CC BY
57
АДМШ1СТРАТИВНЕ ПРАВО. Ф1НАНСОВЕ ПРАВО. ТРУДОВЕ ПРАВО
Гетьман €вген Анатолiйович,
доктор юридичних наук, старший науковий cniepo6imHUK, начальник eiddrny координаци правових дослiджень апарату президп Нацюнально)' академ'И правових наук Украни, Украна, м. Харш e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-1801-7252
doi: 10.21564/2414 - 990x.134.78655 УДК 342.9: 342.6 (477)
ПРИНЦИП ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА У НОРМОТВОРЧ1Й Д1ЯЛЬНОСТ1 ОРГАН1В ВИКОНАВЧО1 ВЛАДИ
Статтю присвячено дослгдженню питання принцитв нормотворчог 31яльност1 оргашв виконавчог влади в Украгт. Проанал1зовано тдходи вчених до основних принцитв правотворчог дЫльность Наголошено на необхгдностг дотримання принципу верховенства права в нормотворчш д1яльност1 оргашв виконавчог влади з метою забезпечення i захисту прав i свобод людини та громадянина.
Ключовi слова: нормотворчкть; принципи нормотворчосп; органи виконавчо'1 влади; принцип верховенства права.
Гетьман Е. А., доктор юридических наук, старший научный сотрудник, начальник отдела координации правовых исследований аппарата президиума Национальной академии правовых наук Украины, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-1801-7252
Принцип верховенства права в нормотворческой деятельности органов исполнительной власти
Статья посвящена исследованию вопроса принципов нормотворческой деятельности органов исполнительной власти в Украине. Проанализированы подходы ученых к основным принципам правотворческой деятельности. Отмечена необходимость соблюдения принципа верховенства
права в нормотворческой деятельности органов исполнительной власти в целях обеспечения и защиты прав и свобод человека и гражданина.
Ключевые слова: нормотворчество; принципы нормотворчества; органы исполнительной власти; принцип верховенства права.
Постановка проблеми. Нормотворча дiяльнiсть оргашв виконавчо! влади, 11 поняття, змкт, правове регулювання i принципи здшснення е одшею з актуальних проблем в Укра!ш, яка, попри досить великий обсяг теоретичних дослщжень, залишае вщкритим питания законодавчо! регламентацi! та практично! реалiзацi! нормотворчого процесу взагалi й оргашв виконавчо! влади зокрема.
Аналiз остантх дослiджень i публжацш. Дослщженням принцишв правотворчо! i нормотворчо! дiяльиостi оргаиiв виконавчо! влади придiляли увагу у сво!х наукових працях Т. О. Чепульченко [1], В. Г. Гончаренко [2], С. П. Погребняк [3], О. О. Томкша [4], О. I. Чаплюк [5] та ш.
Метою статтi е визначення мкця принципу верховенства права в нормотворчш дiяльностi оргашв виконавчо! влади в Укра!ш шляхом аналiзу наукових пiдходiв до цiе! проблематики.
Виклад основного матерiалу. Нормотворчу дiяльнiсть оргашв виконавчо! влади можна визначити як дiяльнiсть уповноважених органiв (державно! виконавчо! влади Укра!ни та !х посадових о^б) iз створення нормативно-правових акпв у порядку, суворо регламентованому законодавством (залежно вщ органу нормотворення та виду створюваного нормативно-правового акта).
У демократичнш правовiй державi нормотворчiсть базуеться на певних принципах, як розкривають особливостi та характернi ознаки державно! дiяльностi iз створення, змiни та скасування нормативно-правових акпв.
Сучасна юридична думка пiд принципом розумiе основш засади, вихiднi iде!, що характеризуются унiверсальнiстю, загальною значущiстю, вищою iмперативнiстю i вiдбивають суттевi положення теорп, вчення, науки, системи внутрiшнього й мiжнародного права, полiтично!, державно! чи громадсько! органiзацi! (гуманiзм, законнiсть, справедливкть, рiвнiсть громадян перед законом тощо).
