï 1996 р. могли бути, з одного боку, не впевне-шсть чинно! влади в довгостроковосп сво1х владних позицш, а з другого — бажання посилити сво1 можливостi поки е час через розширення повно-важень Президента та закршлення мiцноï вертикалi влади, а за думкою опо-зицiï — узурпувати владу. Головним джерелом для цих перетворень стало вТдоме рiшення Конституцiйного Суду, що повернуло до дп Основний Закон 1996 р. та президентську форму правлшня. Час покаже, наскiльки цей крок уперед-назад був корисним для сустльства i чи стане влада дiйсно вщповь дальною за сво1 ди i рiшення перед громадянами та вТдкритою для стлкуван-ня з народом пiсля створення мщно1 владно! вертикалi, чи допоможе в побу-довi безкризово! економiки та чи сприятиме ефективному розвитковi полти-ко-правово1 системи в Украши. Залишаеться лише сподiватись, що рiшення про повернення до президентсько-парламентсько! форми правлшня в Укршш ухвалили люди з розумшням свое! вiдповiдальностi перед сусшльством за наслiдки створення ново! управлшсько! моделi.
Отже, справу зроблено. Змша форми правлiння в Украïнi викликала стри-ману реакцiю свТтово! громадськосп, тому що, наприклад, у Сврош е багато краш i з президентською формою правлiння, i з парламентською. Свропейсью политики i експерти сходяться на думщ, що це ршення е внутршньою справою краши. Рiзноманiтнi вичизнят опоненти чинно! влади закликали народ до акцш громадянського протесту («Наша Украша»), блокували трибуну Верховно! Ради та називали подп, що сталися «конституцшним переворотом» (БЮТ). Учен взялися аналТзувати причини та наслщки ршення Конституцш-ного Суду щодо скасування полиреформи в Укршш.
Все це зумовлюе Heo6xidHicmb вивчення проблем, пов'язаних з мотиващ-ями полТтично! влади в умовах чергових перебудов у полгтичнш систем! Украши, яку сьогодн важко назвати стшкою, певних змш у функцюнуванш ïï елеменпв та процемв взаемодп мгж ними в умовах оновленого правового поля, в якому мають функцюнувати шститути полiтичноï системи та громадянського сустльства шсля повернення краши до Конституцп 1996 р.
АналЬз наукових джерел i публжацш свщчить про те, що, незважаючи на певний штерес науковщв до проблеми мотивацп влади, деяк ïï аспекти дослщжено недостатньо. Так, у роботах Г. БТрюковоЛ, М. Вебера, М. Голова-того, Г. Дилигенського, С. Каверша [4-8] та шших авторТв розглядаються суб'ективний бж влади, засоби ïï здшснення суб'ектом, дослщжуються пи-тання про джерела влади i можливосп ï^ використання та оцшюеться моти-вацшна основа об'екта влади.
У працях зарубТжних авторТв (А. Адлера, Дж. Вероффа, Б. Годстафта, Г. Емерсона, Х. Лассуэлла, Д. Макгрегора, Ф. Тейлора та ш.) аналТзуються теоретико-методолоочт засади проблеми, вщслщковуються рТзн варТанти актуалiзацiï мотивТв влади, вияви мотивацiï в поведшщ суб'ектш взаемодiï, шляхи та результати реалТзацп рТзноматтних мотивТв влади.
На особливу увагу заслуговуе загальновизнана у полтгичнш науцi класифь кащя мотивiв Д. Макклелланда i Дж. Аткшсона, як! виокремили три ключов1 мотиви: мотив влади, який iнодi трансформуеться в мотив контролю, мотив до-сягнення та мотив афтацц (намагання бути з iншими), аналiз яких дае змогу простежити змiст полтгично! дiяльностi, 11 спрямованiсть, цт тощо. [9, с. 198,].
