CC BY
23Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 1. 2009 г. С. 183-191.
ЗЕМЕЛЬНОЕ И ЭКОЛОГИЧЕСКОЕ ПРАВО
УДК 347.243
Кулинич П.Ф.
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИВАТИЗАЦИ ЗЕМЕЛЬ В УКРА1Н1: ТЕОР1Я, ПРАКТИКА, ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
Стаття присвячена дослщженню актуальных теоретичных та практичных проблем правового регулювання приватизаци земель як складово! земельно! реформи в сучасних умовах. Надаються рекомендацп щодо удосконалення земельного законодавства.
Ключовi слова: земля, земельш вiдносини, земельна реформа, гарантування приватизаци земель.
Одним iз важливих напрямiв розбудови укра!нсько! держави та розвитку !! соцiально-економiчно! бази - ринково! економiки - стала приватизащя земель. Здобув-ши незалежшсть, УкраГна отримала у спадок вщ колишньо! радянсько! держави територiю, вс землi в межах яко! належали монопольному власнику - державi. Безпе-речно, така структура земельно! власносп не сприяла економiчним перетворенням, за-початкованим в першiй половинi 90-х роюв ХХ столiття. Як слушно зазначае В.В.Костицький, перехщ до ринково! економши зумовлювався такими чинниками, як приватна власнють i вiдповiднi !й форми господарювання. Складовою частиною цього процесу стала приватизацiя [1, с. 309]. Саме тому в Укра!ш розпочалася земельна реформа, одним iз основних завдань яко! стало запровадження iнституту права приватно! власносп на землю як важливого регулятора земельних вщносин в умовах ринково! економши.
Приватизацiя земель як один з провщних напрямiв земельно! реформи спрямована на забезпечення демонополiзацп земельно! власносп з замiною у механiзмi правового регулювання земельних вщносин принципу виключно! власностi держави на землю принципом плюрашзму форм земельно! власносп. Для першого принципу характерний односуб'ектний склад iнституту права власностi на землю, що передбачае можливiсть перебування землi лише у власностi держави (народу). Принцип плюрашзму форм земельно! власносп передбачае можливють набуття земельних дшянок у власнiсть рiзних суб'екпв, серед яких держава виступае лише одним з них.
Слщ вщмгтити, що земельна реформа запроваджувалася в Укра!ш за вiдсутностi належного теоретико-правового осмислення сутi, завдань та способiв реформування земельних вiдносин. Як наслщок, законодавець досить часто змiнював правовi подходи щодо форм та змюту земельно! реформи, нашаровуючи в правовому полi регулювання земельних вщносин рiзнi за метою та юридичною силою правовi акти, яю не тшьки не були узгодженi один з одним, а й навпъ мютили суперечливi норми. Так, 31 жовтня 1991 р. Верховна Рада Укра!ни прийняла постанову "Про Концепцiю роздержавлення i приватизаци пщприемств, землi та житлового фонду" [2], якою передбачалося надання
кожному громадянину Укра!ни можливосп отримати у володiння засоби виробництва, житла та землю за допомогою вiдповiдних iменних приватизацiйних цiнних mnepiB (сеpтифiкатiв, купонних чеюв та бошв), що засвщчують право на безоплатне придбання бшьшо! частини державного майна, що пщлягало приватизацй. Згiдно з п. 8.1. Концепцп роздержавлення i приватизацй пiдпpиeмств, землi та житлового фонду, затверджено! зазначеною постановою, в Укра!ш передбачалося проведення приватизацй землi шляхом пеpедачi громадянам Укра!ни земельних дiлянок у приват-ну, колективну власнiсть або у довiчне успадковуване використання. Однак, уже в грудш того ж року, з прийняттям 18 грудня 1991 р. постанови "Про земельну реформу" [3] та Земельного кодексу УРСР [4], Верховна Рада Укра!ни по суп принципово змiнила змiст земельно! реформи, виключивши цими правовими актами можливiсть отримання громадянами Укра!ни земельних дiлянок у приватну власнiсть.
