CC BY
46
ПРОБЛЕМИ ЗАКОННОСТ1
УДК 347.97/.99 (477) Л. М. Москвич,
д-р юрид. наук, доцент Нац'юнальний ушверситет «Юридична академ'м У крат и ¡меш Ярослава Мудрого», м. Харю в
ПРИНЦИП СТАБ1ЛЫНОСТ1 СУДОВОТ СИСТЕМИ
У статп аналЬуеться механизм ¡мплементацм загальноправового принципу стабтьност1 в оргажзацм та функцюнуваны судовоТ системи. Дослщжено специфку реалЬаци гарантм стабтьност1 - правовоТ визначеност1, цшюност1 й стшкостч функцюнування - в мехаызм1 судовоТ системи. Сформульовано пропозици, запровадження яких сприятиме пщсиленню ста-бтьност1 ¡снування такого державно-правового ¡нституту, як судова система.
Ключов1 слова: стабтьнють судовоТ системи, правова визначенють у функцюнуванж судовоТ системи, цшюнють судовоТ системи, стмкють судовоТ системи.
Вимога стабтьносп судовоТ системи випливае з принципу правовоТ визначеносп (або впевненосп), який традицмно розглядаеться як один з голо-вних складниюв верховенства права, його необхщний наслн док та умова реал1заци [2, с. 94]. Стабтьнють е одшею з характеристик правовоТ, розвиненоТ' держави. Основне м призна-чення - створення впевненост1 громадян у справедливости й над1йност1 закоыв, об'ективност1 й передбачуваностч правосуддя. Стабтьнють судовоТ системи як соц1ального ¡нституту полягае в такому: а) збережены функци судовоТ системи як основного мехаызму розв'язання право-вих конфл1кт1в у сусптьств1; б) забезпечены 17 необхщними для належного функцюнування ресурсами; в) формуванш ефек-
тивноТ' внутршньоТ структури ц1еТ системи.
Стабтьнють передбачае виконання умов стойкого функцн онування, збереження м основ-ноТ' функци протягом тривалого часу. У перюд становления правовоТ держави вона передбачае можпивють участч судо-вих оргаыв в узгоджены нормативно-правового забезпечення ¡снування сусптьства, яке може полягати в наданы судовим органам права законодавчоТ' ¡нщативи, визнання за ними права (у раз1 прогалин у прав1 чи закоы) виршувати справи за аналопею права чи закону, а також у визнаны стабт1зую-чоТ' рол1 судовоТ практики. Кр1м забезпечення стабтьност1 судовоТ' системи, ц1 заходи сприяють пщсиленню взаемодм суспть-ства й судовоТ системи, законо-
давчоТ' й судовоТ гток влади в питаны формування законодав-ства, адекватного стану й потребам сусптьства.
Змютом принципу стабть-hoctî судовоТ системи е вщносна незалежнють останньоТ' вщ будь-яких зовншых вплив1в. Це означав, що, незважаючи на коли-вання (реформи, контрреформи, зм1на сусптьного устрою i т. п.), судова система 36epirae Ti сут-HiCHi властивост1, як\ роблять м саме системою (у змютовному значены цього феномену). Стм-к1сть трактуеться як властивють системи збер1гати динам1чну р1вновагу ¡з зовншым серед-овищем, здатнють до зм1н та адаптаци'. У багатьох випадках загальна стмкють пщвищуеться 3i зростанням ктькост1 елемен-tîb системи лише за умови, що Ух збтьшення не призводить до зменшення ТТ структурно!' цтю-hoctî [11, с. 68].
Вщповщно до теори соцн альних систем найбтьш стмкою е система, оргаызована у форм1 п1рамщи або трикутника. Саме iepapxi4HO оргашзоваы в таюй форм1, вони е найбтьш стмкими [11, с. 378]. Бтьшють судових систем св1ту дмсно оргаызоваы у форм1 трикутника: на низових ланках - суди першоТ ¡нстанци, вище - суди з перегляду ршень суд1в першоТ ¡нстанци' (як правило, в апеляцмному порядку), дал1 - вищ1 суди, уповноважеы
переглядати за наявност1 певних пщстав ршення нижчих суд1в \ приймати остаточне ршення по справк 1ерарх1чна оргаыза-ц\я судовоТ системи УкраТни теж мае умовну форму трикутника: на низових ланках - м1сцев1, вище - апеляцмы, дал1 - вищ1 спец1ал1зован1 суди, на вершин! - Верховний Суд УкраТни. Р1вновага ц1еТ будови свщчить про передумови ефективност1 судовоТ системи: адже теор1ею систем доведено, що основою ефективного функцюнування будь-якоТ' системи е ТТ ртновага.
