CC BY
63
КЛ1Н1ЧН1 ДОСЛ1ДЖЕННЯ
CLINICIAL RESEARCHES
ТОПЧ1Й 1.1., ДЕНИСЕНКО В.П.
ДУ«НацональнийнституттерапИ 'менЛ.Т. МалоIНАМН Украни», м. Харшв
ЗАСТОСУВАННЯ МЕЛЬДОЫЮ ПРИ ЛкУВАНЫ ХВОРИХ НА ДiАБЕТИЧНУ НЕФРОПАПЮ
Резюме. Обстежен 20 здорових оаб, 80 хворих на гтертошчну хворобу i 360 хворих на дiабетичну не-фропатт. Визначено стан обмту N0 та проведено обстеження кардiальноi гемодинамжи. Анализ отри-манихрезультатiв засвiдчив, що у хворих на дiабетичну нефропатт прогресують прояви ендотелiальноi дисфункци та формуешься дiабетичне серце. Мельдонш на тлi препаратiв базисног терапп сприяе по-кращенню морфологiчноi структури та скоротливог функци мюкарда за рахунок комплексного впливу на метаболiчнi процеси та обмш оксиду азоту.
Ключовг слова: ендотелiальна дисфункщя, кардiальна гемодинамка, дiабетична нефропат1я, мельдонш.
Вступ
На сьогодш триватсть життя хворих на цукровий да-бет (ЦД) зросла у декшька разiв. Смертнють вщ гострих ускладнень ЦД, таких як дабетичш коми, не перевищуе 1 %. Однак одночасно зi збтьшенням тривалосп життя хворих на ЦД з'явилася нова проблема — проблема су-динних ускладнень.
Ендотелiальна дисфункщя приводить до формування дабетично! нефропатй (ДН), активадй пресорних ком-понентiв ренш-ангютензиново1 системи (РАС), прогре-сування артерiальноl гшертензй (АГ) iз ремоделюванням уше1 судинно! системи оргашзму [1—3]. Крiм того, на тл порушень лiпiдного обмiну шщюютъся процеси атероге-незу, що ведуть до формування iшемiчноl хвороби сердя та сердево! недостатностi [3, 4]. У лiтерагурi комплекс змiн анатомй та функдй мiокарда на тл дукрового диабету вже отримав назву дабетичного сердя.
Сердево-судинна смертнiсть серед хворих на ЦД iз ДН значно вища порiвняно з особами, як! не мають дього захворювання, що пов'язано i з порушеннями енергетич-ного метаболiзму в мюкарда. Навиъ за вiдсугностi шемй кардюмюдити хворих на ЦД поглинають менше глюкози й лактату Абсолютно домшуючу роль як джерело енергй в д1ш категорй хворих вiдiграе р-окислення жирних кислот.
Задачею комплексного медикаментозного л^ван-ня хворих на ЦД iз ДН е насамперед органопротекщя, що забезпечуеться покращенням кровотоку та метабо-лiзму в основних органах-мiшенях. 1з препаратiв вибо-ру для покращення кровотоку перше мiсде посiдають модулятори РАС — iнгiбiтори анпотензинперетворю-ючого ферменту (1АПФ), антагонiсти кальдiю (АК) та антагонюти редепторiв ангiотензину II (АРА), а iз засобiв, яы впливають на метаболiзм, — мельдонш та триметазидин. Метаболiчне лiкування хворих на ЦД та ДН мае бути спрямоване в тому числ1 й на зниження ш-тенсивност р-окислення жирних кислот i вщновлення спряженостi мiж глiколiзом й окислювальним декар-
боксилюванням пiрувату. З цiеi' точки зору найбiльший iнтерес становить мельдонш.