Природу, переб^ мотивацiйних процесiв та актившсть людини при до-сягненнi поставлених цшей дослiдили представники шмецько! школи Д. Браун, Г. Мюррей, Х. Хекхаузен, Ф. Хоппе, американсько1 — Г. Айзенк, А. Бандура, Г. Олпортта ш. Рiзноманiтнi моделi мотивацп запропонували за-хiднi вченi В. Врум, Ф. Герцберг, В. З^ерт, С. Керролл, М. Ланг, К. Левш, А. Маслоу, Г. Том, Дж. Шоннес та ш. Однак дослщження тако1 проблеми, як деструктившсть у мотивацiйнiй сферi полггиюв, розумiния причин II виник-нення, поширення та наслщюв впливу на полггичний процес, розвиток держави, сусшльства, життi населення, вiдсутнi.
У контекст викладеного метою статтi е визначення мотивацiй сучасного укра!нського полггикуму та видiления серед них таких, що мають деструк-тивнi характеристики, задля пошуку ефективних засобiв протиди i розв'язання зазначено! проблеми.
На пiдставi аналiзу науковоI лiтератури ми дшшли висновку про те, що поняття «мотивац1я» е похiдним вщ первiсного поняття «мотив». Завжди спо-чатку з'являеться мотив, який дае поштовх до виникнення процесу мотивацп, внаслщок чого суб'ект становить мету, обирае засоби и досягнення, ухвалюе рiшення щодо вчинення конкретного дiяння.
Дiяльнiсть е мотивованою, тобто спрямованою на досягнення мети мотиву, однак, це не слщ змшувати з мотивацiею.
Мотив — це те, заради чого здшснюеться дiяльнiсть, у нашому випадку полiтична [10, с. 389-390]. Мотиви мають динамiчну спрямоватсть, системний характер i формуються на основi актуальних потреб i особливостей ситуацiI. Першi зумовлюють необхщшсть саме даноI конкретноI спрямованостi дiяль-ностi, другi — II можливють [11, с.195]. Мотив дiялъностi — це фактично предмет дiялъностi, який може бути як матерiальним, так i щеальним, як даним у сприйманш, так i iснуючим тшьки в уявленш [12, с.102-107]. Мотив створюе лише те вну^шне тло, на якому Грунтуеться та розгортаеться процес мотивацiI в цiлому.
Мотиващя — це процес спонукання людини, соцiальноI групи до здiй-снення товно! (в тому числi политично!) дiяльностi (бездiяльностi), тих чи шших дiй. Це предметноспрямована активнiсть людини, що зумовлюе об-рання нею поведшки, спрямовано! на певну мету, сукупшсть внутрiшнiх рушiйних сил i зовнiшнiх обставин (об'ективних причин), яю визначають форми, iнтенсивнiсть та наполегливiсть обрано! дiяльностi. Тому мотивац1я вимагае аналiзування та оцiнювания альтернатив, зважування можливих на-слiдкiв д^!, обрання i ухвалення рiшень. 182
Х. Хекхаузен розглядае мотивацiю не як головну причину поведiнки, а як поняття, що описуе динам^ взаемоди множини чинникiв при конкретнш взаемодiI людини з середовищем, включаючи досвiд цiлепокладания та саму поведшку [13, с. 17].
У здшсненш сво!х цiлей, досягненнi намiчених результапв i задоволенш потреб люди залежать один вiд одного i постшно опиияються або у ситуацп владарювання над iншими (iншим), або шдлеглосп. Вiдповiдно до моделi дiй влади, яку запропонував Х. Хекхаузен, шсля того, як склалася мотивацiя влади (причому пiдстави появи тако! мотивацп можуть бути рiзноманiтними), тобто поштовх до дiяльностi, пов'язано! iз задоволенням певних потреб суб'екпв у владних вщносинах, суб'ект влади дае звютку об'екту впливу про те, на яку поведшки вiн вiд нього очшуе. Якщо об'ект впливу поводиться вщповщно до цих чекань, то процес ди на цьому закшчуеться. Якщо ж об'ект впливу висловлюе непокору, то суб'ект влади оцшюе силу свогх джерел, що е в його розпорядженш, та обирае найбшьш ефективну стратегЮ 1х вико-ристання. Джерела влади мають як особистюний, так i iнституцiональний характер. Обрання джерел влади залежить вщ поведiнки, що очiкуеться з боку об'екта влади.