На наш погляд, основними ключовими змютовними еле-ментами принципу стабтьност1 судовоТ системи е: а) стабть-нють правовоТ' визначеност1; б) цт1снють; в) стмкють функцюнування. Розглянемо кожен з них докладшше.
Стаб'тьшсть правово/ визначеност1. Част1 змни в судовм систем! суперечать цьому принципу, розвиненому в практик Свропейського суду з прав людини, складником якого е вимога розумноТ' стабтьност1 права, що забезпечуе незмш-нють правових припиав протя-гом певного перюду й зумовлюе заборону Тх ¡нод1 невиправданих зм1н [10, с. 50]. Стосовно судовоТ' системи, названий стандарт розкриваеться, по-перше, через вимогу стабтьност1 законо-давства про судоустрм. Орга-
ПРОБЛЕМИ 3AKOHHOCTI
ызацмна структура системи визначаеться у вщносно ста-бтьних правових актах, зм1на яких достатньо ускладнена, - в Конституци та законах краТни. В абсолютны бтьшосп держав саме в таких актах визначена система суд1в, i УкраТна не е винятком.
По-друге, оргашзацмна структура судовоТ системи повинна бути незмЫною протягом тривалого часу. Наприклад, судов1 системи багатьох краТн Заходу вщповщають цм вимозк Так, судова система США функцюнуе вщповщно до Акта про судоустрм 1789 р., ФРН -закону «Про судоустрм» 1877 р. (в ред. 1975 р.), 1талп - Статуту про судоустрм 1941 р., Францп - Кодексу про судовий устрм 1978 р. [1, с. 203].
УкраТна - вщносно молода держава. Перший крок п1сля проголошення TT самоспйност1 та незалежност1 щодо окрес-лення судовоТ системи держави було зроблено в Закош «Про правонаступництво УкраТ'ни» [3; 1991. - № 46. - Ст. 617]. У його ст. 4 встановлено, що суди, сформован! на пщстав1 Конституци (Основного Закону) Укра-Т'нськоТ PCR дють до створення системи суд1в на пщстав1 ново!' Конституци. I хоча, на думку С. В. Ювалова, посилання на зазначений Закон як на перший акт, в якому було окреслено
судову системи ново!' краТни, не е виправданим, осктьки в\и не мютив положень щодо рефор-мування вже створеноТ системи [3, с. 70], вважаемо, що саме в зазначеному закоы вперше було визначено структуру судовоТ системи УкраТ'ни. Щодо наступ-ноТ' ТТ' трансформацИ', то основн1 ТТ' напрямки, завдання й перспек-тиви дмсно були викладен1 п1з-ыше, а саме в Концепци судово-правовоТ' реформи 1992 р. [3; 1992. - № 30. - Ст. 426]. Змю-товно цей документ передбачав поетапне реформування успад-кованоТ' вщ СРСР системи судо-вих установ. Деяю положения цього правового акта були втн леш, деяю так \ залишилися на паперк Але це був перший дм-сно глибоко продуманий, акту-альний програмний документ, що окреслив структуру й чер-гов1сть завдань щодо проведения в УкраТы судово-правовоТ' реформи, основною метою якоТ' стало створення в держав1 системи судоустрою, яка забезпе-чила б високу якють судд1вства за рахунок ч1ткого розмежову-вання судовоТ спец1ал1заци за галузевим принципом. Ця мета набула свого конституцмного визначення в Конституци УкраТ'ни 1996 р. [5], в яюй виокремлю-валися дв1 г1лки судовоТ системи - суди юрисдикцп загальноТ' та конституцмноТ. Остання була представлена единим судо-
вим органом - Конституцмним Судом УкраТни, а система суд ¡в загальноТ юрисдикци поднялась на суди загальы та спец1ал1зо-ванк Найвищим органом пщсис-теми перших суд ¡в визнавався Верховний Суд УкраТни.