Ураховуючи, що на сьогодш питання законодавчого регулювання нормотворчо! дiяльностi залишаеться вiдкритим i активно обговорюеться юристами-науковцями i практиками, додаткового дослщження потребують саме принципи нормотворчо! дiяльностi як !"! шдГрунтя.
Законом Укра!ни «Про засади державно! регуляторно! полiтики у сферi господарсько! дiяльностi», яким врегульовано особливостi створення нормативно-правових акив, що мають ознаки регуляторного акта, окремою статтею визначено принципи державно! регуляторно! пол^ики, якими е: дощльшсть (обгрунтована реальна необхщшсть у прийняттi саме цього нормативно-правового акта); адекватшсть (вiдповiднiсть i сшвввдношення виду нормативно-правового акта потребi й вимогам у регулюванш вiдповiдних
сусшльних ввдносин); ефектившсть (досягнення максимальних позитивних результаив i3 мiнiмальними затратами внаслiдок реалiзацiï вщповвдного регуляторного акта); збалансованiсть (забезпечення балансу imepeciB суб'eктiв господарювання, громадян та держави при реалiзацГí регуляторно!" полггики); передбачуванiсть (послiдовнiсть у реалiзацГí регуляторно! полггики, вiдповiднiсть поставленим планам з шдготовки проектiв регуляторних актiв); прозорють та врахування громадсько! думки (ввдкриткть дiй регуляторних органiв на всiх етапах реалiзацiï регуляторно! полiтики, обов'язкове врахування зауважень i пропозицiй фiзичних та юридичних осiб, якi надшшли в процесi розробки регуляторного акта, обов'язковють оприлюднення регуляторних актiв) [6].
Як зазначае Н. П. Христинченко, вщповщшсть регуляторно! полiтики зазначеним принципам забезпечуеться саме шляхом нормативно! регламентацп процесу правотворення (створення регуляторного акта), тобто за допомогою визначення та виокремлення «спещальних еташв, що мають виконуватися регуляторним органом» у процесi створення регуляторного акта, i доходить висновку, що «яккть державно! пол^ики ... залежить ввд якостi процесу ïï здшснення» [7, с. 23-24]. Ми шдтримуемо таку точку зору i вважаемо, що досконале регулювання правотворчого процесу взагалi та нормотворчого процесу оргашв виконавчо! влади зокрема сприятиме удосконаленню якост й ефективност законодавства Украши.
Принципи нормотворчо! дiяльностi знайшли свое вщображення у Правилах пiдготовки проекпв актiв Кабiнету Мiнiстрiв Укра!ни, затверджених постановою Кабiнету Мiнiстрiв Укра!ни. Так, встановлено, що при шдготовщ тексив проектiв нормативно-правових актiв Кабiнету Мiнiстрiв Укра!ни мають бути дотриманi наступш принципи: 1) логiчноï послiдовностi (шд яким слiд розумiти дотримання лопчних зв'язкiв складових компонентiв проекту нормативно-правового акта, ч^ких причинно-наслiдкових зв'язкiв мiж нормами, якi викладаються); 2) належно! ясностi викладу i точностi опису (полягае у правильному та професшному викладенш норм, точностi, лаконiчностi i доступност до розумiння народом (сусшльством); 3) свободи вiд суперечностей (виявляеться у недопущенш смислових суперечностей, неузгодженост та взаемовиключення норм); 4) лакошчносп (полягае у плануваннi та обдумуванш змiсту нормативно-правового акта, застосуваннi здебшьшого простих речень, униканнi дiеприкметникових i дiеприслiвникових зворотiв); 5) правильностi «компонування проекту акта» (кожний аспект акта мае займати свое мюце в лопчнш послiдовностi i викладеннi норм та не збтатися з шшими); 6) нор-мативностi «мовних засобiв офiцiйно-дiлового стилю (при викладеннi норм в нормативно-правовому акт мають застосовуватися слова i термши, закрiпленi словниками та вщповвдати сучасному правопису) [8].