Так, за часи президентства Л. Кучми, в УкраМ певний вплив на полiтичний процес справляло його оточення, активно використовувалися неформальш механiзми впливу на ухвалення управлшських рiшень, зросла роль тшьових центрiв, що детермiнують полiтичний процес. Декшька корпоратизованих груп, що взяли щд контроль перерозподiл суспiльних багатств, до яких в Укра-!ш входив не тiльки так званий економiчний надлишок, що е завжди предметом полiтичного суперництва, а й значш масиви державно! власносп, що були активно приватизованi у цей час, створили систему паразитування на правлячому режимi. Сво!ми дiями олiгархiчнi угруповання його дискредиту-вали в очах сусшльства, але сво!ми ресурсами забезпечували йому збережен-ня влади попри II фактичну нелегггимшсть. Такий статус «опори» дозволяв вщповщним групам посл^довно розширювати свiй вплив на ухвалення поль тичних ршень i в умовах зростання народно! недовiри до влади ставив керiвництво держави у залежнiсть вiд !хньо! пiдтримки [14]. Як результат наведених обставин в економщ Укра!ни склалася ситуащя, за яко! державна тдтримка не мала достатнього економiчного обгрунтування. Внаслiдок цьо-го було отримано недостатнш рiвень конкурентоспроможиостi пiдприемств, послабления ринкового вщбору та iнвестицiйну непривабливють, що моти-вувало Президента Укра!ни використовувати переважио адмiнiстративний ресурс задля впливу на полiтичний процес в Укра!ш [15, с.15].
Пущенню в хщ джерел влади можуть протистояти внутршш, у тому числi особистюш, бар'ери суб'екта влади, якi вдасться або не вдасться пере-бороти. Якщо внутршш бар'ери не виникають або усшшно долаються, то суб'ект влади застосовуе будь-який засiб впливу. Цей замб мае вiдповiдати
обраному джерелу влади, його обрання залежить вщ mdueidyonbHux особли-востей того, хто використовуе i застосовуе владу суб 'екта, вщ сприйняття ш ситуацiï, i вТд того, якш отр чинить об'ект влади. СлТд вщзначити, що сила використаних засобТв зростае пропорцшно зменшенню у суб'екта впевненос-ri в собТ. Людина, що вщчувае себе слабкою, при досягнент керiвноï посади, що надае в iï розпорядження численш шституцюнальт джерела влади, як правило, уникае особисто безпосередшх засобТв впливу, замТнюючи ï^ бТльш жорсткими шституцюнальними мТрами [16], а вщповщальшсть за ухвалене ршення чи ди перекладае на своïх тдлеглих. Цей висновок щкавий для ощ-нювання особистост полТтиюв Тз погляду застосовування ними засобТв розв' язання важливих проблем.
Наприклад, у мотивацшнш сфер! екс-президента Украïни Л. Кучми пара-лельно юнували два сильних мотивацшних вектора: мотиващя влади-засобу та мотиващя влади-мети, що спровокувало появу так званого «ефекту терезТв». У процес ухвалення ршень Президент то керувався прагматичшстю, то шд-давався впливу ззовш. У 1994 р. деяк укази Президента утворили базу для економТчного реформування, а подписаний у 1995 р. Конституцшний ДоговТр надавав Президентов! можливосп реалТзувати поставлен! цМ. Але внаслТдок хаотичноï економiчноï политики, яка пояснюеться схильшстю Л. Кучми до впливу з боку рТзних полгтичних акторТв i бТзнесових ели; щт виявилися не-досягнутими.
РТзт потреби, як е основою мотивацшного мехашзму, надають процесу реалТзацп влади рТзних вщтшюв. Носи влади зТ спрямоватстю на взаемодю зазвичай пасивт та мають схильшсть до впливу з боку шших; орiентованi на пошук похвали власних diü прагнуть тдтримувати дружш вщносини з ото-чуючими. Спрямовашсть на реал1зацт потреби в самореал1зацП вщбивае штенсившсть, Тз якою суб'ект влади розв'язуе державш та полиичт проблеми. Прагнення оволодии простором для реалiзацiï власних потреб, орiенто-ватстъ на себе, Тгнорування штеремв оточуючих притамант политичним лидерам зТ спрямоватстю на себе. Якщо в мотивацшнш сфер! суб'екта влади домшуе невротичний тип спрямованостТ на себе, то головне його прагнення — перетворити шших людей на об'ект своеï волТ, стати ïхнiм «володарем», здобувати вТдсутню силу за рахунок шших [15, с.11]
Бажання оволодии владою як найвищою цшшстю може спричинити ri-пертрофований потяг до влади як результат розвитку агресивност i деструк-тивних рис особистосп, яка дТе у сфер! политики. Причини такого прагнення рТзш, причому вагомТсть цього мотиву в Терархп мотивТв для однiеï людини змТнюеться залежно вТд життевоï ситуаци. Отже, мотиваця влади е не тшьки необхщною, а й недостатньою умовою функцюнування владного мехашзму.
