CC BY
70деформация позвоночника и суставов и др.
В качестве средств используются комплексы общеразвивающих и дыхательных упражнений, подвижные и спортивные игры по упрощенным правилам, средства закаливания, массаж и самомассаж.
Вывод.
Делая вывод из нашей работы можно сказать что, число студентов высших учебных заведений с каждым годом увеличивается. Основная роль в организации занятии отводится индивидуальному подходу к каждому занимающемуся. При разработке комплексов физических упражнений необходимо учитывать особенности заболевания, общее состояние организма к началу занятия, а так же возрастные особенности. Исходя из этого, рекомендуется комплектовать группы по 8-10 человек на одного преподавателя.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем организации занятий по физической культуре студентов.
Литература
1. Лечебная физическая культура/Под ред. С.Н. Попова -М.:ФиС, 1978. - 240 с.
2. Иванов С.М. Врачебный контроль и ЛФК - М.: Медицина, 1964. - 200 с.
3. Лукомский И.В., Стах Э.Э., Улащик.В.С. Физиотерапия, ЛФК, Массаж - Минск: Высшая школа, 1999. - 260 с.
4. Физическая культура: Комплексная базовая учебная программа для высших учебных заведений Республики Беларусь. - Минск: Полымя,1988. - 140 с.
5. Физическая культура/Учебная программа для высших учебных заведений (для групп специального учебного отделения). - Минск: РИВШ БГУ,2003. - 40 с.
Поступила в редакцию 12.04.2007г.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ СТРЕСУ ЗА ДОПОМОГОЮ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ, ПСИХОРЕГУЛЮВАННЯ І РЕЛАКСАЦІЇ
Вихляев Ю.М.
Національний Технічний Університет України «КПІ»
Анотація. Запропоновані такі засоби нейтралізації негативних наслідків стресу та відновлення розумової працездатності, як фізичні вправи, психорегулювання, активізована релаксація. Сенсорний контроль за результатами поперемінно виконуваної напруги і розслаблення методом зворотного біозв’язку може бути використаний як ефективний спосіб для нейтралізації негативних наслідків стресу
Ключові слова: стрес, фізичні вправи, психорегулюван-ня, активізована релаксація, розумова працездатність. Аннотация. Вихляев Ю.Н. Предупреждение и нейтрализация стресса с помощью физических упражнений, психорегулирования и релаксации. Предложены такие средства нейтрализации негативных последствий стресса и восстановления умственной работоспособности, как физические упражнения, психорегулирование, активизированная релаксация. Сенсорный контроль по результатам попеременно выполняемого напряжения и расслабления методом обратной биосвязи может быть использован как эффективный способ для нейтрализации отрицательных последствий стресса.
Ключевые слова: стресс, физические упражнения, пси-
хорегулирование, активизированная релаксация, умственная работоспособность.
Annotation. Vikhliaiev Y.N. Prevention and neutralisation of stress with the help of physical exercises, psychoregulation, relaxation activity. We proposed different means: physical exercises, psychoregulation, relaxation activity for neutralisation of negative consequences of stress and recoveration of intellectual capacity for work. The touch control over alternately carried out pressure and relaxation can be used by a method of return bioconnection as an effective way for neutralization of negative consequences of stress.
Key words: stress, physical exercises, psychoregulation, relaxation activity, intellectual capacity for work.
Вступ.
Питання попередження та нейтралізації стресу за допомогою різних засобів є дуже актуальним для студентської молоді, так як напружений ритм занять і навчальної діяльності у період до і під час екзаменаційної сесії часто призводять до стресових ситуацій. Негативні емоції, транспортні і побутові проблеми, погане харчування, недосипання, патові ситуації, коли оцінка “незадовільно” означає погрозу відрахування, чи ситуації, коли студент ліквідує заборгованості і часом три викладачі призначають йому відпрацьовування на той же час, але в різних лабораторіях або аудиторіях, які можуть знаходитися в різних корпусах на значній відстані друг від друга, викликають стреси і, як наслідок, психічні перенапруги і розлади.