Таким чином, певш принципи нормотворчо! дiяльностi органiв виконавчо! влади закршлеш на нормативному рiвнi, але, на нашу думку, вони мають вузький спецiалiзований змют i сенс та не вщображають основних напрямкiв загально! нормотворчо! дiяльностi (незалежно вiд виду нормативно-правового
акта або органу нормотворення). Тобто, це принципи, яы стосуються лише нормотворчого процесу Кабшету Мiнiстрiв УкраТни, та у зазначеному вище нормативно-правовому акт взагалi не вiдображенi загальноправовi принципи, притаманнi загальнiй нормотворчiй дiяльностi уповноважених органiв i окремiй нормотворчш дiяльностi органiв виконавчоТ влади, як-то: принципи верховенства права, законности демократизму, гласности конституцiйноТ вiдповiдностi тощо. Разом iз тим у Рекомендацiях з шдготовки проектiв актiв Кабiнету Мiнiстрiв УкраТни (2004 р.), запропонованих Департаментом юридичного забезпечення його Секретарiату, зазначено, що принципами пiдготовки проектiв акив Кабiнету Мiнiстрiв УкраТни е принципи демократизму, законности гуманiзму, науковостi, професiоналiзму, технiчноТ досконалостi та вiдповiдностi нормам мiжнародного права [9]. Але щ загальнi принципи пропонувалося застосовувати при розробщ проектiв актiв до прийняття у 2005 р. Правил шдготовки проек^в акпв Кабiнету Мiнiстрiв УкраТни.
На нашу думку, мають мюце радикально протилежнi викладення принципiв нормотворчоТ дiяльностi в Рекомендацiях (лише загальновизнаш принципи) та Правилах (лише вузько спещальш принципи), тому оптимальним варiантом мае бути викладення обох груп принцишв, лише таким чином буде повшстю охоплено процес нормотворення.
У сучаснiй юридичнiй лiтературi немае единого пiдходу до визначення та перелшу принципiв нормотворчоТ дiяльностi. З метою визначення поняття та змкту принципiв, притаманних нормотворчiй дiяльностi органiв виконавчоТ влади в УкраТш, вважаемо за доцiльне ознайомитися iз позицiями провiдних науковцiв щодо зазначеного питання.
Бшьшкть теоретикiв права шд принципами нормотворчостi пропонують розумiти «основоположш начала, основнi iдеТ, на яы спираються державнi та мунiципальнi службовщ у своТй дiяльностi, результатом якоТ е створення правових норм, виражених, як правило, в нормативних актах». Уперше принципи правотворчост знайшли свое вщображення 1955 р. в науковш працi Д. А. Керимова [10, с. 36]. Сучасш украТнськi та шоземш науковцi пропонують наступш пiдходи до визначення й класифжацп принципiв правотворчоТ дiяльностi. Так, В. П. Плавич i С. В. Плавич, проаналiзувавши позицГТ науковцiв щодо визначення поняття принцишв правотворчоси, зазначають, що «пiд принципами правотворчостi розумшть положення та iдеТ, що покладеш в основу даноТ дiяльностi i реалiзацiя яких забезпечуе якiсть нормативно-правових акпв, оптимальне нормативно-правове регулювання» [11, с. 83].
Ю. А. Ведершков видiляе двi групи принципiв правотворчоТ дiяльностi: загальнi (основоположнi вимоги, як виражають сутнiсть правотворчостi) та спещальш (притаманш виду державноТ дiяльностi, яка будуеться на загальних принципах). До загальних принцишв вщнесеш принципи гумашзму (нормативно-правовi акти мають будуватися на засадах загальнолюдських та сощальних щнностей, загальносвiтових стандартiв прав людини та громадянина); демократизму (участ громадськостi у правотворчосп); гласностi (вiдкритостi
та можливост вшьного обговорення проектов нормативно-правових акив); законности (реалiзацi'ï правотворчостi лише згiдно Ï3 конститущею та дiючим законодавством Ï3 дотриманням ввдповщно'1 процедури пiдготовки, прийняття i оприлюднення нормативно-правового акта); науковостi (використанш в правотворчостi сучасних досягнень юриспруденцп, проведення експертизи нормативно-правового акта); системной (узгодженостi нормативно-правового акта i3 системою права i законодавства). До спещальних принцишв ввднесено такi принципи: своечасност (зокрема, пiдготовки i прийняття нормативно-правового акта); динамiзму i стабшьностц плановостi (розподiлу правотворчостi за предметом, часом, етапами); професiоналiзму (залучення до правотворчоТ дiяльностi квалiфiкованих, компетентних, спещально професiйно пiдготовлених спецiалiстiв); технiко-юридичноï вщокремленостц врахування мiсцевого досвiду [12, с. 123].