Пpиватизацiя землi як напрямок земельно! реформи розпочалася в Укра!ш в 1992 р., коли були прийнят Закон Укра!ни "Про форми власносп на землю" [5] вщ 30 сiчня 1992 р., постанова Верховно! Ради Укра!ни "Про прискорення земельно! реформи та приватизащю землi" [6] вщ 13 березня 1992 р. та нова редакщя Земельного кодексу УРСР вщ 18 грудня 1990 р. (редакщя вщ 13 березня 1992 р.) [7]. Незважаючи на це термш "приватизащя земель" залишаеться дискусiйним у вггчизнянш юpидичнiй лiтеpатуpi до цього часу. Як вipно вiдмiчае А.М. Мipошниченко, нi в законодавствi, нi в правовш доктpинi остаточно не усталилося едине pозумiння пpиватизацi! земельних дшянок. Узагальнено !х можна подiлити на двi групи: широке та вузьке розумшня пpиватизацi! землi. На його думку, широке розумшня передбачае розгляд приватизацй як вщчуження майна, що перебувае у деpжавнiй (комунальнiй) власносп, на користь фiзичних та юридичних осiб. За вузького pозумiння приватизацй !! розглядають як без-платне, одноразове (в межах установлених норм) вщчуження земельних дшянок державно! та комунально! власностi виключно громадянам [8, с. 29].
В.1. Андрейцев пщ пpиватизацiею земель пропонував pозумiти юридично визначе-ну процедуру (процес, порядок), за яко! pеалiзуеться матеpiальна i процесуальна право-суб'ектнiсть осiб, спрямована на виникнення права приватно! чи колективно! власностi громадян на землю [9, с. 29]. Шзшше вш дещо уточнив свою позицiю, пщтримавши щею подiлу пpиватизацi! земель на два види - у широкому i вузькому значеннi. Причо-му пpиватизацiю у вузькому значеннi вш фактично звiв лише до безплатно! пpиватизацi! земельних дiлянок громадянами [10, 255-256] .
Т. Ковальчук i О. Заець. пщ пpиватизацiею земель pозумiють спецiальний piзновид земельних процесуальних пpавовiдносин, у яких за допомогою активно! дiяльностi суб'ектiв проводиться безоплатна передача земельних дшянок iз державно! власносп у приватну власнiсть громадян та у колективну власшсть !х об'еднань з метою створення умов для !! ефективного використання в результат здiйснення земельно! реформи [11, с. 29]. На нашу думку, таке визначення е методолопчно невipним, оскiльки звужуе змiст правового регулювання пpиватизацi! землi лише до процесуальних норм. Однак, ^маг^а^я землi за своею юридичною природою е реашзащею права на землю, яке визначаеться нормами матеpiального права. А процесуальш пpавовi норми, якi, безпе-речно, входять у структуру iнституту приватизацй земл^ е лише формою реатзацй матеpiально-пpавових норм цього ж шституту.
184
Зазвичай в Teopiï земельного права приватизацда земель пов'язують з проведенням земельно! реформи. Так, З.С. Беляева зазначае, що приватизацiя землi як природного ресурсу, особливого об'екта права власностi здiйснюеться на щдсташ спецiальних пра-вових нормативних акпв, якi регулюють проведення земельно! i аграрно! реформ [12, с. 5-18]. Такий науковий пiдхiд до розумшня даного правового явища не е випадковим. Адже iсторично земельна реформа в Укра!ш, Росiï та багатьох шших кра!нах СНД роз-починалася саме з введення в земельне законодавство шституту права приватно! власносп на землю, проведення демонополiзацiï земельно! власностi та передачi значно! частини земельного фонду кра!ни у власнють громадян та юридичних осiб.