За п'ять роюв п1сля прий-няття Конституци УкраТни в авральному порядку було внесено низку зм1н до Закону «Про судоустрм УкраТни» 1981 р. I хоча вони викликали певы проблему саме з цього часу вщлн чують другий етап судово-пра-вовоТ' реформи, який у правовм л1тератур1 дютав назву «мала судова реформа». Уже 2002 р. було прийнято нову редакцю цього Закону, який став сис-темним документом, що визна-чав (а) побудову судовоТ сис-теми, (б) види й основы засади функцюнування оргаыв судовоТ влади, (в) питания фЫансового й оргашзацмно-кадрового забез-печення суд1в, (г) статус носив судовоТ влади та ¡ним важлив1 питання. Однак при реал1зацм цього Закону виявилася низка недолшв, виникли серйозш про-блеми при його застосуваны, що полягали в недосконалост1 (а) правового регулювання д1яльност1 судовоТ системи в частиы м побудови, (б) струк-тури й порядку функцюнування квал1ф1кац1йних ком1ай судд1в, (в) визначення процедурних норм щодо добору кандидате
\ призначення на посаду судд1в та ¡н.
Наступний крок реформу-вання судовоТ системи ¡нщю-еться Президентом УкраТни. Саме в його Указ1 «Про Концеп-ц1ю вдосконалення суд1вництва для утвердження справедливого суду в УкраТы вщповщно до европейських стандарте» 2006 р. [5] були пщведеы пщ-сумки пройдених етаыв судово-правовоТ' реформи й окреслеы перспективы завдання нового м етапу. Фактично ¡з цим пре-зидентським ршенням судово-правова реформа отримала новий ¡мпульс. Основною метою Концепцм стало оформления системного бачення процесу реформування правосуддя, в результат! чого, на думку м авто-р1в, УкраТ'на отримуе ефективну судову систему, здатну здмсню-вати справедливе судочинство й забезпечувати належний захист прав \ свобод людини. 3 приводу викладених у цьому документ! щей у наукових юридич-них джерелах було висловлено чимало погляд1в, як\ за своТ'м змютом були довол1 р1зноб1чы. Оды були схвалеы, друп викликали жваву полемку, трет1 вза-гал1 отримали фунтовну критику з боку як судд1в, юрист1в-прак-тиюв, так \ науковоТ' сптьноти. У результат! дебат1в та зм1ни полн тичноТ' влади в краТы 7 липня 2010 р. було прийнято новий
ПРОБЛЕМИ ЗАКОННОСТ1
Закон УкраТни «Про судоустрм \ статус судд1в». Усе це свщчить про вщносну стабтьнють орга-ызаци судоустрою в крашк змЫи й доповнення, внесен! в законо-давство, можна пояснити пошу-ками оптимально!' модел1 сис-теми судоустрою для держави, яка лише розвиваеться.
Цтюмсть судовоУ системы передбачае умови м функцюну-вання як единого мехашзму з вщправлення правосуддя в кра-шк Для з'ясування наявност1 й ступеня цт1сност1 ц1еТ системи неабияке значения мае форма державного устрою. Деяю вчеы пов'язують цт1снють судовоТ системи з поняттям «моноцентризм», тобто як оргашзац1ю судовоТ системи з единим найви-щим судовим органом. За такою лопкою найбтьш стабтьною (а отже, \ найефективышою) е система, яка мае единий судо-вий орган найвищоТ юрисдикцм. Однак свпх>ва практика довела успшнють функцюнування \ 61 центристских, \ полщентрист-ських судових систем (найяскра-вший приклад - Шмеччина). На наш погляд, специфка функцюнування судовоТ системи полягае в тому, що ТТ' цт1снють додержуеться процесуальними способами - шляхом перегляду судових ршень, ухвалених судом першоТ' ¡нстанцм. Саме процесуальними, а не влад-ними управлЫськими методами
мае забезпечуватися необхщна цт1снють ц1еТ' системи [7, с. 6].
Отже, дотримання цт1сност1 дослщжуваноТ нами системи здмснюеться шляхом установления процесуальних взаемо-вщносин м1ж ТТ' елементами. У випадку полщентристськоТ ТТ модел1, як зазначила Т. Г. Мор-щакова, для збереження цтю-ност1 системи потр1бно також здмснити розмежування ком-петенци м1ж вищими органами кожноТ' гтки судовоТ влади [9, с. 7, 8]. Для додержання стабть-ност1 полщентристськоТ судовоТ системи може бути також створено единий дорадчий орган для координацм непроцесу-альноТ' д1яльност1 вищих суд ¡в \ гарантування единого розумшня чинного законодавства, однако-вого \ правильного його засто-сування, як це зроблено, при-м1ром, у НПмеччиы [8, с. 75, 76]. Таку функцю за умови надання вщповщних повноважень може виконувати й Верховний Суд УкраТни.