Принципи нормотворчоси, на думку О. В. Петришина, являють собою найбшьш важливi вимоги, якi ставляться до ще'1 дiяльностi та ïï результатiв. Принципи нормотворчосп вчений под1ляе на три основт групи, серед яких:
1) принципи, що характеризують дiяльнiсть державного апарату, в тому чи^ у сферi нормотворчостi, i до яких вщносяться принципи верховенства права, законности демократизму, ефективностi, професiоналiзму; 2) принципи нор-мотворчостi, що Грунтуються на основоположних i загальних принципах, серед яких принципи справедливости гумашзму, рiвностi, свободи, правово'1 визначеносп, пропорцiйностi, добросовiсностi; 3) спецiальнi (власш) принципи нормотворчостi, серед яких принципи науковоси, плановостi, оперативностi, системностi, техшчно'1 досконалостi [13, с. 213-214].
Як бачимо, кожний науковець мае свое особисте бачення сутност та перелжу принцишв нормотворчость Важливо, що принципам притаманна певна динамiчнiсть, тобто вони змшюються залежно вiд рiвня правового, культурного, сощального розвитку держави та ïï сусшльства.
Найважливiшим принципом, який наразi можна вiднести до групи фундаментальних принцишв сучасно'1 нормотворчо'1 дiяльностi органiв виконавчо'1 влади, е принцип верховенства права, закршлений в ч. 1 ст. 8 Конституцп' Украши.
Вiдповiдно до ч. 1 ст. 8 Основного Закону нашо'1 держави в УкраТш визнаеться i дiе принцип верховенства права. Принцип верховенства права е фундаментальним принципом, який врегульовуе рiзноманiтнi сусшльш вiдносини, в тому чист у сферi нормотворчо'1 дiяльностi органiв виконавчо'1 влади.
Дослвдження питань, пов'язаних з принципом верховенства права, лежить у площиш його вщмшност вiд таких близьких за змютом принципiв, як верховенство закону й верховенство конституцп. З огляду на це уявляеться щкавою позищя О. В. Петришина, який шдкреслюе, що двох або навггь трьох верховенств в однш системi правового регулювання бути не може [14, с. 30].
Принцип верховенства права може розглядатися щонайменше у двох аспектах - широкому та вузькому. У широкому розумшш вш розглядаеться як
принцип правово! оргашзацп державно! влади в сусшльствГ тобто фактично мова йде про верховенство права над самою державою. У вузькому розумшш цей принцип розглядаеться у сенс верховенства права над законом. Саме такий шдхщ закршлений у Конституцп Украши. Проте кторично склалося так, що принцип верховенства права розглядався саме у першому значенш, тобто як верховенство права над державою. У бГльшост випадыв сучаснi дослщники вказують на необхiднiсть закрiплення в Основному Закош Украши першого шдходу до розумiння зазначеного принципу, що значною мiрою е виправданим [14, с. 30].
На думку С. П. Головатого, принцип верховенства права - це один iз системи основоположних принцишв, що визначають новггнш конституцшний лад Украши, i е юридично обов'язковою нормою найвищого рiвня сучасного украшського правопорядку. Його дiя поширюеться на усi органи державно! влади, органи регiонального i мкцевого самоврядування та !х посадових осiб в усix сферах нормотворчо!, правоохоронно! та правозастосовно! дiяльностi [16, с. 51].
