CC BY
297
УДК 340 Л. Л. БОГАЧОВА,
канд. юрид. наук, доц., Нацюнальний ушверситет «Юридична академiя Укра!ни iменi Ярослава Мудрого», м. Харкiв
ПРИНЦИП ПРАВОВО1 ВИЗНАЧЕНОСТ1 В СВРОПЕЙСЬКОМУ I НАЦЮНАЛЬНОМУ ПРАВ1 (ЗМ1СТОВНА ХАРАКТЕРИСТИКА)
Проведено поргвняльно-правовий аналгз поняття та змгсту принципу правовог визначеностг, досл1джено особливост1 й сфера його використання у практиц Свропейського суду з прав людини I Конституцтного Суду Украгни.
Ключов1 слова: принцип права, верховенство права, правова визначенють, законш очжування, Свропейський суд з прав людини, Конституцшний Суд Укра!ни.
Принцип правово! визначеност е важливою складовою принципу верховенства права. У широкому розумшш принцип правово! визначеност являе собою сукупнють вимог до оргашзацп та функцюнування правово! системи з метою забезпечення стабшьного правового положення людини шляхом вдосконалення процес1в правотворчост та правозастосування. Принцип правово! визначеност е р1зновидом загальних принцишв права. Вш знаходить свое вщображення у джерелах права СС 1 застосовуеться у практищ Свропейського суду, е спшьним для правопорядюв держав - члешв СС 1 набувае поширення у прав1 Укра!ни. Пор1вняльний анал1з змюту принципу правово! визначеност в европейському 1 нацюнальному прав1 сприятиме кращому розумшню його сутност й призначення у правовому регулюванш, а з'ясування вимог, як випливають з цього принципу, - пошуку бшьш ефективних способ1в адаптацп законодавства Укра!ни до принцишв права Свросоюзу.
Слщ зазначити, що поняття принципу правово! визначеност переважно сформульоване юридичною наукою { судовою практикою. Дослщженню окремих аспект1в цього принципу присвячено роботи Ф. Гаека, С. Головатого, С. Кашкша, В. Кернза, М. Козюбри, М. Марченко, Ю. Матвеево!, С. Погребняка, А. Приймака, П. Рабшовича, М. Савчина, О. Стрельцово!,
А. Татама, Л. Фуллера, Т. Хартш, А. Хворостянкшо!, С. Шевчука та ш. Тлумачення принципу правово! визначеност у вiтчизнянiй юридичнiй науцi значною мiрою зб^аеться з уявленнями про його змют зарубiжних правознавцiв. Найчастше правова визначенiсть розглядаеться як елемент верховенства права i розкриваеться через таю концепци, як непорушнiсть i нескасовуванiсть набутих законних прав (vested rights); незворотшсть закону й неможливють застосування закону до особи, яка не могла знати про його юнування (non-retroactivity); законнi очiкування (legitimate expectations) - право особи у сво!х дiях розраховувати на сталють iснуючого законодавства [3, с. 127-135; 4, с. 153; 8, с. 139; 13, с. 53; 24, с. 41].
Точка зору щодо правово! визначеност як складово! верховенства права була запропонована Ф. Гайеком: верховенство права передбачае, що органи державно! влади повинш бути обмежеш у сво!х дiях заздалегiдь встановленими та оголошеними правилами, якi дають можливiсть передбачити з великою точшстю примусовi заходи, що будуть застосоваш представниками влади в тiй чи шшш ситуаци. Беручи це до уваги, шдивщ може впевнено планувати сво! ди [21, с. 90]. Свропейська Комiсiя за демократiю через право (Венещанська Комiсiя) у Доповщ щодо верховенства права зазначила, що одшею з складових верховенства права е правова визначенють; вона вимагае, щоб правовi норми були чггкими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постшну прогнозованiсть ситуацш правовiдносин, що виникають (пункти 41, 46 Доповда) [7].