Реакція на стрес залежить: 1) від індивідуального сприйняття стресових подразників; 2) від особистих характеристик поводження і реагування на стресові подразники; 3) від мотивації подолання несприятливих стресових подій чи негативного впливу на особистість, стресового досвіду [7].
З метою ліквідації несприятливих наслідків стресових ситуацій для здоров’я і якості навчання студентів використовуються різні методи впливів: фізичні вправи, психорегулювання, релаксація й інші, однак рекомендації з їхнього використання носять узагальнений характер, не конкретні і найчастіше суперечливі [1, 2, 4, 5, 6].
Робота виконана за планом НДР національного технічного університету України «КПІ»
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи: розробити методику нейтралізації негативних впливів стресу на студентів перед і під час екзаменаційної сесії.
Результати дослідження.
У якості засобів, що нейтралізують стрес, були вивчені наступні види впливів: фізичні вправи; психорегулювання і релаксація.
Фізичні вправи. Для визначення оптимальної кількості тренувальних занять на тиждень з метою нейтралізації наслідків стресу і підвищення розумової працездатності було проведено спеціальне дослідження психофізичного стану і самопочуття студентів НТУУ «КПІ» загальною чисельністю 150 чоловік, що були розподілені на 5 груп по 30 чоловік кожна. Усі групи плавали в басейні. Обсяг плавання від 1000 до 2000 тисяч метрів, темп середній.
Обсяг і темп визначали за самопочуттям і відповідно індивідуальному рівню підготовленості.
Перша група займалася 2 рази на тиждень по 60 хв, друга група - 3 рази на тиждень по 60 хв, третя група - 5 разів на тиждень по 90-100 хв. У четверту групу були зібрані студенти, що у цей період часу з якихось причин пропускали більшість занять, тобто практично не займалися і не одержували фізичні навантаження. П’ята група займалася 1 раз на тиждень по 60 хв. Дослідження проводили в період напружених занять і сесії з 1 грудня по 30 січня, тобто протягом 60 днів.
Аналіз результатів показав, що найбільш успішно справилися із завданням іспитів і заліків студенти 1 і 2 груп (середня успішність 4.2 і 4.3 відповідно), тоді як найслабша успішність виявлена в студентів 3 і 4 груп (3,7 і 3,6 балів відповідно). У студентів 5 групи успішність склала 3.9 балів. Крім цього, у студентів третьої і четвертої груп погіршилися показники короткочасної зорової пам’яті, показники уваги, тремору, швидкості реакції, КЧМ (критична частота миготінь), самопочуття, а саме: відзначалася апатія, млявість, порушення сну, поганий настрій, затримка відновлення після подолання 50-метрового відрізка.
У студентів третьої групи ми також відзначали больові відчуття в області верхнього плечового пояса і грудної клітини.
Таким чином, стресові реакції, викликані напруженим навчанням, найбільш повно проявилися у студентів, що майже зовсім не виконували фізичні навантаження чи тренувалися багато, тобто 5 разів у тиждень по 90-100 хв. Потрібно відзначити, що наші особи були не спортсменами-плавця-ми, а звичайними студентами, що добровільно відвідували басейн. Помірне фізичне навантаження 2-3 рази на тиждень по 60 хв у період напруженого навчання сприяло зняттю стресових реакцій і створенню передумов для гарного самопочуття, достатньої розумової працездатності у студентів 1 і 2 групи. Що ж стосується студентів 5 групи, то їх відносно невисокі показники можна розглядати як наслідок недостатнього впливу фізичних вправ, тому що 60-хвилинне тренування 1 раз на тиждень не може цілком нейтралізувати наслідки стресових ситуацій.
