CC BY
11
УДК 340 : 330.1 (477)
Тарас 1ваштв
1вано-Франювський ушверситет права ÎMern Короля Данила Галицького, канд. екон. наук, доц., декан eK0H0Mi4H0r0 факультету
taras. ivashkiv@iful .edu.ua
Л^я Федик
Iвано-Франкiвський унiверситет права iменi Короля Данила Галицького, канд. icr. наук, доцент кафедри теорiï та ютори держави i права
ПРАВОВ1 ПОГЛЯДИ С. ДН1СТРЯНСЬКОГО НА ОСНОВН1 ЕКОНОМ1ЧН1 KATErOPIÏ В КОНТЕКСТ1 АВСТР1ЙСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
© 1вашк1в Т., Федик Л., 2017
У статт проаналповано загальнотеоретичнi аспекти поглядiв Станiслава Днiстрянського на ochobhï eKOHOMÏ4HÏ поняття в Ухньому взаемозв'язку Ï3 правом. З'ясовано погляди науковця на каштал, кредит, продукт. Вщображено Ухне трактування у австршському законодавствi. Визначено вплив минулих та сучасних С. Дшстря-нському правових та економiчних iдей на його бачення основних економiчних явищ та процесiв. Автори виокремлюють оригiнальне бачення правознавця на вiдповiднiсть австршського законодавства тим економiчним в1дносинам, як зароджувалися чи активно функцiонували в умовах тогочасно'1 економiки.
Kлючовi слова: право володшня; право користування; правовщносини; плiд; дохiд; капiтал; кредит.
Тарас Ивашкив, Лидия Федик
ПРАВОВЫЕ ВЗГЛЯДЫ С.ДНИСТРЯНСКОГО НА ОСНОВНЫЕ ЭКОНОМИЧЕСКИЕ КАТЕГОРИИ В КОНТЕКСТЕ АВСТРИЙСКОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА
В статье проанализированы общетеоретические аспекты взглядов Станислава Днистрянского на основные экономические понятия в их взаимосвязи с правом. Выяснено взгляды ученого на капитал, кредит, продукт. Отражено их трактовка в австрийском законодательстве. Определено влияние прошлых и современных С. Днис-трянскому правовых и экономических идей на его видение основных экономических явлений и процессов. Авторами выделены оригинальное видение правоведа на соответствие австрийского законодательства тем экономическим отношениям, которые зарождались или активно функционировали в условиях тогдашней экономики.
Ключевые слова: право владения; право пользования; правоотношения; плод; доход; капитал; кредит.
Taras Ivashkiv
Ivano-Frankivsk University of Law named after King Danylo Galician Ph.D., Assoc.Prof.
Lydia Fedyk
Ivano-Frankivsk University of Law named after King Danylo Galician Ph.D., Assoc.Prof.
LEGAL VIEWS OF S.DNISTRYANS'KYI ON MAJOR ECONOMIC CATEGORIES IN THE CONTEXT OF AUSTRIAN LAW
In the article the general theoretical aspects Stanislav Dnistrians'kyi views on basic economic concepts in their relationship with the law. The opinions scholar capital, credit, the product.Displaying their interpretation of Austrian law.The influence of past and current S. Dnistrians'ky ilegal and economic ideas in his vision of the basic economic phenomena and processes. The authors singled out the original vision lawyer for compliance with Austrian law by economic relations which originated or actively functioning in the conditions of contemporary economics.
Key words: ownership; right of use; relationship; fruit; income; capital; credit.
Постановка проблеми. Взаемозв'язок права i економши не можна представляти спрощено, як якийсь прямолшшний процес. Це дуже складний процес, який зумовлено полггичними, духовними, щеолопчними, нацюнальними, етшчними та шшими чинниками, що виходять за межi прямих взаемовщносин держави i економши. Вплив держави на економшу при цьому е дуже важливим. Держава через правове регулювання створюе умови i правила гри для нормального функцюнування економши, що сприяе або ii розвитку, або гальмуванню. Останне залежить вщ ступеня розумшня економiчних закошв та категорш та !х вiдображення у правовш базi держави. Розумiючи цi закономiрностi, С. Днiстрянський проаналiзував австрiйське законодавство на стушнь його вiдповiдностi сучасним економiчним вiдносинам.