Мельдонш — 3-(2,2,2-триметилгщразинш) пропю-нат, аналог гамма-бутиробеташу Зменшуе штенсившсть Р-окислення жирних кислот за допомогою запобiгання надходженню '1х у мггохондрй: обмежуе транспорт через мембрани мггохондрш тльки довголандюжкових жирних кислот, у той час як коротколанцюжковi можуть втьно проникати в мггохондрй i там окислюватися, при дьому не вщбуваеться накопичення недоокислених жирних кислот усередиш мiтохондрiй. Це випдно вх^зняе мельдон1й вщ триметазидину, який як прямий шпбггор р-окислення жирних кислот гальмуе в мiтохондрiях р-окислення i довго-, i коротколандюжкових жирних кислот, блокуючи останню реакцiю 4-стадшного продесу !х окислення (3-кетоадил-КоА-тюлазу), що не заважае накопиченню активованих жирних кислот i !х недоокислених форм у мггохондр1ях.
В умовах шемй мельдонiй вщновлюе рiвновагу про-десiв доставки кисню i його споживання в клiтинах, по-переджуе порушення транспорту АТФ; одночасно з дим активуе глкошз, який перебйае без додаткового споживання кисню. У результата зниження кондентрадй кар-н1тину посилено синтезуеться гамма-бутиробеташ, який мае вазодилатукш властивостi.
Установлено й шш1 позитивн1 ефекти мельдонiю, перш за все антиоксидантний. Мельдонiй зменшуе штенсившсть перекисного окислення лшщв i пщвищуе актив-н1сть ендогенних антиоксидантiв, нiвелюючи наслщки окислювального стресу. В експериментi та кл1н1д1 показано, що мельдонш здатний позитивно впливати на дис-функд1ю ендотелш i, вщповщно, сприяти нормалiзадil судинного тонусу. Розглядаеться й 1нший мехашзм пщви-щення 61одоступност1 оксиду азоту на фош застосування мельдонiю — зменшення штенсивносп його втьноради-
© Топчш 1.1., Денисенко В.П., 2013 © «Артер!альна гтертенз!я», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
АРТЕРИАЛЬНАЯ
ГИПЕРТЕНЗИЯ
кально!' iнактивацiï. KpiM того, в експерименп препарат проявляе й iшшi судишшi ефекти: зменшуе периферичний onip судиш, усувае вазоспазм, викликаший адрешалiшом й ашгiотешзишом. Засiб також справляе цтий ряд плейо-тропших ефектiв: пщвищуе чутливiсть до шсулшу, змiшюе метаболiзм глюкози та лшщв.
Мехашiзм да визшачае рiзшомашiття його фармаколо-гiчших ефектiв:
— антигшоксична та кардюпротекторна дя;
— вазодилатуюча дя, покращення мкроциркуляци' в тканинах;
— полшшення перешосимостi фiзичших навантажень.
Метою нашого дослщження е визначення впливу
мельдошiю на обмiш оксиду азоту (NO) та кардальну ге-модинамшу хворих на ДН на тш базисно!' органопротек-торно1 терапи'.
Об'ект i методи дослiдження
Було обстежено 360 хворих на ЦД iз ДН I—IV стадп' за класифшащею C.E. Mogensen (1983), середшiй в1к хворих — 58,6 ± 6,1 року, група порiвшяшшя — 80 хворих на гiпертошiчшу хворобу (ГХ) II—III ст. вщповщного в^, група контролю — 20 практично здорових людей вюэм 26,2 ± 3,4 року.
Умiст шiтриту у плазмi венозно!' кровi визначали фото-метричним методом за реакцiею Гриса. Умют суми мета-болiтiв оксиду азоту визначали за реакщею Гриса тсля вщновлення шiтрату до нириту цинковим пилом. NO-синтазну активнють у сироватцi кровi визначали за зрос-танням концентраци' шiтриту в реакцшнш сумiшi, що мю-тила 50 мМ КН2РО4 (рН 7.0), 1 мМ MgCl2, 1 мМ NADPH та 2 мМ СаС12 (для вимiрювашшя актившостi конститутивно! NOS) або 4 мМ ЕДТА (для зв'язування ендогенного Са2+ при вимiрювашшi актившостi шдуцибельно1 NOS) упродовж 15 хвилин при 37 oC.