Існує безліч видів різних фізичних вправ, за допомогою яких можна «відключати» реакцію на стрес. У процесі спостережень за станом студентів, що використовують посильне регулярне фізичне навантаження як засіб-депресант, ми прийшли до висновку, що стресові ситуації можна утримувати під контролем і знижувати негативний вплив стресу незалежно від того, які фізичні вправи ми будемо використовувати. Наші студенти, у складі чотирьох експериментальних груп займалися різними видами фізичних вправ: оздоровчим бігом, атлетичною гімнастикою, плаванням і футболом три рази на тиждень по 60 хвилин.
Нами встановлений позитивний вплив фізичних вправ (незалежно від виду спорту) на ро-
зумову і фізичну працездатність студентів у всіх чотирьох групах. Головною причиною цього позитивного впливу, як ми вважаємо, є гормональний фактор. При стресових ситуаціях в організмі людини виділяється значна кількість катехоламінів. Метаболізм катехоламінів здійснюється за наявністю кисню, тому підвищуючи інтенсивність метаболізму за допомогою фізичних навантажень, а також збільшуючи надходження кисню, фізичні навантаження в буквальному значенні спалюють усі речовини, які виділяються у відповідь на стрес [4].
При цьому достовірні відмінності у впливі вправ різних видів спорту на стан осіб, що тренувалися, не встановлені, хоча був виявлений взаємозв’язок з рівнем підготовленості і стажем занять студентів у використовуваному виді діяльності. Очевидно, це пов’язано з наступною обставиною: студенти, що мали кращий рівень підготовленості, виконували ці вправи більш розслаблено, впевнено і легко, тоді як слабко підготовлені студенти виконували фізичні вправи занадто напружено, скуто, що погіршує виведення продуктів розпаду з працюючих м’язів і сприяє нагромадженню втоми.
Як вказують Р.С.Паффенбаргер, Е.Олсен [2], циклічні фізичні вправи - плавання, чи хода, біг підтюпцем, для підготовлених людей можуть стати своєрідною формою релаксації. Ритмічні рухи ніг і рук під час ходи чи бігу можуть здійснювати майже гіпнотичний вплив, а біг на довгі дистанції в зручному темпі викликає майже такі ж зміни в активності хвиль головного мозку, як і стан глибокої медитації.
Тривалі фізичні навантаження, що охоплюють великі групи м’язів, стимулюють виділення ен-дорфінів - природних седативних засобів, які мають заспокійливий ефект, а також, викликають стан ейфорії, яка виникає під час чи після фізичних занять. І друге - підготовлені студенти, вочевидь, мали більш високу психологічну стійкість організму, високий рівень вольових якостей і сильну імунну систему, що дозволяло їм швидше справлятися з несприятливим впливом стресу.
Психорегулювання. У процесі вивчення літературних джерел і власних спостережень за особливостями психіки студентів нам вдалося виявити наступні типові риси «відмінників»:
1. Завзятість; 2. Посидючість; 3. Висока цілеспрямованість; 4. Відмінні розумові здібності; 5. Гарна розумова працездатність, що містить у собі такі показники, як швидкість переробки інформації, пам’ять (слухова, зорова, короткочасна і довгострокова), здатність до концентрації уваги й ін.; 6. Почуття самоповаги і суспільної впевненості (студент-відмінник завдяки своїм знанням займає визначений статус у групі, який визнається як викладачами і працівниками факультету, деканату, так і співгруп-никами, друзями, батьками, членами родини і родичами); 7. Підвищена готовність до підтримки і відстоювання свого статусу шляхом систематичної роботи з виконання домашніх завдань і творчої активності на заняттях.
