CC BY
28
УДК 347.9
М. М. Мальський
KepiBHm Захвдноукра1нсько1 фiлii адвокатського об'еднання Arzinger, канд. юрид. наук, адвокат
ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ Р1ШЕНЬ УКРА1НСЬКИХ СУД1В
У КРА1НАХ ее
© Мальський М. М., 2016
Проаналiзовано можливост1 та способи визнання рпнень украТнських судiв у краТнах членах-еС, з якими немае договору про правову допомогу, i вщповщно немае фжсування принципу взаемностi. На прикладах Швеци, Великобритании Нiмеччини та Нiдерландiв ироаналвовано нормативне регулювання, яке дае змогу виконувати р1шення украТнських суд1в. За результатами дослщження, вид1лено два типи способов визнання: прямий та опосередкований.
Ключов1 слова: визнання i виконання рпнень шоземних суд1в, р1шення украТнського суду, тип способу визнання, транснащональний виконавчий процес.
М. М. Мальский
ПРИЗНАНИЕ И ИСПОЛНЕНИЕ РЕШЕНИЙ УКРАИНСКИХ СУДОВ
В СТРАНАХ ЕС
Статья посвящена анализу возможностей и способов признания решений украинских судов в странах-членах ЕС, с которыми отсутствует договор о правовой помощи, и, следовательно, отсутствует фиксация принципа взаимности. На примерах Швеции, Великобритании, Германии и Нидерландов проанализировано нормативное регулирование, которое позволяет привести к исполнению решения украинских судов. За результатами исследования выделено два типа способов признания: прямой и опосредствованный.
Ключевые слова: признание и исполнение решений иностранных судов, решение украинского суда, Швеция, Великобритания, Германия, Нидерланды, тип способа признания, транснациональный исполнительный процесс.
М. М. Malskyy
RECOGNITION AND ENFORCEMENT OF UKRAINIAN JUDGMENTS IN THE EU STATES
The article is devoted to the analysis of possibilities and means of recognition of Ukrainian judgments in the EU member states, which do not have agreements on legal aid with Ukraine, and consequently do not have the reciprocity principle fixed in writing. On the examples of Sweden, UK, Germany and the Netherlands the normative regulation allowing to enforce Ukrainian judgments is analyzed. As a result of the research, two types of means of recognition are distinguished: direct and indirect.
Key words: recognition and enforcement of foreign judgments, Ukrainian judgment, type of recognition, transnational enforcement process.
Постановка проблеми. Ввдомо, що Украша уклада небагато договорiв про правову допомогу i3 европейськими державами, що серед шшого, ускладнюе процедуру визнання i виконання ршень судiв, ухвалених в Украшу у цих державах. Виникае потреба дослвдити, яким же чином можливо виконати украшсью судовi ршення у цих державах.
Аналiз останшх досл1джень. Проблематика визнання i виконання рiшень iноземних судiв привертае увагу чи мало'' кiлькостi науковщв, серед яких В. Чубарев, М. Штефан, С. Фурса, Ю. Бшоусов, О. Евтушенко та iн. Зокрема, над питаннями визнання ршень укра'нських судiв щодо нерезидентiв працювала Д. Глушкова; нюанси визнання рiшень шоземних судiв у Францii дослiджувала Н. Буковецька; взаемнiсть у разi визнання шоземних судових ршень аналiзувала Г. Щрат тощо. Однак недостатньо дослвдженими залишаються процедури визнання i виконання ршень укра'нських судiв у европейських кра'нах, з якими iснують ткт соцiальнi, економiчнi та полiтичнi зв'язки.
Метою дослщження е з'ясування можливостей та способiв визнання i виконання ршень судiв, ухвалених в Укра'ш, у тих европейських державах, з якими ввдсутш договори про правову допомогу (на прикладi Швецii, Великобритании Нiмеччини та Нiдерландiв).