Аналiз дослщження проблеми. Рiзноплановiсть наукових зацiкавлень С. Дшстрянського зумо-вили наявнiсть численних дослщжень сучасними науковцями рiзниx аспектiв погщщв С. Днют-рянського, особливо полгтико-правового характеру. Конституцiйно-правовi погляди С. Дшстрянського знайшли свое вiдображення в працях украшських дослiдникiв Л. Бича, В. Мельника, Ю. Панейка, В. Старосольського, А. Коваля, М. Костицького, В. Кульчицького, О. Мироненка, М. Мушинки, Б. Тищика, I. Усенка. В^м, погляди С. Дшстрянського на сшввщношення мiж правом та економiкою не отримали належно! уваги вчених, що i стало передумовою написання ще! статтi.
Мета статп - дослщити особливостi розумiння вченим змiсту економiчниx понять крiзь призму його правових поглядiв.
Основою дослiдження стала розвщка С. Днiстрянського "Людина та ii потреби у правовiй системГ', опублшована у "Часопис правничому" (1900 р.). Праця складаеться з шести взаемо-пов'язаних частин, яю розглядають економiчнi поняття на основi аналiзу австршського цивiльного законодавства.
Виклад основного мaтерiaлу. С. Днютрянський розглядае такi економiчнi поняття, як "вартють" i "цша". У правовш i суспiльнiй практицi е потреба об'ективно! мiри вартостi. Вчений вирiзняе вартiсть об'ективну та суб'ективну. Загалом вартють е виразом корисносп благ для
заспокоення людських потреб (тобто автор прихильник маржиналютського пiдходу до визначення вартосп). Суб'ективна вартiсть - це властивосп, якi враховуе людина при ощнщ блага, зважаючи на його здатнють задовольнити И потреби. Об'ективна вартють е абстрактною мiрою суб'ективних суджень бшьшо! кiлькостi людей у певний час i у певному мющ. Суб'ективна й об'ективна вартiсть взаемопов'язат мiж собою. Об'ективна вартiсть грунтуеться на суб'ективних поглядах. У приватному правi за австрiйським законодавством об'ективна вартють називаеться звичайною, суб'ективна - надзвичайною. Справедливiсть вимагае, щоб у правових вщносинах вирiшувала передусiм об'ективна вартють i тiльки в окремих випадках суб'ективна. Право не може служити шдивщуальним штересам i бути справедливим, враховуючи iнтереси усiх сторш. У вiдносинах мiж окремими людьми право не може брати до уваги особистюш штереси окремо! особи, яка визначае вартють вщповщного блага, тому що визначення його вартосп, може бути несправедливим i довшьним. На пiдставi цього суспiльне визначення вартосп е вiльне вiд самоволi й абстраговане вiд суб'ективних вщносин окремих людей. Тому у правi головну роль вiдiграе об'ективна вартють, отже, природно, що вона е звичайною, а суб'ективна вартють надзвичайною [2, с. 22]. Пщставою ощнки вартосп е переважно об'ективна вартють i тшьки у окремих випадках i з особливих причин визначаеться вартють суб'ективним поглядом особи. Так постраждалий, який з боку шшого зазнав шкоди, вимагатиме и повернення з суб'ективно! вартостi. Тут провина шшого е основою ощнки величини блага залежно вщ особливостi суб'ективних вщносин мiж сторонами (пп. 1323, 1324, 1331, 1332 к.з.). Крiм того, суб'ективна вартiсть використовуеться тод^ коли конкретнi правовi вiдносини вимагають врахування суб'ективно! сфери защкавленого без шкоди для шшо! сторони.