Проаналiзуемо деяк пiдходи до розкриття змiсту принципу правово! визначеностi в европейськiй i нацiональнiй правовiй доктринi.
В. Кернз розумiе принцип правово! визначеностi як зобов'язання державних владних оргашв забезпечити легюсть з'ясування права тими, до кого воно застосовуеться, i набуття останнiми можливостi у разi необхщност скористатися правом, так само як i способом, за допомогою якого воно буде пiдлягати застосуванню i тлумаченню. 1нший аспект поняття принципу правово! визначеност мае вигляд принципiв, згiдно з якими закон не мае
зворотно! сили та не дiе перехщне право. Перший принцип е спшьним фактично для Bcix держав - члешв. Як ухвалив CGC у ршенш у справi Racke, його основна мета полягае в забезпеченш того, що жодна з норм, як приймають державнi органи влади, не може бути застосованою до не пошформованих про не!. Однак у тому самому ршенш стверджуеться, що застосування зворотно! сили норми допускаеться у виняткових випадках, а саме: якщо цього вимагають цш, яких вона мае досягти, i забезпечуе повагу до законних очжувань тих, на кого вона впливае. Принцип законних очжувань е наслщком принципу правово! визначеностi. Вiн спрямований на те, щоб у випадках, коли фiзична особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде дiяти вщповщно до норм правово! системи, забезпечити захист цих очжувань. Однак принцип законних очiкувань тдлягае певним обмеженням. Перше з них - критерш доцiльностi. Право Ствтовариства захищае законнi очiкування лише розсудливих i обачних осiб. По-друге, на цей принцип можна посилатися лише у випадку, коли очшування мають законний характер [2, с. 104-110; 22, с. 158-161].
А. Татам, ^м вщсутност зворотно! сили закону й неможливост застосування закону до особи, яка не могла знати про його юнування, до складових принципу правово! визначеност вiдносить: непорушнють та нескасовуванiсть набутих законних прав; право особи на використання зрозумшо! мови в судовому процес та правило позовно! давностi, згiдно з яким не можна визнати документ незаконним, вимагати покарання або виконання зобов'язань тсля того, як зб^ли вiдведенi для цього строки [19, с. 94]. Л. Тремблей правову визначенють характеризуе трьома установчими принципами «процедурного природного права»: 1) «закон - спрямований у майбутне»; 2) «закон - зрозумший»; 3) «закон - загальний» [28, с. 150]. На думку В. Брюггера, принцип правово! визначеност виявляеться в наступному: а) чптасть визначення правових норм; б) чптасть у шдпорядкуванш праву; в) стабшьшсть правових норм; г) чггка iнституцiйна вiдповiдальнiсть оргашв влади. [27, с. 322-323]. Отже, правова визначенють передбачае стабшьшсть i цшсний
характер законодавства, здшснення адмшютративно! та судово! практики на 0CH0Bi закону вщповщно до принципу верховенства права, а також прозорють i демократизм при прийнятт владних рiшень.
В. Муравйов пов'язуе принцип правово! визначеност з передбачуванiстю застосування права в конкретнш ситуаци. До його змюту вiн включае такi положення: нечиннють акта, який не був належним чином опублiкований; вiдсутнiсть зворотно! сили акта, що означае неможливiсть застосування акта до ситуацш, якi виникли до набрання ним чинностi; виправдаш очiкування, що передбачае можливiсть внесення змш до правових актiв тсля попереднього оповiщення тих, кому новi правила адресованi; яснiсть i зрозумшсть права для тих, кого воно стосуеться; право давност^ вiдповiдно до якого не можна вимагати визнання правового акта незаконним або вимагати виконання якихось зобов'язань, коли минуло багато часу тсля набрання ними чинност [11, с. 60]. Р. Петров подшяе принцип правово! визначеност на два субпринципи: 1) неможливють зворотно! ди законодавства, о^м випадюв, коли законодавчi цiлi не можуть бути досягнул iншим чином, за умови, що дотримано принципу захисту лептимних очжувань; 2) захист легггимних очiкувань - заходи GC не повинш порушувати легiтимних очiкувань тих, кого вони стосуються. Очiкування визнаеться легггимним, якщо воно е розумним, тобто вщповщае реальним сподiванням «обережно! людини» [12, с. 42-43].