Серцева гемодинамiка вивчалася методом ктькю-но1 ехокардiографiï iз розрахунками параметрiв кардю-гемодинамiки за L. Teicholz et al. (1972) та синхронним записом ЕКГ. Оцiшювали такi показники: юнцево^а-столiчший (КДО) та кiнцево-систолiчний об'ем (КСО) лiвого шлуночка, шдекс маси мiокарда, фракцiю ви-гнання (ФВ), кiнцево-систолiчний (ЛПс) та юнцево-дiастолiчний (ЛПд) розмiри лiвого передсердя, iндекс
Таблиця 2. Вплив терапи мельдон1ем на вмст нтриту в плазм'1 кров1 хворих на д1абетичну не-фропатю (мкмоль/л)
жорсткост мюкарда лiвого шлуночка (1ЖМ), тиск на-повнення лiвого шлуночка (ТНЛШ), розмiр правого шлуночка.
Для оцiнки дiастолiчноl функцй лiвого шлуночка у вах хворих вивчали трансмiтральний кровотiк методом iмпульсноl допплер-ехокардюграфй за стандартною методикою. Визначали так! показники: вщношення Уе/Уа (де Уе — максимальна швидысть потоку перiоду раннього на-повнення, а Уа — максимальна швидюсть потоку перiоду пiзнього наповнення), час уповтьнення перiоду раннього наповнення (Т(упов.)е), час iзоволемiчного розслаблен-ня (1УКГ) та кiнцево-дiастолiчний тиск лiвого шлуночка (КДТ).
Терапiю проводили з використанням 1АПФ (лзино-прил 10—20 мг на добу) та АК (лерканщишн 10—20 мг на добу) в уох хворих. Комбiновану терапш 1АПФ, АК та препарат мельдонш мщдракор (Новофарм) отримували 68 хворих. Мельдонш призначали внутрiшньовенно по 10 мл упродовж 10 даб, а в подальшому перорально по 1000 мг на добу впродовж 1 мюяця.
Отримаш результати обробляли методами варiа-цшно! i непараметрично! статистики за допомогою пакета прикладних статистичних програм Ехсе1 та 81а11811еа.
Таблиця 1. Умст нтриту та суми нтрит + нтрат у плазм'1 кровi пац1ент1в обстежених груп до л '1ку-вання (М ± т) (мкмоль/л)
Показники Ытрит Жтрит + штрат
Контроль(n = 20) 3,21 ± 0,13 26,76 ± 2,45
ГХ (n = 80) 2,45 ± 0,22* 35,24 ± 2,12*
ДН без проте'шурп (n = 204) 2,28 ± 0,11* 48,36 ± 3,64*, **
ДН i3 про-Te'rnypieio (n=156) 1,98 ± 0,12*, ** 56,62 ± 4,22*, #
Примтки: * — р < 0,05 пор1вняно з контрольною групою; ** — р < 0,05 порiвняно з групою хворих на ГХ; # — р < 0,01 порiвняно з групою хворих на ГХ.
Таблиця 3. Вплив терапи мельдонем на вмст суми нтрит + нтрат у плазм '1 кровi хворих на ДН (мкмоль/л)
Показники До лшування Пюля л^ування Через 1 рш
ДН без проте'шурп (n = 36) 2,28 ± 0,11 2,74 ± 0,08* 2,88 ± 0,10**
ДН i3 про-те'шурieo (n = 32) 1,98 ± 0,12 2,25 ± 0,18 2,38 ± 0,16*
Група хворих До лшування Пюля лiкування Через 1 рш
ДН без проте'шурп (n = 36) 48,36 ± ± 3,64 35,22 ± ± 3,01* 28,24 ± 2 10 **, #
ДН i3 про-теïнурieo (n = 32) 56,62 ± ± 4,22 44,25 ± ± 3,18* 38,52 ± ± 4,16**
Примтки: * — р < 0,05 порiвняно з пер'юдом до л '1кування; ** — р < 0,01 порiвняно з пер 'юдом до л'1кування.
Примтки: * — р < 0,05 порiвняно з пер 'юдом до л '1кування; ** — р < 0,01 порiвняно з пер 'юдом до л '1кування; # — р < 0, 05 порiвняно з пер 'юдом тсля л'1кування.