Об'ективна i суб'ективна вартiсть виступають у кшькох рiзновидах: торгова (ринкова вартють), продажна (кшцева вартiсть), маеткова (виробнича), доходова вартiсть (дохiд) [2, с. 22].
До суб'ективно! вартосп належить визначення вартосп на рщкют i цiннi товари. З поняттям вартосп безпосередньо пов'язане поняття цiни, однак щ поняття не тотожнi. Наприклад, мiнова вартiсть виражае значення блага у сусшльному оборотi, а щна - це кiлькiсть тих благ, за яю можна отримати у власнють певнi блага шляхом обмшу. Мiнова вартiсть стосуеться цiни як можливють обмiну до його проведення у дiйсностi. Цша е екывалентом певного блага у суспiльному оборота Цей еквiвалент проявляеться як певна сума грошей або шших благ. Право розглядае "щну" у вужчому значеннi, як грошовий еквiвалент, плата за працю, чинш найму (згщно з параграфом 1090 Загально! книги закошв цивiльних Австрiйсько!' iмперi!' 1811 р., чиншовим називали договiр, за яким хтось отримував "незужитну рiч до ужитку на певний час за визначену щну") [1, с. 309]. В австршському правi "щна" також використовувалася у ширшому розумшш, як винагорода (& 864 к.з.) [2, с. 23].
Шоста частина дослщження С. Днiстрянського присвячена поняттям "каттал" i "кредит". Будь-якi результати пращ призначеш для виробництва нових благ становлять каттал - це так званий продуктивний (виробничий) каттал. Другий рiзновид катталу, виокремлений С. Днютрянським - людський капiтал, який виступае у формi знань i навичок певно! людини, що дають !й можливiсть отримати прибуток. У другому випадку каттал мае правовий змют. Беручи за основу вчення Джона Мшя про подiл катталу на постшний та змiнний, С. Днютрянський, переносячи його у правову сферу, видшяе споживчi i неспоживчi блага (& 301 к.з.). Споживчi блага втрачають свою природу в процес споживання, тодi як неспоживчi зберiгають !!. Ступiнь споживаностi блага залежить вщ суб'ективно! оцiнки конкретно! особи.
Вщмшнють мiж споживчими i неспоживчими благами мае i суб'ективну сторону.Так грошi належать до споживчих благ (& 510, 983 к.з.), хоча не втрачають свое! суп тсля одноразового використання [2, с. 24]. З цього випливае:
1. В техтчному розумшт и8ш&ис1;ш (право користування чужим майном з правом присвоення доходiв вiд нього, але з умовою збереження його цшсносп, щнносп i господарського призначення та !! повернення) вiдрiзняеться вiд так званого quasiususfructus ("квазiкористування" порушуе одну з основних умов - умову збереження сутносп речi)) (& 510, к.з.), яке передбачае повернення вартосп використаного блага. Предметом "квазшористування" е споживчi блага, а шшйт^ш - неспоживчг
2. На цьому подiлi грунтуеться рiзниця м1ж звичайним i незвичайним збереженням (& 959, к.з.)
3. 1ншою е правова ситуащя, коли стввласник вiддав споживче благо на цш товариства, нiж тодi коли вш вiддав неспоживче благо у спшьне використання (& 1183 к.з.). У першому випадку товариство отримуе власнють, у другому - право на користування. & 1183 к.з. ставить неспоживчi блага, вартють яких при передачi venditionisgratia оцiнюеться на рiвнi зi споживчими благами - з цього можна зробити висновок, що щ зовнiшньо неспоживчi блага з погляду суб'ективного призначення виступають споживчими.
4. Рiзниця мiж використовуваними i невикористовуваними речами формуе правовi вiдносини при реституцп (поверненнi) речей, якi вiдрiзняються залежно вщ того, чи особа мусить повернути блага зокрема, чи може ix спожити i повернути !хню вартiсть ((& 1227, 1228 к.з.).
