CC BY
67
Луханш Михайло 1ванович Доктор технiчних наук за спещальнютю 05.13.22 «Управлшня проектами та
розвиток виробництва». Професор по кафедрi виробництва радiоелектронних систем летальних апаралв Нацiональному аерокосмiчному унiверситетi «ХА1» Мiнiстерства освiти УкраТни.
Головний науковий спiвробiтник ЦНД1 ОВТ ЗС УкраТни (м. КиТв).
Тема дисертацм: Розвиток теори та розробка методiв управлiння формуванням та реалiзацieю державною програмою розвитку озброення та вшськовоТ техшки
Робота виконана у Нацiональному аерокосмiчному унiверситетi «ХА1» Мiнiстерства освiти УкраТни
Науковий консультант доктор технiчних наук, старший науковий сшвроб^ник, заслужений дiяч науки i технiки УкраТни, лауреат державно' преми УкраТни Мiтрахович Михайло Михайлович Оф1ц1йн1 опоненти:
доктор техшчних наук, професор, академiк НАН УкраТни Скурiхiн Володимир lллiч, Мiжнародний науково-учбовий центр шформацшних технологiй i систем НацюнальноТ академи наук i Мшютерства освiти i науки УкраТни, заступник директора
доктор техшчних наук, професор Толубко Володимир Борисович, Нацюнальна академiя оборони Збройних Сил УкраТни, начальник академи
доктор технiчних наук, професор Кононенко 1гор Володимирович, Нацiональний полiтехнiчний ушверситет "ХП1", завiдувач кафедри
Пров1дна установа Центральний науково-дослщний iнститут озброення та вшськовоТ технiки Збройних Сил УкраТни
Захист вщбувся «11» квiтня 2003 року о 14 годинi на засщанш спецiалiзованоТ вченоТ ради СРД 64.062.06 Нацюнального аерокосмiчного унiверситету «ХА1», за адресою: 61070, м. Харш, вул. Чкалова, 17.
Дисертацiя присвячена питанням аналiзу та розробки науково-методичного та програмно-алгоритмiчного забезпечення складних проек^в та програм на прикладi ДПР ОВТ.
Розроблено нова концеп^я системного аналiзу проектiв та програм по фазам життевого циклу ДПР ОВТ.
Запропоновано системна методика оцшки можливост реалiзацiТ ДПР ОВТ, яка базуеться на багаторiвневому iерархiчному уявленнi програм у виглядi оргграфу з неч^кими характеристиками. Запропонованi новi методи комплексноТ оцiнки реалiзацiТ ДПР ОВТ на довгостроковому горизонт планування. Створенi методи дослщження реалiзацiТ ДПР ОВТ на середньостроковому горизонт планування складових системи коопераци на кожному етапi життевого циклу, враховуючи досвiд виконавцiв. Викладеш пiдходи та методи, були використаш для
"Управл1ння проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
проведення аналiзу можливост реалГзацГТ державного оборонного замовлення ДПР ОВТ.
Наведет структури комп'ютерних систем оцшки можпивостi реалГзаци довгострокового та середньострокового ппанiв, на пiдставi побудови яких проведений аналiз реапiзацiT ДПР ОВТ та вимог до сучасних комп'ютерних систем.
Запропоновано мехашзм цiннiсно-орieнтованого управпiння взаeмодieю в проектах, який розкривае змiст цГеТ дiяпьностi.
УДК 338.245(477)
М.И. Луханш, В.Е. Сiренко
ПРО НЕОБХ1ДН1СТЬ РЕФОРМУВАННЯ В1ТЧИЗНЯН1Й ОБОРОНН1Й ПРОМИСЛОВОСТ1 (СИСТЕМНИЙ П1ДХ1Д)
У статт1 розгпядаються наступи! питания: евопюц1я оборонноТ промисповост1 УкраТни за роки иезапежиостi; осиовиi закоиомiриостi та особливост оборонно-промисповоТ дiяпьиостi; роль i мiсце ОПК в економлчнм системi держави; оцiика иииiшиього стану оборонноТ промисловост УкраТни; осиовиi напрями ТТ иазрiпого реформування. За базову методолопю в роботi, що аналiзуеться, обрана класична теорiя системного пщходу, яка з достатиiм ступенем вiрогiдиостi вважае за можливе: уявлення об'екта дослiджеиия у якостi цiлiсиоТ сукупност взаемозв'язаних i взаемодiючих мiж собою елеменпв; вивчення структури (взаемозв'язкiв мiж елементами) цiеТ сукупиостi з метою вияву закономiрностей ТТ фуикцiоиуваиия i забезпечення бiльш ефективного використання та подальшого розвитку. Рис. 1, дж. 41.
Постановка проблеми в загальному виглядi та и зв'язок з важливими науковими або практичними задачами. У статт констатуеться, що юнуюча практика формування основних аспектГв вшськово-техшчно'Т та оборонно-промисловоТ попiтики виключно виконавчою гiпкою влади е помилковою. Передача цих питань пщ егiду Президента УкраТни, який безпосередньо вщповщае за мiжиародиу полгтику держави i Т'Т безпеку, була би бтьш виправданою. Тобто, мова йде про внесення ютотних змш в iсиуючу iдеопогiю побудови системи безпеки держави.
Формулюеться теза про те, що реалiзувати iснуючi системы особливосп та закономiрностi дiяпьностi ОПК в адмшютративнш системi координат, в той час, коли в сусптьствГ панують ринковi економiчнi вiдносини, не вдасться. едина можливють врегулювання протирiч, що мають мiсце у оборонно-промисловш сферi, бачиться в переходi до управлшських принципiв, побудованих на акцюнерних залежностях.
Аналiз дослiджень, публiкацiй та видшення невирiшених ранiше частин загально! проблеми. У найбiпьш помiтних пубпiкацiях останнього часу, присвячених теорГТ i практицi управпiння оборонно-промисловою сферою, Бакланов О.Д. [27], Бистрова И.В. [10], Колмогоров Г. Д. [22], Кукк К.И. [22], Толкачьов С.О.[35], Фарамазян Р. А.[36], шшГ авторитеты керГвники оборонноТ промисловост Г науковцi-управпiнцi аргументовано доводять, що ютоты науково-техжчш Г виробничГ результати, досягнутГ ВПК СРСР, сталГ можливГ, в першу чергу, за рахунок синтезу галузевих Г програмно-цтьових методГв управлГння.
Не маючи будь-яких заперечень проти такоТ точки зору, вважаемо, що цей факт мае цтком об'ективне тлумачення, якщо врахувати, що одшею з визначальних особливостей ОПК е наступна важлива обставина: переважаюча
"УправлГння проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
частина доданоТ вартост створюеться ним не за рахунок виробничих факторГв, а за рахунок Гнтелекту.
Саме шновацГТ Г пов'язана з ними дГяльнють сталГ головною рушГйною силою Г джерелом високих темшв розвитку оборонно-промислового комплексу.
Слщ об'ективно визнати, що завдання формування оборонно-промислового комплексу, як системного утворення, за роки незалежност УкраТни до кГнця не вирГшеш, а наслГдки розпаду вГйськово-промислового комплексу колишнього Союзу остаточно не подолаш. Це означае, що системотворчГ фактори, якГ свого часу сформували ВПК СРСР, в УкраТ'ш вГдсутнГ, тобто наш ОПК е комплексом ттьки за назвою, але не за суттю.