Виклад основного матерiалу. Укра'на уклала двостороннi договори про правову допомогу, якими встановлено взаемне визнання та виконання судових ршень договiрноi сторони, з такими кра'нами-членами €С: Польща, Литва, Естонм, Латвм, Чехм, Угорщина, Румунм, Грец]я, Кiпр. Також у порядку правонаступництва чинними для Укра'ни е договори, укладет СРСР з Югославiею та Iталiею. Так iз 28 члетв ЕС Укра'на врегулювала визнання судових ршень лише з меншою половиною. Крiм того, з iншими розвинутими европейськими кра'нами, якi не е членами ЕС (1сландм, Норвегм, Швейцарм) також вiдсутнi мiжнароднi домовленостi щодо визнання i виконання судових ршень. Вiдтак, визнаючи судове ршення у цих кра'нах, можливо спиратись тшьки на 'хне внутрiшне правове регулювання.
У цш статтi розпочнемо аналiз процедур визнання i виконання судових ршень, ухвалених в Укра'ш, у тих европейських державах, з якими ввдсутш ввдповвдш договори про правову допомогу. Аналiз аспектiв шституту визнання i виконання рiшень шоземних судiв е черговим кроком у дослвдженш обсягу правового регулювання транснащонального виконавчого процесу. На нашу думку, ввднесення вказаного iнституту до сфери регулювання транснащонального виконавчого процесу повинне забезпечити глибше i детальшше розумшня його.
Визнання i виконання шоземних судовихршень у Швецп
Процедура визнання i виконання шоземних судових ршень у Швецй, на жаль, не мае окремого спещального правового регулювання за внутршшм законодавством. Практика визнання i виконання iноземних ршень, здебшьшого, грунтуеться на вiдповiдних мiжнародних договорах. Так, швецькi науковцi видшяють три способи визнання i виконання ршень iноземних судiв у Швеци, якi умовно можна назвати: по-перше, чинш ршення iноземних судiв, по-друге, визнанi рiшення iноземних судiв, та по-трете, рiшення iноземних судiв як доказ [1, с. 2].
Згвдно iз першим способом, аби виконати шоземне рiшення, необхiдно отримати екзекватуру (спрощена процедура визнання чинностi ршення iноземного суду), або вiдразу скерувати рiшення до компетентно'' установи для примусового виконання. Другий спосiб передбачае судовий розгляд, за результатом якого ршення шоземного суду може бути визнане. А згвдно iз трепм способом, рiшення, ухвалене в шоземнш державi, слугуе лише як доказ (хоча й вагомий) у новому розглядi справи по суп [1, с. 3].
Оскшьки, в Укра'ни немае договорiв, що регулюють процедуру визнання i виконання судових ршень, iз Швецiею, виникае питання, до якого способу можна зарахувати виконання укра'нських рiшень: другого чи третього.
Згiдно iз загальним принципом, ршення судiв iноземних держав, з якими немае ввдповвдного договору чи конвенцй, не визнаються. Однак, якщо справа е важливою щодо практики застосування для швецького законодавства, i якщо заявник обгрунтуе необхiднiсть розгляду справи
швецьким судом, то вИн може звернутись i3 вiдповiдним позовом про визнання рИшення iH03eMHoro суду. Якщо заявнику це не вдаеться, то вш у будь-якому pa3i може звернутись i3 позовом для нового розгляду справи по суп у швецькому судi [2, с. 355]. Також, як зазначають юристи-практики Швецiï, Иснуе судова практика (на рiвнi Верховного суду Швеци), коли визнавались без повторного дослИдження обставин справи рИшення шоземних судiв у разi виключноï договiрноï пiдсудностi справи судам iноземноï держави. Також е судова практика (на рiвнi апеляцiйних судiв) визнання рИшень iноземних судiв без прив'язки до договiрноï пiдсудностi [3, с. 124-128].
З метою визнання Иноземного судового рИшення заявник звертаеться iз позовом до компетентного суду першо!' iнстанцiï в Швецiï. Застосовуються звичайнi правила цивильного права щодо розгляду позову, передбаченi у КодексИ судових проваджень Швецiï (The Swedish Code of Judicial Procedure) [2, с. 355]. На вИдмИну вИд цього, для визнання судових рИшень тих держав, з якими ШвецИя мае вiдповiднi мiжнароднi домовленостi, необхИдно вiдразу звертатись до суду апеляцшно!' iнстанцiï.