Австршський закон визначив економiчний змют споживчих благ i цiлком доречно вщзначив, що у всix правових вщносинах, де споживанiсть вiдiграе основну роль, а ймовiрна замiннiсть -другорядним проявом i обов'язковим наслщком здатностi бути спожитим.
Правовим явищем, що стосуеться виключно споживчих благ е позичка (& 983, 992 к.з.). У такому разi теорiя використовуе замють споживчих благ поняття замiнниx благ, що не зовшм правильно. Наприклад, кiлька примiрникiв одше! книги е замiнними, навiть i один екземпляр теж е замшний, але вони всi й один зокрема е неспоживаш речi. Але важко сказати, що примiрники одше! книжки можуть бути предметом позики, бо i пашвна теорiя тут вбачае або commodatium (позичку), або locatioconductiorerum (договiр найму). Втiм, не правильно щодо позички говорити про замшш блага, коли не вш замшш блага е предметом позички. Австршський закон передбачае, що тшьки споживчi блага можуть бути предметом позички. Та основна цшь позички полягае у тому, що одна сторона передае шшш каштал для отримання прибутку. Але цей каштал е оборотний i отримати прибуток з кашталу можна тшьки через його використання - тому наслщком цього е те, що каштал мае бути повернений повнютю, а не частково. З цього випливае, що у позичщ головна економiчна i правова цшь - використати каштал, а його замшнють е наслщком цього використання.
Найширше поняття основного кашталу мютить рухоме i нерухоме майно, призначене приносити прибуток. Економiчне значення капiталу, на вщмшу вiд доxодiв, полягае в тому, що коли доходи призначеш для постшного споживання в оборотi господарства, а каштал повинен залишатися неспожитим. Цю рису капiталу характеризуе латинське слово "substantia", яка описуе каптал як основш можливостi. Австрiйське право використовуе визначення hauptstamm (статутний каптал) & 1227, 833-838, 1182-1884, 1189, 1192, 1197, 1215 к.з. Вказаш вище характеристики вщображають економiчну суть капталу не лише рухомого, а й нерухомого. Таке ж розумшня зустрiчаемо у & 1416 к.з., який передбачае зобов'язання i щодо рухомих, так i нерухомих основних засобiв.
У вужчому розумiннi основний каштал стосуеться тшьки рухомих благ. У такому разi економiчна наука звертае увагу на вщмшносп мiж земельною рентою i капiталом; земельна рента грунтуеться на неруxомостi, каштал обмежуеться рухомютю. У приватному правi основний капiтал обмежуеться рухомими благами, однак право додае до економiчного поняття кашталу ще деяю особливi риси. Характерною рисою рухомих основних засобiв у приватному правi е споживанють, i тiльки оборотний каштал у правi може бути основним кашталом у вужчому розумiннi. Предметом такого кашталу можуть бути не тшьки грош^ але й iншi споживчi блага (& 301, 983 к.з.). На такому розумшш кашталу грунтуеться розумшня позички (&983, 992к.з.).
З вузьким поняттям капiталу пов'язане ще вужче, яке обмежуеться лише грошовим капiталом. Так розумiе австршський закон пушлярний (опiкунчий) капiтал (& 227, 233-236 к.з.), дат згадуе про грошовий капiтал як предмет споживання (& 510 к.з.), дарований каптал (& 668 к.з.) та про вщсотки вщ позичкового капталу (& 1333 к.з.). Таю позики бувають проценти i безпроцентнi, забезпечеи i незабезпеченi. Забезпечення позики може бути шотечне та опiкунське. Ошкунське забезпечення полягае у корисному розмщенш капiталiв за приписами закону про сиротинсью капiтали (& 230 сл. к.з., & 193-202 патенту з 9 серпня 1854 року). 1потечне забезпечення виникае тод^ коли здшснюеться запис у громадсью книги - про таю каштали у закош говориться "капiтали грунтуються на нерухомих благах" (& 227 к.з.) [2, с. 27].