У Конституцм УкраТни зазна-чено, що судову систему держави утворюють Конституцмний Суд \ суди загальноТ юрисдикцм'. В Основному Закону законах «Про судоустрм \ статус судд1в» \ «Про Конституцмний Суд УкраТни» здмснено розмежування компетенцм суд ¡в загальноТ \ конституцмноТ юрисдикцм, а в процесуальному законодав-
ств1 - загальних \ спец1ал1зова-них суд1в. Незважаючи на певы недосконалост1 законодавства, судова система УкраТни е цтю-ною, осктьки д1я вах м елемен-т1в спрямована на виршення правових конфл1кт1в, що вини-кають м1ж членами сусптьства. Цт1снють судовоТ системи дер-жави забезпечуеться: 1) еди-ними засади оргашзаци й д1яль-ност1 суд1в; 2) обов'язков1стю для вах суд ¡в правил судочинства, визначених законом; 3) забез-печенням Верховним Судом УкраТни однакового застосу-вання закоыв судами загальноТ' юрисдикцм; 4) обов'язковютю виконання на територм кра-Т'ни ршень уах суд1в; 5) единим порядком оргашзацш-ного забезпечення д1яльносл вах суд1в; 6) фшансуванням суд1в виключно з Державного бюджету УкраТни; 7) виршен-ням питань внутршньоТ оргашзаци суд1в органами судд1в-ського самоврядування.
Ст'шюсть функцюнування судовоУ системи полягае в наявнооп в нм можливостей для виконання своТ'х основних функцм. Ц1 можпивооп визна-чаються ресурсозабезпеченням, тобто забезпеченням ¡нфор-мацмними, кадровими, мате-р1альними ресурсами, \ само-врядуванням, що виявляеться у вплив1 на формування власноТ' структури \ функцм.
Стмке функцюнування системи передбачае адаптацю и стратепчних ресурав до вимог зовншнього середовища за допомогою вщповщного функцюнування пщсистеми управляя. Стмке функцюнування суду як оргаызаци полягае в забезпеченш його ресурсами для вщправлення правосуддя. Збереження стабтьносп судовоТ' системи в цьому випадку можпиве в раз1 виконання ц1еТ функци системою менеджменту суду. Кр1м вищезгаданого, така опйюсть визначаеться можли-в1стю дотримання високоТ' якосп послуг, що надаються судами. Для м оцшки доцтьно викорис-товувати систему стандарте досконалого суду.
Стмкють функцюнування судовоТ системи в умовах пра-вовоТ' держави, що стала на шлях розвитку, нестабтьнооп нормативно!' бази й суспть-них вщносин у цтому вимагае надання додаткових можливостей цм систему зокрема щодо: а) ¡нформац1йно-анал1тичного забезпечення; б) внутршнього регулювання; в) корекци законодавства шляхом ¡нщаци зм1н у ньому. Зазначене повною м1рою стосуеться й УкраТни.
Вважаемо, що змщненню спйкосп м судовоТ системи спри-ятимуть таю заходи: 1) надання представникам вищих суд ¡в узгоджувальних повноважень
ПРОБЛЕМИ 3AKOHHOCTI
у процеа формування законо-давчих норм. Для забезпечення координаци д1яльнос"п законо-давчоТ й судовоТ гток влади за умов потреби у зворотному зв'язку пропонуемо ввести пред-ставника Верховного Суду УкраТни до Верховно!' Ради УкраТни (аналопчно представнику Президента УкраТни у Верховый Рад1 УкраТни); 2) забезпечення ст1йкост1 процесу ресурсозабез-печення судовоТ системи шля-
хом введения «захищених» статей витрат Державного бюджету УкраТни; 3) приведения оплати прац1 судд1в у пропорцмну вщ-повщнють оплат1 прац1 народ-них депутате УкраТни, що допо-може забезпечити узгодженють матер1ального статку представ-ниюв законодавчоТ' \ судовоТ гток влади й надасть адекватне мюце судовоТ гтки влади в ¡ерархи системи державного управлЫня.