АРТЕРИАЛЬНАЯ
ГИПЕРТЕНЗИЯ ,
Результати та Тх обговорення
При вивченнi стану обмшу N0 встановлено так! данi. Пщ час аналiзу вм1сту н1триту в плазм кров1 хворих на ДН нами встановлено, що при прогресуванш захворю-вання рiвень н1триту суттево зменшувався — на 23,7 % (р < 0,05) у хворих на ДН без протешурй та, особливо, на стада протешурй — на 38,3 % (р < 0,05) пор1вняно з контролем, що виявилось в1рогщно нижче, шж у груп1 хворих 1з ГХ (р < 0,05) (табл. 1). Навпаки, ум1ст у плазмi суми н1трит + + нiтрат достов1рно зростав у м1ру прогресування ДН: на 80,7 % при ДН без протешурй (р < 0,05) та на 111,5 % при ДН !з протеlнурiею (р < 0,01) пор1вняно з контролем.
Виявлеш змши вщбивають напружений режим функдюнування системи регулядй судинного тонусу пщ впливом прогресуючо1 дисфункдй ендотелiю на тш окис-лювального стресу та метаболiчного впливу високих кон-дентрадш глюкози.
Препарати базисно1 терапй у хворих на ДН позитивно вплинули на ендотелiальну функд1ю, що виражалося в збiльшеннi вм1сту нириту до 2,85 ± 0,24 мкмоль/л (на 16,3 %, р < 0,05) та зменшент вм1сту суми нирит + нiтрат до 27,11 ± 2,40 мкмоль/л (на 23,1 %, р < 0,05).
Комплексна схема лкування хворих на ДН, що включала мельдонш, забезпечила додаткове зростання вм1сту н1триту та зменшення вм1сту суми н1трит + нират (табл. 2, 3). Найбтьш виражений ефект вщзначено у хворих на ДН без протешурй навиъ через 1 рш спостереження: зростання вмюту нириту на 26,3 % (р < 0,05) та зниження вмюту суми метаболтв N0 на 41,6 % (р < 0,01).
Регресивний анатз стану кардально1 гемодинамжи хворих на ДН показав, що в першу чергу вже на початко-вих етапах вщзначаеться пщвищення 1ЖМ, на що вказуе достов1рно бiльша величина 1ЖМ пор1вняно з групою па-
дiентiв !з гiпертонiчною хворобою (на 5,1 %) та контроль-ними значениями (на 20,6 %). Наступною в чаа зм1ною стану кардальног гемодинамiки е суттеве порушення дiа-стол1чно! функдй ЛШ саме за рахунок пщвищення 1ЖМ (табл. 4). На дану закономiрнiсть указуе характер зм1н профтю трансмiтрального кровотоку. Так, у хворих на ДН вщзначаеться: достов1рно менше значення сшввщношен-ня Ve/Va (0,919 ± 0,059 ум.од. проти 1,193 ± 0,052 ум.од. та 1,477 ± 0,058 ум.од. вщповщно у хворих на АГ та в конт-рольн1й груп1); значно бтьша тривалiсть часу сповтьнен-ня ранньдаастатчного потоку (0,205 ± 0,007 мс проти 0,175 ± 0,008 мс та 0,139 ± 0,006 мс вщповщно) та перю-ду 1зоволюм1чного розслаблення (0,109 ± 0,005 мс проти 0,093 ± 0,004 мс та 0,074 ± 0,002 мс вщповщно). На дьому фот вже на раннiх стадиях дiабетичноl нефропатй (ДН I— II ст.), у тому числ1 й у падiентiв без артерiальноl гшертен-зй, формуеться гiпертрофiя мiокарда л1вого шлуночка, що швидко прогресуе при наявностi гшертензй.