Першi спроби офiцiйного тлумачення принципу верховенства права було зроблено Верховним Судом Украши. Так, постановою Пленуму ВСУ «Про застосування Конституцп Украши при здшсненш правосуддя» ввд 01.11.1996 р. передбачено: «Ввдповвдно до стати 8 Конституцп в Укра!ш визнаеться i дiе принцип верховенства права. Конституцшш права та свободи людини i громадянина е безпосередньо дшчими. Вони визначають цт i змiст закошв та iншиx нормативно-правових актiв, змГст i спрямованiсть дiяльностi органiв законодавчо! та виконавчо! влади, органiв мГсцевого самоврядування i забезпечуються захистом правосуддя» [16].
Рiшенням Конституцiйного Суду Украши у справi за конституцшним поданням Верховного Суду Укра!ни щодо вiдповiдностi КонституцГ! Укра!ни положень ст. 69 Кримшального кодексу Укра!ни (справа про призначення судом бГльш м'якого покарання) вГд 02.11.2004 р. зазначаеться, що «верховенство права - це панування права в суспГльствГ Верховенство права вимагае вГд держави його втГлення у правотворчу та правозастосовну дГяльшсть, зокрема у закони, яю за сво!м змГстом мають бути проникнутГ передусГм Гдеями сощально! справедливости свободи, рГвностГ тощо. Одним з проявГв верховенства права е те, що право не обмежуеться лише законодавством як одшею з його форм, а включае i шшГ сощальш регулятори, зокрема норми моралГ, традицп, звича! тощо, якГ легггимоваш суспГльством i зумовленГ Гсторично досягнутим культурним рГвнем його розвитку» [17].
Висновки. Отже, принцип верховенства права е основним i незаперечним принципом, яким мають керуватися органи виконавчо! влади при здшсненш нормотворчо! дГяльностГ з метою розробки найбшьш досконалого за сво!м змГстом шдзаконного нормативно-правового акта. Дотримання принципу верховенства права у нормотворчш дГяльностГ оргашв виконавчо! влади е показником належно! реалГзацп та захисту прав, свобод i штересГв людини
та громадянина. Принцип верховенства права передбачае не лише визнання основоположних прав людини, але й обов'язков^ть Тх додержання та забезпечення з боку уповноважених оргашв державноТ влади, у першу чергу оргашв виконавчоТ влади.
Список лггератури:
1. Чепульченко Т. О. Верховенство права як основоположний принцип сучасного право-творення / Т. О. Чепульченко // В1снпк Нацюнального техтчного утверситету УкраТни «КиТв-ський полггехтчний шститут». Полиолопя. Соцюлопя. Право. - 2012. - № 3. - С. 185-188.
2. Гончаренко В. Г. Принцип науковост як методолопя юридичного нормотворення /
B. Г. Гончаренко // Вкник Академп адвокатури УкраТни. - 2007. - Вип. 3. - С. 32-44.
3. Погребняк С. Роль принципу верховенства закону для подолання 1ерарх1чних кол1зш /
C. Погребняк // Вксник Академп правових наук УкраТни. - 2000. - № 4/23. - С. 247-259.
4. Томюна О. О. Принцип гласносп процедури прийняття правових аклв Кабшету Мш-стр1в УкраТни / О. О. Томюна // Право УкраТни. - 2004. - № 9. - С. 28-31.
5. Чаплюк О. I. Загальш та спещальш принципи нацюнально'Т правотворчостк поняття, значення та види / О. I. Чаплюк // Часопис КиТвського утверситету права. - 2010. - № 1. -С. 87-93.
6. Про засади державноТ регуляторноТ полижи у сфер1 господарськоТ д1яльност1 : Закон УкраТни в1д 11.09.2003 р. № 1160-1У // Ввдом. Верхов. Ради УкраТни. - 2004. - № 9. - Ст. 79.
7. Христинченко Н. П. Адм1тстративно-правове регулювання державного управлшня нор-мотворчою д1яльтстю / Н. П. Христинченко // Вкник Академп управлшня МВС. - 2010. - № 3 (15). - С. 19-24.