Перед початком земельно! реформи в Укра!ш виникло питання про те, яку форму приватизаци землi слщ запровадити в Украïнi: платну чи безплатну. Враховуючи те, що до початку приватизаци вс землi кра!ни перебували у державнiй власностi, яку ще на-зивали загальнонародною, а також низький матерiальний стан переважно! бшьшосп громадян, основною формою приватизацiï земель стала безплатна приватизащя. Суть ïï полягала в тому, що вс земельнi дiлянки, якi на момент набуття чинностi Земельним кодексом Укра!ни в редакцiï вщ 13 березня 1992 р. були наданi громадянам Укра!ни у постiйне користування, шдлягали передачi !м у власнiсть без будь-яких компенсацiй. Право на безплатну приватизацда земельних дшянок було унормоване таким чином, що кожен громадянин Укра!ни мав право на безплатне отримання у власнiсть 6 земельних дшянок рiзного цiльового призначення в межах норм безплатно! приватизаци, зок-рема, для: ведення селянського (фермерського) господарства, особистого подсобного господарства, будiвництва та обслуговування жилого будинку i господарських будiвель (присадибна дшянка), садiвництва, дачного i гаражного будiвництва. Причому таким правом були надшеш не тiльки тi громадяни, яю до початку приватизаци отримали у користування земельш дшянки вщповщного цшьового призначення, а й громадяни, яю таких дiлянок не мали i зверталися до вiдповiдних органiв влади з заявами про вщведення та надання !м у власнiсть земельних дшянок iз земель державно! власносп.
Крiм того, до безплатно! приватизацй землi громадянами можна вщнести i широ-комасштабну приватизацiю земель сшьськогосподарського призначення, якi перебували у користуванш колгоспiв i радгоспiв. I хоча в процес тако! приватизацй землеволодшня цих господарств передавалися у так звану колективну власнiсть !х правонаступникiв - колективних сiльськогосподарських пщприемств, громадяни-члени цих пщприемств та пенсюнери з !х числа отримали виключне право на безплатне отримання спочатку середньо! земельно! частки, а пюля 1994 року - земельно! частки (паю), на основi яких цим громадянам видiлялися в натурi (на мiсцевостi) земельнi дiлянки сшьськогосподарського призначення, право власносп на яю посвщчувалося державни-ми актами на право приватно! власносп на землю.
Приблизно такий же пщхщ до безплатно! приватизацй земельних дшянок громадянами був сприйнятий i Земельним кодексом Укра!ни вщ 25 жовтня 2001 р. Однак, цим Кодексом була надана можливiсть безплатно! приватизацй земельних дшянок i деяким несшьськогосподарським юридичним особам. Зокрема, правом на безплатне отримання земельних дшянок у власнють були надшеш житлово-будiвельнi (житловГ) i гаражно-будiвельнi кооперативи (ст. 41 Земельного кодексу Укра!ни), а також юридичш особи,
185
яК виявили бажання отримати у власнiсть замкнеш природнi водойми загальною пло-щею до 3 reKrapiB (ст. 59 Земельного кодексу Украши).
Таким чином, безоплатне отримання громадянами та юридичними особами Украши земельних дшянок у власнють стало основним видом приватизацй' земель як в 90-х роках ХХ столггтя, так i на початку ХХ1 столггтя. До того ж держава стимулювала таку пpивaтизaцiю, приймаючи вщповщш ноpмaтивно-пpaвовi акти. Так, 26 грудня 1992 р. Кабшетом Мiнiстpiв Украши був виданий Декрет "Про приватизащю земельних дшянок" [13], згщно з яким право влaсностi на земельш дiлянки посвiдчувaлося не дер-жавними актами на право приватно! власносп на землю, а витягами з пpотоколiв зaсiдaнь вiдповiдних рад, яю приймали piшення про передачу земельних дшянок у приватну власнють громадян. А 20 счня 2005 р. був прийнятий Закон Украши "Про захист конституцшних прав громадян на землю" [14], яким законодавець намагався ютотно обмежити вapтiсть послуг землевпорядних оpгaнiзaцiй, яю виконували роботи щодо встановлення меж земельних дшянок та виготовлення державних aктiв на право власносп на землю. Очевидно, саме з цього виходили В.1. Андрейцев та деякi iншi науковщ, стверджуючи, що пiд теpмiном "приватизащя земель" слщ pозумiти виключ-но безоплатне отримання земельних дшянок у власнють громадянами Украши.