Так, можна зробити висновок, що визнання i виконання рИшень украшських судiв у Швецiï е доволi складним процесом. Найiмовiрнiше, здебИльшого до украшських рiшень застосову-ватиметься третiй спосiб визнання, згiдно з яким украшське судове рiшення мае силу доказу. Така ситуацИя призводить до того, що юрисдикция украшських судiв у цивИльних справах за участю швецько!' сторони виглядае як несприятлива, оскИльки iснуе великий ризик невизнання рИшення украшського суду у Швеци, а вИдтак нiвелюеться значення судового процесу в Украшу
Визнання i виконання шоземних судовихршень у Великобритании
Визнання i виконання шоземних судових рИшень у Сполученому королИвствИ Великобритани на ПИвнИчно!' 1рланди (далИ - Великобритания) умовно подИляють на три групи, залежно вИд типу правового регулювання: 1) визнання i виконання на пИдставИ договИрного права GC (застосовуеться до держав-членИв GC, 1сланди, Норвегiï та Швейцари); 2) визнання i виконання на пИдставИ статутИв Великобританiï (застосовуеться до держав, якИ мають ИсторичнИ та конституцшш зв'язки з Вели-кобританИею - наприклад, колишнИ колони); 3) визнання i виконання на пИдставИ прецедентного права Великобритании Власне, основним джерелом прецедентного права, що пИдсумовуе ключовИ вимоги до визнання рИшення Иноземного суду за вИдсутностИ мИждержавних договИрних домовленос-тей, е справа Адамса проти Кейп 1ндастрИс ПИс 1990 р. (Adams v. Cape Industries Pis) [4, с. 125].
ЗгИдно Из прецедентним правом для визнання рИшення Иноземного суду, ухваленого в державИ, з якою немае вИдповИдного мИжнародного договору, необхИдно звернутись до суду Великобритани Из позовом для поновного розгляду справи (fresh legal proceedings). Однак, рИшення Иноземного суду, як правило, трактуеться як доведений факт (наприклад, встановлена сума заборгованостИ). I за результатами такого розгляду, який часто е доволИ швидким, виноситься так зване пИдсумкове рИшення (summary judgment), оскИльки воно пИдсумовуе обставини та висновки, винесенИ в рИшеннИ Иноземним судом [5, с. 38].
Визнання рИшення Иноземного суду не допускаеться на таких пИдставах:
1) Иноземний суд не мае юрисдикци i не компетентний розглядати справу згИдно Из колИзИйними нормами права Великобритании
2) розгляд справи вИдбувся в порушення договiрноï пИдсудностИ, i вИдповИдач не взяв участИ у розглядИ справи И не подав заперечення чи в Инший спосИб не погодився на юрисдикцИю суду;
3) рИшення не вказуе тверду грошову суму заборгованостИ;
4) рИшення не остаточне i не однозначне щодо прав i обов'язкИв сторИн;
5) рИшення винесено внаслИдок обману;
6) рИшення стосуеться виплати штрафИв, пенИ, податкИв чи збиткИв;
7) рИшення суперечить англИйському публИчному порядку;
8) рИшення суперечить англИйським правилам щодо природноï справедливости [2, с. 167-168].
Як зазначають юристи-практики, незважаючи на ввдсутшсть домовленостей щодо взаемного виконання судових ршень, видаеться можливим виконати ршення, винесене у крашах СНД, про стягнення кошпв у англiйських судах, якщо таке ршення е остаточним i iноземний суд мав юрисдикщю щодо цiеï справи [6, с. 5].
Отже, згвдно iз прецедентним правом Великобритани рiшення украïнських судiв можуть бути визнанi i виконаш, якщо вiдсутнi вище згаданi пвдстави для вiдмови. Однак йдеться лише про судовi рiшення, за якими стягуеться тверда грошова сума; ршення з iншою резолютивною частиною, на жаль, будуть використанi лише як доказ у новому судовому розглядi справи по суп.