1з III стадй у хворих на ДН вщзначаеться прогресуюча дилатадгя л1вих вщдшв сердя. Так, КДО ЛШ у хворих дано1 групи становить 143,60 ± 3,31 мл пор1вняно до 126,865 ± ± 3,426 мл у груп1 контролю (Р < 0,05). Величина КСО ЛШ падiентiв 1з ДН групи е найбтьшою (73,981 ± 5,626 мл) серед обстежених хворих (57,471 ± 5,978 мл та 42,641± ± 2,655 мл вщповщно при гшертотчнш хворо61 та в контрот, р < 0,01). Под16ний статистичний розподт характерний i для розм1ру ЛПд (3,509 ± 0,044 см проти 3,334 ± 0,085 см та 2,774 ± 0,097 см вгдповгдно).
На дьому тш у хворих на ДН вщзначаеться порушення систол1чно! функдй л1вого шлуночка. Так, у данш груп1 фраадя викиду ЛШ на 27,0 % нижча пор1вняно з контрольною групою та на 16,6 % менша пор1вняно з хворими з гшертотчною хворобою (Р < 0,001).
Таблиця 4. Параметри внутр1шньосерцево/ гемодинам1ки у хворих на ДН, ГХ i контрольноI групи (М ± м)
Показник Контрольна група (П = 20) Гiпертонiчна хвороба (п = 80) Дiабетична не-фропаля (п = 360) Р (2 : 3 : 4)
КДО, мл 126,865 ± 3,426 137,416 ± 5,037 143,600 ± 3,310 < 0,05
КСО, мл 42,641 ± 2,655 57,471 ± 5,978 73,981 ± 5,626 < 0,01
МШП, см 0,87 ± 0,03 1,21 ± 0,02 1,14 ± 0,01 < 0,001
ЗСЛШ, см 0,88 ± 0,02 1,18 ± 0,01 1,13 ± 0,05 < 0,001
1ММ, ум.од. 94,44 ± 11,6 176,7 ± 27,2 157,5 ± 35,5 < 0,02
КДТ, мм рт.ст. 8,628 ± 0,257 10,659 ± 0,487 11,831 ± 0,619 < 0,001
ФВ, % 66,389 ± 1,736 58,137 ± 2,109 48,481 ± 2,529 < 0,001
1ЖМ, ум.од. 6,8 ± 0,3 7,8 ± 0,1 8,2 ± 0,2 < 0,05
ЛПс, см 3,771 ± 0,088 4,098 ± 0,068 4,102 ± 0,046 < 0,05
ЛПд, см 2,774 ± 0,097 3,334 ± 0,085 3,509 ± 0,044 < 0,01
ТНЛШ, мм рт.ст. 12,154 ± 0,451 15,461 ± 0,790 17,954 ± 0,348 < 0,01
ПШ, см 2,103 ± 0,067 2,428 ± 0,074 2,656 ± 0,113 < 0,01
Уе/Уа, ум.од. 1,477 ± 0,058 1,193 ± 0,052 0,919 ± 0,059 < 0,001
Т(упов.)е, мс 0,139 ± 0,006 0,175 ± 0,008 0,205 ± 0,007 < 0,01
!УЯТ, мс 0,074 ± 0,002 0,093 ± 0,004 0,109 ± 0,005 < 0,001
Примтки: МШП — м'жшлуночкова перегородка; ЗСЛШ — задня стНка л1вого шлуночка; 1ММ — Шдекс маси м'юкарда; ПШ — правий шлуночок.
АРТЕРИАЛЬНАЯ
я ГИПЕРТЕНЗИЯ
При аналiзi пiдгруп пацieнтiв Í3 ДН вiдмiчаeться прогресуюче збiльшення КДО i КСО та зменшення ФВ залежно вiд стадй' нефропатй' та часу iснування захво-рювання.
Аналiзуючи одержанi данi щодо впливу на кардюкь нетику препарат базисно!' терапй', ми виявили суттевий кардюпротекгорний ефект терапй' протягом 1 року нагля-ду за хворими (табл. 5). 1з наведених матерiалiв випливае здатнiсть препаратiв викликати регресш гшертрофи ЛШ, про що свщчить вiрогiдне зниження 1ММ та суттеве зменшення товщини мiокарда ЛШ. окр1м того, виходячи з огляду на параметри трансмiтрального кровотоку в бть-шост1 пацieнтiв (48 %), вщшчаеться тенденцiя до норма-лiзацil дастстчно!' функцй' мiокарда. Так, в обстежених хворих достов1рно збiльшуeться сшввщношення Ve/Va, суттево зменшуеться час зниження ранньодiастолiчного потоку та перiоду iзоволемiчного розслаблення.