Мета статл. Ця стаття розглядаеться нами в якост спроби аналГзу зовнГшнГх Г внутрГшнГх протирГч ГснуючоТ системи оборонний-промисловоТ дГяльностГ Г формулювання основних напрямГв Т'Т назртих перетворень.
Виклад основного матерiалу дослщження з повним обфунтовуванням отриманих результалв. Протягом усього перГоду незалежностГ УкраТни у владних Г промислових колах, в середовищГ науковоТ громадськостГ продовжуються дискусГТ про оновлений вигляд Г шляхи реформування вГтчизняноТ оборонноТ промисловосп.
З бГблГографП на цю тему необхщно вГдмГтити КонцепцГю структурноТ перебудови оборонно-промислового комплексу УкраТни, розроблену авторським колективом на чолГ з академГком В. П. Горбулшим у 2000 роцГ [25], ряд концептуальних Г програмних докуменпв МГнГстерства промисловоТ полГтики, що з'явилися у 2008-2010 роках, деяк роботи науковцГв Г фахГвцГв НацГонального Гнституту стратегГчних дослГджень.
У шших публГкацГях основнГ аргументи, як правило, зводяться до необхщносп створення единого центрального органу виконавчоТ влади з управлшня оборонними пГдприемствами Г збтьшення бюджетного фГнансування оборонноТ тематики. При цьому в якост шюстрацп наводяться приклади досить серйозних досягнень украТнських учених Г конструкторГв, якГ використовуються для демонстрацГТ невичерпного потенцГалу украТнськоТ «оборонки».
Не заперечуючи проти справедливост подГбних суджень, вважаемо такий пщхщ не зовсГм конструктивним, осктьки цГлий ряд актуальних проблем, що мають мюце в оборонно-промисловому комплеш УкраТни, в даному випадку залишаеться за межами обласп дослГдження. Виявленню системотворчих факторГв цього сектора економГки в сучаснш науковГй перГодицГ, на наш погляд, не придтяеться належноТ уваги. Тому ця стаття розглядаеться нами в якосп спроби аналГзу зовнГшнГх Г внутрГшнГх протирГч ГснуючоТ системи оборонний-промисловоТ дГяльносл Г формулювання основних напрямГв Т'Т назртих перетворень.
У середньостроковш юторичнш ретроспективГ можна стверджувати, що оборонно-промисловий комплекс УкраТни (далГ - ОПК) сформувався пщ впливом наступних чинниш:
- розпад Радянського Союзу, видшення з його вГйськово-промислового комплексу (далГ - ВПК СРСР) оборонних пщприемств, розташованих на територГТ УкраТни, Тх перепГдпорядкування органам виконавчоТ влади новоТ незалежноТ держави;
- вщхщ вГд звичних (сформованих Г апробованих протягом багатьох рош у складГ ВПК СРСР) методГв керГвництва оборонний-промисловоТ дГяльнГстю, органГзацГя новоТ управлшськоТ' Гнфраструктури;
- вГдсутнГсть дГездатноТ нормативно-правовоТ бази дГяльностГ ОПК в УкраТ'ш, необхщнють Т'Т створення «з нуля»;
"Управл1ння проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
- повсюдний перехщ вiд планових принцишв управлiння економiкою до ринкових;
- необхщнють ютотноТ змiни номенклатури продукци, продиктовано! новими полiтичними реалiями, в тому числi у виглядi зникнення обсяпв науково-дослiдних i дослщно-конструкторських робiт, товарного випуску виробiв, пов'язаних зi стратегiчним озброенням (його складовими частинами), в першу чергу, ракетно-ядерною зброею;
- виникнення вщносноТ технолопчноТ замкнутостi оборонно! промисловостi УкраТни, що стала наслщком розриву стiйких господарських зв'язш у глобальнiй системi науково-техшчноТ i виробничоТ кооперацiТ ВПК СРСР;
- створення ютотного надлишку виробничих потужностей тому, що у бшьшосп випадмв Тх проектнi параметри свого часу розраховувалися на задоволення потреб усього колишнього Союзу, а в незалежнш УкраТн попит на деяк види вшськовоТ продукцiТ значно скоротився або зовам зник;
- перенесення на нове державне i економiчне пщфунтя цiлого ряду невирiшених протирiч, що iснували у ВПК СРСР i продовжували свою дiю в ОПК УкраТни;
- надлишковий пацифiзм зовшшньоТ полiтики УкраТни, штучне приниження проблеми забезпечення военноТ безпеки краТни, що знайшло свое вiдображення в залишковому принципi фiнансування технiчного оснащення украТнськоТ арми, а, отже, i життедiяльностi в^чизняноТ оборонноТ промисловостi.
Вiдомо, якщо абстрагуватися вiд аспектiв, пов'язаних з керiвною роллю КПРС, верхiвкою управлшськоТ пiрамiди ВПК СРСР булк
а)Рада оборони (орган вищого керiвництва краТни з военно-полiтичних питань), якш належало виняткове право ухвалення ршень щодо розробки, освоення i сершного виробництва конкретних видiв озброення;
б)Вшськово-промислова комiсiя при Радi Мiнiстрiв СРСР (далi - Комiсiя) на чолi iз заступником Голови Уряду, яка будучи робочим органом ВПК СРСР :
оргашзовувала i координувала його роботу;
визначала прюритети поточного функцюнування i перспективного розвитку;
контролювала виконання уах рiшень, прийнятих керiвництвом краТни, стосовно створення i випуску основних видiв озброення.
Структурнi пiдроздiли з оборонноТ тематики юнували в основних функцюнальних органах виконавчоТ влади (Держплан, Держпостач, Мшютерство фiнансiв та ш.), що дозволяло КомiсiТ оптиРисьно розподтяти наявнi ресурси мiж виконавцями, максиРисьно концентрувати Тх на найбiльш важливих напрямах i проектах.
У галузевому ракурс ВПК СРСР був системним утворенням, що складалося з дев'яти оборонних мшютерств, кожному з яких булi притаманнi:
певний предмет i продукт працi;
система стiйких науково-техшчних i виробничих взаемин, що побудована за предметно-замкнутим принципом i вщповщала встановленому предмету i продукту працк
Статус КомiсiТ, як урядового органу державного управлшня, також мав на увазi використання в певних випадках штелектуальних, технолопчних i виробничих можливостей iнших цивiльних мiнiстерств.
Таким чином, система управлшня вшськово-промисловоТ сфери колишнього Союзу Риса уа необхiднi функцюнальш, галузевi i iнфраструктурнi елементи, тюно пов'язанi мiж собою. При цьому сукупнють галузевих i програмно-цiльових методiв управлiння, що застосовувалися, забезпечувала в умовах плановоТ економiки досить високий рiвень керованостi i ефективностi.
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
Залишаючи за межами ^eï CTaTTi критику недолшв, характерних для ВПК СРСР, спробуемо викласти свое розумiння останньо' тези, бо, на нашу думку, саме вона розкривае «специфiчнiсть» керiвництва оборонно-промисловим комплексом як окремим сектором економки.