Суть безплатно! приватизацй землi громадянами Украши полягае в тому, що особа, яка володiе земельною дшянкою на пpaвi користування, мае виключне право на пере-оформлення права користування такою земельною донкою на право власносп на не!, за умови що зазначена особа не скористалася правом безплатно! приватизацй paнiше. Реaлiзaцiя даного права здшснюеться у вiдповiдностi до перелшу видiв цiльового при-значення та норм безплатно! приватизацй земельних д^нок, якi визнaченi у ст. 121 Земельного кодексу Украши. Зпдно з щею статтею, кожен громадянин Украши потенцшно може отримати безплатно у власнють 6 земельних дшянок piзного цшьового призначення загальною площею (в середньому) до 6,38 га. Проте на пpaктицi pеaлiзaцiя права громадян Украши на безплатну приватизащю землi е нaйбiльш реальною тшьки для тих громадян, яким земельш дшянки були нaдaнi у користування до 1 ачня 2002 р. - дати введення в дда чинного Земельного кодексу Украши.
Для безплатного отримання громадянином Украши земельно! дшянки у власнють необхщно, щоб такий громадянин, по-перше, мав земельну дшянку у постiйному або тимчасовому (крш оренди) коpистувaннi; по-друге, paнiше не використав надане законом право на безплатну приватизащю земельно! дшянки вщповщного цшьового призначення у межах норми безплатно! приватизацй' земл^ та, по-трете, виявив бажання переоформити право користування дшянкою у право власносп на не! шляхом подання заяви про безплатну приватизащю земельно! дшянки до вщповщного органу влади -ради, якщо земельна дшянка знаходиться в межах населеного пункту, чи районно! державно! адмшютрацп, якщо земельна дшянка розташована за межами населених пункпв.
При наявносп вищезазначених правових обставин право громадянина Укра!ни на безплатну приватизащю земельно! дшянки е безстрним i абсолютним. Це означае, що орган влади, до якого громадянин звертаеться з заявою про безплатну приватизащю земельно! дшянки, зобов'язаний задовольнити таку заяву шляхом прийняття ршення про безплатну передачу земельно! дшянки у власнють громадянина-заявника у порядку,
186
визначеному статтею 118 Земельного кодексу Укра!ни. Пунктом 11 ще! ж статтi вста-новлено, що у р^ вщмови органу виконавчо! влади чи органу мiсцевого самовряду-вання у передачi земельно! дшянки у власнiсть або залишення заяви без розгляду пи-тання виршуеться в судовому порядку. Це означае, що громадянин Укра!ни, якому вщповщний орган влади вщмовив у безплатнш передачi у приватну власнiсть земельно! дшянки, може оскаржити вщмову у суд^ звернувшись з позовом про спонукання органу влади вчинити передбачеш ст. 118 та iншими нормами Земельного кодексу Укра!ни дй, необхщш для переоформлення права користування земельною дшянкою у право власностi на не!. Суд в таких випадках, виршуючи справу по сутi, мае винести рiшення про зобов'язання органу влади вчинити зазначеш дiï.
Аналопчне рiшення суд може ухвалити i у випадку, коли з заявою про безплатну передачу у власнють земельно! дшянки звертаеться громадянин Укра!ни, який не володiе нею на правi користування, якщо: 1) такий громадянин доведе, що земельна дшянка, яку вш хотiв би отримати у власнiсть, перебувае у державнш чи комунальнiй власностi i е "вшьною", тобто, перебувае у запас або ж у резервному фондц 2) орган влади, у вщанш якого перебувае земельна дiлянка, не надасть обгрунтовану вщмову у передачi громадянину тако! земельно! дiлянки у власнють.