З рівнем успішності, на наш погляд, тісно пов’язані наступні комплексні психічні якості, що мають складну структуру і конкретні особливості прояву в напружені періоди навчальної діяльності:
1. Різні прояви волі; 2. Стійкість до стресових ситуацій; 3. Високий рівень слухових і зорових сприйнять навчального матеріалу; 4. Здатність до побудови логічних зв’язків, аналізу і синтезу найважливіших властивостей і якостей досліджуваних явищ і процесів; 5. Вміння виділити головне зі складного і великого обсягу навчального матеріалу; 6. Вміння чітко формулювати власні думки і чітко викладати досліджуваний матеріал; 7. Вміння визначати стратегію і тактику свого поводження і навчання; 8. Вміння розпізнавати необгрунтовані чи завищені вимоги, висунуті викладачами, батьками, однокурсниками і друзями; 9. Вміння ставити реальні цілі і знаходити реальні методи їхнього здійснення.
Якщо перші шість якостей досить повно вивчені й освітлені в літературі, і, в основному, формуються ще в період навчання в школі, то наступні якості пов’язані з особливостями переходу молодої людини зі звичного розміряного шкільного ритму в новий, дорослий, непередбачений і часом надінтен-сивний алгоритм вузівського навчання.
Не кожен студент пристосовується до аритмії навчання Вузу, де перші місяці нового семестру можна ледарювати без особливих наслідків (лекції і заняття, де тебе не опитують, батьків не викликають, відсутній твердий контроль за прогулами), а потім, в останній передекзаменаційний місяць сиплеться лавина незданих тем, лабораторних і розрахунково-графічних робіт, контрольних і домашніх робіт, креслень і курсових, рефератів і заліків, а потім і іспитів.
У цьому зв’язку ми проводили спостереження над двома групами студентів першого курсу - експериментальною і контрольною. Зі студентами експериментальної групи були проведені кілька занять по відпрацьовуванню тактики поводження і навчання. На проведених заняттях студенти навчалися:
1. Виділяти і ранжувати за ступенем складності і важливості всі предмети (для одних хімія самий важкий предмет, для інших - фізика, «важливість» предмета оцінювали не тільки з позицій його значимості в майбутній професійній діяльності, але і «значимості» у шкалі вимог допуску до сесії. Наприклад, іноді незалік є більшим злом, ніж двійка на іспиті, тому що через незалік студента не допускають до сесії і він попадає в стресову ситуацію, за принципом «доміно», тобто один незалік погрожує нездачею всіх наступних предметів. У чисто психологічному плані двійка на іспиті менш хвороблива, студент може спокійно вчити матеріал наступного предмета, йому не потрібно розриватися між предметом незаліку і консультаціями та іспитами, що здають допущені до сесії одногрупники;
2. Аналізувати розклад заліків і іспитів (студенти навчалися складати індивідуальний графік
припустимих термінів здачі екзаменів з тих чи інших дисциплін, моделювати ситуації з нагромадженням «хвостів», вчилися виділяти предмети, що вимагають регулярну здачу залікових вимог протягом усього семестру, наприклад, нарисну геометрію, де неможливо здати всі креслення за один тиждень (чим ближче іспити, тим більше черга «хвостистів» до викладача, а викладач приймає не щодня, одне креслення можна здавати п’ять разів і щораз будуть знаходитися нові помилки і т. ін.);
3. Аналізувати рівень вимог і особисті характеристики викладачів, вибирати індивідуальну лінію поводження на заняттях адекватну вимогам викладачів (одні викладачі вимагають конспекти лекцій, інші обмежуються усним опитуванням, треті часто практикують письмові контрольні, четверті люблять задавати «каверзні» питання і заохочують студентів, що вміють логічно мислити, п’ятих задовольняє формальний виклад досліджуваного матеріалу, одні практикують виставлення заліків і навіть іспитів кращим студентам «автоматом», інші роблять опитування всіх студентів в обов’язковому порядку, незалежно від їхньої успішності, одні викладачі ліберально відносяться до тих, що спізнюються і порушників дисципліни; інші - карають за це зниженням оцінки);
4. Розпізнавати необгрунтовані вимоги, висунуті викладачами, батьками, однокурсниками і друзями. Викладачі найчастіше висувають завищені вимоги з обсягу літератури і матеріалу, який необхідно вивчити і законспектувати. Студент повинний тверезо оцінити свої індивідуальні можливості і здібності по переробці інформації, знайти матеріали, ресурс часу і виконати той необхідний обсяг, що дозволить здати досліджувану тему. Іноді батьки, друзі, однокурсники переоцінюють можливості індивідуума і висувають завищені вимоги до навчання, участі в якихось суспільних заходах, що також створює стресову ситуацію. Здатність розпізнавати необґрунтованість завищених вимог і в коректній формі відкидати подібного роду домагання усуває імовірність стресової ситуації;
5. Ставити реальні цілі і намагатися їх досягати реальними способами за реальні терміни. Випадки, коли студенти ставлять перед собою нереальні цілі у навчанні (найбільш часта причина - слабкий рівень базової підготовки) чи нереальні терміни досягнення мети (наприклад, відпрацьовування практичних, лабораторних робіт дуже трудомісткий і тривалий процес), чи свою надію на здачу іспиту будують у розрахунку на допомогу товариша, що сам може потрапити в непередбачену ситуацію, дуже часто закінчується невиконанням запланованого і, якщо наслідки невиконання мети значні - створюється стресова ситуація.