Зрештою вирiзняе австршський закон "покладний"(постшний - Т. I.) i "залягаючий"(змшний -Т. I.) каштал & 233, 235, 510, 668 к.з. З доxодiв у господарсти утворюеться сталий фонд, який власник не використовуе. Друга частина доxодiв, навпаки, перебувае у постшному русг Перша частина доxодiв, що становить статутний фонд, який закршлений '^рительностями" (установчими
документами) - називаються вщкладеними коштами; шша частина прибуткiв, якi призначенi для обороту, грунтуеться на таких документах, що мають бути впродовж певного часу сплачеш. Кредитор бажае з чисто економiчних причин найскорiшого завершення термiну i точно! сплати. Каттали, якi опиняються у боржникiв i повиннi бути у конкретний термш сплаченi, називаються залягаючими капiталами. Цю вiдмiннiсть викладено у пунктах (& 233, 238 i 668 к.з.).
При двостороннiх правовiдносинах iснують два зобов'язання, але вщношення одного зобов'язання до шшого е рiзне в силу того, чи обидвi сторони виконують сво! зобов'язання одночасно, чи мiж ними е рiзниця у часг У першому випадку вщбуваеться перехiд благ поступово, у другому здшснюеться шляхом кредиту - тому тут говоримо про кредитний оборот, який в^^зняемо вщ готiвкового кредиту.
На цьому грунтуеться найширше поняття кредиту. Випадок, коли мiж виконанням зобов'язань обох сторш е перюд часу, можливий тiльки за умови, коли одна сторона довiряе шшш, i вчиняе дп або надае кошти у цей момент, з умовою отримання винагороди пiзнiше. Кредит полягае у переходi економiчних благ вщ однiе! особи до друго!, при цьому перша сторона, грунтуючись на довiрi, виконуе свiй обов'язок зараз, зi запевненням виконання сво!х обов'язкiв другою стороною в майбутньому.
Технiчне поняття кредиту виражаеться у передачi однiею стороною шшш споживчих благ. Споживчi блага становлять оборотний каттал. С. Днiстрянський дае таке визначення: "Кредит - це визнання тимчасового використання оборотного катталу шшою особою".
Особливо важливi кредитш справи. До них належать: позичка, передплата, купча на кредит. Австршська книга закошв не мае визначення кредитно! справи, а натомiсть використовуе договiр кредиту (& 273 к.з.) або кутвля кредиту (& 1032, 1063 к.з.). Поняття "кредитна справа" зус^чаемо у законi вiд 28 травня 1881 р. [2, с. 29].
С. Дтстрянський акцентуе увагу на тому, що купча на кредит також належить до кредитно! справи. Адже предметом купна на кредит е не якесь споживче або неспоживче благо, а грошова сума, призначена на !х кутвлю.
Роматстична теорiя, яка переважае у прав^ не використовуе поняття доходiв, а поняття "плщ". Але проти ще! теорi! виступив Петражицький у своему творi "Наука про доходи", який показав, що у правi оргашчне розумiння плодiв не мае пщстав. Замiсть поняття плодiв вш використовуе поняття доходiв та вчить, що треба завжди вiдштовхуватися вщ особи господаря, а саме вщ того, що вiн вважае за дохщ вiд якогось блага.
Дохщ подiляють на валовий i чистий. Валовий дохiд - це надходження, яке отримане по факту innatura. Якщо вщ надходжень вщняти витрати на виробництво продукци, то йдиметься про чистий дохiд.