Очевидно, що за наявностi вiдповiдного мiжнародного договору процедура визнання i виконання е набагато простшою i швидшою, однак вважаемо, що Великобританм все ж пропонуе спри-ятливi умови для виконання рiшень iноземних судiв за вiдсутностi такого мiжнародного договору.
Визнання i виконання шоземних судовихршень у Нтеччит
Визнання i виконання шоземних судових ршень у Шмеччиш також можна подшити на три групи залежно ввд типу правового регулювання: 1) визнання i виконання на пiдставi договiрного права €С, 2) визнання i виконання на пiдставi двостороннiх договорiв (наприклад, з 1зрашем, Тунiсом), 3) визнання i виконання за внутршшм законодавством Шмеччини [2, с. 200-201]. Ввдомо, що Украïна не мае договiрних домовленостей iз Нiмеччиною щодо взаемного визнання i виконання судових ршень. Ввдтак, для визнання i виконання судового ршення, ухваленого в Украшу необхiдно звернутись до законодавства Шмеччини, а саме до Кодексу цивильного процесу.
Згвдно iз ст. 722 Кодексу цивильного процесу Нiмеччини примусове виконання ршення iноземного суду може бути здшснене за умови ухвалення компетентним судом Нiмеччини рiшення про допуск до виконання. Судовий розгляд за позовом особи, що просить визнання i виконання шоземного судового рiшення, обмежуеться перевiркою пвдстав, за якими позов вiдхиляють. Зокрема, визнання ршення iноземного суду неможливе у таких випадках:
1) шоземний суд не мав юрисдикци щодо виршення справи за законодавством Шмеччини;
2) ввдповвдач, який не взяв учасп у розглядi справи, не був належно повiдомлений про ввдкриття справи або був повiдомлений не завчасно, що не дало змогу йому захищати себе;
3) судове ршення суперечить рiшенню, ранiше винесеному в Шмеччиш, чи рiшенню, вине-сеному в iншiй iноземнiй державу яке пiдлягае визнанню, або якщо судовий розгляд, внаслвдок якого винесене це судове ршення, суперечить судовому розгляду, що розпочався рашше в Hi-меччинi;
4) визнання судового ршення приведе до наслiдкiв, що явно суперечать основним принципам шмецького права, i особливо, якщо визнання суперечить фундаментальним правам (порушення публiчного порядку);
5) взаемнiсть не була забезпечена (ст. 328 Кодексу цивильного процесу Шмеччини).
Суд Шмеччини розглядатиме справи по суп, якщо виявить порушення публiчного порядку, зокрема, за заявою ввдповвдача.
Отже, за законодавством Шмеччини визнання ршень украшських судiв е можливим за умови ввдповвдносп вимогам Кодексу цивильного процесу. I власне, в цьому разi ми не зовшм погоджуемося iз висновком О. Евтушенко, що не можливо виконувати ршення судiв Hiмеччини в Украт i навпаки, оскшьки, як зазначено у raroi "Мiжнародний цившьний процес" Н. Нагеля та П. Готвальда, мiж Украïною i Шмеччиною не забезпечена взаемнiсть [7, с. 41]. Подiбно, Д. Глушкова приходить до висновку, що "визначити взаемшсть у вiдносинах мiж Hiмеччиною i Украшою у питаннях виконання судових ршень з аналiзу внутрiшнiх процесуальних норм неможливо" [8, с. 170].
Сьогодш iснують прецеденти визнання ршень судiв Hiмеччини в Украïнi, а ввдтак можна сподiватись на взаемне визнання ршень украшських судiв у Шмеччиш. Таки, вважаемо, що за
ввдсутносп з Шмеччиною договору про правову допомогу, все ж кнуе можливкть до виконання в Hiмеччинi ршень украшських судiв. Важливу роль у такому разi вiдiграе саме практика визнання ршень нiмецьких судiв украшськими судами, оскшьки таким чином закладаеться основа для сприятливiшого ставлення до ршень украшських судiв у Шмеччиш.