У найбiльш помiтних публка^ях останнього часу, присвячених теори' i практик управлiння оборонно-промисловою сферою, Бакланов О.Д. [27], Бистрова И.В. [10], Колмогоров Г. Д. [22], Кукк К.И. [22], Толкачьов С.О. [35], Фарамазян Р. А. [36], iншi авторитеты керiвники оборонно' промисловост i науковц^управлшц аргументовано доводять, що ютотш науково-технiчнi i виробничi результати, досягнув ВПК СРСР, сталi можливi, в першу чергу, за рахунок синтезу галузевих i програмно-цтьових методiв управлшня. При цьому на конкретних прикладах показуеться, що у ВПК СРСР функцп оргашв класичного галузевого управлшня виконували вищезгадан дев'ять оборонних мшютерств, а виразником щей програмно-цтьового планування була Вшськово-промислова комiсiя при Радi Мiнiстрiв СРСР.
Не маючи будь-яких заперечень проти тако' точки зору, вважаемо, що цей факт мае цтком об'ективне тлумачення, якщо врахувати, що одшею з визначальних особливостей ОПК е наступна важлива обставина: переважаюча частина додано' вартост створюеться ним не за рахунок виробничих факторiв, а за рахунок штелекту.
Саме шноваци' i пов'язана з ними дiяльнiсть сталi головною рушшною силою i джерелом високих темшв розвитку оборонно-промислового комплексу. У даному випадку маеться на увазi такий змют вищезгаданих категорiй. 1нновацшна дiяльнiсть в оборонному-промисловiй сферi - вид штелектуально'' дiяльностi, що передбачае здшснення комплексу наукових, технiчних, технолопчних, конструкторських, органiзацiйних, фiнансових, економiчних i комерцшних заходiв, спрямованих на виявлення принципово нових (невщомих ранiше) можливостей зi створення новiтнiх або коршного удосконалення iснуючих зразкiв озброення та вшськово' технiки, технологiчних процесiв, оргашзацшних i управлiнських рiшень, застосованих в 'х виготовленнi i експлуатаци', як дозволяють досягти iстотного полiпшення параметрiв продукцп, що випускаеться, надiляють и ранiше вiдсутнiми якостями i споживчими властивостями, забезпечують значний рiст ефективносл виробництва.
lнновацiя - кiнцевий результат шновацшно' дiяльностi в оборонному-промисловш сферi, що отримав практичне вттення у видi:
зразкiв вшськово'' техшки, що поставленi на озброення i за сво'ми тактико-технiчними характеристиками революцшно перевершують iснуючi зразки;
технолопчних процеав, що розкривають принципово новi способи виготовлення продукцiï i повнютю освоeнi у виробництвi;
органiзацiйних або управлшських рiшень, що забезпечують перехщ на бтьш високий рiвень оргашзаци виробничого процесу з точки зору його оптиРисьносп i ефективностi.
У той же час, важко заперечувати, що вщмшною рисою шновацшно'' дiяльностi е пiдвищенi ризики. У зв'язку з цим програмно-цтьове планування слщ розглядати як спосiб мiнiмiзацiï цих ризимв в умовах ресурсно' i тимчасово' обмеженостi. Зневага цим принципом у виглядi «змiшування» поточно' господарсько' i iнновацiйноï дiяльностi пiд керiвництвом одного суб'екта управлiння рiвнозначно перенесенню ризиш друго' з них на першу, що з великою мiрою вiрогiдностi загрожуе втратою рiвноважного стану уаею виробничою системою.
Проаналiзувавши основы принципи оргашзаци i практику функцюнування оборонно' промисловосп в провщних кра'нах, вiзьмемо на собi смiливiсть
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
стверджувати, що в оборонному-промисловш сферi максиРисьний науково-технiчний i економiчний ефект досягаеться у тому випадку, коли кожен об'ект управлiння знаходиться пщ одночасним впливом:
органу галузевого управлшня, що здiйснюе поточне керiвництво господарською дiяльнiстю пiдприемства i безпосередньо впливае на формування його економiчноï, фшансовоГ, технiчноï, енергетично1, податковоТ, соцiальноï, кадровой' полiтики тощо;
органiв управлiння конкретними проектами, в реалiзацiï яких бере участь цей суб'ект господарювання, в частини здшснення науково-дослiдних, дослщно-конструкторських, дослщно-технолопчних робiт, пiдготовки виробництва конкретних виробiв, ïx серiйного випуску в заданш кiлькостi i в завданий перюд часу, недопущення можливих фшансових розривiв шляхом своечасного кредитування тощо.
З цих позицш розглянемо еволюцш системи державного управлiння оборонною промисловютю за роки незалежностi Украши.
Об'ективно, шсля розпаду Союзу наша кража отриРиса дев'ять осколш колишнix союзних оборонних мiнiстерств у виглядi сукупносп розрiзнениx пiдприемств, якi у повному складi булi пiдпорядкованi Державному ком^ету з оборонной' теxнiки. З урахуванням органiзацiйноï структури цього центрального органу виконавчоТ' влади, в якiй виразно булi видимi структурнi пiдроздiли, що курирують певнi напрями оборонний-промисловоï дiяльностi, на тiй момент ще можна було говорити про якесь галузеве управлшня.
Проте, незабаром було створено Мшютерство машинобудування, вшськово-промислового комплексу i конверси', в якому вже булi присутнi не лише пщприемства ОПК, але i пiдприемства цившьно1' машинобудiвноï галузi. Специфiчнi для ОПК методи управлiння поступово «розмивалися» i швелювалися пiд загальнопромисловi.
Апофеозом такого швелювання стало об'еднання Мiнiстерства промисловосп i Мiнiстерства машинобудування, вiйськово-промислового комплексу i конверси в Мшютерство промислово!' пол^ики. З цiеï митi управлшня ОПК вже практично шчим не в^знялося вiд iншиx галузей промисловосп, що завдало непоправну шкоду його життездатносл.
Спроби вщновити минулi традици' з керiвництва оборонною промисловiстю шляхом створення Агентства з питань оборонно-промислового комплексу в якост урядового органу державного управлшня у складi Мшютерства промисловоГ полiтики очiкуваного результату також не принесли.
Щось подiбне вщбувалося i з програмно-цiльовим плануванням.
Державы цiльовi програми, призначенi визначити основы прюритети соцiально - економiчного розвитку кражи на середньострокову перспективу i забезпечити процес перетворень необхщними ресурсами, до сьогодшшнього дня е хоч i необхщною, але зовам не достатньою умовою бюджетного фiнансування. З одного боку, без наявносп такоï затвердженоï програми будь-якi бюджетнi пропозици' взагалi практично не розглядаються, а з шшого боку, дiючi програми фшансуються явно незадовiльно.
У результат в краМ форРисьно iснуе безлiч всiлякиx цiльовиx програм державного рiвня, якi практично не чинять очкуваного впливу на xiд подiй. Подiбна практика гранично компрометуе програмно-цiльовий пщхщ як шструмент управлiння економiкою, який в даному випадку просто втрачае свое первинне призначення.
Необхщно також згадати три спроби, здшснеш за роки незалежносп Укражи, зi створення керiвниx органiв ОПК - прототишв Вiйськово-промисловоï комiсiï при Радi М^с^в СРСР, з яких до лопчного завершення була доведена тiльки одна.