Свропейський принцип правово! визначеностi походить вщ нiмецького принципу Rechtssicherheit (дослiвно - правова безпека), метою якого е забезпечення чггкоси змюту законодавства та який переважно застосовуеться у справах щодо ретроактивно! дп законодавства; принцип захисту законних очжувань походить вщ шмецького Vertrauenschutz (дослiвно - захист довiри), метою якого е забезпечення того, щоб кожен, хто мае довiру до легальностi рiшень i дiй публiчно!' адмшютраци, пiдлягав захисту [29, с. 340-341]. Принцип Vertrauenschutz шмецького адмшютративного права запозичений з шмецького приватно-правового принципу юридичного захисту добросовюних дш (bona fide acts), закршленому в цивiльному законодавствi. Захщш дослiдники
застер^ають вщ змiшування концептiв приватного та публiчного права, вважаючи концепт захисту законних очжувань особливою сутнiстю, яку слщ розглядати винятково в контекст дiянь (рiшень) публiчноl адмшютраци [26, с. 585].
В установчих договорах Свропейського Союзу принцип правово! визначеност не закршлюеться, проте Судом СС вiн визнаеться одним iз загальних принципiв европейського права. У справi Salumi Суд СС наголосив, що дiя (наслiдки) права Спiвтовариства повинна бути чпкою i передбачуваною для тих, на кого воно поширюеться. Далi Суд послався на сво! попереднi рiшення у справах Racke v Hauptzollamt Mainz (1979) та Hauptzollamt Landau (1979), в яких ним неодноразово тдкреслювалася важливють принцитв правово! визначеностi i законних очжувань, а також вказав, що «принцип правово! визначеностi покликаний запобiгати випадкам набрання чинност положеннями законодавства Сшвтовариства до моменту !х публшаци i що така можливiсть е винятковою, коли це обумовлено цiлями вщповщного законодавства та у випадку, якщо законнi очiкування тих, на кого воно поширюеться, належним чином забезпечеш» [25, п. 10].
Принцип правово! визначеностi для обгрунтування сво1х ршень використовуе i Свропейський суд з прав людини, прецеденти якого можна вважати частиною европейського права. Як вщомо, европейське право крiм норм, як регулюють суспiльнi вiдносини, що складаються в ходi iнтеграцiйних проце^в у рамках Свропейських Спiвтовариств i заснованого на них Свросоюзу, включае також принципи та норми европейсько! системи захисту прав людини. Шдвалини ще! системи були закладенi Свропейською конвенщею про захист прав людини i основних свобод 1950 р. (далi - Конвенцiя). Захист Конвенцп забезпечуеться Свропейським судом з прав людини. Практика Свропейського суду з прав людини дозволяе видшити три групи вимог, яю включае принцип правово! визначеност^ а саме: вимоги до визначеност законодавства, вимоги до визначеност повноважень та вимоги до визначеносп судових рiшень.