При додаваннi до схеми лкування мельдонiю ми вщ-значали суттевий прир1ст ефективно!' кардаопротекцй: у хворих додатково зменшувалися КДО та КСО, у результата чого ФВ зросла майже на 5 %. Щ змши проходили на тш подальшого покращення дастстчно!' функцй' ЛШ (недо-стов1рно з61льшилося сшввщношення Ve/Va).
Слщ також вщзначити, що в 56 % хворих !з наявшстю супутньо!' 1ХС (n = 44) при призначенш мельдонiю мало мюце зменшення ступеня депресй' сегмента ST КлЫчний ефект препарату проявлявся на 5-ту — 7-му добу лкуван-ня й досягав максимуму до кшця 3 тижн1в.
Отже, мельдонiй у комплекснш терапй' хворих на ДН значно зменшуе ендотелiальну дисфункцй', про що свщ-чать змши в сташ системи NO. Скорше за все мельдонiй
е опосередкованим !ндуктором покращення функцюну-вання системи NO за рахунок впливу на процеси окислю-вального стресу. Оптимiзyючи синтез АТФ у мiтохондрiях кардiомiоцитiв, препарат покращуе метаболiзм тканин серця, зменшуе потребу ix у кисш i пщвищуе стiйкiсть до киснево'' недостатностi. Тим самим препарат, дшчи на ме-xанiзми енергетичного обмiнy та сприяючи артерiальнiй вазодилатацй, покращуе морфологiчнi параметри серця та серцеву юнетику, що дае можливють запобiгти прогре-суванню серцево! недостатносп у хворих на ДН.
Таким чином, наявш на сьогоднi експериментальн та клiнiчнi данi свщчать про ушверсальну здатнiсть мтдро-карду® справляти оптимiзyючий вплив на енергетичний обмш, зменшуючи потребу тканини в кисш, незалежно вщ 'ii виду та локалiзацil. Саме це визначае показания та можливостi використання препарату для корекци кардь альних змш у хворих на ДН, як! супроводжуються яви-щами шеми i гшокси, активацiею втьнорадикальних процесiв, i дозволяе назвати мтдрокард® перспективним лiкарським засобом i широко впроваджувати його в за-гальнотерапевтичну практику.
Висновки
1. У хворих на ЦД ДН на rai прогресування ендоте-лiальноl дисфункцй' формуеться дабетичне серце, що в першу чергу характеризуеться дiастолiчною дисфункщею мiокарда. Данi змши вщбуваються у зв'язку з пролiфера-тивними процесами та ф1брозом мiокарда. У хворих на ДН, розпочинаючи з III стадй', спостерйаеться порушен-ня систсшчно! функцй' серця, що в подальшому приводить до формування серцево'' недостатносп.