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
Правда, вгтчизняна вшськово-промислова комiсiя проiснувала недовго, подтвердивши добре вiдому iстину: «Не ус атрибути плановоï економiки здатш ефективно функцiонувати в ринкових умовах».
Вiдсутнiсть повноцiнного галузевого i програмно-цтьового управлiння у вiтчизняному ОПК породжуе парадоксальну ситуацш, коли обороннi пщприемства продовжують орiентуватися на галузеву приналежнють, тематичну спрямованiсть i систему науково-теxнiчноï i виробничо^' кооперацп, якi булi xарактернi для них у складi ВПК СРСР.
1ншого результату, мабуть, важко було чекати, якщо вщповщш предмети i продукти працi до кшця не сформованi, зачатки нових внутрГшньодержавних господарських взаемозв'язкiв ледве е видимими, управлшська iнфраструктура, що склалася, втратила кращi традици' управлiння складними багатофакторними господарськими системами.
Як наслщок, структуры i управлшськ проблеми в^чизняно1 оборонноï промисловостi до сьогоднiшнього дня не втратили свое^' гостроти i, на жаль, багато в чому обумовлюють низьку ефективнють дiяльностi ОПК, яка далека вщ загальновизнаних у свт показникiв.
Процес формування оборонной' промисловостi Украши xронологiчно спiвпав з переходом до ринкових методiв господарювання, що породило масу рiзноманiтниx проблем i безумовно вимагало вжиття адекватних заxодiв як в економiчному, так i в правовому полк
Осмльки завдання створення внутрГшнього ринку озброень навГть сьогоднi не знайшло свого остаточного рГшення, планування i виконання оборонного замовлення в першi роки незалежносп повнiстю повторювало практику радянських чаав.
Проте, у мiру штенсивного впровадження i вдосконалення в краМ ринкових меxанiзмiв виникли i нестримно наростали ютотш протирiччя в здшсненш оборонний-промисловоï дiяльностi, якi, в першу чергу, торкнулися принципГв взаемоди' Збройних Сил i промисловосп.
Вiтчизняна система державних стандартв з розробки i постановки на виробництво вмськово1' техшки (СРПВ ВТ) понинГ не створена i не впроваджена. Використання Мшютерством оборони i оборонною промисловютю аналопчних стандартГв колишнього Союзу юридично i економГчно некоректно (стандарти неiснуючоï держави, якГ дГяли в умовах плановой' економГки) i тому позбавлено будь-якого сенсу. НеодноразовГ спроби врегулювати цю ситуацш шляхом розробки i прийняття проекту Закону Украши «Про виробництво озброення та вмськово1' техшки» з цтого ряду об'ективних i суб'ективних причин доки закшчилися невдачею.
Тому, не випадково, взаемини арми' i промисловосп на сьогодш будуються вГцповщно до найзагальнГших положень дiючоï нормативно-правовой' бази без урахування будь-якоï специфГки оборонний-промисловоï дГяльностГ, що не можна визнати норРисьним.
Характерним прикладом в цьому сена може служити мехашчне перенесення на процедури формування i виконання державного оборонного замовлення ринкових мехашзмГв, запозичених з шших секторГв економГки. У результат, вищий посадовець держави, що вГцповщае за военну безпеку кражи, Президент Укражи, практично позбавлений реальних важелГв впливу на процес переозброення арми, а, отже, i на динамку розвитку оборонной' промисловосп.
ПГдтвердженням таких висновш е ситуацГя, що склалася в державнш статистицГ. Приведення статистичних показникГв до видГв економiчноï дГяльностГ можна безпомилково зарахувати до розряду виправданих ринкових заходГв. Але, тодГ важко пояснити, чому в дшчому КласифГкаторовГ видГв економiчноï
"Управл1ння проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
дiяльностi (ДК 009:2010) [21] знайшлося мюце тiльки десяти показникам, якi пов'язан з оборонно-промисловою дiяльнiстю.
Проблема полягае нав^ь не в тому, що змют цих показнимв далеко не повнютю розкривае усе рiзноманiття видiв економiчноï дiяльностi, iснуючих в обороннш промисловостi, i велика 'х ктькють «розчинена» в КВЕДах iнших секторiв економiки. Небезпека криеться в шшому. Прийнявши за основу гетерогенний, а не гомогенний принцип побудови оборонно-промислового комплексу, розробники Класифкатора створили небезпечний прецедент, коли зiбрати воедино у рамках його дшчо'' редакци усю сукупнють статистичних показникiв про роботу в^чизняно' оборонно' промисловостi практично неможливо. Це гранично ускладнюе оцiнку досягнутого нею стану i вироблення перспектив на короткострокову i середньострокову перспективу, не кажучи вже про довгострокову.
З принципово новими проблемами з^кнулася оборонна промисловють i на рiвнi основно' одиниц господарювання - конкретних пщприемств.
Справа у тому, що в умовах планово' економки головним методом управлшня внутршньою життeдiяльнiстю державних пщприемств була система оперативно-календарного планування, яка мае на увазк
прейскуранты цши на сировину, матерiали, комплектуючi вироби, що необхiднi для виготовлення товарно' продукцiï; наповненiсть нормативу оборотних кош^в; безперервний характер виробництва.
З переходом на ринковi принципи роботи пщприемства уперше зiткнулися з динамiчною змiною цiн на використовуванi ресурси, дефщитом оборотних коштiв, дискретнiстю виробничого процесу.
Розумieться, що в таких умовах система оперативно-календарного планування почала давати збо', або взагалi не спрацьовувала. Проте за роки незалежност Укра'ни на пiдприeмствах оборонно' промисловост практично нiчого не змiнилося з точки зору приведення внутршньозаводських схем управлшня до сучасних вимог. Переважна бтьшють з них продовжують використовувати оперативно-календарне планування, не усвщомлюючи те, що в ринкових умовах воно перестае виконувати регулюючi функци i зводить усе управлшня до лквщаци наслщмв виникнення чергового дефiциту на той або шший ресурс i, як правило, з великим зашзненням. Завдання впровадження
[28 38 39]
системи внутрiшньозаводського бюджетування[ , , ] взагалi не поставлено на порядок денний, що не дозволяе застосувати в робот пщприемств поширен у свт методи удосконалення виробничого процесу: шструментарш lean manufacturing [2,14,26,31];
технологи безперервних операцшних покращень на основi принципiв В. Шухарта i В. Демшга (циклi PDCA i PDSA) [3,4,19,20] та шшк
^ та багато iнших iстотних недолшв стали наслщком згубностi законодавчо закршлено''' тези про невтручання органiв управлшня в господарську дiяльнiсть пiдприeмств, автори якого закладали в його сенс гарантш розвитку втьно'' конкуренцГ' i безповоротносп повернення вiд ринкових принцитв господарювання до планових. Мабуть, за наявносп ефективних органiв державного керiвництва ОПК i стГйко' нормативно-правово' бази таю очiкування представлялися би виправданими. Проте, на практик в умовах, коли державне управлшня оборонними пщприемствами звелося виключно до майнових вщносин i кадрових призначень (трохи тзшше до них додалося фшансове планування), був отриманий зворотний ефект. Тобто уявлення про те, що кожне окреме узяте пщприемство здатне самостшно провести адаптацш свое'' дГяльносп до нових
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
ринкових умГв без системно1 модершзаци' уае1' оборонной' промисловостГ в цГлому, виявилися помилковими.