В економiчному i правовому життi суспiльства основну роль вщграють чистi доходи; вщповщно вiд величини чистих доходiв визначаемо економiчну силу одиницi та окремi правовiдносини. Наприклад, якщо хтось зобов'язаний повернути каттал з процентами, то йдеться про чистий, а не валовий дохщ. Петражицький доводить, що "fructus" (плоди) тотожш з поняттям чистого доходу, тому вважае "fructus" (плоди) за universitsas (з римського права "сукупшсть" -набiр речей, об'еднаних загальною назвою [3]), яка об'еднуе активну i пасивну частину доходiв. До активно! частини належить вартють надходжень та вартють нереалiзованих вiрительств. До пасивно! частини доходiв вiн зараховуе вартiсть боргових зобов'язань перед шшими особами i величину виробничих витрат, наприклад, заробiтну плату. Отже, Петражицький вчення про fructus (плоди) i impensae (витрати) об'еднуе в одну теорда чистих доходiв на суб'ективнiй основi. Те, що теорiя i право подiлили на окремi складовi, окремо трактуючи fructus (плоди) i impensae (витрати), перебувае у нероздшьному зв'язку i сходиться в одному понятп чистих доходiв: fructus deductainpensa (доходи, що залишаються пiсля вирахування витрат). Заслугою Петражицького е те, що вш вказав на економiчний взаемозв'язок i з'еднав у цшснють поокремi прояви [2, с. 32].
Австршське право в частит доходiв зазнало впливiв римського права про плоди (fructus) -однак у австршському к.з.ц. не знаходимо до^вного розумшня поняття "плоди". А поняття "Früchte" у к.з. вживають у трьох значеннях:
1) найвужче поняття охоплюе тшьки природш плоди земл^ це плоди, яю виростають без людського управлiння (& 405 к.з.);
2) ширше розумшня передбачаe органiчнi плоди взагат (295, 33G, 5i2, 5i9, iiG3, iiG7, ii22, ii76 к.з. У цьому розyмiннi закон виокремлюe вiд поняття плодiв т. зв. "пожитки" (тобто плоди, яю e результатом дiяльностi людини);
3) найширше поняття оxоплюe не тiльки оргашчш плоди, але й пожитки. Обидва щ поняття об'eднyються y к.з. &632, 643, S24, 9i2, 913, iG99, i2SG;
Такi поняття плодiв, якi зyстрiчаються в австрiйськомy к.з., не суперечать тому, щоб замшити в австрiйськомy законодавствi теорiю плодiв на теорiю доxодiв. Про це свщчать такi аргументи:
1. Де в закош йдеться про плоди y значенш римськиx fructusnaturales (плоди природш) i civiles (цивiльнi) там слово "Früchte" оxоплюe все, що називаeться чистим доxодом (fructuspurusdeductisinpensis), тому що кредитор отримye чистий доxiд з капiталy; однак коли особа (боржник) мусить повернути iншiй сторош доxiд або капiтал разом iз доxодом, то повернення коштiв обмежyeться величиною чистого доxодy;
2. Австршський закон розглядаe, окрiм природниx плодiв, iншi пожитки (блага), наприклад, & 33G, 519 к.з.; термши fructusciviles (цивiльнi плоди - плiд, який приносить рiч внаслiдок використання ïï в обiгy) [4, с. 116] i corpusjuriscivilis (зведення римського цившьного права, укладеного 52S-534 рокаx за чашв панування вiзантiйського iмператора Юстишана I Великого) к.з.ц. не знаe. Оскiльки цi вислови e творшням романiстичноï теорiï. З цього випливаe, що в австрiйськомy законодавствi не йдеться тшьки про fructus (плоди) y вужчому розyмiннi, але й про все, що вживаeться як доxiд з певного блага.
3. Де йдеться про повернення "плодiв", повинш використовуватися окремi постанови про розраxyнок коштiв та видаткiв (& 33G-336 к.з.) - що i вiдображаe безпосереднш зв'язок вчення про плоди iз вченням про кошти i ïx вiдчyження.