Вщповщно до теорп Д. Макклелланда люди, що прагнуть влади, повинт задовольнити цю свою потребу i можуть це зробити при обшманш певних посад в оргашзацп. Прагнення влади мае не тшьки говорити про честолюб-184
ство, а й показувати вмшня людини усшшно працювати на рiзних рiвнях управлiння в органiзацiях, а прагнення визнания — II здатшсть бути нефор-мальним лiдером, мати власну думку i вмiти переконувати оточуючих в II правильностi. Використання i реалiзацiя владного впливу призводять до певних наслщюв для суб'екта. За допомогою змiни у поведшщ об'екта суб'ект задовольнив блоковану потребу, вщчув свою могутнiсть. Змiнюеться сприй-няття об'екта впливу, якому може бути приписана бшьш залежиа i менше автономна мотивацiя, зменшуеться його значущiсть, збiльшуеться психоло-гiчна дистанц1я i т.д. [17].
Ведомо, що 90 % людей, як потрапляють у владу в нашiй кра!ш, розгля-дають II виключно як шструмент власного збагачения, а ще 9 % — як шстру-мент шдняття свого iмiджу та авторитету. Режим олiгократii (диктатура ол^арх1в), сформований за чамв Л. Кучми, за президентства В. Ющенка пере-творився на клептократЮ (владу крадив). Представники влади наявно де-монструють власний правовий нцгтзм, нехтування законами або !х безприн-ципне пристосовування пщ власнi потреби. На що можуть сподiватися гро-мадяни Укра!ни, як! не отримують вiд влади необхщш послуги для забезпе-чення !х життедiяльностi, безпечностi, добробуту та самореалiзацiI людини? Кра!на дiйшла до меж1, коли влада i держава являють собою не механiзм за-хисту громадян та !х штеремв, а небезпечнiсть, навiть загрозу для них. Це означае, що система мотивацш сучасного укра!нського полггикуму, збудована у такий спомб, е деструктивною за своею сутшстю.
Невипадково, що серед причин, що призводятъ до формування деструк-тивних складових у мотиващях укратсъких можновладщв, — надмiрнi ам-бщи окремих пол!тик!в та переважання особистих i групових штеремв у !хи!х д1ях над загальнонацюнальними; в!дсутн!сть досв^ду щодо керувания кра!ною в умовах модернiзацiI пол!тично1 системi та певних зм!н у функцюнуванш II !нститут!в; в!дсутн!сть професiоналiзму, загально! культури та порядност1 значно! кшькосп сучасних пол!тик!в, а також низький рiвень пол!тико-право-во! культури населения, правова незахищешсть людини, правовий шгМзм громадян, полiтична апатiя та недовiра до будь-яких !нститут!в влади тощо.