Крім отриманих знань зі стратегії і тактиці поводження і навчання, студенти експериментальної групи могли в будь-який день одержати додаткову консультацію в залученого до експерименту викладача.
Порівняння результатів здачі сесії показало, що експериментальна група набагато краще здала сесію, чим контрольна - на 0,5 ± 0,04 бала.
Релаксація. Одним з діючих способів попередження стресових ситуацій і нейтралізації їхніх наслідків є релаксація. Різні методи релаксації протистоять негативним впливам стресу, забезпечую -чи зниження тиску крові, утворення альфа-хвиль у головному мозку (психічний стан релаксації), а також сповільнюють частоту серцевих скорочень і дихання [3].
Дослідження, проведені Оієеп Е. [5], показали, що використання релаксації веде до підвищення здатності імунної системи боротись з інфекційними захворюваннями, а кількість Т-лимфоцитів (кліток вбивць), що атакують віруси і бактерії, збільшується.
Якобсен Е. [6] рекомендує використовувати метод релаксації, при якому особи, що займаються, поперемінно виконують м’язові напруги і розслаблення. У процесі занять вони вчаться запам’ятовувати відчуття, властиві розслабленню, і потім по пам’яті використовують їх у повсякденному житті після активних розумових навантажень.
Ми спробували вдосконалити цей метод релаксації за допомогою м^лектростимулювання і зворотного біозв’язку.
В експериментальній і контрольній групах, що складались з 30 і 35 осіб відповідно, студенти намагалися зосередити увагу на м’язовій напрузі й засвоєнні навичок її зменшення. Студенти контрольної групи виконували напругу м’язів і не бачили результатів своїх дій, тоді як студенти експериментальної групи виконували напругу і розслаблення м’язів в три етапи: 1) також як і студенти контрольної групи, лише за допомогою вольового напруження; 2) за допомогою різних режимів міоелектростиму-лювання; 3) сумісно, тобто здійснювали напругу вольовим зусиллям одночасно з впливом активних режимів стимуляції, а розслаблення - одночасно з пасивними режимами, тобто розслаблюючими режимами електростимулювання. При цьому ми записували сигнали міограми і подавали його на монітор, що дозволяло досліджуваним наочно розглядати міограму своїх навантажень і розслаблень. Результат обробки параметрів міограми, що ми здійснювали за допомогою створеної нами комп’ютерної програми, відразу ж з’являвся на екрані дисплея. Ми розраховували такі параметри міограми, як амплітуда і частота. Добуток цих двох показників нами приймався за величину напруги, розслаблення оцінювали за тривалістю періоду значного зменшення, або відсутності амплітудних коливань і за “чистотою“ їхньої відсутності, а також за зменшенням ЧСС. Міоелектростимулювання ми виконували за допомогою джерела електроімпульсів «Афродіта-1» через накладені на м’язи зволожені електроди площею 8 х 2 см, виконані з гігроскопічного еластичного матеріалу.