Таким чином, у сферi безплатно! приватизацй громадянами Укра!ни домшуючою стороною е особа, яка виявила бажання отримати вiдповiдну земельну дшянку державно! чи комунальною власностi у свою власнють. Вщповщно власник земельно! дшянки - держави чи теритс^альна громада в особi вщповщного органу влади - зо-бов'язаний задовольнити бажання особи та передати земельну дшянку !й у власнiсть. Тому безплатну приватизацда землi можна визначити як гарантовану. Важливою особливiстю змюту правовiдносин безплатно! приватизацй землi громадянами е те, що громадянину як суб'екту таких правовщносин належить право вимагати передачi йому у власнють земельно! дшянки з земель державно! (комунально! власносп), а держава (теритс^альна громада) як власник тако! дшянки зобов'язана передати безплатно вщповщну земельну дшянку громадянину у власнють. Отже, визначальна риса правового забезпечення безплатно! приватизацй земель громадянами полягае у домшуванш публiчно-правових норм над приватноправовими.
Разом з тим, ще в 90-х роках ХХ столптя законодавством Укра!ни була передбаче-на можливють отримання земельних дiлянок державно! власносп громадянами та юри-дичними особами у власнiсть за плату. Спочатку вщповщно до ст. 6 Земельного кодексу Укра!ни в редакцп вщ 13 березня 1992 р. за плату передавалися у власнють громадян для ведення селянського (фермерського) господарства земельш дшянки, розмiр яких перевищував середню земельну частку. Згодом перелш випадюв платно! приватизацй земельних дшянок був розширений указами Президента Укра!ни вщ 14 жовтня 1993 р. "Про приватизацiю об'ектв незавершеного виробництва" [15], вщ 29 грудня 1993 р. "Про приватизацда автозаправних станцiй, що реалiзують пально-мастильш матерiали виключно населенню" [16] та вщ 12 липня 1995 р. "Про приватизацда та оренду земельних дшянок несшьськогосподарського призначення для здшснення п1дприемницько! дiяльностi" [17]. Нарешп у 1999 роцi був виданий Указ Президента Укра!ни "Про продаж земельних дшянок несшьськогосподарського призначення" [18], яким було дозволене набуття приватними юридичними особами у приватну власнють
187
за плату й незабудованих, вшьних вщ об'екгiв нерухомого майна земельних дшянок державно! влaсностi.
Особливiсть платно! приватизацй' земель полягае перш за все у змсп юридичних фaкгiв, з якими пов'язуеться переход та виникнення права приватно! влaсностi на земельш дшянки державно! власносп. Придбання таких земельних дшянок громадянами та юридичними особами у приватну власнють за плату здшснюеться за умови прий-няття вщповщним органом влади адмшютративного piшення про продаж земельно! дшянки приватнш особi та укладення договору купiвлi-пpодaжу вiдповiдноï земельно! дшянки.