8. Про затвердження Правил шдготовки проекпв акт1в Кабшету М1тстр1в УкраТни [Елек-тронний ресурс] : Постанова Кабшету М1шстр1в УкраТни ввд 06.09.2005 р. № 870. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/870-2005-%D0%BF.
9. Кондик П. М. Рекомендацп з шдготовки проекпв акт1в Кабшету М1шстр1в УкраТни / П. М. Кондик // Юридичний журнал. - 2004. -№ 11. - С. 31-35.
10. Нормография: теория и методология нормотворчества : науч.-метод. и учеб. пособие / под ред. д-ра юрид. наук Ю. Г. Арзамасова. - Москва : Академический Проект, 2007. - 480 с.
11. Плавич В. П. Засаднич1 принципи правотворчоТ д1яльност1 як основа ТТ ефективносп /
B. П. Плавич // Альманах права. - 2012. - Вип. 3. - С. 83-87.
12. Ведершков Ю. А. Теор1я держави 1 права : навч. пос1б. / Ю. А. Ведершков, А. В. Патна. -КиТв : Знання, 2008. - 333 с.
13. Теор1я держави 1 права : тдручник / за ред. О. В. Петришина. - Харюв : Право, 2014. -368 с.
14. Петришин О. В. Верховенство права в систем! дп права / О. В. Петришин // Проблеми законносп : респ. м1жввд. наук. зб. - Харюв : Нац. юрид. акад. УкраТни, 2009. - Вип. 100. -
C. 18-30.
15. Головатий С. П. Конститущя УкраТни. Науково-практичний коментар / редкол. : В. Я. Тацш, О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш та ш. ; Нац. акад. прав. наук УкраТни. - 2-ге вид., перероб. 1 допов. - Харюв : Право, 2011. - 1128 с.
16. Про застосування Конституцп УкраТни при здшсненш правосуддя [Електронний ресурс] : Постанова Пленуму Верхов. суду УкраТни ввд 01.11.1996 р. № 9. - Режим доступу : http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96.
17. Ршення Конституцшного Суду УкраТни у справ1 за конституцшним поданням Верховного Суду УкраТни щодо ввдповвдносп Конституцп УкраТни положень статт1 69 Кримшального кодексу УкраТни (справа про призначення судом бшьш м'якого покарання) ввд 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ v015p710-04.
References:
1. Chepulchenko, T.O. (2012). Verkhovenstvo prava yak osnovopolozhnyi pryntsyp suchasnoho pravotvorennia. Visnyk Natsionalnoho tekhnichnoho universytetu Ukrainy «Kyivskyi politekhnichnyi ins-tytut». Politolohiia. Sotsiolohiia. Pravo, 3, 185-188 [in Ukrainian].
2. Honcharenko, V.H. (2007). Pryntsyp naukovosti yak metodolohiia yurydychnoho normotvorennia. Visnyk Akademii advokatury Ukrainy issue 3, 32-44 [in Ukrainian].
3. Pohrebniak, S. (2000). Rol pryntsypu verkhovenstva zakonu dlia podolannia iierarkhichnykh koli-zii. Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy 4/23, 247-259 [in Ukrainian].
4. Tomkina, O.O. (2004). Pryntsyp hlasnosti protsedury pryiniattia pravovykh aktiv Kabinetu Minis-triv Ukrainy Pravo Ukrainy 9, 28-31 [in Ukrainian].
5. Chapliuk, O.I. (2010). Zahalni ta spetsialni pryntsypy natsionalnoi pravotvorchosti: poniattia, znachennia ta vydy Chasopys Kyivskoho universytetu prava, 1, 87-93 [in Ukrainian].
6. Pro zasady derzhavnoi rehuliatornoi polityky u sferi hospodarskoi diialnosti: Zakon Ukrainy vid 11.09.2003 № 1160-IV. (2004). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy 9, article 79 [in Ukrainian].