У результат, в той час, коли на макрорГвш вже повсюдно панують ринковГ економГчш мехашзми, внутрГшньозаводська життедГяльнГсть оборонних пГдприемств будуеться на застартих методах з арсеналу плановой' економГки.
На цьому фон об'ективнГ змГни номенклатури i, як наслщок, падГння обсягГв виробництва продукци', що випускаеться, вГдсутнГсть контролю за збереженням базових технологш i ряд шших несприятливих факторГв породили на оборонних пщприемствах серйозний дисбаланс виробничих i експериментальних потужностей.
Як показують розрахунки, на початок 2014 року на пщприемствах ОПК надлишок основних засобГв, не задГяних у виробничому процеа, ттьки в залишковш балансовш вартостГ оцГнюеться в 1,5 млрд. гривен, що в перекладГ на виробничГ площГ складае 1,7 млн. квадратних метрГв.
З цiеï причини основы показники використання виробничих потужностей i трудових ресурав в порГвнянш з 1990 роком попршили в 3,5-4,0 рази.
При фондовщдачГ на рГвш 0,30-0,45 (гривен вартостГ продукци, виробленоï за рГк / гривен середньорГчно1 балансовоï вартостГ основних виробничих фондГв), виробленнГ на одного працюючого - 1500о0-240000 гривен на рГк, знГманнГ товарноï продукци' з одного квадратного метра виробничих площ - 3500-4000 гривен на рГк про будь-яку здорову конкуренцш Гз зарубГжними виробниками озброення i вiйськовоï техшки залишаеться ттьки мрГяти. За даними зарубГжних джерел в 2010 роцГ продуктивнГсть працГ на одного працюючого у рГк на пГдприемствах оборонной' промисловостГ в США склала $432000, в бвропейському СоюзГ - $341000, в Росшськш Федераци - $51000.
КритичнГ значення приведених показникГв вимагатимуть вжиття швидких i найрГшучГших заходГв з оптимГзаци' виробничих i експериментальних потужностей оборонних пГдприемств. Без усебiчноï i планомiрноï реструктуризацiï ïx господар^^' дГяльностГ подальший прогрес вГтчизняного оборонно-промислового комплексу представляеться дуже проблематичним, а може i зовам неможливим.
При цьому принципово новГ пщходи мають бути продемонстрованГ у формуванш ново1 системи науково-теxнiчноï i виробничо1 коопераци', бо ГснуючГ стереотипи в ïï оргашзаци' за своею суттю перестали грати консолГдуючу функцГю, що не дозволить в цш важливш справГ обмежитися черговим «косметичним» ремонтом.
З одного боку, належить найсерйозшшим чином зайнятися «украшГзацГею» сировини, матерГалГв i комплектуючих виробГв, що використовуються у виготовленш озброення i в^^ково^' технГки, вГдповГдним чином змГнити акценти в здшсненш експортночмпортно1 дГяльностГ. Поди, що сталися в краМ у кшцГ 2013 -початку 2014 року, висунули на порядок денний неминучу проблему переорГентаци на новГ ринки збуту продукцГ| й Гмпортних закупГвель, не залишаючи Гншого вибору.
З Гншого боку, втьне переливання кашталу з однiеï галузГ в шшу, що неминуче супроводжуе повноцшш ринковГ стосунки, здатне до невшзнання трансформувати основнГ критерiï визначення галузево1 i тематичноï спрямованостГ кожного оборонного пщприемства.
Не вдаючись до подальших деталей, вщмГтимо лише, що i в тому, i в шшому випадку мова ведеться про дуже тонкГ матери' оргашзацп виробництва. Тому пщмша прагматичноï доцГльностГ та зваженосп невиправданою рГшучГстю та поспГшнГстю виглядатиме недоречною i неприпустимою.
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
Останне застереження носити зовам не вузько змютовний, а принциповий характер тому, що формування нового вигляду в^чизняно' оборонно' промисловостГ нерозривно пов'язане з вирГшенням вщомого протирГччя мГж вшськовою необхiднiстю i оборонною достатнiстю.
Змщення цього спiввiдношення в ту або шшу сторону, як правило, веде:
або до зниження обороноздатност держави;
або до залучення кра'ни до дорого' гонки озброень.
Не секрет, що нестримний рют вшськових витрат став одним з вирГшальних чинниш розпаду Радянського Союзу, а залишковий принцип фiнансування оборонних потреб за роки незалежностГ Укра'ши зумовив нездатнють ïï Збройних Сил досить ефективно протистояти зовшшшм загрозам.
На практик ж однаково небезпечно:
механiчно переносити на оборонно-промисловий комплекс Укра'ши л протирГччя, як були властивi Вшськово-промисловому комплексу СРСР;
навiть за вщсутнютю у Укра'ши стратегГчних военних цтей глобального масштабу штучно принижувати роль укра'нсько' арми', а, отже, i вГтчизнянш обороннГй промисловостГ, в забезпеченш незалежностГ, суверенГтету i цГлГсностГ кра'ни.
СлГд об'ективно визнати, що завдання формування оборонно-промислового комплексу, як системного утворення, за роки незалежностГ Укра'ши до кшця не вирГшенГ, а наслщки розпаду вГйськово-промислового комплексу колишнього Союзу остаточно не подолаш. Це означае, що системотворчГ фактори, якГ свого часу сформували ВПК СРСР, в УкраМ вГдсутнГ, тобто наш ОПК е комплексом ттьки за назвою, але не за суттю.
Такий пщсумок пояснюеться, в першу чергу, вщсутнютю цтеспрямованих дГй (або 'х недостатнГстю) з вироблення i впровадження в економГчних умовах, що змшилися, системних принципГв формування вГтчизняного оборонно-промислового комплексу, вщповщно''' системи державного управлшня ним i досягнення на цш основГ якГсно вищого економГчного, науково-технГчного i виробничого стану.
Отже, проблема реформування вГтчизняно' оборонно' промисловостГ не ттьки не втратила свое' актуальности а навпаки стала першочерговою необхщнютю, проблемою гранично' злободенностк
ВГдзначаючи головну причину «РисовиразностГ» нишшнього стану оборонно-промислового комплексу Укра'ши у вщсутносп (або недостатнГй кшькосп) системотворчих факторГв, що надають йому характер системно' цтюносл, при вирГшенн завдання з вироблення нового вигляду вГтчизняного ОПК вважаемо за можливе застосування основних положень системного пщходу, пщ яким в даному випадку розумГеться методологГчний прийом, що дозволяе:
- представити об'ект дослщження у якост системи, тобто цГлГснГй сукупност взаемозв'язаних i взаемодГючих мГж собою елементГв;
- шляхом вивчення структури цГе' системи (взаемозв'язкГв мГж и елементами) виявити закономГрностГ функцГонування i подальшого розвитку дано' цтюно''' сукупност з метою ефективнГшого ïï використання [6,7].