На думку В.1. Андрейцева, приватизацй землi на пiдстaвi укaзiв Президента Укра!ни, "Про пpивaтизaцiю об'ектiв незавершеного виробництва", "Про пpивaтизaцiю автозаправних станцш, що pеaлiзують пaльно-мaстильнi мaтеpiaли виключно населен-ню" та "Про приватизащю та оренду земельних дшянок несшьськогосподарського при-значення для здiйснення пщприемницько! дшльносп", за якими земельнi дшянки пщлягали викупу власниками вiдповiдних об'екпв нерухомого майна та незавершеного будiвництвa, слщ вщносини до "не приватизацшних земельних правовщносин [19]. З позищею В.1. Андрейцева щодо сутi зазначених укaзiв Президента Укра!ни погоджуеться й А.В. Луняченко [20, с. 77]. Разом з тим, вш вважае, що "приватизацшш способи передбачають отримання землi в aдмiнiстpaтивному порядку: через органи державно! влади, яю надають цю землю, або зaкpiплюють за новим власником видшену частку" [21, с. 81]. Таким чином, А.В.Луняченко висловив дещо шшу позицiю щодо поняття приватизацй' землi, звiвши його до випадюв отримання земельних дшянок державно! (комунально!) влaсностi громадянами та юридичними особами у власнють на пщст^ адмшютративно-правових aкгiв - ршень та розпоряджень оpгaнiв виконавчо! влади та оргашв мiсцевого самоврядування. На нашу думку, обидва подходи е дискусшними i неприйнятними. Ми вважаемо, що пщ пpивaтизaцiю землi слщ розумгти урегульований нормами права перехщ земельних дiлянок iз суспiльноï (державно! i комунально!) власносп у приватну власнють (власнють фiзичних i юридичних оаб). При цьому доцшьно pозpiзняти гарантовану пpивaтизaцiю землi, яка здшснюеться безплатно або за плату i е частиною земельно! реформи, та негарантовану приватизащю земл^ яка е частиною ринкових вщносин в суспшьств з ринковою економiкою i здшснюеться виключно за плату та на пщст^ цившьних пpaвочинiв. Негарантована приватизацш землi може вщбуватися як у перюд проведення земельно! реформи, так i в пореформений перюд.
Як зазначалося вище, приватизацй землi в Укpaïнi е породженням та складовою частиною земельно! реформи, яка здшснюеться в Укра!ш вже 17 роюв. Проте протягом пеpiоду реформування земельних в1дносин в Укpaïнi вщбулися iстотнi змiни в правовому забезпеченш приватизацй землi. По-перше, в розвитку правового регулювання в1дносин приватизацй землi простежуються два етапи з протилежними напрямами. Перший етап охоплюе перюд з 1992 р. по 1 счня 2002 р. (дата вступу в дда чинного Земельного кодексу Укра!ни) i характеризуеться розширенням приватизацй землi як основного напряму земельно! реформи. Таке розширення проявилося у збiльшеннi як кола громадян i юридичних ошб як суб'екпв права на пpивaтизaцiю земельних дшянок, так i видiв кaтегоpiй земель, що пщлягали приватизации
188
На другому етaпi, який розпочався з 1 сiчня 2002 р., в приватизацй земель вщбуваються змiни в способах приватизацй земельних дшянок: однi з них виключа-ються з мехaнiзму правового регулювання земельних вщносин, iншi приходять !м на змiну. Зокрема, з 1 счня 2008 р. iстотно розширена сфера застосування конкурентно! приватизацй земельних д^нок, за якою набуття земельних дшянок державно! i комунально! власносп громадянами та юридичними особами у власнють здшснюеться на земельних аукцюнах. Такий спошб приватизацй земель ютотно вiдpiзняегься за своею юридичною природою вщ неконкурентного набуття землi у приватну власнють. Зовшшня вiдмiннiсть мгж ними полягае в тому, що при неконкурентно приватизацй землi !! iнiцiaтоpом виступае приватна особа, яка мае бажання отримати конкретну зе-мельну дiлянку у свою власнють. При конкурентнш приватизацй землi ïï iнiцiaтоpом виступае держава або теритс^альна громада як власник землi в особi вщповщного органу влади, який затверджуе пеpелiк земельних дшянок, що пщлягають приватизацй, та виступае оргашзатором земельного aукцiону.