7. Khrystynchenko, N.P. (2010). Administratyvno-pravove rehuliuvannia derzhavnoho upravlinnia normotvorchoiu diialnistiu. Visnyk Akademii upravlinnia MVS, 3 (15), 19-24 [in Ukrainian].
8. Pro zatverdzhennia Pravyl pidhotovky proektiv aktiv Kabinetu Ministriv Ukrainy: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 06.09.2005 № 870. zakon4.rada.gov.ua. Retrieved from: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/870-2005-%D0%BF [in Ukrainian].
9. Kondyk, P.M. (2004). Rekomendatsii z pidhotovky proektiv aktiv Kabinetu Ministriv Ukrainy Yurydychnyi zhurnal, 11, 31-35 [in Ukrainian].
10. Arzamasov, Yu.H. (Eds.). (2007). Normohrafyia: teoryia y metodolohyia normotvorchestva: nauch-no-metodycheskoe y uchebnoe posobye. Moscow: Akademycheskyi Proekt [in Russian].
11. Plavych, VP. (2012). Zasadnychi pryntsypy pravotvorchoi diialnosti yak osnova yii efektyvnosti. Almanakh prava, issue 3, 83-87 [in Russian].
12. Vediernikov Yu.A. Teoriia derzhavy i prava : navch. posib. / Yu.A. Vediernikov, A.V Papina. - K. : Znannia, 2008. [in Ukrainian].
13. Petryshyn, O.V. (Eds.). (2014). Teoriia derzhavy i prava: pidruchnyk. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
14. Petryshyn, O.V. (2009). Verkhovenstvo prava v systemi dii prava. Problemy zakonnosti, issue 100, 18-30 [in Ukrainian].
15. Holovatyi, S.P. (2011). Konstytutsiia Ukrainy Naukovo-praktychnyi komentar. (2th ed.). Via. Tatsii, O.V Petryshyn, Yu.H. Barabash et al. (Ed.); Nats. akad. prav. nauk Ukrainy Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
16. Pro zastosuvannia Konstytutsii Ukrainy pry zdiisnenni pravosuddia: Postanova Plenumu Verkhov-noho sudu Ukrainy vid 01.11.1996 № 9 (1996). zakon3.rada.gov.ua. Retrieved from: http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/v0009700-96 [in Ukrainian].
17. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy u spravi za konstytutsiinym podanniam Verk-hovnoho Sudu Ukrainy shchodo vidpovidnosti Konstytutsii Ukrainy polozhen statti 69 Kryminal-noho kodeksu Ukrainy (sprava pro pryznachennia sudom bilsh miakoho pokarannia) vid 02.11.2004 № 15-rp/2004 (2004). zakon5.rada.gov.ua. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ v015p710-04 [in Ukrainian].
Hetman Y. A., Doctor of Legal Sciences, Senior Research Fellow, Head of Coordination legal research system presidium National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-1801-7252
The rule of law in lawmaking activity of executive bodies
Rule-making activity of executive power, its concept, content regulation is one of the pressing problems in Ukraine, despite a considerable amount of theoretical research, leaving open the question of legislative regulation and practical implementation of the legislative process in general and the executive authorities in particular.
rembMaH €. A. npuHwn BepxoBeHcmBa npaBay HopMomBopniü drnnbHOcmi органiв BUKOHaBHOt Bnadu
The article aims to determine where the rule of law in the rule-making activity of executive power in Ukraine by analyzing scientific approaches to these issues.
The most important principle, which now can be attributed to the fundamental principles of modern law-making activities of the executive is the rule of law.
The rule of law is a basic and irrefutable principle that should guide the executive authorities in the exercise of legislative activity to develop the most sophisticated in content of subordinate legal act. Respect for the rule of law in lawmaking activity of executive bodies is an indicator of proper implementation and protection of rights, freedoms and interests of man and citizen. The rule of law implies not only the recognition of fundamental human rights, but also bound to ensure compliance and by authorized public authorities, especially the executive branch.
Keywords: rulemaking; the principles of law-making; executive power; the rule of law.
Hadiüwna do peduornzii 01.09.2016 p.