При цьому у вщсутносп будь-яких спрямувань до ревГзи' праць великого ЛюдвГга фон БерталанфГ (Ludwig von Bertalanffy), а вже тим бтьше до збагачення його безсмертного вчення новими положеннями, вважаемо, що на ус нашГ логГчнГ конструкци' в повному обсязГ поширюеться класичн поняття системного пГдходу:
- найважливш категори' (система, структура, процес, функцГя, стан, системний ефект, структурна оптимГзацГя);
"Управл1ння проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
- прийнятГ допущення (реальнють, походження, природа i взаемодГя систем, ГстиннГсть ïx опису);
- засадничГ принципи (цтюнють, ГерархГчнГсть побудови, структуризацГя, системнГсть),
- аспекти реалГзаци' (елементний, структурний, функцюнальний, цГльовий, ресурсний, ГнтеграцГйний, комунГкацГйний, юторичний) [1].
Отже, припустимо, що оборонна промисловють Украïни - це система вщкритого типу, яка е сукупнютю вГдповГдних елементГв, що пов'язанГ в едину структуру i забезпечують IT цтюнють i функцюнування.
Пщ процесом функцюнування системи розумГеться и динамГчний перехГд в часГ вГд одного стану до Гншого в межах заданих обмежень.
Ця система активно взаемодГе Гз зовшшшм середовищем, будучи елементом (пщсистемою) Гнших систем вищого ГерархГчного рГвня, споживае на входГ рГзноманГтнГ ресурси, i вГддае на виходГ продукт свое! працГ - озброення i вшськову технГку.
ЦтГ системи :
- створення нових (модершзацГя i ремонт Гснуючих) зразш озброення i вмськово1' технГки Гз заданими бойовими i експлуатацшними параметрами;
- оргашзацГя ïx виготовлення (модершзаци, ремонту) у встановлеш термГни i у необхщнш кГлькостГ, достатньому для забезпечення власних Збройних Сил i здшснення експортних постачань;
- постшне вдосконалення експериментальноï i виробничо^' бази вщповщно до останнГх досягнень науково-техшчного прогресу i свГтових тенденцГй.
Шляхи досягнення мети (в основному штенсивного характеру) припускають широке застосування шновацш як в дослщницькому, так i у виробничому процеск Допускаеться використання екстенсивних чиннимв у виглядГ швестицш в розвиток експериментальноï i виробничо^' бази, якщо це дозволить досягти принципово нового позитивного стану системи, що забезпечуе реальш переваги вГтчизняного озброення i вiйськовоï технГки в порГвнянш Гз зарубГжними зразками, перехщ до бГльш прогресивних технологГчних укладГв, а також економГю ресурсГв, збтьшення випуску, полГпшення споживчих властивостей продукци, що випускаеться, тощо.
Суть вирiшуваноï проблеми полягае в здшсненш оптимГзаци структури вказано1' системи з метою:
- виявлення явища емерджентносп;
- отримання синергетичного ефекту.
При цьому для дотримання чистоти експерименту з системного дослщження оборонной' промисловостГ було би доцтьно врахувати ту частину IT дГяльностГ, яка пов'язана з виробництвом цивiльноï продукци. Але при цьому необхщно пам'ятати, що в ринкових умовах принципи оргашзаци виробництва i збуту товарГв вшськового та цивтьного призначення значною мГрою розрГзняються. З цiеï причини розгляд ïx в единш системГ не ттьки ютотно ускладнюе аналГз, але i може створити ситуацш, при якш вичленення окремих ключових моментГв саме вшськового виробництва стане неможливим.
Вщдаючи належне важливостГ i злободенностГ конверсшних заходГв, що безумовно заслуговуе окремого дослщження, лопка цiеï роботи побудована на допущенш про виключно вшськову спрямованють дГяльностГ оборонно-промислового комплексу.
У науковш лГтературГ з усього рГзномашття точок зору вГдносно ролГ i мГсця оборонноï промисловостГ в економщГ держави видГляються два пщходи до визначення IT природи :
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
- як самостшного сектора нацюнально'' економГки, и великого блоку з власним циклом вГдтворення, системою внутрГшньогалузевих зв'язш i органГв управлГння, тобто пщсистеми в загальнГй макроекономГчнГй системГ;
- як мехашчного i технологГчного об'еднання окремих компоненлв Гнших промислових галузей: машинобудГвно', електротехычно''', авГакосмГчно', суднобудГвно' i т.д.
У першому випадку можна говорити про цтюний системний або гомогенний характер оборонно' промисловостГ, що надае 'й риси самостшного суб'екта макроекономГчних стосунш.
У другому випадку, оборонна промисловють з'являеться як гетерогенне поняття, тобто аморфне цте, складене з рГзнорГдних частин Гнших складних цшюних структур.
Автори статтГ твердо стоять на позицГях гомогенно' природи ОПК, яка, на наш погляд, обумовлюеться вщмггними функцюнальними особливостями оборонно-промислово' сфери, якГ е невГд'емною частиною IT образу життедГяльносл i культури господарювання на уах ГерархГчних рГвнях, а саме:
1)технологГчнГ особливостГ:
- шновацшний характер розробки нових зразш озброення i вшськово' технГки;
- застосування ушкальних наукомГстких видГв технологи' i матерГалГв, невГдомих в цивтьнш промисловостГ;
- широке використання вузькоспецГалГзованого (агрегатного) устаткування;
- наявнГсть вузькоспецГалГзованого i висококвалГфГкованого науково-виробничого персоналу;
- висока доля ручно', але високо складно' працГ;
- переважання одиничного або дрГбносершного виробництва;
- тривала стадГя i висока варлсть пГдготовки виробництва;
- висока питома вага в трудомюткосл виготовлення продукци' випробувань, перевГрочних i контрольних операцш тощо;
2)управлГнськГ особливостГ:
- висока питома вага управлшського персоналу в структурГ трудових ресурсГв;
- пщвищена мГра ризикГв, що притаманна шновацшнш дГяльностГ, небезпека ïï змГшення з шшими видами дГяльностГ i перенесення на них цих ризикГв;
- посиленГ системи контролю якостГ продукци';
- специфГчш методи збуту продукци' усередиш кра'ни та за и межами;
- унГкальний характер управлГння маркетингом тощо;
3)фшансово-економГчш особливостГ:
- велим розмГри первинних ГнвестицГй, необхщних для початку дГяльностГ в оборонно-промисловш сферГ;
- подовження термГнГв окупносл ГнвестицГй в порГвняннГ з бтьшютю цивГльних галузей промисловостГ, якГ, в основному, орГентоваш на задоволення еластичних потреб ринку, тобто на проекти, що швидко окупаються;
- значна доля додано' вартосл, що створюеться не за допомогою виробничих факторГв, а за рахунок штелекту (шновацшнш дГяльностГ);
- велика питома вага постшних витрат в загальнГй собГвартосл продукци', що випускаеться;
- повсюдна практика поетапних платежГв при виконанш замовлення;
- нетрадицшш форми кредитування, якГ е наслщком специфГчного спГввГдношення вартосл виконуваного замовлення i величиною активГв пщприемства-виконавця з точки зору застосування заставного права;
"УправлГння проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
- специфГчн методи оподаткування, що визначаються тривалютю дослщницького i виробничого циклу;
- значна рГзниця мГж внутрГшшми i експортними цГнами на один i той же вирГб;
- особливГ резерви фГнансових коштГв, необхщш для участГ в конкурентних торгах, залучення посередниш на зовнГшньому ринку тощо.