Таблиця 5. Параметри гемодинам1ки у хворих на ДН у динам1ц1 л1кування з використанням монотерапи
1АПФ чи АРА (М ± м)
Показник До лшування (n = 360) У динамщ лiкування препаратами базисной терапГГ протягом року (n = 146) У динамiцi лiкування препаратами базисно'Г терапй та мельдошем (n = 68)
КДО, мл 143,600 ± 3,310 140,342 ± 2,089 138,328 ± 3,335
КСО, мл 73,981 ± 5,626 71,236 ± 4,247 70,124 ± 4,154
МШП, см 1,14 ± 0,01 1,09 ± 0,02 1,04 ± 0,02
ЗСЛШ, см 1,13 ± 0,05 1,12 ± 0,04 1,10 ± 0,03
1ММ, ум.од. 157,5 ± 35,5 128,2 ± 32,2* 124,6 ± 18,8*
КДТ, мм рт.ст. 11,831 ± 0,619 10,734 ± 0,534 10,348 ± 0,633
ФВ, % 48,481 ± 2,529 49,523 ± 3,347 51,842 ± 4,243*
1ЖМ, ум.од. 8,432 ± 0,200 8,576 ± 0,300 8,498 ± 0,300
ЛПс, см 4,100 ± 0,024 4,001 ± 0,036 4,003 ± 0,121
ЛПд, см 3,401 ± 0,036 3,535 ± 0,055 3,434 ± 0,054
ТНЛШ, мм рт.ст. 17,954 ± 0,348 16,666 ± 0,534 15,247 ± 0,321*
ПШ, см 2,656 ± 0,113 2,632 ± 0,118 2,556 ± 0,154
Ve/Va, ум.од. 0,919 ± 0,059 1,123 ± 0,036* 1,133 ± 0,052*
Т(упов)е, мс 0,205 ± 0,007 0,175 ± 0,008* 0,171 ± 0,007*
IVRT, мс 0,109 ± 0,005 0,093 ± 0,004 0,092 ± 0,006
Примтка: * — показники достов1рн1 пор1вняно з вихдними даними при р < 0,05.
АРТЕРИАЛЬНАЯ
ГИПЕРТЕНЗИЯ ,
2. Препарати базисно! терапй' (1АПФ та АК) позитивно дють як на прояви ендотелшдьно1 дисфункцй', так i на структуральнi змiни мiокарда, захищаючи його вщ по-дальшого ремоделювання.
3. Додаткове призначення мельдонiю приводить до подальшого покращення морфолопчно! структури та скоротливо! функцй' мiокарда за рахунок комплексного впливу на метаболiчнi процеси та обмн оксиду азоту.
Список лггератури
1. Артюшкова Е.В., Покровский М.В., Корокин М.В., Гуре-ев В.В., Бобраков К.Е. Исследование эндотелиопротективных эффектов препарата Кардионат на ADMA-подобной модели дефицита азота при специфической блокаде NO-синтазы // International Journal on Immunorehabilitation (Международный журнал по имму-нореабилитации). — 2009. — № 11(1). — С. 66-67.
2. Гусев В.В. Опыт применения препарата Кардионат при цереброгенной астении // Справочник поликлинического врача. — 2009. — № 10. — С. 29-30.
3. Задионченко В.С., Шехян Г.Г., Багатырова К.М., Снетко-ва A.A., Ялымов A.A. Терапевтическая эффективность тримета-зидина у больных ишемической болезнью сердца//Русский медицинский журнал. — 2012. — № 11. — С. 548-553.
4. Задионченко В.С., Шехян Г.Г, Тимофеева Н.Ю., Снетко-ва A.A., Ялымов A.A. Цитопротекция в общетерапевтической практике // Участковый терапевт. — 2012. — № 4. — С. 37.
5. Задионченко В. С., Шехян Г.Г, Ялымов A.A., Заседателе-ва Л.В. Микроциркуляция и морфофункциональный статус больных хронической сердечной недостаточностью при лечении триметази-дином // Кардиоваскулярная терапия и профилактика. — 2004. — Т. 3, № 5. — С. 74-80.
6. Киселев A.P., Шварц В.А., Посненкова О.М. Влияние терапии препаратом Кардионат на качество жизни у больных острым инфарктом миокарда с подъемом сегмента ST в раннем постинфарктном периоде. ФГУ «Саратовский НИИ кардиологии Росмедтех-нологий»//Consilium Medicum. — 2010. — № 12(5). — С. 94-98.
7. Корокин М.В., Aртюшкова Е.В., Покровский М.В. и др. Исследование эндотелио- и кардиопротективных свойств препарата Кардионат при моделировании L-Name-индуцированного дефицита
Топчий И.И., Денисенко В.П.