Наведемо приклади ршень Свропейського суду з прав людини, в яких формулюються вимоги правово! визначеностi. Так, у cnpaBi «Гешмен i Герруп проти Сполученого Королiвства» (рiшення вiд 25 листопада 1999 р.) Суд вказав, що одшею з вимог, яка випливае 3Í словосполучення «встановлений законом», е передбачувашсть. Норму не можна вважати «законом», якщо вона не сформульована достатньо чггко, що дае особi можливiсть керуватися цiею нормою у сво!х дiях. З шшого боку, хоча визначенiсть у закош надзвичайно бажана, забезпечення и може призвести до надмiрноl ригiдностi, тодi як закон нiколи не повинен вщставати вiд обставин, що змшюються. Ступiнь чiткостi, яку мають забезпечувати формулювання нацiональних законiв i яка в жодному випадку не може охопити вс непередбачуваш обставини, значною мiрою залежить вiд змiсту певного документа, сфери, на яку поширюеться закон, а також вщ кшькост та статусу тих, кому вш адресований (п. 31). Особливiстю ще! справи е те, що вона стосуеться допущеного втручання у свободу вираження поглядiв не у виглядi «санкци» або покарання за певну поведшку, а у виглядi розпорядження - про те, щоб заявники не порушували громадського спокою чи не допускали поведшки contra bonos mores у майбутньому. Поведшка contra bonos mores визначена у британському законодавствi як дп, якi, «на думку бтьшоси сучасних спiввiтчизникiв, е скорше поганими, нiж добрими». Розпорядження про недопущення тако! поведiнки викладено досить нечiтко i загальними словами; словосполучення «добре поводитися» особливо неточне i для особи, на яку покладалося зобов'язання, не було достатшм керiвництвом щодо того, якi ди становитимуть порушення цього розпорядження. На цш пiдставi Суд приймае ршення про те, що було допущено порушення ст. 10 Конвенци .
Питання зворотно! дп нормативно-правових акпв у часi регулюеться ст. 7 Конвенци. Щодо захисту прав особи вщ незаконного кримшального переслiдування Суд формулюе певт вимоги правово!' визначеносп. У справi «Пухк проти Естони» (рiшення вiд 10 лютого 2004 р.) ст. 7 Конвенци не обмежуеться забороною ретроспективного застосування кримшального
законодавства на шкоду обвинуваченому; вона також втшюе загалом принцип, що тшьки закон може визначити кримiнальне правопорушення та встановити покарання (nullum crime nulla poena sine lege), а також принцип, за яким кримшальне право не повинно надмiрно тлумачитися на шкоду обвинуваченому. З цих принцитв випливае, що правопорушення мае бути чггко встановлено в закош. Ця вимога дотримуеться, якщо особа може дiзнатися на основi формулювання вiдповiдного положення та, у разi потреби, за допомогою його судового тлумачення, яю дi! чи бездiяльнiсть е пiдставою для кримiнально! вщповщальносп [5, с. 51-52].
Свропейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу i на недосконалiсть чинного законодавства Укра!ни i необхiднiсть дотримуватися принципу правово! визначеностi. Так, у ршенш вiд 6 листопада 2008 р. у справi «Слоев проти Укра!ни» зазначено таке: «Суд вважае, що вщсутшсть чiтко сформульованих положень, яю б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стади судового слщства запобiжного заходу у виглядi тримання тд вартою, обраного на визначений перюд на стадi! досудового слiдства, не вщповщае критерiю «передбачуваностi закону» для цшей п. 1 ст. 5 Конвенци Суд також нагадуе, що практика, яка виникла у зв'язку iз законодавчою прогалиною i яка зумовлюе тримання особи пiд вартою протягом необмеженого i непередбачуваного строку за обставин, коли таке тримання не передбачаеться ш конкретним положенням законодавства, m будь-яким судовим ршенням, сама по собi суперечить принципу юридично! визначеностi, який iмплiкований Конвенщею i який становить один з основних елеменлв верховенства права» (п. 53).
У ршенш вiд 18 грудня 2008 р. у справi «Новж проти Укра!ни» Свропейський суд з прав людини зазначив, що «коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою е забезпечення загального принципу юридично! визначеносл. Вимога «якост закону» у розумшш п. 1 ст. 5 Конвенци означае, що коли нацюнальний закон передбачае можливють позбавлення свободи, такий закон мае бути достатньо доступним, чггко
сформульованим { передбачуваним у своему застосуванш для того, щоб виключити будь-який ризик свавшля» (п. 19).