4. Стержнем вчення про плоди e наука про право користування. Уже саме слово "usus fructus" вказye на право присвоeння плодiв якоюь речг Постанови к.з. показують, що i для австршського законодавства теорiя Петражицького про "чист доxоди" може бути застосована. Користування - це iusutendi (право користування), fruendi (право одержання прибутюв вiд речi), salva rerum substantia (повернути неушкодженими) (& 5G9 к.з.), що даe власнику певного блага право на отримання цшого прибутку [2, с. 33]. Пщ час редакцiï закону кодифiкатори не знали точно1' рiзницi мiж прибутком i доxодом, а тому й не дивно, що y & 511 к.з. вживаeться термш "прибуток", а не "доxоди". На це вказye також & 512 в якому написано, що предметом користування e чистий доxiд, але друге i третe речення ^eï постанови вiднiмаe ri пасиви, що знижують валовий доxiд i якi потрiбно вiдраxyвати, щоб отримати чистий доxiд.
З циx причин С. Днiстрянський вважаe доречним застосування до австрiйського приватного права теори доxодiв. Вони подiляються:
1. На плоди природш та iншi пожитки. Пщ плодами природними розумдать органiчнi та фiзичнi витвори, що отримуються з якоюь речi. Iншi пожитки означають усе iнше, що з речi або при ïï допомозi вдаeться отримати. До iншиx пожиткiв y розyмiннi австрiйського закону належать:
а) вартють за використання природниx благ iншою особою (^x^ з оренди);
б) кошти за передачу y користування якоюь речi (чинш найму, вiдсотки вiд катталу);
в) рiзного роду перiодичнi надxодження з рiзниx джерел (дивiденди, рента).
2. Особливий подш доxодiв зyстрiчаeться y & 4G5 к.з.: fructus meres naturales (природна винагорода реч^ без сприяння людини) i fructus industriales (природна винагорода реч^ за сприяння людини, при ïï доглядi за рiччю, пращ). Австршський закон називаe обидва види плодiв приростом блага, але, враxовyючи вказаний вище подш, виокремлюe природний i штучний прирiст (& 4G5, 411 к.з.). Крiм того, закон передбачаe змшаний прирiст, коли новостворенi плоди e частково результатом природи i частково результатом людсь^' працi (& 42G к.з.). На думку С. Днютрянського, такий подiл e сxоластичним i вщкиненим наукою [2, с. 34].
3. Вщомий подiл на fructus pendetes (плоди, ще сполyченi з предметом, який виробляe ïx) i separati (лише тсля вiддiлення вщ головноï речi плоди отримують значення самостiйниx речей), percepti (плоди, не лише вщокремлеш, але i вщчужеш ким-небудь для себе або для шшого), fructuspercipiendi (незiбраниx через упущення, але що пiдлягають збору при правильнш господарськiй експлyатацiï речi) i з римського права перейшов до австрiйськоï к.з. Рiзниця мiж fructus pendetesi separate означаe стан продукпв перед i пiсля вiддiлення вщ головноï речi (& 294,
295, 330, 1107 к.з.). Fructus pendetes ще не е доходами, бо становлять поки що складову частину якогось катталу. Важливiше значення у правi мають fructuspercepti. Пояснення цього поняття дае Петражицький крiзь призму валового i чистого доходу:
А. Коли йдеться про набуття плодiв, тобто валовий дохщ, то fructuspercepti - це таю блага, яю особа набула у володшня. Коли кажемо, що орендар набувае плоди perceptione, то це означае, що вш набувае 1х з моменту володшня.
Б. Але коли йдеться про оцшку доходу з погляду його повернення, тодi це може означати лише чистий дохщ. Рiч тут не в тому, хто набувае у володшня чи у власшсть плоди, а яка економiчна цшшсть ще! продукцп. Тому не можна сказати, що fructus уже percepti, якщо, наприклад, господар скосив зб1жжя, бо це ще не е готова продукщя. Спершу вш повинен змолотити зб1жжя i тшькп пiсля цього може продати й отримати доxiд. Тому perceptiо означае остаточний результат продукцп, реалiзований у корисп, а fructus - це чистий дохщ з продукцп. Хто зобов'язаний повернути fructus percepti - повертае ту абстрактну економiчну користь, яку йому благо принесло. Австршський закон називае 1х отриманими доходами (& 1115, 1239, 457 к.з.). Вщ них в^^зняються занедбанi доходи (fructus percipiendi), якi мали бути отримаш, але через провину не зiбранi.