Коли створюеться будь-яке пщприемство, акцюнери розробляють його статут i наймають менеджерiв, зазвичай думають, як побудувати його д!яль-н!сть таким чином, щоб, з одного боку, менеджери були зацiкавленi у розвитку 6!зтосу, а з другого — не обкрадали акцiонерiв i останнi могли !х контролю-вати. Так i система влади повинна мати вщповщш важелi, як! б забезпечували правильну з точки зору громадян як акцiонерiв держави систему мотивацil для менеджерiв, тобто для пол!тик!в i чиновник!в. А це в!дпов!дн! критерп i процедури [18]. Йдеться про визначення державно! служби та служби в органах мiсцевого самоврядування як управлiнсько! з встановлениям вщповщ-них принцип!в формувания, критерi!в оцшювання II ефективностi та в!дпо-вщальносп служ6овц!в за результати свое! д!яльност!, створення певного
порядку у владних структурах, розподТлу пращ, встановлення мюця i функцш кожноï людини у колективТ, як здшснюються за допомогою управлшня по-лгтичними менеджерами задля реалТзацп мети полiтичноï дТяльносп, а також процедури, яю забезпечують прозорють дТяльносп оргашв влади i кожного окремого посадовця та мехашзми пщзвггаосп i вщповщальност! перед гро-мадянами, наприклад, вщкрип публТчт реестри ршень оргашв; реестри полгшчних партш та громадських об'еднань та 1хт програмт засади, на-прями дТяльностТ, фшансово-оргашзацшт питання; перелжи обмеження права приватноï таемнищ, особливо для политиков та державних службовщв; реестри обмежень в питант подання недостовiрноï iнформацiï, пропаганди шюдливих для здоров'я людини та несумюних з Тдеею безперервного розви-тку речей тощо.
Якщо чинна влада не буде своечасно реагувати та протидТяти рТзним ви-явам деструктивност! в дТяльносп окремих политиков та Лх об'еднань, це може гальмувати политичний, сощально-економТчний та культурний розвиток краши, спричинити рТзномаштш антисощальт явища, в тому числ! формування подвiйноï моралТ у свщомосп людей, поширення корумпованост та злочин-носп в сустльстга, невиправдат величезт матерТальт витрати на реалТзацтю неефективних та безглуздих проектш, делептимащю влади, нестабшьшсть усiеï полiтичноï системи тощо не тшьки на сучасному еташ, а й у недалекому майбутньому.
Так зван! «тшьовТ сили», як защкавлет в легалТзацп свого нового статусу в Укршт i за кордоном, прагнуть забезпечити прибутковють отриманоï власносп, закршити свою полгшчну та економТчну владу, створити сприят-ливТ швестицшт умови для свого бТзнесу, Тгноруючи нащональш штереси краïни в головних галузях ïï життедТяльностТ, закршити силов! шститути держави, за допомогою яких знешкодять конкуренпв, а в раз! потреби «при-душуватимуть» окрем! сощальт виступи, будь-яю громадсью тщативи, тобто стимулювати сучасний полгшкум до деструктивних дш, спрямованих проти свого народу, створювати умови для зовшшнього (зокрема приховано-го) впливу шших держав на поттичт процеси в Украшт Наприклад, маемо багато випадюв, коли окремi полтичт сили для виршення внутршнъополi-тичних завданъ апелюютъ до Брюсселя, Вашингтона чи Москви. Тим самим вони добровшъно залучаютъ зовшшш центри впливу до розв 'язання наших проблем. Спекуляци навколо питанъ: дружити чи не дружити з РоЫею, т-тегруватися в НАТО чи т, готуватися до можливого вшсъкового зткнення Росп та УкраУни або анексИ' РоЫею Криму тощо, ят передбачаютъ визна-чення позицп i сподiвання на тдтримку зовтштх сил, е вже само по соб1 зовтштм втручанням.
Аби такого не сталося, необхТдно створити дшовий мехашзм подолання «сощальних хвороб» в поттидд, економщ, культур!, освт, правоохороннш, навить у моральнш сферах (якщо ратше у нас просто крали, то тепер де-186
путати влаштовуютъ сафарi на селян, Твалтуютъ дтей). I вщ того, на-скшьки будуть врахованi й осмислеш тенденцiI перетворень у мотивацп сусшльства в цшому та його окремих члешв, в першу чергу полггиюв, зале-жатиме i кшцевий результат протидп будь-яким виявам деструктивносТ влади та суспiльства [19, с.152].
Резулътатом деструктивних виявiв у дiялъностi сучасного укратсъкого полтикуму стало те, що наприктц 2010р. в Укран фжсуетъся найнижчий рiвенъ довiри до державних тституцш та окремих полтиюв. Шсля педофш-гейтiв та тших скандалiв сустлъство не вiритъ не тшъки полтикам, а й саме собi. У 2002 р. своему сусiдовi довiряло понад 20 %, а не довiряло 6 %. У 2009 р. довiряютъ своему сусiдовi 15 % укратщв, а не довiряютъ 7 %. Ми перестали довiряти ближнъому. Якщо немае таког довiри, немае взаемодП на горизонталъному рiвнi. Якщо немае горизонталъног взаемодП, немае по-лтичног укратсъког наци [20].