Однак, м1ж неконкурентною i конкурентною пpивaтизaцiею землi iснуе внутpiшня принципова вiдмiннiсть, яка характеризуе ступiнь ïï гapaнтовaностi. Так, коли особа звертаеться до органу влади з заявою чи клопотанням про продаж !й у власнють земельно! дшянки з земель державно! (комунально!) власносп в порядку неконкурентно! приватизацй земл^ то орган влади зобов'язаний або здшснити вщчуження земельно! дшянки такш особ^ або ж вщмовити в такому вщчуженш, на-давши аргументовану вщмову. Причому особа може оскаржити вiдмову у суд^ а суд -визнати ïï необгрунтованою та зобов'язати орган влади здшснити вщчуження дано! земельно! дшянки данш особг В цьому проявляеться високий ступiнь гapaнтовaностi приватизацй землг I навпаки, при конкуpентнiй приватизацй землi земельнi дiлянки державно! (комунально!) власносп можуть бути пpивaтизовaнi виключно з волi !х влас-ника - держави чи теритс^ально! громади. Якщо тако! волi в них немае (земельш дшянки не виставляються на аукцюн), то жодна приватна особа не зможе примусити орган влади здшснити вщчуження таких дшянок на ïï користь. Отже, конкурентному продажу земель державно! (комунально!) власносп характерний низький ступiнь гapaнтовaностi приватизацй землг
За ступенем гapaнтовaностi безконкурентна приватизац1я мае спiльнi риси з без-платною пpивaтизaцiею земель. В першу чергу !х поеднуе домшування публiчно-правових пiдходiв у регулюванш пpивaтизaцiйних земельних вiдносин. Так, за своею юридичною природою гарантована безплатна приватизац1я землi здiйснюегься на пщст^ aдмiнiстpaтивних piшень вщповщних оpгaнiв влади. А при безконкурентнш приватизацй хоч i укладаються цивiльно-пpaвовi угоди - договори кушвльпродажу землi, але обов'язковою передумовою !х укладення е прийняття вiдповiдним органом влади aдмiнiстpaтивного ршення про продаж земельно! дiлянки певнш особi. Саме тому безплатна та безконкурентна приватизац1я земель е сферою суспшьних вiдносин, для правового регулювання яких характерне тiсне поеднання приватноправових та публiчно-пpaвових пiдходiв з яскраво вираженим домiнувaнням остaннiх.
На нашу думку, тенденц1я до замши безконкурентно! (гарантовано!) приватизацй землi конкурентною (негарантованою), яка намгтилася у розвитку земельного законо-давства Укра!ни, символiзуе настання принципових змiн у державнш земельнiй
189
полпищ Укра!ни. Таю змши викликанi рядом соцiально-економiчних та правових факторiв. По-перше, переважна бiльшiсть громадян та юридичних осiб, яким земельш дшянки були надаш у постшне користування до 1 сiчня 2002 р., вже отримали !х безплатно у власнють. По-друге, за час проведення земельно! реформи ютотно зменшилася площа земель державно! (комунально!) власностi, якi можуть бути передан у власнiсть громадян та юридичних оаб. Разом з тим, законодавство Укра!ни передбачае можливiсть безплатного отримання громадянами Укра!ни у власнiсть i нових земельних дiлянок за рахунок земель державно! (комунально!) власносп. Проте, як свщчить практика, в умовах дефщиту земельних дiлянок право на безплатну приватизацда земель з шструменту задоволення потреб у земельних дшянках широких верств населен-ня перетворилося у засiб обслуговування iнтересiв переважно заможних громадян, яю мають зв'язки, в тому чист й корупцiйнi, з посадовими особами вщповщних органiв влади.
На наш погляд, в сучасних умовах законодавство Укра!ни у сферi безплатно! приватизацй земель мае бути ютотно корегуванню вщповщно до сучасних умов. По-перше, в нових умовах основною формою приватизаци земельних дшянок громадянами Укра!ни мае стати платна приватизацiя. По-друге, шститут безплатно! приватизацй земель мае бути перетворений у заСб цшьово! передачi земельних дшянок у власнють для будiвництва житлових будинюв лише: 1) соцiально незахищеним верствам населення, в першу чергу тим, хто перебувае на квартирному облшу; 2) жителям сшьських населе-них пунктiв; 3) молодим спещалютам, яю направленi на роботу у сшьську мiсцевiсть. З цiею метою держава та теритс^альш громади повинш мати правову можливiсть фор-мувати спецiальнi фонди земель. По-трете, земельш дшянки для садiвництва, дачного i гаражного будiвництва повиннi надаватися у власнють виключно на платнiй основг З метою реалiзацiï даних пропозицш необхщно внести вiдповiднi змiни у Земельний кодекс Укра!ни.