Список nimepamypu: 1. Безнасюк А. С. Судебная власть : учеб. для вузов / А. С. Без-насюк, X. У. Рустамов. - М. : ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2002. - 455 с. 2. Варламова Н. Принцип правовой определенности в практике Европейского суда по правам человека / Н. Варламова // Конституц. право: Восточноевроп. обозрение. - 2002. - № 4. - С. 94-109. 3. В1дом. Верхов. Ради УкраТни. 4. Кивалов С. В. Судебная реформа в Украине: разочарования и надежды / С. В. Кивалов. - Одесса : Астропринт, 2010. - 311 с. 5. Конституцт УкраТни. 6. Концепцт вдосконалення судщництва для утвердження справедливого суду в Укра'1'Hi вщ-пов1дно до европейських стандарта : схвал. Указом Президента УкраТни вщ 10.05.2006 р. № 361/2006 // ОфЩ. BicH. УкраТни. - 2006. - № 19. - Ст. 1376. 7. Мельник М. I. Правосуддя. net / М. I. Мельник, М. I. Хавронюк // Дзеркало тижня. - 2008. - 30 серп. (№ 32). - С. 6. 8. Назаров I. В. Принципи побудови судовоТ системи : моногр. /1. В. Назаров. - X. : ФИНН, 2009. -144 с. 9. Научно-практическая конференция «Судебный конституционный контроль в России: уроки, проблемы и перспективы» : (обзор) // Государство и право. - 1997. - № 5. - С. 5-14.
10. Погребняк С. Вимоги до нормативно-правових акт1в, що випливають з принципу правовоТ визначеност1 / С. Погребняк // BicH. Акад. правових наук УкраТни. - X., 2005. - № 3. - С. 42-53.
11. Пранглишвили И. В. Системный подход и общесистемные закономерности / И. В. Пран-глишвили. - М. : СИНТЕГ, 2000. - 528 с. - (Серия: Системы и проблемы управления).
ПРИНЦИП СТАБИЛЬНОСТИ СУДЕБНОЙ СИСТЕМЫ Москвич Л. H.
В статье анализируется механизм имплементации общеправового принципа стабильности в организации и функционировании судебной системы. Исследована специфика реализации гарантий стабильности - правовой определенности, целостности и устойчивости функционирования - в механизме судебной системы. Сформулированы предложения, внедрение которых будет способствовать усилению стабильности в функционировании такого государственно-правового института, как судебная система.
Ключевые слова: стабильность судебной системы, правовая определенность в функционировании судебной системы, целостность судебной системы, устойчивость судебной системы.
PRINCIPLE OF STABILITY OF THE JUDICIAL SYSTEM Moskvich L. N.
The article analyzes the mechanism of the implementation of the common law principle of stability in the organization and functioning of the judicial system. The specific guarantees of stability - legal certainty, integrity and stability of operation - in the mechanism of the judiciary.
Proposals, which will facilitate the introduction of strengthening the stability of the existence of a public-law institution like the judiciary.
Key words: stability of the judiciary, the legal certainty of the judicial system, the integrity of the judicial system, the stability of the judicial system.
Hadiuuina do pedaKuj'i21.01.2013 p.
УДК 347.962(477) О. О. Овсянткова,
канд. юрид.наук, асистент Нац'юнальний ушверситет «Юридична академ'м У крат и ¡меш Ярослава Мудрого», м. Харю в
СТАНОВЛЕНИЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОРГАН1В СУДД1ВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРА1Н1
У статп дослщжуеться генеза ¡институту суддшського самоврядування в УкраТж, розгля-даються основы його форми. АналЬуеться законодавство зарубикних краш щодо створення та дтльност1 органш суддщського самоврядування. Надаються пропозицм щодо перспектив розвитку оргажв суддщського самоврядування в Украшк
Ключов/ слова: суд, суддя, суддшське самоврядування, збори суддщ, конференцм суд-Д'в, ради судд1в, з'Тзд судд1в.
Становления в УкраТн1 судовоТ влади як самост1йноТ та незалежноТ г1лки державноТ влади передбачае необхщнють вир1шення багатьох завдань, пов'язаних з системою суд1в та управл1ння ними. Одним ¡з них е змщнення \ розвиток суд-д1вського самоврядування, осктьки саме воно виступало й виступае т1ею основою, що збе-р1гае ц1л1сн1сть судовоТ влади. Саме завдяки судд1вському самоврядуванню корпус судд1в мае перспективу вщстоювати та захищати право громадян на незалежний суд [11, с. 105].
Питания, пов'язаы з д1яль-нютю судд1вського самоврядування, неодноразово розгля-далися у працях в1тчизняних \ роайських дослщниюв, а саме: О. АбросимовоТ, В. Бринцева, В. Городовенка, Ю. Жданова, В. Косарева, В. Кривенко,
B. Лазарева, В. Лебедева, Д. Лус-пеыка, I. Назарова, I. Петрухша,
C. Подкопаева, С. Прилуцького, В. Савицького, В. Стефановича, О. Шандули, В. Швеца, С. Што-гуна та ¡н.
Сьогодн1, в умовах постм-ного зм1нення та доповнення законодавства щодо судо-