Результати дослідження показали, що ви-
користання мюэлектростимулювння і зворотного біологічного зв’язку за допомогою сенсорного контролю виконуємих вправ значно інтенсифікувало засвоєння методики розслаблення (студенти експериментальної групи втричі швидше опановували методику розслаблення і при цьому доводили величину напруги, наприклад біцепса, до 426 ± 4,1 умовних одиниць, тоді як студенти контрольної групи, які застосовували метод Е. Якобсена, - до 165 ± 6,3 умовних одиниць). Тривалість періоду значного зменшення амплітудних коливань і “чистота” їх відсутності також були вагомішими у студентів експериментальної групи. Але саме головне - після сеансів релаксації у студентів експериментальної групи швидше відновлювалися показники розумової працездатності.
Висновки:
Для підвищення розумової працездатності і психофункціонального стану учнівської та студентської молоді можна рекомендувати фізичні вправи, психорегулювання та активізовану релаксацію. При цьому необхідно вказати:
1. Величина фізичного навантаження повинна бути в межах від середньої до значної, інтенсивність - за самопочуттям, кількість занять -2-3 рази на тиждень, тривалість - приблизно 60 хвилин кожне заняття. Вид спорту, з якого обрані фізичні вправи, не має значення, головне, - щоб вправи були добре засвоєні студентами, тобто, щоб вони могли виконувати їх автоматично, без напруги.
2. Студентів необхідно навчити основам стратегії і тактики поводження і навчання: ранжувати за ступенем складності досліджувані предмети і складати індивідуальний графік їх засвоєння, обирати індивідуальну лінію поводження, адекватну вимогам викладача, розпізнавати необгрунтовані вимоги, ставити реальні цілі, вирішувати їх реальними способами й у реальний термін.
3. Запропонований нами метод активізованої релаксації, що включає сумісне використання активних і пасивних режимів міоелектростимулювання, вольову напругу і розслаблення, а також сенсорний контроль за результатами поперемінно виконуваної напруги і розслаблення методом зворотного біозв’язку, може бути використаний як ефективний спосіб для нейтралізації негативних наслідків стресу.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем попередження та нейтралізація стресу за допомогою фізичних вправ, психорегулювання і релаксації.
Література
1. Хоули Э.Г , Френкс Б.Д. Оздоровительный фитнесс. К. Олимпийская литература, 2003.- С.200-368.
2. Паффенбаргер Р.С, Ольсен Э. Здоровый образ жизни. Киев. Олимпийская литература,1999. - С.180-203.
3. Benson H.1975. The relaxation response. New York: Morrow.
4. Blair S.N. Goodyear N.N., Gibbons L.W. Cooper K.N. 1984. Physical fitness incidence of hypertension in healthy normotensive men and women. Journal of the American
Medical Association. 252. 487-490.
5. Olsen E. 1986, August. How running relieves stress. The Runner. 38-43, 82.
6. Jacobsеn E. (1988) Progressive relaxation Chicago: University of Chicago Press.
7. Вихляєв Ю.М. Корекція функціонального стану студентів технічними засобами./ Монографія. К.: ІВЦ “Видавництво «Політехніка»”, 2006.- 306 с.
Надійшла до редакції 10.03.2007р.
АНТРОПОЭТИКА КАК ИННОВАЦИОННОЕ НАПРАВЛЕНИЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССА
Гетман В. А., Новицкий Ю. В. Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт»
Аннотация. Предлагается направление в образовательном процессе, основанное на философско-мировоззренческом подходе в формировании мотивационной основы построения здоровья. В формировании здоровья можно выделить концептуальные подходы в построении национальных систем оздоровления; педагогические основы психо-физического воспитания, образования и подготовки к жизнедеятельности человека. Ключевые слова: антропоэтика здоровья, формирование здоровья, образовательное направление, методология здорового образа жизни, технология здорового способа жизни.