Список використаних джерел та лгтература:
1. Костицький В.В. Еколопя перех1дного перюду: держава, право, економжа (економжо-правовий мехашзм охорони навколишнього природного середовища в Укра!т). 2-ге вид. - К. : Укра!нський шформацшно-правовий центр, 2001. - 390 с. - С. 309.
2. Вщомост Верховно! Ради Укра!ни. - 1991. - № 53. - Ст. 795.
3. Вщомост Верховно! Ради Укра!ни. - 1991. - № 10. - Ст.100.
4. Вщомост Верховно! Ради Укра!ни. - 1991. - № 10. - Ст.98.
5. Вщомост Верховно! Ради Укра!ни. - 1992. - № 18. Ст. 225.
6. Вщомост Верховно! Ради Укра!ни. - 1992. - № 25. - Ст. 355.
7. Вщомост Верховно! Ради Укра!ни. - 1992. - 25. - Ст. 354.
8. М1рошниченко А.М. Напрями вдосконалення чинного законодавства Укра!ни про приватизащю земель//Землеустрш i кадастр. - 2007. - № 2. - С. 49-59. - С. 49.
9. Андрейцев В.1. Правов1 засади земельно! реформи i приватизацй земель в Укра!ш: Навч.-практ. поаб. - К.: 1стина, 1999. - 320 с. - С. 29.
10. Андрейцев В.1. Земельне право i законодавство суверенно! Укра!ни: Актуальш проблеми практично! теорй. - К.: Знання, 2005. -445 с. - С. 255-256.
11. Ковальчук Т., Заець О. Приватизация земель в Укра!ш: шляхи розв'язання законодавчих кол1з1й//Право Укра!ни. - 1999. - № 8. - С. 28-31. - С. 29.
12. Беляева З.С. Правовое регулирование приватизации земель сельскохозяйственных предприятий/Право собственности на землю в Российской Федерации. - М. : Институт государства и права РАН, 1996. - 130. - С. 5-18. - С. 5.
190
13. Ввдомосл Верховно! Ради Укра!ни. - 1993. - № 10. - Ст. 79.
14. Офшшний вюник Укра!ни. - 2005. - № 4. - Ст. 195.
15. www.http://zakon1.rada.gov.ua/
16. Урядовий кур'ер. - 1994. - 6 ачня.
17. www.http://zakon1.rada.gov.ua/
18. Офшшний вюник Укра!ни. - 1999. - № 3. - Ст. 11.
19. Андрейцев В.1. Правов1 засади використання земель та шших природних ресурав в аграрному виробництв^/Аграрне право Укра!ни: Шдручник / За ред. В.З.Янчука. - К.: Юршком 1нтер, 1999. - С. 273-299. - С.
20. Луняченко А.В. Земли сельскохозяйственного назначения: правовой режим использования гражданами на праве собственности. - Одеса: Латстар, 2002. - 180 с. - С. 77.
21. Луняченко А.В. Земли сельскохозяйственного назначения: правовой режим использования гражданами на праве собственности. - Одеса: Латстар, 2002. - 180 с. - С. 81.
Кулинич П.Ф. Правовое обеспечение приватизации земель в Украине: теория, практика, пути совершенствования.
Статья посвящена исследованию актуальных теоретических и практических проблем правового регулирования приватизации земель как составной части земельной реформы в современных условиях. Автор дает рекомендации по улучшению земельного законодательства.
Ключевые слова: земля, земельные отношения, земельная реформа, гарантирование приватизации земель.
Kulinich P.F. The legal assuring of land privatization in Ukraine: theory, practice, ways of improving.
The article is devoted to the exploration of the actual theoretical and practical problems of the legal regulation of the land privatization as a part of the land reform in the modern conditions. The recommendations of the improving of the land legislation are given.
Key words: land, land relations, land reform, guaranteeing of land privatization.
Надшшла до редакцл 15.05.2009 p.
191