Визнання i виконання ршень шоземних cydie у Шдерландах
У Нвдерландах, як i в шших крашах-членах GC, визнання i виконання ршень iноземних судiв грунтуеться на таких трьох джерелах права: 1) договiрне право €С, 2) багатостороннi i двостороннi договори (наприклад, iз Республiкою Суринам), 3) нащональне законодавство Hiдерландiв. Оскшьки Украша не врегулювала в договiрному порядку визнання i виконання судових ршень iз Hiдерландами, необхiдно дослiдити положення нвдерландського законодавства.
Так, згiдно iз ст. 431 Закону Hiдерландiв про цившьний процес (Dutch Act on Civil Procedure) у разi ввдсутносп договору чи нормативного регулювання, ршення iноземного суду не визнаеться у Нвдерландах i справа, яку розглядав шоземний суд, пвдлягае поновному розгляду нвдерландським судом. Для цього заштересована особа подае позов до нвдерландського суду за мюцем розташування ввдповвдача за загальними правилами цивильного судочинства.
За результатами нового судового розгляду справи по суп нвдерландський суд виршуе наскшьки рiшення iноземного суду може бути визнане. Проте, суд все-таки здшснюе обмежений розгляд за умови, що:
1) ршення шоземного суду винесене iноземним судом, що застосовуе подiбнi процесуальнi заходи забезпечення до тих, що застосовуються у Нвдерландах (наприклад, сторш належно поввдомляють про процес i забезпечують розумнi можливостi захисту для ввдповвдача);
2) сторони добровольно передали справу до юрисдикци шоземного суду за допомогою укладення договору про пвдсудтсть (пряма згода), чи, наприклад, через добровшьну участь у розглядi справи шоземним судом (непряма згода);
3) виконання ршення iноземного суду не суперечить публiчному порядку Hiдерландiв [9, с. 83].
Зокрема, важливу роль у звуженш меж розгляду справи нвдерландським судом ввдкрали таю судовi прецеденти: справа Бонтмантел 1924 р. (Bonmantel case 1924), справа Есмш проти Енка Арабм 1993-1994 рр. (Esmil v. Enka Arabia) та справа Есмш проти Проекту Суднобудiвного Заводу у Персидськш Затоцi 1993-1994 рр. (Esmil v. Perian Gulf Shipyard Project) [10, с. 6].
Так, незважаючи на категоричшсть формулювання законодавчих положень щодо невизнання ршень шоземних судiв за ввдсутносп ввдповвдного мiжнародного договору, все ж судова практика заклала основи для приведення до виконання ршень шоземних судiв, зокрема украшських, у бшьш спрощеному порядку порiвняно з новим повним розглядом справи.
Коли вищезазначет умови визнання ршення iноземного суду не дотримаш, нiдерландськi суди неохоче здшснюють повний розгляд справи по суп i при цьому використовують ршення iноземного суду як доказ [10, с. 7].
Також наявне суб'ективне ввдношення окремих нвдерландських судiв до судових ршень, винесених у державах iз сумшвною незалежнiстю судово!' системи [10, с. 7]. А тому, знову ж таки, практика украшських судiв ввдкрае визначальну роль для бшьш прихильного ставлення до ршень украшських судiв у Нвдерландах.
Отже, за ввдсутносп ввдповвдного мiжнародного договору видаеться можливим виконати ршення укра1нських судiв у Нвдерландах.
1з вищенаведеного аналiзу можливостей та способiв приведення до виконання ршень укра1нських судiв у европейських крашах випливае, що, незважаючи на ввдсутшсть мiжнародних домовленостей, рiшення украшських судiв можна виконати закордоном. Проте, в одних крашах, цей процес буде складшшим i вимагатиме практично нового розгляду справи (Швецм), а в шших -
менш складним i обмежиться перевИркою вИдсутностИ пИдстав для вИдмови (Великобритания, НИмеч-чина, НИдерланди).