Анотація. Гетман В.О., Новицький Ю.В. Антропоетика як інноваційний напрям освітянського процесу. Пропонується напрям в освітянському процесі, який оснований на філософсько-світоглядному підході в формуванні мотиваційної основи побудови здоров’я. У формуванні здоров’я можна виділити концептуальні підходи в побудові національних систем оздоровлення; педагогічні основи психофізичного виховання, освіти й підготовки до життєдіяльності людини.
Ключові слова: антропоетика здоров’я, формування здоров’я, освітянський напрям, методологія здорового способу життя, технологія здорового способу життя. Annotation. Getman V.A., Novitskij Y.V. Anthropoetics as an innovation direction of an educational process. The direction based on philosophical world outlook method in creating motivational base of developing health, is proposed. In formation of health it is possible to allocate conceptual approaches in construction of national systems of improvement; pedagogical bases of psychophysical education, education and preparation for ability to live of the person.
Key words: anthropoetics of health, health creation, educational direction, methodology of healthy lifestyle, technology of healthy living.
Введение
Ретроспективный анализ решения проблем оздоровления человека дает основание утверждать, что в традиционном подходе к построению системы оздоровления через физическое воспитание существует целесообразность, но которая не решает вопросы социального, экологического и техногенного характера, ведущие к антропологической катастрофе. Современный мир, с его ужесточающимися требованиями и условиями выживания, ставит новые, иногда не стандартные и более глобальные требования к формированию принципиальных положений системы оздоровления, направленных на увеличение адаптационного потенциала личности
для устойчивости к воздействию экоцидных факторов цивилизации [4,7]. Все более проявляется парадокс, когда общая целевая функция существования живых систем - выжить и размножиться - заводит человечество в антропологическую и экологическую катастрофу. Поэтому отсутствие современной концептуальной основы универсальной образовательной парадигмы формирования здоровья и методологического подхода в понимании и построении системы оздоровления не позволяет решать необходимые вопросы образовательного характера -подбора и расширения соответствующих учебных предметов и дисциплин. При этом не учитывается философско-мировоззренческие базовые положения здоровья, что не позволяет подходить к решению вопросов наполнения необходимым содержанием существующих учебных дисциплин при формирования новых или интегрированных курсов [6].
Содержание предлагаемого образовательного направления и понятия «антропоэтика здоровья» (антропоэтика состоит от слов греческого происхождения «антропос» - человек и «этикос» -мораль, нравы, характер, темперамент), основано на философской парадигме и методологическом подходе к формированию здоровья. Это достаточно инновационное направление можно отнести к области гуманитарных знаний с главной образовательной задачей формирования системы построения здоровья человека в социальной и природной среде обитания. Как валеологическое направление в виде системных знаний и необходимых умений может быть применено в сфере образования и воспитания человека, а также в государственных структурах системы охраны здоровья и сохранения окружающей среды. За последние годы решение современных проблем формирования системы оздоровления затрагивали в своих работах, в частности, академики В.П.Петленко с группой соавторов [5] и Н.М. Амосов [1]. В их трудах изложены основные обобщающие взгляды на пути построения здоровья и здорового общества через морально-нравственные и интеллектуальные критерии жизнедеятельности человека.
Работа выполнена по плану НИР национального технического университета Украины «КПИ».
Формулирование целей работы.
Свои представления в построении здоровья человека и основные положения концепции формирования системы оздоровления, нами изложены с точки зрения воспитания психоэмоциональной сферы жизнедеятельности, в том числе и в области физической культуры в широких рамках развития данного направления [2, 3]. Поэтому целью нашей работы является обоснование и создание в системе физической культуры, интегрального оздоровительного направления, которое бы формировало мировоззрение для воспитания человека. Данный подход предполагает формирование личности не только для повышения профессиональной или общефункцио-