У вггчизнянш правовш доктриш поняття правово! визначеност1 найчаст1ше розкриваеться в контекст! принципу верховенства права [6], а вимоги, що випливають з принципу правово! визначеност1, здебшьшого адресуються нормативно-правовим актам. На думку С. Погребняка, принцип правово! визначеност покликаний гарантувати ефективну дш принципу верховенства права [9, с. 38]. Вш виявляе себе не тшьки на етат правотворчост1, а й на еташ правозастосування. Тому пропонуеться виокремлювати дв1 групи вимог, як походять з цього принципу: вимоги до нормативно-правових акт1в { вимоги до !х застосування. Вимоги до нормативно-правових акт1в можуть бути розподшеш на змютовш { процедурш [9, с. 181-192]. Змютовш вимоги потребують, щоб нормативно-правов1 акти були зрозумшими (доступними), несуперечливими { пропонували повне врегулювання сусп1льних в1дносин, не допускаючи юнування прогалин. Враховуючи те, що будь-який правовий припис виражаеться за допомогою мовних засоб1в, зокрема за допомогою термшв як основних мовних одиниць, А. Хворостянкша тдкреслюе, що щ терм1ни мають бути зрозумшими для вс1х ос1б. Кр1м того, для ефективно! реал1зац1! особою сво!х прав та виконання обов'язюв важливою е можлив1сть передбачення нею правових наслщюв сво!х д1й. Цьому сприяе однозначне та вщносно стшке значення понять, як1 використовуються в законодавств1, що також може бути досягнуто за допомогою правових дефшщш [23]. Стосовно норм, яю визначають компетенщю державних орган1в, д1ють додатков1 вимоги заборони широких дискрец1йних повноважень. Процедурш вимоги включають: обов'язкове оприлюднення нормативно-правових акт1в, заборону !х зворотно! сили, розумну стаб1льн1сть права, послщовшсть правотворчост1, надання достатнього часу для змш у систем! правов1дносин, викликаних прийняттям нового закону. У правозастосуванш принцип правово! визначеност1 вимагае, щоб нормативно-правов1 акти виконувалися; юнувала практика уточнення (конкретизац1!) зм1сту
нормативно-правових акпв; практикувалося одноманiтне застосування закону; ршення судiв щодо застосування закону були остаточними i обов'язковими [10, с. 45-53].
Принцип правово! визначеност безпосередньо не закрiплений у нащональному законодавствi, але його значущiсть для результативного правового регулювання тдтверджуеться практикою Конституцшного Суду Укра!ни. Власне бачення правово! визначеностi Конституцiйний Суд Укра!ни сформулював у Рiшеннi вiд 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 у справi про постiйне користування земельними дшянками, в якому зазначаеться, що <аз конституцiйних принципiв рiвностi i справедливостi випливае вимога визначеност^ ясностi i недвозначностi правово! норми, оскшьки iнше не може забезпечити !! однакове застосування, не виключае необмеженостi трактування у правозастосовнiй практищ i неминуче призводить до сваволЬ) (абзац другий пiдпункту 5.4 п. 5 мотивувально! частини) [14]. Цим Конституцшний Суд Укра!ни наголосив, що невизначенють, нечiткiсть правово! норми призводить до !! неоднакового розумiння та тлумачення, що в практичнш площиш призводить до рiзного застосування. Така неврегульовашсть чи вiдсутнiсть визначеностi в дiяльностi органiв державно! влади щодо особи, зокрема забезпечення, додержання чи реалiзащ! прав i свобод людини i громадянина, може мати негативш наслiдки i призвести до сваволь Визначенiсть правового регулювання мае на мет запобiгти будь-якому !! прояву щодо особи [1, с. 86]. Позицш Конституцшного Суду Укра!ни подшяе Венецiанська Комiсiя, яка у сво!й Доповiдi вiдзначила, що верховенству права суперечив би такий стан, за якого юридична свобода розсуду виконавчо! влади надавалася б необмежено. Отже, в закош мае бути визначена сфера будь-яких форм розсуду i те, як така свобода повинна здшснюватися, причому це мае бути достатньо ясним, щоб окрема особа була належним чином захищена вщ сваволi (п. 45) [7].