ЦГ особливостГ виконують роль своерГдного буфера в мГжгалузевому переливанн капГталу, пГдвищуючи ГнерцГйнГсть ГнвестицГйних фГнансових потош за рахунок високих бар'ерГв, що встановлюються для пГдприемств при входГ на ринок озброень.
За бажанням можна привести досить велику ктькють прикладГв з цивГльних галузей, якГ використовують не менш серйозн штучнГ перешкоди при проникненн на свГй ринок «чужорГдних» пГдприемств, пГдкреслюючи тим самим власне особливе положення в економщГ (здобич i транспортування вуглеводшв, електроенергетика, залГзничний транспорт та Гнше). Але, по-перше, ктькють таких бар'ерГв не так велика, а, по-друге, ïx походження мае причинно-наслщковий характер i визначаеться очевидними обставинами, наприклад:
- природна монополГя при видобутку корисних копалин;
- науково-техшчна монополГя держави на дГяльнють у сферГ ядерного розпаду i синтезу в атомнш енергетицГ;
- державна шституцюнальна монополГя на виробництво i оборот наркотичних речовин у фармакологи' тощо.
Вщмшнють ОПК вщ таких галузей полягае в тому, що навГть у рамках одного виробничого циклу усГ його вищезгадан особливостГ проявляються одночасно i комплексно. Це надтяе оборонну промисловють цтим рядом специфГчних якостей, якГ дозволяють розглядати IT в ролГ найважливГшого i вщносно самостГйного суб'екта в макроекономГчнГй системГ держави.
Одно з таких специфГчних проявГв знаходить свое вираження в ролГ i мГсцГ оборонно-промислового комплексу в системних утвореннях бГльш високого ГерархГчного рГвня, наприклад, в системГ виробництва i розподГлу вмськово1' продукци на рГвн держави (Рис. 1).
1)державне регулювання оборонно-промисловоï дГяльностГ (шдекс 2) в частинГ:
- прийняття Президентом, Верховною Радою, Кабшетом МшютрГв Украïни, Гншими центральними органами виконавчоï влади та органами управлГння нормативно-правових актГв, регулюючих господарську дГяльнГсть в оборонно-промисловГй сферГ;
- взаемоди вищого законодавчого i вищого виконавчого органГв державноï влади з приводу розмГру бюджетних асигнувань, що видтяються на обороннГ потреби, у тому числГ на створення, виробництво i закушвлю озброення i вмськово1' технГки;
2)оборонне планування (Гндекс 3) з точки зору:
- дГяльностГ Мшютерства оборони й шших центральних органГв виконавчоТ' влади, що мають у своему складГ озброенГ формування, у сферГ забезпечення власних Збройних Сил, шших силових структур необхщною ктькютю озброення та вiйськовоï технГки заданого рГвня якостГ у встановленГ термши;
- виконання ними функцГй фГнансових операторГв стосовно потокГв бюджетних коштГв, що видГляються на створення нових зразш озброення i вiйськовоï технГки, розробку нових видГв технологГй i матерГалГв, що використовуються для ïx виготовлення, подготовку i здГйснення сершного виробництва, закупГвлю;
"Управл1ння проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
Рис. 1. Система виробництва i розподту в1йськов1й продукци на р1вн1 держави
3)кон'юнктура зовнГшнього ринку озброень (шдекс 4) в наступних випадках:
- поява у шоземних держав полГтичних, економГчних, военних i Гнших стимулГв до закупГвлГ вГтчизняного озброення та вшськово''' технГки;
- створення новГтшх зразкГв вГтчизняного озброення та вшськово''' техшки, якГ за сво'ми бойовими, тактико-техшчними i експлуатацГйними параметрами перевершують зарубГжш зразки;
4)вГтчизняний оборонно-промисловий комплекс (шдекс 5) в частит його реально' здатносп до створення, виготовлення i супроводу упродовж усього життевого циклу озброення i вшськово''' техшки:
- необхщних для техшчного оснащення вГтчизняно' армГ', Гнших вшськових формувань;
- що мають можливють ефективно вписатися в кон'юнктуру зовнГшнього ринку озброень, що склалася.
НеобхГдно вщмГтити специфГчнГсть дано' системи, яка визначаеться наступними важливими обставинами:
- вщносна незалежнГсть елементГв системи, що знаходить свш вираз у вГдсутностГ единого елементу-керГвника;
"УправлГння проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
- володшня кожним елементом системи вщносною владою i статусом центру ухвалення рГшень (в межах встановлених повноважень) в питаннях виробництва i розподту вшськово''' продукци';
- наявнють у елементГв системи суперечливих i конкуруючих штереав;
- 'х участь в досягненн спГльних цГлей;
- втрата стшкосп хоч би одним елементом системи виводить з рГвноваги усю систему;
- паралельне i одночасне входження елементГв системи в ¡ншГ глобальн системи на рГвш держави.
ВИСНОВКИ. Представлення ОПК Укра'ши у виглядГ гомогенно' системи в державнш структурГ створення озброення, визначення його системоутворюючих чинниш та 'х функцГональних зв'язкГв, дозволить форРисГзувати процеси аналГзу ОПК i його структурно' i функцюнально' оптимГзаци'.
Перспективи подальших дослiджень за даним напрямком. В наступних публГкацГях, якГ будуть органГзованГ в самий найближчий час, бтьш докладно i обфунтовано розкрити суть кожного етапу реформування вГтчизняного оборонно-промислового комплексу i винесен цГ пропозици' на суд науково' громадськостГ.
Л1ТЕРАТУРА
1. Bertalanffy L. von, General systems theory. Foundations, development, applications, 2 ed., N. Y., 1969. - P. 289.
2. Krafcik J. Triumph of the Lean Production System // Sloan Management Review, MIT. - Vol. 30. - # 1. - Fall 1988.
3. Shewhart Walter A. Economic control of quality of manufactured product. - D. Van Nostrand Company, 1931. - P. 501.
4. Shewhart Walter A. Statistical method from the viewpoint of quality control. - Washington, The Graduate School, the Department of Agriculture, 1939. - P. 155.
5. Бендиков М.А., Лавринов Г.А., Хрусталев Е.Ю. Механизмы развития производственных структур в оборонно-промышленном комплексе // М.: ЦЭМИ РАН. -2005. - 70 c.
6. Блауберг И.В., Юдин Б.Г. Понятие целостности и его роль в научном познании. - М.: Знание, 1972. - 48 с.
7. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. - М.: Наука, 1973. - 270 с.
8. Боднарчук Р.В. Прюритети ¡нвестицшноТ полГтики в оборонно-промисловому комплекс Укра'ши / Р.В. Боднарчук // Стратепчш прюритети. - 2011. - №3.
9. Боднарчук Р.В. Проблеми планування, формування i виконання военно-техшчноТ полГтики в Укра'ш: методолопчний аспект / Р.В. Боднарчук // Стратепчна панорама. - 2001. - №1-2.
10. Быстрова И.В. Советский военно-промышленный комплекс: проблемы становления и развития (1930-1980 годы) / И.В. Быстрова. - М.: ИРИ РАН, 2006. - 704 с.
11. Вшськово-технмне ствробГтництво в умовах глобалГзацп: укра'нський вимГр: зб. мат-лв «круглого столу» / В.М. Бегма; за заг. ред. О.В. Литвиненка. - К.: Н1СД, 2011. - 80 с.