Демократичний режим не е безумовною запорукою лжвщацц деструктивних тенденцш, але вш дае змогу зменшити обсяг деструктивних процемв i реалiзувати ефективш засоби протидп та подолання зазначених процемв, а для цього необхщно створити систему мотивацш для трансформацП св^ домостi людей та системи запобiжникiв вiд виявiв негативу. Творения тако! системи мотивацп та запоб1жиик1в можливе лише через встановлення шляхом громадсько! згоди вщповщно! системи регламеипв, правил та процедур як правового поля держави.
Головними чинниками тако! системи мають бути: абсолютизац1я ще! без-печносп (в першу чергу здоров'я) людини та и розвитку; якосп I! життя; га-рантування прав, в тому числ! на доступ до шформацп (особливо тако!, що пов'язана з ризиками та загрозами особистш безпечносп); абсолютна прозо-р!сть (наприклад, через прозор!сть трансакцш) сусшльних вщносин; функщ-онування системи влади та виробления нацюнально! ще!, яка мае iнтегрувати населения Укра!ни [21]; формування ново! нацюнально! полггично! елiти, в мотивацiйнiй сферi яко! на першому теп стоять штереси народу. Усе це дозволяе зробити висновок про те, що мотиващя влади повинна бути зор!ен-тована на людину, розв'язания I! проблем, з чггкими, прозорими та зрозум^ лими правилами ствжиття, а вщповщно i принципами формування, функщ-онування та вiдповiдальностi влади, що дасть змогу одержати позитивний ефект щодо подолання вияв!в деструктивностi в мотиващях сучасного поль тикуму кра!ни.
ЛИТЕРАТУРА
1. Конституционный суд изменил форму правления в Украине [Текст] / КБОКиМ.
Информационное агенство. — 1 октября 2010 // http://www.regnum.ru/news/1331605.
^ш^петвхгук
2. Литвина собираются отправить в отставку [Текст] / REGNUM. Информационное агенство. — 5 октября 2010 // http://www.utro.ua/ru/politika/litvina_sobirayutsya_ otpravit_v_otstavku1286136829
3. Для полной отмены политреформы в Украине необходимо изменить около 40 законов. [Текст] — 1 октября 2010 /REGNUM. Информационное агенство // http:// www.regnum.ru/news/1331605.html#ixzz11CTBxZyK
4. Бiрюкова, Г. Психолопчна природа владних вiдносин [Текст] / Г. П. Бiрюкова // Людина i полiтика. — 1999. — № 1. — C. 24-28.
5. Вебер, М. Политика как призвание и профессия [Текст] // М. Вебер Избранные произведения / пер. с нем.; сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; предисл. П. П. Гайденко. — М. : Прогресс, 1990. — С. 644-706.
6. Головатий, М. Полгтична психологя [Текст] : шдручник 2-ге вид. / М. Ф. Головатий. — К. : Центр учбовоï лггератури, 2009. — 400 с.
7. Дилигенський, Г. Социально-политическая психология [Текст] : учеб. пособие для высших учебных заведений. / Г. Дилигенський — М. : Наука, 1994. — 289 с. / Электронный ресурс. — Режим доступа: http://www.zipsites.ru/books/ sotsialnopoliticheskaya_psikhologiya/
8. Каверин, С. Б. Потребность власти [Текст] / С. Б. Каверин — М. : Знание, 1991. — 64 с.
9. Политическая психология [Текст] : учеб. пособие для вузов / под общ. ред. А. А. Деркача, В. И. Жукова, Л. Г. Лаптева. — М. : Акад. Проект, Екатеринбург : Деловая книга, 2001. — 858 с.
10. Философский энциклопедический словарь [Текст] — М. : Сов. энцикл., 1983. — 840 с.