Характеризуючи ступИнь значущостИ рИшення украИнських судИв у европейських державах, можемо видИлити такИ три типи:
1) рИшення, яке визнаеться повнИстю чинним без перевИрки по сутИ;
2) рИшення, яке перевИряться по сутИ, однак слугуе як доказ;
3) рИшення, яке не визнаеться.
ВИдповИдно за ступенем значущостИ рИшення украИнських судИв можемо видИлити такИ способи визнання И виконання рИшень украИнських судИв:
1) прямий (ухвалення процесуального рИшення про надання чинностИ рИшенню Иноземного
суду),
2) опосередкований (застосування Иноземного рИшення як засобу ухвалення нового аналогИчного рИшення).
Узагальнюючи можемо видИлити, що единою спИльною для европейських краИн пИдставою для вИдмови у визнаннИ рИшення Иноземного суду е суперечнИсть публИчному порядку. Наступним за важливИстю, як випливае з проведеного дослИдження, е дотримання правил пИдсудностИ за законо-давством держави, де приводиться до виконання судове рИшення. Також суди часто перевИряють, чи забезпечено вИдповИдачу право на захист, а саме чи вИн був належно И вчасно повИдомлений про судовий розгляд.
Водночас нацИональне законодавство кожноï окремоИ европейськоИ держави може мИстити вИдмИннИ умови, яких необхИдно дотримати, щоб рИшення Иноземного суду було виконане (наприклад, рИшення на тверду грошову суму).
Так, рИзноманИтнИсть И неоднорИднИсть правового регулювання визнання И виконання Иноземних судових рИшень у краИнах GC становить значну перешкоду для виконання рИшення украИнського суду, яке не е "унИверсальним" И не вИдповИдае водночас вимогам усИх приписИв держав, де воно пИдлягае виконанню. А тому, для позитивного сприйняття рИшення украИнського суду закордоном необхИдно вчинити низку крокИв, серед яких:
1) укладення двостороннИх чи багатостороннИх договорИв про правову допомогу;
2) усталення практики украИнських судИв щодо визнання рИшень Иноземних судИв для забезпечення взаемностИ;
3) реформування судовоИ системи з метою досягнення дИйсноИ незалежностИ, неупередженостИ, об'ективностИ та ефективностИ пИд час розгляду справ;
4) здИйснення реальних ИнтеграцИйних процесИв з метою в майбутньому вступу до членства €С, И вИдповИдно приеднання до договорИв €С, якИ забезпечують практично "автоматичне" визнання рИшень Иноземних судИв тощо.
Також необхИдно звернути увагу на те, що приведення до виконання судового рИшення е складовою права на справедливий суд, передбаченого у ст. 6 КонвенцИИ про захист прав людини И основоположних свобод вИд 04.11.1950, учасниками якоИ е всИ краИни-члени GC, а серед Инших И УкраИна. Так, практика ССПЛ доводить, що Иснуе право на визнання рИшень Иноземних судИв, а тому держави-учасники цИеИ КонвенцИИ повиннИ забезпечити реалИзацИю такого права [11, с. 543]. А тому сама по собИ вИдсутнИсть договору про правову допомогу не може бути пИдставою для вИдмови у визнаннИ рИшення украИнського суду.
Висновок. Як було з'ясовано, краИни-члени €С (ШвецИя, ВеликобританИя, НИмеччина та НИдерланди), з якими немае договорИв про правову допомогу, забезпечують певнИ можливостИ визнання рИшень украИнських судИв. Водночас деякИ краИни е бИльш лИберальними до визнання
шоземних ршень i встановлюють доволi чггку процедуру визнання i виконання, а шш^ навпаки, е скептичними у ввдносинах з "недоговiрними" державами.