Подiл плодiв на percepti, pendetes, separate стосуеться передуам природних плодiв, а не "шших пожитюв". Попри це у теорп зустрiчаемо погляд, щоб застосувати аналогiчний подш до "Fructus civil" i вщповщно пiдпорядковувати схожим правилам. Що при fructus naturetes е separation, а при Fructus civil е платнють при настанш термiну платежу та становить шби perceptio fructum naturalium (збiр природних плодiв, що робить користувача 1'хшм власником) [5], виступае при Fructuscivil як отримання доходу. Ця теорiя нагадуе подiл, який зустрiчаемо при "пожитках" у австршському к.з. [2, с. 35]. Вони подшяються на отриманi i неотримаш доходи (& 330, 335, 519 к.з.), а далi платнi i неплатш доходи (& 330, 1102 к.з.).
Висновки. Отже, вщомий правник та науковець С. Днiстрянський, анашзуючи австрiйське законодавство, теорп та вчення основних економiчниx та юридичних наукових шил того часу, виокремив та чгтко показав свое бачення основних екожмчних категорiй - благо, каттал, кредит, продукт, доxiд i т.д. Його тлумачення показали недосконалiсть тогочасного австрiйського законодавства, невiдповiднiсть тогочасним умовам економiчного розвитку кра1'ни та потребу у адаптаци правових актiв до змюту економiчниx процесiв. Прогресивнi ще! С. Днютрянського досi не втратили актуальностi i будуть корисними при прийнятп основних правових актiв, яю стосуються економчно! сфери.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Дшстрянський С. Цивтьне право / С. Дшстрянський. - В1день: Друкарня С. Гольцгавзена у Bídní, 1919. - 1063 с. 2. Дшстрянський С. Чоловт i его потреби в правтм cucmeMi (розв1дка з австр1йського права) / С. Дшстрянський // Часопись правнича. - Львiв: Наукове товариство iMeni Т. Шевченка, 1900. - Рочник Х. - С. 4-36. 3. Клаcuфiкацiя речей в римському приватному правi [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://um.co.Ua/8/8-15/8-151683.html 4. Шдопригора О. А. Римське право: тдруч. / О. А. Шдопригора, С. О. Харитонов. - 2-ге вид. - К.: Юр1нком 1нтер, 2009. - 528 с. 5. Потолов В. А. Римское право: учебное пособие / В. А. Потолов. - РУДН, Сочинский филиал, 2008 г. - 352 с. [Електронный ресурс]. - Режим доступа: // http://scicenter.online/kniga-rimskoe-pravo/prava-chujuyu-vesch-iura-aliena-suschnost-80385.html
REFERENCES
1. Dnistrianskyi S. Tsyvilne pravo [Civil law], Viden, Drukarnia S. Holtshavzena u Vidni, 1919. 1063 p. 2. Dnistrianskyi S. Cholovik i yeho potreby v pravnim systemi (rozvidka z avstriiskoho prava) [A man and his requirements in the legal system], Chasopys pravnycha, 1900, Vol. X. pp. 4-36. 3. Klasyfikatsiia rechei v rymskomu pryvatnomu pravi [Classification of things in the Roman private law]. Available at: um.co.ua/8/8-15/8-151683.html(accessed 26.26.2016). 4. Pidopryhora O. Rymske pravo [Roman law], Kyiv, Yurinkom Inter Publ., 2009. 528 p. 5. Potolov V. Rimskoepravo [Roman law], Moskow, RUDN Publ., 2008. 352 p.
Дата надходження: 28.12.2016р.