ГУ «Национальный институт терапии
имениЛ.Т. МалойНАМН Украины», г. Харьков
ПРИМЕНЕНИЕ МЕЛЬДОНИЯ ПРИ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ ДИАБЕТИЧЕСКОЙ НЕФРОПАТИЕЙ
Резюме. Обследовано 20 здоровых лид, 80 больных гипертонической болезнью и 360 больных диабетической нефропатией. Определено состояние обмена N0 и проведено обследование кардиальной гемодинамики. Анализ полученных результатов показал, что у больных диабетической нефропатией прогрессируют проявления эндотелиальной дисфункдии и формируется диабетическое сердде. Мельдоний на фоне препаратов базисной терапии приводит к улучшению морфологической структуры и сократительной функдии миокарда за счет комплексного воздействия на метаболические продессы и обмен оксида азота.
Ключевые слова: эндотелиальная дисфункдия, кардиаль-ная гемодинамика, диабетическая нефропатия, мельдоний.
оксида азота//Курский научно-практический вестник «Человек и его здоровы». - 2007. - № 3. - С. 5-9.
8. Кузнецова А.В., Тепляков А..Т. Оценка влияния Кардионата на эффективность антиангинальной терапии и функциональное состояние миокарда у больных ИБС в сочетании с артериальной ги-пертензией, ассоциированной с сахарным диабетом типа 2// Фар-матека. - 2007. - № 3. - С. 81-84.
9. Михин В.П. Кардиоцитопротекторы - новое направление клинической кардиологии// Архив внутренней медицины. - 2011. -№ 1. - С. 21-28.
10. Михин В.П, Поздняков Ю.М., Хлебодаров Ф.Е., Кольцова О.Н. Милдронат в кардиологической практике - итоги, новые направления, перспективы//Кардиоваскулярная терапия и профилактика.. - 2012. - № 11(1). - С. 96-103.
11. Пустозеров В.Г., Красильникова И.П., Костромина М.А., Михайлова М.Н. Опыт применения Кардионата в геронтологиче-ской практике // Справочник поликлинического врача. - 2009. -№ 9. - С. 20-21.
12. Стаценко М.Е., Евтерева Е.Д., Туркина С.В. Возможность применения миокардиального цитопротектора в комбинированной терапии больных с хронической сердечной недостаточностью и метаболическим синдромом // Consiliun МесИсит (кардиология). -
2010. - № 12(10). - С. 76-82.
13. Стаценко М.Е., Туркина С.В, Спорова О.Е. Применение препарата Кардионат в комбинированной терапии хронической сердечной недостаточности ишемической этиологии у больных с метаболическим синдромом // Российский кардиологический журнал. - 2010. - № 4. - С 35-39.
14. Сыркин А..Л, Добровольский А.В. Антиишемические препараты метаболического действия// Consilium Medicum. - 2002. -№ 4(11). - С. 572-575.
15. Dzerve V, MILSSI Study Group. A Dose-Dependent Improvement in Exercise Tolerance in Patients With Stable Angina Treated With Mildronate: A Clinical Trial «MILSS I» // Medicina (Kaunas). -
2011. - Vol. 47(10). - Р. 544-551.
16. Van Bilsen M, Smeets P.J, Gilde A..J, van der Vusse G.J. Metabolic remodelling of the failing heart: the cardiac bum-out syndrome? // Cardiovasc. Res. - 2004. - Vol. 61(2). - Р. 218-226.
Отримано 09.12.13 □
Topchiy I.I., Denysenko V.P.
State Institution «National Institute of Therapy named after L.T. Malaya of National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kharkiv, Ukraine
USE OF MELDONIUM IN TREATMENT OF PATIENTS WITH DIABETIC NEPHROPATHY
Summary. Twenty healthy persons, 80 patients with essential hypertension and 360 patients with diabetic nephropathy were examined. The authors determine the state of NO exchange and carried out the study of cardiac hemodynamics. Analysis of the findings showed that patients with diabetic nephropathy were detected with progression of endothelial dysfunction manifestations and development of diabetic heart. Use of meldonium against the background of preparations of basic therapy leads to improvement of the morphological structure and contractile function of the myocardium due to complex effects on metabolic processes and the exchange of nitric oxide.
Key words: endothelial dysfunction, cardiac hemodynamics, diabetic nephropathy, meldonium.