У Ршенш вiд 29 червня 2010 р. № 17-рп/2010 Конституцiйний Суд Укра!ни звернув увагу на правову визначенють як елемент верховенства права: «Одним iз елементiв верховенства права е принцип правово! визначеносп, у
якому стверджуеться, що обмеження основних прав людини та громадянина { втшення цих обмежень на практищ допустиме лише за умови забезпечення передбачуваност застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критер1ях, як дадуть змогу особ1 вщокремлювати правом1рну поведшку вщ протиправно!, передбачати юридичш наслщки свое! поведшки» (абзац третш шдпункту 3.1 п. 3 мотивувально! частини) [15]. Цим Конституцшний Суд Укра!ни наголосив, що правовш визначеност вщповщатиме встановлення обмежень основних прав людини { громадянина лише за умови забезпечення зрозумших { передбачуваних для особи наслщюв застосування правових норм.
Конституцшний Суд Укра!ни застосовуе правову визначенють також у справах, що стосуються повноважень оргашв державно! влади. У Ишент вщ 1 квггня 2008 р. № 4-рп/2008 у справ1 про Регламент Верховно! Ради Укра!ни Конституцшний Суд Укра!ни послався на те, що «подщ державно! влади е структурною диференщащею трьох р1внозначних основних функцш держави: законодавчо!, виконавчо!, судово!. В1н в1дображае функц1ональну визначенють кожного з державних оргашв, передбачае не тшьки розмежування !х повноважень, а й !х взаемод1ю, систему взаемних стримувань та противаг, яю мають на мет1 забезпечення !х сп1вроб1тництва як едино! державно! влади. Неухильне додержання органами законодавчо!, виконавчо! та судово! влади Конституци та закошв Укра!ни забезпечуе реал1зац1ю принципу подщу влади { е запорукою !х едност1, важливою передумовою стабшьносл, п1дтримання громадського миру { злагоди в держав!» (абзаци другий, четвертий подпункту 4.1 п. 4 мотивувально! частини) [16]. Цими правовими позицшми Конституц1йний Суд Укра!ни п1дтвердив зв'язок принципу подщу влади та принципу правово! визначеносл, який полягае у визначеносп орган1в законодавчо!, виконавчо! { судово! влади, розмежуванш !х повноважень та взаемоди цих орган1в, що сприяе стаб1льност1, п1дтриманню громадського миру, безпеки { злагоди в держав!.
У Ршенш вщ 11 березня 2010 р. № 8-рп/20101 Конституцшний Суд Укра!ни зазначив, що наявнють двох касац1йних !нстанц1й для перев1рки
ршень спецiалiзованих судiв не вiдповiдае засадам правово! визначеностi (абзац третiй подпункту 3.4 п. 3 мотивувально! частини) [17]. Правова визначенють е ушверсальним правовим началом, дiя якого поширюеться на такi важливi сфери правовщносини мiж державою i особою, як реалiзацiя та забезпечення прав i свобод людини i громадянина, встановлення юридично! вiдповiдальностi, пiдстав та порядку притягнення до не!, недопустимють дш та бездiяльностi, спрямованих на безшдставне обмеження прав i свобод людини, встановлення пропорцшност застосованих до особи обмежень, здшснення повноважень органами державно! влади у межах, визначених Конститущею i законами Укра!ни.
Отже, проведене дослщження свiдчить про те, що принцип правово! визначеностi е одним з основних принцитв европейського права i часто використовуеться у практищ Суду СС та Свропейського суду з прав людини. У статус загального принципу права вiн мае сприйматися i нацiональною правовою системою. Дотримання вимог принципу правово! визначеност наблизить укра!нське законодавство до европейських правових стандартв, сприятиме вдосконаленню механiзмiв правотворчостi й правореалiзацi!, слугуватиме додатковою гарантею захищеностi людини вiд свавшля державно! влади.