11. Леонтьев, Д. А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности [Текст] / Д. А. Леонтьев — М. : Смысл, 1999. — 487 с.
12. Леонтьев, А. Н. Деятельность. Сознание. Личность [Текст] / А. Н. Леонтьев — М. : Политиздат, 1977. — 304 с.
13. Хекхаузен, Х. Психология мотивации достижения [Текст] : пер. с англ. / Х. Хекха-узен — СПб. : Речь, 2001. — 240 с.
14. Розумний, М. Яка полиреформа гао^бна украшцям? [Текст] / М. Розумний Елек-тронний ресурс. — Режим доступу: //http://varianty.org.ua/expertyza.htm
15. Брехаря, С. Г. Особистють як суб'ект полиики: мотивацшний аспект реалiзацiï полiтичноï влади 2004 року [Текст] : автореф. дис. ... канд. полгт наук : 23.00.02. / С. Г. Брехаря. — К., 2004. — 19 с.
16. Хекхаузен, Х. Мотивация и деятельность [Текст] : пер. с нем. / Х. Хекхаузен; под ред. Б. М. Величковского. — М. : Педагогика, 1986. — 423 с.
17. McClelland, D. C. The achievement motive [Text] / D. C. McClelland — N.Y., 1976 — 670 p.
18. Методолопчш проблеми дослщження мотивацп полiтичноï влади в умовах транс-формаци полiтичноï системи украшського суспшьства [Текст] // http://pravda.com. ua 8. 19. Шакун, В. I. Влада i злочинтсть [Текст] / В. I. Шакун — К. : Пам'ять,1997. — 226 с.
20. Вгталш Кулик : Аш Янукович, аш Тимошенко не е вдеальними кандидатами для Кремля [Текст] Електронний ресурс / Кулик Вгталш. — Режим доступу: // http:// www.gart.org.ua/?lang=ua&page_id=2&news_type=3&element_id=23461
21. Громадянське сустльство. Початок [Текст] Електронний ресурс. — Режим доступу: // http://gau.org.ua/node/414
ПРОБЛЕМА ДЕСТРУКТИВНОСТИ В МОТИВАЦИЯХ СОВРЕМЕННОГО УКРАИНСКОГО ПОЛИТИКУМА
Сахань Е. Н.
Посвящено рассмотрению проблемы деструктивности в мотивациях современного украинского политикума, поиску причин ее возникновения, анализу последствий, к которым привела деятельность власти, мотивированная таким образом, и поиску путей предупреждения возникновения деструктивности в мотивационной сфере политиков.
Ключевые слова: мотив, мотивация, мотивация власти.
A PROBLEM OF DESTRUCTIVE IS IN MOTIVATIONS MODERN UKRAINIAN POLITIKUM
Sakhan O. M.
The article is devoted consideration of problem of destructive in motivations of modern Ukrainian politikum, to the search of reasons of their origin, analysis of consequences, activity of power, explained in such the method and to the search of ways of warning of origin of destructive in the motivational sphere ofpoliticians, resulted in which.
Key words: reason, motivation, motivation of power.
УДК 324
I. О. Полщук, доктор полгтачних наук, доцент, Т. М. Моторнюк, здобувач
ПОНЯТТЯ «ВИБОРЧ1 ТЕХНОЛОГИ»: ОСНОВН1 КОНЦЕПТУАЛЬН1 ЩДХОДИ
Розкрито основш концептуальт тдходи до поняття «виборч( технологи», як1 утворилися у сучастй полШичшй наущ. Наведено субкатегор1альний апарат, який в1ддзеркалюе основну палтру дефтщш даного поняття. Проанал1зовано зм1ст голо-вних етатв еволюци виборчих технологш. Зроблено висновок про те що основна аналтична перспективарозгляду поняття «виборч( технологи» пов 'язана зрозвитком маркетинговое парадигми.
KiwHoei слова: виборчг технологи, демократ1я, полШичний маркетинг, засоби масовоё тформацп, полШична парт1я, електоральний процес.
Актуальтсть. Обравши демократичний вектор розвитку лише на початку 1990-х роюв, Украша була змушена в стисл строки пройти шлях, який © Полщук I. О., Моторнюк Т. М., 2011 189