1. Bo Nilsson, Jonas Westerberg. International Execution against Judgment Debtors. - Stockholm: Oceana Publications, 2007. - 35 p. 2. International Enforcement of Foreign Judgments / Paul Hopkins (ed.). - Salzburg: Yorkhill Law Publishing, 2006. - 580 p. 3. Enforcement of Foreign Judgments 2014 / Mark Moedritzer and Kay C Whittaker (ed.) // Getting the Deal Through. - 2014. - P. 124-128. 4. Enforcement of Foreign Judgments 2015 / Patrick Doris (ed.) // Getting the Deal Through. - 2015. -P. 124-130. 5. Enforcement of Foreign Judgements / D. Jones, O. Akyurek, J. Woodland, T. Menshenina. // Financier Worldwide. - 2014. - P. 36-49. 6. Enforcement of CIS Court Judgments in England [Електронний ресурс]. - 2014. - Режим доступу до ресурсу: https://www.bryancave.com/images/ content/2/2/v2/2202/Bulletin-Enforcement-of-CIS-Court-Judgments-in-England-June-2014.pdf. 7. Свту-шенко О. I. Особливостi визнання та виконанняршень тоземних судiв : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Свтушенко Олена 1ватвна - Кигв, 2005. - 210 с. 8. Глушкова Д. Г. Шдстави виконання ршень украшських судiв щодо нерезидентiв Укрални // Форум права. - 2011. - № 2. - С. 166-172. 9. Enforcement of Foreign Judgments 2013 / Mark Moedritzer and Kay C Whittaker (ed.) // Getting the Deal Through. - 2013. - P. 83-89. 10. Van Mierlo A. The Netherlands [Електронний ресурс] / A. van Mierlo, B. Hoebeke. - 2010. - Режим доступу до ресурсу: http://www.nautadutilh.com/ PageFiles/7522/2012-05-04-enforcement-money-judgments-tvm.pdf. 11. Kinsch P. Enforcement as a Fundamental Right / Patrick Kinsch. // Nederlands Internationaal Privaatrecht (NIPR). - 2014. - № 4. -P. 540-544.
REFERENCES
1. Bo Nilsson, Jonas Westerberg. International Execution against Judgment Debtors. - Stockholm: Oceana Publications, 2007. - 35 p. 2. International Enforcement of Foreign Judgments / Paul Hopkins (ed.). - Salzburg: Yorkhill Law Publishing, 2006. - 580 p. 3. Enforcement of Foreign Judgments 2014 / Mark Moedritzer and Kay C Whittaker (ed.) // Getting the Deal Through. - 2014. - P. 124-128. 4. Enforcement of Foreign Judgments 2015 / Patrick Doris (ed.) // Getting the Deal Through. - 2015. -P. 124-130. 5. Enforcement of Foreign Judgements / D.Jones, O. Akyurek, J. Woodland, T. Menshenina // Financier Worldwide. - 2014. - P. 36-49. 6. Enforcement of CIS Court Judgments in England. - 2014. -Available at: https://www. bryancave. com/images/content/2/2/v2/2202/Bulletin-Enforcement-of-CIS-Court-Judgments-in-England-June-2014.pdf. 7. Yevtushenko O. I. Osoblyvosti vyznannya ta vykonannya rishen' inozemnykh sudiv: dys. kand. yur. nauk : 12.00.03 [Peculiarities of recognition and enforcement of decisions of foreign courts]. Kyyiv, 2005. 210 p. 8. Hlushkova D.H. Pidstavy vykonannya rishen' ukrayins'kykh sudiv shchodo nerezydentiv Ukrayiny. Forum prava. [Grounds for enforcement of Ukrainian courts concerning non-residents of Ukraine]. 2011. No 2. pp 166-172. 9. Enforcement of Foreign Judgments 2013 / Mark Moedritzer and Kay C Whittaker (ed.) // Getting the Deal Through. - 2013. -P. 83-89. 10. Van Mierlo A. The Netherlands / A. van Mierlo, B. Hoebeke. - 2010. - Available at: http://www.nautadutilh.com/PageFiles/7522/2012-05-04-enforcement-money-judgments-tvm.pdf. 11. Kinsch P. Enforcement as a Fundamental Right / Patrick Kinsch. // Nederlands Internationaal Privaatrecht (NIPR). - 2014. - № 4. -P. 540-544.