Список л1тератури:
1. Гультай М. Правова визначенють у р1шеннях Конституцшного Суду Укра!ни / М. Гультай, I. Кияниця // Вюник Конституцшного Суду Укра!ни. - 2012. - № 5. - С. 83-93.
2. Кернз В. Вступ до права Свропейського Союзу / В. Кернз ; [пер. з англ.]. - К. : Знання КОО, 2002. - С. 104-110.
3. Магрело М. Концепт «законних оч1кувань» 1 принцип юридично! визначеносткпричинно-наслщковий чи симбютичний зв'язок? / М. Магрело // Науков1 записки 1нституту законодавства Верховно! Ради Укра!ни. - 2013. - № 3. - С. 127-135.
4. Матвеева Ю. I. Принцип правово! визначеносп як один 1з аспекпв верховенства права / Ю. I. Матвеева // Пор1вняльне правознавство: сучасний стан 1 перспективи розвитку : зб. ст. - К., 2010. - С. 153.
5. Матвеева Ю. I. Правова визначенють та судд1вське правотворення / Ю. I. Матвеева // Наук. записки нац. ун-ту «Киево-Могилянська академ1я». - К., 2010. - Т. 103: Юридичш науки. - С. 50-53.
6. Науково-практична конференщя «Верховенство права в укра!нськш правничш освт», 9-10 жовтня 2008 р. // Роздатков1 матер1али. Проект програми навчально! дисциплши «Верховенство права» для студенпв р1вня спещалюта та магютра. Тема 5: Основш вимоги принципу верховенства права та !х реал1защя в юридичн1й д1яльност1.
7. О верховенстве права [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://www.venice.coe.int/docs/ 2011/CDL'AD(2011)003rev'rus.pdf.
8. Опришко В. Ф. Право Свропейського Союзу. Загальна частина: [тдруч.] /
B. Ф. Опришко, А. В. Омельченко, А. С. Фастовець. - К. : КНЕУ, 2002. - 458 с.
9. Погребняк С. П. Основоположш принципи права (змютовна характеристика) /
C. П. Погребняк. - Х. : Право, 2008. - 238 с.
10. Погребняк С. П. Вимоги до нормативно-правових акпв, яю випливють з принципу правово'' визначеносп / С. П. Погребняк. // Вюник АПНУ. - 2005. - № 3 (42). - С. 42-53.
11. Право Свропейського Союзу : тдруч. / за ред. В. I. Муравйова. - К. : Юршком 1нтер, 2011. - 704 с.
12. Право Свропейського Союзу : навч. поаб. /за ред. Р. А. Петрова. - К. : 1стина, 2011. - 376 с.
13. Приймак А. М. Принцип правово'1 визначеносп: поняття та окремi аспекти / А. М. Приймак // Наук. записки нац. ун-ту «Киево-Могилянська академiя». - К., 2010. -Т. 103: Юридичш науки. - С. 53-55.
14. Ршення у справi за конституцшним поданням 51 народного депутата Украши щодо вщповщносп Конституцп Украши (конституцшносп) положень статп 92, пункту 6 роздшу Х «Перехщш положення» Земельного кодексу Украши (справа про постшне користування земельними дшянками) // Вюник Конституцшного Суду Украши. - 2005. -№ 5. - С. 19.
15. Ршення у справi за конституцшним поданням Уповноваженого Верховно'' Ради Украши з прав людини щодо вщповщносп Конституцп Украши Закону Украши «Про мшщю» // Вюник Конституцшного Суду Украши. - 2010. - № 5. - С. 11-17.
16. Ршення Конституцшного Суду Украши у справi за конституцшним поданням 50 народних депута^в Украши щодо вщповщносп Конституцп Украши (конституцшносп) положень частин друго'1, третьо'1, четверто'1 статп 219 Регламенту Верховно'1 Ради Украши вщ 1 квггня 2008 року № 4-рп/2008 // Вюник Конституцшного Суду Украши. - 2008. - № 2. -С. 17.