12. Вшськово-технмна та оборонно-промислова полГтика Укра'ши в сучасних умовах: аналГт. доп. / В.М. Бегма, О.О. Свергунов; упоряд. В.В. Маркелов, [за заг. ред. В.М. Бегми]. - К.: Н1СД, 2013. - 112 с.
"УправлГння проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
13. Вшськово-техычна та вмськово-промислова полiтика УкраТни: проблеми формування i реалiзацiT / В.П. Горбулш, В.В. Зубарев, П.П. Скурський, С.М. Химченко // Нацюнальна безпека: украТнський вимiр. - 2009. - №3(22).
14. Вумек Джеймс П., Джонс Даниел Т. Бережливое производство. Как избавиться от потерь и добиться процветания вашей компании / Пер. с англ. - М.: «Альпина Паблишер», 2011. - 473 с.
15. Горбулш В.П. Концептуальн пщходи до удосконалення вшськово-техшчноТ та оборонно-промисловоТ полiтики УкраТни / В.П. Горбулш, О.О.Свергунов // Стратепчы прюритети. - 2013. - №1.
16. Горбулш В.П. Оборонне буфвництво в УкраМ Проблеми розвитку ОПК i пщходи до Тх виршення / В.П. Горбулш // Стратепчна панорама. - 2001. - №1-2.
17. Горбулш В.П. УкраТна потребуе новоТ военно-техшчноТ полiтики / Сайт «Defense express» 28 грудня 2009 року, електронний доступ http://defense-ua.com/rus/hotn ews/?id=30647.
18. Горбулш В.П., Шеховцов В.С. Створення ДК «Укроборонпром» як початок формування дiевого ядра ОПК // Наука i оборона, 2013. - №3.
19. Деминг Уильям Э. Выход из кризиса: новая парадигма управления людьми, системами и процессами / Пер. с англ. - М.: «Альпина Паблишер», 2011. - 419 с.
20. Деминг Уильям Э. Новая экономика для промышленности, правительства, образования / Пер. с англ. - М.: Эксмо, 2006. - 208 с.
21. Класифка^я видiв економiчноT дiяльностi ДК 009:2010 (прийнята у вщповщност з Наказом Державного ком^ету УкраТни з питань техычного регулювання та споживчоТ полiтики вщ 11.10.2010 р. №457 та набрала чинност з 01.01.2012 р.).
22. Колмогоров Г.Д., Кукк К.И. Военно-промышленный комплекс / Сайт «Международный промышленный портал» 20 октября 2010 года, электронный доступ http://www.promvest.info/news/actual.php?BOOKID=41265&view=root&
page=1 &ELEMENT_ID=27455&PAGEN_15=2&PAGEN14=2.
23. Методолопчш аспекти оцшки стану вмськово-техычноТ полiтики та ТТ складових: наук.-метод. вид. / В.П. Горбулш (кер. авт. кол.), В.В. Зубарев, О.П. Кутовий, О.О. Свергунов, С.М. Химченко. - К.: 1нтертехнолопя, 2009. - 208 с.
24. Оборонна полiтика УкраТни на початку ХХ1 столбя : анал^. доп. / В.М. Бегма, О.С. Александров, В.М. Маркелов [та ш.]; за ред. О.В. Литвиненка. - К.: Н1СД, 2010. - 72 с.
25. Оборонно-промышленный комплекс Украины - современное состояние и реструктуризация / В.П. Горбулин, А.С. Довгополый, О.И. Приходько, В.П. Степанов, В.А. Смелов [и др.]; под общ. ред. В.П. Горбулина // Технологические системы, 2001. -№2(8).
26. Оно Т. Производственная система Тойоты. Уходя от массового производства / Пер. с анг. / 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Институт комплексных стратегических исследований, 2008. - 208 с.
27. Отечественный военно-промышленный комплекс и его историческое развитие / [О.Д. Бакланов, А.М. Батков, А.А. Борисов и др.]; под ред. О.Д. Бакланова, О.К. Рогозина. -М.: Ладога-100, 2005. - 751 с.
28. Панов М.М. Постановка системы бюджетного управления или три координаты бизнеса: БДР, БДДС, ББЛ / М.М. Панов. - М.: НИЦ ИНФРА-М, 2014. - 304 с.
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
29. Проблемы питання формування ефективно' системи управлГння оборонно-промисловим комплексом Укра'ши / В.П. Горбулш, В.В. Зубарев, П.П. Скурський, О.П. Кутовий // Нацюнальна безпека: укра'нський вимГр, 2009. - №4(23).
30. Свергунов О.О. Стратепчне планування вГйськово-техшчноТ полГтики: свГтовий досвГд / О.О. Свергунов // Стратепчш прюритети. - 2013. - №3.
31. Синго С. Изучение производственной системы Тойоты с точки зрения организации производства / Пер. с анг. / 2-е изд., перераб. - М.: Институт комплексных стратегических исследований, 2010. - 312 с.
32. Скурський П.П. МГжнародне вмськово-технмне ствробГтництво Укра'ши. Проблеми та шляхи ''х виршення / П.П. Скурський, А.1. Шевцов, Р.В. Боднарчук // Стратепчна панорама. - 2004. - №3.
33. Скурський П.П. Проблеми ринково' трансформацГ'' оборонно-промислового комплексу Укра'ни / П.П. Скурський, А.1. Шевцов, Р.В. Боднарчук // Стратепчна панорама. - 2004. -№2.
34. Сунгуровський М.В. Оборонно-промисловий комплекс Укра'ши: проблемы питання розвитку / М.В. Сунгуровський // Нацюнальна безпека i оборона. - 2004. - №8.
35. Толкачев С.А. Управление оборонно-промышленным комплексом. Теоретико-методологические основы / С.А. Толкачев; Государственный университет управления, Институт национальной и мировой экономики ГУУ. - М.: ГУУ, 2008. - 136 с.
36. Фарамазян Р.А. Трансформация военной экономики в XX - начале XXI века / Р.А. Фарамазян, В.В. Борисов. - М.: Наука, 2006. - 343 с.
37. Формування оборонно-промислово' полГтики Укра'ши в умовах позаблоковостг зб. матер^лю «круглого столу» / Шеховцов В.С., Боднарчук Р.В., Герасимов А.П., Шевченко О.В., Шаталова О.Г. [та ¡н.]; за заг. ред. проф. А.1. Шевцова. - Дшпропетровськ: Н1СД, 2011. - 106 с.
38. Хруцкий В.Е., Сизова Т.В., Гамаюнов В.В. Внутрифирменное бюджетирование. Настольная книга по постановке финансового планирования. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 400 с.
39. Хруцкий В.Е., Хруцкий Р.В. Системы бюджетирования. Семь шагов по эффективной постановке бюджетирования. - М.: Финансы и статистика, 2007. - 176 с.
40. Шевцов А.1. МГжнародна ¡нтеграцт оборонно-промислового комплексу Укра'ши: стан i проблеми розвитку // А.1. Шевцов, Р.В. Боднарчук // Стратепчна панорама. - 2000. - №3-4.
41. Шевцов А.1., Боднарук Р.В. Актуальш проблеми реструктуризацп оборонно-промислового сектору економки Укра'ши // Стратегий прюритети, 2013. - №2(27).
"УправлГння проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 15-31