17. Ршення у справi за конституцшним поданням 46 народних депута^в Украши щодо офщшного тлумачення термжв «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касацшне оскарження», якi мiстяться у статтях 125, 129 Конституцп Украши // Вюник Конституцшного Суду Украши. - 2010. - № 3. - С. 12.
18. Стрельцова О. В. Загальш принципи права як джерело права Свропейського Союзу / О. В. Стрельцова // Науковi записки 1нституту законодавства Верховно'1 Ради Украши. - 2012. - № 3. - С. 265-269.
19. Татам А. Право Свропейського Союзу / А. Татам ; [пер. з англ.]. - К. : Абрис, 1998. - 424 с.
20. Теорiя держави i права : поаб. для пщготовки до державних юпипв / Д. В. Лук'янов, С. П. Погребняк, В. С. Смородинський, Г. О. Христова ; за заг. ред.
0. В. Петришина. - 2-ге вид., доповн. i змшене. - Х. : Право, 2013. - 208 с.
21. Хайек Ф. А. фон. Право, законодательство и свобода:Современное понимание либеральных принципов спрведливости и политики / Ф. А. фон Хайек ; пер. с англ. - М. : ИРИСЭН. - 2006. - 644 с.
22. Хартли Т. К. Основы права Европейского Сообщества / Т. К. Хартли ; пер. с англ. - М. : Закон и право ; ЮНИТИ, 1998. - 703 с.
23. Хворостянюна А. В. Дефшщп в законодавчих текстах: питання теорп. [Електрон. ресурс] / А. В. Хворостянюна. - Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/6669.
24. Цесар I. Принцип правово'1' визначеносп у дiяльностi оргашв державно'' влади /
1. Цесар // Юридична Укра'на. - 2011. - № 1. - С. 41-47.
25. Amministrazione delle Finanze dello Stato v Salumi, Judgment of 12.11.1981 [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://eurlex.europa.eu/LexUriServ/ LexUriServ.do?uri=CELEX:61980CJ0212:EN:PDF.
26. Barack-Erez Daphne. The doctrine of legitimate expectations and the distinction between thereliance and expectation interests [Електрон. ресурс] / Daphne Barack-Erez // European Public Law, Vol. 11 (4), 2005. - Режим доступу : http://www.tau.ac.il/ law/barakerez/articals/legitimate.pdf.
27. Brugger iL.Concretization of Law and Statutory Interpretation / W. Brugger // Tulane European and Civil Law Forum. - 1996. - 11. - P. 211-212. Цит. за: Шевчук С. Судова правотворчють. Свгговий досвщ та перспективи в Укра!ш / С. Шевчук. - К. : Реферат, 2007. -С. 322-323.
28. Luk B. Tremblay. The Rule of Law, Justice, and Interpretation / Luk B. Tremblay. -Montreal [e.a.] : Mc-Gill-Queen's University Press, 1997. - Цит. за: Головатий С. Верховенство права.Книга друга. Вщ доктрини - до принципу / С. Головатий. - К. : Фешкс, 2006. - С. 759.
29. Reynolds Paul. Legitimate Expectations and the Protection of Trust in Public Officials / Paul Reynolds // Public Law. - Vol. 2011. - P. 330-352.
Богачева Л. Л. Принцип правовой определенности в европейском и национальном праве (содержательная характеристика).
Проведен сравнительно-правовой анализ понятия и содержания принципа правовой определенности,исследованы особенности и сфера его использования в практике Европейского Суда по правам человека и Конституционного Суда Украины.
Ключевые слова: принцип права, верховенство права, правовая определенность, законные ожидания, Европейский суд по правам человека, Конституционный Суд Украины.
Bogacheva L. L. The principle of legal certainty in european and national law (meaningful response).
A comparative legal analysis of the concept and content of the principle of legal certainty, examined the features and the scope of its use in the practice of the European Court of Human Rights and the Constitutional Court of Ukraine.
Key words: the principle of law, the rule of law, legal certainty, legitimate expectations, the European Court of Human Rights, the Constitutional Court of Ukraine.
